Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративний процес: оспорювання дій та рішень органів влади

Предместніков Олег Гарійович

доктор юридичних наук, професор,

Заслужений юрист України, завідувач кафедри права

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Ширшикова Руслана Миколаївна

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Волинський національний університет імені Лесі Українки

Голота Наталія Петрівна

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри правознавства і гуманітарних дисциплін Вінницький навчально-науковий інститут економіки Західноукраїнського національного університету



Анотація

У статті досліджується адміністративний процес як інструмент вирішення спорів, однією зі сторін якого є суб'єкти владних повноважень. Аналізуються принципи адміністративного процесу, закріплені в законодавстві та кон- ституційних нормах. Акцентовано увагу на ролі скарг громадян у виявленні порушень законодавства та захисті їх прав та інтересів. Ґрунтовно розглянуто стадії адміністративного процесу за скаргами громадян від первинного звернення до виконання прийнятого рішення. Проаналізовано права та обов'язки учасників цього процесу, визначено строки його проходження. На основі дослідження висуваються пропозиції щодо вдосконалення адміністративного процесу та забез- печення ефективної взаємодії населення з органами влади.

Адміністративний процес -- це структуровані процедури та правові механізми, що застосовуються для розв'язання про- блемних питань, зокрема шляхом оскарження дій чи рішень державних органів. Цей процес охоплює низку кроків і правил, покликаних забезпечити громадянам справедливий і доступний спосіб представити свою позицію та домогтися відшкоду- вання, якщо вони вважають, що їхні права, свободи чи законні інтереси були порушені суб'єктами владних повноважень.

Оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слугує фундаментальним аспектом демократичного суспільства, гарантуючи ефективні механізми та дієві засоби для притягнення владних органів до відповідальності за їхні дії. Така можливість захищає від потенційних зловживань владою та сприяє прозорості, справедливості та верховенству права. адміністративний процес скарга громадянський

Ефективна взаємодія між громадянами та урядом -- це вулиця з двостороннім рухом. Вона вимагає не лише відпові- дального уряду, але й поінформованих та активних громадян. Поінформованість про права, обов'язки та шляхи оскар- ження рішень влади дає громадянам можливість брати активну участь у демократичному процесі.

Ключові слова: адміністративний процес, скарги громадян, права громадян, суб'єкт владних повноважень, законо- давство.



Predmestnikov Oleh

Doctor of Law, Professor,

Honored Lawyer of Ukraine, Head of the Department of Law Bogdan Khmelnitsky Melitopol State Pedagogical University

Shyrshykova Ruslana

Candidate of Science of Law, Associate Professor,

Associate Professor of the Department of Constitutional, Administrative and International Law Volyn National University named after Lesya Ukrainka

Holota Nataliia

Candidate of Science of Law, Associate Professor,

Associate Professor of the Department Jurisprudence and Humanitarian Disciplines Vinnytsia Educational and Research institute of Economics of

Western Ukrainian National University

ADMINISTRATIVE PROCESS: CHALLENGING ACTIONS AND DECISIONS OF THE AUTHORITIES

Summary. The article explores the administrative process as a tool for resolving disputes with the decisions of government authorities, particularly through the submission of citizen complaints. The principles of the administrative process, enshrined in legislation and constitutional standards, are analyzed. Emphasis is placed on the role of citizen complaints in identifying legal violations and protecting the rights and interests of citizens. The stages of the administrative process for citizen complaints, from initial submission to the implementation of the decision, are thoroughly examined. The rights and duties of participants in this process are analyzed, and the timeframes for its completion are defined. Based on the study, proposals for improving the administrative process and ensuring effective interaction between citizens and authorities are put forward.

The administrative process is the structured procedures and legal mechanisms used to resolve problematic issues, including ways to appeal actions or decisions of public authorities. This process covers a number of steps and rules designed to provide citizens with a fair and accessible way to present their position and seek redress if they believe that their rights, freedoms or legitimate interests have been violated by public authorities.

Appealing against decisions of public authorities is a fundamental aspect of a democratic society, guaranteeing effective mechanisms and efficient means to hold the authorities accountable for their actions. It protects against potential abuse of power and promotes transparency, fairness and the rule of law.

Effective interaction between citizens and government is a two-way street. It requires not only a responsible government, but also informed and active citizens. Awareness of rights, responsibilities, and ways to challenge government decisions enables citizens to participate actively in the democratic process.

Key words: administrative process, citizen complaints, citizens' rights, government, legislation.



Вступ

Один із найважливіших інститутів адмі- ністративного процесу -- інститут оскарження дій і рішень органів влади та місцевого самовряду- вання. Оскільки це спосіб захисту прав та інтересів громадян, підприємств, установ та організацій від незаконного та необґрунтованого втручання органів влади у їхні права та свободи. Адміністративний процес -- це структуровані процедури та правові механізми, які застосовуються для розв'язання про- блемних питань, зокрема шляхом оскарження дій чи рішень державних органів. Цей процес охоплює низку кроків і правил, покликаних забезпечити громадянам справедливий і доступний спосіб пред- ставити свою позицію та домогтися відшкодування, якщо вони вважають, що їхні права, свободи чи законні інтереси були порушені суб'єктами владних повноважень. Це фундаментальний аспект демо- кратичного суспільства, який пропонує механіз- ми та засоби для притягнення владних органів до відповідальності за їхні дії або бездіяльність. Така можливість покликана захищати від потенційних зловживань владою, сприяє прозорості, справедли- вості та верховенству права. Статтею 40 Консти- туції України передбачено право колективного чи індивідуального звернення до органів влади, чи місцевого самоврядування з питань, які належать до компетенції цих органів. Посадові та службові особи зобов'язані розглядати дані звернення і нада- ти відповідь у термін, передбачений законодавством.

Якщо людина (чи група людей) вважає свої права порушеними, має право звернутися до суду для розв'язання питання у порядку судового прова- дження. Таке право кожному гарантується статтею 55 Конституції України. Реалізація цього права в українських реаліях має свої особливості.



Постановка проблеми

Відповідно до статті 17 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії посадових осіб органів влади чи місцевого самоврядування подається до органу вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням. Якщо така скарга подана поза зазначеного терміну, вона не розглядається. Разом з тим даний термін може бути поновлений, якщо він порушений із поважної причини. Причи- ни можуть бути різноманітними й вони розгляда- ються у кожному індивідуальному випадку. Якщо особа чи група осіб не згодна із тим рішенням, яке прийняв вищий орган, порушене питання вирішу- ється у порядку, передбаченому адміністративним судочинством. Таке право передбачене ст. 5. Ко- дексу адміністративного судочинства і пропонує способи захисту:

1. Визнання протиправним рішення або нормативно-правовий акт;

2. Визнання протиправними окремих частин або положень прийнятого рішення або нормативно- правового акту;

3. Зобов'язати утримуватися від вчинення кон- кретних дій;

4. Визнати бездіяльними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати вчинити певні дії;

5. Встановити відсутність певних компетенцій або повноважень у носія владних повноважень та ін.

Захист порушених прав може відбуватися різ- ними способами, які не суперечать чинному за- конодавству. Звернутися до суду особа (або група осіб) може як самостійно, так і через уповноваже- ного представника (у більшості випадків, адвока- та). Проблеми можуть виникати на різних етапах оскарження, наприклад:

1) на етапі подання звернення до суб'єкта владних повноважень;

2) у момент, коли громадяни сприймають рішен- ня чи дії влади як несправедливі або такі, що порушують їхні права;

3) на етапі оскарження до органу вищого рівня;

4) в інших випадках.

Адміністративний процес стає інструментом у вирішенні цих проблем, забезпечуючи структу- рований механізм, за допомогою якого громадяни можуть висловлювати свої занепокоєння та шу- кати шляхи їх вирішення. Однак, деякі аспекти потребують модернізації в силу динаміки розвитку суспільства.

Наукова новизна дослідження оскарження дій та рішень органів влади полягає в наступному:

1. Дослідження охоплює широкий спектр пи- тань, пов'язаних з оскарженням дій та рішень органів влади та місцевого самоврядування.

2. Проводиться на основі сучасних наукових до- сягнень у галузі адміністративного права та проце- су адміністративного оскарження, що набуває но- вого змісту враховуючи сучасні реалії українського законодавства та трансформаційних процесів.

Практична значимість дослідження оскарження дій та рішень органів влади полягає у наступному:

1. Дослідження інституту оскарження дій і рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування дозволяє виявити недоліки та прогалини в законодавстві, а також розробити рекомендації щодо їх усунення.

2. Дослідження може стати основою для під- ручників, які використовуються для студентів- правників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Стаття ґрунтується на існуючих дослідженнях в галузі адміністративного права, наголошуючи на прин- ципах, викладених у конституційних положен- нях та відповідному законодавстві. Видатні вче- ні, такі як С. С. Шоптенко [14] та Е. Ф. Демський [8], В. Галунько, П. Діхтієвський, О. Кузьменко, С. Стеценко [5], Д. І. Йосифович [6], І. П. Голосні- ченко [7], Т. О. Коломоєць [9], Є. В. Курінний [10], Р. Мельник, Р. Безвенко [11], І. І. Суховетрук [12], О. Г. Циганов [13], зробили цінний внесок у вивчен- ня процедури розгляду скарг громадян, заклавши основу для цієї роботи.

Формулювання цілей статті

Ця стаття спря- мована на досягнення наступних цілей:

– надати комплексний огляд адміністративного процесу в контексті розгляду скарг громадян;

– проаналізувати правові та конституційні прин- ципи, що регулюють адміністративний процес;

– дослідити стадії адміністративного провадження, від ініціювання скарги до виконання рішення;

– розглянути права та обов'язки учасників адмі- ністративного процесу;

– запропонувати рекомендації щодо підвищення ефективності адміністративного процесу та вза- ємодії громадянина і влади.

Основний матеріал дослідження

Адміністра- тивне оскарження -- це один зі способів захисту прав і свобод громадян у сфері публічного управ- ління, який становить собою звернення до вищо- го органу або посадової особи щодо незаконності рішень, дій чи бездіяльності підпорядкованого суб'єкта. Право на адміністративне оскарження є конституційним правом громадян України. Воно закріплене в статті 55 Конституції України [1].

Адміністративне оскарження має ряд переваг перед судовим захистом. Зокрема, воно є більш швидким і простим, а також дозволяє розв'язу- вати проблему на досудовому етапі, оскільки ад- міністративний орган, що розглядає скаргу, має ширші межі для вирішення проблеми, ніж суд.

Однак, адміністративне оскарження має і недо- ліки, оскільки адміністративне оскарження може бути неефективним, оскільки розглядається орга- ном, який є підконтрольним тому, чиї рішення, дії чи бездіяльність оскаржуються.

Вибір способу захисту прав і свобод громадян у сфері публічного управління залежить від кон- кретних обставин справи. Скарга повинна бути обґрунтованою, містити докази того, що права або законні інтереси скаржника порушені рішенням, діями чи бездіяльністю органу публічної влади. Скарга подається в установлений строк, до належ- ного органу (вищого органу або посадової особи). Орган державної влади або місцевого самовря- дування зобов'язаний розглянути скаргу протягом 30 днів з дня її надходження. У разі потреби цей строк може бути продовжений, але не більше ніж на 60 днів [5].

У разі задоволення скарги орган державної вла- ди або місцевого самоврядування зобов'язаний: скасувати або змінити оскаржуване рішення; при- пинити оскаржувані дії; вчинити необхідні дії для усунення допущеної бездіяльності.

Стаття 40 Конституції України слугує фунда- ментом для адміністративно-правового захисту прав громадян. Це конституційне положення пря- мо наділяє громадян фундаментальним правом на участь в адміністративному судочинстві для захи- сту своїх прав та інтересів. Зокрема, воно надає громадянам можливість реалізовувати своє право шляхом подання індивідуальних або колективних письмових звернень [1].

Крім того, конституційні рамки дозволяють громадянам особисто звертатися до різних суб'єк- тів адміністративної ієрархії. Державні органи, ор- гани місцевого самоврядування та посадові особи стають доступними варіантами для безпосередньої взаємодії громадян.

Законодавча база, що забезпечує право грома- дян на звернення в Україні, є розгалуженою та всеосяжною. В її основі лежить Закон України

«Про звернення громадян», прийнятий у 1996 році. Цей основоположний законодавчий акт ви- значає процедури та права, пов'язані з вислов- ленням громадянами своїх проблем чи скарг [4]. Цей закон доповнює Указ Президента від 1997 року, який слугує додатковим механізмом, що забезпечує захист конституційних прав у процесі оскарження. Крім того, інструкція з діловодства за зверненнями, затверджена Кабінетом Міністрів України у 1997 році, містить важливі процедурні

вказівки, що доповнюють цю основу [3].

Відомчі нормативні акти також відіграють важ- ливу роль. Наприклад, нормативні акти, що регу- люють діяльність таких органів, як Міністерство внутрішніх справ України та Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України, містять спеціалізовані правила в рамках більш широкої нормативної бази.

У цьому законодавчому середовищі матеріаль- ні норми відіграють ключову роль у формуванні процесу оскарження. Ці норми детально визна- чають різні елементи, пропонуючи ясність щодо типів оскаржень, встановлених вимог, суб'єктного складу, а також прав та обов'язків усіх залучених сторін [7].

Крім того, матеріальні норми поширюються на розмежування компетенції суб'єктів, на яких покладено завдання контролю за виконанням зако- нодавства про звернення громадян. Цей аспект має вирішальне значення для підтримання підзвітності та забезпечення дотримання встановлених право- вих принципів у процесі оскарження.

Адміністративне посередництво постає як кон- структивний механізм вирішення спорів. Цей ін- струмент сприяє діалогу та переговорам між заці- кавленими сторонами, спрямованим на досягнення мирного врегулювання, не вдаючись до формаль- них судових процедур. Адміністративна медіація втілює дух співпраці та вирішення проблем.

Надаючи численні можливості для відшкоду- вання, адміністративний інструментарій забезпе- чує динамічну та оперативну систему, яка під- тримує принципи справедливості, підзвітності та розширення прав і можливостей громадян [11].

Адміністративна скарга є вимогою про позасу- довий захист. Це проактивний крок, зроблений особами, які шукають вирішення проблеми без участі в офіційному судовому процесі. На відміну від неї, адміністративний позов передбачає участь громадянина як сторони в незалежному та об'єк- тивному судовому процесі. Він пропонує вищий рівень захисту у випадках, коли права були пору- шені у сфері державного управління.

Дихотомія між адміністративною скаргою та адміністративним позовом підкреслює гнучкість і доступність процесу адміністративного оскаржен- ня. Він надає громадянам варіанти, адаптовані до характеру і серйозності їхніх проблем, гарантуючи захист прав і свобод громадян.

Оскарження в адміністративних органах перед- бачає структурований процес, що ґрунтується на чітко визначених процедурних засадах. Ці засади, що ґрунтуються на законодавстві про звернення громадян та підкріплені іншими відповідними ак- тами, окреслюють етапи та принципи, що регулю- ють процес розгляду скарг [12].

Процедурний ландшафт розгляду скарг не є однорідним, а скоріше варіюється залежно від конкретного суб'єкта, до якого особа звертається зі скаргою. Різні органи публічної адміністрації можуть мати різні процедури та протоколи роз- гляду адміністративних скарг. Таке розмаїття ви- знає децентралізовану природу адміністративних структур і дозволяє пристосовувати процедури до нюансів кожного органу.

Наріжним каменем процедурних засад є зако- нодавство про звернення громадян. Ця комплек- сна нормативно-правова база встановлює основні принципи та правила подання, розгляду та вирі- шення адміністративних скарг, окрім основного законодавства про звернення громадян, процедурні засади створюються додатковими актами. Ці акти можуть включати положення, що стосуються пев- них адміністративних органів, виконавчі накази або інші нормативні документи, які надають до- даткові вказівки щодо реалізації адміністративних скарг [5].

Основною метою цих процедурних засад є за- безпечення належного розгляду та вирішення ад- міністративних скарг. Визначаючи етапи, строки та обов'язки як скаржників, так і відповідних адміністративних органів, ці засади створюють основу, яка підтримує принципи справедливості, прозорості та підзвітності.

Суб'єктами адміністративного оскарження мо- жуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, які беруть участь у процесах державного управ- ління. Однак ці особи повинні займати вищі або керівні посади порівняно з тими, чиї дії, рішення або бездіяльність є підставою для оскарження. Ця ієрархічна вимога гарантує, що механізм оскар- ження використовується розумно, а особи, які обіймають керівні посади, вирішують проблеми, що належать до їхньої компетенції [13].

Адміністративне оскарження спрямоване до широкого кола адресатів, що відображає бага- тогранну природу адміністративної ієрархії. Ці адресати включають, але не обмежуються ними:

– Президент України, як найвища посадова особа в державі, він є ключовим адресатом адміністра- тивного оскарження, забезпечуючи належний розгляд питань загальнодержавного значення;

– Уповноважений Верховної Ради України з прав людини є спеціалізованим адресатом, який зосе- реджується на питаннях, пов'язаних із захистом прав людини, забезпечуючи шлях до спеціалі- зованого відшкодування;

– Органи виконавчої влади України, включаю- чи міністерства, відомства та інші організації, відповідальні за конкретні сфери державного управління;

– Прокуратура України є важливим адресатом для звернень, пов'язаних з потенційними правовими порушеннями або невідповідностями, як орган, що стоїть на сторожі дотримання правових норм;

– У процесі боротьби з корупцією адміністративні скарги знаходять відповідного адресата в ан- тикорупційних органах, що забезпечує ретель- ний розгляд скарг, пов'язаних зі зловживанням службовим становищем [13].

C. С. Шоптенко, видатний вчений-правознавець, надає цінну інформацію щодо тлумачення проце- дури розгляду скарг громадян. С. С. Шоптенко підкреслює значення цього провадження як врегу- льованої правової процедури, спрямованої на роз- гляд скарг, поданих особами, чиї права, свободи або законні інтереси порушено. Його тлумачення підкреслює роль компетентних органів публічної адміністрації у розгляді та вирішенні цих скарг, наголошуючи на їхньому обов'язку надавати пра- вову оцінку поведінці сторін, які беруть участь в адміністративно-правовому спорі [14].

Адміністративне провадження за скаргами гро- мадян, за визначенням Шоптенка, являє собою структурований процес, що регулюється правови- ми нормами. Цей процес спрямований на захист прав, законних інтересів громадян та виявлення порушень чинного законодавства. Суттєвою особли- вістю цього провадження є обов'язок органу, який розглядає скаргу, оцінювати законність дій, вчи- нених сторонами, що беруть участь у справі [14]. Адміністративне провадження за скаргами громадян складається з чітко визначеного набо- ру процедурних стадій, покликаних забезпечити системне та справедливе вирішення справи. Ці ста- дії в сукупності утворюють структуровану систему розгляду скарг та забезпечення прав і законних інтересів громадян.

Вчені-юристи Е. Ф. Демський та Є. В. Курін- ний пропонують цінний погляд на процесуальні стадії в адміністративному провадженні за скарга- ми громадян. Демський Е. Ф. описує п'ятистадій- ний процес, що включає подання скарги, розгляд справи, прийняття рішення, перегляд рішення та виконання рішення. Курінний Є. В. доповнює цю перспективу, вводячи додаткові етапи, такі як прийом, реєстрація та первинний розгляд звернень громадян, а також подальші кроки, зосереджені на вирішенні, контролі та аналізі [8; 10].

Процес починається з подання громадянином скарги на дії або рішення відповідних суб'єктів.

Після подання скарги відповідальний орган проводить її попередній розгляд, перевіряючи пра- вильність оформлення та ознайомлення зі змістом скарги. На цьому етапі важливо переконатися, що скарга відповідає процедурним вимогам, включа- ючи належне документальне оформлення, підпис і дату, що має вирішальне значення.

Орган, відповідальний за розгляд скарги, все- бічно вивчає справу, враховуючи правові норми та надаючи правову оцінку поведінці залучених сторін. За результатами розгляду приймається вмотивоване рішення, спрямоване на вирішення питань, порушених у скарзі.

На етапі адміністративного оскарження до ор- ганів влади вищого рівня виникають ряд проблем, які можна об'єднати у групи:

1. Проблеми, пов'язані з процедурою оскаржен- ня. Законодавство України про адміністративний процес містить ряд прогалин і неточностей, які ускладнюють процедуру оскарження. Наприклад, не завжди визначено, який орган є вищим для конкретного органу влади, чиє рішення оскаржу- ється. Це може призвести до того, що скарга буде розглянута органом влади, який не має компетен- ції її розглядати.

2. Необґрунтована тривалість розгляду скарг. Законодавство України про адміністративний процес встановлює строк розгляду скарг в один місяць. Однак, на практиці, розгляд скарг може тривати значно довше. Це пов'язано з тим, що для вивчення суті порушених питань органу влади вищого рівня, які й так часто перевантажені робо- тою, може знадобитися додаткова інформація, яка теж запитується письмово. У такий спосіб може затягуватися час на розгляд скарг.

3. Органи влади вищого рівня часто відмов- ляють у задоволенні скарг, навіть якщо вони є обґрунтованими. Це пов'язано з тим, що органи влади можуть бути зацікавлені в тому, щоб рішен- ня, яке оскаржується, залишилося в силі.

4. Проблеми, пов'язані з матеріальним правом. Адміністративне законодавство України часто є не- досконалим, що може призвести до того, що орга- ни влади вищого рівня будуть приймати рішення, які не відповідають вимогам закону. Наприклад, якщо переглянути статистику розгляду скарг на дії державних реєстраторів, яка розміщена на сайті міністерства юстиції, можна побачити, що у більшості випадків комісія із розгляду скарг приймає рішення про відмову скаржнику. Судова практика з питань адміністративного оскарження часто є неоднозначною, що може призвести до того, що органи влади вищого рівня не будуть впевнені в тому, яке рішення прийняти.

5. Проблеми, пов'язані з суб'єктами оскар- ження. Необізнаність громадян про їхні права на оскарження дій та рішень органів влади призво- дить до того, що багато людей не знають, що вони мають право оскаржити незаконні та необґрунто- вані дії та рішення органів влади.

6. Нестача ресурсів для оскарження. Оскаржен- ня дій та рішень органів влади може бути трива- лим і складним процесом, який вимагає значних матеріальних та людських ресурсів. Це ускладнює для громадян можливість оскаржити незаконні та необґрунтовані дії та рішення органів влади. А це означає, що і своєчасне відновлення своїх прав та свобод.

Після прийняття рішення громадяни мають можливість оскаржити його до вищого органу або суду, як це передбачено законодавством. Цей етап є необов'язковим, але дуже важливим, оскільки надає громадянам можливість подальшого оскар- ження, якщо вони незадоволені первинним рі- шенням [11].

Після прийняття остаточного рішення відпові- дальний орган забезпечує своєчасне і правильне виконання рішення. У випадках, коли скарга ви- знається обґрунтованою, вживаються заходи для відновлення порушених прав, наголошуючи на реальному виконанні прийнятих рішень.

Подання скарги в адміністративному процесі відображає стратегічні аспекти, визначені статтею 16 Закону України «Про звернення громадян». Ієрархічний підхід, встановлений для вирішення скарг, дозволяє громадянам звертатися за вирішен- ням питань до різних суб'єктів, включаючи дер- жавні органи, місцеве самоврядування та інші [4]. Відповідно до цього принципу, громадяни ма- ють можливість висловлювати свої скарги шляхом різних каналів, зокрема через оскарження до суду за рішеннями адміністративних органів. Принци- пи субординації та контролю в адміністративному процесі підкреслюють ієрархічний характер влад- них відносин та гарантують відповідність нормам та цілям організації.

Механізми субординації та контролю надають владним органам змогу впливати на рішення під- порядкованих органів, забезпечуючи таким чи- ном необхідний рівень взаємодії та корекції. Це не лише підвищує підзвітність адміністративних структур, а захищає від можливих зловживань владою [9].

Стаття 16 Закону України «Про звернення гро- мадян» визнає, що громадяни мають право звертатися безпосередньо до суду, якщо вони неза- доволені рішеннями, прийнятими відповідними адміністративними органами. Це положення додає додатковий рівень гнучкості до процесу розгляду скарг, забезпечуючи громадянам доступ до неза- лежної та неупередженої судової системи [4].

Гнучкість у виборі органу, що розглядає скаргу, забезпечує динамічний та адаптивний підхід до ви- рішення спорів. Це дає можливість громадянам ре- алізовувати свої права з урахуванням конкретних обставин їхніх скарг, підкреслюючи важливість доступу до правосуддя та гарантуючи, що право- ва система залишається життєздатним варіантом вирішення проблем, які турбують громадян.

Подання скарг є ключовим етапом в адміні- стративному провадженні, який надає громадянам можливість висловити свої претензії. Вибір між усною та письмовою формою оскарження вносить певну динаміку в цей процес. Згідно зі статтею 22 Закону України «Про звернення громадян», гро- мадяни мають право викладати свої скарги в ус- ній формі, записаній під час особистого прийому посадовими особами. Однак обов'язок керівників та посадових осіб особисто приймати громадян підкреслює важливість письмових скарг. Така подвійність у способах подання скарг забезпечує гнучкість, враховуючи вподобання громадян і вод- ночас забезпечуючи задокументовану фіксацію їхніх занепокоєнь [4].

Ретельна реєстрація та централізація скарг піс- ля їх отримання є основою організованого та під- звітного адміністративного процесу. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 348 від 14 квітня 1997 року, всі скарги громадян, отри- мані державними органами, повинні прийматися, реєструватися та централізовано документуватися в день їх надходження. Це включає реєстраційно- контрольні картки, придатні для обробки персо- нальними комп'ютерами або традиційними реє- страми. Ретельне ведення документації забезпечує прозорість, підзвітність та доступність для наступ- них процедурних етапів [7].

Конверти та відповідні матеріали зберігаються разом зі скаргою, що сприяє всебічному розумінню порушених питань. Журнальна форма реєстрації є прийнятною для організацій з меншим обся- гом звернень, що дозволяє спростити процес, до- тримуючись при цьому стандартизованих проце- дур. Автоматизована реєстрація з використанням електронно-обчислювальної техніки ще більше під- вищує ефективність роботи зі скаргами громадян та їх відстеження.

Хоча всі скарги приймаються, робота з ано- німними скаргами потребує окремого розгляду. Відповідно до Закону України «Про звернення громадян», анонімні скарги реєструються, але не підлягають офіційному розгляду. Замість цього вони долучаються до справи відповідно до номенклатури справ. Рішення про визнання скарги анонімною та залишення її без розгляду приймає керівник державного органу, що ще раз підкрес- лює важливість відповідального та підзвітного ад- міністративного менеджменту.

Окремий підхід до анонімних скарг має на меті збалансувати потребу в конфіденційності з вимо- гою підзвітності адміністративних процедур. Та- кий підхід гарантує, що хоча громадяни можуть подавати скарги анонімно, адміністративний орган підтримує цілісність процесу розгляду, зосереджу- ючись на добре задокументованих і обґрунтованих скаргах. Прихильність до прозорості ще більше підкреслюється обов'язком надавати письмові по- яснення, якщо скаргу повертають через недотри- мання процедурних вимог [7].

Попередній розгляд в адміністративній проце- дурі є важливим етапом, де посадові особи переві- ряють відповідність скарг процесуальним вимогам. Це визначає початок ретельного розгляду і ви- магає від посадових осіб виявлення дотримання стандартів.

Посадові особи, що ведуть діловодство за звер- неннями громадян, відповідають за первинний розгляд скарг. Вони перевіряють правильність реєстрації, ознайомлюються зі змістом скарг та визначають подальші кроки. Ця роль необхідна для забезпечення цілісності та ефективності ад- міністративного процесу.

Акцент на правильності оформлення та змісті скарги під час попереднього розгляду важливий для дотримання стандартів. Посадові особи повинні уважно перевіряти документи, щоб забезпечити відповідність процедурним вимогам. Ознайомлення зі змістом скарги дозволяє посадовим особам оціни- ти їхню законність. Цей початковий розгляд допо- магає визначити обґрунтованість скарг і оптимізує подальші етапи адміністративного процесу [6].

У випадках, коли скарги подані неправильно, посадові особи можуть повертати їх скаржникам протягом п'яти днів з поясненнями. Це сприяє оперативному виправленню недоліків та виховує в громадян культуру відповідального подання скарг. Рішення про повернення скарги приймаєть- ся керівником державного органу, підкреслюючи ієрархічний підхід. Цей підхід підтримує якість адміністративного процесу та надає громадянам зрозумілий зворотній зв'язок.

Переадресація скарг відповідає принципам ефективності та компетентності, спрямовуючи їх до органу, що найкраще підготовлений для ви- рішення конкретних проблем. Цей динамічний підхід гарантує оптимальне вирішення кожної скарги. Участь керівника підтверджує ієрархічну природу адміністративних процедур, де вищі ор- гани влади спрямовують потік скарг [5].

Згідно Закону «Про звернення громадян», гро- мадяни можуть подавати скарги українською або іншими прийнятними мовами. Це сприяє доступ- ності та інклюзивності процесу, визнаючи право громадян виражати свої скарги мовою за їхнім вибором. Визнання декількох мов відповідає куль- турному розмаїттю та мовним правам громадян, відображаючи демократичний підхід до адміні- стративних процедур. Це забезпечує рівні мож- ливості для всіх громадян, незалежно від їхнього мовного походження.

Адміністративний процес визнає важливість групових скарг та захисту інтересів третіх осіб. Згідно Закону «Про звернення громадян», організа- ції можуть подавати скарги від імені громадян. Це сприяє участі громадянських груп у пошуках спра- ведливості та розв'язанні проблем. Дозвіл на подан- ня скарг від імені третіх осіб сприяє формуванню сильного громадянського суспільства, дозволяючи організаціям захищати права та інтереси громадян. Це сприяє розвитку більш партисипативного та спільного адміністративного середовища [7].

Сучасний Закон України «Про електронні до- кументи та електронний документообіг» сприяє використанню електронних скарг. Згідно зі стат- тею 5 цього закону, електронний документ, вклю- чаючи скаргу, є інформацією у формі електронних даних. Юридична сила електронних документів забезпечує їхню юридичну важливість, аналогічну традиційним паперовим документам.

Це положення враховує технологічний прогрес і поліпшує доступність адміністративних проце- дур для громадян. Здійснюючи електронні скарги, громадяни дотримуються встановлених вимог до реквізитів та форми подання. Закон визнає юри- дичну силу електронних документів, сприяючи цифровій трансформації та оптимізації адміністра- тивних процедур [6].

Розгляд скарг та ухвалення рішень є ключовим елементом адміністративного процесу. Посадова особа, відповідальна за розгляд скарги, повинна об'єктивно та вчасно оцінювати суть заяви, вра- ховуючи всі аспекти. Її обов'язки включають взає- модію зі скаржником та гарантування процедурної справедливості. Посадові особи грають ключову роль у забезпеченні прозорості та відповідальності в адміністративному процесі. Вони не лише оціню- ють скарги, але й взаємодіють зі скаржниками, на- даючи можливість для роз'яснень та аргументації. Ефективна адміністративна система ґрунтується на мотивованих рішеннях, що враховують пра- вові норми. Приймаючи рішення, посадова особа повинна чітко мотивувати його, посилаючись на відповідні правові положення. Мотивовані рішен- ня сприяють прозорості та довірі до адміністра- тивного процесу, дозволяючи скаржникам краще зрозуміти логіку рішення [11].

В основі адміністративної юстиції лежить праг- нення виправити несправедливість і відновити по- рушені права. Визнавши скаргу обґрунтованою, посадова особа, яка розглядає справу, зобов'язана вжити ефективних заходів для відновлення прав і законних інтересів скаржника. Це може поляга- ти у скасуванні або зміні рішень, дій чи бездіяль- ності, що призвели до їх порушення.

Крім того, якщо така скарга призвела до мате- ріальних збитків для скаржника, посадова особа зобов'язана вжити заходів для забезпечення спра- ведливої компенсації. Адміністративний процес визнає принцип, що громадяни не повинні неспра- ведливо страждати через помилки або неправомір- ну поведінку в системі державного управління. Механізми компенсації створюються для відшко- дування фінансових або матеріальних збитків, по- несених безпосередньо внаслідок адміністративних недоліків.

Своєчасність є наріжним каменем ефективного адміністративного провадження, що забезпечує швидке вирішення та реагування на проблеми гро- мадян. Обчислення строків розгляду, як зазначено в Законі України «Про звернення громадян», є важливим аспектом забезпечення впорядкованого та ефективного адміністративного процесу.

Строки розгляду починаються з наступного дня після реєстрації скарги в державному органі та продовжуються до дня реєстрації відповіді на скаргу. Такий методичний підхід забезпечує вста- новлення чітких часових рамок для розгляду скарг громадян. У випадках, коли останній день строку розгляду скарги припадає на неробочий день, тер- мін розгляду відповідним чином переноситься на перший після нього робочий день.

Суперечності щодо строків подання скарг, які спостерігаються між різними законодавчими акта- ми, є проблемою, що потребує ретельного вирішен- ня. Зокрема, якщо Закон України «Про звернення громадян» дозволяє подати скаргу на оскаржуване рішення протягом одного року з дня його при- йняття, то Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює десятиденний строк для подання скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення [2; 4].

Для забезпечення послідовності та узгодженості адміністративного законодавства необхідно або встановити єдиний строк для подання скарг, або чітко визначити можливість альтернативних стро- ків у конкретних законодавчих актах.

Закон однозначно встановлює, що скарги, по- дані з порушенням встановлених строків, не роз- глядаються. Однак, визнаючи демократичні прин- ципи, притаманні адміністративному судочинству, існує можливість для гнучкості, коли об'єктивні причини призводять до пропуску строку розгляду скарги [11].

Головною ідеєю справедливого та демократич- ного адміністративного судочинства є забезпечення рівних прав та запобігання дискримінації. Адмі- ністративний процес, який регулюється Законом України «Про звернення громадян», покликаний бути неупередженим і доступним механізмом для громадян для вирішення їхніх скарг. Кожна особа, яка бере участь в адміністративній процедурі, має право на рівне ставлення, незалежно від політич- них поглядів, партійної приналежності, статі, віку чи знання мови [4].

Зобов'язання щодо недискримінації поширю- ється на заборону відмовляти у прийнятті або роз- гляді скарг на підставі несуттєвих факторів. Цей основоположний принцип захищає громадян від несправедливого поводження та сприяє створенню середовища, в якому правосуддя є сліпим до сто- ронніх міркувань.

Суб'єкт адміністративного провадження, як правило, скаржник, має ряд процесуальних прав для забезпечення справедливого процесу з участю всіх зацікавлених сторін. Ці права включають:

1) спроможність особисто висловлювати аргументи під час розгляду скарги;

2) доступ до матеріалів розгляду, що сприяє про- зорості та розумінню прийнятих рішень;

3) право подавати додаткові матеріали та вимагати їх розгляду;

4) присутність під час розгляду скарги, забезпечу- ючи відкритий процес;

5) можливість скористатися юридичним представ- ництвом згідно із законодавством;

6) отримання письмових відповідей для забезпе- чення чіткої комунікації;

7) право вимагати дотримання таємниці розгляду скарги при необхідності;

8) можливість вимагати відшкодування завданих збитків через порушення порядку розгляду скарги. Вимога про відшкодування є важли- вим механізмом правового захисту, гарантуючи відповідальність за адміністративні недоліки та сприяючи підзвітності владних органів [5].

Ефективний адміністративний процес вимагає надійного аналізу, постійного вдосконалення та прозорої звітності. Адміністративні органи повинні систематично аналізувати отримані скарги, кла- сифікувати їх та визначати ключові питання. Це дозволяє виявляти поширені проблеми та системні недоліки, які вимагають уваги.

Використання технологій, таких як аналіз да- них і штучний інтелект, спрощує процес узагаль- нення та аналізу скарг, що підвищує ефективність і дозволяє оперативно реагувати на тенденції. Особливу увагу слід приділяти повторним та ко- лективним скаргам, розслідуючи їх причини та вирішуючи корінні проблеми.

Управління повинно взаємодіяти зі зацікавле- ними сторонами, включаючи громадян, правоза- хисні групи та експертів, для забезпечення широ- кого розуміння й ефективного вирішення проблем. Пропозиції щодо вдосконалення процесів повинні ґрунтуватися на аналізі скарг і відповідати законодавчій базі, а регулярні перевірки забезпечують відповідність адміністративних процесів чинним законам.

Звітність грає ключову роль у зміцненні дові- ри громадськості. Регулярне публікування звітів, що висвітлюють аналіз скарг, прийнятих заходів і впроваджених удосконалень, демонструє відкри- тість і підвищує рівень підзвітності адміністратив- них органів перед суспільством.



Висновки

У цьому дослідженні адміністра- тивного процесу та його ролі в оскарженні дій і рішень органів влади можна виокремити кіль- ка ключових моментів. Адміністративний процес слугує механізмом, за допомогою якого громадяни можуть оскаржувати, ставити під сумнів і домага- тися відшкодування за дії або рішення, прийняті органами влади.

Починаючи з правової бази для оскарження дій органів влади та закінчуючи практичними етапами адміністративного провадження, ми заглибилися в тонкощі звернень громадян та важливість про- цесуальних прав. Розглядаючи часові аспекти, ми проаналізували строки в адміністративному судочинстві та запропонували шляхи вирішення проблем, пов'язаних із порушенням строків.

Адміністративний процес є наріжним каменем демократичного суспільства. Він втілює принципи стримувань і противаг, гарантуючи, що дії уряду підлягають ретельній перевірці та коригуванню, коли це необхідно. Надаючи громадянам законний спосіб оскаржити рішення органів влади, адміні- стративний процес сприяє прозорості, підзвітності та захисту індивідуальних прав.

Крім того, адміністративний процес сприяє по- стійній еволюції врядування. Завдяки аналізу, вдосконаленню та звітності органи влади можуть адаптуватися до мінливих суспільних потреб, вирі- шувати системні проблеми та підвищувати загаль- ну ефективність і справедливість адміністративних проваджень.

Адміністративний процес -- це не просто юри- дична формальність; це динамічний інтерфейс, через який знаходять своє вираження проблеми, скарги та очікування громадян. Державні органи повинні активно шукати шляхи оптимізації адмі- ністративних процедур, впроваджувати техноло- гічні досягнення та взаємодіяти з громадянами й зацікавленими сторонами, щоб сприяти створенню чутливої та підзвітної системи врядування.

Ефективна взаємодія між громадянами та урядом -- це вулиця з двостороннім рухом. Вона вимагає не лише відповідального уряду, але й поінформованих та активних громадян. Поінфор- мованість про права, обов'язки та шляхи оскар- ження рішень влади дає громадянам можливість брати активну участь у демократичному процесі.



Література

1. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. Ст. 141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 7 грудня 1984 року № 8073. Ві- домості Верховної Ради Української РСР. 1984. Додаток до № 51. Ст. 1122. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/80731-10#Text (дата звернення: 21.12.2023).

3. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : Указ Президента Украї- ни від 22 липня 1998 року № 810/98. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/810/98#Text (дата звернення: 21.12.2023).

4. Про звернення громадян : Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393. Відомості Верховної Ради Укра-

їни. 1996. № 47. Ст. 256. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text (дата звер- нення: 21.12.2023).

5. Галунько В. К., Діхтієвський П. В., Кузьменко О. В., Стеценко С. В. та ін. Адміністративне право України. Повний курс : підручник. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. С. 267.

6. Йосифович Д. І. Адміністративний процес України : підручник. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2021. 500 с.

7. Голосніченко І. П. Адміністративний процес : навч. посібник. Київ : ГАН, 2003. С. 30-31.

8. Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України : навч. посібник. Київ : Юрінком Інтер, 2008. С. 67.

9. Коломоєць Т. О. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник. Київ : Юрінком Інтер, 2011. С. 217-220.

10. Курінний Є. В. Розгляд звернень громадян в органах внутрішніх справ України : навч. посібник. Дніпро- петровськ, 1999. С. 110-112.

11. Мельник Р., Бевзенко Р. Загальне адміністративне право : навч. посібник. Київ : Вайт, 2014. С. 347-348.

12. Суховетрук І. І. Адміністративно-юрисдикційні провадження, що здійснюються правоохоронними органа- ми України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2017. С. 145-146.

13. Циганов О. Г. Адміністративне оскарження як важливий засіб забезпечення законності при наданні адмі- ністративних послуг у сфері забезпечення правопорядку. Вісник Луганського державного університету внутріш- ніх справ імені Е. О. Дідоренка. 2016. Вип. 1 (73). С. 212.

14. Шоптенко С. С. Провадження за зверненнями громадян: зміст та проблеми реалізації. Актуальні пробле- ми вітчизняної юриспруденції. 2018. № . 1. С. 183-184.

References

1. Konstytutsiia Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 28 chervnia 1996 roku № 254k/96-VR [Constitution of Ukraine: Law of Ukraine of June 28, 1996 No. 254k/96-ВР. No 30, Art. 141]. (1996). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy -- The Official Bulletin of the Verkhovna Rada [in Ukrainian].

2. Kodeks Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia: Zakon Ukrainy vid 7 hrudnia 1984 roku № 8073 [Code of Ukraine on Administrative Offenses: Law of Ukraine dated December 7, 1984 No. 8073]. (1984). Vidomosti Verk- hovnoi Rady Ukrainskoi RSR -- The Official Bulletin of the Verkhovna Rada. Available at: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/80731-10#Text [in Ukrainian].

3. Pro zakhody shchodo vprovadzhennia Kontseptsii administratyvnoi reformy v Ukraini: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 22 lypnia 1998 roku № 810/98 [On measures to implement the Administrative Reform Concept in Ukraine: De- cree of the President of Ukraine dated July 22, 1998 No. 810/98]. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/810/98#Text [in Ukrainian].

4. Pro zvernennia hromadian: Zakon Ukrainy vid 2 zhovtnia 1996 roku № 393 [On citizen appeals: Law of Ukraine dated October 2, 1996 No. 393]. (1996). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy -- The Official Bulletin of the Verkhovna Rada. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

5. Galunko, V., Dikhtievskyi, P., Kuzmenko, O., Stetsenko, S. and others (2018). Administratyvne pravo Ukray- iny. Povnyy kurs [Administrative law of Ukraine. Full course]: textbook. Kherson: OLDI-PLUS, 267 [in Ukrainian].

6. Yosifovicha, D. I. (2021). Administratyvnyy protses Ukrayiny [The administrative process of Ukraine]: a text- book. Lviv: Lviv State University of Internal Affairs, 500 [in Ukrainian].

7. Golosnichenko, I. P. (2003). Administratyvnyy protses [Administrative process]: education. manual. Kyiv: GAN, 30-31 [in Ukrainian].

8. Demskyi, E. F. (2008). Administratyvne protsesual?ne pravo Ukrayiny [Administrative procedural law of Ukraine]: academic. manual. Kyiv: Yurinkom Inter, 67 [in Ukrainian].

9. Kolomoets, T. O. (2011). Administratyvne pravo Ukrayiny. Akademichnyy kurs [Administrative law of Ukraine. Academic course]: textbook. Kyiv: Yurinkom Inter, 217-220 [in Ukrainian].

10. Kurinnyi, E. V. (1999). Rozhlyad zvernen? hromadyan v orhanakh vnutrishnikh sprav Ukrayiny [Consideration of citizens' appeals in internal affairs bodies of Ukraine]: academic. manual. Dnipropetrovsk, 110-112 [in Ukrainian].

11. Melnyk, R., & Bevzenko, R. (2014). Zahal?ne administratyvne pravo [General administrative law]: education. manual. Kyiv: Vaite, 347-348 [in Ukrainian].

12. Sukhovetruk, I. I. (2017). Administratyvno-yurysdyktsiyni provadzhennya, shcho zdiysnyuyut?sya pravookhoron- nymy orhanamy Ukrayiny [Administrative and jurisdictional proceedings carried out by law enforcement agencies of Ukraine]. Candidate's thesis. Kyiv, 145-146 [in Ukrainian].

13. Tsyganov, O. G. (2016). Administratyvne oskarzhennya yak vazhlyvyy zasib zabezpechennya zakonnosti pry nadanni administratyvnykh posluh u sferi zabezpechennya pravoporyadku [Administrative appeal as an important means of ensuring legality in the provision of administrative services in the field of law enforcement]. Visnyk Lu- hans?koho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav imeni E. O. Didorenka -- Bulletin of E. O. Didorenko Luhansk

State University of Internal Affairs, 1(73), 212 [in Ukrainian].

14. Shoptenko, S. S. (2018). Provadzhennya za zvernennyamy hromadyan: zmist ta problemy realizatsiyi [Proceedings of citizens' complaints: content and implementation problems]. Aktual?ni problemy vitchyznyanoyi yurysprudentsiyi -- Actual problems of domestic jurisprudence, 1, 183-184 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...