Окремі аспекти публічного управління в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний інститут стратегічних досліджень

Окремі аспекти публічного управління в умовах воєнного стану

Пристайко Валерій Володимирович

Кандидат наук з державного управління

Війна Росії проти України почалася з окупації РФ Криму на початку 2014 року та бойових дій на території Донецької і Луганської областей України за участі російської армії і підконтрольних РФ терористичних збройних угруповань. В результаті бойових дій, Росією окупована частина території Донбасу.

24 лютого 2022 року розпочався новий етап ескалації війни, пов'язаний з початком повномасштабного вторгнення Росії. Уряд Російської Федерації оголосив про проведення так званої «спеціальної військової операції», спрямованої на «демілітаризацію та денацифікацію України», «захист інтересів російської безпеки». Фактично Росія почала повномасштабну загарбницьку війну. Регулярні російські війська почали стрімкий наступ вглиб території України з території Росії, Білорусі та окупованого Криму. Військова, критична інфраструктура, цивільні об'єкти по всій Україні почали обстрілювати далекобійною ракетною зброєю та авіацією РФ [1, с. 4 ].

Військова агресія Російської Федерації в один день змінила нашу реальність створивши нові загрози та виклики в усіх сферах життя. Не виключенням стало і публічне управління, яке з 24 лютого і до сьогоднішнього дня вимушене забезпечувати безперебійне функціонування держави, яка знаходиться в умовах війни.

У зв'язку з вказаною агресією, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до вимог Конституції України Президент України видав низьку указів: Указ «Про введення воєнного стану в Україні» (24.02.2022 року № 64/2022 року) строком на 30 діб, який згодом продовжувався та Указ «Про загальну мобілізацію» (24.02.2022 року № 65/2022 року) - постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 1 статті 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України видав розпорядження від 24 лютого 2022 р. № 181-р «Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні». Цим розпорядженням був затверджений план запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» [2] воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Слід зазначити, що воєнний стан є особливим правовим режимом, його введення є вимушеним, зумовленим наявністю високого ступеня небезпеки для основ державного устрою України, що базується на демократичних засадах. А це означає, що обмеження правового режиму воєнного стану спрямовані, по-перше, на збереження уже досягнутого рівня внутрішньої української демократії і, по-друге, на забезпечення перспектив її розвитку у майбутньому.

Тобто обмеження мають стабілізаційний характер, існують протягом чітко встановленого періоду, який співпадає з наявністю реальних загроз. Введення обмежень зумовлено тим, що демократичні права та свободи, які безумовно відіграють позитивно-конкуруючу роль в умовах мирного, стабільного та поступального розвитку суспільства, в особливих умовах можуть використовуватись і використовуються противником всупереч їх суті - як канали внутрішньої дестабілізації і навіть як інструменти внутрішнього розкладу суспільства. Через те завданням органів публічної влади є, по-перше, передбачення та виявлення тих елементів публічності, на основі яких можуть бути штучно створені внутрішні загрози державному устрою і, по-друге, внесення у чинні механізми публічного управління таких тимчасових змін, які б виконали превентивну роль щодо блокування загроз.

Сьогодні, в контексті становлення української системи публічного управління, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень зовсім не означає відмову від транспарентного підходу до управління. Виходячи з того, ці обмеження є тимчасовим, зумовленими наявною загрозою, то кінцевим їх завданням є якраз збереження і захист досягнутого ступеня публічності в управлінні. Разом з тим, особливі умови завжди виступають засобом усеосяжної перевірки системи управління на її життєздатність в конкретних, надзвичайних суспільно-політичних умовах.

Для того, щоб дослідити особливості функціонування та показники ефективності публічного управління в умовах війни, варто визначити, що ми розуміємо під поняттям «державне управління». І цьому контексті воно постає як механізм формування та реалізації державної політики на всіх рівнях. Основним завданням державного управління завжди залишається регулювання та вдосконалення форм і методів управлінської діяльності. В демократичній країні воно відповідає за впровадження стратегії сталого розвитку країни та забезпечення прав і свобод людини.

В більшості вітчизняних досліджень по темі ефективності державного та публічного управління вчені зазначають ряд недоліків, які були притаманні публічному управлінню в Україні:

корумпованість;

наявність колізій та внутрішніх суперечливих елементів;

недосконале законодавче врегулювання;

кадрові кризи, брак компетенцій у службовців;

недостатній рівень прозорості та відкритості;

нечіткість розмежування політичної та адміністративної сфер;

недосконалість механізму політичного та адміністративного контролю [3, с. 46].

Всі зазначені фактори є деструктивними елементами в організації ефективної системі публічного адміністрування. І вирішення згаданих проблем залишається актуальним навіть в умовах війни, в іншому випадку актуалізується загроза виникнення кризи публічного управління, що здатне практично паралізувати державу при наявності зовнішнього тиску агресора.

Публічне управління покликано здійснювати практичний, організуючий і регулюючий вплив держави на суспільну життєдіяльність людей з метою її упорядкування, збереження або перетворення [4, с. 63]. Загалом, сьогодні можна говорити про «широке» і «вузьке» розуміння публічного управління. В широкому сенсі, під публічним управлінням розуміють сукупність усіх видів діяльності держави, у вузькому - діяльність, що здійснюється у сфері виконавчої влади [3, с. 46].

Необхідно зазначити, що безпосередньо управління здійснюють органи державної виконавчої влади, в системі яких діє розподіл функцій, в основі якого знаходяться сфери впливу, рівень владних повноважень, мета діяльності та організаційні форми її здійснення. В умовах війни, залежно від ситуації в регіоні та функцій, які виконує в цей час орган, свої повноваження він може виконувати в різних форматах. Пристосовуючи формат роботи для збереження власного життя та найбільшої ефективності виконання посадових обов'язків [3, с. 47]. військовий адміністрація президент мобілізація

Прикладом діяльності таких органів можуть бути тимчасові державні органи - військові адміністрації, які можуть бути створені відповідно до ст. 4 Закона України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

24 лютого 2022 р. Указом Президента України № 68/2022 на всій території України утворено 25 обласних військових адміністрацій. Обласні, Київська міська державні адміністрації набули статусу відповідних військових адміністрацій, а голови цих державних адміністрацій - посади начальників військових адміністрацій. Водночас, на базі існуючих районних державних адміністрацій утворено й відповідні районні військові адміністрації (РВА), а їхні голови стали начальниками РВА.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування. Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» існують такі види військових адміністрацій:

Обласні військові адміністрації.

Районні військові адміністрації.

Військові адміністрації населених пунктів (міські, селищні, сільські).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території серед інших здійснюють наступні повноваження: запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; сприяння організації призову громадян на строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення наказу військового комісара про оголошення мобілізації; бронювання робочих місць для військовозобов'язаних на підприємствах, в установах та організаціях відповідно до законодавства; організації та участі у здійсненні заходів, пов'язаних із мобілізаційною підготовкою та цивільним захистом; вирішення відповідно до законодавства питань, пов'язаних із наданням військовим частинам, установам, закладам освіти Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об'єктів, а також комунально- побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, наданням послуг; сприяння організації виробництва і поставок у війська підприємствами та організаціями, що перебувають у комунальній власності, замовленої продукції, послуг, енергоресурсів; здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через державний кордон України; сприяння Державній прикордонній службі України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні; прийняття рішення про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених законом; забезпечення в умовах воєнного стану реалізації державних гарантій, визначених законами України.

Таким чином, під час воєнного стану здійснення публічного управління відбувається в особливих умовах і спрямоване на забезпечення захисту демократичного державного устрою України, основних прав та свобод людини і громадянина, корегування в загальних інтересах механізмів застосування принципу транспарентності, що повинно сприяти досягненню основної мети - організації відсічі агресору, відновлення суверенітету та територіальної цілісності держави, утвердження для неї реальних безпекових гарантій сьогодення та на перспективу через реалізацію завдань європейської і євроатлантичної інтеграції.

Саме від здатності публічного управління в повній мірі виконувати свої функції сьогодні залежить наша національна безпека.

Джерела

1. Ключові конфлікти 2023.

2. Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року. Закон України. Верховна Рада України.

3. Миколюк А. В. Публічне управління в умовах військового стану: питання ефективності. Механізми публічного управління. 2022. Вип. 29. С. 45-48.

4. Державне управління: Словник-довідник / за заг. ред. В. М. Князєва. Київ: УАДУ, 2002. 228 с.

Размещено на Allbest.ru