Аналіз недоліків розслідування серійних вбивств (за матеріалами слідчої практики)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Аналіз недоліків розслідування серійних вбивств (за матеріалами слідчої практики)

Александренко Олена Віталіївна

Кандидат юридичних наук, доцент

Проблема розкриття і розслідування серійних вбивств (під якими насамперед розуміють вбивства, вчинені на сексуальному ґрунті (сексуально-садистські) завжди привертала увагу дослідників - вчених і практиків - саме через підвищену суспільну небезпеку та особливості вчинення вказаних злочинів (жорстокість способів вчинення, значна кількість жертв), обумовлені певними мотивами злочинців. За свідченням відомого слідчого в особливо важливих справах В. І. Калініченка: «Сексуальні злочини - найбільш важка для розкриття категорія злочинів. Вбивць шукають роками, а точна кількість жертв маніяків взагалі невідома».

В дисертаціях, монографіях, посібниках, окремих публікаціях в різні роки розглядалися різні аспекти вказаної проблеми: кримінологічні, криміналістичні, психіатричні, психологічні та ін. Проте, поза увагою дослідників залишався та не зустрічає належної уваги науковців й до теперішнього часу не менш важливий аспект - недоліки (упущення, помилки), найчастіше - суттєві, допущені при розслідуванні цих злочинів, які, як показує слідча та судова практика, повторюються упродовж багатьох років і в різних країнах. Якщо на позитивний досвід розслідування в криміналістичній літературі, узагальненнях слідчої і судової практики звертається достатньо уваги, про допущені при цьому недоліки найчастіше не йдеться. Навіть у роботах, спеціально присвячених проблемам розкриття і розслідування серійних сексуальних вбивств (дисертації І. М. Горбулинської, А. В. Старушкевича, І. В. Усанова, А. С. Фоміної та ін.), про допущені недоліки не згадується, хоча слушно постає питання, у чому ж тоді полягають ці «проблеми». Однак, виявлення зазначених недоліків, їх докладний аналіз і узагальнення, щоб уникнути їх допущення в подальшому, сприяли б ефективному розкриттю, розслідуванню і попередженню даних злочинів.

Результати таких недоліків негативно позначаються на своєчасності розкриття вказаних злочинів, якості та строках розслідування, спричиняють тяжкі наслідки: тривалу діяльність вбивць, появу нових жертв, притягнення до кримінальної відповідальності невинуватих та ін.

Не вдаючись до класифікації недоліків при розслідуванні серійних вбивств аналізуємої категорії, не це є метою даної публікації, зазначимо, що такі недоліки можна поділити на дві основні групи: недоліки, яких припускаються слідчі працівники та судові експерти. Розглянемо основні (типові) недоліки, яких припускаються розслідуванні серійних вбивств, шляхи їх усунення та попередження. За приклади нами було взято найбільш відомі резонансні справи про серійні вбивства різних років.

Деякі недоліки, допущені слідчим (слідчими) можуть бути виявлені при уважному вивченні та співставленні матеріалів кримінальних проваджень/ справ, якщо вони містяться у процесуальних документах: постановах про призначення експертиз, протоколах відбору зразків для порівняльного дослідження, протоколах слідчих (розшукових) дій, висновках експертів. Наприклад, чи були поставлені всі необхідні питання на вирішення експертизи, відібрано необхідні зразки для порівняльного дослідження, використані необхідні в цій слідчій ситуації тактичні прийоми допиту тощо. Небезпечнішими є неочевидні недоліки (помилки), які простим вивченням матеріалів кримінального провадження/справи складно, а іноді й неможливо виявити. Про наявність таких помилок найчастіше свідчать їх негативні наслідки в подальшому, тому не можна своєчасно вжити заходи до усунення або хоча б зменшення їх небажаних наслідків.

Практика показує, що навіть при розслідуванні вказаних злочинів спеціально створеними слідчо-оперативними групами з числа досвідчених слідчих і оперативних працівників допускалися недоліки (помилки). В обвинувальному висновку у кримінальній справі про серію вбивств підлітків, скоєних С. Головкіним у 1984-1992 рр., відзначалися помилки слідчих і оперативних працівників та упущення проведених експертних досліджень.

При розслідуванні серії вбивств, пов'язаних із згвалтуванням жінок, в якості підозрюваного був затриманий А. Чікатіло. Судово-біологічними експертизами встановлено, що біологічні сліди злочинця належать до четвертої групи крові. Отримані від затриманого зразки крові належали до другої групи, на підставі чого було зроблено висновок про непричетність Чікатило до серії злочинів. Проведена пізніше комісійна судово-біологічна експертиза встановила, що кров Чікатіло належала до другої групи, а його виділення (піт, слина, сперма) - до четвертої. Тим самим було встановлено факт належності Чікатило до осіб з феноменом так званого «парадоксального виділювання».

Помилкові висновки експертів, на думку фахівців, були отримані внаслідок труднощів із дослідженням біологічного матеріалу (сперма з місць вбивств), забрудненого бактеріями, біологічними об'єктами. Процес експертизи тривалий, трудомісткий, вимагає високої кваліфікації. Ретельно досліджувати сліди з контрольними зразками сперми слід було різними методами, що не було зроблено, і в цьому - головна причина передчасних висновків про групу крові.

Подібні помилки виникали при розслідуванні кримінальних справ відносно серійних сексуальних вбивць С. Головкіна та В. Кулика. Експерти вказували IV групу, у Головкіна була III, у Кулика - II. Проте, слідчі вчасно усунули ці протиріччя шляхом призначення повторних експертиз. Подібний факт мав місце в Алма-Аті в 1989 г., коли у зв'язку з помилковими висновками експертів відносно виділень, вилучених з жертв насильства, шукали злочинця з четвертою групою крові. Повторна експертиза визначила групу сперми в усіх слідах як першу. Зібраними доказами вдалося викрити громадянина, який підозрювався раніше.

Аналізуючи викладене, вважаємо, що експертні помилки не можна розглядати окремо від помилок слідчих, оскільки вони часто пов'язані між собою; іноді слідчі помилки тягнуть за собою експертні, й навпаки. Не було б ніякої помилки відносно «непричетності» Чікатило до серії вбивств, не було б нових жертв, як, можливо, не було б подальшої тривалої дискусії про «парадоксальне виділювання», якби слідчий відібрав зразки крові, сперми та призначив додаткову експертизу. Необхідність в цьому була, оскільки на місцях злочинів Чікатіло своєї крові не залишав, лише сперму, яку для дослідження у нього не взяли, оскільки, за словами слідчого, не знали, як це зробити. В даному випадку упущення слідчого спричинило помилку експерта. Остання ж, у свою чергу дала підстави для передчасного і помилкового висновку слідства про непричетність і подальше звільнення підозрюваного.

Зазначимо, що у даній справі помилка експерта не була неочевидною, її можна було своєчасно виявити й виправити. Для цього слід було уважно ознайомитися з постановою про призначення судово - біологічної експертизи, переглянути перелік поставлених питань, порівняти їх з іншими фактичними даними у справі. Надання ж експертові зразків сперми Чікатила дозволило б дослідити зпівставні біологічні об'єкти і, можливо, попередило б вказаний висновок експерта.

Справедливості заради слід сказати, що це була більше помилка слідчого, а не експерта. Оскільки саме слідчий відповідає за виконання вимог КПК про повне і неупереджене розслідування. Проте, непрофесійними, особливо враховуючи резонансність і категорію кримінальної справи, слід визнати дії експерта-біолога, який обмежився негативним висновком. Задовго до цього, у 1980 р. Головне Бюро судмедекспертизи вже зустрілося з випадком розбіжності групи крові та сперми, а у журналі «Судово-медична експертиза», № 4 за 1981р. була надрукована стаття, в якій зазначалося, що цей висновок може виявитися передчасним.

На сьогоднішній день найбільш точні результати дослідження об'єктів біологічного походження забезпечує молекулярно-генетичний ідентифікаційний аналіз, який проводиться у рамках генотипоскопічної (медико-імунологічної) експертизи. Особливо актуальним є проведення даного виду дослідження при розслідуванні серійних сексуальних вбивств, оскільки злочинці намагаються знищити сліди свого перебування на місці злочину. Так, «пологівський маніяк» С. Ткач забирав речі жертв, на яких могли залишитися сліди його рук, використовував пахучі речовини для знищення своїх запахових слідів, навіть пучками трави намагався знищити сперму на тілах вбитих ним жінок. «Васильківський маніяк» Ю. Кузьменко використовував рукавички, щоб не залишати слідів на горлі задушених жертв. Результаті ж генотипоскопічної експертизи сперми, вилученої зі статевих органів потерпілих або з їх одягу, з предметів, рослин на місці події дозволять дійти категоричного висновку щодо скоєння серії таких вбивств однією особою, як це було при розслідуванні кримінальної справи стосовно Ю. Кузьменка.

У зв'язку із вказаними потенційними можливостями даної експертизи, слід зазначити про наступне. «Деякі слідчі вважають за краще спочатку призначати серологічну експертизу, а залежно від її результатів вирішувати питання про необхідність дослідження ДНК. Ця позиція може бути виправдана в тих ситуаціях, коли біологічний матеріал на досліджуваних об'єктах є у достатній кількості й розслідування не обмежено у часі. При вилученні слідів біологічного походження і, що особливо важливо, у випадках, коли крові, поту, слини, сперми, інших речовин виявлена незначна кількість, ці об'єкти необхідно одразу направляти на генотипоскопічну експертизу, минаючи серологічне встановлення групової належності», як слушно вказує І. М. Горбулінська. Додамо, що призначення генотипоскопічної експертизи обумовлене не лише турботою про збереження ідентифікаційної інформації на досліджуваних об'єктах. Не менш важливим є й часовий чинник: своєчасне отримання результатів експертизи дозволить швидше використати цю інформацію для пошуку і викриття злочинця.

Недоліки (помилки) при призначенні та проведенні експертиз стосуються також взаємодії слідчого і експерта. Тому вважаємо за доцільне при призначенні експертизи хоча б у загальних рисах ознайомлювати експерта із сутністю кримінальної справи (вид і спосіб скоєння злочину, кількість жертв). Звичайно, якщо це не створить в подальшому труднощів розслідуванню. Наприклад, надання недостовірного висновку внаслідок необ'єктивності експерта під впливом від повідомленої слідчим інформації щодо певних обставин злочину. Обізнаність про основні обставини справи може бути прийнята експертом до уваги при проведенні експертизи, у тому числі для уточнення поставлених на вирішення експертові питань.

Найчастіше неповнота поставлених слідчим тягне за собою призначення додаткової чи повторної експертизи, висновки яких не завжди можуть бути очікуваними. По-перше, певних, інколи незворотних змін зазнає сам об'єкт дослідження (зменшення його кількості, псування, знищення), особливо мікрооб'єкти; по-друге, не виключений ризик помилки експерта; по-третє, за відсутності вказаних факторів негативну роль відіграють витраті часу на проведення нових досліджень, очікування результатів яких не дає змоги перевірити вже висунуті чи висунути нові версії.

Окрім повноти проведення експертами досліджень і підготовки ними правильних, обґрунтованих висновків, важливу роль відіграє також робота слідчого з оцінки результатів експертиз. Правильно зазначається, що «...кожен висновок експерта по кожному з епізодів серії сексуальних вбивств необхідно ретельно вивчити. У актах судово-медичної експертизи, наприклад, слід звернути увагу на повноту проведення дослідження; відібрання проб крові для визначення її групової належності... Таке вивчення потрібне для співставлення та аналізу даних, наявних по усіх епізодах серії. Крім того, таке вивчення допомагає своєчасно виявити наявні "прогалини" в проведених експертизах за тим чи іншим епізодом і за необхідності оперативно призначати проведення додаткової або повторної експертизи» (Є. В. Тихонова). На наш погляд, слід оцінювати висновок експерта з точки зору сучасного стану науки, сучасник експертних методик дослідження слідів і речових доказів. Для цього слідчий повинен мати уявлення стосовно новітніх розробок в галузі проведення судових експертиз, усвідомлювати їх можливості для слідства, мати відомості про застосування цих методик на практиці.

Оскільки від слідчого залежить прийняття процесуальних рішень, зокрема, про призначення експертиз, він повинен співставити отриманий висновок з матеріалами кримінального провадження/справи. При цьому слідчий може помітити як власне упущення (не поставлено на вирішення експерта певне питання та ін.), яке він в змозі своєчасно усунути, так і неповноту, чи невідповідність висновку експерта матеріалам справи, чи якщо експерт на щось не звернув увагу у зв'язку з неповнотою представлених для проведення експертизи даних. В цих випадках слідчий повинен вирішити питання про призначення нової (додаткової або повторної) експертизи для усунення вказаних недоліків і попередження можливих експертних помилок. Тому так важливо вирішити питання про постійне підвищення рівня професіоналізму слідчих, у тому числі їх обізнаності про сучасні експертні методики дослідження слідів злочину та речових доказів.

При розслідуванні серійних сексуальних вбивств експертні помилки також стають можливими через неуважне і недбале ставлення експертів до досліджуваних об'єктів та/або через їх неналежну професійну підготовленість. Зокрема, при розслідуванні серії зґвалтувань із вбивствами у Луганську, поряд з одним з трупів був виявлений рушник, який використовувався як кляп. Але співробітники експертно - криміналістичного відділу невірно прочитали відбиток штампу на рушнику - найважливішому доказі, залишеному злочинцем на місці нападу, який прямо вказував на можливого злочинця. Це не дало можливості своєчасно виявити і затримати справжнього вбивцю.

При розслідуванні серії вбивств із зґвалтуваннями, при огляді місця події було виявлено окуляри жертви з чітким відбитком пальця, що не належав потерпілій. Експертиза проводилася більше двох місяців і встановила, що слід залишений С. Ряховським. Проте, поки проводилася експертиза, Ряховський встиг вбити декількох людей.

На місці вбивства малолітньої дівчинки знайшли розірване на шматки її платтячко. Жодних слідів на шматках не виявили, а на задане слідчим питання: чи перевірялася наявність слідів рук на шматках тканини? - було отримано відповідь, що така методика невідома. Проте, ще у 1980 р. співробітниками кафедри криміналістики Київської вищої школи МВС (Єфимчук В. М. та ін.) була розроблена методика виявлення слідів рук на тканині, яка була опублікована й надіслана до всіх райвідділів міліції України [1, с. 120; 2]. Помилки при призначенні та проведенні експертиз були допущені також в інших справах про серійні сексуальні вбивства.

Серед основних напрямів подолання експертних помилок - створення системи підвищення професійного рівня експертів, узагальнення експертної практики за видами експертиз, теоретичне і практичне оволодіння сучасними знаннями, що є предметом кожної окремої галузі експертизи, контроль керівника експертної установи за висновками про неможливість вирішення питання по суті. Ретельна перевірка їх обґрунтованості сприятиме скороченню кількості таких висновків і тим самим зменшенню потенційних латентних помилок експерта, які можуть бути виявлені пізніше, при проведенні повторних експертиз [3, с. 12-13].

Критичне осмислення всіх допущених при розслідуванні серійних (сексуальних) вбивств недоліків і помилок є умовою набуття професійного досвіду, без якого неможливе підвищення якості розслідування злочинів.

Джерела

недолік розслідування серійне вбивство

1. Бахін В. П., Карпов Н. С., Александренко О. В. Узагальнення і навчання правоохоронців на типових помилках при розслідуванні злочинів сексуальних маніяків // Криміналістичний вісник: [наук.-практ. зб.] / ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС. - К.: Ін Юре, 2009. - № 1 (11). - С. 119-123.

2. Виявлення слідів рук за допомогою перманганату калія // Теорія і практика збирання доказової інформації технічними засобами / [Єфимчук В. М., Оверчук В. М., Коломієць А. В.]. - Київ, 1980. С. 86-88.

3. Абрамова В. М. Експертні помилки: сутність, генезис, шляхи подолання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. М. Абрамова. - К., 2005. 18 с.

Размещено на Allbest.ru