Сутність і природа взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність і природа взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації

Філіппова Вікторія Дмитрівна, доктор наук з державного управління, професор, Херсонський національний технічний університет

Марченко Роман Валерійович, здобувач вищої освіти ступеня доктора філософії, Національний авіаційний університет

Анотація

У статті визначено, що засоби масової інформації на постійній основі висвітлюють факти діяльності органів публічної влади та виступають в якості незалежного посередника між державою та громадянським суспільством. Тож, робота засобів масової інформації визначається ключовою ланкою такої співпраці, основним із чинників стабільності держави за умови її фінансової підтримки та всебічної присутності свободи слова.

Досить цікавою у ракурсі теми даного пункту є позиція О. Радченка, який визнає, що на сучасному етапі розвитку держави та суспільства лише за умови існування безпосереднього та контактного співробітництва та застосування спеціальних засобів передачі інформації можлива ефективна координація зусиль усіх сторін такого співробітництва. З боку громадянського суспільства, за такої умови, можна спостерігати зміцнення єдності волі, цілісності та окресленої спрямованості дій населення.

Засоби масової інформації у даному випадку виступають незалежним джерелом отримання та поширення важливих інформаційних потоків у державі, що позитивно впливатимуть на суспільну свідомість та формуватимуть непохитну громадську думку.

На наш погляд, такий характер взаємодії виступає обов'язковим атрибутом ефективного функціонування політичної системи будь-якої держави, адже можливість громадськості оперативно реагувати на постійно-зростаючі потреби людей та адаптуватись до умов, що постійно змінюються, і є основою для активного суспільного розвитку.

Обґрунтовано, що, формуючи собою єднальну ланку між громадянським суспільством і державою, так званим «рупором» громадськості, засоби масової інформації підносять суспільство вище за владу, тож, в пріоритеті буде сфера індивідуальних свобод і приватних інтересів - мова йтиме про існування повноцінної демократичної держави. Саме за рахунок ефективності роботи органів публічної влади держави і медіаграмотності її громадян можливий подальший розвиток.

Ключові слова. Засоби масової інформації, громадянське суспільство, держава, органів публічної влади, медіаграмотність.

Filippova Viktoriya Dmytrivna, Doctor of Public Administration, Professor, Kherson National Technical University

Marchenko Roman Valeriyovych, Ph.D. graduate, National Aviation University

The essence and nature of the interaction between public government bodies and the media

Abstract

The article defines that the mass media constantly highlight the facts of the activities of public authorities and act as an independent mediator between the state and civil society. Therefore, the work of the mass media is determined by the key link of such cooperation, the main factor of the stability of the state under the condition of its financial support and comprehensive presence of freedom of speech.

The position of O. Radchenko, who admits that at the current stage of development of the state and society, effective coordination of the efforts of all parties of such cooperation is possible only if there is direct and contact cooperation and the use of special means of information transmission. On the part of civil society, under such a condition, it is possible to observe the strengthening of the unity of will, integrity and defined orientation of the population's actions.

Mass media in this case act as an independent source of receiving and spreading important information flows in the state, which will have a positive impact on public consciousness and form unshakable public opinion.

In our opinion, this type of interaction is a mandatory attribute of the effective functioning of the political system of any state, because the ability of the public to quickly respond to the constantly growing needs of people and adapt to constantly changing conditions is the basis for active social development.

It is justified that, forming a connecting link between civil society and the state, the so-called "mouthpiece" of the public, the mass media elevates society above the government, therefore, the priority will be the sphere of individual freedoms and private interests - we will be talking about the existence of a full-fledged democratic state. It is due to the efficiency of the state's public authorities and the media literacy of its citizens that further development is possible.

Keywords. Mass media, civil society, the state, public authorities, media literacy.

Вступ

Постановка проблеми. Останніми роками, спостерігається тенденція щодо фундаменталізації досліджень у науковій літературі з публічного адміністрування саме з питань взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації. Це доводить той факт, що роль засобів масової інформації у забезпеченні відкритості та прозорості у діяльності органів публічної влади значно підвищилась, у порівнянні з попередніми роками

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проведені у світі наукові дослідження та досвід розвинених країн з питань розвитку демократичного суспільства вказують на прямий зв'язок між діяльністю засобів масової інформації та процесами демократизації суспільно-владних відносин. Таку тенденцію можна спостерігати і на українських теренах: так, формуються альтернативні канали отримання інформаційних даних та проходить модернізація основних напрямів діяльності держави з розвитку інформаційної сфери.

Метою статті є висвітлення результатів дослідження яке полягає у вивченні питання взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації.

Виклад основного матеріалу

Пропонується детально досліджуючи питання взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації, розглянути варіативні визначення поняття «відкритість влади», що існують на сьогоднішній день у вітчизняній науці публічного адміністрування.

Енциклопедичне визначення поняття «відкритість влади» можна трактувати як сукупність наступних ознак у влади:

- доступність (можливість кожного громадянина у будь-який час, у будь-якому місці отримувати інформаційні відомості про роботу представників органів публічної влади держави);

- прозорість (систематичне здійснення громадського контролю за діяльністю органів публічної влади та її посадових осіб);

- чутливість та адаптивність до інноваційних ідей та постійних змін у суспільному житті [1].

Досить цікаве, на наш погляд, визначення, що в повній мірі ідентифікує таке поняття як «відкритість влади» та визначає його базовою умовою довіри суспільства до представників органів публічної влади та формування їх позитивного іміджу в громадській свідомості.

З наукової точки зору І. Грищенка, зміст поняття «відкритість влади» можна окреслити як специфічний стиль управління, що полягає у забезпеченні умов для залучення максимальної кількості громадян, представників громадських організацій до участі у прийнятті управлінських рішень за умови вільного поширення та доступу до інформаційних матеріалів про такі рішення [2].

Підтримуємо автора та можемо додати, що відкритість влади слід розуміти, також, як обов'язок представників органів публічної влади забезпечувати можливості та умови для вільного доступу громадян до прийняття управлінських рішень, тобто, до часткового управління державою.

В наукових роботах В. Мельниченка спостерігається тенденція до підтримки наступного змісту поняття «відкритість влади»: сукупність можливостей та умов для громадян та їх об'єднань для реалізації активних дій з метою формування загальної політики держави разом з представниками органів публічної влади [3].

На наш погляд, вищевказане визначення поняття «відкритість влади» дещо неповне та не включає отримання необхідного, вільного доступу громадян до інформаційних матеріалів щодо діяльності органів публічної влади та можливості здійснення безпосереднього впливу на прийняття управлінських рішень на державному рівні.

Розділяємо наукову позицію Б. Шевчука, який у власному науковому доробку зазначає, що відкритість влади виступає ключовим інструментом для забезпечення у державі верховенства права та пріоритетності в захисті інтересів громадян, безпосередньої їх участі в публічному управлінні та здійсненні постійного контролю за діяльністю органів публічної влади [4].

Цікавою, у ракурсі дослідження проблем взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації, виступає наукова точка зору А. Буханевича, який сутність поняття «відкритість влади» трактує як специфічну форму доступу громадян до інформаційних матеріалів, що містять результати роботи представників органів публічної влади, процедур прийняття управлінських рішень державних масштабів та повноцінного їх виконання, а, також, створення належних умов для полегшення алгоритмів участі громадян у процесах реалізації політики держави та впливу на роботу представників органів публічної влади [5].

Повністю погоджуємось із автором та додамо, що відкритість влади можна розуміти як можливість громадян усвідомлювати основні цілі та функції діяльності органів публічної влади, а, відповідно до цього, направляти існуючі ресурси, сили та засоби для повноцінної реалізації інтересів громадян держави.

Так, відкритість влади, на наш погляд, - процес не односторонній, а виступає як постійна взаємодія громадян та їх об'єднань з представниками органів публічної влади. Громадяни законно наділені правом отримувати достовірні інформаційні матеріали про діяльність органів публічної влади у певному обсязі. Адже, за таких умов, спостерігається певний баланс у державі: готовність та можливість органів публічної влади інформувати представників громадянського сектору про власну діяльність співвідноситься з бажанням громадян здійснювати контроль за такою діяльністю та приймати безпосередню участь у реалізації політики держави та прийнятті управлінських рішень загальнонаціональних масштабів.

У такому ракурсі, Л. Наливайко та М. Романова підкреслюють, що відкритість влади характеризується наявністю реальної можливості у громадян впливати на політичні, соціальні, економічні та інші сфери держави [6].

На наш погляд, відкритість влади виступає ключовим інструментом для забезпечення постійної двосторонньої взаємодії представників громадянського суспільства та органів публічної влади з метою прогресу в усіх сферах людської діяльності.

Отже, можна зробити проміжний висновок про те, що відкритість влади виступає вагомим елементом реалізації державної політики, що визначається як: безпосередня участь представників громадянського суспільства у діяльності органів публічної влади; форма забезпечення належних умов для здійснення активного впливу окремих представників громадянського суспільства та їх об'єднань на процедури і результати публічно-управлінської діяльності за рахунок висування конкретних вимог до роботи органів публічної влади в питаннях прийняття певних управлінських рішень та процедур їх реалізації у державі.

З метою проведення всебічного аналізу вітчизняних наукових робіт щодо проблем взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації, пропонуємо, також, розглянути наукові позиції авторів щодо визначення поняття «прозорість у діяльності органів публічної влади»

З наукової точки зору Є. Тихомирова, поняття «відкритість влади» та поняття «прозорість влади» ототожнюється, хоч і мають власну специфіку застосування [7].

На наш погляд, вищезазначений підхід автора, виступає досить суперечливим, адже не розкриває у повній мірі зміст обох понять, навіть незважаючи на їхню пряму взаємозалежність та тісну пов'язаність.

Прозорість влади, з наукової точки зору І. Ткача, можна розуміти як специфічну властивість публічного адміністрування, що полягає у рівні обізнаності населення в питаннях сутнісних проявів матеріальної і процесуальної сторін роботи органів публічної влади та діяльності представників громадянського суспільства, а, також, у мірі зрозумілості сутності роботи органів публічної влади для народних мас [8].

На наш погляд, можна прозорість влади розуміти як специфічний стан у суспільстві, згідно з яким окремі громадяни та їх об'єднання обізнані про прийняття та реалізацію управлінських рішень органами публічної влади.

Розділяємо наукову позицію В. Ярошенка, який під прозорістю влади розуміє обізнаність населення щодо діяльності органів публічної влади. При цьому, відкритість влади автор визначає специфічною функціональною характеристикою діяльності органів публічної влади, що показує рівень безпосередньої участі населення у такій діяльності, а, також, ступінь активності суспільного контролю представниками громадського сектору щодо такої діяльності [9].

Маємо зазначити, що поняття «прозорість влади» тісно пов'язане з процесами комунікації влади та громадян, формуванням суспільної думки. У такому контексті, розвиток довіри до органів публічної влади зі сторони суспільства стає можливим за рахунок посилення громадських запитів щодо відтворення роботи дієздатних владних інститутів.

Прозорість влади, з точки зору Н. Гудима, виступає у якості обов'язковості гарантування громадянам держави органами публічної влади можливості отримання реальних інформаційних відомостей про змістове навантаження публічного адміністрування [10].

Погоджуємось з автором та зазначимо, що прозорість влади у державі можна ідентифікувати як спроможність органів публічної влади забезпечити високий ступінь обізнаності та зрозумілості дій та рішень таких органів для громадян держави та їх об'єднань.

А. Конов у власному науковому дослідженні звертає увагу на те, що сутність поняття «прозорість влади» можна трактувати як постійну можливість отримання громадянами своєчасних, надійних та чесних інформаційних даних про діяльність органів публічної влади. При цьому, сутність поняття «відкритість влади», на думку автора, слід розуміти як дотримання права громадян щодо врахування суспільної думки у процесі затвердження та впровадження у життя відповідних управлінських рішень.

Вважаємо вищевказане визначення автора досить вдалим, адже воно об'єктивно показує різницю між поняттями «відкритість влади» та «прозорість влади» та можемо зауважити, що поняття «прозорість влади» можна, також, трактувати як специфічну властивість діяльності органів публічної влади, що передбачає створення належних умов для активної взаємодії представників громадянського суспільства та державної влади у процесі формування та реалізації державної політики, а, також, можливості безпосередньо впливати на прийняття відповідних управлінських рішень та повного доступу до повних, об'єктивних, достовірних інформаційних даних про діяльність таких органів.

З метою отримання об'єктивного розуміння специфіки механізмів політично-інформаційного управління державою, пропонуємо розглянути існуючі на сьогоднішній день у вітчизняних наукових колах точки зору авторів щодо визначення сутності поняття «взаємодія органів публічної влади і засобів масової інформації».

Деякі автори розглядають поняття «взаємодія органів публічної влади і засобів масової інформації» як узгоджену діяльність на постійній основі між представниками органів публічної влади і засобами масової інформації з метою забезпечення громадянського суспільства своєчасними та об'єктивними інформаційними відомостями про роботу вищезазначених органів для оперативного вирішення основних питань суспільного життя та проблем державної політики. Прихильником такого визначення можна назвати Ю. Бойченко [11].

Розділяємо позицію автора та додамо, що зміст поняття «взаємодія органів публічної влади і засобів масової інформації» необхідно розуміти як співробітництво органів публічної влади і засобів масової інформації на постійній основі щодо розв'язання повсякденних місцевих, регіональних та загальнонаціональних проблем, за якого усі сторони діють прозоро та відкрито.

У свою чергу, сутність поняття «взаємодія органів публічної влади і засобів масової інформації» Д. Ангелова розкриває через розгляд функціонування автономного суб'єкта інформаційної політики, який займає ключове місце в основних процесах формування громадської думки та напрямів масової свідомості, а, також, сприяє витісненню такого негативного явища, як політична фрагментарність інформатизації в українському суспільстві і, відповідно, становленню на цій основі стійкої громадянської політичної культури як незамінної складової політичного розвитку держави та демократії у ній [12].

Вважаємо вищезазначену точку зору автора досить вдалою та можемо додати, що, у такому контексті, важливим аспектом співробітництва органів публічної влади і засобів масової інформації є процес оперативного налагодження комунікаційних каналів з метою підвищення якості та швидкості контактів між суб'єктами функціонування електронних засобів зв'язку з метою обміну інформаційними матеріалами тощо.

Достатньо глибоко вивчав структуру та зміст поняття «взаємодія органів публічної влади і засобів масової інформації» у власному науковому доробку В. Коленко. Автору вдалося визначити повний комплекс ознак такого співробітництва, серед яких він виділив ключовий аспект: сумарний ефект такого співробітництва буде забезпечувати повну безпеку інформаційної сфери громадянського суспільства, в цілому, та стійке утвердження суспільної думки кожного громадянина, зокрема [13].

Підтримуємо наукову точку зору автора та пропонуємо сформулювати основну умову успішного співробітництва даних структур: усі конфліктні питання та протиріччя, що виникають і будуть виникати між органами публічної влади і засобами масової інформації, необхідно вирішувати за рахунок створення адекватного управлінського інструментарію, головною метою якого має стати регулювання зв'язку суб'єктів інформаційної взаємодії.

У деяких наукових публікаціях поняття «взаємодія органів публічної влади і засобів масової інформації» трактується як комплекс постійних зв'язків, що існують об'єктивно між суб'єктами та пов'язані загальними цілями. Прихильником даного визначення можна назвати М. Лашкіна [14].

На наш погляд, дане визначення дещо неповне і не бере до уваги усі особливості та ознаки тісної співпраці органів публічної влади і засобів масової інформації. Тут слід підкреслити, що така співпраця, у першу чергу, має бути налаштована на достовірне інформування громадян держави про діяльність органів публічної влади і не нести в собі суб'єктивні фактори зацікавленості сторін.

Як зазначає І. Парубчак, тільки за умови відкритої та прозорої діяльності представників органів публічної влади - систематично та поступово зростатиме роль засобів масової інформації. У такому контексті, досить логічним стане процес зростання активності громадського сектору щодо участі у захисті суспільних інтересів та прийнятті конкретних управлінських рішень.

Важливо акцентувати увагу на тому, що саме завдяки активній та відкритій роботі засобів масової інформації громадянське суспільство має можливість бути почутим існуючою владою. Це, у свою чергу, сприятиме підвищенню рівня відповідальності органів публічної влади перед громадянами.

Пропонуємо розглянути наукову думку Є. Маркова, який у власних дослідженнях розкриває розуміння того факту, що ефективна взаємодія органів публічної влади і засобів масової інформації неможлива без прозорого висвітлення етапів реалізації державної політики влади, а, також, наявності безперешкодного доступу до інформаційних матеріалів загальнонаціонального значення [15].

На наш погляд, дійсно, засоби масової інформації на постійній основі висвітлюють факти діяльності органів публічної влади та виступають в якості незалежного посередника між державою та громадянським суспільством. Тож, робота засобів масової інформації визначається ключовою ланкою такої співпраці, основним із чинників стабільності держави за умови її фінансової підтримки та всебічної присутності свободи слова.

Досить цікавою у ракурсі теми даного пункту є позиція О. Радченка, який визнає, що на сучасному етапі розвитку держави та суспільства лише за умови існування безпосереднього та контактного співробітництва та застосування спеціальних засобів передачі інформації можлива ефективна координація зусиль усіх сторін такого співробітництва. З боку громадянського суспільства, за такої умови, можна спостерігати зміцнення єдності волі, цілісності та окресленої спрямованості дій населення.

Засоби масової інформації у даному випадку виступають незалежним джерелом отримання та поширення важливих інформаційних потоків у державі, що позитивно впливатимуть на суспільну свідомість та формуватимуть непохитну громадську думку.

На наш погляд, такий характер взаємодії виступає обов'язковим атрибутом ефективного функціонування політичної системи будь-якої держави, адже можливість громадськості оперативно реагувати на постійно-зростаючі потреби людей та адаптуватись до умов, що постійно змінюються, і є основою для активного суспільного розвитку.

Висновки

взаємодія влада масова інформація

У підсумку зазначимо, що засоби масової інформації втілюють право громадян на вільне висловлення власної думки, що забезпечує захист їх від свавілля органів публічної влади. Формуючи собою єднальну ланку між громадянським суспільством і державою, так званим «рупором» громадськості, засоби масової інформації підносять суспільство вище за владу, тож, в пріоритеті буде сфера індивідуальних свобод і приватних інтересів - мова йтиме про існування повноцінної демократичної держави. Саме за рахунок ефективності роботи органів публічної влади держави і медіаграмотності її громадян можливий подальший розвиток.

Література

1. Енциклопедичний словник з державного управління / Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко, Ю.В. Ковбасюк. -- К.: НАДУ, 2010. -- 820 с

2. Л. П. Горбата ІНФОРМАЦІЙНА ВІДКРИТІСТЬ ЯК ПРИНЦИП ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ Інвестиції: практика та досвід № 3/2018, - с. 126

3. Мельниченко В.І. Прозорість і відкритість державного управління як чинники його стабілізації /В.І. Мельниченко // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. -- 2003. -- № 4. -- с.49

4. Шевчук Б.М. Європейські принципи належноговрядування та реформа системи органів виконавчої влади в Україні [Електронний ресурс] / Б.М. Шевчук // Демократичне врядування. -- 2012. -- Вип. 9. -- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_ 2012__9_8,с.4

5. А. І. Буханевич, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ ВІДКРИТОСТІ ТА ПРОЗОРОСТІ ПРИ НАЛАГОДЖЕННЯ ДІАЛОГУ МІЖ ВЛАДОЮ ТА ГРОМАДСЬКІСТЮ Державне управління: удосконалення та розвиток № 3, 2010 http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=133

6. Галина Терещук, ТРАНСПАРЕНТНІСТЬ ЯК ЯВИЩЕ ТА ВИМОГА ПУБЛІЧНО- ВЛАДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІАктуальні проблеми правознавства. Випуск 2 (18). 2019 р., - с.84

7. Стр. 75 Тетяна Андрійчук, Прозорість як принцип державної комунікативної політики, Політичний менеджмент № 2, 2010 - с.75

8. Галина Терещук, ТРАНСПАРЕНТНІСТЬ ЯК ЯВИЩЕ ТА ВИМОГА ПУБЛІЧНО- ВЛАДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Актуальні проблеми правознавства. Випуск 2 (18). 2019 р., - с.84.

9. Джерело:https://www.legalactivity.com.ua/index.php?option=com_ content&view=artic le&id=1728%3A081217-07&catid=198%3A2-122017&Itemid=245&lang=en.

10. Тетяна Андрійчук, Прозорість як принцип державної комунікативної політики, Політичний менеджмент № 2, 2010 - с.75

11. БОЙЧЕНКО Ю. С. ВЗАЄМОДІЯ ЗМІ І ВЛАДИ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ІНФОРМАЦІЮ АВТОРЕФЕРАТ магістерської роботи на здобуття наукового ступеня магістра публічного управління, Спеціальність: 281 Публічне управління та адміністрування, ЧОРНОМОРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕР - СИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ, Миколаїв - 2020, с.2-3

12. АНГЕЛОВА Д О. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ИНФОРМАЦІЇ ЯК ОБ'ЄКТ КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ ІНФОРМАЦІЮ АВТОРЕФЕРАТ магістерської роботи на здобуття наукового ступеня магістра публічного управління, Спеціальність: 281 Публічне управління та адміністрування, ЧОРНОМОРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ, Миколаїв - 2019, - с.4

13. Коленко В.В. Механізми публічного управління взаємодії влади з засобами масової інформації в сучасній Україні Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань “Публічне управління та адміністрування” за спеціальністю 281 “Публічне управління та адміністрування”. Національний університет цивільного захисту України, Харків, 2021. - с.17

14. Омельченко О. В. «Реалізація взаємодії органів державної влади із засобами масової інформації: зарубіжний досвід» Магістерська дисертація на здобуття ступеня магістра зі спеціальності 281 Публічне управління та адміністрування НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО» Київ - 2019, - с.11

15. Коленко В.В. Особливості взаємодії органів державної влади та засобів масової інформації Державне управління у сфері цивільного захисту: наука, освіта, практика: матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, 18-19 березня 2020 р. / за заг. ред. В. П. Садкового. - Х.: Вид-во НУЦЗУ, 2020. - с.64

References

1. Encyclopedic dictionary of public administration / Yu.P. Surmin, V.D. Bakumenko, A.M. Mykhnenko, Yu.V. Kovbasiuk -- K.: NADU, 2010. -- 820 p

2. L. P. Horbata INFORMATION OPENNESS AS A PRINCIPLE OF ACTIVITY OF PUBLIC GOVERNMENT BODIES Investments: practice and experience No. 3/2018, - p. 126

3. Melnychenko V.I. Transparency and openness of state administration as factors of its stabilization / V.I. Melnychenko // Visn. National Acad. state example under the President of Ukraine. -- 2003. -- No. 4. -- p. 49

4. Shevchuk B.M. European principles of good governance and reform of the system of executive authorities in Ukraine [Electronic resource] / B.M. Shevchuk // Democratic governance. -- 2012. -- Vol. 9. -- Access mode: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2012 9_8, p.4

5. A. I. Bukhanevich, ENSURING THE PRINCIPLES OF OPENNESS AND TRANSPARENCY WHEN ESTABLISHING THE DIALOGUE BETWEEN THE AUTHORITY AND THE PUBLIC Public administration: improvement and development No. 3, 2010 http://www.dy.nayka.com.ua/? op=1&z=133

6. Halyna Tereshchuk, TRANSPARENCY AS A PHENOMENON AND A REQUIREMENT OF PUBLIC-GOVERNMENT ACTIVITY Current problems ofjurisprudence. Issue 2 (18). 2019, - p.84

7. Page 75 Tetyana Andriychuk, Transparency as a principle of state communication policy, Political Management No. 2, 2010 - p.75

8. Halyna Tereshchuk, TRANSPARENCY AS A PHENOMENON AND A REQUIREMENT OF PUBLIC-GOVERNMENT ACTIVITY Current problems ofjurisprudence. Issue 2 (18). 2019, - p.84.

9. Source: https://www.legalactivity.com.ua/index.php?option=com_ content&view=a rticle& id=1728%3A081217-07&catid=198%3A2-122017&Itemid=245&lang=en.

10. Tetyana Andriychuk, Transparency as a principle of state communication policy, Political Management No. 2, 2010 - p.75

11. BOYCHENKO Y. S. MEDIA AND GOVERNMENT INTERACTION IN UKRAINE IN THE CONTEXT OF IMPLEMENTATION OF CITIZENS' RIGHTS TO INFORMATION AUTHOR'S ABSTRACT for Master's Degree in Public Administration, Specialty: 281 Public Management and Administration, BLACK SEA NATIONAL UNIVERSITY NAMED BY PETRA MOHYLA, Mykolaiv - 2020, pp. 2-3

12. D. ANGELOVA. MEDIA AS AN OBJECT OF THE CULTURAL POLICY OF THE STATE INFORMATION. ABSTRACT of the master's thesis for the master's degree in public administration, Specialty: 281 Public administration and administration, PETRA MOHILA NATIONAL UNIVERSITY, Mykolaiv - 2019, - p.4

13. Kolenko V.V. Mechanisms of public management of the interaction of the authorities with mass media in modern Ukraine Dissertation for obtaining the degree of Doctor of Philosophy in the field of knowledge "Public management and administration" with specialty 281 "Public management and administration". National University of Civil Defense of Ukraine, Kharkiv, 2021. - p.17

14. Omelchenko O. V. "Implementation of the interaction of state authorities with mass media: foreign experience" Master's thesis for obtaining a master's degree in the specialty 281 Public management and administration NATIONAL TECHNICAL UNIVERSITY OF UKRAINE "IHORY SIKORSKY KYIV POLYTECHNIC INSTITUTE" Kyiv - 2019, - p. 11

15. Kolenko V.V. Peculiarities of the interaction of state authorities and mass media State management in the field of civil protection: science, education, practice: materials of the International Scientific and Practical Internet Conference, March 18-19, 2020 / by general ed. V. P. Sadkovo. - Kh.: Publishing House of NUTZU, 2020. - p.64

Размещено на Allbest.ru