Процесуальні можливості уточнення позовних вимог у позовному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет, м. Київ

Процесуальні можливості уточнення позовних вимог у позовному провадженні

Бєлкін Марк Леонідович

адвокат, докторант

Анотація

уточнення позовний вимога

У статті на підставі норм процесуальних кодексів, а також правових позицій Верховного Суду, особливо Великої Палати Верховного Суду, доводиться правомірність подачі до суду заяв про уточнення позовних вимог. Наголошується, що часто необхідність «уточнення» виникає саме внаслідок недобросовісної поведінки потенційного відповідача.

Результати виконаних досліджень свідчать про наступне. Уточнення, які не є змінами предмету позову чи збільшенням ціни позову, можуть мати суттєву потребу для позивача, особливо в умовах обмеженої обізнаності про обставини порушення його прав. В таких випадках ця обставина встановлюється позивачем вже в процесі розгляду справи в суді після дослідження окремих засобів доказування, зокрема, дослідження витребуваних доказів. Офіційним процесуальним дозволом такого уточнення є норми ч. 3 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви. Хоча колегії Верховного Суду мають загальну тенденцію не визнавати «уточнення» позовних вимог легітимними, деякі Постанови Верховного Суду заперечують такий підхід. Так, у Постановах від 23.12.2020 року у справі № 807/1525/16 та від 08.10.2019 року у справі № 0940/1815/18 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду визначена можливість використання поняття «уточнення» позовних вимог, яке не тягне за собою зміну предмету позову, і вказано, що уточнення формулювання вимог адміністративного позову (з метою усунення двозначності, приведення формулювання позову у відповідність до формулювання закону тощо) не вважається зміною адміністративного позову, оскільки зміст і розмір вимог залишається тим самим. У Постанові від 26.05.2020 року у справі № 908/299/18 Великої Палати Верховного Суду вказано, що оскільки позивачем не змінено предмет позову, подані ним заяви фактично є заявами про уточнення позовних вимог.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ключові слова: позовні вимоги, зміна підстав позову, зміна предмету позову, уточнення позовних вимог, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду

Belkin Mark Leonidovych lawyer, doctoral student, National Aviation University, Kyiv

Procedural possibilities of specifying claim requirements in claim proceedings

Abstract

The article, on the basis of the norms of procedural codes, as well as the legal positions of the Supreme Court, especially the Grand Chamber of the Supreme Court, proves the legality of submitting to the court applications for specifying of claims. It is emphasized that often the need for specifying arises precisely as a result of the dishonest behavior of a potential defendant.

The results of the conducted research indicate the following. Specifying that are not changes to the subject of the claim or an increase in the price of the claim may have a significant need for the plaintiff, especially in conditions of limited awareness of the circumstances of the violation of his rights. In such cases, this circumstance is established by the plaintiff already in the process of considering the case in court after researching individual means of proof, in particular, researching the required evidence. The official procedural permission for such clarification is part 3 of Art. 197 of the Civil Procedure Code of Ukraine, Part 3 of Art. 182 of the Economic Procedural Code of Ukraine, Part 3 of Art. 180 of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, according to which, in the preparatory session, the court, if necessary, listens to the specifying of claims and objections against them and considers the relevant statements. Although Supreme Court panels have generally tended not to recognize specifying of claims as legitimate, some Supreme Court Orders have challenged this approach. Thus, in the Resolutions dated 23.12.2020 in case No. 807/1525/16 and from 08.10.2019 in case No. 0940/1815/18 the Supreme Court, as part of the panel of judges of the Administrative Court of Cassation, determined the possibility of using the concept of specifying of claims, which does not entail a change in the subject of the claim, and indicated that the specifying of the wording of the claims of the administrative claim (with the aim of eliminating ambiguity, bringing the wording of the claim in accordance with the wording of the law, etc.) is not considered a change in the administrative claim, since the content and size of the claims remain the same. In the Resolution of May 26, 2020, in case No. 908/299/18 of the Great Chamber of the Supreme Court, it is stated that since the plaintiff has not changed the subject of the claim, the statements submitted by him are in fact statements on clarification of claims. Excessive formalism in the interpretation of procedural legislation is recognized as an unlawful restriction of the right to access to court as an element of the right to a fair trial in accordance with Article 6 of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms.

Keywords: claims, change of grounds of claim, change of subject of claim, specifying of claims, Supreme Court, Grand Chamber of the Supreme Court

Постановка проблеми

Позовне провадження є універсальною спеціалізованою процесуальною формою судових процесів, у межах якої розглядаються всі справи, в яких має місце спір про право. При цьому кожне таке провадження створює структуру процесуальної форми позовного провадження, початок якого пов'язується з позовом. Проблеми позову і позовної форми захисту прав постійно привертають до себе увагу як учених, так і практиків. Позов - це спеціально передбачене законом звернення фізичної чи юридичної особи до держави в особі суду з метою повідомлення про те, що її законні права, свободи чи інтереси порушені та з проханням захистити чи поновити їх [1, с. 65]. Разом із тим, у практиці позовного провадження виникають непоодинокі випадки необхідності уточнення первісно заявлених позовних вимог [2, 3], хоча ставлення судів до заяв про уточнення позовних вимог переважно негативне, що знаходить віддзеркалення і у відповідних публікаціях [2, 3]. Позбавлення позивачів права заявити про уточнення позовних вимог порушує права позивачів на ефективний судовий захист, - адже, як правильно зазначається у статті [4], необхідність уточнення пояснюється, зокрема, тим, що особа в момент звернення до суду не знає точних обставин порушення її прав; ця обставина встановлюється нею вже в процесі розгляду справи в суді після дослідження окремих засобів доказування, наприклад, висновку експерта [4, с. 114]. Отже, тема захисту прав позивачів на уточнення первісно заявлених позовних вимог є актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Наукових публікацій, які були б присвячені можливості використання поняття «уточнення» позовних вимог, яке (уточнення) не є зміною предмету позову або ціни позову, вкрай недостатньо [4, 5]. У статті [4] зазначається, що як уточнення предмета позову, так і уточнення позовних вимог є проявами зміни предмета позову, оскільки такі уточнення завжди вносять щось нове в спосіб захисту права, визначений позивачем при зверненні до суду з позовною заявою [4, с. 114]. У статті [5] вказується, що позивач у процесі судового розгляду справи за позовом про поновлення на попередній роботі володіє правом на зміну предмету позову за допомогою його уточнення. Однак у пункті 116 Постанови від 23.12.2020 року у справі № 807/1525/16, адміністративне провадження № К/9901/24416/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду визначена¹⁷ можливість використання поняття «уточнення» позовних вимог, яке не тягне за собою зміну предмету позову. Натомість у публікаціях [2, 3] наголошується на переважно негативному ставленні судів до таких «уточнень». З посиланням на позиції судів вказується, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову [2, 3].

Отже, проблема реалізації уточнень позову є актуальною.

Мета статті - системне дослідження правових позицій колегій Верховного Суду щодо можливості та допустимості «уточнень» позовних вимог.

Виклад основного матеріалу

Згідно ч. 3 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Близька за змістом норма сформульована декілька інакше у Кодексі адміністративного судочинства України: кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 9 Кодексу, далі - КАС України). Отже, зміна позовних вимог, у тому числі у формі уточнення, є процесуальною гарантією позивача у позовному провадженні.

Згідно ст. 49 ЦПК України, ст. 46 ГПК України, ст. 47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Разом із тим, процесуальним дозволом на «уточнення» позовних вимог є норми ч. 3 ст. 197 ЦПК України, ч. 3 ст. 182 ГПК України, ч. 3 ст. 180 КАС України, за якими у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Таким чином, процедура «уточнення позовних вимог» є легітимною процесуальною процедурою.

Варто наголосити, що часто необхідність «уточнення» виникає саме внаслідок недобросовісної поведінки потенційного відповідача. Так, згідно ч. 4 ст. 164 ГПК України, до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Тобто, наприклад, якщо акціонер подає позов про визнання недійсним рішення органу управління акціонерним товариством, то акціонеру, як правило, заздалегідь невідомі реквізити такого рішення (дата, номер протоколу тощо), і акціонер не може вказати їх у прохальній частині позовної заяви. За таких умов, акціонер у прохальній частині лише вказує загальні характеристики вказаного акту, а після їх витребування судом - уточнює з'ясовані реквізити у позові. Абсолютно очевидно, що ці уточнення є саме уточненнями, які точно не є змінами предмету позову. Це підтверджує теоретичний висновок, висловлений у статті [4], за яким необхідність уточнення викликається, тим, що особа в момент звернення до суду не знає точних обставин порушення її прав. Ця обставина встановлюється позивачем вже в процесі розгляду справи в суді після дослідження окремих засобів доказування, зокрема, дослідження витребуваних доказів.

Так, у пункті 116 згаданої вище Постанови від 23.12.2020 року у справі № 807/1525/16, адміністративне провадження № 2 К/9901/24416/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду визначена можливість використання поняття «уточнення» позовних вимог, яке не тягне за собою зміну предмету позову. Зокрема, у цьому пункті вказано, що уточнення формулювання вимог адміністративного позову (з метою усунення двозначності, приведення формулювання позову у відповідність до формулювання закону тощо) не вважається зміною адміністративного позову, оскільки зміст і розмір вимог залишається тим самим.

До аналогічних висновків приходила колегія суддів у Постанові від 08.10.2019 року у справі № 0940/1815/18, провадження № К/9901/22258/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду¹⁸.

В окремих випадках колегії Верховного Суду прямо не заперечують проти розгляду судами попередніх інстанцій позовних вимог з урахуванням «уточнень, прийнятих судом».

Так, у Постанові від 31.01.2024 року у справі № 910/1628/21 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказано https://reyestr.court.gov.ua/Review/116670634.: «ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" (з урахуванням уточнень, прийнятих судом), в якому просив суд...».

У Постанові від 05.04.2023 року у справі № 477/1998/21, провадження № 61-7800св22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказано https://reyestr.court.gov.ua/Review/110231569.: «На підставі викладеного, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив.».

У Постанові від 31.08.2022 року у справі № 760/8052/18, провадження № 61-263св22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказано https://reyestr.court.gov.ua/Review/106243268.: «На підставі викладеного, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив.».

У Постанові від 20.01.2021 року у справі № 560/2120/20, провадження № 11-337заі20, Великої Палати Верховного Суду (ЗРАЗКОВА СПРАВА) констатується https://reyestr.court.gov.ua/Review/95177444.:

«У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 12 березня 2020 року № 12 про відмову ОСОБА1 у перерахунку пенсії за вислугу років;

зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити з 10 березня 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII; у редакції, чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Хмельницької області від 5 березня 2020 року № 18-174 вих.-20, без обмеження її максимального розміру.

01 червня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА1 про зміну підстав та уточнення позову, за змістом якої позивач змінив позовні вимоги та просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 12 березня 2020 року № 12 про відмову ОСОБА1 у перерахунку пенсії за вислугу років;

зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА1 раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до вимог частини двадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) в розмірі 90 відсотків від усіх складових заробітку, зазначених у довідці Прокуратури Хмельницької області від 5 березня 2020 року № 18-174 вих.-20, без обмеження її максимального розміру з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 вересня 2020 року позов задовольнив частково:

визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 12 березня 2020 року № 12 про відмову ОСОБА1 у перерахунку пенсії за вислугу років;

зобов'язав ГУ ПФУ в Хмельницькій області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VIIна підставі довідки Прокуратури Хмельницької області від 5 березня 2020 року № 18-174 вих.-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії».

У цій цитаті звертає на себе увагу, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду як суд першої інстанції у зразковій справі прийняв до розгляду заяву про зміну підстав та уточнення позову.

Як зазначено вище, Позивач не має права одночасно заявляти про зміну підстав та предмету позову. Отже, Касаційний адміністративний суд у цьому випадку не розглянув заяву про уточнення позову як заяву про зміну предмету позову та дозволив одночасно змінити підставу позову та уточнити позов.

У Постанові від 03.07.2019 року у справі № 201/835/16-ц, провадження № 14-282цс19, Великої Палати Верховного Суду вказано https://reyestr.court.gov.ua/Review/82885617.: «На обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив...».

У пункті 1.4 Постанови від 27.11.2019 року у справі № 910/20306/17 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказано https://reyestr.court.gov.ua/Review/86141130.: «Під час нового розгляду справи позивачем була подана заява про УТОЧНЕННЯ ФОРМУЛЮВАННЯ позовних вимог, у якій він просить стягнути з відповідача кошти в національній валюті України - гривні, в сумі,

яка еквівалентна 109471,93 євро за офіційним курсом НБУ на дату оплати. Вказана заява прийнята судом першої інстанції до розгляду».

Верховний Суд не визнав такого уточнення формулювання неприйнятним.

Більше того, у пунктах 72-75 Постанови від 26.05.2020 року у справі № 908/299/18, провадження № 12-136гс19, Великої Палати Верховного Суду конкретно вказано наступне https://reyestr.court.gov.ua/Review/89825064#.:

«72. Як уже зазначалось, до закінчення підготовчого засідання позивач звернувся до господарського суду із заявою про зміну предмета позову ... У подальшому позивачем подано до господарського суду заяву про конкретизацію (уточнення) позовних вимог без зміни їх по суті, в якій позивач виклав запропоновану ним редакцію додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 07лютого 2008 року.

Предметом спору у цій справі є вимога про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», тому, звернувшись до суду із заявою про зміну предмета позову та заявою про конкретизацію (уточнення) позовних вимог, позивач залишив вимогу про поновлення договору оренди землі незмінною.

Таким чином, оскільки позивачем не змінено предмет позову, подані ним заяви фактично є заявами про уточнення позовних вимог у частині строку дії договору оренди, який слід визнати поновленим, та про викладення відповідної редакції додаткової угоди до договору.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на неправомірність зміни позивачем предмета позову та погоджується з висновком апеляційного суду, що позивач у цій справі, звернувшись до суду із заявами про зміну предмета позову та конкретизацію (уточнення) позовних вимог, залишив вимогу про поновлення договору оренди землі незмінною».

Оскільки у Постанові Великої Палати Верховного Суду не розкриті усі дати, які мають суттєве значення для оцінки процедури «уточнення», відповідні дати досліджені по рішенню суду першої інстанції - рішенню Господарського суду Запорізької області від 29.01.2019 у цій же справі № 908/299/18, - де вказано https://reyestr.court.gov.ua/Review/79658225.:

«Ухвалою суду від 22.05.2018 р., відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження було закрито та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні 19.06.2018 р.

29.01.2019 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, заяві про зміну предмету позову вих. № 14/04/01 від 14.04.2018 р., заяві № 14/01/01 від 14.01.2019 р. (вх. № 0808/892/19 від 16.01.2019 р.) про конкретизацію (уточнення) позовних вимог».

Таким чином, підготовче провадження було закрито 22.05.2018 р., а уточнення позовних вимог здійснене 16.01.2019 р., що визнано прийнятним судом першої інстанції і Верховним Судом у складі Великої Палати Верховного Суду.

Отже, якщо офіційно змінювати предмет позову після закриття підготовчого провадження процесуальними кодексами не дозволяється, то конкретизація (уточнення) позовних вимог, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є цілком прийнятною.

Отже, можна вважати, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків колегій Верховного Суду про неприпустимість уточнення позовних вимог, які (уточнення) не тягнуть за собою зміну предмету позову.

В Постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18, Великої Палати Верховного Суду вказано²⁷:

«Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».

При цьому слід також враховувати, що як неодноразово висновував Верховний Суд, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [2, 3].

Висновки

«Уточнення», які не є змінами предмету позову чи збільшенням ціни позову, можуть мати суттєву потребу для позивача, особливо в умовах обмеженої обізнаності про обставини порушення своїх прав. В таких випадках ця обставина встановлюється позивачем вже в процесі розгляду справи в суді після дослідження окремих засобів доказування, зокрема, дослідження витребуваних доказів. Офіційним процесуальним дозволом такого уточнення є норми ч. 3 ст. 197 ЦПК України, ч. 3 ст. 182 ГПК України, ч. 3 ст. 180 КАС України, за якими у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви. Хоча колегії Верховного Суду мають загальну тенденцію не визнавати «уточнення» позовних вимог легітимними, деякі Постанови Верховного Суду заперечують такий підхід. Так, у Постановах від 23.12.2020 року у справі № 807/1525/16, адміністративне провадження № К/9901/24416/20, та від 08.10.2019 року у справі № 0940/1815/18, провадження № К/9901/22258/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду визначена можливість використання поняття «уточнення» позовних вимог, яке не тягне за собою зміну предмету позову, і вказано, що уточнення формулювання вимог адміністративного позову (з метою усунення двозначності, приведення формулювання позову у відповідність до формулювання закону тощо) не вважається зміною адміністративного позову, оскільки зміст і розмір вимог залишається тим самим. У Постанові від 26.05.2020 року у справі № 908/299/18, провадження № 12-136гс19, Великої Палати Верховного Суду вказано, що оскільки позивачем не змінено предмет позову, подані ним заяви фактично є заявами про уточнення позовних вимог. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Література

1. Курило М.П. Позовне провадження як універсальна форма судових процесів у різних галузях процесуального права. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2013. № 3. С. 64-67.

2. Морозов Є. Зміна предмета або підстав позову, чи заява про «уточнення» позовних вимог. LEX. Сучасна онлайн-платформа. 15.08.2022. URL: https://lexinform.com.ua/sudova-praktyka/zmina-predmeta-abo-pidstav-pozovu-chy-zayava-pro-utochnennya-pozovnyh-vymog/.

3. Калёва А. Законом не передбачено права позивача на подання заяв про «доповнення» чи «уточнення» позовних вимог: ОП КЦС ВС. Судебно-юридическая газета. 15.11.2021. URL: https://sud.ua/ru/news/sudebnaya-praktika/220079-zakonom-ne-peredbacheno-prava-pozivacha-na-podannya-zayav-pro-dopovnennya-chi-utochnennya-pozovnikh-vimog-op-ktss-vs.

4. Снідевич О.С. Зміна позову у цивільних справах, що виникають із земельних правовідносин. Університетські наукові записки. 2006. № 1. С. 113-118.

5. Пуль С.І. Особливості зміни предмету позову у цивільному судочинстві. Форум права. 2014. № 4. С. 286-292.

References

1. Kurylo M.P. (2013). Pozovne provadzhennia yak universalna forma sudovykh protsesiv u riznykh haluziakh protsesualnoho prava [Claim proceedings as a universal form of court proceedings in various branches of procedural law]. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2013. № 3. S. 64-67. [in Ukrainian].

2. Morozov Ye. (2022) Zmina predmeta abo pidstav pozovu, chy zaiava pro «utochnennia» pozovnykh vymoh [A change in the subject or grounds of the claim, or a statement about «clarification» of the claims]. LEX. Suchasna onlain-platforma. 15.08.2022. URL: https://lexinform.com.ua/sudova-praktyka/zmina-predmeta-abo-pidstav-pozovu-chy-zayava-pro-utochnennya-pozovnyh-vymog/ [in Ukrainian].

3. Kaleva A. (2021). Zakonom ne peredbacheno prava pozyvacha na podannia zaiav pro «dopovnennia» chy «utochnennia» pozovnykh vymoh: OP KTsS VS [The law does not provide for the plaintiff's right to submit applications for «additions» or «clarifications» of claims: OP KCS VS]. Sudebno-yurydycheskaia hazeta. 15.11.2021. URL: https://sud.ua/ru/news/sudebnaya-praktika/220079-zakonom-ne-peredbacheno-prava-pozivacha-na-podannya-zayav-pro-dopovnennya-chi-utochnennya-pozovnikh-vimog-op-ktss-vs [in Ukrainian].

4. Snidevych O.S. (2006). Zmina pozovu u tsyvilnykh spravakh, shcho vynykaiut iz zemelnykh pravovidnosyn [Change of claim in civil cases arising from land legal relations]. Universytetski naukovi zapysky. № 1. S. 113-118 [in Ukrainian].

5. Pul S.I. (2014). Osoblyvosti zminy predmetu pozovu u tsyvilnomu sudochynstvi [Peculiarities of changing the subject of a claim in civil proceedings]. Forum prava. № 4. S. 286-292 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru