Теоретичні основи державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Навчально-науковий інститут «Інститут державного управління»

Теоретичні основи державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів в Україні

Бублій Максим Петрович кандидат наук з державного управління, доцент, Колесніков Дмитро Дмитрович аспірант кафедри управління персоналом та підприємництва

м. Харків

Анотація

У статті досліджено теоретичні основи державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів в Україні. Розглянуто основні сучасні тенденції у фармацевтичній сфері, зокрема щодо України. Досліджено недоліки, які перешкоджають визнанню державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів ефективним: наприклад, недоліки в законодавстві; недостатнє фінансове забезпечення системи контролю за ринком; несприятлива тенденція у забезпеченні промисловості кваліфікованими кадрами; некомпетентність, яку демонструють професійні організації.

Визначено, що метою державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів є реалізація прав і законних інтересів громадян на доступні за ціною та якісні безпечні лікарські препарати. Це також передбачає державний захист від таких протиправних порушень чи посягань з боку невизначеної групи осіб. Відповідно мети окреслено першочергові завдання в цій сфері.

Встановлено, що державне регулювання у сфері обігу лікарських засобів базується на таких принципах, як конституційний (законність, гласність та єдність системи виконавчої влади) та соціально -правовий (об'єктивність, ефективність, науковість), організаційний (функціональне територіальне поєднання єдиноначальності та колегіальність). Інша група є спеціальними принципами і включає всі специфічні норми, характерні для державного регулювання у цій конкретній сфері.

Встановлено, що організаційно-економічний механізм державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів охоплює складну систему на всіх рівнях. Він передбачає взаємопов'язані організаційні структури, різноманітні форми та методи управління, а також нормативно-правову базу. Вони також переплітаються з впровадженням інновацій, впливаючи на економічний процес через процеси відтворення, засновані на ефективності та конкуренто - спроможності галузі в цілому.

Ключові слова: державне регулювання, фармацевтична галузь, лікарські засоби, сфера обігу лікарських засобів, організаційно-економічний механізм державного регулювання.

Abstract

Bubliy Maxim Petrovich PhD in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of Department of Personnel management and entrepreneurship, VN Kharkiv National University Karazina, Educational and Scientific Institute "Institute of Public Administration",

Kolesnikov Dmytro Dmytrovych Postgraduate student of the Department of Personnel Management and Entrepreneurship, VN Kharkiv National University Karazina, Educational and Scientific Institute "Institute of Public Administration", Kharkiv,

THEORETICAL BASICS OF STATE REGULATION IN THE SPHERE OF CIRCULATION OF MEDICINAL PRODUCTS IN UKRAINE

The article examines the theoretical foundations of state regulation in the sphere of circulation of medicines in Ukraine. The main current trends in the pharmaceutical sector, in particular in relation to Ukraine, are considered. The article examines the shortcomings that prevent the recognition of state regulation in the sphere of drug turnover as effective: for example, shortcomings in legislation; insufficient financial support for the market control system; an unfavorable trend in providing industry with qualified personnel; incompetence demonstrated by professional organizations.

It is determined that the purpose of state regulation in the sphere of circulation of medicines is to realize the rights and legitimate interests of citizens to affordable and high-quality safe medicines. It also provides for state protection against such unlawful violations or encroachments by an unspecified group of persons. According to the goal, priority tasks in this area are outlined.

It is established that state regulation in the sphere of circulation of medicines is based on such principles as constitutional (legality, transparency and unity of the executive power system) and socio-legal (objectivity, efficiency, scientific), organizational (functional territorial combination of unity of command and collegiality). The other group is special principles and includes all specific norms specific to state regulation in this particular area.

It is established that the organizational and economic mechanism of state regulation in the sphere of circulation of medicines covers a complex system at all levels. It provides for interrelated organizational structures, various forms and methods of management, as well as a regulatory framework. They are also intertwined with innovation, influencing the economic process through reproduction processes based on the efficiency and competitiveness of the industry as a whole.

Keywords: state regulation, pharmaceutical industry, medicines, sphere of circulation of medicines, organizational and economic mechanism of state regulation.

Постановка проблеми

Трансформація системи охорони здоров'я України передбачає зміни в основних принципах, інструментах і методологіях, які лежать в основі державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів. На сьогоднішній день вже запроваджені державні процеси для регулювання цін на ліки, організації, що займаються продажем продукції, повинні були пройти через суворі процедури ліцензування; на додачу до всього цього повинна існувати прозора система державних закупівель, яка ретельно відстежувала б будь-які побічні реакції після вживання ліків, а також мала контрольні пункти забезпечення якості. державний законний фармацевтичний

У затвердженні Державної стратегії реалізації національної політики щодо забезпечення населення лікарськими засобами до 2025 року (на основі рекомендацій ВООЗ) [3] наголошується на забезпеченні безпечними та ефективними ліками в оптимальних обсягах для задоволення потреб країни. Ці зміни не відбулися миттєво, а завдяки ретельному розгляду на основі міжнародних стандартів і з урахуванням наших власних місцевих потреб. Але прийняття європейських підходів у реформі охорони здоров'я тягне за собою виклики, які ще належить вирішити, зокрема: тривале використання непрозорих процесів державних закупівель фармацевтичних препаратів, регулювання цін на ліки серед інших питань.

Задовольняючи першочергові потреби громадян України у своєчасній медичній допомозі в умовах воєнного стану, як державні, так і місцеві заклади охорони здоров'я повинні приділяти високу увагу як якості, так і безпеці ліків. Це пов'язано з тим, що у світлі створення нової національної системи охорони здоров'я, яка має на меті допомогти громадянам подолати такі наслідки кризи, які призводять до втрати доходів, це питання підвищує важливість державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичні і практичні аспекти розвитку державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів розглянуті в працях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Вагомий внесок у дослідження впливу держави на фармацевтичну галузь зробили такі вчені Васильєв С. [1], Єрмолаєва В. [2], Лазарєв В. [1], Овчаренко Т. [2], Руснак Л. [4], Сотникова Л. [5], 6. Співак М. [6], Стрельченко О. [7], Теремецький В. [8], Хавпун О. [8] та ін. Однак, незважаючи на численні дослідження, слід зазначити наявність низки невивчених питань у сфері державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів в Україні, що свідчить про актуальність обраної тематики цієї статті.

Формулювання цілей (мети) статті

Метою даної статті є дослідження теоретичних основ державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів в Україні.

Виклад основного матеріалу

Вивчення наукової літератури та періодичних видань фармацевтичної галузі дозволяє визначити основну сучасну динаміку на фармацевтичному ринку України:

тенденцією, яка визначає сучасне суспільство, є стрімке збільшення використання лікарських засобів;

позитивною тенденцією є збільшення споживання населенням ліків. Про це свідчить зростання рівня середньодушових витрат на придбання ліків; через це зростають і ціни внутрішнього виробництва. Спостерігається активізація інноваційної діяльності на підприємствах фармацевтичної галузі [1, С. 56];

основні науково-технічні досягнення останніх десятиліть у поєднанні зі змінами в суспільстві (де підвищується рівень життя та старіє світове населення) визначатимуть еволюцію та розширення фармацевтичного сектору, що спрямовано на внесення значних змін та інноваційних методів лікування пацієнтів.

фармацевтичний ринок продовжує демонструвати високі темпи зростання. Проте темпи зростання монетарного ринку сповільнюються, а темпи зростання продажів упаковок ліків зростають. Ми вважаємо це ознакою стабілізації ринку;

Незважаючи на сприятливий бізнес-клімат, фармацевтичному ринку у кожній державі світу все ще вдається бути як високодинамічною, так і жорстко регульованою - галуззю економіки, навіть попри зусилля уряду кожної країни заохотити зростання в межах своєї юрисдикції.

Проте в системі державного регулювання обігу лікарських засобів в Україні існують такі негативні характеристики, які не дозволяють визнати державне регулювання у сфері обігу лікарських засобів ефективним:

прогалини законодавства, у тому числі термінологічні помилки, неоднозначні правила обігу лікарських засобів.

поєднання функцій встановлення стандартів і нагляду в одному державному органі;

недостатня фінансова допомога державній системі регулювання фармацевтичного ринку;

методи збору коштів на медичні процедури неофіційні та неврегульовані.

негативні моменти забезпечення галузі компетентними кадрами;

неефективність професійних організацій;

не розвинуті механізми саморегуляції [7, с. 154].

Ступінь державного регулювання бізнесу залежно від ступеня впливу держави на суспільні відносини в різних ланках національної економіки можна класифікувати за рівнем впливу на її реальний сектор. Так, Л. Руснак пропонує виділити максимальний, середній та мінімальний рівні (режими) державного регулювання економіки [4, с. 105]. Перший рівень передбачає використання всіх або більшості методів державного регулювання, і до цієї категорії в першу чергу можна віднести фармацевтичну галузь, оскільки держава використовує такі методи непрямого (правового та адміністративного) впливу на державному рівні:

визначення стратегічних цілей, пов'язаних з економічним розвитком, їх вираження в індикативних та інщих формах планування;

державні замовлення та угоди, що передбачають постачання конкрет - ної продукції.

ліцензії, у тому числі пов'язані з виробничою, фармацевтичною діяльністю та іншими видами реєстрації, імпорту та експорту, а також заборони.

правила щодо сертифікації технології та продукції.

державна реєстрація лікарських засобів і товарів медичного призначення;

процес обліку цін на життєво важливі та першочергові лікарські засоби;

законодавчі та нормативні заборони на випуск певної продукції та обмеження.

митні правила тощо.

Щодо руху лікарських засобів фактичними методами (непрямого) регулювання економічних процесів є: оподаткування, ступінь оподаткування та система податкових пільг; платежі за ресурси, процентні ставки та кредитні пільги; патентне право.

Метою державного регулювання у сфері лікарських засобів є забезпече - ння захисту прав та інтересів громадян щодо доступних та якісних безпечних лікарських засобів, а також імунологічних препаратів. Крім того, метою державного регулювання є захист цих прав та інтересів від протиправних посягань і порушень з боку певної групи осіб. Державне регулювання за сферою обігу лікарських засобів полягає в розробці системи - де заходи встановлюються законом та повинні виконуватися послідовно, щоб забезпечити досягнення мети, для якої вони були встановлені.

Завдання, які підпадають під державне регулювання у сфері обігу лікарських засобів, декілька. Серед них: створення сприятливих умов для розвитку фармацевтичної науки, що веде до створення інноваційних прогресивних лікарських засобів; встановлення чітких та прозорих правил реєстрації авторського права на лікарські засоби (діючі речовини) із заходами захисту та нормами контролю доклінічних досліджень і клінічних випробувань; затвердження через процеси створення нагляду щодо правил реєстрації, видачі ліцензій на виробничу практику фармацевтичної діяльності відповідність; забезпечення ефективного виробництва лікарських засобів, у тому числі контроль за дотриманням відповідних стандартів пакування та маркування лікарських засобів, організація діяльності щодо якості лікарських засобів, у тому числі фармаконагляду, створення норм щодо торгівлі лікарськими засобами, у т.ч. рецептурного та безрецептурного відпуску лікарських засобів, знищення та утилізації лікарських засобів, реалізації національних програм та ініціатив.

Державне регулювання у будь-якому секторі економіки має бути побудовано на низці взаємозалежних принципів, які служать меті підтримки єдності в його організації та діяльності з метою систематизувати управління в масштабах усієї країни [5, с. 109]. У науковій літературі існують різні формулювання, що визначають термін «принцип», але всі зближуються до його буквального значення, що походить від латинського «princip ium»: принцип - це основа, відправна точка, керівна ідея. У юридичній літературі часто заглиблюється в принципи права, які визначаються як вихідні нормативно-керівні начала (імперативні вимоги), що визначають загальну спрямованість правового регулювання суспільних відносин. У сфері науки про державне управління принципи є першочерговими. Цілком логічно розглядати їх як базові положення - найзагальніші поняття, що складають основу управлінської діяльності і втілюють у собі саму її суть (див. [7, с. 12]).

Принципи державне регулювання в окремих сферах встановлюються із загальних принципів, які повинен мати кожен вид державного управління, а також із конкретних принципів, цей процес визначається особливими суспільними відносинами. Так само ми б склали перелік основних керівних принципів державне регулювання щодо обігу лікарських засобів. Щоб це сформулювати, розглянемо існуючі акти, які регулюють цю сферу.

Щоб отримати повне розуміння того, як закони вирішують питання, пов'язані з принципами державне регулювання в рамках конкретної юрисдикції, нам потрібно звернутися до актів, які регулюють систему охорони здоров'я в цілому, оскільки сфера обігу лікарських засобів є її важливою складовою.

У юридичній науці також не вирішено суперечки навколо засад держав - ного регулювання у сфері лікарських засобів, дослідники представляють авторську збірку принципів:

дотримання прав пацієнтів щодо охорони здоров'я та забезпечення ліками шляхом надання державних гарантій.

пріоритетність охорони здоров'я незахищених соціальних верств суспільства;

розмежувати повноваження посадових осіб держави та посадових осіб місцевого самоврядування щодо надання медичної допомоги громадянам;

державне регулювання обігу лікарських засобів.

наявність та якість сучасного розвитку медицини;

розширення міжнародного співробітництва у сфері охорони здоров'я громадян [7, с. 38].

Аналіз наукової літератури, дозволив зробити висновок, що державне управління у сфері обігу лікарських засобів складається з багатьох принципів, серед яких можливо виділити наступні групи:

- конституційні: законність, гласність, єдність системи виконавчої влади;

соціально-правові: об'єктивність, оперативність, науковість.

функціональний: сприяє ефективності в організації, території або поєднанні індивідуального лідерства та співпраці;

спеціальні, присвячені державному регулюванню в цій конкретній сфері.

Державне регулювання охоплюється конституційними, соціально - правовими та організаційними принципами в будь-якій сфері суспільного існування. Але давайте розглянемо окремий набір принципів - тих, які створюють картину того, як саме державне управління набуває унікальної форми у сфері обігу лікарських засобів. Ці спеціальні принципи сягають своїм корінням із загальних вчень та законодавства про обіг лікарських засобів в Україні:

перший принцип полягає в тому, що права громадян на ефективні, якісні та безпечні лікарські засоби забезпечуються низкою державних гарантій;

принцип надання переваги певним групам, коли йдеться про медичну допомогу, вони зазвичай підпадають під: соціальну групу, яка ідентифікує конкретні категорії громадян; медична група, створена на основі характеристик захворювання; професійна група, що складається з громадян певних професійних категорій;

принцип забезпечення доступності ліків (досягається, наприклад, через встановлення мінімального асортименту лікарських засобів для аптек).

принцип державного контролю цін на життєво важливі та життєво важливі лікарські засоби;

принцип ефективності системи фармаконагляду, що передбачає моніторинг ефективності та безпеки лікарських засобів, виявлення випадків побічної дії та небажаних реакцій від застосування лікарського засобу [6, С. 137];

принцип передбачає узгодження основ державне регулювання у сфері обігу лікарських засобів із стандартами, встановленими на міжнародному рівні.

Звичайно, спеціальні принципи не є чужими для інших груп загальних принципів у державному управлінні, оскільки вони зазвичай випливають з них. Отже, наданий перелік не є вичерпним чи остаточним; однак, здається, він охоплює ті ключові принципи, без яких сутність державного регулювання не може бути належним чином сформульована в обговорюваній сфері. Не можна не звернути увагу на те, що відсутність законодавчого переліку загальних принципів обігу лікарських засобів є помітною прогалиною в чинному законодавстві. Усунення якої послужило б не лише закладенню початкових положень для правового регулювання в такій важливій сфері суспільного життя, але й дозволило б точніше сформулювати ці фундаментальні принципи, таким чином узгоджуючи їх із практикою ефективного державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів.

Державне регулювання у сфері обігу лікарських засобів безпосередньо та через призму цієї галузі впливає на розвиток інноваційного підприємництва. Аналіз визначень «організаційно-економічного механізму» характеризується багатостороннім протиріччям, яке додається до цього терміну; тому неможливо об'єктивно провести наукове дослідження.

Враховуючи широкий спектр того, що може охоплювати термін «механізм» і як його можна використовувати для характеристики не лише економічної системи, але й її керуючої підсистеми, ми вважаємо, що більш підходящим буде термін «організаційно-економічний механізм». Цей термін знаходить актуальність як на мікрорівні, де він допомагає охарактеризувати економічний механізм діяльності суб'єктів господарювання, так і на макрорівні - де він відіграє роль в аналізі економічного механізму національної економіки в цілому [9].

Організаційно-економічний механізм має такі унікальні властивості:

механізм є залежним від процесу, оскільки є невід'ємною частиною процесу і призначений лише для виконання функцій процесу;

механізм неавтономний і по суті «знерухомлений», перебуває в стані очікування процесу управління;

зв'язок між механізмом і управлінням представляє внутрішню структуру процесу, його знання «як робити».

Організаційно-економічний механізм тісно пов'язаний з економічним процесом і може розглядатися як певний шлях (доступні ресурси), який сприяє виконанню функцій цього процесу, іншими словами, досягненню його мети.

Організаційно-економічний механізм державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів можна розглядати як складну систему. Він включає різні рівні взаємозв'язків всередині організаційних структур, методів управління, нормативної бази та впровадження інновацій. Цей механізм впливає на економічний процес, дотримуючись принципів економіки - спрямованих на ефективність і поширення інновацій, а також на конкурентоспроможність фармацевтичного сектору та промисловості в цілому.

Організаційно-економічний механізм умовно можна розділити на два блоки - організаційний та економічний. Ці блоки, мають взаємозв'язок між собою. До організаційної складової можливо віднести: впровадження індикативного планування та організації наукових досліджень на основі стандартів GxP та ICH [8, С. 110]; процесний підхід до управління; комерціалізацію результатів досліджень і патентів; сприяння поширенню інновацій через галузеві асоціації з університетами для спеціалізованої підготовки; розвиток кластерних ініціатив через професійні асоціації за участю провідних інноваційних фармацевтичних компаній, а також залучення галузі до нормотворення. З економічної сторони - фінансування та кредитування, оподаткування та страхування для організацій, які беруть участь в інноваційних процесах, включаючи державне співфінансування розвитку, а також створення спеціальних економічних зон із пільговим податковим режимом для фармацевтичних науково-виробничих фірм; пільги та система проектного співфінансування для учасників фармацевтичного кластеру; державні преференції на основі локалізації технологічних процесів виробництва в Україні.

У фармацевтичній промисловості одним із ключових факторів інноваційного підприємництва можна простежити пошук максимального прибутку та встановлення конкурентної переваги як компанії. Це робить управління якістю продукції важливою складовою організаційно-економічної структури, що забезпечує конкурентоспроможність підприємства. Акцент на певних стандартах, таких як належна виробнича практика (GMP), діє як стимул: він стимулює інвестиції в нові фабрики з сучасною інфраструктурою за допомогою інновацій у високотехнологічному обладнанні, таким чином створюючи різні форми інновацій у фармацевтичній промисловості - технологічні, продукту, маркетингу та організації [2, с. 91]. Дійсно, коли якість глибоко вкорінена у виробничих процесах і результатах, це ставить фірму у вигідну точку для отримання конкурентних переваг на цільових ринках.

При розвитку фармацевтичного підприємства формування організаційно-економічного механізму потребує врахування чинників ринкового саморегулювання та державне регулювання, характерних для даної галузі. Діагностика методів і засобів, які дозволяють підприємству підтримувати інновації, одночасно забезпечуючи економічну життєздатність, повинна базуватися на показниках наявності ресурсів. До них належать: фінансові, технічні, організаційні, кадрові та інформаційні ресурси.

Висновки

Таким чином в даній роботі ми визначили головні сучасні тенденції фармацевтичної галузі в Україні. З'ясували негативні риси, які заважають ефективності державне регулювання у сфері обігу лікарських засобів; серед них можна назвати: законодавчі лазівки; не розвинена фінансова підтримка системного нагляду за фармацевтичною сферою; не достатня підготовка кваліфікованої робочої сили для галузі; неадекватність професійних організацій тощо..

Визначено, що метою державного регулювання у сфері лікарських засобів є забезпечення захисту прав та інтересів громадян щодо доступних та якісних безпечних лікарських засобів, а також імунологічних препаратів. Крім того, метою державного регулювання є захист цих прав та інтересів від протиправних посягань і порушень з боку певної групи осіб. Державне регулювання за сферою обігу лікарських засобів полягає в розробці системи - де заходи встановлюються законом та повинні виконуватися послідовно, щоб забезпечити досягнення мети, для якої вони були встановлені.

Виявлено, що державне регулювання у сфері лікарських засобів ґрунтується на кількох групах принципів, до яких належать: конституційні -законність, гласність, єдність системи виконавчої влади; соціально -правові: об'єктивність, оперативність, науковість; організаційні: функціональні, територіальні, поєднання єдиноначальності та колегіальності; особливі та специфічні для державного регулювання у сфері обігу лікарських засобів.

Організаційно-економічний механізм державного регулювання обігу лікарських засобів можна визначити як сукупність усіх рівнів взаємозв'язків і взаємодії організаційних структур. Це складна система, яка включає різноманітні форми та методи господарювання, нормативно-правову базу, а також інноваційну практику впливу на економічний процес.

Література

1. Васильєв С., Лазарєв В. Специфіка державного нагляду у сфері обігу лікарських засобів. Господарське право і процес. 2017. №1. С. 55-58.

2. Овчаренко Т., Єрмолаєва В. Механізм впровадження міжнародних стандартів GMP у фармацевтичний сектор економіки України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2009. №4. С. 90-93.

3. Про затвердження Державної стратегії реалізації державної політики забезпечення населення лікарськими засобами на період до 2025 року

4. Руснак Л. М. Державне регулювання фармацевтичної діяльності в Україні. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2018 № 36. С. 105-107.

5. Сотникова Л.В. Світовий досвід формування та реалізації державної політики щодо забезпечення національних інтересів у сфері обігу лікарських засобів. Публічне управління і адміністрування в Україні. 2022. №28. С. 109-118.

6. Співак М. В. Єдиний медичний інформаційний простір як засіб прийняття управлінських рішень. Київський часопис права : наук. журн. 2022. № 1. С. 136-142.

7. Стрельченко О. Г. Регулювання сфери обігу лікарських засобів в Україні: адміністративно-правове дослідження: монографія. Науково-дослідний ін-т публічного права. Київ : Кафедра, 2019. 399 с.

8. Теремецький В.І., Хавпун О.С. Вплив міжнародних організацій на розвитокт та функціонування світового фармацевтичного ринку. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2020. № 2. С. 109-113.

9. Mikhno, I., Koval, V., & Ternavskyi, A. Strategic management of healthcare institution development of the national medical services market. Access Journal. 2020. №1(2). С. 157-170.

References

1. Vasyliev, S., Lazariev, V. (2017). Spetsyfika derzhavnoho nahliadu u sferi obihu likarskykh zasobiv. [The specificity of state supervision in the sphere of circulation of medicinal products.]. Hospodarske pravo i protses. - Commercial law and process. 1. 55-58. [in Ukrainian].

2. Ovcharenko, T., Yermolaieva, V. (2009). Mekhanizm vprovadzhennia mizhnarodnykh standartiv GMP u farmatsevtychnyi sektor ekonomiky Ukrainy. [The mechanism of implementation of international GMP standards in the pharmaceutical sector of the economy of Ukraine.]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Ekonomika. - Bulletin of Taras Shevchenko Kyiv National University. Economy. 4. S. 90-93. [in Ukrainian].

3. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi stratehii realizatsii derzhavnoi polityky zabezpechennia naselennia likarskymy zasobamy na period do 2025 roku [On approval of the State strategy for the implementation of the state policy of providing the population with medicines for the period up to 2025].

4. Rusnak, L. M. (2018). Derzhavne rehuliuvannia farmatsevtychnoi diialnosti v Ukraini. [State regulation of pharmaceutical activity in Ukraine]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Ser.: Yurysprudentsiia. - Scientific Bulletin of the International Humanitarian University. Ser.: Jurisprudence. 36. 105-107. [in Ukrainian].

5. Sotnykova, L.V. (2022). Svitovyi dosvid formuvannia ta realizatsii derzhavnoi polityky shchodo zabezpechennia natsionalnykh interesiv u sferi obihu likarskykh zasobiv. [World experience in the formation and implementation of state policy to ensure national interests in the field of circulation of medicinal products.]. Publichne upravlinnia i administruvannia v Ukraini. - Public management and administration in Ukraine.28. 109-118. [in Ukrainian].

6. Spivak, M. V. (2022). Yedynyi medychnyi informatsiinyi prostir yak zasib pryiniattia upravlinskykh rishen. The unified medical information space as a means of making managerial decisions.]. Kyivskyi chasopys prava : nauk. zhurn. - Kyiv Journal of Law: Science. Journal. 1.136-142. [in Ukrainian].

7. Strelchenko, O. H. (2019). Rehuliuvannia sfery obihu likarskykh zasobiv v Ukraini: administratyvno-pravove doslidzhennia. [Regulation of the sphere of circulation of medicinal products in Ukraine: administrative and legal study: monograph.]. Kyiv: Kafedra, [in Ukrainian].

8. Teremetskyi, V.I., Khavpun, O.S. (2020). Vplyv mizhnarodnykh orhanizatsii na rozvytokt ta funktsionuvannia svitovoho farmatsevtychnoho rynku. [The influence of international organizations on the development and functioning of the world pharmaceutical market.]. Aktualni problemy vitchyznianoi yurysprudentsii. - Actual problems of domestic jurisprudence. 2. 109-113. [in Ukrainian].

9. Mikhno, I., Koval, V., & Ternavskyi, A. (2020). Strategic management of healthcare institution development of the national medical services market. Access Journal, 1(2), 157-170 [in English].

Размещено на Allbest.ru