Профілактичні заходи задля запобігання злочинності неповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ЗАДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Козаченко Віталій Валерійович

кандидат юридичних наук,

юрисконсульт, ФОП «Козаченко Н.І.»

Анотація

Дану статтю присвячено дослідженню злочинності неповнолітніх. Злочинність неповнолітніх належить до найбільш нагальних проблем. Тому її дослідження є завжди актуальним та доцільним у нашому суспільстві. У даній статті розкривається сутність профілактики, її мета, профілактика злочинності на практиці зарубіжних країн. Метою статті є дослідження профілактики злочинності серед неповнолітніх, розкриття заходів, які використовуються у зарубіжних країнах для профілактики злочинності. Визначені ключові чинники ризику щодо можливості скоєння злочинів неповнолітніми. Окреслені органи та їх обов'язки у сфері протидії злочинності неповнолітніх. Звернуто увагу, що взаємодія з різними органами влади та самоуправління відбувається для профілактики правопорушень у дитячому середовищі, протидії домашньому насильству та дитячій бездоглядності; для забезпечення прав та інтересів дітей; підвищення професійного рівня, набуття знань, вмінь і навичок шляхом участі в семінарах, тренінгах та інших практичних і теоретичних заходах. Проаналізовані методи роботи запобігаючих органів, щодо злочинності серед неповнолітніх, в різних країнах світу. Визначені програми профілактики злочинності, вчиненої неповнолітніми.

Визначено, що профілактична діяльність щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх може проводитись як у рамках навчального процесу, так і в позашкільний час. Вона включає такі напрями, як правове виховання дітей, організація їхнього дозвілля, профілактика наркогенних звичок. Зазначено, що форми та методи роботи мають відповідати віку дітей, викликати в них зацікавлення та спонукати до роздумів. злочинність неповнолітній злочин профілактика

У висновку наголошено: діти є найбільш уразливим прошарком суспільства. Їхній захист є головним пріоритетом, тому проведення профілактичних заходів є дуже важливим та необхідним задля запобіганню вчиненню неповнолітніми злочинів. Тому здійснення профілактичної роботи повинна передбачати розуміння до підлітка, оскільки профілактика є важливою частиною загальної протиправної роботи проти злочинності.

Ключові слова: неповнолітній, злочинність, профілактика, ювінальна юстиція.

Annotation

Kozachenko Vitalii Valeriyovych candidate of legal sciences, legal adviser, EP "N.I. Kozachenko"

PREVENTIVE MEASURES TO PREVENT JUVENILE CRIME

This article is devoted to the study of juvenile delinquency. Juvenile delinquency is one of the most urgent problems. Therefore, its research is always relevant and appropriate in our society. This article reveals the essence of prevention, its purpose, crime prevention in the practice of foreign countries. The purpose of the article is to research the prevention of crime among minors, to reveal the measures used in foreign countries to prevent crime. The key risk factors regarding the possibility of committing crimes by minors have been identified. The bodies and their responsibilities in the field of combating juvenile delinquency are outlined. Attention is drawn to the fact that the interaction with various authorities and selfgovernment bodies takes place for the prevention of offenses in the children's environment, combating domestic violence and child neglect; to ensure the rights and interests of children; raising the professional level, acquiring knowledge, skills and abilities through participation in seminars, trainings and other practical and theoretical events. The methods of work of preventive bodies regarding crime among minors in different countries of the world are analyzed. Programs for the prevention of crime committed by minors have been defined.

It was determined that preventive activities for the prevention of delinquency among minors can be carried out both within the educational process and outside of school hours. It includes areas such as legal upbringing of children, organization of their leisure time, prevention of drug addiction. It is noted that the forms and methods of work should correspond to the age of the children, arouse their interest and encourage them to think.

The conclusion emphasizes that children are the most vulnerable segment of society. Their protection is the main priority, therefore, preventive measures are very important and necessary to prevent juveniles from committing crimes. Therefore, the implementation of preventive work should involve understanding the teenager, since prevention is an important part of the general illegal work against crime.

Keywords: juvenile, crime, prevention, juvenile justice.

Постановка проблеми

Злочинність неповнолітніх належить до найбільш нагальних проблем. Тому її дослідження є завжди актуальним та доцільним у нашому суспільстві. Необхідність профілактики злочинності серед неповнолітніх зумовлена тим, що актуальність цієї проблеми не перестає бути нагальною в нашому суспільстві, навіть незважаючи на позитивний показник зменшення злочинності серед заданої групи населення у сьогоденні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Розкриття сутності та значення досліджували А. Ю. Ужитчак, А. Бандура, С. Д. Максименко, В. М. Синьов, І. А. Фурманов, С. І. Яковенко та ін. На організаційно -правову основу системи профілактики правопорушень серед дітей звертали увагу Р. М. Абизова, Г.А. Аванесова, А.І. Алексеева, О. Б. Андреева, М.М. Бабаева, О.М. Бандурка, В. В. Голіни, Л.М. Давиденко, І.М. Даньшин, Г. М. Міньковський, В.М. Трубников, В. І. Шакун та ін.

Метою статті е дослідження профілактики злочинності серед неповнолітніх, розкриття заходів, які використовуються у зарубіжних країнах для профілактики злочинності.

Виклад основного матеріалу

Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх має свої особливості, які зумовлені недостатністю життевого досвіду, соціальних і психологічних особливостей особи. Більшість проблем, зокрема тих, що пов'язані з дотриманням прав неповнолітніх, виникають саме тому, що громадяни мають низький рівень громадянської культури і правової свідомості. Зростання злочинності, корупція, низький рівень зарплати і пенсії, прийняття законів та указів, які не виконуються, негативно впливають на свідомість громадян та їхню віру в справедливість закону. Особливо це стосується підлітків та молоді. Під час проведення комплексного дослідження злочинності неповнолітніх, окрім негативного впливу сім'ї та недоліків у шкільному вихованні, вчені виділили ряд інших чинників, які обумовлюють протиправну поведінку неповнолітніх, серед яких такі: незайнятість суспільною працею; недостатня увага, а то й безпосередня зневага з боку держави і громадськості до проблем неповнолітніх узагалі й злочинності серед останніх зокрема; підбурювання з боку дорослих до вчинення злочинів; негативний вплив засобів масової інформації, пропаганда насильства, наркотизації і алкоголізації, легкого життя, злочинної діяльності; бездоглядність і відсутність належного контролю з боку відповідних служб і органів та родини за поведінкою, зв'язками і характером того, як підліток проводить час; в організації їхнього дозвілля. [1, с. 46].

Правопорушення, вчинені неповнолітніми, е небезпечним суспільним явищем, оскільки, по-перше, вони негативно впливають на формування особистості; по-друге, завдають значної шкоди суспільству через втрату трудових ресурсів (лише третина покараних повертається до повноцінного соціального життя); по-третє, відіграють значну роль у формуванні рецидивної злочинності (дві третини рецидивістів починають свій злочинний шлях ще неповнолітніми). Одним із напрямів у боротьбі зі злочинністю взагалі та злочинністю неповнолітніх е профілактична діяльність. Профілактика злочинності серед молоді - це комплекс державних і громадських заходів, які спрямовані на нейтралізацію причин і умов правопорушень і злочинності. Складовими цього питання е формування у підлітків правильних потреб та інтересів, підвищення їх правової свідомості. Метою профілактики правопорушень серед неповнолітніх е проведення соціально-педагогічної роботи з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини, сприяння формуванню у дітей власної життєвої позиції щодо подолання звичок асоціальної поведінки, встановлення соціальних зв'язків між дитиною та їхнього найближчого оточення та проведення просвітницької роботи і, як наслідок, формування законослухняної особистості. [2, с. 148].

Профілактика правопорушень серед неповнолітніх в Україні проводиться зусиллями соціально-психологічних служб, педагогів, співробітників соціальних служб, служб у справах неповнолітніх, працівниками право охоронних органів. [3, с. 9].

Необхідно зазначити, що серед ключових чинників ризику щодо можливості скоєння злочинів неповнолітніми можна назвати такі: недостатній рівень правосвідомості та правових знань; брак організованої системи дозвілля; вживання алкогольних та наркотичних речовин; низький рівень правових знань батьків та недостатня увага з їхнього боку до виховання тощо. Відповідно до чинників ризику можна визначити напрями профілактики правопорушень.

До програм з профілактики можна віднести:

- Правове виховання, зокрема роз'яснення, розповіді, бесіди, читання творів, лекції, дискусії з правових питань, ігри, рольові ігри, вправи, тренінги, конкурси.

- профілактика вживання підлітками наркотиків та алкоголю.

Отже, профілактична діяльність щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх може проводитись як у рамках навчального процесу, так і в позашкільний час. Вона включає такі напрями, як правове виховання дітей, організація їхнього дозвілля, профілактика наркогенних звичок. Форми та методи роботи мають відповідати віку дітей, викликати в них зацікавлення та спонукати до роздумів.

Також вважаю розкрити практику профілактики вчиненню неповнолітніми злочинності на прикладі зарубіжних країн.

Історія розвитку зарубіжної системи профілактики правопорушень неповнолітніх починається з 1846 року, коли в Массачусетсі відкрився перший виправний заклад для малолітніх правопорушників, а в Англії в 1854 році був прийнятий Закон про виправні школи для неповнолітніх злочинців. Дослідження багатого і досить різноманітного досвіду формування та вдосконалення системи профілактики правопорушень неповнолітніх дає можливість виявити найбільш ефективні попереджувальні заходи, що застосовуються в зарубіжних країнах. Це дасть змогу використовувати і апробовані методи профілактики, і найбільш передові розробки в досліджуваній сфері для вдосконалення системи профілактики злочинів неповнолітніх. [1, с.47]. Перший суд зі справ неповнолітніх був створений в Австралії в 1890 році, потім подібні суди з'явилися в Канаді в 1894 році та в США в 1899 році. Наприкінці XIX - початку XX ст. національні суди для неповнолітніх були утворені в Ірландії (1904 рік, спеціальна сесія загального суду), Єгипті (Закон від 14 лютого 1904 року про створення суду для неповнолітніх в місті Олександрії; Закон від 6 квітня того ж року про заснування такого суду в Каїрі), Англії та Уельсі (1905 рік - перший суд у справах неповнолітніх), Нідерландах (Закони від 6 і 12 лютого 1901 року, згідно з якими створені тимчасові суди для неповнолітніх, що діяли за спрощеною судовою процедурою), Німеччині в 1907-1908 роках (з'єднання функцій опікунських судів і суддів у кримінальних справах про неповнолітніх в судах Кельна, Франкфурта-на-Майні тощо), Франції (Закон від 22 липня 1912 року, що набув чинності 4 березня 1914 року, створив автономну судову систему судів для неповнолітніх), Бельгії (Закон Картон-де-Віарта від 15 травня 1912 року), Австрії в 1908 році (створені опікунські суди для неповнолітніх), Іспанії в 1918 році (засновані опікунські суди), Італії (Закон від 11 травня 1908 року про спеціалізованих судах у справах неповнолітніх), Португалії в 1911 році (створені трибунали у справах неповнолітніх, з'єднані з опікунськими судами: перший - в Лісабоні в 1911 році, другий - у Порто в 1912 році), Росії в 1910 році (утворена автономна судова система у справах неповнолітніх), Угорщини в 1908 році (автономна судова система), Румунії (Трансільванії) в 1913 році (аналогічна судова система), Польщі в 1919 році (автономна судова система), Швейцарії в 1911-1913 роках, Японії (у Законі від 1 січня 1923 року, котрий улаштував автономну систему у справах неповнолітніх; водночас загальні суди могли розглядати справи неповнолітніх у віці від 16 до 18 років), Греції (циркуляр міністра юстиції від 24 грудня 1924 року встановив спеціалізацію суддів у справах неповнолітніх та специфіку судової процедури у цих справах; автономна судова система у справах неповнолітніх створена Законом 1939 року). [1, с.47]. Кримінальний кодекс Швейцарії 1937 року (ст. 82) передбачав, що «до дитини, яка не досягла семирічного віку, цей закон не застосовується», спеціальною постановою у 2002 році вік правової відповідальності був збільшений до 10 років. В Англії до прийняття Закону про дітей і підлітків 1933 року за загальним правом малолітньою особою, що не підлягає кримінальній відповідальності, визнавалася дитина, яка не досягла семи років. Цим Законом вік настання кримінальної відповідальності був підвищений до восьми років, а потім Законом про дітей і підлітків 1969 року - до 10 років. Мінімальний вік у сім років встановлено в Австралії, Йорданії, Ірландії, Пакистані, а також за загальним правом США (при цьому додатково кожен штат встановлює вік притягнення до кримінальної відповідальності самостійно). Так, у криміналь - них кодексах Колорадо та Луїзіани вказано 10-річний вік, у кримінальних кодексах Джорджії й Іллінойсу - 13 років, у Кримінальному кодексі Міннесоти - 14 років, у Кримінальних кодексах Нью-Гемпшира і Техасу - 15, у Кримінальному кодексі Нью-Йорка - 16 років.

У Франції, як і в більшості інших зарубіжних країн, робляться спроби, спрямовані на пошук способів уникнути судового розгляду і винесення вироку щодо неповнолітнього. Альтернативні заходи можуть бути застосовані прокурором, який не направляє справу на розгляд судді у справах неповнолітніх. Одна з альтернативних заходів - «ознайомлення з законом» (rappel a la loi), яке відбувається в офіційній розмові з підлітком і його батьками. Неповнолітнього знайомлять з текстом закону, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, пояснюють протиправність діяння і розповідають про можливу міру покарання. Особлива увага приділяється роз'ясненню батькам їхніх обов'язків з виховання неповнолітнього і наслідків їх неналежного виконання. Крім того, як зазначає французький ювенальний суддя Еммануель Робінсон, прокурор може зобов'язати правопорушника принести потерпілому вибачення у письмовій формі або виконати дії репаративного характеру - відновити первісний стан зіпсованого, пошкодженого ним предмета (зафарбувати стіну, полагодити паркан тощо.

В Японії існують сімейні суди і пункти з керівництва дітьми, діяльність яких полягає в ранній профілактиці злочинності. Боротьба зі злочинністю неповнолітніх в Японії регламентується низкою нормативних актів, насам - перед Законом про неповнолітніх (1948 рік) і Законом про добробут дітей (1947 рік), котрі виголошують пріоритет виховно -виправних заходів некримінального характеру, принцип виключної юрисдикції сімейного суду; передбачають поміщення неповнолітніх під нагляд служби пробації, всеохоплюючу систему статистичного обліку неповнолітніх, залучення до роботи «напівштатних» співробітників, створення спеціальних загальнонаціональних громадських організацій. [1, c.49]. У Г олландії робота з підлітками, які входять до «групи ризику», становить обов'язковий компонент загальної соціальної роботи. Традиційно вона здійснюється в громаді, за місцем проживання та навчання неповнолітнього. Попередження злочинності неповнолітніх, основним принципом якого проголошується максимальна конкретність реабілітаційної діяльності, має на меті допомогти підліткам зрозуміти труднощі і протиріччя життя, з якими вони повинні вміти впоратися, усвідомивши обмеженість і безглуздість аморальної, асоціальної та протиправної поведінки. Це зумовлює пріоритет виховних методів впливу над виправними і необхідність безпосередньо в місці існування створити умови, здатні служити своєрідним заслоном від різних дефектів у розвитку особистості й попереджати відхилення в поведінці, що провокуються на небезпечних вікових етапах. Згідно з цією теорією, будь -які ускладнення повинні виявлятися і усуватися не тільки вчасно, а й з випередженням, з урахуванням віку і головного типу соціальної діяльності неповнолітнього. Такий підхід перед - бачає перехід від піклування, здійснюваного відповідними установами, до альтернативної турботі, що базується на можливостях громади. Це і визначає особливості організації та змісту попередження злочинності, що виходить із вимоги бачити неповнолітнього в обстановці повсякденному житті, в системі його звичних соціальних відносин, в контексті референтних груп.

Також вважаю зазначити, що у профілактиці правопорушень серед неповнолітніх німецькі державні та громадські організації використовують такі форми роботи, як екскурсії до поліцейських дільниць, спортивні змагання за участю учнів, вчителів та поліцейських, методи-дискусії, конкурси з правової тематики. Діють проекти з організації дозвілля неповнолітніх, у рамках яких відбуваються покази фільмів, дискотеки, заняття з навчання гри на музичних інструментах. Про філактика правопорушень проводиться також і масовими методами: поширення інформаційних матеріалів, великих плакатів, кінопокази. [3, с.10].

Необхідно зазначити, що Розпорядження Кабінету Міністрів України №1027-р від 18 грудня 2018 року «Про схвалення Національної стратегії реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року» визначило цілу низку проблем, які існують у цій сфері. До них віднесено і «відсутність чітких положень щодо процесуальних прав дітей, які не досягли віку кримінальної відповідальності», і «недостатню ефективність участі захисника неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого в досудовому розслідуванні». Але серед зазначених проблем у кримінальному процесі стосовно дітей в Україні найбільшою залишається відсутність спеціалізації - кримінальний процес залишається орієнтованим на дорослих та не має ні специфічних процедур, ані спеціалістів, які можуть його зробити чутливішим до особливостей дітей. Так, вказане Розпорядження звертає увагу на «відсутність єдиних стандартів спеціалізованого навчання захисників, які залучаються для надання правової допомоги»; «відсутність обов'язкового спеціального навчання слідчих, прокурорів у провадженнях щодо неповнолітніх»; «недостатній рівень правової визначеності статусу педагога, психолога, лікаря, представника служби у справах дітей, відсутність критеріїв їхнього вибору та залучення». Тобто фактично всі, з ким зустрінеться дитина в разі потрапляння до системи кримінальної юстиції, скоріше за все, не матимуть ані спеціального навчання, ані навичок для ефективної роботи з неповнолітніми. Саме для вирішення цих проблем Національна стратегія реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року пропонує забезпечити обов'язкове спеціальне навчання слідчих, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів, які виконують нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в провадженнях щодо неповнолітніх; запровадити єдині стандарти навчання захисників, які залучаються для надання правової допомоги дитині, котра є підозрюваною чи обвинуваченою; єдиний підхід до допиту дітей незалежно від їхнього статусу в кримінальному провадженні (підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий тощо), зокрема з використанням таких спеціальних методик, як «Зелена кімната»; правову визначеність статусу педагога, психолога, лікаря, представника служби у справах дітей, критеріїв їхнього вибору та залучення. [4].

Згідно звіту Ради Європи, яким було досліджено аналіз системи правосуддя щодо неповнолітніх, які перебувають у конфлікті з законом в Україні, у 2020 році поліцією зареєстровано майже 3 400 злочинів, скоєних стосовно дітей, з яких 2 200 - розкриті та направлені до суду; дітьми було скоєно майже 4 400 злочинів (майже половина з яких - тяжкі та особливо тяжкі). У 2020 році поліцейські розшукали 14 659 зниклих дітей. Переважна більшість із них самостійно залишали домівки через непорозуміння з рідними. Крім того, в поліції сьогодні є три приймальники-розподільники для дітей (ПРД). У 2020 році в них перебувало 16 дітей, за 6 місяців 2021 року - 11 дітей. Водночас слід розуміти, що офіційна статистика не відображає реальної картини злочинності неповнолітніх - значна кількість навіть тих правопорушень, які були виявлені, залишається поза статистикою. На сьогодні з поля зору випадає багато тих кримінальних проваджень, де справа до суду не дійшла. Наприклад, є дрібні крадіжки з торговельних закладів, де товар поцупили на малу суму; відповідальність за це межує між адміністративною та кримінальною, тож у таких випадках органи прокуратури не завжди погоджуються з порушенням кримінального провадження. Бо коли воно на межі, стоїть питання, чи доцільно дитину притягувати до кримінальної відповідальності в майбутньому якщо, грубо кажучи, ціна питання - 50, 40, 30 гривень. З точки зору гуманності це добре і правильно, але з точки зору того, яким чином захистити в таких випадках права потерпілих, які висновки для себе цей неповнолітній правопорушник зробить, то тут є великі запитання, тому що ніби в тих випадках його не притягують і до адміністративної відповідальності за статтею 151 Кодексу про адмінправопорушення. Тобто в таких випадках буває таке, що просто перевірку припинять за таким фактом або ж кримінальне провадження, якщо воно навіть і було порушене, закривають без будь-яких правових наслідків для цієї особи, яка вчинила (правопорушення) і без будь-якого відновлення прав потерпілої особи, тому, на мою думку, що все-таки буде добре, якби наше чинне законодавство передбачало процес медіації, примирення, на стадії досудового розслідування. До набуття чинності Законом України «Про Національну поліцію» поліцейські повноваження щодо роботи з дітьми виконували підрозділи Кримінальної міліції у справах неповнолітніх (КМСН). [5, с.15].

На сьогоднішній день існує Департамент превентивної діяльності, в складі якого створено Управління ювенальної превенції. Серед завдань Управління є «піклування», запобігання та припинення домашнього насильства, превентивна робота з дітьми, які можуть бути втягнуті в злочинну діяльність. Але водночас ювенальна поліція не згадується в законі «Про Національну поліцію», її структура, функції, права та обов'язки також не мають чіткого законодавчого визначення. Положення про управління ювенальної превенції відсутнє, що суттєво зменшує ефективність та стабільність роботи служби, як того вимагають міжнародні стандарти. Певним чином це відбивається й на кількості «дитячих» поліцейських, яка залишається недостатньою для України. Так, згідно з даними, які було отримано за запитом у МВС України, в липні 2021 року штатна чисельність працівників ювенальної превенції складала 1 501 посаду, з яких укомплектовано 1 340 (553 чоловіка, 787 жінок). [5, с.16]. Тож можна зробити висновок, що впоратися з наявним навантаженням ювенальним поліцейським дуже складно, що впливає на плинність кадрів, на ефективність та мотивацію їхньої роботи. Докуметом, який керуються працівники ювенальної превенції, є Інструкція з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №1044 від 19 грудня 2017 року Завданнями підрозділів ювенальної поліції, які зазначені в ньому, є: - профілактична діяльність, спрямована на запобігання вчиненню дітьми кримінальних і адміністративних правопорушень, виявлення причин і умов, які цьому сприяють, вжиття в межах своєї компетенції заходів для їхнього усунення; - ведення профілактичного обліку дітей, схильних до вчинення правопорушень і проведення з ними заходів індивідуальної профілактики; - участь у встановленні місцезнаходження дитини в разі її безвісного зникнення чи отримання даних для цього в межах кримінального провадження, відкритого за фактом її безвісного зникнення; - вжиття заходів щодо запобігання та протидії домашньому насильству, вчиненому дітьми та стосовно них, а також жорстокому поводженню з дітьми; вжиття заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, зокрема здійснення поліцейського піклування щодо неповнолітніх осіб; - провадження діяльності, пов'язаної із захистом права дитини на здобуття загальної середньої освіти; - взаємодія з іншими підрозділами НПУ, органами державної влади та місцевого самоврядування з питань забезпечення прав та законних інтересів дітей; - здійснення в межах компетенції досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання. [6].

Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день немає єдиного методу чи способу для визначення ризиків щодо неповнолітніх. Як зазначає працівник поліції, спеціальної методики оцінки ризиків на сьогоднішній день не існує, хоча раніше пробували ми впроваджувати, були спеціальні опитувальники, які там треба було заповнювати і визначати, високий рівень ризику. На сьогоднішній день такої цілісної системи оцінки ризиків за відповідною, за визначеною формою немає. Але разом із тим основний критерій оцінки ризиків - це повторюваність вчинення правопорушень дитиною, котра перебуває на обліку. Якщо вона в нас стоїть на обліку за крадіжку, але разом з тим під час перебування на обліку її затримують за вчинення правопорушень адміністративних, вона там втікає з дому, виявляють її в місцях, тобто, пізно ввечері в тих місцях, де вона не повинна бути, то ми, індивідуально підходячи до цього підобліковця, визначаємо за відповідними ризиками як того, що схильний до вчинення повторних злочинів.

Вважаю звернути увагу, що саме ювенальна поліція здійснює профілактичний облік дітей, який є фактично взяттям на облік, занесенням інформації про дитину до відповідних баз даних. Ця діяльність сприяє системній роботі з дитиною та в разі якісного її виконання дозволяє відслідковувати життєві обставини дитини та результативність роботи з нею. Станом на 1 липня 2021 року на профілактичному обліку в органах поліції стояло 1 844 дитини, з яких 469 дівчат та 1 375 хлопців. Серед них лише 17 дітей вчинили кримінальні правопорушення, перебуваючи на обліку. Але ефективність профілактичного обліку проти повторення дитячих правопорушень не є однозначно доведеною - на це вказують досить відмінні дані в різні роки. Так, у 2019 році з 3 671 дитини, які стояли на обліку, 68 вчинили злочин повторно. У 2020 році з 1 800 дітей, що перебували на обліку, злочин вчинили 91. [5, с.20].

Отже, профілактична робота поліції на сьогодні це: - проведення ознайомлювальних, попереджувальних і виховних бесід із дитиною за місцем проживання, навчання чи роботи не рідше одного разу на місяць; - проведення ознайомлювальних, попереджувальних бесід із батьками дитини, її законними представниками, членами сім'ї з метою усунення причин і умов, які спонукали до вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення; - складання плану заходів з індивідуальної профілактики на основі вивчення матеріалів характеристик, індивідуально-психологічних особливостей дитини; - відвідування дитини за місцем її проживання для з'ясування умов мешкання, а також чинників, які можуть негативно впливати на неї та спонукати до вчинення адміністративних і кримінальних правопорушень.

Висновки

Взаємодія з іншими органами влади та самоуправління відбувається для профілактики правопорушень у дитячому середовищі, протидії домашньому насильству та дитячій бездоглядності; для забезпечення прав та інтересів дітей; підвищення професійного рівня, набуття знань, вмінь і навичок шляхом участі в семінарах, тренінгах та інших практичних і теоретичних заходах.

Вважаю, що є можливим застосовувати в Україні на практиці такий метод профілактики злочинності неповнолітніх, як «ознайомлення з законом», яке застосовується у Франції, для можливості запобігання вчиненню неповнолітніми злочинів.

Отже, діти є найбільш уразливим прошарком суспільства. Їхній захист є головним пріоритетом, тому проведення профілактичних заходів є дуже важливим та необхідним задля запобіганню вчиненню неповнолітніми злочинів. Тому здійснення профілактичної роботи повинна передбачати розуміння до підлітка, оскільки профілактика є важливою частиною загальної протиправної роботи проти злочинності.

Література

1. Ужитчак А.Ю. Історичний досвід попередження у зарубіжних країнах злочинів, що вчиняються неповнолітніми / А.Ю. Ужитчак // Актуальні проблеми політики. 2021. Вип. 68. С. 46-51

2. Гумін О. До питання ефективності громадського впливу на злочинність неповнолітніх/ О. Гумін, А. Йосипів // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Юридичні науки. 2022. Т. 9. № 2. С. 147-153.

3. Нелюбіна Д. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх / Д. Нелюбіна // Маґістеріум. Вип. 25. Соціальна робота і охорона здоров'я / [упоряд.: Семигіна Т. В.]. 2006. С. 9-14.

4. Про схвалення Національної стратегії реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 1027-р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1027-2018-%D1%80#Text

5. Аналіз системи правосуддя щодо неповнолітніх, які перебувають у конфлікті з законом, в Україні: звіт за результатами дослідження. Т. Бугаєць, Д. Кобзін, Б. Неткова, Н. Пашко, А. Черноусов, С. Щербань за заг. ред. О. Калашник. К.: 2023. 108 c.

6. Про затвердження Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2017 № 1044 в редакції від 21.08.2020р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z0686-18#Text

References

1. Uzhytchak A.YU. (2021). Istorychnyy dosvid poperedzhennya u zarubizhnykh krayinakh zlochyniv, shcho vchynyayut'sya nepovnolitnimy [Historical experience of preventing crimes committed by minors in foreign countries]. Aktual'ni problemy polityky - Actual problems of politics, 68, 46-51 [in Ukrainian].

2. Humin O. (2022). Do pytannya efektyvnosti hromads'koho vplyvu na zlochynnist' nepovnolitnikh [To the question of the effectiveness of public influence on juvenile delinquency]. Visnyk Natsional'noho universytetu "L'vivs'kapolitekhnika» Seriya: Yurydychni nauky. - Bulletin of the National University "Lviv Polytechnic". Series: Legal sciences, 2, 147-153 [in Ukrainian].

3. Nelyubina D. (2006). Profilaktyka pravoporushen' sered nepovnolitnikh [Prevention of offenses among minors]. Magisterium. Sotsial'na robota i okhorona zdorov'ya - Magisterium. Social work and health care, 25, 9-14. [in Ukrainian].

4. Pro skhvalennya Natsional'noyi stratehiyi reformuvannya systemy yustytsiyi shchodo ditey na period do 2023 roku: Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny [On the approval of the National Strategy for reforming the justice system for children for the period until 2023: Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1027-2018-%D1%80#Text [in Ukrainian].

5. Kalashnyk. O. (2023). Analiz systemy pravosuddya shchodo nepovnolitnikh, yaki perebuvayut' u konflikti z zakonom, v Ukrayini: zvit za rezul'tatamy doslidzhennya. [Analysis of the justice system for minors in conflict with the law in Ukraine: report on the results of the study]. Kyiv [in Ukrainian].

6. Nakaz Ministerstva vnutrishnikh sprav Ukrayiny vid 19.12.2017 No. 1044 [On the approval of the Instructions for organizing the work of juvenile prevention units of the National Police of Ukraine Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0686-18#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru