Інноваційний політичний розвиток в умовах перманентної війни: досвід Ізраїлю для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра публічного управління та адміністрування

Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій

Інноваційний політичний розвиток в умовах перманентної війни: досвід Ізраїлю для України

Кальниш Юрій Григорович,

доктор наук з державного управління, професор

Анотація

Мета дослідження, результати якого висвітлено в цій статті, полягала в тому, щоб проаналізувати й узагальнити базові елементи державної політики інноваційного розвитку Ізраїлю в умовах перманентної війни, у якій ця країна фактично перебуває від часу свого заснування, та виявити досвід корисний для України в сучасних геополітичних умовах.

У галузі економіки інновацій та технологій промислову політику Ізраїлю можна розділити на три етапи. На першому етапі в 1970-х і 1980-х роках були зроблені початкові зусилля, спрямовані на створення дослідницької інфраструктури, яка згодом створить високотехнологічну державу. Під час другого етапу, з середини 1980 до 1992 року, різко збільшилися субсидії на дослідження та розробки для ізраїльської промисловості, щоб стимулювати створення та розширення інноваційних фірм. Закон про заохочення досліджень і розробок у промисловості 1984 року ще більше посилив підтримку корпоративного сектору науково-дослідної діяльності в Ізраїлі.

Ізраїль по праву заслужив назву «Start UP Nation» завдяки успіху багатьох ізраїльських стартап-компаній, які позиціонували себе на міжнародному ринку як такі, що зробили прорив на багатьох ринках, включаючи зв'язок, Інтернет, медичні системи, сільське господарство, біотехнології, безпеку, опріснення води, цифровий друк тощо. Якість людського капіталу, підприємницька культура та сміливий інноваційний дух разом із зобов'язаннями уряду підтримувати проривні науково-дослідні роботи позиціонують Ізраїль на глобальному фронті технологічного підприємництва.

Якщо Україна хоче залишатися конкурентоспроможною у все більш складній і технологічно розвиненій глобальній економіці, вона повинні вчитися на успіхах і невдачах інших країн. Інноваційна економіка Ізраїлю процвітала завдяки цільовим витратам на дослідження та розробки, імміграції висококваліфікованих кадрів і переходу талантів між державним і приватним секторами, але їй також було важко вирішити дефіцит людського капіталу. Вивчення досвіду Ізраїлю та інших глобальних інноваційних центрів може допомогти витягнути важливі уроки для підтримки успішної високотехнологічної економіки в умовах перманентної війни.

Ключові слова: державне управління, державна політика, інноваційний розвиток, війна.

Kalnysh Yuriy Hryhorovych, Doctor of Science in Public Administration, Professor, Professor of the Department of Public Management and Administration of the State University of Information and Communication Technologies

INNOVATIVE POLITICAL DEVELOPMENT IN CONDITIONS OF PERMANENT WAR: ISRAEL'S EXPERIENCE FOR UKRAINE

Abstract

The purpose of the research, the results of which are highlighted in this article, was to analyze and summarize the basic elements of the state policy of innovative development of Israel in the conditions of permanent war, in which this country has actually been since its foundation, and to identify experience useful for Ukraine in modern geopolitical conditions

In the field of innovation and technology economy, Israel's industrial policy can be divided into three stages. In the first phase, initial efforts were made in the 1970s and 1980s to create the research infrastructure that would eventually create a high-tech nation. During the second phase, from the mid-1980s to 1992, R&D subsidies to Israeli industry increased dramatically to encourage the creation and expansion of innovative firms. The Industrial Research and Development Promotion Act of 1984 further strengthened corporate sector support for research and development in Israel.

Israel has rightfully earned the name "Start UP Nation" due to the success of many Israeli startup companies that have positioned themselves internationally as disruptors in many markets, including communications, the Internet, medical systems, agriculture, biotechnology, security, water desalination, digital printing, etc. The quality of its human capital, entrepreneurial culture and bold innovative spirit, along with the government's commitment to supporting breakthrough research and development, position Israel at the global forefront of technology entrepreneurship.

If Ukraine wants to remain competitive in an increasingly complex and technologically advanced global economy, it must learn from the successes and failures of other countries. Israel's innovation economy has thrived on targeted research and development spending, immigration of highly skilled workers, and the transfer of talent between the public and private sectors, but it has also struggled to address its human capital shortage. Studying the experience of Israel and other global innovation centers can help draw important lessons for sustaining a successful high- tech economy in a perpetual war.

Key words: public administration, public policy, innovative development, war.

Вступ

Постановка проблеми. Світ змінюється швидкими темпами; цілі галузі зникають, а інші раптово з'являються на їхньому місці. Ринок, на якому компанії залишаються в стагнації і де не розробляються нові виробничі лінії або інноваційні продукти та технології для існуючих галузей промисловості, матиме труднощі з конкуренцією на світовому ринку. Тому будь -який ринок, зацікавлений у збереженні конкурентної переваги, повинен заохочувати компанії постійно брати участь у інноваційних розробках, шукати нові продукти та технології та будувати свої майбутні конкурентні високотехнологічні спроможності. Постійний пошук і його впровадження в дослідженнях і розробках є втіленням інновацій, які є здатністю забезпечити кращу або більш відповідну відповідь на існуючі потреби, визначити нові потреби та ринки, для яких можна створити новий продукт або послугу. Таким чином, інноваційні продукти створюють додану вартість, яка є вигідною для споживачів, і забезпечують канал економічного розвитку для виробників.

Унікальний досвід ефективної державної політики інноваційного розвитку в умовах перманентної війни демонструє Держава Ізраїль. Вивчення цього досвіду та запровадження його прогресивних елементів вдається надзвичайно актуальним для України в її сучасних геополітичних реаліях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На жаль, дослідженням досвіду державної політики інноваційної модернізації в українській науковій літературі приділено вкрай мало уваги. Серед авторів, які у своїх публікаціях все ж приділили увагу розгляду цієї тематики варто вказати насамперед академіка Б. Данилишина [1], а також: А. Новгородську [2], Н. Танклевську, А.Карнушенко, В. Петренко [3], Т. Чмерчук [4], Ю. Шабалкіна [5]. Однак, подібні дослідження носять вкрай епізодичний характер.

Мета дослідження, результати якого висвітлено в цій статті, полягала в тому, щоб проаналізувати й узагальнити базові елементи державної політики інноваційного розвитку Ізраїлю в умовах перманентної війни, у якій ця країна фактично перебуває від часу свого заснування, та виявити досвід корисний для України в сучасних геополітичних умовах.

Виклад основного матеріалу

Ізраїль не завжди був центром інновацій. Після проголошення незалежності в 1948 році Ізраїль був зосереджений насамперед на військовому захисті. Для цього уряд запровадив обов'язковий призов і витратив величезну частину свого бюджету на оборону.

Держава Ізраїль виникла в середині травня 1948 року в розпал війни з арабськими сусідами. Безпосередні економічні проблеми були величезними: фінансувати та вести війну, прийняти якомога більше іммігрантів (спочатку біженців, яких тримали в таборах у Європі та на Кіпрі), забезпечити основними товарами старе та нове населення та створити державна бюрократія, щоб впоратися з усіма цими викликами. Створення уряду пройшло відносно гладко, оскільки напівдержавні єврейські інституції, які розвинулися під час обов'язкового періоду, тепер стали урядовими департаментами.

Протягом 1949 року було підписано угоди про припинення вогню. До кінця того ж року прибуло 340 тис іммігрантів, а до кінця 1951 року ще 345 тис. Негайні потреби задовольнялися суворою програмою економії та інфляційними державними фінансами, придушеними контролем над цінами та нормуванням основних товарів. Проте проблеми забезпечення житлом і роботою нового населення вирішувалися лише поступово. Нова економічна політика була запроваджена на початку 1952 року. Вона складалася з девальвації обмінного курсу, поступового послаблення контролю за цінами та нормування, а також стримування грошової експансії, головним чином за рахунок бюджетних обмежень. Активне заохочення імміграції було обмежено, щоб дочекатися поглинання попередньої масової імміграції. З 1950 по 1965 рік Ізраїль досяг високих темпів зростання: реальний ВНП зростав середньо - річними темпами понад 11 %, а ВНП на душу населення - більш ніж на 6 % [6].

Ізраїлю пощастило отримати значні суми надходження капіталу: допомога США у формі односторонніх переказів і позик, німецьких репарацій і відшкодувань фізичним особам, продажу державних облігацій Ізраїль за кордоном і односторонніх переказів державним установам, головним чином Єврейському агентству. Таким чином, Ізраїль мав ресурси, доступні для внутрішнього використання - для державного та приватного споживання та інвестицій - приблизно на 25 % більше, ніж його власний ВНП. Це уможливило масштабну інвестиційну програму, яка в основному фінансується за рахунок спеціального державного бюджету. Державна бюджетна підтримка власного підприємництва та сильні протекціоністські заходи для сприяння імпортозаміщенню стимулювали розвиток нових галузей промисловості, головною з яких була текстильна, а субсидії були надані для сприяння розвитку експорту.

Протягом чотирьох десятиліть із середини 1960-х років до сьогодні економіка Ізраїлю розвивалася та змінювалася завдяки адекватній державній політиці. Головним фактором, який вплинув на ці події, став арабо-ізраїльський конфлікт.

Країна вела дві великі війни - у 1967 та 1973 роках - і до 1975 року військові витрати становили 30,5% ВВП Ізраїлю [7].

Найдраматичнішою подією 1960-х років стала Шестиденна війна 1967 року, наприкінці якої Ізраїль контролював західний берег річки Йордан - територію Палестини, поглинену Йорданією з 1949 року - та Сектор Гази, контрольовану до того Єгиптом. Тепер Ізраїль відповідав за економічне та політичне життя на цих територіях. Арабські частини Єрусалиму були об'єднані з єврейською частиною. На частині окупованих територій були створені єврейські поселення. У міру посилення військових дій для захисту єврейських поселенців були зроблені спеціальні інвестиції в інфраструктуру. Відтоді виділення ресурсів для єврейських поселень на окупованих територіях стало пріоритетним політичним та економічним питанням.

Економіка Ізраїлю та приєднаних територій була частково інтегрована. Розвивалась торгівля товарами та послугами з обмеженнями на експорт до Ізраїлю продуктів, які вважалися надто конкурентоспроможними, а палестинські робітники були зайняті в Ізраїлі, зокрема, на будівництві та сільському господарстві. На піку свого розвитку в 1996 році палестинська зайнятість в Ізраїлі 120 тис осіб, приблизно 40 % палестинської робочої сили, але ніколи не перевищувала 6,5 % загальної зайнятості в Ізраїлі. Таким чином, хоча зайнятість в Ізраїлі була головним джерелом добробуту палестинців, їх вплив на ізраїльську економіку, за винятком секторів будівництва та сільського господарства, не був великим. Палестинська економіка розвивалася швидко - реальний національний дохід на душу населення зростав щорічно приблизно на 20 відсотків у 1969-1972 роках і на 5 відсотків у 1973-1980 роках, але після цього сильно коливався і фактично зменшувався під час військових дій. Палестинський дохід на душу населення становив 10,2 відсотка ізраїльського доходу на душу населення в 1968 році, 22,8 відсотка в 1986 році і знизився до 9,7 відсотка в 1998 році [8]. Але коли інфляція швидко прискорилася під час нафтової кризи 1973 року, Ізраїль почав скорочувати свій оборонний бюджет.

Арабські повстання (інтифади), що почалися у 1980-х роках, призвели до суворих обмежень Ізраїлем на взаємодію між двома економіками, зокрема працевлаштування палестинців в Ізраїлі, і навіть до повторної окупації деяких територій, переданих раніше під палестинський контроль. Ці заходи повернули палестинську економіку на багато років назад, знищивши значну частину прибутку, досягнутого з 1967 року. Палестинських робітників в Ізраїлі замінили іноземні робітники.

Важливим економічним наслідком арабо-ізраїльського конфлікту є те, що Ізраїль повинен виділяти більшу частину свого бюджету на оборону. Розмір оборонного бюджету змінювався, збільшуючись під час воєн і збройних дій. Загальний оборонний тягар (включно з витратами, не передбаченими бюджетом) досяг свого максимального відносного розміру під час і після війни Судного дня 1973 року, близько 30 % ВНП у 1974-1978 роках. У період 20002004 рр. тільки оборонний бюджет сягнув приблизно 22-25 % ВВП. Ізраїлю пощастило отримати щедру допомогу США. До 1972 року її більша частина надходила у формі грантів і позик (головним чином для купівлі надлишків сільського господарства США). Але з 1973 року допомога США була тісно пов'язана з оборонними потребами Ізраїлю. Протягом 1973-1982 рр. щорічні позики та гранти становили в середньому 1,9 мільярда доларів США і покривали близько 60 % загального імпорту оборонних товарів. Але навіть у більш спокійні періоди тягар оборони, за винятком допомоги США, був набагато більшим, ніж зазвичай у промислових країнах у мирний час [9]. Згідно з базою даних Світового банку, до 1995 року лише 7,9% ВВП Ізраїлю було виділено на військові витрати; до 2020 року - 5,6% [10]. Цей розвиток у поєднанні з іншими ринково-орієнтованими реформами, започаткованими у 1980-х роках, зрештою дозволив стабілізувати інфляцію та допоміг Ізраїлю перетворитися на успішну ринкову економіку.

Однак значний оборонний бюджет Ізраїлю заклав основу для успішної економіки, заснованої на дослідженнях та інноваціях. Це сприяло зростанню пулу висококваліфікованих дослідників, створюючи основу для глибшої національної бази досліджень і розробок. Зокрема, це дозволило збільшити витрати на дослідження та розробки з 2,5% ВВП у 1996 році до 5% у 2022 році - найвищий відсоток у світі [11]. Важливо те, що це також підтримало зусилля Ізраїлю стати технологічною державою.

У галузі економіки інновацій та технологій промислову політику Ізраїлю можна розділити на три етапи. На першому етапі в 1970-х і 1980-х роках були зроблені початкові зусилля, спрямовані на створення дослідницької інфраструктури, яка згодом створить високотехнологічну державу. Під час другого етапу, з середини 1980 до 1992 року, різко збільшилися субсидії на дослідження та розробки для ізраїльської промисловості, щоб стимулювати створення та розширення інноваційних фірм. Закон про заохочення досліджень і розробок у промисловості 1984 року [12] ще більше посилив підтримку корпоративного сектору науково-дослідної діяльності в Ізраїлі.

Починаючи з 1993 року, Ізраїль зосередився на інвестиціях у стратегічно цільові компанії шляхом формування "кластерів" - зон концентрації високотехнологічних стартапів - та інвестицій венчурного капіталу. Урядова ініціатива капіталовкладень 1993 року під назвою "Програма Йозма" (іврит, yozma - ініціатива) [13] виявилася надзвичайним успіхом, допомігши

профінансувати десять нових фондів венчурного капіталу, вартість яких до 1996 року зросла більш ніж удвічі. Сьогодні сектор високих технологій у Тель-Авіві та його околицях є одним із найпродуктивніших технологічних кластерів у світі.

Окрім витрат на оборону, позитивний вплив на спільноту стартапів Ізраїлю, справляла обов'язкова військова служба яка сприяла формуванню командного духу. Також, під час перебування в Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) молоді ізраїльтяни стикаються з різними провідними військовими технологіями, допомагаючи культивувати нові ідеї для потреб ринку, комерціалізації та досліджень і розробок.

Це особливо актуально для галузі кібербезпеки Ізраїлю. Усі компанії з кібербезпеки, такі як Check Point, CyberArk і Solebit, мають засновників або генеральних директорів, які служили в Unit 8200, елітному підрозділі сигнальної розвідки в IDF. За перші шість місяців 2021 року ізраїльські компанії з кібербезпеки залучили 3,4 мільярда доларів венчурного капіталу [14]. Також обов'язкова військова служба виховує у молодих людей відповідальність, дисциплінованість і самостійність. Ці навички спілкування у поєднанні з культурою, яка цінує ризик, означають, що ізраїльтяни особливо підготовлені до складних і ризикованих бізнес-починків.

Хвиля імміграції до Ізраїлю з колишнього Радянського Союзу в 1990-х роках посилила вплив талантів, грошей і технологій, які перемістилися з приватного в державний сектор протягом того самого періоду. Близько 750 тис євреїв переїхали з пострадянських держав до Ізраїлю після розпаду СРСР, що дозволило населенню Ізраїлю збільшитися майже на третину в 1990-х роках. Іммігранти, як правило, були високоосвіченими, особливо в галузі STEM (Science, Technology, Engineering, Mathematics'). З тих, хто працював, дві третини були зайняті в наукових, академічних, професійних або технічних професіях - набагато більше, ніж в Ізраїлі - і приблизно одна десята з них були інженерами. Хоча інтеграція такого масивного потоку людського капіталу не була безперебійною, вона допомогла розвинути базу людського капіталу для процвітання ізраїльської інноваційної екосистеми. Після 15 років економічної стагнації у 1990-х роках відбулося значне зростання продуктивності, яке деякі аналітики [15] частково пояснюють бумом імміграції висококваліфікованих працівників.

Хоча інноваційна економіка Ізраїлю досягла значних здобутків, підтримання цього зростання зараз є ключовим викликом. Відповідно до Звіту про людський капітал у галузі високих технологій Start-up Nation Central за 2020 рік [16], ізраїльські високотехнологічні галузі страждають від тривалої нестачі робочої сили. Відкритих вакансій у секторі багато: близько 60% ізраїльських високотехнологічних компаній повідомили про труднощі з наймом у свої відділи досліджень і розробок у 2020 році. Цей дефіцит пропозиції не є короткостроковим наслідком пандемії, оскільки версії звіту за 2019 та 2018 роки підняли схоже занепокоєння щодо браку людського капіталу в Ізраїлі.

Натомість, схоже, дефіцит значною мірою викликаний відсутністю різноманітності у високотехнологічному секторі Ізраїлю, який непропорційно складається з євреїв-ашкеназі та чоловіків. Жінки займають лише 28% високотехнологічних робочих місць. Важливо, що араби - близько 21% населення Ізраїлю - становлять лише 2,3% сектора. А 13% ізраїльтян, які є ультра ортодоксальними євреями, складають лише 3%. Хоча за останнє десятиліття ці цифри загалом мали тенденцію до зростання, з 2019 по 2020 роки вони або досягли плато, або зменшилися, що свідчить про те, що багато представників меншин займають робочі місця початкового рівня, які, швидше за все, будуть скорочені або звільнені під час пандемії [16].

Радянський наплив у 1990-х роках був одноразовим явищем; хоча після російського вторгнення в Україну стався другий відтік російських технологічних професіоналів, приблизно 10 тис з них приїхали до Ізраїлю. Start-up Nation Central, серед іншого, наголошує, що Ізраїль повинен розширювати свій потенціал талантів із середини, якщо він сподівається продовжувати свій успіх як інноваційна держава. Але є значні перешкоди: сфера високих технологій вимагає високого рівня освіти та підготовки, а також вільного володіння англійською мовою. Опитування ОЕСД (Organisation for Economic Co-operation and Development) у 2018 році показало, що Ізраїль має одні з найвищих прогалин у базових навичках серед країн ОЕСД [17]. Управління інновацій Ізраїлю запровадило численні підприємницькі та навчальні програми для жінок, арабів та ультра ортодоксів, намагаючись вирішити проблему дефіциту людського капіталу, але якщо проблемою є прогалини в ранній освіті, як свідчить звіт ОЕСД, тоді ці ініціативи будуть продовжують мати невеликий вплив.

Ізраїль по праву заслужив назву «Start UP Nation» завдяки успіху багатьох ізраїльських стартап-компаній, які позиціонували себе на міжнародному ринку як такі, що зробили прорив на багатьох ринках, включаючи зв'язок, Інтернет, медичні системи, сільське господарство, біотехнології, безпеку, опріснення води, цифровий друк тощо. Якість людського капіталу, підприємницька культура та сміливий інноваційний дух разом із зобов'язаннями уряду підтримувати проривні науково-дослідні роботи позиціонують Ізраїль на глобальному фронті технологічного підприємництва.

Процвітаюча технологічна підприємницька діяльність Ізраїлю приваблює інвесторів, які знаходяться в авангарді світових технологій. Протягом багатьох років ця діяльність стала причиною численних історій успіху як підприємців, які зробили величезний вихід, так і підприємців, які заснували велику та провідну компанію на основі інноваційного технологічного розвитку. Ізраїльські підприємці відомі своєю креативністю, високими навичками, сміливістю та мульти дисциплінарним мисленням.

Сьогодні Ізраїль посідає перше місце у рейтингу інвестицій у венчурний капітал у відсотках від ВВП. Близько п'яти тисяч стартап-компаній діють в Ізраїлі, і щороку відкривається ще сотні. Ізраїль посідає третє місце за кількістю компаній, зареєстрованих на NASDAQ, після таких супердержав, як США та Китай [18].

Протягом останніх кількох десятиліть понад триста транснаціональних корпорацій, які працюють на передньому краї технологій, вибрали для створення центрів досліджень і розробок саме Ізраїль. На такі науково-дослідні центри зазвичай припадає близько 50% витрат підприємства на дослідження та розробки. Протягом багатьох років транснаціональні корпорації (як-от Intel, Microsoft, Broadcom, Cisco, IBM і EMC та інші), які керують науково-дослідними центрами в Ізраїлі, придбали загалом майже сто ізраїльських компаній [19]. Така діяльність живиться багатьма перевагами ізраїльської інноваційної системи: провідні дослідження, кваліфікований персонал, культура підприємництва, технологічне лідерство та добре налагоджена система державного сприяння.

Підтримка ізраїльським урядом технологічних інновацій має значний вплив на зростання та процвітання ізраїльської інноваційної системи. Десятиліттями Держава Ізраїль заохочувала технологічне підприємництво та інвестиції в промислові дослідження та розробки за допомогою різноманітних програм, які вона здійснювала через Офіс головного наукового співробітника, і продовжує робити це, ще активніше, через Управління інновацій.

Дослідження, проведене професором Шаулем Лахом з Єврейського університету в Єрусалимі [19], вивчало вплив державної підтримки на інноваційні дослідження та розробки в секторі комерційних підприємств. Це дослідження показує, що прямим результатом державної підтримки науково - дослідних робіт є створення нових досліджень, вартість яких у два чи три рази перевищує суму початкового державного гранту, навіть на промислових ринках і ринках програмного забезпечення. Це дослідження також показало, що державна підтримка створює додаткову вартість для галузі, яка в п'ять- десять разів перевищує державні інвестиції, і що ці інвестиції не відштовхують приватних інвесторів, а створюють значний окремий додаток до ізраїльських досліджень і розробок.

Коротко підсумовуючи аналіз державної політики інноваційного розвитку Ізраїлю в умовах перманентної війни, слід зазначити, що

1. Ізраїльська економіка спочатку підлягала широкому державному контролю. Лише поступово економіка була перетворена на досить вільну ринкову економіку. Цей процес почався в 1960-х роках. У відповідь на усвідомлення політиками того, що державне втручання в економіку було надмірним, а також на виклик, поставлений створенням у Європі митного союзу (який поступово перейшов у нинішній Європейський Союз), Ізраїль почав дуже поступовий процес економічна лібералізація. Це з'явилося вперше у зовнішній торгівлі: кількісні обмеження імпорту були замінені тарифним захистом, який повільно знижувався, а імпортозаміщення та експорт заохочувалися більш реалістичними обмінними курсами, а не захистом і субсидіями. Кілька часткових торговельних угод з Європейським економічним співтовариством (ЄЕС), починаючи з 1964 року, завершилися угодою про зону вільної торгівлі (ЗВТ) промисловими товарами в 1975 році, а угода про ЗВТ зі США набула чинності в 1985 році. До кінця 1977 року відбулася значна ступінь лібералізації торгівлі. У жовтні того ж року Ізраїль перейшов від системи фіксованого обмінного курсу до системи плаваючого курсу, а обмеження на рух капіталу були значно лібералізовані.

Протягом 1980-х і 1990-х років були додаткові заходи лібералізації: у монетарній політиці, на внутрішніх ринках капіталу та в різних інструментах державного втручання в економічну діяльність. Значно зменшилася роль держави в економіці. З іншого боку, деякі державні економічні функції були розширені: було запроваджено національну систему медичного страхування, хоча приватні медичні заклади продовжували надавати медичні послуги в рамках національної системи. Соціальні виплати, такі як допомога по безробіттю, допомога на дітей, пенсії за віком і мінімальний дохід, постійно збільшувалися, поки вони не стали основними видатками бюджету. Ці трансфертні виплати значною мірою компенсували безперервне зростання нерівності доходів, яке вивело Ізраїль із числа розвинутих країн із найменшою нерівністю доходів до країн із найбільшою. До 2003 року 15 відсотків державного бюджету йшло на охорону здоров'я, 15 відсотків - на освіту, а ще 20 відсотків становили трансферти через Національне агентство страхування.

Починаючи з 2003 року, Міністерство фінансів розпочало серйозні зусилля щодо зменшення соціальних виплат, стимулювання більшої участі в робочій силі, приватизації підприємств, які все ще належать державі, і зменшення як відносного розміру дефіциту державного бюджету, так і самого державного сектора. Ця діяльність є результатом ідеологічного прийняття нинішніми політиками концепції про те, що справді вільна ринкова економіка потрібна, щоб вписатися в сучасний світ глобалізації та конкурувати в ньому.

2. Вступаючи в нове століття, ізраїльська економіка довела, що є процвітаючою, оскільки вона постійно запроваджує та застосовує економічні інновації та здатна справлятися з економічними коливаннями. Однак вона стикається з серйозними проблемами. Деякі з них такі самі, як ті, з якими стикається більшість індустріальних економік: як узгодити інновації, перехід від традиційних видів діяльності, які більше не є конкурентоспроможними, до більш складних, висококваліфікованих продуктів, із переміщенням робочої сили, яке це передбачає, і дохід нерівність посилюється. Як й інші малі економіки, Ізраїль має побачити, як він вписується в нову глобальну економіку, яка позначена двома основними ринками ЄС і США, а також появою Китаю як головного економічного чинника.

3. Особливі питання стосуються відносин Ізраїлю з його арабськими сусідами. По-перше, це фінансові наслідки безперервних військових дій і військових загроз. Зрозуміло, що якщо в регіоні вдасться прийти до миру, ресурси можна буде спрямувати для більш продуктивного використання. Крім того, іноземні інвестиції, такі важливі для майбутнього зростання Ізраїлю, дуже чутливі до політичної безпеки. Інші питання залежать від типу встановлених відносин: чи буде вільний рух товарів і працівників між Ізраїлем і палестинською державою? Чи призведуть відносно вільні економічні відносини з іншими арабськими країнами до більшої інтеграції Ізраїлю в найближчий регіон, чи, що більш імовірно, торговельна орієнтація Ізраїлю й надалі буде спрямована головним чином на нинішні великі промислові країни? Якщо останнє виявиться правдою, Ізраїлю доведеться обережно маневрувати між двома гігантами: США та ЄС.

Ізраїль геополітично, економічно та культурно унікальний. Але є ще деякі важливі висновки з його досвіду:

По-перше, сектор високих технологій Ізраїлю виграв від припливу людського капіталу в 1990-х роках. Очевидним висновком є те, що політика залучення висококваліфікованих іммігрантів має бути важливою частиною інноваційної стратегії будь-якої країни.

По-друге, Ізраїль демонструє важливість підтримки високих рівнів державних витрат на дослідження та розробки. Ізраїль витрачає більший відсоток ВВП на дослідження та розробки, ніж будь -яка інша країна. Він поєднує ці інвестиції з цільовими програмами, спрямованими на стимулювання фундаментальних досліджень і максимізацію економічної сили.

Протягом багатьох років Ізраїль проваджував цілеспрямовану державну політику підтримки розвитку процвітаючої системи інновацій, формуючи різні інструменти державної політики для стимулювання галузевих досліджень і розробок. Інноваційна політика уряду мала багато досягнень, і сьогодні Ізраїль вважається провідним інноваційним центром, який може похвалитися винятковим підприємницьким духом, великими інвестиціями в бізнес-сектор, передовими науковими дослідженнями та зрілим венчурним капіталом. Управління інновацій Ізраїлю постійно стежить за розвитком інноваційної системи Ізраїлю та відповідно оновлює свою політику та інструменти підтримки галузі.

Висновки

інноваційний ізраїль перманентна війна

Якщо Україна хоче залишатися конкурентоспроможною у все більш складній і технологічно розвиненій глобальній економіці, вона повинні вчитися на успіхах і невдачах інших країн. Інноваційна економіка Ізраїлю процвітала завдяки цільовим витратам на дослідження та розробки, імміграції висококваліфікованих кадрів і переходу талантів між державним і приватним секторами, але їй також було важко вирішити дефіцит людського капіталу. Вивчення досвіду Ізраїлю та інших глобальних інноваційних центрів може допомогти витягнути важливі уроки для підтримки успішної високотехнологічної економіки в умовах перманентної війни.

Державна підтримка науково-дослідної діяльності бізнесу (НДДБ) у різних формах є звичайною в усіх розвинених країнах. Метою державної участі в цій сфері є забезпечення оптимального потоку знань на цьому ринку. Мета діяльності уряду полягає в тому, щоб стимулювати збільшення витрат компаній на науково-дослідну діяльність до вищого рівня, ніж це було б можливим виключно на основі міркувань прибутків і витрат, шляхом усунення інвестиційних блоків або надання прямої підтримки науково-дослідній діяльності бізнесу, щоб в кінцевому підсумку, компанії отримають вищу прибутковість і відповідно виправдали свої інвестиції.

Набір інструментів державної підтримки зазвичай включає поєднання заходів прямої та непрямої підтримки. Прямі заходи включають прямі державні інвестиції у формі грантів або позик на НДДБ, призначені для бізнес-сектору або для міжурядових науково-дослідних розробок (наприклад військових) або придбання технологій. Інструменти непрямої підтримки включають здебільшого різні податкові пільги для компаній, які займаються дослідженнями та розробками та інноваціями.

Література

1. Данилишин Б. Уроки Ізраїлю і чому варто повчитися Україні. Економічна правда. URL.: https://www.epravda.com.Ua/columns/2023/11/7/706332.

2. Новгородська А. Досвід Ізраїлю: як побудувати сильну державу під час війни. MIND. UA. URL.: https://mind.ua/openmind/2024963 8-dosvid-izrayilyu-yak-pobuduvati-silnu-derzhavu-pid-chas- vijni/

3. Танклевська Н., Карнушенко А., Петренко В. Ізраїльський досвід післявоєнного відновлення економіки. Науковий вісник Льотної академії. Серія: Економіка, менеджмент та право. 2022. 6. с. 20 - 28.

4. Чмерчук Т. Досвід Ізраїлю як розвинутої інноваційної економіки. LB.UA. URL.: https://lb.ua/blog/tymur_chmeruk/447235_dosvid_izrailyu_yak_rozvinutoi.html.

5. Шабалкіна Ю. Деякі уроки Ізраїлю для України. CASE УКРАЇНА. URL.: http://old.cost.ua/files/report-on-israel_revised-2016-02-14-this-one.pdf.

6. Економіка Ізраїлю. Вікіпедія. URL.: https://uk.wikipedia.org/wiki/Економіка_Ізраїлю.

7. Israel Defense Forces. Wikipedia. URL.: https://uk.wikipedia.org/wiki/ Israel_Defense_Forces.

8. Dessus, Sebastien. A Palestinian Growth History, 1968-2000. Journal of Economic Integration 19(3), September 2004. р. 447 - 469.

9. Halevi, Nadav. A Brief Economic History of Modern Israel. URL.: https://eh.net/ encyclopedia/a-brief-economic-history-of-modern-israel.

10. Israel Trade Summary. 1995. World Integrated Trade Solution. URL.: https://wits. worldbank.org/CountryProfile/en/Country/ISR/Year/1995/Summarytet

11. Research and development expenditure (% of GDP). The World Bank. URL.: https://data.worldbank.org/indicator/GB.XPD.RSDV.GD.ZS.

12. The following does not constitute an official translation of the encouragement of industrial research and development law, 5744-1984. URL.: https://wipolex-res.wipo.int/edocs/ lexdocs/laws/en/il/il086en.html#_ftn1.

13. Venture capital in Israel. Wikipedia. URL.: https://en.wikipedia.org/wiki/Venture_ capital_ in_Israel.

14. Donovan, Tom. Unit 8200: Israel's Elite Cyber Command. URL.: https:// www.thefinalhop.com/unit-8200-israels-elite-cyber-command.

15. Структурні трансформації у світовій економіці: виклики для України: Аналітична доповідь / В. Сіденко та ін. Київ: Заповіт, 2017. 182 с.

16. 2020 high-tech human capital report. URL.: https://startupnationcentral.org/wp- content/uploads/2021/04/2020-Human-Capital-Report-Eng.pdf.

17. OECD Economic Surveys: Israel 2018. URL.: https://www.oecd-ilibrary.org/economics/ oecd-economic-surveys-israel-2018_eco_surveys-isr-2018-en.

18. List of Israeli companies listed on the Nasdaq. Wikipedia. URL.: https://en.wikipedia.org/ wiki/List_of_Israeli_companies_listed_on_the_Nasdaq.

19. Lach, S. Government Financing of R&D: A Mechanism Design Approach. CEPR Discussion Paper. 12199, Paris & London. URL.: https://cepr.org/publications/dp12199.

References

1. Danylyshyn B. Uroky Izrayilyu i chomu varto povchytysya Ukrayini [Lessons from Israel and why Ukraine should learn]. Ekonomichnapravda. URL.: https://www.epravda.com.ua/ columns/2023/11/7/706332.

2. Novhorods'ka A. Dosvid Izrayilyu: yak pobuduvaty syl'nu derzhavu pid chas viyny [Israel's experience: how to build a strong state during war]. MIND.UA. URL.: https://mind.ua/ openmind/20249638-dosvid-izrayilyu-yak-pobuduvati-silnu-derzhavu-pid-chas-vijni/

3. Tanklevs'ka N., Karnushenko A., Petrenko V. Izrayil's'kyy dosvid pislyavoyennoho vidnovlennya ekonomiky [The Israeli experience of post-war economic recovery]. Naukovyy visnyk L'otnoyi akademiyi. Seriya: Ekonomika, menedzhment tapravo. 2022. 6. s. 20 - 28.

4. Chmerchuk T. Dosvid Izrayilyu yak rozvynutoyi innovatsiynoyi ekonomiky [Experience of Israel as a developed innovative economy]. LB.UA. URL.: https://lb.ua/blog/tymur_chmeruk/ 447235_dosvid_izrailyu_yak_rozvinutoi.html.

5. Shabalkina YU. Deyaki uroky Izrayilyu dlya Ukrayiny [Some lessons of Israel for Ukraine]. CASE UKRAYINA. URL.: http://old.cost.ua/files/report-on-israel_revised-2016-02-14- this-one.pdf.

6. Ekonomika Izrailya [Economy of Israel]. Vikipediya. URL: https://ru.wikipedia.org/ wiki/Ekonomika_Izrailya.

7. Israel Defense Forces. Wikipedia. URL.: https://uk.wikipedia.org/wiki/ Israel_Defense_Forces.

8. Dessus, Sebastien. A Palestinian Growth History, 1968-2000. Journal of Economic Integration 19(3), September 2004. p. 447 - 469.

9. Halevi, Nadav. A Brief Economic History of Modern Israel. URL.: https://eh.net/ encyclopedia/a-brief-economic-history-of-modern-israel.

10. Israel Trade Summary. 1995. World Integrated Trade Solution. URL.: https://wits. worldbank.org/CountryProfile/en/Country/ISR/Year/1995/Summarytet

11. Research and development expenditure (% of GDP). The World Bank. URL.: https://data.worldbank.org/indicator/GB.XPD.RSDV.GD.ZS.

12. The following does not constitute an official translation of the encouragement of industrial research and development law, 5744-1984. URL.: https://wipolex-res.wipo.int/edocs/ lexdocs/laws/en/il/il086en.html#_ftn1.

13. Venture capital in Israel. Wikipedia. URL.: https://en.wikipedia.org/wiki/Venture_ capital_in_Israel.

14. Donovan, Tom. Unit 8200: Israel's Elite Cyber Command. URL.: https://www.thefinalhop.com/ unit-8200-israels-elite-cyber-command.

15. Strukturnyye transformatsii v mirovoy ekonomike: vyzovy dlya Ukrainy: Analiticheskiy doklad [Structural transformations in the world economy: challenges for Ukraine: Analytical report] / V. Sidenko i dr. Kiyev: Zavet, 2017. 182 s.

16. 2020 high-tech human capital report. URL.: https://startupnationcentral.org/wp- content/uploads/2021/04/2020-Human-Capital-Report-Eng.pdf.

17. OECD Economic Surveys: Israel 2018. URL.: https://www.oecd-ilibrary.org/ economics/oecd-economic-surveys-israel-2018_eco_surveys-isr-2018-en.

18. List of Israeli companies listed on the Nasdaq. Wikipedia. URL.: https://en.wikipedia.org/ wiki/List_of_Israeli_companies_listed_on_the_Nasdaq.

19. Lach, S. Government Financing of R&D: A Mechanism Design Approach. CEPR Discussion Paper. 12199, Paris & London. URL.: https://cepr.org/publications/dp12199.

Размещено на Allbest.ru