Розвиток публічних механізмів в регіонах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток публічних механізмів в регіонах України

Сіденко Юлія Леонідівна

Доктор наук з державного управління, доцент Донецький національний технічний університет

Лукашук Любов Сергіївна Комунальний заклад вищої освіти "Дніпровська академія неперервної освіти" Дніпропетровської обласної ради"

Сфера державного управління вирішує найбільш складні проблеми суспільства в різних сферах суспільного життя. Багато визначень державного управління визначають його як процес планування, підготовки та реалізації політики, спрямованої на розбудову та зміцнення громадянського суспільства. Більш широкі дослідження визначають державне управління як сферу, в якій лідери служать громадам для просування загального блага та здійснення позитивних змін.

Демократичні засади врядування докорінно змінюють характер і структуру управління суспільними, політичними, економічними, соціальними та іншими процесами в державі. Public Administration - це особливий етап у розвитку державного управління, який став можливим завдяки технічним і соціальним умовам, що відображають розвиток сучасного суспільства.

Термін "Public Administration" використовується одночасно як для позначення етапів розвитку системи державного управління, так і для поля наукових досліджень, що його вивчають. Публічність ("риЬНс")означає особливі відносини взаємної відповідальності, що випливають з національної державної спільності (участь населення в управлінні, обов'язковість звітів органів влади про виконану роботу, тощо). Друга складова назви <^тти 1таЬот> позначає ефективність і якість роботи органів влади і управління. Вона припускає реформування державної служби з метою підвищення економічності витрат на її утримання, обов'язкову звітність служб перед населенням, а також можливість залучення в сферу державного управління найбільш гідних і підготовлених працівників.

Public Administration являє собою сферу соціальної практики і наукову галузь, яка охоплює діяльність із формулювання та впровадження управлінської політики органів виконавчої, законодавчої, судової влади всіх рівнів, місцевого самоврядування, керівників і діячів політичних партій, представників різноманітних лобістських утворень, працівників засобів масової інформації, інших зацікавлених осіб і соціальних груп.

Поява нової форми управління у публічній сфері була спричинена потребою модернізувати організаційні структури і процедури, які вони використовують, для того, щоб усі інституції публічної сфери працювали краще. Передумовами переходу до нового етапу державного управління є загальна грамотність і високий рівень освіченості населення, розвиток засобів масової інформації, включаючи Інтернет-ресурсів, що створюють загальний комунікаційний зв'язок. Особливістю Public Administration масштабність та значущість рішень, які стосуються усіх верств населення. Відмінності нового етапу державного управління наведені в таблиці 1.

Різні науковці мають власні наукові підходи та концепції щодо визначення поняття "Public Administration". В таблиці 2 наведено деякі з визначень Public Administration науковцями в цій галузі.

Зазначені визначення Public Administration відображають точку зору, що державне управління бере участь лише у виконанні політики та програм уряду та не відіграє ролі у формуванні політики. Але сьогодні термін "Public Administration" вживається в ширшому сенсі, оскільки воно бере участь не лише у виконанні програм уряду, але він також відіграє важливу роль у формуванні політики та охоплює три гілки влади.

У цьому контексті доцільно розглянути концепцію, запропоновану F.A. Nigro and L.G. Nigro, відповідно до якої Public Administration охоплює спільні зусилля групи в публічному оточенні та три гілки влади (виконавчої,законодавчої та судової), їх взаємозв'язки та відіграє важливу роль у формуванні державної політики і, таким чином, є частиною політичного процесу; тісно пов'язане з численними приватними групами та окремими особами в наданні послуг громаді.

Британська енциклопедія визначає "Public Administration" як процес застосування політики держави через свій уряд, який відноситься до тієї частини управління, яка стосується діяльності уряду [1].

За словником Webster "Public Administration" - галузь політології, що займається головним чином структурою та роботою установ, які відповідають за виконання урядових функцій [2].

Північноамериканська галузева система класифікації (МЛІ^)стверджує, що Public Administration складається з установ, які переважно займаються діяльністю уряду, тобто прийняття та судове тлумачення законів і відповідних нормативних актів, а також адміністрування програм, що базуються на них. Даний напрям включає законодавчу діяльність, оподаткування, національну оборону, громадський порядок і безпеку, державні програми. управління публічний інституція

Національний центр статистики освіти (NCES) у США визначає Public Administration як програму, яка готує людей до роботи в якості менеджерів виконавчої влади місцевого, державного та федерального уряду, яка зосереджена на систематичному її вивченні, організації та управлінні. Така програма включає плани та рекомендації щодо розвитку та принципів державної політики; виконавчо-законодавчі відносини; державні бюджетні процеси та фінансовий менеджмент; адміністративне право; управління державним персоналом; професійну етику та ін.

За дослідженням ООН Public Administration має дві тісно пов'язані складові:

1) інтегрований державний апарат (політика, правила, процедури, системи, організаційні структури, тощо), який фінансується з державного бюджету і відповідає за управління та координацію діяльності виконавчої влади, її взаємодії з іншими суб'єктами діяльності держави, суспільства взовнішньому середовищі;

2) управління та реалізація всього комплексу державних заходів, пов'язаних з виконанням законів, постанов і рішень уряду та управління, які спрямовані на надання публічних послуг [3].

В українському законодавстві наразі не закріплено поняття "Public Administration". В основі визначень "Public Administration", які надаються більшістю українських науковців, закладено класичне розуміння управління у державному секторі, що було запропоноване Максом Вебером. Саме класична модель управління у державному секторі досі набуває визнання в Україні. Вважається, що основними рисами Public Administration є його владний характер, витоками якого є державна воля та поширеність на все суспільство. Діяльність владних структур підпорядкована стандартам і процедурам раціонального бюрократичного підходу, який недостатньо придатний для впровадження демократичних принципів врядування в умовах динамічних змін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Трактування поняття, як владного впливу держави на суспільну систему, є найкращою ілюстрацією того, як в Україні сприймається та розуміється значення терміна "Public Administration".

Таблиця 1

Основні відмінності системи Public Administration від державного управління

Таблиця 2

Теоретичні підходи до визначення поняття Public Administration

Дослідження сучасного термінологічного забезпечення публічного управління все більше привертає увагу вітчизняних науковців. Віддаючи належне вітчизняним дослідникам проблематики публічного управління, слід зауважити, що на сучасному етапі в цій галузі знань залишаються серйозні прогалини, пов'язані з формуванням категорійно-понятійного апарату, визначенням специфіки методології та методів наукових досліджень.

На думку В. Куйбіда, М. Білинська, О. Петроє, Л. Новак-Каляєвої "Public Administration" - це діяльність органів державного управління, органів місцевого самоврядування, представників приватного сектору та інститутів громадянського суспільства в межах визначених законом повноважень і функціональних обов'язків (планування, організації, керівництва, координації та контролю) щодо формування та реалізації управлінських рішень суспільного значення, політики розвитку держави та її адміністративно-територіальних одиниць [4-5].

Public Administration забезпечує значне підвищення ефективності управлінської діяльності внаслідок високого рівня громадської підтримки та консолідації суспільства навколо спільних цілей, воно пов'язане з демократичними цінностями, принципами верховенства права, поваги до гідності людини, недискримінації, рівності, справедливості, безпеки, ефективності та ін. [4-5].

На думку Ю. Шарова в європейському дискурсі поняття "Public Administration" представляє собою чіткий розподіл повноважень і обов'язків між учасниками процесу та інформаційно-комунікативне забезпечення вертикальної та горизонтальної координації дій між суб'єктами врядування [6].

В наукових працях Р. Мельника, Аль-Атті І. "Public Administartion" сформульовано як різновид суспільно корисної діяльності, який здійснюється певною сукупністю суб'єктів, зокрема органами державної влади [7-8]. При цьому більш повною мірою мають використовуватися позапримусові механізми та проявлятися у зовнішніх відносинах органів виконавчої влади з іншими органами публічної влади, а також приватними особами.

Концептуальний аналіз Public Administration, предметом вивчення якого є аналіз економічних, соціальних та політичних процесів, що відбуваються в публічній сфері, а об'єктом теоретико-методологічні і методичні основи управління в публічній сфері, проведено в наукових працях С. Чернова, В. Воронкової, В. Банаха, О. Сосніна, П. Жукаускаса, Й. Ввайнхардт, Р. Андрюкайтене. Дослідження містить аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду публічного управління та адміністрування, представлений досвідом європеїзації країн Центральної та Східної Європи, а також вплив цього процесу на публічне управління в Україні [9].

Загальні підходи до трансформування Public Administration в Україні були висвітлені В. Бакуменко, Н. Нижник, В. Тертичка [10-12].

Узагальнюючи теоретичні підходи до визначення терміну можна дійти висновку, що Public Administration є складним і багатогранним процесом, тому наразі не існує сталого, вичерпного та загальновизнаного визначення терміну. До визначення поняття найчастіше підходять з позиції реального змісту діяльності або форм, яких воно набуває і в яких діє.

В Україні Public Administration офіційно визнано як окрема наукова галузь знань, а публічна сфера як об'єкт управління, покликана виконувати найважливіші функції, що забезпечують взаємодію учасників суспільного розвитку, який у сучасних умовах дедалі частіше відбувається в "суб'єкт-суб'єктному" вимірі: у визначенні суспільних інтересів і цілей розвитку; легітимізації публічної політики; забезпеченні досягнення визначених цілей розвитку; здійсненні контролю, у тому числі й публічного, за станом справ у всіх сферах життєдіяльності; інформаційній освіті громадян у публічній сфері.

Історично державне управління зосереджувалося навколо принципів ефективності та економії. Тобто вважалося, що ефективне державне управління забезпечує ефективні державні послуги за найменших витрат, як грошей, так і зусиль [13].

Public Administration - це соціальне явище, форми, методи, принципи, характер якого завжди зумовлюються потребами суспільного розвитку, що виявляються в інтересах певних соціальних верств і груп. Основу Public Administration складають такі базові принципи: відмова від домінування вертикальних управлінських комунікацій і перехід до системи регулятивного управління; впровадження менеджменту в сферу державного управління; різноманітні форми впровадження публічності (відкритості інформації); участь населення у прийнятті управлінських рішень; постійний моніторинг якості прийняття управлінських рішень та ін. Вони виходять за рамки принципів ефективності та охоплюють ширші соціальні проблеми, такі як реагування на соціальні потреби, участь громадськості у прийнятті рішень та питання справедливості та рівного ставлення.

На різних стадіях розвитку, а також у різних країнах робився акцент на різних принципах Public Administration, що передбачає його різні моделі: New Management (посилення ролі менеджменту, 1980-1990 рр.), New Public Administration (розвиток принципів публічності, з 1990-х рр. по теперішній час).

New Management - стадія і одночасно напрямок Public Administration, в ході якої держави намагалися реалізувати курс на економію витрат на фінансування державних послуг. Він також втілився у впровадженні принципів менеджменту в управління державними службами за рахунок надання автономності департаментам, переведеним в статус агентств.

New Public Administration - модель, яка втілює акцент на участь населення в державному управлінні. Вона покликана до життя природним розширенням публічного простору і появою Інтернет-технологій, розвитком відкритих урядів. Дана модель формує новий тип взаємодії держави і населення, при якому уряд визнає служіння народу як свою головну функцію.

Public. Administration - новий етап державного управління, принципи якого в більшій чи меншій мірі впроваджує більшість країн світу за результатом реалізації адміністративних реформ. Багато країн прагнуть реалізувати реформи, але навіть ті які приєдналася до ЄС, досягли невеликих успіхів. Наприклад, Хорватія досягла успіху лише в двох сферах - відкритість/прозорість і регуляторна політика. В Чехії необхідно повторно прийняти реформи щодо змін в державному управлінні. У Литві плани реформ змінювалися залежно від правлячої політичної партії, які перешкоджали досягненню загального прогресу [14-16].

Принципи Public Administration впроваджуються і в Україні: підвищується якість роботи органів державної влади та управління, створені агентства як особливий вид відокремлених урядових комітетів, зростає автономність територій (регіонів), впроваджуються нові технології діяльності: звітність, регламенти посадових обов'язків і якості обслуговування органів влади та управління і т.д.

Основними проявами Public Administration є ефективність діяльності державних служб та участь населення в управлінні, проявляється в різноманітних формах, таких як соціальний контроль, публічні слухання, експертиза законодавчих актів та інших.

Реалізація публічного управління відбувається за допомогою розробки та реалізації відповідних публічних механізмів, що створюють умови для своєчасного та ефективного вирішення суперечностей та проблем в цій сфері.

Аналізуючи авторські класифікації публічних механізмів можна виділити їх класифікаційну структуру (економічні; соціальні; фінансові; виробничі), за методами управління (організаційні; економічні; адміністративні; мотиваційні; програмні), за важелями впливу (економічні; фінансові; інформаційні;правові; політичні). Об'єднуючим фактором для всіх публічних механізмів є те, що вони мають бути гнучкими, тобто запобігати виникненню проблемних ситуацій, які вони мають врегульовувати.

Ефективність (результативність) Public Administration знаходить вираз у практичному втіленні прийнятих рішень економічного, соціального, екологічного характеру у різних галузях народного господарства та суспільному середовищі. Провідним засобом трансформації українського суспільства в такому напряму є проведення широкомасштабної адміністративної реформи. За останні роки в українському державному управлінні відбулося багато важливих зрушень: реформування системи державного управління та державної служби, удосконалення нормативно-правової бази їх функціонування, розширення прав і повноважень органів місцевого самоврядування, зближення їх діяльності. у відповідність до вимог ЄС, а також трансформація державної служби за європейськими стандартами.

Ефективність стратегії сталого розвитку країни або регіону забезпечена такими публічними механізмами, як правові, інституційні, організаційні, фінансові, інформаційні, соціальні, екологічні та ін.

Формування правового публічного механізму задля забезпечення сталого розвитку можливе за умов створення необхідної нормативно-правової бази, що регламентує взаємне представництво інтересів та розмежування повноважень між центральними та місцевими органами влади й органами місцевого самоврядування, яка б запобігала дискримінації громадян у різних аспектах суспільного життя та перетворила Україну на дійсно правову державу. Задля цього необхідно адаптувати національне законодавство, в тому числі з питань регіональної політики, до світових норм і стандартів.

Успішне реформування системи державного управління на регіональному рівні неможливе без формування розвиненого інституційно-правового середовища, інструментами якого є:інституційна підтримка врядування (розвиток взаємозв'язків між рівнями влади шляхом правової розбудови інституцій місцевого та регіонального управління, які чутливо реагують на потреби населення, що проживає на їхній території, та, водночас, спроможні адекватно досягти загальнодержавних цілей); інституційно-правове підгрунтя для формування та вдосконалення механізму співпраці між регіонами, їхніх кооперації та інтеграції (зокрема ідеться про міжрегіональне та міжнародне співробітництво на регіональному рівні тощо); інституційно-правове забезпечення використання наявного на місцевому (регіональному) рівні ресурсного потенціалу.

Реалізація отриманих повноважень органами публічного управління на місцевому рівні потребує створення стабільних організаційних, економічних, управлінських, інституційних та інших умов, які сприятимуть побудові нових форм організації управління територіями, стимулюватимуть їх розвиток [17].

Організаційний механізм сталого розвитку регіону має бути спрямований на підвищення зацікавленості територіальних органів в ефективній роботі всіх установ регіону.

Важливим аспектом фінансового механізму є вдосконалення фінансово- бюджетних відносин між центром і регіонами, вироблення критеріїв і механізмів надання державної підтримки, виконання завдань та пріоритетні напрями стратегії фінансуватимуться коштом державного та місцевих бюджетів. Пріоритетним у цьому процесі є формування фінансових джерел на основі державно-приватного партнерства.

Роль інформаційного механізму в забезпеченні сталого розвитку регіону полягає у формуванні та застосуванні спеціалізованих комп'ютерних програм задля ефективного внутрішнього управління регіоном, подальшому розвитку інформаційних технологій і систем задля надання інформації щодо багатоваріантних аспектів функціонування економіки регіону, всебічній інформатизації населення, автоматизації систем господарського управління; глобалізації комп'ютерних мереж через Інтернет та використанні міжнародного досвіду інформаційного регулювання регіональних систем [18].

Починаючи з 2014 року, Україна розпочала амбітний багаторічний процес територіальної реформи, в результаті якого було створено 1 469 муніципалітетів шляхом добровільного процесу об'єднання, який поєднувався з потужною реформою децентралізації та призвів до значного збільшення адміністративних обов'язків муніципалітетів та надання послуг, а також до розширення їхніх джерел доходу.

Багато реформ державного управління в Україні, які почалися після Революції Гідності 2014 року, були перервані широкомасштабною агресією Росії. З 2016 року Україна розробила та впровадила реформи державного управління, щоб забезпечити його відповідність стандартам Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та Європейського союзу (ЄС), як частини ширшого процесу євроінтеграції. Реалізація нової Стратегії реформування державного управління на 2022-2025 роки та Плану заходів до неї було сплановано навколо трьох ключових пріоритетів - надання високоякісних державних послуг громадянам і бізнесу, розбудова професійної та політично нейтральної державної служби та розбудова ефективних і підзвітних державних інституцій.

У цей же період Україна вдосконалила свою законодавчу та нормативно- правову базу регіонального розвитку, модернізувавши багаторівневу архітектуру управління для планування регіонального розвитку, фінансування та інвестицій. Це включало формування Державної стратегії регіонального розвитку на 20212027 рр., стратегій регіонального розвитку в кожній області та кількох сотень муніципальних планів розвитку та відповідних планів дій, які визначили інвестиційні пріоритети, що забезпечило відносну ясність цілей і результатів уряду щодо територіального розвитку [19].

Планування регіонального розвитку в Україні формувалось на основі європейських практик, що зближувало українське та європейське законодавства і в перспективі дало можливість українським регіонам досить швидко адаптуватись до європейських правил при інтеграції України у ЄС.

У 2018 році Україна приєдналась до Рекомендації ОЕСР щодо ефективного публічного інвестування на всіх рівнях влади. Це засвідчило готовність нашої держави впроваджувати заходи з реформування системи управління публічними інвестиціями. Зокрема, забезпечити її стабільність, прозорість, ефективність, зменшення корупційних ризиків на всіх етапах реалізації інвестиційних проєктів.

У 2019 році Україна підтвердила незворотність демократичним процесам та шляху реформ. За короткий період було проведено реформу місцевого самоврядування та територіальної організації влади, фінансову децентралізацію. Україна почала формувати та реалізовувати нову державну регіональну політику, спрямовану на згуртованість держави і всього українського простору, вирівнювання асиметрії розвитку між регіонами, посилення їх конкурентоспроможності, регіони отримали доступ до державних ресурсів на прогнозованій основі, що відкривало можливості для середньострокового планування.

У 2021 році за ініціативи Мінрегіону та при підтримці проєкту "Супровід урядових реформ в Україні" (SURGe) було підготовлено ґрунтовний аналітичний звіт "Публічне інвестування для регіонального розвитку: спроможності, прогалини і рекомендації". Звіт містить аналіз спроможностей центральної, регіональної та місцевої влади у сфері публічного інвестування на основі Рекомендації ОЕСР, перелік існуючих прогалин та рекомендації щодо їх вирішення на всіх рівнях врядування [20].

Кожен із кроків, які були зроблені в Україні в 2014-2021 рр. щодо децентралізації та нової державної регіональної політики сприяв збалансованому розвитку українських територіальних громад і регіонів, створював тисячі горизонтальних зв'язків між громадами, регіонами.

З початку війни 24 лютого 2022 року державне управління продовжувало функціонувати як на національному, так і на регіональному рівнях, незважаючи на величезні виклики. До традиційних викликів, які стояли перед Україною до війни, додались нові, які з різних причин навіть не враховувались при плануванні як мало ймовірні, але які тепер стали домінуючими і такими, що впливатимуть на України та її регіони.

21 квітня 2022 року Указом Президента України №266/2022 було утворено Національну раду з відновлення України від наслідків війни, головним завданням якої є розробка плану заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України, який, зокрема, передбачатиме відновлення і розбудову транспортної, медичної, соціальної, комунальної, виробничої інфраструктури та житла, інфраструктури енергетики, зв'язку, військової інфраструктури і військово-промислового комплексу, структурну модернізацію та перезапуск економіки, заходи з подолання безробіття, підтримки сімей з дітьми, вразливих верств населення, осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах внаслідок війни, відновлення та збереження об'єктів культурної спадщини.

В листопаді 2022 року в Україні запустився швейцарський проєкт міжнародної технічної допомоги "Згуртованість та регіональний розвиток України" (UCORD), направлений на покращення якості життя людей та який сприяє миру й соціальній згуртованості в Україні. Проєкт UCORD впроваджуватиметься протягом 12 років трьома окремими фазами, по 4 роки кожна. Перша фаза проєкту розпочалась у листопаді 2022 року і завершиться у жовтні 2026 року.

Проєкт містить три компоненти:

- агенції регіонального розвитку - інклюзивні платформи із залученням багатьох зацікавлених сторін для практичної підтримки відновлення та розвитку регіонів, шляхом впровадження узгоджених національних, регіональних і місцевих стратегій, а також планів відновлення та розвитку;

- органи державної влади на всіх рівнях управління ефективно співпрацюють та об'єднують зусилля з приватним сектором для підтримки процесу відновлення та надання якісних публічних послуг у сфері водопостачання, водовідведення та управління відходами, критичних для довкілля в пілотних областях;

- громадяни та органи державної влади активно беруть участь у конфлікточутливому та чутливому до культури діалозі щодо стратегічних питань розвитку суспільства.

Проєкт сприяє скоординованим діям із відновлення та злагодженого регіонального розвитку з боку громадян, бізнесу та органів влади [21].

Подальший розвиток Public Administration в Україні забезпечує значне підвищення ефективності управлінської діяльності внаслідок високого рівня громадської підтримки та консолідації суспільства навколо спільних цілей. Його доцільно спрямовувати у напрямі формування системи цінностей, політик та інституцій, які створюють підґрунтя для взаємодії держави, громадянського суспільства та бізнесу, а також становлення нового публічного менеджменту, що орієнтований на досягнення конкретного результату, з використанням переваг стратегічного управління, адміністративного реінжинірингу, маркетингу, тощо.

Важливе значення у процесі реалізації Public Administration на регіональному рівні має вдосконалення державного регулювання розвитку регіонів, що Грунтується на: більш точному визначенні пріоритетів та стратегій розвитку регіонів; поліпшенні механізмів державної підтримки; стимулюванні транскордонних та міжрегіональних зв'язків; розбудові інфраструктури; підготовці фахівців із проблем регіонального розвитку; стимулюванні розвитку депресивних регіонів через механізми бюджетної, податкової, цінової, грошово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики, тощо.

Джерела

1. Public administration. (2010) In Encyclopedia Britannica.

2. Merriam-Webster Dectionary. URL: https://www.merriam-webster.com/dictionary/public%20administration

3. Офіційний сайт ООН. URL: https://www.un.org/en/

4. Новак-Каляєва Л. Деякі аспекти формування ідеології державного управління на основі ідеї дотримання прав людини. Ефективність державного управління: збірник наук. праць. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2012. С. 33-43.

5. Публічне управління: термінол. слов. / Уклад.: В.С. Куйбіда, М.М. Білинська, О.М. Петроє та ін. Київ: НАДУ, 2018. 224 с.

6. Шаров Ю.П. Інноваційні інструменти публічного адміністрування: європейський контекст. Публічне управління: теорія та практика. 2010. №1. С. 5-9.

7. Мельник Р.С. Категорія "публічне управління" у новій інтерпретації. Право і суспільство. 2012. №6. С. 95-98.

8. Al-AttiI. V. Public administration: essence and definition. Public Administartion Aspects. 2018. №6(8). pp. 36-40.

9. Публічне управління та адміністрування в умовах інформаційного суспільства: вітчизняний і зарубіжний досвід / За заг. ред. С. Чернов, В. Воронкова, В. Банах, О. Соснін, П. Жукаускас, Й. Ввайнхардт, Р. Андрюкайтене. Запоріжжя: ЗДІА, 2016. 606 с.

10. Бакуменко В.Д. Держава як об'єкт управління. Науковий вісник Академії муніципального управління. 2013. №3. С. 8-16.

11. Нижник Н.Р., Мосов С.П. Державне управління в Україні: функція координування. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2014. №6. С. 111-116.

12. Тертичка В. Стратегічне управління. Київ: К.І.С., 2017. 932 с.

13. The role of public management. University of Pretoria. URL: https://online.up.ac.za/introduction-and- concepts-to-public-administration

14. Ivan Kopric. One Candle, Two Candles... Is There the Third One ? Croatian Public Administration Reform before and after the EU Accession. NISPAcee Journal of Public Administration and Policy. 2018. №11(1). pp. 41-61.

15. David Spacek. Public Administration Reform in Czechia after 2000 - Ambitious Strategies and Modest Results ?NISPAcee Journal of Public Administration and Policy. 2018. №11(1). pp. 155-182.

16. Vitalis Nakrosis. The Agendas of Public Administration Reforms in Lithuania: Windows of Opportunity in the Period 2004-2017. NISPAcee Journal ofPublic Administration and Pol-icy. 2018. №11(1). pp. 91-114.

17. Івашова Л. М., Бондаренко Д.М. Публічне і галузеве управління економічним розвитком регіонів як предмет наукового дослідження. Публічне управління та митне адміністрування. 2021. № 3 (30). С. 14-22.

18. Лелеченко А.П. Комплексний механізм формування й реалізації регіональної політики сталого розвитку в Україні. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. 2020. Т.31(70). №2. С. 121-126.

19. Public governance in Ukraine. Organisation for EconomicCo-operation and Development. URL: https://www.oecd.org/ukraine-hub/policy-responses/public-governance-in-ukraine-c8cbf0f4/

20. А. Ткачук, Третяк Ю. Про відновлення та регіональний розвиток після війни. Інститут громадянського суспільства. URL: https://www.csi.org.ua/news/pro-vidnovlennya-ta-regionalnyj-rozvytok-pislya-vijny/

21. В Україні запускається швейцарський проект "Згуртованість та регіональний розвиток України" UCORD. Міністерство розвитку громад та територій України. URL: https://www.minregion.gov.ua /press/news/v-ukrayini-zapuskayetsya-shvejczarskyj-proyekt-zgurtovanist-ta-regionalnyj-rozvytok-ukrayiny- ucord/

Размещено на Allbest.ru