Шлюбний договір у сучасному сімейному праві україни: теоретичний аналіз та практичне застосування

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія Служби безпеки України

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Міжрегіональна академія управління персоналом

Одеський інститут

Кафедра правових дисциплін

Шлюбний договір у сучасному сімейному праві України: теоретичний аналіз та практичне застосування

Берездецький Ю.М., ст. викладач

Капля О.М., д.ю.н., с.н.с., професор

Анотація

Проводиться аналіз інституцій шлюбного договору у рамках сімейного права України. Зосереджено увагу на викликах, що виникають перед законодавством в процесі регулювання майнових відносин між подружжям. Обґрунтовано потреби детальної класифікації правового статусу шлюбних договорів, визначення їх юридичної природи та необхідності адаптації регулятивних особливостей до суспільно-економічних реалій.

Важливе місце у дослідженні займає аналіз можливих законодавчих змін, які мають на меті підсилити стабільність сімейних відносин через ефективне та справедливе майнове регулювання.

Розглядаються також правові наслідки, які виникають внаслідок невиконання умов шлюбного договору, процедури їх модифікації та актуальна судова практика у визнанні таких договорів недійсними. Висвітлюється прагнення до оптимізації законодавчої бази і підвищення рівня правової визначеності у цій сфері.

Використовується аналіз наукових праць вітчизняних та іноземних вчених, практичних кейсів і судових рішень, а також надається історичний огляд еволюції механізмів регулювання майнових відносин через шлюбні договори.

Результат дослідження сімейних майнових відносин дозволяє забезпечити комплексний погляд дану проблематику та визначити оптимальні шляхи її вирішення у контексті сучасних очікувань суспільства.

Актуальність дослідження полягає у визначенні інноваційних правових механізмів, які зможуть адекватно реагувати на динамічні зміни в сімейних структурах та економічних умовах життя громадян. Це, в свою чергу, може сприяти зниженню кількості конфліктів між подружжям щодо майнових питань, поліпшенню їхнього правового захисту та підвищенню стабільності сімейних відносин.

Дослідження надає інформацію для судової практики, сприяючи формуванню більш чітких критеріїв для оцінки дійсності та справедливості умов шлюбних договорів.

Ключові слова: шлюбний договір, сімейне право, цивільне право, майнові відносини, правове регулювання, судова практика, права дитини, законодавчі зміни.

Abstract

Marriage agreement in modern family law of ukraine: theoretical analysis and practical application

Berezdetskyi Yu.M., senior lecturer of the Department of Civil and Legal Disciplines, National Academy of the Security Service of Ukraine

Kaplia O.M., dr legal sci., senior researcher, professor of the department of legal disciplines, Odesa Institute of the Interregional Academy of Personnel Management

An analysis of the institutions of the marriage contract within the family law of Ukraine is carried out. Attention is focused on the challenges that arise before the legislation in the process of regulating property relations between spouses. The need for a detailed classification of the legal status of marriage contracts, the definition of their legal nature and the need to adapt regulatory features to socio-economic realities is substantiated.

An important place in the research is the analysis of possible legislative changes aimed at strengthening the stability of family relations through effective and fair property regulation.

The legal consequences that arise as a result of non-fulfillment of the terms of the marriage contract, the procedure for their modification, and the current judicial practice in recognizing such contracts as invalid are also considered. The desire to optimize the legislative framework and increase the level of legal certainty in this important area is highlighted.

The article uses the analysis of scientific works of domestic and foreign scientists, practical cases and court decisions, as well as provides a historical overview of the evolution of the mechanisms for regulating property relations through marriage contracts.

The result of the study of family property relations allows to provide a comprehensive view of this problem and to determine the optimal ways to solve it in the context of modern expectations of society. The relevance of the research lies in the determination of innovative legal mechanisms that will be able to adequately respond to dynamic changes in family structures and economic conditions of citizens' lives. This, in turn, can help reduce the number of conflicts between spouses regarding property issues, improve their legal protection and increase the stability of family relations. The study provides information for judicial practice, contributing to the formation of clearer criteria for assessing the validity and fairness of the terms of marriage contracts.

Keywords: marriage contract, family law, civil law, property relations, legal regulation, judicial practice, children's rights, legislative changes.

Постановка проблеми

З моменту прийняття Цивільного кодексу України (надалі - ЦК або Цивільний кодекс) у 2003 році та Сімейного кодексу України (надалі - СК або Сімейний кодекс) у 2002 році, що набрали чинності з 1 січня 2004 року, процес вдосконалення сімейного законодавства в Україні зіштовхнувся з кількома важливими проблемами. Однією з них стала адаптація до міжнародних стандартів, особливо в контексті зближення з законодавством Європейського Союзу.

Україна зустрічається з викликами у впровадженні стандартів, що стосуються прав людини та захисту особистих даних у сімейних правовідносинах. Також існує проблема недостатньої координації між різними гілками влади у процесі законотворення, що уповільнює процес внесення змін та оновлення законодавства.

Часто відсутність науково обґрунтованих досліджень законопроектів призводить до легалізації норм, які не відповідають реальним потребам суспільства або юридичній практиці. Це, у свою чергу, призводить до правової невизначеності та затягування процесів адаптації законодавства до сучасних вимог.

Проблеми застосування положень ЦК та СК у судовій практиці часто виражається у недотриманні припису ч.1 ст.9 ЦК, який передбачає, що положення ЦК застосовуються до сімейних відносин, коли вони не регульовані іншими актами законодавства.

Це нерозуміння співвідношення норм двох кодексів часто призводить до юридичних помилок, зокрема, у визнанні недійсними сімейних правочинів за різними основами, такими як відсутність згоди між подружжям щодо управління спільною власністю, управління майном малолітньої дитини, укладення шлюбного договору неповнолітніми та ін.

Вирішення проблеми некоректного застосування положень Цивільного та Сімейного кодексів можливе через кілька взаємопов'язаних заходів. Для цього необхідний перегляд існуючих положень обох кодексів з метою їх конкретизації та зменшення можливостей для різночитань. Це може включати внесення змін до законодавства, що чітко окреслюватиме порядок застосування норм Цивільного кодексу у регулюванні сімейних відносин, які не покриваються Сімейним кодексом.

Необхідне підвищення кваліфікації суддів. Існує потреба у роз'яснювальній роботі, а саме публікація методичних рекомендацій для суддів, які детально описують випадки та правила застосування норм Цивільного кодексу до сімейних відносин, що слугуватиме важливим джерелом інформації при прийнятті судових рішень.

Існує потреба обговорити питання про створення спеціалізованих сімейних судів, які мали б додаткову спеціалізацію в сфері сімейного права, могли забезпечити більш ефективне та адекватне застосування норм ЦК та СК.

Таким, чином застосування цих заходів може вирішити дану проблему та покращити юридичну визначеність і справедливість у регулюванні сімейних відносин в Україні.

Також, важливим аспектом не вирішеної проблеми є визначення дії статті 7 Сімейного кодексу України, що дозволяє регулювати сімейні відносини за домовленістю між сторонами, сприяючи адаптації до ринкових умов і європейської інтеграції. Це дає можливість використовувати шлюбний договір, який надає учасникам можливість самостійно визначати майнові умови, забезпечуючи більшу гнучкість та індивідуальний підхід у вирішенні майнових питань.

Разом з тим, використання цивільних договорів у сімейному праві вносить певну проблематику. Цивільний договір передбачає значний рівень свободи та гнучкості, які можуть бути використані не завжди в інтересах обох сторін, особливо в умовах нерівності між партнерами. Це може призводити до зловживань, де більш сильна сторона має можливість домінувати у вирішенні майнових питань.

Відсутність чітких меж та правил щодо використання цивільних договорів у сімейних правовідносинах може призводити до юридичної невизначеності та конфліктів, що потребують вирішення на рівні законодавства.

Таким чином, хоча введення шлюбного договору в сімейне право України видається прогресивним кроком у напрямку забезпечення більшої автономії учасників, воно також вимагає уважного регулювання та балансування між свободою домовленостей та захистом інтересів менш захищених сторін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважаючи на те, що Сімейним кодексом виділена окрема стаття (ст.10 СК), яка регулює сімейні правовідносини, зокрема, пов'язані з шлюбним договором, існують певні застереження щодо його застосування. Зокрема Ю. Гофман зазначає, що шлюбний договір має унікальні особливості, як різновид цивільного договору. Ця специфіка полягає у тому, що, хоча шлюбний договір регулюється СК та має сімейно-правовий характер, його основний предмет регулювання, який стосується відносин власності, переважно носить цивілістичні риси. Це ставить його на межу між сімейним та цивільним правом, вносячи певну складність у правильне його застосування і інтерпретацію [1]. Так, договір дозволяє подружжю на основі взаємних домовленостей формулювати умови, що стосуються їх майнових прав і обов'язків, як це передбачено в цивільному праві. Однак, важливо врахувати, що хоча шлюбний договір має цілком логічне підґрунтя в контексті цивільного права, його сімейно-правова специфіка вносить певні обмеження, які не дозволяють цілком вільно регулювати майнові відносини між подружжям. Таке обмеження може бути виправдане з огляду на захист інтересів обох сторін та дітей, які можуть бути залучені в шлюбні відносини. Тому, важливо також усвідомлювати, що його застосування має відбуватися з дотриманням сімейно-правових норм, що забезпечують справедливий захист інтересів усіх членів сім'ї.

І. Жилінкова визначає шлюбний договір, як згоду наречених або подружжя щодо встановлення майнових прав та обов'язків, пов'язаних з укладенням шлюбу, його існуванням та припиненням [2].

Визначення шлюбного договору, запропоноване І. Жилінковою, хоч і відображає основну концепцію таких договорів, проте воно виявляється занадто загальним і не включає необхідної деталізації. Особливо це стосується конкретизації яких майнових прав і обов'язків можуть бути включені до договору. Не уточнюються також специфічні умови, які мають бути визначені для управління майном, його розподілу у випадку розлучення чи смерті одного з подружжя, що залишає відкритими багато питань щодо практичного застосування таких договорів.

З точки зору юридичної точності, шлюбний договір не може розглядатися лише як згода на встановлення майнових прав і обов'язків. Це повноцінний юридичний документ, який має визначати детальні правила майнового статусу подружжя, включаючи правила набуття, управління та розподілу майна. Визначення І. Жилінкової, яке оминає ці юридичні нюанси, може призвести до неповного розуміння правової природи шлюбного договору. Крім того, шлюбний договір також може стосуватися деяких особистих немайнових відносин, які повинні узгоджуватися з чинним законодавством і не порушувати моральні засади. Тому не можна не враховувати потенціал шлюбного договору для регулювання особистих відносин. Це може викликати недооцінку важливості договору для всебічного регулювання сімейних відносин.

Тому, хоча визначення вловлює ключову ідею шлюбного договору, воно вимагає додаткової конкретизації та деталізації, аби адекватно відповідати юридичним та практичним аспектам сучасного застосування шлюбних договорів у сімейно-правових відносинах.

Для висвітлення практичного аспекту цієї проблеми, можна розглянути приклад із судової практики, що висвітлює наслідки недостатньо обдуманого укладення шлюбного договору, коли одна із сторін опиняється у значно гіршому фінансовому становищі [3].

Проблема, яка виникла з цим шлюбним договором, полягає в тому, що позивач, стверджує, що умови договору, які були підписані, ставлять її в надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно з відповідачем, що суперечить вимогам Сімейного кодексу України. Шлюбний договір, як виявилося, передбачав, що все нерухоме та рухоме майно, придбане в шлюбі, належатиме виключно відповідачеві. Це було визнано судами першої та апеляційної інстанції як порушення прав позивача, що є основою для часткового визнання договору недійсним.

Касаційна скарга відповідача була спрямована на скасування цих рішень, проте Верховний Суд підтвердив, що шлюбний договір справді порушує права позивача, особливо з огляду на частину четверту статті 93 Сімейного кодексу України, яка забороняє угоди, що ставлять одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Цей судовий приклад показує важливість збалансованого та чесного підходу до формулювання умов шлюбних договорів, де інтереси обох сторін мають бути належним чином захищені та представлені, щоб уникнути майбутніх конфліктів та судових розглядів.

Проте, як вказує дослідник О. Данильченко, існує невирішена проблема, пов'язана з особистими немайновими правами подружжя [4]. Так, часто при укладанні шлюбних договорів не враховується, як особисті немайнові права кожного з подружжя можуть впливати на їхнє спільне життя та взаємодію. Це може призводити до того, що, незважаючи на наявність юридично коректного договору, практичні наслідки його застосування ставлять одного з членів сім'ї у невигідне становище, зокрема коли йдеться про розподіл особистого простору, власного часу та окремих активностей. Тому, важливо розробити чіткіші рекомендації та законодавчі положення, які б забезпечували захист особистих немайнових прав у контексті шлюбного договору.

Мета статті. Метою дослідження є аналіз правових механізмів реалізації шлюбних договорів в Україні та оцінка перешкод, пов'язаних із їх застосуванням.

Задачі дослідження:

- проаналізувати нормативно-правові акти, які регулюють шлюбні договори в Україні.

- дослідити міжнародний досвід застосування шлюбних договорів для виявлення можливих шляхів вдосконалення для української практики.

Виклад основного матеріалу

Аналіз нормативних документів, що регулюють шлюбні договори в Україні

правовий шлюбний договір майновий україна міжнародний

В Україні, згідно норм Сімейного кодексу, шлюбні договори дозволяють подружжю визначати майнові умови незалежно від стандартного режиму спільної сумісної власності. Такі договори встановлюють майнові права та обов'язки, але при цьому мають значні обмеження, зокрема, заборону регулювати особисті відносини та обмеження, що стосуються прав дітей і можливості знецінювання прав одного з подружжя. Одним із найбільших викликів є застосування статті 93 СК, яка забороняє дії, що ставлять одного з подружжя у невигідне матеріальне становище. Це може вести до судових спорів та нерівності, особливо в контексті нерухомого майна та іншого майна, право на яке підлягає державній реєстрації. Тому, щоб мінімізувати такі ризики необхідно уточнити та розширити положення статті 93 Сімейного кодексу, що дозволить детальніше визначити майнові права та обов'язки, регульовані шлюбними договорами. Таке уточнення допоможе подружжю більш гнучко налаштовувати свої майнові угоди, забезпечуючи при цьому захист прав кожного з членів подружжя. Також, важливо забезпечити справедливість та баланс у шлюбних договорах. Це можна досягти через механізми перевірки шлюбних договорів на предмет їх справедливості, включаючи обов'язкову юридичну перевірку договорів перед їх реєстрацією, щоб уникнути ситуацій, коли договір ставить одного з подружжя в невигідне становище.

Важливим кроком є впровадження проведення роз'яснювальної роботи, що допоможе громадськості краще розуміти права та обов'язки, пов'язані з шлюбними договорами, а також потенційні ризики.

Частина 4 статті 93 Сімейного кодексу України викликає дискусії через своє положення про те, що шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Це правило має велике значення, оскільки воно захищає інтереси слабшої сторони у шлюбних відносинах. Однак, виникають труднощі з інтерпретацією цього положення, оскільки воно вимагає індивідуального підходу до кожної ситуації. Залежно від майнового стану подружжя, те саме розподілення активів в одному випадку може вважатися справедливим, а в іншому - надзвичайно невигідним для однієї зі сторін. На практиці це створює невизначеність і може призводити до судових спорів, де суди повинні визначати, чи було порушено права однієї сторони в контексті конкретних життєвих обставин. Це положення також вимагає глибокого розуміння від суддів щодо вартості майна і способу його оцінки, що може додатково ускладнити процес судового розгляду.

Для вирішення проблем, пов'язаних із застосуванням статті 93 Сімейного кодексу України, рекомендується внести зміни, що уточнять критерії визначення невигідного становища однієї зі сторін у шлюбних договорах, включаючи встановлення мінімальних майнових стандартів. Також слід розробити чіткі методологічні рекомендації для оцінки вартості майна, організувати спеціалізовані тренінги для суддів, забезпечивши доступ до кваліфікованих юридичних консультацій. Ці кроки допоможуть зменшити суб'єктивізм у розгляді таких договорів і сприятимуть більшій передбачуваності та справедливості у їх застосуванні.

Стаття 103 Сімейного кодексу України дає можливість одній із сторін шлюбного договору звернутися до суду з вимогою про визнання договору недійсним, якщо вона вважає, що її інтереси порушені. Підстави для такого визнання недійсності зокрема передбачені в Цивільному кодексі України (ст.ст. 223, 229, 230, 231) та Сімейному кодексі (ч.3 ст.100, ст.102). Є пропозиції, які потребують виключити з ч.4 ст.93 СК України положення про заборону ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище, оскільки існують інші законодавчі механізми для захисту інтересів сторін [5].

Ця пропозиція викликає потребує обговорення, оскільки з одного боку, заборона допомагає запобігати зловживанням при складанні шлюбних договорів, а з іншого - існуючі правові механізми вже надають можливості для захисту прав подружжя. Тому, необхідне збалансоване реформування Сімейного кодексу. Це передбачає ревізію існуючих положень з метою забезпечення ефективного захисту прав обох сторін шлюбного договору, з одночасним спрощенням процедур оскарження таких договорів у судах.

Потрібен також аналіз статей, що регулюють умови та вимоги до шлюбних договорів, та їх можливу модифікацію для вирішення колізій та неоднозначностей, які можуть виникати при їх застосуванні. Одним із важливих аспектів реформи може бути введення чіткіших дефініцій та критеріїв, які допоможуть судам розглядати скарги на шлюбні договори, зокрема визначення, що саме вважається «надзвичайно невигідним матеріальним становищем». Це дозволить уникнути різного роду суб'єктивних трактувань і забезпечити більш об'єктивне та справедливе рішення.

Крім того, можуть бути встановлені процедурні правила, які унормують процес оскарження шлюбних договорів, зробивши їх менш обтяжливими та більш доступними для осіб, які можуть не мати значних юридичних ресурсів. Ці зміни не тільки спростять доступ до правосуддя, але й допоможуть зменшити навантаження на судову систему, забезпечуючи швидше та ефективніше вирішення спорів.

Частина перша статті 98 Сімейного кодексу України регулює питання користування житловим простором у випадку, коли один членів подружжя в'їжджає у житло, яке належить іншій особі. Особливість полягає у можливості укладення угоди про виселення та виплату компенсації (або без такої) у разі розірвання шлюбу. Це створює потенційну невизначеність і може призвести до конфліктів, особливо у випадках, коли рішення про виселення впливає на особу, яка не має іншого місця проживання.

Вирішення цієї проблеми може включати кілька напрямків, які спрямовані на забезпечення більшої передбачуваності в умовах шлюбного договору. Перш за все, необхідно розробити чіткіші правила для регулювання житлових відносин у шлюбному договорі. Це має включати детальні вимоги до формулювання умов виселення, зокрема чіткі критерії і умови, за якими одна сторона може вимагати виселення іншої, та виплати компенсації.

Також, можуть бути розроблені механізми захисту для особи, яка може бути виселена, зокрема встановлення мінімальних строків попередження про виселення та обов'язковість виплати компенсації, яка б враховувала час проживання. Слід передбачити можливість створення спеціальних фондів, або програм, які б забезпечували тимчасове житло для осіб, виселених у результаті розірвання шлюбу.

Інколи укладаються різноманітні шлюбні договори з метою маніпуляції обставинами. Для уникнення цього пропонується закріпити на законодавчому рівні доступ до інформації про шлюбні договори, наприклад, створити Єдиний реєстр шлюбних договорів для обліку цих договорів, що забезпечить захист прав подружжя та їх дітей.

У зв'язку з проблемою існування різних за змістом шлюбних договорів, укладених одним подружжям у різних нотаріусів, важливо вжити заходів для підвищення прозорості та однозначності таких правочинів. Пропонується запровадження норми, яка б зобов'язувала робити відмітки про укладення, зміну чи розірвання шлюбного договору в свідоцтві про реєстрацію шлюбу. Це допоможе створити чіткий хронологічний порядок цих договорів і забезпечить відслідковуваність будь-яких змін у шлюбних договорах, що важливо для правової ясності та захисту інтересів сторін.

Також потребує жорсткіших правил відповідальність нотаріусів, які посвідчують шлюбні договори. Важливо забезпечити, щоб кожен договір був негайно зареєстрований в Єдиному реєстрі шлюбних договорів та щоб нотаріуси несли відповідальність за перевірку наявності попередніх договорів перед посвідченням нових. Для мінімізації даних ризиків необхідно забезпечення вільного доступу до інформації в Єдиному реєстрі шлюбних договорів для обох сторін шлюбного договору, їх правових представників та відповідних державних структур. Це допоможе обом сторонам бути належно інформованими про усі правові аспекти їхніх угод.

Міжнародний досвід застосування шлюбних договорів для виявлення можливих шляхів вдосконалення для української практики

У Сполучених Штатах Америки підхід до укладення шлюбних договорів варіюється залежно від штату, оскільки кожен штат має свої власні закони та регуляції. Проте, існує кілька основних принципів, які поширені більшістю юрисдикцій.

Так, шлюбний договір у Сполучених Штатах Америки має бути укладений у присутності обох сторін, без будь-якого примусу чи психологічного тиску. Важливо, щоб обидва партнери активно брали участь у формулюванні та підписанні документа, адже це забезпечує, що вміст договору чесно відображає їхні бажання та волевиявлення. Перед підписанням шлюбного договору, кожна сторона зобов'язана повністю розкрити свої фінансові дані, включаючи інформацію про активи, пасиви, доходи та інші значущі фінансові аспекти. Це забезпечує прозорість та допомагає кожній стороні приймати обґрунтовані рішення. Також, рекомендується, а інколи і є обов'язковим, щоб кожна сторона мала власного незалежного юридичного радника. Це гарантує, що обидві сторони повністю розуміють юридичні наслідки умов договору та їхні права та обов'язки згідно з документом. Шлюбний договір повинен бути укладений відповідно до законодавства штату, де він реєструється. Крім того, важливим є дотримання етичних норм і справедливості у формулюванні умов шлюбного договору. Договір не повинен містити положень, які б могли бути визнані несправедливими, або етично неприйнятними, що надмірно обмежують права однієї зі сторін.

У Сполучених Штатах Америки укладення шлюбних договорів регламентується низкою законодавчих актів, які забезпечують юридичні стандарти для здійснення таких угод. Одним з основних актів, який стандартизує процес укладення шлюбних договорів по всій країні, є

Uniform Premarital and Marital Agreements Act (UPMAA) [6]. Цей акт прийнято більшістю штатів і він встановлює, яким чином шлюбні договори повинні бути укладені, аби бути визнаними дійсними та здійсненними.

Крім того, в залежності від штату, акт може містити спеціальні розділи, які детально регулюють укладення, виконання та інші аспекти шлюбних договорів. Це допомагає забезпечити, що всі юридичні вимоги та обмеження щодо цих угод чітко визначені та зрозумілі.

UPMAA також включає конкретні положення, що стосуються шлюбних договорів, задаючи вимоги до їхнього змісту, форми та умов укладення. Ці положення спрямовані на забезпечення чесності та справедливості у відносинах між подружжям.

Законодавство окремих штатів може вносити свої унікальні вимоги і обмеження стосовно шлюбних договорів, що можуть відрізнятися від загальнонаціональних норм. Такі особливості законодавства кожного штату необхідно враховувати при укладенні шлюбних договорів зокрема і з врахуванням положень Respect for Marriage Act (act of the United States Congress to repeal the Defense of Marriage Act) [7].

Важливу роль у регулюванні шлюбних договорів в США відіграють судові рішення. Ця судова практика допомагає з'ясувати, як закони інтерпретуються і застосовуються в конкретних випадках, що є ключовим для розуміння правових наслідків укладених договорів.

Так, з урахуванням досвіду Сполучених Штатів Америки, для покращення вітчизняного законодавства пропонуються наступні рекомендації.

Встановити вимогу про повне розкриття фінансових даних до підписання договору. Забезпечити наявність незалежного юридичного радника для кожної сторони. Чітко визначити умови та процедури укладення шлюбних договорів для уникнення можливих несправедливостей та конфліктів.

Висновки

Для мінімізації ризиків, пов'язаних із шлюбними договорами, потрібно уточнити та розширити положення статті 93 Сімейного кодексу України, щоб детальніше визначити майнові права та обов'язки подружжя. Це допоможе забезпечити більшу гнучкість у майнових угодах і зберегти права обох сторін. Також важливо забезпечити баланс у таких договорах через механізми їх перевірки.

Рекомендується уточнити критерії визначення поняття «невигідного становища однієї зі сторін» та встановити мінімальні майнові стандарти.

Пропонується введення жорсткіших правил відповідальності для нотаріусів, що завіряють такі договори. Важливо, щоб кожен шлюбний договір був негайно зареєстрований в Єдиному реєстрі шлюбних договорів, а нотаріуси несли відповідальність за перевірку наявності попередніх угод (шлюбних договорів) перед посвідченням нових шлюбних договорів. Щоб мінімізувати такі ризики, потрібно забезпечити вільний доступ до інформації в Єдиному реєстрі шлюбних договорів для обох сторін, їхніх правових представників та відповідних державних структур. Це допоможе всім сторонам бути належно інформованими про всі правові аспекти їхніх угод.

З урахуванням досвіду Сполучених Штатів Америки, для покращення вітчизняного законодавства щодо шлюбних договорів рекомендується встановити вимогу розкриття фінансових даних перед підписанням договору, забезпечивши наявність незалежного юридичного радника для обох сторін та чітко визначити умови та процедури укладення договорів для запобігання можливим несправедливостям та конфліктам.

Література

1. Гофман Ю.В. Шлюбний договір як різновид цивільних договорів у сімейному праві України. Актуальні проблеми держави і права. 2014. Вип. 74. С. 287-292.

2. Жилінкова І.В. Концепція шлюбного договору за новим Сімейним кодексом України. Вісник Академії правових наук України. Право, 2002. №3(30). С. 122-130.

3. Постанова КЦС ВС від 26.02.2020р. №755/19197/18 (61-18343св19).

4. Данильченко О.В. Особисті немайнові права подружжя за законодавством України. Молодий вчений. 2017. №6(46). С. 105-110.

5. Бєлов, Д.М. Деякі проблеми укладення шлюбного договору [Текст] / Д.М. Бєлов, Л.І. Палешник // Науковий вісник Ужгородського національного університету: серія: Право / голов. ред. Ю.М. Бисага. - Ужгород: Видавничий дім «Гельветика», 2015. - Вип. 33. Т. 1. - С. 148-151.

6. Uniform Premarital and Marital Agreements Act (UPMAA).

7. Respect for Marriage Act (act of the United States Congress to repeal the Defense of Marriage Act).

References

1. Hofman, Yu.V. (2014). Shliubnyj dogovir yak riznovid tsyvil'nykh dogovoriv u simeynomu pravi Ukrainy [Marriage contract as a type of civil contracts in family law of Ukraine]. Aktual'ni problemy derzhavy i prava, 74, 287-292.

2. Zhylinkova, I.V. (2002). Kontseptsiya shliubnogo dogovoru za novym Simeynym kodeksom Ukrainy [Concept of marriage contract according to the new Family Code of Ukraine]. Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy. Pravo, 3(30), 122-130.

3. Resolution of the Constitutional Court of Ukraine dated February 26, 2020 No. 755/19197/18 (61-18343cv19).

4. Danylychenko, O.V. (2017). Osobysti nemaynovi prava podrugzhya za zakono- davstvom Ukrainy [Personal non-property rights of spouses under the legislation of Ukraine]. Molodyj vchenyy, 6(46), 105-110.

5. Bielov, D.M., & Paleshnyk, L.I. (2015). Deyaki problemy uklyadennya shliubnogo dogovoru [Some problems of concluding a marriage contract]. Naukovyj visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu: seriia: Pravo, 33(1), 148-151.

6. Uniform Premarital and Marital Agreements Act (UPMAA).

7. Respect for Marriage Act (act of the United States Congress to repeal the Defense of Marriage Act).

Размещено на Allbest.Ru