Державне регулювання фінансових ринків в Україні: ризики та перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне регулювання фінансових ринків в Україні: ризики та перспективи розвитку

Шевчук Інна Володимирівна

доктор наук з державного управління, завідувач науково-дослідної частини, професор кафедри публічного управління та адміністрування, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, м. Хмельницький

Мазурик Святослав Володимирович

кандидат юридичних наук, адвокат (індивідуальна адвокатська діяльність), м. Запоріжжя,

Анотація

У статті розглядається поняття фінансових ринків. Увага зосереджена на аналізі особливостей державного регулювання фінансових ринків в Україні. Доведено, що в сучасних умовах функціонування національної системи ринкових відносин у контексті впливу нових загроз і викликів внаслідок військового нападу росії на Україну формуються нові прагматичні засади державотворення і переосмислюється наукове підґрунтя державного регулювання фінансового ринку.

Визначено, що фінансовий ринок є відносно самостійним, породженим розвитком товарно-грошових відносин сегментом структури загальної ринкової економічної системи, а також має свій економічний зміст. На фінансовому ринку функціонує певна підсистема економічних відносин між підприємницьким сектором, домогосподарствами, державою та фінансовими посередниками щодо мобілізації тимчасово вільних коштів для здійснення операцій з фінансовими активами.

Автори зазначають, що фінансовий ринок функціонує з урахуванням загальних та специфічних принципів фінансового управління, зокрема системного підходу, синергетичного ефекту, гнучкості та динамічності, координації дій учасників, сукупність яких уможливлює реалізацію фінансової політики та збалансованість структури фінансового ринку.

На думку авторів статті, система державного регулювання фінансових ринків, що існують в Україні, має такі недоліки: відсутність єдиного узгодженого підходу до процесу регулювання ринку; труднощі здійснення консолідованого нагляду за наданням фінансових послуг; значний обсяг видатків Державного бюджету на утримання спеціальних органів виконавчої влади, що займаються регулюванням ринку; недостатній рівень захисту прав споживачів фінансових послуг.

Подальший розвиток регулювання українського ринку фінансових послуг, що буде спроможний задовольнити потреби суспільства у високоякісних фінансових послугах, доцільно здійснювати у координації із сучасними процесами реформування економіки країни в цілому, спираючись на успішний зарубіжний досвід.

Ключові слова: державне управління, державне регулювання, фінансовий ринок, фінансові послуги, ринок фінансових послуг, державний нагляд на ринку фінансових послуг, фінансова безпека, управління фінансами.

Abstract

державне регулювання фінансовий ринок

Shevchuk Inna Volodymyrivna doctor of sciences in public administration, head of the research department, professor of the department of public management and administration, Leonid Yuzkov Khmelnytskyi University of Management and Law, Khmelnytskyi

Mazurik Svyatoslav Volodymyrovych candidate of legal sciences, lawyer (individual legal practice), Zaporizhzhia

STATE REGULATION OF FINANCIAL MARKETS IN UKRAINE: RISKS AND DEVELOPMENT PROSPECTS

The article considers the concept of financial markets. Attention is focused on the analysis of the peculiarities of state regulation of financial markets in Ukraine. It is proved that in the modern conditions of the functioning of the national system of market relations in the context of the influence of new threats and challenges due to the military attack of Russia on Ukraine, new pragmatic foundations of state formation are being formed and the scientific basis of state regulation of the financial market is being rethought.

It was determined that the financial market is a relatively independent segment of the structure of the general market economic system, generated by the development of commodity-money relations, and also has its own economic meaning. In the financial market, there is a certain subsystem of economic relations between the business sector, households, the state and financial intermediaries regarding the mobilization of temporarily free funds for transactions with financial assets.

The authors note that the financial market functions taking into account the general and specific principles of financial management, in particular the systemic approach, synergistic effect, flexibility and dynamism, coordination of the actions of participants, the totality of which enables the implementation of financial policy and the balance of the financial market structure.

According to the authors of the article, the system of state regulation of financial markets existing in Ukraine has the following shortcomings: the absence of a single agreed approach to the process of market regulation; difficulties in implementing consolidated supervision over the provision of financial services; a significant amount of State budget expenditures for the maintenance of special executive bodies dealing with market regulation; insufficient level of protection of the rights of consumers of financial services.

Further development of the regulation of the Ukrainian market of financial services, which will be able to meet the needs of society in high-quality financial services, should be carried out in coordination with the modern processes of reforming the country's economy as a whole, based on successful foreign experience.

Keywords: state administration, state regulation, financial market, financial services, financial services market, state supervision of the financial services market, financial security, financial management.

Постановка проблеми

Фінансовий ринок завжди був важливим елементом національної економіки. За його допомогою суспільство впливає на формування структури суспільного виробництва та результати національного господарювання. В умовах ринкової економіки роль фінансового ринку значно зростає, адже він стає впливовим інструментом регулювання численного спектру різнорівневих інтересів та суперечностей, а також найгостріших проблем економічного життя держави. Фінансовий ринок є однією з найважливіших складових економічної системи, що інтегрує економічні та фінансові відносини в єдине ціле.

У сучасних умовах функціонування національної системи ринкових відносин у контексті впливу нових загроз і викликів внаслідок військового нападу росії на Україну формуються нові раціональні засади державотворення і переосмислюється наукове підґрунтя державного регулювання фінансового ринку. Особливої актуальності набувають проблеми трансформації фінансового ринку в ракурсі формування концептуальних засад його державного регулювання задля забезпечення гарантій надання надійного фінансового захисту та добробуту в суспільстві, стійкого економічного зростання, а також фінансової стабільності в країні.

Державна політика в галузі регулювання фінансових ринків тісно пов'язана з головними цінностями, що впливають на суспільне життя. Питання стратегічного характеру повинні регулюватися за допомогою процедур, які визначаються державною політикою в цій сфері. Однією з головних умов, що забезпечує ефективне функціонування фінансового ринку, а також фінансово-економічної сфери загалом в Україні, є розробка та реалізація дієвого комплексного механізму державного регулювання фінансового ринку. Цьому напряму присвячено значну кількість досліджень, якими встановлено, що державне регулювання фінансового ринку є складником загального механізму фінансово-економічної сфери, що регулює національну економіку в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематику державного регулювання фінансового ринку досліджували науковці на різних етапах його становлення та розвитку. Це пов'язано зі зміною динаміки фінансового ринку, законодавчою та нормативно-правовою базою, як постійно вдосконалюється, трансформацією діяльності державних регулюючих органів, розвитком світових інтеграційних тенденцій. В умовах повномасштабної війни виникають нові виклики, що вимагають переосмислення взаємодії учасників фінансового ринку та держави з урахуванням фактору безпековості бізнесу та життєдіяльності громадян.

Саме тому питанням регулювання фінансового ринку в Україні присвячено чимало наукових праць. Серед них праці таких вітчизняних учених, як: О. Аслан, О. Близнюк, А. Болдова, Є. Бондаренко, А. Василенко, С. Герасимова,

B. Домбровський, Г. Ковтун, С. Маслова, К. Масляєва, С. Міщенко, В. Мойко, C. Мошенський, Ю. Раделецький, І. Рекуненко, В. Ходаківська та ін.

Мета статті - виявлення особливостей сучасного державного регулювання фінансових ринків в Україні.

Виклад основного матеріалу

Фінансовий ринок є відносно самостійним, породженим розвитком товарно-грошових відносин сегментом структури загальної ринкової економічної системи, а також має свій економічний зміст. На фінансовому ринку функціонує певна підсистема економічних відносин між підприємницьким сектором, домогосподарствами, державою та фінансовими посередниками щодо мобілізації тимчасово вільних коштів для здійснення операцій з фінансовими активами. Сутність фінансового ринку як економічної категорії виявляється через економічні відносини щодо купівлі- продажу фінансових активів задля фінансового забезпечення національного виробництва. Забезпечуючи мобілізацію, розподіл та ефективне використання інвестиційних коштів, фінансовий ринок сприяє прискоренню обігу та швидшому зростанню функціонуючого капіталу, забезпечуючи вільний взаємозв'язаний зустрічний рух фінансових активів для найбільш ефективного їх використання [1, с. 10].

Слід зазначити, що фінансовий ринок функціонує з урахуванням загальних та специфічних принципів фінансового управління, зокрема системного підходу, синергетичного ефекту, гнучкості та динамічності, координації дій учасників, сукупність яких уможливлює реалізацію фінансової політики та збалансованість структури фінансового ринку. Характерною ознакою наявного фінансового ринку в країнах з трансформаційною економікою є те, що генерування нових, більш ефективних фінансових інструментів набуває статусу пріоритетної стратегічної проблеми. Сьогодні, коли фінансовий ринок в умовах трансформаційної економіки недостатньо розвинений, його суб'єкти мають гостру потребу в нових, більш надійних та привабливих фінансових інструментах, що відкрили б додаткові перспективи інвестування в реальний сектор економіки.

Державне регулювання фінансових ринків полягає у здійсненні державою комплексу заходів, спрямованих на регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг для захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам [2]. Метою державного регулювання фінансових ринків в Україні є:

- проведення єдиної ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

- захист інтересів споживачів послуг;

- створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;

- створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків з урахуванням інтересів суспільства;

- забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;

- дотримання учасниками ринків положень законодавства;

- запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції;

- контроль за прозорістю та відкритістю; сприяння інтеграції в євро-пейський та світовий ринки фінансових послуг [2].

Крім загального законодавства у сфері фінансових ринків, також діють законодавчі акти, що регулюють діяльність страхового ринку, кредитних установ, недержавних пенсійних фондів, фінансових компаній, ломбардів та лізингодавців, бюро кредитних історій.

Державне регулювання фінансових ринків в Україні здійснюється у таких формах:

1) ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

2) нормативно-правове регулювання діяльності фінансових установ;

3) нагляд за діяльністю учасників ринків фінансових послуг (за виключенням споживачів фінансових послуг);

4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу тощо [3].

У процесі регулювання держава може впливати на фінансовий ринок не лише прямими методами, але й опосередковано - з використанням інструментів монетарної, фіскальної, інвестиційної політики [4, с. 199].

Інтеграція економічних процесів, високий рівень невизначеності, активні інституційні перетворення - все це та чимало інших об'єктивних явищ економічного розвитку країни призвели до пошуку нових методів та способів управління фінансовою діяльністю країни. Сьогодні управління фінансами, методи використання місцевих фінансових ресурсів, належний аналіз ефективності доходів та видатків потребують все нових і надійніших механізмів. За сучасних динамічних умов розвитку економіки ефективне функціонування фінансової системи країни залежить, в першу чергу, від правильної організації управління фінансами в державі.

Розглядаючи проблему управління фінансовим ринком, розглянемо значення таких понять як «управління» та «управління фінансами». Поняття «управління» використовується майже в усіх сферах наукової та практичної діяльності та є досить змістовним. Так, під управлінням розуміють цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт управління за допомогою певних методів та засобів задля досягнення поставленої мети. Що стосується сутності поняття «управління фінансами», то його найчастіше використовують для характеристики процесів управління державними фінансами, тобто - це система методів і форм організації фінансових відносин, які використовує фінансовий апарат для ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів (державних, регіональних) для отримання запланованих результатів [5, с. 30].

Для забезпечення розвитку фінансового ринку як визначального сектору економіки та захисту його учасників важливо створити ефективний механізм державного регулювання фінансового ринку. Особливого значення набуває побудова системи взаємозв'язків між фінансовими інститутами в процесі реалізації їх функцій, що визначає ефективність функціонування фінансового ринку.

В Україні державне регулювання фінансового ринку здійснюється відповідно до встановлених зобов'язань і вимог діяльності споживачів та учасників цього ринку з урахуванням його стандартів, державної реєстрації фінансових установ, ліцензування та нагляду за їх професійною діяльністю, захисту інтересів споживачів фінансових послуг.

В економічній літературі виділяють три моделі регулювання фінансового ринку:

- секторна модель;

- модель на основі завдань;

- модель єдиного нагляду.

У секторній моделі регулювання завдання та функції державних органів розподіляють відповідно до секторів фінансового ринку, якими у світовій практиці вважаються банківський, страховий та фондовий. Відповідно до цього державний механізм регулювання буде складатися з трьох органів нагляду. Ця модель вважається базовою, домінуючою у світі, а її ефективне функціонування можливе на ранній стадії розвитку фінансового ринку, коли сектори є відносно незалежними один від одного.

Механізм державного регулювання фінансового ринку України побудований на основі секторної моделі, тобто система регулювання є трирівневою:

- регулювання банківської діяльності здійснює Національний банк України;

- регулятором на ринку цінних паперів виступає Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР);

- діяльність інших фінансових посередників та фінансових компаній регулює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Отже, як уже зазначалося, управління фінансами в державі здійснюється через систему державних органів та інститутів за допомогою форм і методів організації управлінської діяльності. Центральним органом державної виконавчої влади з управління фінансами є Міністерство фінансів України, яке підпорядковується Кабінету Міністрів і входить до його складу. Розглядаючи управління фінансовим ринком, згадаємо також поняття «управління місцевими фінансами», яке є однією з основних складових ефективного розвитку регіону. Місцеві фінанси - це явище об'єктивне, оскільки для здійснення покладених на місцеве самоврядування функцій потребує наявності відповідних фондів фінансових ресурсів у їхньому розпорядженні [6, с. 310].

Зрозуміло, що стабільна й ефективна фінансова система, якій довіряють, є необхідною умовою для розвитку економіки. Національний банк сприяє фінансовій стабільності, допомагаючи фінансовій системі ефективно виконувати свої функції та бути стійкою до криз. Згідно рішення Ради Національного банку України від 10 вересня 2020 року для посилення економічного зростання Національний банк України передбачав підтримувати середовище з низькою та стабільною інфляцією в умовах плаваючого обмінного курсу, що в свою чергу дозволить підвищити запас міцності до зовнішніх потрясінь, тобто нівелювання суттєвих відхилень річних змін реального рівня ВВП від його потенційного рівня. Для цих цілей НБУ застосує комплекс заходів у межах монетарного режиму гнучкого інфляційного тарге- тування, що спрямовані на ефективне функціонування механізму фінансового посередництва, нівелювання коливань обмінного курсу, зростання рівня довіри до банківської системи, а також активну підтримку банківського кредитування економіки. Підвищення рівня довіри до банківської системи стане одним із факторів формування потужного внутрішнього ринку та покращення стійкості економіки до різних факторів впливу, що забезпечить збереження низького рівня інфляції в середньо- та довгостроковій перспективі [7].

Звичайно, сучасна система державного регулювання фінансового ринку, що існує в Україні, має певні недоліки, з-поміж яких виділимо наступні:

- відсутність єдиного узгодженого підходу до процесу регулювання ринку;

- труднощі здійснення консолідованого нагляду за наданням фінансових послуг;

- значний обсяг видатків Державного бюджету на утримання спеціальних органів виконавчої влади, що займаються регулюванням ринку;

- недостатній рівень захисту прав споживачів фінансових послуг.

Стратегією економічної безпеки України на період до 2025 року

визначено основні виклики та загрози фінансовій безпеці держави, до яких відносимо [8]:

- низький рівень бюджетної дисципліни, низька інституційна спроможність розпорядників бюджетних коштів, обмежені зв'язки між бюджетним плануванням та пріоритетними напрямами розвитку держави;

- значний обсяг дефіциту державного бюджету, що за фактичної відсутності неборгових джерел його фінансування спричиняє зростання державного боргу та відповідного навантаження на державний бюджет;

- недостатній рівень фінансової інклюзії;

- втрата доходів бюджету внаслідок поширених явищ «сірого» імпорту та контрабанди, схем ухилення від оподаткування, розмивання бази оподаткування шляхом використання «низькоподаткових» юрисдикцій;

- невирішені питання щодо активів та фінансових зобов'язань на тимчасово окупованих територіях України;

- високий рівень тінізації економіки;

- непослідовність правового регулювання відносин у податковій сфері;

- недостатній розвиток довгострокового кредитування;

- значна частка непрацюючих кредитів у кредитному портфелі банків, у тому числі державного сектору;

- функціонування системи пенсійного забезпечення в умовах високого демографічного навантаження;

- низький рівень ліквідності фондового ринку;

- поширення явища легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Щодо інших складових економічної безпеки, слід зазначити, що стан зовнішньоекономічної безпеки оцінювався як небезпечний (на рівні 34% від оптимального значення), стан інвестиційно-інноваційної безпеки також характеризувався як небезпечний - на рівні 32 % від оптимального значення;

стан макроекономічної безпеки - також характеризувався як небезпечний (на рівні 38% від оптимального значення) [8].

Вважаємо, що основними та пріоритетними завданнями у сфері забезпечення фінансової безпеки фінансових ринків, як основної складової економічної безпеки, мають бути:

- розбудова ефективної моделі боротьби зі злочинами в економічній сфері шляхом забезпечення діяльності Бюро економічної безпеки України [9];

- підвищення ефективності планування діяльності головних розпорядників коштів Державного бюджету відповідно до пріоритетних напрямів розвитку економіки, підвищення бюджетної дисципліни та підвищення відповідальності головних розпорядників за нецільове використання бюджетних коштів;

- стимулювання банківського сектору щодо спрямовування кредитних коштів, насамперед, на розвиток реального сектору економіки, малого та середнього підприємництва;

- мінімізація ризиків інвестора шляхом забезпечення ефективного захисту прав інвесторів на фондовому ринку;

- поступове скорочення дефіциту державного бюджету та зміцнення взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями;

- імплементація мінімального стандарту Плану протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування (Плану дій BEPS) та впровадження ефективних податкових правил стосовно контрольованих іноземних компаній;

- створення умов для збільшення залучення довгострокового фондування і розширення довгострокового та інвестиційного кредитування;

- убезпечення національної фінансової системи від легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

- забезпечення зниження вартості позикових коштів для потреб держави (шляхом оптимального узгодження грошово-кредитної та боргової політики);

- подальше приведення положень Митного кодексу України у відповідність із положеннями митного законодавства ЄС на виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС тощо [10].

Виконання всіх визначених завдань у сфері забезпечення фінансової безпеки, як основної складової економічної безпеки, сприятиме досягненню цілей і реалізації пріоритетів національних інтересів у сфері забезпечення економічної безпеки держави.

Висновки

Таким чином, процес регулювання діяльності ринку фінансових послуг в Україні сьогодні далекий від досконалого. Відсутня єдина узгоджена політика щодо регулювання кожного сектору ринку, функціонують цілих три державних органи, кожен з яких уповноважений регулювати певний сегмент ринку фінансових послуг. Діяльність саморегуляційних організацій, що діють на ринку фінансових послуг України, достатнім чином не регулюється жодним законодавчим актом, що свідчить про те, що ринковому способу регулювання процесу надання фінансових послуг в Україні належної уваги не приділяється. Крім того, на державному рівні слабо захищені права споживачів фінансових послуг, що також потребує окремої уваги.

Подальший розвиток регулювання українського фінансового ринку, що буде спроможний задовольнити потреби суспільства у високоякісних фінансових послугах, доцільно здійснювати у координації із сучасними процесами реформування економіки країни в цілому, спираючись на успішний зарубіжний досвід. Для цього важливо створити, по-перше, дієвий наглядовий механізм за дотриманням прав споживачів фінансових послуг. Такий механізм повинен передбачати: контроль з боку державних органів за наданням споживачам фінансових послуг повної та достовірної інформації про діяльність фінансових установ; закріплення на законодавчому рівні гарантій забезпечення прав споживачів щодо отримання страхових виплат, внесків на депозитні рахунки тощо; впровадження системи вирішення спірних питань, що виникають у процесі надання споживачам різноманітних фінансових послуг.

По-друге, доцільно впровадити прозорі правила функціонування ринку та відновити економічну конкуренцію. Для цього потрібно на законодавчому рівні закріпити головні принципи, за якими функціонує фінансовий ринок в Україні, включаючи: забезпечення відкритості усіх форм звітності фінансових установ; перегляд вимог до нормативів обсягів капіталу та ліквідності, достатніх для здійснення діяльності на ринку; спрощення процедури отримання ліцензій; стимулювання розвитку пріоритетних сегментів ринку фінансових послуг; жорсткий контроль за порушеннями норм законодавства щодо проявів недобросовісної конкуренції.

Для забезпечення фінансової стабільності в Україні запроваджено комплекс заходів, що спрямований на:

- підтримку ефективного рівня функціонування інституту фінансового посередництва, що поліпшить доступ до кредитного ресурсу, а також сприятиме зниженню потреби реального сектору в здійснені зовнішніх запозичень, знижуватиме ризики дестабілізації валютного ринку та зовнішньої вразливості економіки;

- підвищення стійкості фінансової системи до системних ризиків, адекватну оцінку та сприйняття ризиків учасниками ринку;

- підвищення надійності ключових елементів інфраструктури грошово-кредитного і валютного ринків.

Література:

1. Смагін В. Фінансовий ринок в трансформаційній економіці: закономірності формування і розвитку: автореф. дис. ... докт. екон. наук. Київ, 2010. 42 с.

2. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. № 2664-III. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/2664-14

3. Бондаренко Є. П. Механізм регулювання ринку фінансових послуг України : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.08. Суми, 2011. Режим доступу : http://dspace. uabs.edu.ua/jspui/ bitstream/123456789/6650/1/6_Bondarenko_disser_w.pdf.

4. Бондарук Т. Г. Особливості управління місцевими фінансами в Україні. Формування ринкових відносин в Україні. 2011. № 6.(121). С. 198-201.

5. Дончак Л.Г., Шкварчук Д.Г. Управління фінансами на регіональному рівні. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2021. № 1. С. 29-32.

6. Рішення Ради Національного банку України «Про Основні засади грошово- кредитної політики на 2021 рік та середньострокову перспективу від 10 вересня 2020 року». Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/vr041500-20#Text

7. Варналій З. С. Економічна та фінансова безпека України в умовах глобалізації. Київ : Знання України, 2020. С. 309-318

8. Указ Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 серпня 2021 року «Про Стратегію економічної безпеки України на період до 2025 року». Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/347/2021#Text

9. Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021року № 1150-IX. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1150-20#Text

10. Закон України «Митний кодекс України» від 13 березня 2012 року № 4495-VI. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text

References:

1. Smahin V. (2010). Finansovyy rynok v transformatsiyniy ekonomitsi: zakonomirnosti formuvannya i rozvytku: avtoref. dys. ... dokt. ekon. Nauk [The financial market in the transformational economy: patterns of formation and development: autoref. thesis ... Dr. economy of science]. Kyyiv. 42 s. [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrayiny «Pro finansovi posluhy ta derzhavne rehulyuvannya rynkiv finansovykh posluh» [Law of Ukraine «On Financial Services and State Regulation of Financial Services Markets»]. vid 12 lypnya 2001 r. # 2664-Ш. Rezhym dostupu : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/2664-14 [in Ukrainian].

3. Bondarenko Ye. P. (2011). Mekhanizm rehulyuvannya rynku finansovykh posluh

Ukrayiny : avtoref. dys. ... kand. ekon. nauk : 08.00.08 [The mechanism of regulation of the financial services market of Ukraine: autoref. thesis ... candidate economy Sciences: 08.00.08.]. Sumy. Rezhym dostupu : http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/6650/1/6_

Bondarenko_disser_w.pdf. [in Ukrainian].

4. Bondaruk T. H. Osoblyvosti upravlinnya mistsevymy finansamy v Ukrayini [Peculiarities of local finance management in Ukraine]. Formuvannya rynkovykh vidnosyn v Ukrayini - Formation of market relations in Ukraine. 2011. # 6.(121). S. 198-201. [in Ukrainian].

5. Donchak L.H., Shkvarchuk D.H. (2021). Upravlinnya finansamy na rehional'nomu rivni [Financial management at the regional level.]. Visnyk Khmel'nyts'koho natsional'noho universytetu. Ekonomichni nauky - Bulletin of the Khmelnytskyi National University. Economic sciences. # 1. S. 29-32. [in Ukrainian].

6. Rishennya Rady Natsional'noho banku Ukrayiny «Pro Osnovni zasady hroshovokredytnoyi polityky na 2021 rik ta seredn'ostrokovu perspektyvu vid 10 veresnya 2020 roku» [The decision of the Council of the National Bank of Ukraine "On the Basic principles of monetary policy for 2021 and the medium-term perspective of September 10, 2020"]. Rezhym dostupu: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/vr041500-20#Text [in Ukrainian].

7. Varnaliy Z. S. (2020). Ekonomichna ta finansova bezpeka Ukrayiny v umovakh hlobalizatsiyi [Economic and financial security of Ukraine in the conditions of globalization]. Kyyiv : Znannya Ukrayiny. S. 309-318. [in Ukrainian].

8. Ukaz Prezydenta «Pro rishennya Rady natsional'noyi bezpeky i oborony Ukrayiny vid 11 serpnya 2021 roku «Pro Stratehiyu ekonomichnoyi bezpeky Ukrayiny na period do 2025 roku» [Decree of the President "On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine dated August 11, 2021 «On the Economic Security Strategy of Ukraine for the period until 2025»]. Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/347/2021#Text [in Ukrainian].

9. Zakon Ukrayiny «Pro Byuro ekonomichnoyi bezpeky Ukrayiny» [Law of Ukraine "On the Bureau of Economic Security of Ukraine"] vid 28.01.2021 roku # 1150-IX. Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1150-20#Text [in Ukrainian].

10. Zakon Ukrayiny «Mytnyy kodeks Ukrayiny» [Law of Ukraine "Customs Code of Ukraine"] vid 13 bereznya 2012 roku # 4495-VI.Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4495-17#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru