Грантовий механізм державного управління сферою культури в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Грантовий механізм державного управління сферою культури в Україні

Кравчук Сергій Миколайович

аспірант, Приватний вищий навчальний заклад «Київський університет культури», м. Київ

Анотація

Стаття присвячена питанню державного управління сферою культури на конкурсній основі, що передбачає дотримання принципів соціального замовлення. Мета статті розкрити сутність грантового фінансування сфери культури як одного з механізмів державного управління сферою культури згідно з принципами соціального замовлення. Усупереч тривалому вивченню вітчизняними науковцями сфери культури як вагомого чинника соціально-економічного розвитку суспільства, а відтак запоруки національної безпеки, констатовано недостатність розгляду напрямів ефективної взаємодії органів влади різних рівнів і засад реалізації механізмів державного управління сферою культури згідно з принципами соціального замовлення. Розкрито сутність соціального замовлення, його предмет, суб'єкти та об'єкти правовідносин щодо його формування та використання, а також особливості його фінансування, етапи надання соціальних послуг тощо. В якості показового прикладу реалізації такого підходу до державного управління і фінансування сфери культури наведено пріоритетні напрями діяльності та цільові програми Українського культурного фонду та Українського інституту. Підсумовано, що фінансування сфери культури на конкурсній основі, попри очевидні переваги (гнучкість, динамічність, адресність), має й певні недоліки, які обмежують його широке застосування (недостатнє врахування специфіки певного регіону при розробці конкурсів; нестабільність фінансових надходжень). Відтак, доцільним є базове бюджетне фінансування, доповнене фінансуванням через контракти, гранти і фонди. Державно-приватне партнерство дедалі очевидніше стає мало не найкращим способом задоволення зростаючих потреб організацій сфери культури у фінансових ресурсах, особливо в умовах дефіциту державного бюджету.

Ключові слова: державне управління, сфера культури, соціальне замовлення, грантове фінансування, соціальноекономічні відносини.

Kravchuk Serhiy Mykolayovych graduate student, Private Higher Educational Institution "Kyiv University of Culture", Kyiv,

GRANT MECHANISM OF THE STATE MANAGEMENT OF CULTURE IN UKRAINE

Abstract. The article is devoted to the issue of state management of the sphere of culture on a competitive basis, which involves compliance with the principles of social order. The purpose of the article is to reveal the essence of grant funding in the sphere of culture as one of the mechanisms of state management of the sphere of culture in accordance with the principles of social order. Contrary to the longterm study by domestic scientists of the sphere of culture as an important factor in the socioeconomic development of society, and therefore as a guarantee of national security, it has been established that there is an insufficiency of consideration of the directions of effective interaction of authorities at different levels and the principles of implementing the mechanisms of state management of the sphere of culture in accordance with the principles of social order. The essence of the social order, its subject, subjects and objects of legal relations regarding its formation and use, as well as the peculiarities of its financing, the stages of providing social services, etc., are disclosed. As a demonstrative example of the implementation of such an approach to state management and funding of the cultural sphere, the priority areas of activity and target programs of the Ukrainian Cultural Fund and the Ukrainian Institute are given. It is concluded that, despite the obvious advantages (flexibility, dynamism, targeting), funding of the cultural sphere on a competitive basis has certain disadvantages that limit its wide application (insufficient consideration of the specifics of a certain region when developing competitions; instability of financial income). Therefore, basic budget financing, supplemented by financing through contracts, grants and funds, is expedient. Publicprivate partnership is becoming more and more obvious the best way to meet the growing needs of cultural organizations in financial resources, especially in the conditions of the state budget deficit.

Keywords: public administration, sphere of culture, social order, grant funding, socioeconomic relations.

Постановка проблеми

грантове фінансування управління культура

Держава тривалий час відіграє провідну роль у формуванні соціально-економічних, соціокультурних та інших відносин, зумовлену особливостями ринкової і водночас соціально-орієнтованої економіки. Така економіка ґрунтується на засадах підвищення економічної ефективності при одночасному дотриманні соціальної справедливості. Забезпечити досягнення мети такого економічного зростання покликане саме державне управління. Що стосується закладів сфери культури, то їхня діяльність й досі опосередкована жорстким нормативним фінансуванням, що вимагає вибору найбільш адекватних для цієї специфічної сфери форм бюджетного фінансування, чи не найбільш доцільним з яких є державне соціальне замовлення, що реалізується за допомогою грантового фінансування. Такий підхід підтверджує необхідність свого впровадження, зважаючи на цифри, наведені в аналітичному звіту «Стан фінансування культури та мистецтва з місцевих бюджетів: основні тенденції 2022 року», підготовленому у рамках проєкту «Restoring Ukraine Together»: «Темпи приросту видатків в національній валюті та доларах США в 2022 році, в порівнянні з 2021 роком, є від'ємними видатки державного бюджету на такі потреби скоротилися на 39,78% у гривневому еквіваленті і на 49,19% у доларовому, місцевого бюджету на 12,09% та 25,82% відповідно. Найбільше видатків з місцевих бюджетів на культуру та мистецтв було здійснено на оплату праці і нарахування на заробітну плату 60,87%. При цьому розмір середньомісячної заробітної плати штатних працівників за напрямом “Діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг” є нижчим за розмір середньомісячної заробітної плати штатних працівників у середньому по економіці у 2022 році на 25,6%, а за напрямом “Функціювання бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури” на 29,5%» [29]. Такий стан речей вимагає модернізації системи державного управління та державного фінансування сфери культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Стан державної політики у сфері культури України тривалий час перебуває у полі зору вітчизняних дослідників, які розглядають культуру як вагомий чинник соціально економічного розвитку суспільства, а відтак запоруку національної безпеки. Це такі вчені, як: Н. Блінова та Н. Спицина [1], О. Бондаренко [2], В. Воронкова [4], В. Воротін [5], О. Дацій [8], О. Дєгтяр [9], Т. Дорош [10], І. Ігнатченко [14], С. Кириченко [16], Л. Максим'як [17], О. Снісаренко [25], Н. Фесенко [28], О. Фурсін [31] та ін. Варто також згадати таких дослідників, як: О. Зотов («Проєкт, управління проєктом: основні поняття, суб'єкти державного управління») [12], О. Данченко, І. Рибалко, В. Меленчук та Р. Березенський («Проєктний підхід у творчій сфері») [7], Н. Івановська, В. Шульгіна та О. Яковлев («Соціокультурне проєктування в мистецтві: теорія та практика») [13], Т. Калита і Т. Заряжко («Застосування проєктної діяльності у сфері культури») [15], Я. Рудь («Соціально-культурне проєктування інноваційна технологія ефективного управління культурними процесами») [24], Н. Фроленкова («Загальні підходи до управління культурними проєктами») [30] та ін. Не применшуючи значення накопичених наукових здобутків, все ж доводиться констатувати недостатність розгляду напрямів ефективної взаємодії органів влади різних рівнів і засад реалізації механізмів державного управління сферою культури згідно з принципами соціального замовлення.

Мета статті розкрити сутність грантового фінансування сфери культури як одного з механізмів державного управління сферою культури згідно з принципами соціального замовлення.

Виклад основного матеріалу

Початково, з 1990х рр., технологія соціального замовлення передбачала вироблення певних форм взаємодії державних структур з неурядовими/некомерційними організаціями [3, с. 17; 11]. Натепер соціальне замовлення не просто одна з перших соціальних технологій міжсекторної взаємодії, а спосіб вирішення державою проблем соціальної сфери. Його договірно-правовою формою є некомерційна відшкодувальна послуга, що надається соціально незахищеним групам населення. Тобто технологія соціального замовлення передбачає одночасну наявність послуги, що реалізується у вигляді соціальних програм чи проєктів, і виконавця замовлення некомерційна організація чи окрема особа, які перемогли у конкурсі претендентів й уклали відповідний (соціальний) договір про співпрацю при реалізації проєкту. Соціальне замовлення у сфері надання соціальних послуг формується за сукупності таких умов: «наявність потреб певних цільових соціальних груп та осіб, що можуть бути задоволені шляхом надання соціальних послуг; наявність бюджетних коштів на задоволення цих потреб; наявність юридичних осіб будь-якої форми власності та організаційно правової форми та фізичних осіб, які надають чи мають відповідні умови для надання цих послуг відповідно до наявних стандартів соціальних послуг» [21].

Соціальне замовлення як «комплекс заходів організаційно-правового характеру, спрямований на закупівлю за бюджетні кошти соціальних послуг для осіб, що перебувають у складних життєвих обставинах, та здійснюється на конкурсній основі» [21] трактовано у проєкті Закону України «Про соціальне замовлення у сфері надання соціальних послуг» (2009). Цей проєкт визначав «правові, економічні та організаційні засади соціального замовлення, спрямованого на забезпечення та покращення умов життєдіяльності окремих соціальних груп та осіб, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, а також порядок формування, конкурсного розміщення та виконання на контрактній основі загальнодержавних та місцевих соціальних замовлень юридичними та фізичними особами» [21]. Предметом соціального замовлення проєкт визначає «соціальні послуги, спрямовані на вирішення соціальних проблем цільових соціальних груп чи індивідів, що опинилися в складних життєвих обставинах»; об'єктами правовідносин щодо формування та використання соціального замовлення у сфері надання соціальних послуг цільові соціальні групи, особи, що опинилися в складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, або мають соціальні проблеми; суб'єктами органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи [21].

Механізм залучення на договірній основі надавачів соціальних послуг для задоволення потреб осіб/сімей у соціальних послугах за рахунок бюджетних коштів та компенсації надавачам вартості соціальних послуг визначає відповідний Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 2020 р. [19]. Зокрема, Порядок регламентує три етапи надання соціальних послуг:

1) визначення потреб населення адміністративнотериторіальної одиниці/ територіальної громади в соціальних послугах (згідно з відповідним Порядком [18]); а також предмета соціального замовлення (перелік соціальних послуг, сформований за результатами визначення потреб населення адміністративно територіальної одиниці/територіальної громади в соціальних послугах; перелік категорій та орієнтовну чисельність отримувачів соціальних послуг; обсяг бюджетних коштів, необхідних для виплати компенсації). За рішенням замовника соціальних послуг соціальне замовлення може формуватися щороку або на період до трьох років у межах стратегічного середньостроко вого планування;

2) розроблення завдання на виконання соціального замовлення, організація та проведення конкурсу, укладення договору про надання соціальних послуг та його виконання;

3) проведення моніторингу надання соціальних послуг та оцінювання їхньої якості, здійснення контролю за дотриманням вимог, установлених законодавством про соціальні послуги, подання звітності [19].

Завдання для соціального замовлення, які розробляються з урахуванням умов, термінів і порядку формування Державного бюджету України та бюджетів відповідних адміністративнотериторіальних одиниць, повинні містити: характеристику соціальної проблеми, обґрунтування пріоритетності та необхідності її розв'язання; аналіз потреб цільових груп; основні цілі та завдання, терміни реалізації соціального проєкту; терміни реалізації соціального проєкту; перелік видів соціальних послуг, які мають надаватись за соціальним замовленням; обсяги коштів, необхідних для надання соціальної послуги; джерела фінансування заходів та послуг; заходи з боку виконавця щодо нормативного, матеріальнотехнічного, інформаційного та іншого забезпечення виконання проєкту, які повинні включати також ресурси на проведення моніторингу та оцінювання ефективності та якості виконання проєкту; очікуваний результат щодо реалізації кожного із завдань та цілей [21]. Що стосується фінансування соціального замовлення, то воно відбувається за рахунок коштів: державного та місцевих бюджетів; цільових фондів, що знаходяться у розпорядженні держави та місцевого самоврядування; з позабюджетних джерел загальнодержавного та місцевого рівнів; органів самоорганізації населення; залучених виконавцями соціального замовлення; благодійних внесків та пожертвувань, зокрема валютних; інших джерел, не заборонених чинним законодавством. Таким чином, сутнісною засадою соціального замовлення є принцип субсидіарності, тобто впровадження соціального замовлення означає зміцнення зацікавленості і водночас відповідальності влади у продуктивному функціонуванні суб'єктів громадянського суспільства. Такий підхід до фінансування сфери культури актуалізує потребу його розгляду як системного адресного інвестування, утім, й досі держава залишається майже монополістом на ринку соціальних послуг. А це вимагає інтенсифікації процесу демонополізації і роздержавлення (за умови уникнення всеосяжної комерціалізації), що дасть змогу підвищити ефективність соціальних послуг населенню, значна частина яких, до речі, можлива лише на некомерційних засадах.

Можна припустити, що реалізація механізмів державного управління сферою культури на засадах соціального замовлення повинна ґрунтуватися на пануючій у державі/суспільстві ідеології; бути орієнтованою на стратегічні цілі, що враховують ключові соціальні процеси та явища, і на цій підставі визначення сукупності пріоритетних завдань, форм і методів їх реалізації; бюджетні і позабюджетні кошти повинні бути спрямовані на реалізацію на конкурсній основі проєктів з розвитку сфери культури. Зокрема, останнє завдання, крім визначення джерел фінансування, здійснюватиметься за умови врахування особливостей територіальної локалізації та графіків реалізації. Такий підхід до державного управління сферою культури дає змогу вирішувати численні проблеми соціокультурного характеру. Вочевидь, успіх цієї стратегії значною мірою залежить від вмотивованої активності цільових груп, що безпосередньо залежить від об'єктивних і суб'єктивних умов для діяльності грантодавців і грантоотримувачів тощо. Формування ефективної соціальної політики, побудованої на підтримці і стимулюванні інституційних/громадських ініціатив, є основою соціального замовлення. Її реалізація вимагає дотримання принципів програмноцільового підходу, конкурсної основи, прозорості і договірного партнерства, неприбутковості, зважаючи на гарантований Конституцією України рівень соціального захисту і культурного розвитку суспільства/окремої особи.

Отже, механізм державного управління сферою культури на засадах соціального замовлення це створені на конкурсній основі державні контракти на надання послуг сфери культури будьякими фізичними або юридичними особами за рахунок бюджетних або залучених в інший спосіб коштів. Напрямами ефективної взаємодії органів влади різних рівнів у процесі формування механізмів державного управління сферою культури на засадах соціального замовлення є, зокрема: а) надання конкретних послуг організаціями сфери культури населенню відповідно до розроблених державних завдань на основі принципу програмно цільового планування; б) вибір виконавців на конкурсній основі та визначення вартості послуг за результатами проведення конкурсу; в) укладення контракту на виконання завдання з переможцями конкурсу; г) моніторинг та оцінювання якості реалізації соціального замовлення цією організацією сфери культури; д) створення умов для залучення інвестицій (у тому числі іноземних), спрямованих на розвиток суб'єктів сфери культури та розвиток усієї соціальної сфери країни або окремого регіону, залежно від потреб, що виникають у певний період часу. Такий підхід до фінансування сфери культури, відповідно, й управління нею, уможливлює активне долучення організацій/окремих осіб до вирішення проблем місцевої громади чи країни загалом.

Підтвердженням цього є відносно нетривала, але водночас вельми результативна діяльність Українського культурного фонду, Українського інституту та інших організацій/фондів/інститутів тощо з фінансування сфери культури на конкурсній основі. Так, Український культурний фонд (УКФ) утворений 2017 р. на підставі відповідного Закону України з метою «сприяння розвитку культури та мистецтв України, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір» [22]. Одним із пріоритетних напрямів діяльності УКФ є фінансова підтримка проєктів у сфері культури на конкурсних засадах. Щороку УКФ визначає основні пріоритети своєї діяльності. На 20242027 рр. такими пріоритетами є: «1. Зміцнення соціальної згуртованості завдяки сучасному українському культурному продукту. 2. Сприяння безбар'єрному доступу до культури та інклюзивності культурних практик. 3. Протидія російській пропаганді, маніпуляціям та меморіалізація героїчної боротьби українського народу. 4. Сприяння культурній реінтеграції цільових аудиторій (ВПО, митці ВПО, ветерани) та територій. 5. Поширення кращих практик цифрових рішень та інновацій між секторами для розвитку людського капіталу. 6. Посилення суб'єктності України в світі та розширення доступу до українського культурного продукту за кордоном» [27, с. 34]. Зокрема, грантовий сезон 20242025 рр. УКФ присвятив сприянню стабілізації та відновленню секторів культури, мистецтв та креативних індустрій. У свою чергу, Український інститут, утворений, як і УКФ, 2017 р., «здійснює програмну діяльність, яка полягає в реалізації заходів, проєктів та інших ініціатив» на конкурсній основі [26, с. С. 2829]. Фінансування програм і проєктів Українського інституту здійснюється частково з державного бюджету, а також за рахунок благодійних внесків та донорської допомоги. Сотні підтриманих УКФ та Українським інститутом проєктів, сотні і тисячі долучених до мистецьких подій відвідувачів тощо є переконливим свідченням успішності обраного механізму державного управління сферою культури та її фінансування, що відповідає світовому досвіду.

Підтримкою сфери культури займаються не лише державні інституції, а й міські ради різних міст України, за фінансування яких реалізовано сотні і тисячі культурномистецьких проєктів. Тож і надалі варто збільшувати обсяги державного фінансування, розширити цільові програми, урізноманітнювати конкурси і напрями соціального замовлення, ширше залучати бюджетні установи і недержавні/некомерційні організації, що надають послуги у сфері культури, а також підтримувати ідею соціальновідповідального бізнесу. Зрозуміло, що це вимагає подальшого переходу до фінансування послуг сфери культури на умовах конкурсного розміщення державного соціального замовлення. Такий механізм державного управління сферою культури досить трудомісткий і тривалий, вимагає відповідної підготовки виконавців, але водночас ефективний по виконанню і витрачанню бюджетних коштів. Такий механізм набуває особливої актуальності на тлі прийняття Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року (2019) [23], що ґрунтуються, зокрема, на принципах програмноцільового планування основної форми участі держави в якості безпосереднього інвестора у процесах розвитку різних галузей і сфер діяльності. Згідно із законом України, «державна цільова програма це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративнотериторіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням» [20]. Така форма участі зумовлена недоцільністю 100% фінансування організацій, позбавленого цільового характеру. Натомість програмноцільове планування припускає фінансування не поточної діяльності організації, а конкретного виду соціокультурної діяльності, пріоритетного на момент розробки і реалізації державної програми. Зважаючи на згадані Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року, особливої ваги набувають програми соціальної спрямованості, оскільки у такий спосіб держава забезпечує економічні і правові гарантії захисту професійних інтересів певних категорій суб'єктів соціокультурної діяльності.

Показовий приклад цільові програми УКФ: «Культура без бар'єрів: ЛОТ 1. Підтримка митців з інвалідністю, ЛОТ 2. Безбар'єрне суспільство; Культурна спадщина: ЛОТ 1. Диджиталізація, ЛОТ 2. Кроссекторальні проєкти зі збереження культурної спадщини; Стипендія: ЛОТ 1. Стипендія на відновлення культурномистецької діяльності; Відновлення культурно мистецької діяльності: ЛОТ 1. Відновлення культурномистецької діяльності, ЛОТ 2. Короткострокові культурномистецькі проєкти; Культура. Регіони: ЛОТ 1. Локальна культура, ЛОТ 2. Культура корінних народів України, ЛОТ. Реінтеграція культурою (Проєкти для прифронтових та деокупованих територій) [6]. Вочевидь, державна цільова програма розробляється за сукупності таких умов: наявності проблеми, розв'язання якої неможливе засобами територіального чи галузевого управління та потребує державної підтримки, координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; відповідності мети програми пріоритетним напрямам державної політики; необхідності забезпечення міжгалузевих і міжрегіональних зв'язків технологічно пов'язаних галузей та виробництв; наявності реальної можливості ресурсного забезпечення виконання програми» [20].

Висновки

Одним із продуктивних механізмів державного управління сферою культури в Україні, і відповідно, перспективним напрямом підвищення ефективності бюджетного фінансування сфери культури є фінансування за допомогою держзамовлення, держпрограми, фондів, грантів, контрактів тощо, що надаються на конкурсній основі державним, недержавним і некомерційним організаціям та окремим особам. Державні цільові програми покликані сприяти реалізації державної політики за пріоритетними напрямами розвитку держави, зокрема сфери культури, територіальних громад тощо, і з урахуванням прогнозів соціокультурного поступу країни.

Фінансування сфери культури на конкурсній основі, попри очевидні переваги (гнучкість, динамічність, адресність), має й певні недоліки, які обмежують його широке застосування (недостатнє врахування специфіки пев-ного регіону при розробці конкурсів; нестабільність фінансових надходжень). Відтак, доцільним є базове бюджетне фінансування, доповнене фінансуванням через контракти, гранти і фонди. Державно-приватне партнерство дедалі очевидніше стає мало не найкращим способом задоволення зростаючих потреб організацій сфери культури у фінансових ресурсах, особливо в умовах дефіциту державного бюджету.

Література:

1. Блінова Н. С., Спицина Н.С. Комерційна програма як метод управління розвитком сфери культури. Управління проектами та розвиток виробництва. 2011. № 3. С. 102-106.

2. Бондаренко О. В. Соціально-економічні підвалини формування культури як особливого середовища. Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. 2012. Вип. 54. С. 91-103.

3. Вінник О. М. Угоди державно-приватного партнерства: проблеми правового регулювання. Право та інноваційне суспільство. 2013. № 1. С. 5-12.

4. Воронкова В. Г., Фурсін О. О., Сапа Н. В. Соціально-орієнтоване державне управління : монографія. Запоріжжя: ЗДІА, 2011. 258 с.

5. Воротін В. Є. Модифікація механізму державного управління соціально-економічним розвитком регіонів України. Стратегічні пріоритети. 2010. № 1. С. 5-10.

6. Грантові програми. Український культурний фонд. URL : https://ucf.in.ua/p/about

7. Данченко О. Б., Рибалко І. В., Меленчук В. М., Березенський Р. В. Проєктний підхід у творчій сфері. URL : https://library.krok.edu.ua/media/library/category/statti/danchenco_8. pdf

8. Дацій О. І. Механізм розподілу та перерозподілу доходів суб'єктів фінансових відносин країни. Вісник Академії митної служби України. Сер. : Державне управління. 2013. № 1. С. 35-39.

9. Дєгтяр О. А. Особливості формування та розвитку державно- приватного партнерства в соціальній сфері. Право та державне управління. 2013. № 2. С. 103-108.

10. Дорош Т. Л. Основні принципи державного управління сферою культури. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 2. С. 149-156.

11. Дубич К. В. Соціальне замовлення - ефективний механізм надання соціальних послуг в Україні. Державне управління: теорія та практика. 2013. № 1. URL : http://nbuv .gov. ua/j-pdf/Dutp_2013_1_14.pdf

12. Зотов О. В. Проєкт, управління проєктом: основні поняття, суб'єкти державного управління. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2010. № 8. URL: http:// www.dy.nayka.com .ua/?op= 1&z=171.

13. Івановська Н. В., Шульгіна В. Д., Яковлев О. В. Соціокультурне проєктування в мистецтві: теорія та практика : підручник. Київ : Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2018. 196 с.

14. Ігнатченко І. Г. Особливості реалізації державної політики України у сфері культури: сучасний стан та світові стандарти. Теорія і практика правознавства. 2013. № 1. С. 56-63.

15. Калита Т. В., Заряжко Т. В. Застосування проєктної діяльності у сфері культури. Культура України. 2019. Вип.64. С. 138-149.

16. Кириченко С. І. Теоретико-правові основі визначення фінансово- економічного механізму регулювання сфери культури України. Аналітика і влада. 2011. № 4. С. 81-86.

17. Максим'як Л. Л. Алгоритм реформування державного управління розвитком культури в контексті європейської інтеграції. Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (22 жовтня 2010 р., м. Львів). Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010. Ч. 1. С. 327-331.

18. Порядок визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/ територіальної громади в соціальних послугах : Наказ Міністерства соціальної політики України 19 квітня 2023 року № 130-Н. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1169-23#Text

19. Порядок надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення та компенсації надавачам вартості соціальних послуг : Постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 450. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2020-%D0%BF#Text

20. «Про державні цільові програми» : Закон України від 18.03.2004 № 1621-IV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1621-15#Text

21. «Про соціальне замовлення у сфері надання соціальних послуг» (проект Закону України) від 16.10.2009 № 5236. URL : search.ligazakon.ua

22. «Про Український культурний фонд» : Закон України. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2017. № 19, ст. 238. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1976-19#Text

23. «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» : Указ Президента України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text

24. Рудь Я. С. Соціально-культурне проєктування - інноваційна технологія ефективного управління культурними процесами. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2013. Вип. 31. С.161-167.

25. Снісаренко О. Б. Аналіз рівня та якості фінансування соціально- культурної сфери у контексті індексу людського розвитку. Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі. 2012. № 2. С. 5-19.

26. Стратегія Українського інституту на 2020-2024 роки / упоряд. В. Шейко, Т. Філевська. Київ, 2020. 49 с. URL : https://ui.org.ua/strategy2020-2024/

27. Стратегія Українського культурного фонду. 2024-2027. 42 с. URL : https://ucf. in.ua/storage/docs/07122023/%20%D0%A3%D0%9A%D0%A4_147db92453a8dd71be4b694e7 dba5a55addc5de4.pdf

28. Фесенко Н. Політика держави у сфері культури: імплементація законодавчого досвіду на українські терени. URL : http://www.nbuv.gov.Ua/e-journals/DeBu/2008-2/doc/5/03.pdf.

29. Фінансування культури та мистецтва з місцевих бюджетів : аналітичний звіт. URL : https://decentralization.ua/news/16936

30. Фроленкова Н. А. Загальні підходи до управління культурними проєктами. ВісникНУВГП. Серія: Економічні науки. 2023. Вип. 1 (101). С. 228-238.

31. Фурсін О. О. Правове забезпечення функціонування механізмів соціально-орієнтованого державного управління. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2012. № 49. С. 177-190.

References:

1. Blinova, N. S., Spytsyna, N. S. (2011). Komertsiina prohrama yak metod upravlinnia rozvytkom sfery kultury [Commercial program as a method of managing the development of the cultural sphere]. Upravlinnia proektamy ta rozvytok vyrobnytstva - Project management and production development, 3, 102-106 [in Ukrainian].

2. Bondarenko, O. V. (2012). Sotsialno-ekonomichni pidvalyny formuvannia kultury yak osoblyvoho seredovyshcha [Socio-economic foundations of the formation of culture as a special environment]. Sotsialni tekhnolohii. Aktualni problemy teorii ta praktyky - Social technologies. Actual problems of theory and practice, 5, 91-103 [in Ukrainian].

3. Vinnyk, O. M. (2013). Uhody derzhavno-pryvatnoho partnerstva: problemy pravovoho rehuliuvannia [Public-private partnership agreements: problems of legal regulation]. Pravo ta innovatsiine suspilstvo - Law and innovative society, 1, 5-12 [in Ukrainian].4. Voronkova, V. H., Fursin, O. O., Sapa, N. V.(2011). Sotsialno-oriientovane derzhavne upravlinnia [Socially oriented public administration]. Zaporizhzhia: ZDIA [in Ukrainian].

5. Vorotin, V. Ye. (2010). Modyfikatsiia mekhanizmu derzhavnoho upravlinnia sotsialno- ekonomichnym rozvytkom rehioniv Ukrainy [Modification of the mechanism of state management of social and economic development of the regions of Ukraine]. Stratehichni priorytety - Strategic priorities, 1. 5-10 [in Ukrainian].

6. Hrantovi prohramy. (n.d.). Ukrainskyi kulturnyi fond [Grant programs. Ukrainian Cultural Fund]. Retrieved from https://ucf.in.ua/p/about [in Ukrainian].

7. Danchenko, O. B., Rybalko, I. V., Melenchuk, V. M., Berezenskyi, R. V. (2020). Proiektnyi pidkhid u tvorchii sferi [Project approach in the creative sphere]. Retrieved from https://library.krok.edu.ua/media/library/category/statti/danchenco_0008.pdf [in Ukrainian].

8. Datsii, O. I. (2013). Mekhanizm rozpodilu ta pererozpodilu dokhodiv subiektiv finansovykh vidnosyn krainy [Mechanism of distribution and redistribution of incomes of subjects of financial relations of the country]. Visnyk Akademii mytnoi sluzhby Ukrainy. Ser. : Derzhavne upravlinnia - Bulletin of the Academy of the Customs Service of Ukraine. Series: Governance, 1. 35-39 [in Ukrainian].

9. Diehtiar, O. A. (2013). Osoblyvosti formuvannia ta rozvytku derzhavno- pryvatnoho partnerstva v sotsialnii sferi [Peculiarities of formation and development of public-private partnership in the social sphere]. Pravo ta derzhavne upravlinnia - Law and public administration, 2. 103-108 [in Ukrainian].

10. Dorosh, T. L. (2011). Osnovni pryntsypy derzhavnoho upravlinnia sferoiu kultury [Basic principles of state management in the sphere of culture]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia - Actual problems of public administration, 2. 149-156 [in Ukrainian].

11. Dubych, K. V. (2013). Sotsialne zamovlennia - efektyvnyi mekhanizm nadannia sotsialnykh posluh v Ukraini [Social order - an effective mechanism for providing social services in Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: teoriia ta praktyka - Public administration: theory and practice, 1. Retrieved from http://nbuv.gov. ua/j-pdf/Dutp_2013_1_14.pdf [in Ukrainian].

12. Zotov, O. V. (2010). Proiekt, upravlinnia proiektom: osnovni poniattia, subiekty derzhavnoho upravlinnia [Project, project management: basic concepts, subjects of state administration]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok - Public administration: improvement and development, 8. Retrieved from http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=171 [in Ukrainian].

13. Ivanovska, N. V., Shulhina, V. D., Yakovlev, O. V. (2018). Sotsiokulturne proiektuvannia v mystetstvi: teoriia ta praktyka [Socio-cultural design in art: theory and practice]. Kyiv : Natsionalna akademiia kerivnykh kadriv kultury i mystetstv [in Ukrainian].

14. Ihnatchenko, I. H. (2013). Osoblyvosti realizatsii derzhavnoi polityky Ukrainy u sferi kultury: suchasnyi stan ta svitovi standarty [Peculiarities of implementation of the state policy of Ukraine in the sphere of culture: current state and world standards]. Teoriia i praktyka pravoznavstva - Theory and practice ofjurisprudence, 1. 56-63 [in Ukrainian].

15. Kalyta, T. V., Zariazhko, T. V. (2019). Zastosuvannia proiektnoi diialnosti u sferi kultury [Application of project activities in the field of culture]. Kultura Ukrainy - Culture of Ukraine, 64. 138-149 [in Ukrainian].

16. Kyrychenko, S. I. (2011). Teoretyko-pravovi osnovi vyznachennia finansovo- ekonomichnoho mekhanizmu rehuliuvannia sfery kultury Ukrainy [Determination of the financial and economic mechanism of regulation of the cultural sphere of Ukraine on theoretical and legal bases]. Analityka i vlada - Analytics and power, 4. 81-86 [in Ukrainian].

17. Maksymiak, L. L. (2010). Alhorytm reformuvannia derzhavnoho upravlinnia rozvytkom kultury v konteksti yevropeiskoi intehratsii [Algorithm for reforming state management of cultural development in the context of European integration]. Reformuvannia systemy derzhavnoho upravlinnia ta derzhavnoi sluzhby: teoriia i praktyka - Reforming the system of public administration and civil service: theory and practice. Lviv : LRIDU NADU, 327-331 [in Ukrainian].

18. Poriadok vyznachennia potreb naselennia administratyvno-terytorialnoi odynytsi/ terytorialnoi hromady v sotsialnykh posluhakh : Nakaz Ministerstva sotsialnoi polityky Ukrainy 19 kvitnia 2023 roku № 130-N [The procedure for determining the needs of the population of an administrative-territorial unit/territorial community in social services: Order of the Ministry of Social Policy of Ukraine of April 19, 2]. (n.d.). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z1169-23#Text [in Ukrainian].

19. Poriadok nadannia sotsialnykh posluh shliakhom sotsialnoho zamovlennia ta kompensatsii nadavacham vartosti sotsialnykh posluh : Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 1 chervnia 2020 r. № 450 [The procedure for providing social services by means of a social order and compensation to the providers of the cost of social services: Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated June 1, 2020 No. 450]. (n.d.). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/450-2020-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

20. Pro derzhavni tsilovi prohramy : Zakon Ukrainy vid 18.03.2004 № 1621-IV [On state targeted programs: Law of Ukraine dated March 18, 2004 No. 1621-IV]. (n.d.). Retrieved from https ://zakon.rada .gov.ua/l aws/ show/ 1621-15#Text [in Ukraini an].

21. Pro sotsialne zamovlennia u sferi nadannia sotsialnykh posluh (proekt Zakonu Ukrainy) vid 16.10.2009 № 5236 [On social order in the field of social services provision (draft Law of Ukraine) dated 10.16.2009 No. 5236]. (n.d.). Retrieved from search.ligazakon.ua [in Ukrainian].

22. Pro Ukrainskyi kulturnyi fond : Zakon Ukrainy. (2017). Vidomosti Verkhovnoi Rady (VVR), 19, 238. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1976-19#Text [in Ukrainian].

23. Pro Tsili staloho rozvytku Ukrainy na period do 2030 roku : Ukaz Prezydenta Ukrainy [On the Sustainable Development Goals of Ukraine for the period until 2030]. (n.d.). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text [in Ukrainian].

24. Rud, Ya. S. (2013). Sotsialno-kulturne proiektuvannia - innovatsiina tekhnolohiia efektyvnoho upravlinnia kulturnymy protsesamy [Socio-cultural design - innovative technology of effective management of cultural processes]. Aktualni problemy istorii, teorii ta praktyky khudozhnoi kultury - Actual problems of the history, theory and practice of artistic culture, 31. 161-167 [in Ukrainian].

25. Snisarenko, O. B. (2012). Analiz rivnia ta yakosti finansuvannia sotsialno-kulturnoi sfery u konteksti indeksu liudskoho rozvytku [Analysis of the level and quality of funding of the social and cultural sphere in the context of the human development index]. Ekonomika ta upravlinnia pidpryiemstvamy mashynobudivnoi haluzi - Economics and management of machinebuilding enterprises, 2. 5-19 [in Ukrainian].

26. Stratehiia Ukrainskoho instytutu na 2020-2024 roky [Strategy of the Ukrainian Institute for 2020-2024]. (2020) / uporiad. V. Sheiko, T. Filevska [edited by V. Sheyko, T. Filevska]. Kyiv. Retrieved from https://ui.org.ua/strategy2020-2024/ [in Ukrainian].

27. Stratehiia Ukrainskoho kulturnoho fondu. 2024-2027 [Strategy of the Ukrainian Cultural Fund. 2024-2027]. (n.d.). Retrieved from https://ucf.in.ua/storage/docs/07122023/% 20%D0%A3%D0%9A%D0%A4_147db92453a8dd71be4b694e7dba5a55addc5de4.pdf[in Ukrainian].

28. Fesenko, N. (2008). Polityka derzhavy u sferi kultury: implementatsiia zakonodavchoho dosvidu na ukrainski tereny [State policy in the sphere of culture: implementation of legislative experience on Ukrainian territory]. Retrieved from http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/ 2008-2/doc/5/03.pdf [in Ukrainian].

29. Finansuvannia kultury ta mystetstva z mistsevykh biudzhetiv : analitychnyi zvit [Funding of culture and art from local budgets: analytical report]. (n.d.). Retrieved from https:// decentralization.ua/news/16936 [in Ukrainian].

30. Frolenkova, N. A. (2023). Zahalni pidkhody do upravlinnia kulturnymy proiektamy [General approaches to the management of cool cultural projects]. Visnyk NUVHP. Seriia: Ekonomichni nauky - Bulletin of the National University of Water Management and Nature Management. Series: Economic Sciences, 1 (101). 228-238 [in Ukrainian].

31. Fursin, O. O. (2012). Pravove zabezpechennia funktsionuvannia mekhanizmiv sotsialno- oriientovanoho derzhavnoho upravlinnia [Legal support for the functioning of the mechanisms of socially-oriented public administration]. Humanitarnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii - Humanitarian Bulletin of Zaporizhzhya State Engineering Academy, 49. 177-190 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru