Вплив держави на розвиток харчової промисловості в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив держави на розвиток харчової промисловості в Україні

Статівка Наталія Валеріївна

доктор наук з державного управління, професор, завідувач кафедри управління персоналом та підприємництва, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків

Упатов Станіслав Юрійович

аспірант кафедри управління персоналом та підприємництва, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Навчально-науковий інститут «Інститут державного управління», м. Харків

Анотація

У статті досліджено вплив держави на розвиток харчової промисловості в Україні. Доведено, що державне регулювання по суті інтегрує три складові - державу на макроекономічному рівні, галузь на мезорівні та підприємства на мікрорівні економічного втручання. Держава володіє владою на макроекономічному рівні - впливаючи на економічну діяльність та економіку країни, щоб забезпечити її продовольчий суверенітет, водночас захищаючи права споживачів (зокрема, їх життя та здоров'я) з інтересами шляхом кращого державного регулювання безпечності та якості харчових продуктів. Функціонування економічних процесів на рівні харчової промисловості підпадає під мезорівневе регулювання з боку держави - яка визначає галузі стратегічного значення та забезпечує їх виробництво. Державне регулювання на мікрорівні - регулюючи економічні відносини між окремими суб'єктами харчової промисловості та надаючи їм підтримку - суттєво формує діяльність харчових підприємств.

З'ясовано, що надання державної допомоги суб'єктам харчової промисловості не дає достатнього ефекту. Складність державного контролю над сферою харчової промисловості полягає в поєднанні економічних і соціальних засобів впливу - адже в цій сфері держава має гарантувати, з одного боку, стабільний розвиток конкурентоспроможних виробників харчових продуктів, які можуть вільно робити власний вибір щодо своєї фінансово-економічної діяльності та, з іншого боку, забезпечувати соціальний захист для всіх людей.

Визначено, що ефективне державне регулювання харчової промисловості - це багатоплановий підхід, що включає державні інструменти (за формами, засобами та методами) економічного, адміністративного та соціального забарвлення. Це механізми, за допомогою яких державні органи впливають на фірми харчової промисловості. Очікувані результати охоплюють посилену операційну діяльність і конкурентоспроможність - як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, а також відіграють роль у відстоюванні національних торговельних інтересів - зокрема, через гарантування національної продовольчої безпеки.

Ключові слова: держава, державне регулювання, харчова промисловість, підприємницька діяльність, державне регулювання харчовою промисловістю.

Abstract

держава харчова промисловість україна

Stativka Nataliia Valeriivna Doctor of Public Administration, Professor, Head of Department of Personnel management and entrepreneurship VN Kharkiv National University Karazina, Kharkiv

Upatov Stanislav Yuriiovych Postgraduate student of the Department of Personnel Management and Entrepreneurship, VN Kharkiv National University Karazina, Educational and Scientific Institute "Institute of Public Administration", Kharkiv,

STATE INFLUENCE ON THE DEVELOPMENT OF THE FOOD INDUSTRY IN UKRAINE

The article examines the influence of the state on the development of the food industry in Ukraine. It is proved that state regulation essentially integrates three components - the state at the macroeconomic level, the industry at the meso level, and enterprises at the micro level of economic intervention. The state has power at the macroeconomic level-influencing the economic activity and economy of the country to ensure its food sovereignty, while protecting the rights of consumers (in particular, their life and health) with interests through better state regulation of food safety and quality. The functioning of economic processes at the level of the food industry is subject to meso - level regulation by the state-which defines industries of strategic importance and ensures their production. State regulation at the micro level - regulating economic relations between individual subjects of the food industry and providing them with support - significantly shapes the activities of food enterprises.

It was found out that the provision of state assistance to food industry entities does not have a sufficient effect. The complexity of state control over the food industry lies in the combination of economic and social means of influence - after all, in this area, the state must guarantee, on the one hand, the stable development of competitive food producers who can freely make their own choices regarding their financial and economic activities and, on the other hand, provide social protection for all people.

It is determined that effective state regulation of the food industry is a multi - faceted approach that includes state tools (in terms of forms, means and methods) of economic, administrative and social coloring. These are the mechanisms by which government agencies influence food industry firms. The expected results cover enhanced operational activity and competitiveness - both in the domestic and international markets, and play a role in asserting national trade interests - in particular through guaranteeing national food security.

Keywords: state, state regulation, food industry, entrepreneurial activity, state regulation of the food industry.

Постановка проблеми

Харчова промисловість відіграє значну роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни. Її розвиток має відповідати цілям і завданням формування в нашій країні інноваційно-орієнтованої економіки, спрямованої на технологічний розвиток. Це сприятиме забезпеченню конку-рентоспроможності економіки всіх регіонів України, захисту національних інтересів в мінливому світі, досягненню гідного рівня життя населення. Досягнення цих цілей неможливе без державного регулювання галузі.

Труднощі розвитку цього сектора економіки пов'язані з недоліком сільськогосподарської сировини необхідного рівня якості, з відсутністю технологічного обладнання вітчизняного виробництва, нерозвиненістю товаропровідної інфраструктури в більшості регіонів України. Вирішення цих проблем можливе шляхом вдосконалення інструментів і методів державного регулювання та наукового обґрунтування промислової політики в усіх галузях. Харчова промисловість традиційно є об'єктом різнобічного державного регу-лювання у всіх країнах. Це регулювання спрямоване на забезпечення населення необхідними для життєдіяльності продуктами харчування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичні і практичні аспекти державного регулювання розвитку харчової промисловості розглянуті в працях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Вагомий внесок у дослідження впливу держави на інноваційну діяльність зробили такі вчені Бутко М.П. [1], Коваленко О.В. [2], Куць О.І. [3], Мостовий Г.І. [4], Назаркевич І.Б. [5], Оліфіренко Л. Д. [6], Сичевський М. П. [7], Хрип'юк В.І. [9], Чорна Н. П. [10] Ясько А.Г. [1], та ін. Незважаючи на велику кількість робіт по означеній проблематиці, слід зазначити наявність низки невивчених питань в харчовій промисловості, що свідчить про актуальність обраної тематики цієї статті.

Формулювання цілей (мети) статті. Метою даної статті є дослідження впливу держави на розвиток харчової промисловості в Україні.

Виклад основного матеріалу

Проблема визначення «державного регу-лювання», безперечно, є однією з центральних проблем як у сучасних наукових публікаціях, так і в минулих. У той час як законодавчі документи пропонують єдині визначення, наукова література представляє численні тлумачення того, що означає «державне регулювання», що призводить до відсутності консенсусу серед дослідників щодо його визначення.

Наукові суперечки являють собою велику кількість праць, присвячених питанням державного регулювання економіки на різних рівнях її сфер. Різноманітність проявів, засобів і форм державного регулювання призводить до розбіжностей у поглядах на конкретну сферу.

Визначення суті державного регулювання для підприємств харчової промисловості ускладнюється великою кількістю галузей у ній, кожна з яких має свої особливі правила і всі вважаються такими, що становлять суспільний інтерес. Це пояснюється тим, що від їх ефективної роботи залежить продовольча безпека країни.

Державне регулювання, якщо розглядати його як економічну категорію, вважають дослідники [4; 9] може бути проявом взаємовідносин держави з різними суб'єктами господарювання. Ця координація дій на макрорівні веде до забезпечення пропорційності всіх аспектів економічних процесів при прагненні до їх максимальної координації, що, у свою чергу, забезпечує соціально-економічний розвиток країни та добробут її громадян як пріоритет.

Термін державного регулювання визначено Л.Д. Оліфіренко [6, с. 56] як систему функцій, які здійснюються уповноваженими державними установами з метою стабілізації та адаптації існуючої соціально-економічної системи до економічних умов, що змінилися.

М.П. Сичевський відносить аналіз харчової промисловості в умовах інтеграції як одного зі стратегічно важливих секторів світової економіки. Він наголошує, що питання продовольчої безпеки - це не будь-яка проблема, а скоріше глобальна проблема всього людства, незалежно від продовольчої безпеки конкретної особи чи конкретної країни [7, с. 11].

Щоб сприяти зростанню стратегічно важливого сектора економіки, держава формулює регулятивне керівництво у визначеній сфері з заздалегідь визначеним ефектом спрямування суспільних відносин на цьому рівні та спільної діяльності в державних органах для досягнення конкретних результатів [3, с. 41].

У працях щодо управління господарською діяльністю галузями економіки на державному рівні І.Б. Назаркевич [5] розкриває, що державне регулювання здійснюється через норми та методи контролю за діями суб'єктів господарювання з використанням набору правових, економічних та інституційних інструментів для вплив на бізнес. Цей вплив реалізується шляхом орієнтації комплексу заходів державного регулювання на поведінку виробників як частини складної цільової системи - що передбачає вплив на виробників у відповідь на завдання, поставлені державними органами.

Крім того, Г.І. Мостовий досліджує державне регулювання щодо державної допомоги окремій галузі - аграрному сектору. Розмежовує різні точки зору щодо державного регулювання харчової промисловості, розглядаючи типологію та специфіку державного регулювання. Вона визначає це як вплив влади на економічні процеси в суспільстві, а точніше, у секторі з основною метою: створення сприятливих умов для його ефективного функціонування в ринковому середовищі та сприяння розвитку соціально-економічної та екологічної сфер. Вони спрямовані на забезпечення національної продовольчої безпеки, як це визначено Україною [4, с. 16].

У своїх дослідженнях агропродовольчих ланцюгів М.П. Бутко, А.Г. Ясько висвітлює еволюцію агропродовольчої системи України з кінця 1990-х років, що знаменує кінець процесів приватизації, які тривають донині. По суті, аграрний сектор переплітається з іншими галузями як частина агропродо- вольчої системи, що базується на функціональних підрозділах у технологічному процесі. Ця інтеграція породжує дві основні групи: перша - це сільськогосподарські галузі, а друга - галузі промисловості, серед яких харчова та переробна галузі [1, с. 116].

При дослідженні визначення «харчова промисловість» було виявлено, що в науковій літературі та книгах слова «харчова галузь», «харчова промисловість», «харчова і переробна промисловість», «харчова індустрія» трактуються по-різному. Дослідники мають різні визначення цього поняття, але після вивчення їх можна порівняти та встановити, яке з них точніше.

Визначення харчової промисловості дає О.В. Коваленко як галузь економіки України, що об'єднує сукупність підприємств з виробництва та реалізації харчових продуктів, що забезпечують потреби внутрішнього та зовнішнього ринків у харчових продуктах [2, с. 8]. Це була галузь, яка відігравала і продовжує відігравати значну роль у національній економіці. Інший експерт Н. П. Чорна визначає її як стратегічно важливу галузь народного господарства, що визначає добробут людей, і називає просто «харчовою промисловістю» [10, с. 17]. М.П. Сичевський стверджує, що ця галузь дійсно є життєво необхідною як зараз, так і в майбутньому - за його словами, харчова і переробна промисловість є і залишатиметься в майбутньому стратегічно важливою галуззю народного господарства, на від якого залежить добробут українського народу [8, с. 162].

Це сфера, де ми можемо обговорити ототожнення цих понять у науковій літературі, і, на думку автора, найбільш придатною та загальноприйнятою інтерпретацією цього поняття залишається «харчова промисловість».

Харчова промисловість України налічує понад 40 багатогалузевих виробництв. У науковому дослідженні О.В. Коваленко визначено харчову, м'ясну, молочну та рибну промисловість. Як самостійну промислову групу виділяються борошномельна, пелетна та комбікормова промисловість [2, с. 16]. Харчова промисловість, у свою чергу, включає об'єднану спеціалізовану підгалузь виробництва харчових продуктів переважно з використанням сировини рослинного походження. Ця класифікація галузі харчової промисловості сформована на основі Загального класифікатора народного господарства України, який використовується в національній статистиці пострадянської України та пов'язаний з економічною трансформацією України. В умовах ринкових відносин воно втрачає свою ефективність, оскільки відпав відомчий принцип його вертикальної організації, тому судити про належність підприємства до конкретної галузі в ринкових умовах досить важко. Отже, у зв'язку з євроінтеграційними реформами економіки України та переходом до міжнародної системи обліку та статистики об'єктами класифікації є продукти та послуги господарської діяльності.

В Україні зі здобуттям незалежності почала формуватися законодавча база, що регулює діяльність підприємств харчової промисловості. У цей період було прийнято багато нормативних актів у вигляді законів, постанов уряду, відповідних наказів міністерства. Рівень правового регулювання розвитку харчової промисловості залишається недостатнім. Зміни законодавства, іноді непродумані стратегії внесення змін до існуючих законодавчих документів не призводять до національної стратегії підтримки галузі, а навпаки, підривають її.

Оскільки харчова промисловість відіграє вирішальну роль у забезпеченні населення продукцією та є найважливішою складовою продовольчої безпеки та забезпечує потреби людей, то можна сказати, що від рівня розвитку країни залежить економічна стабільність та політична незалежність країни. Тому така важлива частина національної економіки потребує великої уваги з боку держави, як у нагляді за галуззю, так і в активній регуляторній ролі країни у сприянні розвитку харчових і промислових підприємств.

Основою будь-якої економіки є її підприємницький сектор. Н. П. Чорна [10, с. 19] називає це відносинами, де державне регулювання та підприємницька діяльність органічно переплітаються, символізуючи єдність між мікро- та макроекономічними аспектами, які формують економіку нації. З іншого боку, державне регулювання діяльності підприємства харчової промисловості відбувається комбінованими формами, методами та засобами шляхом впливу державних органів різних рівнів (місцевого та регіонального) на бізнес- середовище з метою досягнення поставлених цілей.

Національний підрозділ харчової промисловості має значну участь у сприянні операційній ефективності інших секторів, а також країни в цілому. Крім того, ці суб'єкти харчової промисловості забезпечують регулярне надходження до державної скарбниці. Тим не менш, слід визнати, що без державного контролю над харчовою промисловістю неможливо задовольнити потреби ринку. Єдиний суб'єкт, здатний підняти цю галузь і запоруку її майбутнього прогресу, - держава. Маючи в своєму розпорядженні різноманітні інструменти, безліч методів, які очікують свого застосування, мають потужний вплив: усі вони спрямовані на підвищення платоспроможності та конкурентоспроможності серед тих, хто є зацікавленими сторонами у сфері харчової промисловості.

Іншими словами, державне регулювання по суті інтегрує три складові - державу на макроекономічному рівні, галузь на мезорівні та підприємства на мікрорівні економічного втручання.

Держава володіє владою на макроекономічному рівні - впливаючи на економічну діяльність та економіку країни, щоб забезпечити її продовольчий суверенітет, водночас захищаючи права споживачів (зокрема, їх життя та здоров'я) з інтересами шляхом кращого державного регулювання безпечності та якості харчових продуктів. Встановлення набору стандартів на рівні з ЄС відкриває двері для українських виробників, що стало можливим завдяки участі України в СОТ та напрямів євроінтеграційного об'єднання, що надає їм доступ до цих переваг.

Функціонування економічних процесів на рівні харчової промисловості підпадає під мезорівневе регулювання з боку держави - яка визначає галузі стратегічного значення та забезпечує їх виробництво. Наприклад, правила, які застосовуються до молочної промисловості, змушують їх підвищувати ціни на сире молоко, одночасно забороняючи підвищення цін на кінцеву продукцію. Держава здійснює значний контроль над підприємствами цукрової промисловості; вони скорочують виробництво буряків цими фірмами, диктують квоти на закупівлю цукру разом із щорічним міністерським указом фіксуючи мінімальні ціни на цукрову сировину. Виробництво алкогольної та тютюнової продукції регулюється державою, оскільки виробництво етилового спирту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого фруктового дозволено лише державним підприємствам. Виробництво алкогольних напоїв і тютюнових виробів не залежить від форм власності, але потребує ліцензії, яку можуть отримати суб'єкти господарювання.

Державне регулювання на мікрорівні - регулюючи економічні відносини між окремими суб'єктами харчової промисловості та надаючи їм підтримку - суттєво формує діяльність харчових підприємств. Закон України «Про державну допомогу суб'єктам підприємницької діяльності» визначає державну допомогу як будь-яку форму, яка поширюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, що спричиняє спотворення (або загрозливе спотворення) економічної конкуренції. Воно сприяє несправедливим перевагам, які можуть сприяти виробництву чи певним видам торгівлі: непряма державна підтримка переважно матеріалізується через механізм спеціалізованого податкового режиму. Таким чином, запровадження спрощеної системи оподаткування для малих та середніх виробників сільськогосподарської продукції значною мірою сприяло б перспективним розробкам промислових та сільськогосподарських підприємств.

Отже, можна стверджувати, що успішне функціонування державного регулювання харчовою промисловістю можливе лише за умови істотної допомоги та всебічного регулювання економічних процесів як на національному рівні, так і на рівні окремих підприємств, які є важливою стратегічною одиницею економіки.

З іншого боку, надання державної допомоги суб'єктам харчової промис-ловості не дає достатнього ефекту. Складність державного контролю над сферою харчової промисловості полягає в поєднанні економічних і соціальних засобів впливу - адже в цій сфері держава має гарантувати, з одного боку, стабільний розвиток конкурентоспроможних виробників харчових продуктів, які можуть вільно робити власний вибір щодо своєї фінансово-економічної діяльності та, з іншого боку, забезпечувати соціальний захист для всіх людей.

Глобальна конкуренція на міжнародному продовольчому ринку не сприяє розвитку вітчизняних виробників і не створює експортоорієнтованої структури економіки, яка може принести користь національним ринкам України як саморегульованим. Але це була одна з умов початку переходу до ринкової економіки. Ефективне державне регулювання вимагається від українського уряду в рамках інтеграції України до європейського політичного, економічного та правового простору. Саме це є ще одним свідченням того, що держава не надає дієвої підтримки суб'єктам ринку, за допомогою яких вона має сприяти його оптимальному розвитку.

На жаль, питання ефективного державного регулювання діяльності підприємств харчової промисловості» мало досліджене в науковій літературі. Стосовно лише харчової промисловості Г.І. Мостовий зазначає, що [4, с. 22] результативність аграрного сектору залежить від державної підтримки сільськогосподарського виробництва (самого суб'єкта).

Успіх державного регулювання харчової промисловості залежить від належної законодавчої бази та сприятливого соціального клімату в державі, що, у свою чергу, сприяє безперебійній роботі підприємств у ринковій системі. Факторами, які перешкоджають розвитку галузі, є неефективний державний нагляд за харчовим сектором та його товарністю. Дії держави неминуче ускладнюють проблеми для цих суб'єктів, оскільки вони змушені переналагоджувати свою діяльність - що призводить до значних витрат як на матеріальні, так і на людські ресурси.

З аналізу різних методів оцінки ефективності підприємства О. В. Коваленко [2, с. 24] виділяє дві форми ефективності підприємств харчової промисловості, виходячи з їх особливостей. Внутрішня форма вимірює продуктивність підприємства з точки зору його прибутку, тоді як зовнішня ефективність вимірює, наскільки добре підприємство задовольняє суспільні потреби. Це тому, що фірми харчової промисловості обслуговують споживачів безпосередньо.

Отже, ефективність діяльності підприємств харчової промисловості в сучасних динамічних умовах - коли для отримання оптимальних результатів необхідно досліджувати різноманітні методи та можливості [6, с. 8]. Важливо також прийняти комплекс заходів, які сприяли б адаптації промислових фірм до нових змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі, а також виявити неефективність через те, що можна назвати несправедливою реорганізацією, оскільки деякі аспекти можуть не вимагати адаптаційні заходи, але зусилля з трансформації.

У світлі проведеного дослідження, розглянувши різноманітні перспективи та обґрунтування державного нагляду у сфері виробництва харчових продуктів і заглибившись у саму його суть, ми отримали свою особисту точку зору щодо того, що має передбачати державне регулювання. Ефективне державне регулювання харчової промисловості - це багатопла-новий підхід, що включає державні інструменти (за формами, засобами та методами) економічного, адміністративного та соціального забарвлення. Це механізми, за допомогою яких державні органи впливають на фірми харчової промисловості. Очікувані результати охоплюють посилену операційну діяльність і конкурентоспроможність - як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, а також відіграють роль у відстоюванні національних торговельних інтересів - зокрема, через гарантування національної продовольчої безпеки.

Проте перелік заходів, визначений раніше, має бути таким, щоб він безпосередньо не перешкоджав розвитку харчової промисловості, як це підкреслюється через адміністративні заходи, такі як заборона чи примус. Натомість він має надати повноваження непрямим державним регуляторам -- головним чином шляхом забезпечення успішної цінової, фінансової та монетарної політики, а також амортизаційної та зовнішньоекономічної політики. Сюди ж залучаються інституційні регулятори, які включають широкий спектр нормативних актів: правові, етичні, психологічні, організаційні та спеціальні норми.

Висновки і перспективи подальших розвідок. На нинішньому етапі економічного розвитку України особливо гостро постало питання державного контролю за розвитком підприємств харчової галузі. Харчова промисловість була і залишається однією із стрижневих галузей національної економіки України, від ефективного функціонування якої залежить не лише економічний прогрес нації, а й потреби її населення в прожитку. Зважаючи на цю перспективу, підвищення ефективності цих інститутів в умовах глобалізації, таким чином, стає передумовою для порятунку кризових явищ у вітчизняній економіці - водночас просуваючи її до стійкості.

У світлі фінансової кризи, військових дій, зростання рівня бідності та падіння рівня життя населення - не забуваючи про інституційні зміни - на майбутньому зростанні та розвитку харчової промисловості та аграрного сектору в цілому висить завіса глибокої невизначеності. Вплив є асиметричним через різні фактори, що впливають на діяльність зацікавлених сторін у харчовій промисловості; трансформаційна еволюція залишається непередба- чуваною. Ймовірно, ми станемо свідками скорочення вітчизняної продукції з високим ступенем обробки, з одного боку, і притоку імпорту, з іншого, якщо не буде запроваджено ефективні механізми державного регулювання - це означає, що наші місцеві ринки можуть бути заповнені іноземною продукцією, якщо вжити заходів не прийняті українською владою.

Одночасно на державному рівні рекомендовано створити програму. Ця програма стимулюватиме зростання місцевого виробництва тих продуктів харчування, де українське виробництво є найбільш придатним і пріоритетним (зокрема, молочні та м'ясні групи, фрукти та овочі). Це має сприяти створенню середовища, яке підтримує розширення міжнародних зв'язків, за допомогою яких Україна зможе імпортувати товари, які не виробляються на території країни через недостатню рентабельність або неможливість - наприклад, через кліматичні умови, що відрізняються попитом або будь-якими іншими факторами.

Література:

1. Бутко М.П., Ясько А.Г. Конкурентні позиції харчової промисловості України в умовах СОТ: монографія. Ніжин: Аспект-Поліграф, 2011. 279 с.

2. Коваленко О. В. Інновації та бізнес у харчовій промисловості: монографія. Київ: ННЦ «ІАЕ», 2015. 300 с.

3. Коваленко О.В., Куць О.І., Бокій О.В. Концептуальні засади формування економічної політики та механізмів розвитку харчової промисловості. Інститут продовольчих ресурсів НААН. Київ, 2020. 51 с.

4. Мостовий Г.І. Агробізнес: державне регулювання: монографія. Харків: Основа, 2002. 299 с.

5. Назаркевич І. Б. Державне регулювання структурних змін в економіці України: проблеми та перспективи : монографія. Львів : ЛНУімені Івана Франка, 2020. 356 с.

6. Оліфіренко Л.Д. Державна політика використання експортного потенціалу підприємств харчової промисловості України. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2021. №4(8), С. 74-81.

7. Сичевський М. П. Харчова промисловість як основа продовольчої безпеки та розвитку держави. Київ: Аграр. наука, 2019. 388 с.

8. Сичевський М.П., Юзефович А.Е., Коваленко О.В., Куць О.І., Лузан Ю.Я. Стратегічний потенціал продовольчої системи України. Монографія. Київ: б.в. 2020. 162 с.

9. Хрип'юк В.І. Еволюціонування державного регулювання харчової промисловості. Формування ринкових відносин в Україні. 2018. №1. С. 31-40.

10. Чорна Н. П. Інноваційний розвиток сфери виробництва продуктів харчування та ризики продовольчої безпеки: монографія. Львів: Ліга-Прес, 2012. 296 с.

References:

1. Butko, M. P., Yasko, A. H. (2011). Konkurentni pozytsii kharchovoi promyslovosti Ukrainy v umovakh SOT. [Competitive positions of the food industry of Ukraine under WTO conditions]. Nizhyn: Aspekt-Polihraf. [in Ukrainian].

2. Kovalenko, O. V. (2015). Innovatsii ta biznes u kharchovii promyslovosti. Innovations and business in the food industry]. Kyiv: NNTs «IAE». [in Ukrainian].

3. Kovalenko, O. V., Kuts, O. I. , Bokii, O. V. (2020). Kontseptualni zasady formuvannia ekonomichnoi polityky ta mekhanizmiv rozvytku kharchovoi promyslovosti. [Conceptual foundations of economic policy formation and food industry development mechanisms]. Kyiv. [in Ukrainian].

4. Mostovyi, H.I. (2002). Ahrobiznes: derzhavne rehuliuvannia. [Agribusiness: state regulation]. Kharkiv: Osnova. [in Ukrainian].

5. Nazarkevych, I.B. (2020). Derzhavne rehuliuvannia strukturnykh zmin v ekonomitsi Ukrainy: problemy ta perspektyvy [State regulation of structural changes in the economy of Ukraine: problems and prospects]. Lviv: LNUimeni Ivana Franka. [in Ukrainian].

6. Olifirenko, L. D. (2021). Derzhavna polityka vykorystannia eksportnoho potentsialu pidpryiemstv kharchovoi promyslovosti Ukrainy. [State policy of using the export potential of food industry enterprises of Ukraine]. Problemy i perspektyvy ekonomiky ta upravlinnia. - Problems and prospects of economics and management.. 4(8), 74-81. [in Ukrainian].

7. Sychevskyi, M. P. (2019). Kharchova promyslovist yak osnova prodovolchoi bezpeky ta rozvytku derzhavy. [Food industry as the basis of food security and development of the state]. Kyiv: Ahrar. Nauka. [in Ukrainian].

8. Sychevskyi, M.P., Yuzefovych, A.E., Kovalenko, O.V., Kuts ,O.I., Luzan, Yu.Ia. (2020). Stratehichnyi potentsial prodovolchoi systemy Ukrainy. [Strategic potential of the food system of Ukraine.]. Kyiv: b.v. [in Ukrainian].

9. Khrypiuk, V.I. (2018). Evoliutsionuvannia derzhavnoho rehuliuvannia kharchovoi promyslovosti. [Evolution of state regulation of the food industry]. Formuvannia rynkovykh vidnosyn v Ukraini. - Formation of market relations in Ukraine. 1. 31-40. [in Ukrainian].

10. Chorna, N. P. (2012). Innovatsiinyi rozvytok sfery vyrobnytstva produktiv kharchuvannia ta ryzyky prodovolchoi bezpeky. [Innovative development of the sphere of food production and food safety risks]. Lviv: Liha-Pres. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru