Особливості управління системою цивільного захисту населення в країнах ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості управління системою цивільного захисту населення в країнах ЄС

Помф'юк Тарас Михайлович

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Науковий керівник: Малімон Віталій Іванович, кандидат наук з державного управління, доцент, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Питання цивільного захисту вперше були розглянуті Єврокомісією у 1985 р., коли відбулося створення підрозділу цивільного захисту в Генеральному директораті з навколишнього середовища. Відповідно у 1987 р. було утворено мережу національних кореспондентів з питань цивільного захисту для кращої співпраці та координації, що складався з національних чиновників та експертів. Це була одна з перших трансурядових мереж у сфері безпеки, створеної в рамках європейської інтеграції. До 1990-х років було засновано кілька попередніх форм суто міжурядової співпраці, більшість з яких було зосереджено на обміні інформацією та даними, а також на ініціативах щодо посилення співпраці всередині ЄС у випадку природних або техногенних катастроф [3].

Зростаюча кількість техногенних катастроф і стихійних лих (згадаймо хоча б землетруси в Туреччині) та їх гуманітарний вплив спонукали до юридичного визначення обов'язків держави та міжнародних гуманітарних організацій для визначення гарантій щодо надання й отримання гуманітарної допомоги постраждалому населенню. Дійсно, на відміну від збройних конфліктів, зараз відсутній універсальний і всеосяжний юридично обов'язковий набір нормативних актів для регулювання міжнародного реагування на масштабні катастрофи і стихійні лиха. Саме тому є досить проблемним застосування норм Міжнародного Закону про реагування на стихійні лиха (International Disaster Response Law (IDRL), який є сукупністю міжнародних правил і стандартів з описом ролі держав та інших відповідних учасників реагування (response) і відновлення (recovery) в умовах природних або техногенних катастроф, зважаючи на те, що цей юридичний документ віднесено саме до міжнародного звичаєвого права [3].

Дискусії щодо створення інструменту реагування на виникнення кризових і надзвичайних ситуацій у рамках ЄС тривали впродовж 90-х років ХХ століття й стали наслідком потужних лісових пожеж та повеней в Європі.

Зрештою Рада ЄС 23 жовтня 2001 р. у м. Люксембурзі прийняла рішення про заснування Механізму цивільного захисту, відповідно до якого Європейський парламент та Рада прийняли в м. Брюсселі 17 грудня 2013 р. рішення № 1313/2013/EU «Union Civil Protection Mechanism» [8].

Механізм складається із ряду елементів і дій, що включають:

- визначення груп швидкого реагування та іншої інтервенційної підтримки, наявних у державах-членах з метою допоміжної інтервенції у випадках виникнення надзвичайних ситуацій;

- підготовку та впровадження навчальної програми для груп швидкого реагування та іншої інтервенційної підтримки і для експертів із груп з оцінки і / або координування;

- конференції, семінари і експериментальні проекти з головних аспектів інтервенцій;

- встановлення і, за потребою, розподілення груп з оцінки і/або координування;

- встановлення і управління центром моніторингу і інформації;

- встановлення і управління загальною аварійною системою зв'язку та інформації;

- інші допоміжні дії, такі як заходи зі сприяння транспортуванню ресурсів для допоміжних інтервенцій.

Механізм цивільного захисту ЄС заохочує до співпраці в сфері реагування на лиха між 34 європейськими державами (27 країнами- членами ЄС, Великою Британією, Північною Македонією, Ісландією, Чорногорією, Норвегією, Сербією і Туреччиною), що держави-учасники об'єднують ресурси, які можуть бути надані країнам, постраждалим від стихійних лих у всьому світі. У разі активації Механізм координує надання допомоги всередині і за межами ЄС. Єврокомісія управляє Механізмом через Координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації (ERCC).

Згідно із Рішенням Європейської Ради 2001/792/ЄС, країни-члени «повинні заздалегідь визначити групи втручання, які можуть бути доступні для розгортання після повідомлення, впродовж 12 годин після надходження запиту про допомогу у випадку великої надзвичайної ситуації, що сталася в іншій країні-члені або в третіх країнах». На той час двосторонні угоди дозволили Кіпру, Мальті та Туреччині брати участь у Механізмі, тоді як країни-кандидати в Центральній та Східній Європі також потенційно отримали до нього доступ. Якщо групи реагування у сфері цивільного захисту були розміщені за межами території ЄС, країна- член, яка головує, відповідатиме за їх координацію. Прагнучи розробити ефективну відповідь, Комісія створила Моніторингово-інформаційний центр (МІС) для прийому запитів щодо допомоги та Загальну систему зв'язку та інформації в надзвичайних ситуаціях (CECIS), яка дозволяє країнам-членам і Комісії обмінюватися інформацією в режимі реального часу [11, р. 138]. Наднаціональні структури Комісії також стали відповідальними за мобілізацію груп експертів для оцінки ситуації на місцях і разом з національними органами влади могли координувати роботу груп допомоги на місці. управління інформація інтервенційна підтримка

Реагування в рамках Механізму цивільного захисту ЄС [10] поділяється на:

1. Термінові пропозиції рятувальної та гуманітарної державної допомоги від країн-учасниць Механізму для робіт за кордоном, що проводяться в рамках вищезгаданих пропозицій, ДПС підготувала модулі аналізу та відбору проб ХБРЯ забруднення та модулі гасіння лісових пожеж із землі з використанням автотранспорту.

2. Європейський пул цивільного захисту - національні ресурси, які легко доступні для розгортання на запит Європейської комісії. Польща внесла до Пулу ресурси Державної протипожежної служби: одну пошуково-рятувальну групу «USAR Poland» та два насосні модулі великої потужності. У червні 2020 року Польща, враховуючи необхідність готовності Механізму до реагування на різні загрози, запропонувала зробити внесок у Пул у вигляді трьох модулів для гасіння лісових пожеж із землі, використовуючи автомобілі, створені ДПС. Конфігурація пулу також охоплює ресурси для реагування на події ХБРЯ, у тому числі модулі відбору та аналізу подій з хімічною, біологічною, радіаційною та ядерною (ХБРЯ) небезпекою, пошуково-рятувальні групи для операцій в умовах ХБРЯ забруднення, групи безпілотників, мобільні лабораторії, групи дезактивації, модулі очищення води, медичні бригади евакуації. Також країни з ресурсами, внесеними до пулу, можуть подати заявку на адаптаційні гранти для модернізації міжнародних операцій або ремонту своїх ресурсів.

3. RescEU - резерв ресурсів ЄС, доступних за запитом Європейської комісії, які призначені насамперед для міжнародних операцій. Важливим елементом rescEU є ресурси, доступні для подій ХБРЯ; лісових пожеж, наявність спеціалізованих медико-рятувальних бригад та медичних ресурсів у разі епідемічної загрози.

4. EUCPT - багатонаціональні експертні групи цивільного захисту Європейського Союзу, які займаються (залежно від ситуації) аналізом потреб постраждалої країни, координацією надходження допомоги та консультаціями на місцях [3].

Механізм цивільного захисту ЄС за своєю суттю покликаний підтримувати, доповнювати та сприяти координації дій країн-членів ЄС для виконання спільних конкретних цілей, а саме: досягнення високого рівня захисту від виникнення надзвичайних ситуацій через запобігання або зменшення їх потенційних наслідків шляхом сприяння розвитку культури щодо запобігання та покращення співпраці між інституціями цивільного захисту та іншими відповідними службами; підвищення готовності реагування на надзвичайні ситуації як на рівні країн-членів ЄС, так і на рівні ЄС в цілому; сприяння швидкому та ефективному реагуванню у випадку настання надзвичайних ситуацій чи неминучих катастроф; підвищення обізнаності широких верств населення та їх готовності до надзвичайних ситуацій [8].

Співробітництво між Україною та Європейським Союзом у галузі цивільного захисту вперше отримало свої правові рамки 8 грудня 2008 року, коли в м. Брюсселі було підписано Адміністративну домовленість між МНС України та Генеральним Директоратом «Навколишнє середовище» Європейської Комісії щодо співпраці між Центром моніторингу та інформації Механізму цивільного захисту Співтовариства та Оперативно-черговою службою МНС України. Ефективність роботи Механізму цивільного захисту ЄС неодноразово підтверджувалася під час ліквідації наслідків масштабних надзвичайних ситуацій та стихійних лих, у тому числі і в Україні. Зокрема, під час ліквідації наслідків розливу нафтопродуктів у Керченській протоці (2007 рік); подолання наслідків катастрофічних повеней у західних регіонах України (2008 рік); подолання наслідків пандемічної ситуації з захворювання на грип в Україні (2009 рік); оцінки небезпечної екологічної ситуації у м. Калуші Івано-Франківської області (2010 рік) тощо [6].

Законодавство ЄС щодо цивільний захист було переглянуто у грудні 2013 р., щоб об'єднати різні аспекти, необхідні для комплексної політики управління в умовах надзвичайних ситуацій: запобігання лихам, готовність до лих та покращені механізми реагування. Переглянутий механізм цивільного захисту набув чинності 01.01.2014 р., і конкретні компоненти, які тепер складають структуру Механізму цивільного захисту ЄС, включають ERCC, Єдину систему зв'язку та інформації у надзвичайних ситуаціях (CECIS) та Європейський потенціал реагування (EERC).

ERCC, створений у травні 2013 р., є оперативним центром та серцем Механізму цивільного захисту ЄС та основною платформою ЄС для моніторингу та координації криз, яка поширює інформацію, забезпечує раннє попередження та координує дії країн-учасниць у разі кризи. ERCC, який прийшов на зміну Центру моніторингу та інформації (MIC), пропонує повний цілодобовий моніторинг стихійних лих, надання інформації про них у режимі реального часу та реагування на них шляхом надання необхідних даних, оновлень, знань та фінансової допомоги. та ресурси з добровільного пулу. Якщо застосовується пункт про солідарність, ERCC виступає як основна контактна особа для координації дій ЄС у відповідь на виникнення надзвичайних ситуацій. ERCC підтримується у своїй роботі CECIS, яка є веб-системою оповіщення та повідомлення, що дозволяє обмінюватися інформацією в режимі реального часу між країнами- учасницями та ERCC.

У жовтні 2014 р. було запущено посилений EERC або так званий добровільний пул, що складається з добровільного пулу попередньо виділених ресурсів країнами-членами, включаючи навчених експертів, групи з надання допомоги та обладнання [9]. Щоб гарантувати високу якість виділених ресурсів, DG ECHO піддає всі активи процесу сертифікації.

На Всесвітній конференції зі зменшення небезпеки надзвичайних ситуацій, що відбулася 14-18 березня 2015 р. у Сендаї (Японія), держави - члени ООН прийняли Сендайську рамкову програму дій зі зменшення небезпеки надзвичайних ситуацій на 2015-2030 роки. Ця глобальна угода спрямована на зміцнення соціальної та економічної стійкості з метою пом'якшення негативних наслідків зміни клімату, антропогенних катастроф і стихійних лих. Євросоюз узяв на себе провідну роль у переговорах щодо укладання угоди та підтримує всі держави (й ті, що є членами ЄС, й ті, що до нього не входять) у їхньому прагненні досягнути встановлених цільових показників. У червні 2016 р. Європейська Комісія прийняла План дій із втілення Сендайських пріоритетів у політику ЄС і визначила відповідні фінансові інструменти [5, с. 8].

Серед інших правових актів, якими врегульовані аспекти взаємодії країн ЄС у сфері цивільного захисту та надання відповідної допомоги, слід зазначити Регламент Європейського Парламенту та Ради № 375/2014 від 04 березня 2014 р. про створення Європейського добровільного корпусу гуманітарної допомоги («Ініціатива волонтерів ЄС з допомоги»), Регламент Ради (ЄС) 2016/369 від 15 березня 2016 р. щодо надання екстреної допомоги в рамках Союзу та ін.

Механізм цивільного захисту ЄС спрямовується Координаційним центром реагування на НС (Брюссель, Бельгія), котрий, в свою чергу, оперує платформою цивільного захисту ЄС, надаючи доступ до ресурсу країнам- членам ЄС. Тобто, обмін галузевою інформацією між країнами-членами Союзу формує своєрідну систему надання кваліфікованої допомоги у випадку настання техногенних та природних катастроф. Особливість -- опція отримання допомоги будь-якою постраждалою країною (член / не член ЄС) у випадку попереднього подання заявки на надання допомоги через вищезазначений Центр. Крім зазначеного, у Європі працює Єдина інформаційна система екстреної комунікації. Мета діяльності - забезпечення безпеки НС, а також дотичних сфер ЦЗ, як-от міграційна та технологічно- ядерна стабільність. Знову-таки, варто говорити про запровадження відкритості інформації щодо стану, перспектив та концептів охорони ЦЗ у Європі за допомогою профільних ресурсів [1].

Додатково, на теренах Європейського Союзу сформовано своєрідну систему взаємної інформаційної допомоги. Захист населення від надзвичайних ситуацій є проблемою глобального масштабу, тому предметно-ресурсна допомога країні-члену ЄС завжди вітається. Це можливо завдяки Глобальній системі спостереження за навколишнім середовищем та безпекою. Інформаційний простір ЦЗ - основа його стабільності та схоронності інтересів простого населення. Примітно, що одразу декілька країн Європейського Союзу обирають семантичний концепт забезпечення інформаційної стабільності та відкритості НС. Йдеться про Великобританію, Німеччину, Францію та Італію. Подібну компетенцію зазвичай покладено на Національні/Федеральні Управління цивільного захисту (залежить від адміністративно-територіального устрою держави), що здійснюють інформаційний контроль у цивільно-захисній та цивільно-безпековій сферах. Досить своєрідним та придатним до аналізу видається інформаційно-безпекова структура ЦЗ, розроблена в Нідерландах. Міністерство внутрішніх справ та Головне управління ЦЗ спрямовує та координує інформаційну політику, в рамках якої країну було розподілено на 12 автономно-самоврядних округів. «На місцях» за інформаційну відкритість відповідають Комісар провінції, Начальник служби ЦЗ та Штаб ЦЗ. Важливо зазначити, що дані про стан ЦЗ мають поширюватися не лише від ЗМІ або профільних видань. Поінформованість населення - ключ до ведення апропріативної, сучасної та гнучкої політики у даній сфері. В свою чергу, для цього потрібна стабільність роботи органів ЦЗ усіх ланок.

Підходи до розподілу функцій щодо виконання заходів цивільного захисту та організації його інформаційного забезпечення у європейських країнах мають як певні особливості, так і спільні риси. Так, має свої особливості структура цивільного захисту Нідерландів, де загальне керівництво цією системою здійснює міністерство внутрішніх справ через головне управління цивільного захисту. При цьому, територію країни поділено на 12 округів (за кількістю провінцій), де діяльністю органів управління цивільного захисту керує комісар провінції, а безпосереднє керівництво здійснює начальник служби цивільного захисту та його штаб. Особливістю побудови цивільного захисту на регіональному та місцевому рівнях у Нідерландах є те, що начальником служби цивільного захисту окремих громад є бургомістр, якому підпорядковуються всі місцеві служби, що забезпечують безпечну життєдіяльність громад: протипожежна, медична, поліцейська, комунальних послуг та соціального забезпечення. Керівним органом у районі є рада, до складу якої входять бургомістри общин, начальники та штаби цивільного захисту [2].

Цікавим є досвід ФРН, де ключовою ланкою системи цивільного захисту на місцевому рівні є добровільні організації та формування. На державному рівні організація цивільного захисту покладається на Міністерство внутрішніх справ, при цьому, забезпечення заходів цивільного захисту здійснюється окремими федеральними міністерствами, тому при МВС створено постійний комітет, якому підвідомчі відділи МВС земель. В його структурі створено центральний орган, що забезпечує координацію дій органів виконавчої влади, комунального самоврядування, установ та організацій з питань надзвичайних ситуацій - Федеральне управління захисту населення та допомоги при катастрофах. Основу формувань цивільного захисту складають підрозділи, що входять до Служби захисту від катастроф, загальне керівництво якими здійснює федеральний Союз самозахисту. До цієї служби входять або тісно співпрацюють із нею ціла низка добровільних громадських організацій.

Цивільний захист Франції є складовою частиною національної оборони країни, загальне керівництво яким здійснює міністр внутрішніх справ через департамент цивільного захисту. Для виконання завдань із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій в країні створено спеціальні органи управління, а цивільний захист передбачає функціонування всіх гілок влади та поєднує відповідальність як держави, так і місцевих адміністрацій під час виконання завдань із запобігання, реагування на надзвичайні ситуації та ліквідації їх наслідків [2].

У Швеції функції організації планування та забезпечення заходів реагування на надзвичайні та кризові ситуації, а також проведення рятувальних робіт починаючи з 2009 р. покладено на Шведське цивільне агентство на випадок непередбачених ситуацій (далі - MSB). MSB співпрацює з органами місцевого самоврядування (на рівні муніципалітетів) та добровільними громадськими організаціями у виконанні свого основного завдання - попередження виникнення надзвичайних ситуацій та допомога населенню у разі їх виникнення. MSB у своїй діяльності приділяє значну увагу навчанню населення діям у надзвичайних ситуаціях, основу якої складає навчальна, роз'яснювальна та профілактична робота. Структурними підрозділами MSB є інформаційний та аналітично-дослідницький департаменти, на які покладаються завдання з організації інформаційно-аналітичної роботи, забезпечення інформування органів державного управління та населення країни про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій. Крім того, до структури MSB відносяться інші функціональні департаменти:попередження виникнення надзвичайних ситуацій, забезпечення заходів у випадку надзвичайних ситуацій, міжнародного співробітництва, забезпечення нагляду, а також адміністративні департаменти: юридичний, та з питань співробітництва з країнами ЄС. Очолює MSB Генеральний директор, який входить також до керівного органу цієї установи - правління [7].

Шведська система готовності до надзвичайних ситуацій спрямована на захист життя і здоров'я, життєво важливої інфраструктури від всіх видів небезпек і ризиків на основі оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій та готовності до реагування на них, також програм, профілактики, планування, забезпечення готовності, реагування та відновлення. Вона, в першу чергу, будується на принципі відповідальності органу державного управління, місцевого самоврядування та суб'єкту господарювання за виконання заходів із запобігання надзвичайним ситуаціям, реагування на них та ліквідації їх наслідків.

При цьому на регіональному рівні округа адміністративних рад несуть відповідальність за координацію діяльності структур цивільної оборони, а також виступають у якості координаційного центру між державними та приватними партнерами, із засобами масової інформації під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та стихійних лих. На місцевому рівні Шведські муніципалітети мають велику ступінь автономії і грають важливу роль в галузі планування та готовності до дій під час виникнення надзвичайних ситуацій. У даній ситуації муніципальна влада несе всю відповідальність за всі заходи цивільного захисту та управління з ліквідації надзвичайних ситуацій на місцевому рівні. У таких випадках муніципалітети мають підтримку і допомогу з боку керівного складу округу. До повноважень муніципалітетів належить організація пожежної безпеки та рятувальних робіт у разі нещасних випадків. Окрім того, кожен муніципалітет відповідає за цивільну оборону та термінову мобілізацію. Також муніципалітети здійснюють контроль за діяльністю, небезпечною для навколишнього середовища, фінансують рятувальні служби [7].

Інформаційна відкритість ЦЗ Чеської республіки забезпечується шляхом адекватного функціонування Ради безпеки держави та Центрального кризового штабу (обидва - загальнонаціональний рівень) та Ради безпеки країв (муніципально-місцевий рівень). До обов'язкових компетентностей зазначених органів Міністерство закордонних справ Чехії відносить звітування щодо появи кризових ситуацій в області НС та процес їх ліквідації. Законом Чехії «Про кризове управління» Інтегровану рятувальну систему визначено додатковим інформаційно-розпорядчим органом у системі надання оперативно-достовірних даних щодо стану ЦЗ та НС для громадянського суспільства [1].

Натомість, у Швейцарії обов'язки щодо забезпечення стабільного, відкритого та інформаційно гласного ЦЗ покладено на Федеральний департамент оборони, захисту населення та спорту. Органу підзвітні ЗС Швейцарії, що займаються ідентифікацією кібер-, еко- та технозагроз. Департамент повинен оперативно, своєчасно та незалежно передавати інформацію щодо НС населенню. Своєрідним посередником виступає

Логістична організація ЗС, що надає потрібні дані задля повноцінної поінформованості громади [12].

Врахування зарубіжного досвіду щодо удосконалення цивільного захисту та його складової - системи інформаційно-аналітичного забезпечення, потребує від органів державного управління виконання низки організаційних заходів. При цьому важливим питанням є удосконалення одного із заходів цивільного захисту, а саме: оповіщення органів державного управління та населення про загрозу та виникнення НС, інформування органів державного управління про масштаби, наслідки та можливий розвиток надзвичайних ситуацій, що становить основу прийняття обґрунтованих управлінських рішень, інформування населення про надзвичайні ситуації та їх навчання діям у кризових ситуаціях. Наразі вказані елементи інформаційного забезпечення як на законодавчому, так й організаційному рівнях означені фрагментарно та не становлять єдиної системи [2].

28 червня 2022 року Віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина взяла участь у 7-му Європейському форумі цивільного захисту. Урядовиця подякувала європейським партнерам за гуманітарну допомогу для пом'якшення наслідків повномасштабної збройної агресії РФ та окреслила подальші потреби України.

«Український народ надзвичайно вдячний Євросоюзу, всім державам, які є членами Механізму цивільного захисту ЄС за допомогу Україні та українським громадянам. Негайне задіяння Механізму з початком повномасштабної війни росії дозволило задовольнити базові потреби постраждалих та посилити здатність державних органів влади реагувати на кризові ситуації», - сказала Ольга Стефанішина.

Загалом Україна вже отримала понад 40 тис. тонн допомоги, яка включала медичне обладнання, продукти харчування, пожежні машини, електрогенератори, мобільні лікарні та інше обладнання.

Віцепрем'єрка наголосила, що робота над вирішенням гуманітарних потреб України пов'язана з безпрецедентними викликами, зокрема у логістиці. Було зруйновано та пошкоджено понад 13 тисяч об'єктів цивільної інфраструктури, зокрема дороги та мости, навчальні та медичні заклади, водо- та електромережі.

«Росія свідомо атакує цивільну інфраструктуру, стираючи українські міста. Лише вчора російські війська скоїли черговий терористичний акт, поціливши ракетою у торговельний центр міста Кременчук, де перебували мирні мешканці. Покласти цьому край разом з гуманітарною катастрофою можна лише зупинивши росію. 7-й пакет санкцій вкрай потрібен разом з подальшою економічною та політичною ізоляцією росії», - резюмувала Ольга Стефанішина.

Серед пріоритетних завдань, де Україна потребує допомоги ЄС, Віцепрем'єрка назвала розмінування, що є першочерговою умовою для відновлення та відбудови: «Процес розмінування потребує значної міжнародної підтримки. Необхідно обстежити близько 300 тисяч квадратних кілометрів».

Другим пріоритетом є відбудова та ремонт будівель, оскільки громадяни поступово повертаються до своїх домівок.

Третім пріоритетом урядовиця назвала посилення спроможностей українських державних органів та служб реагувати на кризові ситуації, допомагати цивільному населенню [4].

Отже, в ЄС сформована цілісна система правових актів у сфері цивільного захисту, що дозволяє гнучко та оперативно реагувати на виклики сьогодення. Приєднання до Механізму цивільного захисту ЄС, який об'єднує усі служби з надзвичайних ситуацій в ЄС та поступова імплементація інших правових актів ЄС у сфері цивільного захисту населення у національне законодавство повинно стати пріоритетом для України в найближчі роки.

Особливості використання досвіду країн ЄС для розвитку системи забезпечення безпеки населення і захисту критично важливих об'єктів під час надзвичайних ситуацій в Україні в подальшому, на наш погляд, визначатимуться перебігом модернізації всієї системи публічного управління та станом системи публічної влади у післявоєнний період.

Джерела

1. Андрієнко М. В., Гаман П. І., Овчаренко Б. О., Гордєєв П. М., Борис А. О. Аналіз роботи галузевих органів держав-членів ЄС щодо цивільного захисту населення. URL: http://perspectives.pp.ua /index.php/sn/article/view/2128/2129.

2. Барило О. Г. Зарубіжний досвід створення інформаційно-аналітичної системи цивільного захисту. URL: https://nuczu.edu.ua/sciencearchive/PublicAdministration/vol7(17)/48.pdf.

3. Бондар Д. В. Механізм цивільного захисту Європейського Союзу як організаційно-правовий інструмент реагування на виникнення кризових і надзвичайних ситуацій. URL: https://www.nayka.com.ua/index.php/investplan/article/view/480/486.

4. Механізм цивільного захисту ЄС: Україна вже отримала понад 40 тис тонн підтримки. URL: https://eu- ua.kmu.gov.ua/novyny/mehanizm-cyvilnogo-zahystu-yes-ukrayma-vzhe-otrymala-ponad-40-tys-tonn-pidtrymky-1.

5. Організація системи забезпечення національної стійкості на регіональному і місцевому рівнях: аналіт. доп. / [Резнікова О. О., Войтовський К. Є. Лепіхов А. В.]; за заг. ред. О. О. Резнікової. Київ: НІСД, 2021. 140 с.

6. Подскальна О. А. Приєднання України до Механізму цивільного захисту Європейського Союзу - один із пріоритетів її європейського вибору. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/19_2015/28.pdf.

7. Труш О. О. Досвід побудови та діяльності систем цивільного захисту країн-членів Європейського Союзу Північної Європи та Норвегії. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu 2009 2 50.

8. Decision № 1313/2013/EU of the EuropeanParliament and of the Council of 17 December 2013 on a Union Civil Protection Mechanism. Official Journal of the European Union. 2013. № L 347. 20 December. P. 924-947.

9. European Commission. Report from the Commission to the European Parliament and the Council on progress made and gaps remaining in the European Emergency Response Capacity. Brussels: European Commission. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX%3A520-17DC0078.

10. European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations. European Commission. URL: https://ec.europa.eu/echo/index_en.

11. Fink-Hooijer F. The EU's Competence in the Field of Civil Protection (Article 196, Paragraph 1, a-c TFEU. Govaere I. & Poli S. EU Management of Global Emergencies: Legal Framework for Combating Threats and Crises. Leiden: Martinus Nijhoff Publishers, 2014. P. 137-146.

12. Switzerland : Civil Protection System (Federal Office for Civil Protection - FOCP). URL: https://www.babs.admin.ch/en/verbund.html.

Размещено на Allbest.ru