Теоретичні засади протидії корупційній злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні засади протидії корупційній злочинності

Бучинський Олег Йосипович кандидат юридичних наук, адвокат, партнер, Адвокатське об'єднання "Яр. ВАЛ"

Анотація

У статті розглянуто питання протидії корупції як соціальному явищу, що є серйозною проблемою будь-якого суспільства. Протидія корупційній злочинності - не лише важливий, але й досить складний процес розбудови сучасної правової соціально орієнтованої держави, що зумовлюється динамічністю і багатовекторністю суспільних відносин, а також постійним удосконаленням форм і методів злочинної діяльності. Корупція - це соціальне явище, яке охоплює всю сукупність корупційних діянь, пов'язаних з неправомірним використанням особами, уповноваженими на виконання функцій держави, наданої їм влади та службових повноважень. Вона як суспільно небезпечне явище завжди виявляється у формі вчинення конкретних правопорушень, відповідальність за які передбачена різними галузями права. З'ясовано, що надзвичайно високий рівень корупції серйозно впливає на ефективність діяльності органів державної влади, підриває стабільність і систему правопорядку, захищеність прав, свобод і законних інтересів громадян. Наголошено, що рівень поширення корупції є одним з індикаторів розвитку суспільства, його моралі, політичного, економічного, соціального станів держави загалом. Водночас життєвою необхідністю подальшого розвитку держави є протидія корупції. Це питання є важливим для суспільного прогресу, нормального життя та запобігання іншим викликам і загрозам. На жаль, чинне кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство не є достатньо ефективними, не повною мірою вирішують завдання боротьби з корупцією в державі. З'ясування причин та умов, які детермінують корупційні правопорушення, є необхідною умовою ефективної профілактики цих діянь, а також дозволяє зрозуміти обумовленість такого антисоціального явища, як корупція і, відповідно, визначати її поширеність й характер. Потужний потенціал України в економічній, політичній, правовій та соціальній сферах дає надію на покращення антикорупційної ситуації в нашій країні.

Ключові слова: корупція, протидія, злочинність, суспільні відносини, запобігання, теоретичні засади, корупційні правопорушення.

Buchynskyi Oleg Yosypovych Candidate of Legal Sciences, attorney, partner, Lawyers Union "Yar.VAL"

THEORETICAL BASIS OF COMBATING CORRUPTION CRIME

Abstract. The article deals with the issue of combating corruption as a social phenomenon, which is a serious problem of any society. Combating corruption crime is not only an important, but also a rather complex process of building a modern legal, socially oriented state, which is determined by the dynamism and multi-vector nature of social relations, as well as the constant improvement of forms and methods of criminal activity. Corruption is a social phenomenon that encompasses the entire set of corrupt acts related to the improper use by persons authorized to perform the functions of the state, the power and official powers granted to them. As a socially dangerous phenomenon, it always manifests itself in the form of committing specific offenses for which responsibility is provided by various branches of law. It was found that an extremely high level of corruption seriously affects the efficiency of the state authorities, undermines the stability and system of law and order, the protection of the rights, freedoms and legitimate interests of citizens. It is emphasized that the level of the spread of corruption is one of the indicators of the development of society, its morality, political, economic, and social conditions of the state in general. At the same time, combating corruption is a vital necessity for the further development of the state. This issue is important for social progress, normal life and prevention of other challenges and threats. Unfortunately, the current criminal and criminal procedural legislation are not effective enough, they do not fully solve the task of fighting corruption in the state. Clarifying the causes and conditions that determine corruption offenses is a necessary condition for the effective prevention of these acts, and also allows us to understand the conditioning of such an anti-social phenomenon as corruption and, accordingly, to determine its prevalence and nature. The strong potential of Ukraine in the economic, political, legal and social spheres gives hope for the improvement of the anti-corruption situation in our country. протидія корупція правовий

Keywords: corruption, combating, crime, social relations, prevention, theoretical basis, corruption offenses.

Постановка проблеми. Найнебезпечнішою з численних видів корупційних правопорушень є корупційна злочинність. Вона поєднує в собі правопорушення, що вчиняються посадовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування, посадовими особами приватного сектору, а також іншими прирівняними до них особами, з використанням влади або свого посадового становища з корисливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або для задоволення інтересів третіх осіб.

Особливістю корупційних правопорушень є те, що вони можуть входити до більшості з визначених законом категорій правопорушень, а саме: проти держави; проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина; службовим та посадовим зловживанням тощо. На жаль, корупційна злочинність характерна майже для усіх сфер суспільного життя.

Надзвичайно високий рівень корупції серйозно впливає на ефективність діяльності органів державної влади, підриває стабільність і систему правопорядку, захищеність прав, свобод і законних інтересів громадян. Масштаби корумпованості влади мають тенденцію до невпинного зростання, як результат, корупція визнається характерною рисою нинішнього стану України. Країна потребує скоординованої, послідовної державної політики, спрямованої на максимально ефективне подолання усіх можливих корупційних проявів.

За останні роки в Україні створена достатньо широка нормативно- правова база, яка спрямована на протидію корупції. Але чинне кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство не є достатньо ефективними, не повною мірою вирішують завдання боротьби з корупцією в державі. Численні наукові дослідження вказують на наявність недоліків кримінального та кримінального процесуального законодавства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику концептуальних підвалин протидії саме корупційній злочинності у науці лише побічно, здебільшого в рамках інших досліджень, розглядали такі науковці, як: О.Ю. Василенко, В.В. Гобела, Б.М. Головкін, З.Б. Живко, А.О. Левчук, Г.З. Леськів, С. І. Мельник, А.А. Мошнін, В.Ф. Оболонцев, І. Д. Пастух, О.Ф. Пасєка, О.М. Подільчак, І. О. Ревак, М.В. Романов, В.М. Трепак, А.В. Савченко, О.В. Шевченко, О.Ю. Шостко та ін.

Метою статті є дослідження теоретичних засад протидії корупційній злочинності.

Виклад основного матеріалу. Термін "корупція" походить від латинського слова "corruption" і означає "псування, розбещення, підкуп, продажність". Корупція існувала завжди і є притаманною будь-якій державі, однак її розміри і негативні впливи є досить різними. У науковій літературі існує багато визначень поняття "корупція". Так, корупція визначається як складне і багатоаспектне (економічне, політичне, правове, морально- психологічне) соціальне явище.

Британська енциклопедія вказує на те, що корупція є неправомірною і неправовою поведінкою особи, яка має на меті отримання вигоди однією особою за рахунок іншої. Вона існує за умов суспільної байдужості чи слабкості правоохоронних органів. У суспільствах, де дарування подарунків є певним ритуалом, розмежувальна лінія між тим, що прийнятно, а що ні, стирається.

Як зазначає В.М. Трепак, корупція - це соціальне явище, яке охоплює всю сукупність корупційних діянь, пов'язаних з неправомірним використанням особами, уповноваженими на виконання функцій держави, наданої їм влади, службових повноважень, відповідних можливостей з метою задоволення особистих інтересів чи інтересів третіх осіб, а також інших корупційних правопорушень, у тому числі тих, які створюють умови для вчинення корупційних діянь або є приховуванням чи потуранням їм [1, с. 7].

Відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" корупція - використання особою, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей [2].

Розглядаючи ознаки корупції, варто зупинитися на таких: використання особою наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей всупереч інтересам держави, а також схиляння цих осіб до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей; корисливу мету або іншу зацікавленість особи; одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. Під неправомірною вигодою розуміють грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав; безпосереднє заподіяння шкоди авторитету чи іншим охоронюваним законом інтересам держави; наявність умислу на вчинення таких діянь [3, с. 115-117].

Корупцію зазвичай поділяють на низову (або побутову, пов'язану із повсякденним життям громадян), бюрократичну, або звичаєву (що виникає при взаємодії громадян, підприємців із чиновниками нижчої та середньої ланки), політичну (корупційну поведінку осіб, які приймають політичні рішення, наприклад здійснюють підкуп виборців). Вона виражається в корупційних правопорушеннях. У кримінології сукупність корупційних правопорушень розглядається як корупційна злочинність [4, с. 167-168].

Корупційна злочинність - це сукупність умисних суспільно небезпечних діянь службових і посадових осіб держави, а також працівників підприємств, установ чи організацій різних форм власності, які не є службовими особами, пов'язаних із одержанням неправомірної вигоди для себе, інших фізичних або юридичних осіб або із зловживанням повноваженнями, а також підкуп таких осіб з боку пересічних громадян і представників бізнес-спільноти.

Кримінологічне дослідження корупційної злочинності полягає у виявленні закономірностей формування і розвитку такого соціально- правового явища як корупційна злочинність, визначенні характеру впливу зовнішніх криміногенних факторів на протиправну поведінку, а також встановленні ознак і властивостей осіб, які вчиняють корупційні правопорушення [5, с. 141-142].

Разом з тим перелік напрямів кримінологічного дослідження корупційної злочинності повинен включати наукове обґрунтування та вироблення комплексу заходів протидії корупційній злочинності. Саме протидія корупційній злочинності виступає основою кримінологічної характеристики корупційної злочинності, що покликана мінімізувати прояви корупції, забезпечити усунення її детермінантної складової та врешті-решт створити умови для нормального розвитку суспільства.

З'ясовано, що такі науковці, як І. Д. Пастух і А.О. Левчук, вказують на ідентичність понять "боротьба зі злочинністю" та "протидія злочинності", що охоплює як кримінально-правові сторони попереджувальної діяльності, так і безпосереднє кримінологічне попередження злочинності. З огляду на це необхідно конкретизувати, що істотні відмінності між протидією та боротьбою з корупційною злочинністю полягають у формах, методах і засобах, використовуваних у рамках відповідної попереджувальної діяльності. Зокрема, протидія корупційній злочинності як найбільш всеохоплююча загальна категорія складається з системи взаємопов'язаних і взаємообумовлених заходів політико-правового, ідеологічного, організаційно-управлінського, соціально-психологічного та іншого характеру. При цьому така протидія корупційній злочинності охоплює не тільки ті заходи, що формують активну реакцію держави на конкретні прояви корупції у суспільстві, але й заходи впливу також і на соціальні передумови формування причинного комплексу та особи злочинця, відповідну правоохоронну діяльність і т. ін. Отже, протидія корупційній злочинності, так як і боротьба з нею, є категорією кримінологічного і одночасно кримінально-правового характеру з тією лише різницею, що такий термін, як "протидія" корупційній злочинності, охоплює дещо більшу кількість напрямів і форм попереджувальної діяльності відносно корупційної злочинності [6, с. 119-121].

Таким чином, можна дійти висновку, що під протидією корупційній злочинності розуміється система заходів політичного, правового, організаційно-управлінського, ідеологічного, соціально-психологічного та іншого характеру, спрямованих на зменшення обсягів корупції, обмеження взаємовпливу корупції та інших соціальних явищ і процесів, нейтралізацію дії та усунення факторів корупції, виявлення, припинення та розслідування проявів корупції, притягнення винних осіб до відповідальності, поновлення законних прав та інтересів, а також усунення наслідків корупційних діянь.

Потрібно виокремлювати щонайменше дві істотні відмінності протидії корупційній злочинності, а саме її зміст і напрям впливу. Так, за змістом протидія злочинності являє собою сукупність не тільки конкретних заходів завчасного виявлення та усунення детермінантів як профілактику, але й різноманітних видів антикорупційної діяльності спеціально уповноважених органів і посадових осіб. Крім цього, за О.Ф. Пасєкою, протидія разом з усуненням факторів злочинності також спрямовується і на недопущення вчинення правопорушень на різних стадіях злочинної поведінки [7, с. 199-200].

Як зазначали О.Ю. Шостко та О.М. Подільчак, обмеження дії негативних явищ і процесів, пов'язаних із злочинністю, нейтралізація її детермінантів, усунення криміногенних факторів формування особистості та її антисоціальної установки, а також превентивний вплив на осіб, які схильні до вчинення правопорушень, це все є цілями кримінологічної профілактики, які повною мірою узгоджуються з соціально-правовим контролем над злочинністю. При цьому, виходячи з вже розглянутих вище взаємозв'язків названої кримінологічної профілактики і протидії злочинності, наведені цілі можуть включатись до мети протидії та запобігання корупційній злочинності [8, с. 193-194].

Загалом у кримінології виокремлюється щонайменше три основні функції протидії та запобігання злочинності, а саме охоронна, регулятивна й виховна. В аспекті протидії корупційній злочинності найбільш вагоме значення надається саме виховній функції, що покликана забезпечити як перспективне, так і ретроспективне переконання та формування у особистості позитивної соціально корисної спрямованості у межах морально-правових цінностей суспільства. Разом з тим реалізація поставленої мети протидії та запобігання корупційній злочинності досягається практичним втіленням саме усіх названих функцій. Сутність регулятивної функції полягає у створенні умов для правомірної поведінки людей відповідно до встановлених правом вимог. З цього приводу А.А. Мошнін також наголошує, що попереджувальна діяльність являє собою одну з гарантій забезпечення принципу верховенства права. Поряд з цим охоронна функція протидії корупційній злочинності має подвійну кримінально-правову і кримінологічну природу, що потрібно враховувати при організації попереджувальної діяльності за даним функціональним напрямом на предмет можливого використання кримінально- правових засобів запобігання злочинності. Так чи інакше, саме охоронна функція як захист суспільних інтересів і цінностей від злочинних посягань повинна забезпечити стримування поширення і розвитку корупції, прийнятні умови існування корупції у соціумі [9, с. 109-110].

Загалом мета протидії злочинності, у тому числі й корупційній, опосередковується природою злочинності як соціально-правового явища, яке є невід'ємним від суспільства і держави. З'ясовано, що відповідно до цього можна виокремити наступні напрями попереджувальної діяльності щодо корупційної злочинності: стримування розвитку злочинності, усунення чи мінімізація її найбільш суспільно небезпечних проявів, нейтралізація причин і умов злочинності, забезпечення правопорядку і стану захищеності суспільства та громадян від злочинності [10, с. 161-162].

О.Ю. Василенко стверджує, і ми цілком погоджуємося з такою думкую, що мета боротьби зі злочинністю передбачає збереження суб'єкта, який вчинив правопорушення, в якості повноцінного члена суспільства, а також незбільшення кількості осіб, які співчувають злочинцям і протистоять державі. По-перше, принциповим положенням виступає те, що як соціально корисна, так і негативна девіантна поведінка особи, у тому числі вчинення корупційного правопорушення, у жодному разі не припиняє її зв'язок із суспільством, членом якого вона залишається [11, с. 169-170].

Відтак, у рамках протидії корупційній злочинності має йтися про нейтралізацію негативних ознак і властивостей особи правопорушника, щоправда, це має здійснюватися з неодмінним урахуванням прав і законних інтересів такої особи. І по-друге, метою протидії корупційній злочинності повинна виступати мінімізація кількості конкретних осіб, потенційно схильних до вчинення корупційних правопорушень, а позитивні зміни у правовій культурі та духовному розвитку не лише окремих осіб, а усього суспільства загалом, а саме соціальні протиріччя проєктуються у свідомості особи, зумовлюючи її схильність до вчинення відповідних правопорушень. Крім цього, важливим вбачається і те, що такі особи характеризуються наявністю в них певної антисоціальної установки, зневагою до суспільства і його цінностей, а не протистоянням державі, що є лише одним із рівнів антисоціальної спрямованості особистості.

Протидія корупційній злочинності, попри її всеохоплюючий характер, все ж включає у себе не всі види антикорупційної діяльності. Зокрема, корупція як соціально-правове явище має наслідком не тільки корупційну злочинність, але й інші корупційні правопорушення, відповідно до чого протидія корупційній злочинності має вибудовуватись згідно із загальною метою антикорупційної діяльності [12, с. 227].

Отже, можна вважати, що запобігання корупційній злочинності за своєю сутністю та змістом наближається до визначення попередження злочинності, що мають спільну мету з нейтралізації факторів корупції та недопущення вчинення корупційних правопорушень. Відтак, запобігання корупційній злочинності можна визначити як особливий напрям протидії корупції, різновид антикорупційної діяльності з усунення та нейтралізації детермінант корупційної злочинності за допомогою комплексу спеціальних засобів впливу на суспільні відносини з метою їх приведення у відповідність до чинного законодавства.

Висновки

Таким чином, соціальна природа злочинності, у тому числі й корупційної, означає її невід'ємність від суспільства, вона є необхідним супутнім процесом соціального розвитку.

Як висновок, можна сказати, що корупція - це соціальне явище, яке охоплює всю сукупність корупційних діянь, пов'язаних з неправомірним використанням особами, уповноваженими на виконання функцій держави, наданої їм влади та службових повноважень. Вона як суспільно небезпечне явище завжди виявляється у формі вчинення конкретних правопорушень, відповідальність за які передбачена різними галузями права.

Визначення в законодавстві такого узагальнюючого поняття, як "корупційне правопорушення", зумовлене необхідністю правильного застосування спеціальних норм, які спрямовані на обтяження становища осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.

З'ясування причин та умов, що детермінують корупційні правопорушення, є необхідною умовою ефективної профілактики цих діянь, а також дозволяє зрозуміти обумовленість такого антисоціального явища, як корупція й, відповідно, визначити її поширеність і характер. Розгляд цього питання є важливим ще й з огляду на те, що корупція є явищем, яке саморозвивається і самодетермінується в межах загальної системи - суспільства загалом, а також детермінує цілу низку інших негативних соціальних явищ.

Література

1. Трепак В.М. Теоретико-прикладні проблеми запобігання та протидії корупції в Україні: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08. Київ. 2020. 36 с.

2. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовт. 2014 р. № 1700-VII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1700-18#Text.

3. Запобігання корупції : підручник / Головкін Б. М., Оболонцев В.Ф., Романов М.В. та ін. Харків: Право, 2020.752 с.

4. Управління кризовими ситуаціями / Гобела В.В., Живко З.Б., Леськів Г. З., Мельник С. І. Львів: ЛДУВС, 2022. 228 с.

5. Шевченко О.В. Кримінологічна характеристика та запобігання корупційній злочинності: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київ. 2012. 241 с.

6. Пастух І. Д., Левчук А.О. Адміністративно-правовий механізм запобігання правопорушенням, пов'язаним з корупцією: монографія. Київ: НАВС, 2023. 219 с.

7. Пасєка О.Ф. Співвідношення понять "правопорушення, пов'язане з корупцією", "корупційне правопорушення" та "корупційний злочин". Право і суспільство. 2020. № 2. Ч. 2. С. 197-203.

8. Шостко О.Ю., Подільчак О.М. Сучасні світові тенденції злочинності. Проблеми законності. 2020. Вип. 148. С. 184-200.

9. Мошнін А.А. Корупція у сучасній Україні: стан та напрями протидії. Наукові праці Міжрегіональної академії управління персоналом. Серія: Політичні науки та публічне управління. 2022. Вип. 2 (62). С. 106-110.

10. Ревак І. О. Легалізація економіки в забезпеченні економічної безпеки суб'єктів господарювання та держави: монографія. Львів: СПОЛОМ, 2021. 240 с.

11. Василенко О.Ю. Деякі зауваги щодо розуміння корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень. Правові новели. 2021. № 14. С. 166-172.

12. Савченко А.В. Генезис визначення поняття "корупційні кримінальні правопорушення" в Кримінальному кодексі України. Реалізація державної антикорупційної політики в міжнародному вимірі: матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 7 груд. 2020 р.): у 2-х ч. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2020. С. 225-228.

13. References:

14. Trepak, V. M. (2020). Teoretyko-prykladni problemy zapobihannia ta protydii koruptsii v Ukraini [Theoretical and applied problems of preventing and countering corruption in Ukraine]: avtoref. dys. ... d-ra yuryd. nauk: 12.00.08, 36 [in Ukrainian].

15. Pro zapobihannia koruptsii [On prevention of corruption]: Zakon Ukrainy vid 14 zhovt. 2014 r. № 1700-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text [in Ukrainian].

16. Holovkin, B. M., Obolontsev, V. F. & Romanov, M. V. ta in. (2020). Zapobihannia koruptsii [Prevention of corruption]: pidruchnyk, Kharkiv, 752 [in Ukrainian].

17. Hobela, V. V., Zhyvko, Z. B., Leskiv, H. Z. & Melnyk, S. I. (2022). Upravlinnia kryzovymy sytuatsiiamy [Management of crisis situations]. Lviv, 228 [in Ukrainian].

18. Shevchenko, O. V. (2012). Kryminolohichna kharakterystyka ta zapobihannia koruptsiinii zlochynnosti [Criminological characteristics and prevention of corruption crime]: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.08, 241 [in Ukrainian].

19. Pastukh, I. D. & Levchuk, A. O. (2023). Administratyvno-pravovyi mekhanizm zapobihannia pravoporushenniam, poviazanym z koruptsiieiu [Administrative and legal mechanism for prevention of offenses related to corruption]', monohrafiia, 219 [in Ukrainian].

20. Pasieka, O. F. (2020). Spivvidnoshennia poniat "pravoporushennia, poviazane z koruptsiieiu", "koruptsiine pravoporushennia" ta "koruptsiinyi zlochyn" [Correlation between the concepts of "corruption-related offence", "corruption offence" and "corruption crime"]. Pravo i suspilstvo, 2, 2, 197-203 [in Ukrainian].

21. Shostko, O. Yu. & Podilchak, O. M. (2020). Suchasni svitovi tendentsii zlochynnosti [Modern world trends in crime]. Problemy zakonnosti, 148, 184-200 [in Ukrainian].

22. Moshnin, A. A. (2022). Koruptsiia u suchasnii Ukraini: stan ta napriamy protydii [Corruption in modern Ukraine: state and directions of counteraction]. Naukovi pratsi Mizhrehionalnoi akademii upravlinnia personalom. Seriia: Politychni nauky ta publichne upravlinnia, 2 (62), 106-110 [in Ukrainian].

23. Revak, I. O. (2021). Lehalizatsiia ekonomiky v zabezpechenni ekonomichnoi bezpeky subiektiv hospodariuvannia ta derzhavy [Legalization of the economy in ensuring the economic security of business entities and the state]: monohrafiia, 240 [in Ukrainian].

24. Vasylenko, O. Yu. (2021). Deiaki zauvahy shchodo rozuminnia koruptsiinykh ta poviazanykh z koruptsiieiu pravoporushen [Some remarks on the understanding of corruption and corruption-related offenses]. Pravovi novely, 14, 166-172 [in Ukrainian].

25. Savchenko, A. V. (2020). Henezys vyznachennia poniattia "koruptsiini kryminalni pravoporushennia" v Kryminalnomu kodeksi Ukrainy [The genesis of the definition of the concept of "corruption criminal offenses" in the Criminal Code of Ukraine]. Realizatsiia derzhavnoi antykoruptsiinoi polityky v mizhnarodnomu vymiri: materialy V Mizhnarodnoi naukovo- praktychnoi konferentsii (m. Kyiv, 7 hrud. 2020 r.): u 2-kh ch. Kyiv, 225-228 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru