Суперечливість публічному порядку України як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Суперечливість публічному порядку України як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу

Нестеренко Микола Дмитрович аспірант, кафедра цивільної юстиції та адвокатури

Анотація

Стаття присвячена аналізу однієї із встановлених законодавством підстав для скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу. Поряд із визначенням класифікації таких підстав в національному законодавстві України, звертається увага на багату судову практику за заявами суб'єктів оспорювання актів вказаних несудових органів цивільної юрисдикції. Обгрун - товується наявність таких груп підстав для скасування рішень міжнародних комерційних арбітражів, які мають публічно-правову та приватно-правову основи. До першої відноситься наявність обставин, що викликають необхідність скасування зазначеного акту за ініціативою органу судової влади. Друга група підстав застосовується за ініціативи суб'єктів оспорювання.

При цьому суперечливість публічному порядку держави при ухваленні рішення міжнародним комерційним арбітражем є окремою підставою для висновку про необхідність скасування вказаного акту. Важливою обставиною при цьому є відсутність чітких критеріїв, визначених на законодавчому рівні, щодо змісту публічного порядку. Останній набуває «оновленого сенсу» в режимі воєнного стану, зокрема при застосуванні економічних санкцій проти суб'єктів господарювання, які є резидентами держави - агресора. У наведених прикладах судової практики демонструється і відсутність єдиного розуміння складових публічного порядку у суб'єктів оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу. З огляду на вказані обставини автор обгрунтовує власне розуміння складових публічного порядку. Це стало можливим завдяки використанню нормативних та наукових джерел, включаючи міжнародні бази цитування. При цьому акцентується увага на національному досвіді застосува - ння зазначеної підстави.

Водночас у роботі розглядаються й інші проблемні питання, пов'язані із правовим регулюванням змісту публічного порядку, зокрема при вирішенні питання можливості та доцільності скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Обґрунтовується необхідність вдосконалення окремих теоретичних напрацювань та певних прогалин змісту національних нормативних актів.

Ключові слова: міжнародний комерційний арбітраж; оспорювання рішення; оскарження рішення; публічний порядок; цивільний процес; цивільне судочинство.

Abstract

Nesterenko Mykola Dmytrovych Post-Graduate Student, Department of Civil Justice and Advocacy, Yaroslav Mudryi National Law University

CONTROVERSY TO THE PUBLIC ORDER OF UKRAINE AS A GROUND FOR CANCELLATION OF THE DECISION OF INTERNATIONAL COMMERCIAL ARBITRATION

The article is devoted to the analysis of one of the legally established grounds for cancellation of international commercial arbitration decisions. Along with the determination of the classification of such grounds in the national legislation of Ukraine, the author draws attention to the rich judicial practice on the applications of subjects contesting the acts of the specified non-judicial bodies of civil jurisdiction. The author substantiates the existence of the following groups of grounds for annulment of international commercial arbitral decisions: public law and private law grounds. The first group includes circumstances which necessitate cancelling the specified act on the initiative of a judicial authority. The second group of grounds is applied at the initiative of the challenging parties.

At the same time, the violation of the public order of the state in the course of making a decision by international commercial arbitration is a separate basis for concluding that the said act needs to be annulled. An important circumstance is the absence of clear criteria defined at the legislative level regarding the content of public order. The latter acquires a “renewed sense” in the martial law regime, in particular when applying economic sanctions against business entities that are residents of the aggressor state. The above examples of judicial practice also demonstrate the lack of a common understanding of the components of public order by the parties challenging the decisions of international commercial arbitration. Given these circumstances, the author substantiates his own understanding of the components of public order. This was made possible by using regulatory and scientific sources, including international citation databases. At the same time, the author focuses on the national experience of applying the specified ground.

At the same time, the article also addresses other problematic issues related to the legal regulation of the content of public order, in particular, when addressing the issue of the possibility and expediency of canceling a decision of international commercial arbitration. The author substantiates the need to improve certain theoretical developments and certain gaps in the content of national regulations.

Keywords: international commercial arbitration; challenging the decision; appeal against the decision; public order; civil process; civil justice.

Постановка проблеми

Загальний вигляд проблеми, постановка якої визначатиме зв'язок змісту цієї роботи із важливими науковими та практичними завданнями, полягає у науковому аналізі підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Особливої уваги при цьому потребує суперечливість публічному порядку України як одній з підстав для скасування вищевказаного документу. Розділ VIII ЦПК України містить законодавче закріплення провадження у справах про оскарження рішень третейських судів поряд із оспорюванням рішень міжнародних комерційних арбітражів. При цьому національне законодавство диференціює підстави для скасування рішень вказаних несудових органів цивільної юрисдикції. Відповідно до ч.1 ст.459 ЦПК України, можливість скасування рішень міжнародних комерційних арбітражів може бути реалізована судом лише у випадках, передбачених зазначеною статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України, або у випадках, визначених Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Статистичні дані Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України дозволяє зробити висновок про значне збільшення справ, прийнятих ним до розгляду у 2023 р. Якщо протягом 2019-2022 рр. вказаний орган прийняв до розгляду 1255 справ, то лише за минулий рік ним прийнято до розгляду 584 справи, не зважаючи на суттєву ускладненість економічної ситуації в державі, в тому числі і внаслідок військової агресії РФ проти України. Однак поряд із суттєвим збільшенням кількості розгляду справ МКАСом, є суттєвим і відсоток оспорюваності рішень цього ж арбітражу. Так, у 2023 р. із загальної кількості ухвалених рішень 12% з них оспорено, у 2022 р. - 22%, у 2021 р. - 41%, у 2020 р. - 8%, у 2019 р. - 17%, у 2018 р. - 10% [1]. Такий значний відсоток рішень, справедливість яких ставиться під сумнів суб'єктами оспорювання актів міжнародного комерційного арбітражу, свідчить про необхідність дослідження підстав для скасування рішень зазначеного юрисдикційного органу, однією з яких є визначення судом того факту, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Метою статті проголошується обгрунтування доцільності класифікації підстав для скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу компетентним судом держави. При цьому обумовлюється дискусійність визначення суперечливості публічному порядку України як окремої підстави для вчинення вищевказаних дій апеляційним судом. Досягнення мети статті, в свою чергу, стало можливим завдяки використанню методологічних засад наукової діяльності при проведенні досліджень правового характеру у цивілістиці. У вітчизняній науковій літературі цьому аспектові приділено належної уваги О.П. Дзебанем та В.Л. Яроцьким [2], керівництва по методології у праві яких активно використовувались автором при підготовці даної публікації.

Особливістю аналізу останніх досліджень та публікацій є визнання мультидисциплінарного характеру наукового літературного фонду даної галузі. Не зважаючи на нормативну урегульованість процедури оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу нормами ЦПК України та наявність наукового інтересу до питань діяльності вказаного арбітражу передусім з боку таких представників науки процесуального права, як В.В. Комаров, В.А. Кройтор, К.В. Мирось, Ю.Д. Притика [3-7] та інших науковців, досягнення мети статті викликає необхідність наукового аналізу досліджень інших тематик. У цьому зв'язку не менш важливим є розуміння процесуальних аспектів перегляду актів правосуддя та їх оскарження в цілому, чому присвячувалась увага К.В. Гусаровим в одному з розділів колективної монографії [8]. Разом з цим, досягнення мети даної роботи не стало б можливим без характеристики особливостей реалізації публічного порядку у країнах ЄС при реалізації різноманітних процесуальних правовідносин [9].

Поєднання вищевказаних знань надало авторові можливості надати для оприлюднення дану роботу, присвячену суперечливості публічному порядку України як однієї з підстав скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. На початку статті обгрунтовується доцільність класифікації встановлених у національному цивільному процесуальному законодавстві підстав для скасування актів зазначених несудових органів цивільної юрисдикції. комерційний арбітраж судовий влада

Виклад основного матеріалу

Науковий інтерес до дослідження вищевказаної підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу обумовлюється специфічністю нормативно-правового змісту таких підстав в цілому. Пояснюється це, передусім, своєрідною «нелогічністю» їх застосування, оскільки ЦПК України не ставить в залежність скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу при порушенні ним вимог законності та обгрунтованості ухваленого акту, що має місце при інстанцій - ному перегляді рішення органу судової влади.

Особливості скасування арбітражного акту передбачає, передусім, розуміння змісту підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу в цілому. Стаття 459 ЦПК України передбачає, на перший погляд, вичерпний перелік зазначених підстав. Вказана норма закріплює наявність двох їх груп. Застосування першої з них є наслідком надання стороною, що подала заяву про скасування, доказів наявності обставин, вказаних у пп. а, б, в, г п. 1 ч. 2 ст.459 ЦПК України. Застосування другої групи підстав може бути можливим за умови визнання судом того, що: а) з огляду на предмет спору останній, відповідно до закону, не міг бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, або б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Така законодавча класифікація підстав для скасування рішення міжна - родного комерційного арбітражу дозволяє диференціювати їх в залежності від суб'єкта ініціювання вказаного застосування. Вона залежить також від характеру обставин, що стали умовою для скасування арбітражного рішення. Першу їх групу законодавець цілком ставить в залежність від волі суб'єкта оспорювання та від надання ним доказів того, що одна із сторін арбітражної угоди була недієздатною, або угода є недійсною за правилами закону, котрому сторони таку угоду підпорядкували, а при відсутності такої вказівки - за українським законом. Наступна підстава, що застосовується за ініціативою сторони, зводиться до надання нею доказів неповідомлення її належним чином про призначення арбітра або про арбітражний розгляд, чи не можливість подання своїх пояснень з поважних причин. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано ї за умови доведення суб'єктом оскарже - ння факту винесення рішення стосовно не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови. Арбітражний акт скасовувати - меться і при наявності в ньому висновків з питань, які виходять за межі арбітражної угоди. Однак якщо постанови з питань, котрі охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою - скасована може бути лише та частина арбітражного рішення, котра містить постанови з питань, які не охоплюються арбітражною угодою. До останньої із закріплених на законодавчому рівні підстав, які застосо- вуються за ініціативою суб'єкта оскарження, відноситься невідповідність складу міжнародного комерційного арбітражу або арбітражної процедурі угоді сторін. Але за умови, якщо така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону.

Вищевказана диференціація дозволяє класифікувати підстави для скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу на дві групи. До першої, за змістом ст. 459 ЦПК України, відносяться обставини порушення процедури арбітражного розгляду та браку правосуб'єктності сторони складу самого арбітражу. Друга група підстав обумовлена застосуванням, за змістом п.2 ч.2 ст.459 ЦПК України, за ініціативою суду.

Таку нормативну конструкцію вважаю не логічною виходячи з наступного. Цивільне процесуальне законодавство побудовано на засадах диспозитивності та змагальності. Це передбачає свободу реалізації права на звернення до суду, включаючи право оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу. В даному аспекті особа, що звернулась із заявою про скасування рішення такого арбітражу, має довести власні доводи та міркування. У ситуації ж, що описується, законодавець визначає компетенцію суду щодо можливого скасування арбітражного рішення не залежно, як вбачається, від волі суб'єкта оскарження. Не заперечуючи в цілому проти існування підстав скасування другої групи, автор вважає за доцільне запропонувати законодавче редагування абз.1 п.2 ч.2 ст.459 ЦПК України, визначивши, що не залежно від доводів сторони, рішення міжнародного комерційного арбітражу підлягає скасуванню за умови визнання судом наявності однієї з двох з нижчевикладених підстав, або їх сукупності. Подібна конструкція можливого виходу суду за межі доводів учасників справи має місце при апеляційному (чч. 4, 5 ст. 367 ЦПК України) та касаційному (ч.3 ст. 400 ЦПК України) провадженнях.

Суперечливість арбітражного рішення публічному порядку України є окремою підставою скасування акту міжнародного комерційного арбітражу, яка може застосовуватись за ініціативою суду. Віднесення цієї обставини до окремої групи підстав скасування арбітражного рішення не означає відсутності ініціативи суб'єкта оскарження для її застосування. Приклади судової практики, наведені нижче, демонструють можливість зазначенні в процесуальному документі - заяві заінтересованої особи, наявного факту суперечливості рішення публічному порядку України. Проте наявність підстави, визначеної пп. «б» п.2 ч.2 ст. 459 ЦПК України, та доцільність її застосування при скасуванні рішення міжнародного комерційного арбітражу, перевіряє компетентний суд, що розглядає заяву про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу.

При цьому звертає на себе увагу законодавча конструкція норми, яка регламентує випадки скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу при застосуванні цієї підстави за умови, якщо «арбітражне рішення суперечить публічному порядку України». Така редакція законодавчого припису, як і інші норми національного законодавства, не визначають зміст зазначеної «суперечливості публічному порядку». Інтерес до законодавчого визначення публічного порядку та пов'язаних з ним понять обумовив розробку проєкту Закону «Про публічний порядок», розроблений суб'єктом законодавчої ініціативи - народним депутатом України, доктором юридичних наук С.В. Шаховим. Доволі актуальним та змістовним є в цьому аспекті характеристика публічного порядку професором Є.В. Петровим, суддею Верховного Суду та доктором юридичних наук. Він зазначає, що правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар' єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок [10, C. 9]. Зазначений автор навів низку прикладів з діяльності Верховного Суду по справам, в яких органом судової влади визнано не дотримання публічного порядку України у правовідносинах, що ним розглядались [10, C. 19].

Стаття 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» дорівнює публічний порядок до основ правопорядку, визначаючи при цьому можливість застосування вказаних правил виключно до норми права іноземної держави. У таких випадках має застосовуватись право, що має найбільш тісний зв'язок із правовідносинами. Якщо таке право визначити або застосувати неможливо, - застосовується право України. Проте дане правило, вважаю, не підлягає застосуванню при вирішенні питання про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, враховуючи наступне. До повноваження апеляційного суду як суду першої інстанції, що розглядає заяви про скасування рішень вказаного органу, не входить повноваження стосовно зміни акту цього арбітражу. Тому суд при перегляді рішення міжнародного комерційного арбітражу не вправі застосовувати право, що має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, які розглядаються. Крім цього, зазначена вище норма Закону України «Про міжнародне приватне право» закріплює її дію лише для норми права іноземної держави при аналізі її відповідності публічному порядку. Рішення міжнародного комерційного арбітражу при цьому не є об'єктом застосування цієї норми.

Таке бракування визначеного змісту публічного порядку України, суперечливість якому передбачена в якості підстави для скасування рішення вказаного вище несудового органу цивільної юрисдикції надає судам можливість широкого тлумачення зазначеної правової категорії при розгляді справ відносно оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу. За змістом однієї з постанов Верховного Суду, під суперечливістю публічному порядку суб'єкт оскарження «маскує» очевидне, на його думку, неправильне застосування фундаментальних засад національного та міжнародного права про настання відповідальності та свободи договору під суперечливість публічному порядку держави. Верховний Суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції по цій справі, послався на п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України». Там роз'яснено, що під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

При визначенні змісту цього поняття, як вказано у судовому рішенні, варто враховувати рекомендації Асоціації міжнародного права щодо публічного порядку, прийняті у місті Нью-Делі у 2002 році, у яких зазначено, що остаточність арбітражних рішень у міжнародному комерційному арбітражі повинна поважатися за винятком надзвичайних обставин. Такі надзвичайні обставини існують, якщо визнання або примусове виконання арбітражного рішення буде суперечити міжнародному публічному порядку. Згідно з пунктом 1 (d) цих рекомендацій, міжнародний публічний порядок будь-якої держави включає в себе: (I) фундаментальні принципи, що стосуються справедливості або моралі, які держава бажає захищати, навіть якщо вона не була безпосередньо залучена до участі у спорі; (Ii) правила, призначені для обслуговування основних політичних, соціальних або економічних інтересів держави, відомі як lois de polis або «правила громадського порядку»; і (Iii) обов'язок держави дотримуватися своїх зобов'язань перед іншими державами або міжнародними організаціями.

Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1995 року, встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі -продажу товарів від 22 грудня 1986 року.

Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визна - чені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності, недоторканості та основних консти - туційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжна - родними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо.

Доводи SIA «ZodiakPlus» щодо порушення арбітражним рішенням публічного порядку України зводяться до незгоди з правильністю застосування Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, з правильністю визначення строку виконання зобов'язання та не свідчать про порушення публічного порядку України.

Посилання заявника на істотні, на його думку, порушення матеріальних норм при ухваленні арбітражного рішення, зокрема на помилкове встановлення судом вини відповідача за невиконання контракту та покладення на нього обов'язку відшкодувати завдані збитки та сплатити штраф, не є підставою для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу [11].

Матеріали іншої справи, на яку посилався проф. Є.В. Петров у цитованій презентаційній роботі, свідчать про визнання судом певних обставин такими, що суперечать публічному порядку України. Пункт 10 мотивувальної частини судового рішення пояснює неможливість застосування певних наслідків невиконання зобов'язань у справах про стягнення з підприємства оборонно - промислового комплексу, внесеного до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта. Верховний Суд при цьому зазначає (п. 10, 11 Постанови), що такі принципи та засади стосуються насамперед національної безпеки України, тобто захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (пункт 9 частини першої ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України»), а державна політика у сфері означеної безпеки спрямована, зокрема, на захист людини і громадянина (частина перша статті 3 вказаного Закону) [10, C.19; 12].

Враховуючи вищеописані складнощі при визначенні змісту публічного порядку та браку його закріплення у нормативних актах, вважаю за можливе висловити пропозиції щодо подолання такої прогалини. Уявляється, що при визначенні суперечливості публічному порядку України слід розуміти порушення конституційних положень, які регламентують основні засади державного устрою та національної безпеки держави. При цьому, враховуючи необхідність дотримання принципу верховенства права, слід визнати обов'язковість дотримання нормативних приписів всіма суб'єктами правовідносин. Однак можливе порушення (не дотримання) міжнародним комерцій - ним арбітражем норм матеріального та (або) процесуального права, які не відносяться до кола підстав скасування арбітражного рішення при розгляді ним справ, не варто вважати порушенням публічного порядку України. Хоча слід зазначити і про певну логічність у обгрунтуванні протилежної позиції.

Висновки

Авторська оцінка змісту публічного порядку України як самостійної підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не є остаточною та такою, що дає вичерпні відповіді на існуючі прогалини змісту вказаного порядку. За межами даної наукової статті залишилось визначення нормативного змісту «суперечливості» публічному порядку та його відмінностей від доволі схожих, але не ідентичних категорій, як «порушення», «недотримання», «невідповідність» тощо.

Література

1. Статистика ІСАС за 2023 р. [Електронний ресурс].

2. Дзьобань О.П., Яроцький В.Л. Герменевтичний метод у сучасних цивілістичних дослідженнях: до питання про доцільність застосування / О.П. Дзьобань, В.Л. Яроцький // Інформація і право. - 2017. - № 2 (21). - С. 5-12.

3. Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж / В.В. Комаров. - Харьков: Основа, 1995. 304 с.

4. Кройтор В. А. Юрисдикція міжнародного комерційного арбітражного суду як самостійної постійно діючої арбітражної установи (третейського суду) в Україні. [Електронний ресурс] / В. А. Кройтор // Юридичний науковий електронний журнал. - 2024. - № 5.

5. Мирось К.В. Форми господарського судочинства та місце в них справ про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу / К.В. Мирось // Актуальні питання у сучасній науці. - 2023. - № 10 (16). - С. 382-389.

6. Мирось К.В. Відмінності інстанційного оскарження судового рішення від оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу / К.В. Мирось // Південноукраїнський правничий часопис. - 2023. - № 4. - С. 53-56.

7. Притика Ю.Д. Онлайн-арбітраж: поняття, ознаки та перспективи впровадження в Україні / Ю.Д. Притика // Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень. - 2018. - С. 159-167.

8. Приватноправові механізми здійснення та захисту суб'єктивних прав фізичних та юридичних осіб: колективна монографія / В.Л. Яроцький, В.І. Борисова, І.В. Спасибо- Фатєєва, І.В. Жилінкова та ін. / за ред. проф. В.Л. Яроцького. - Харків: Юрайт, 2013. - 272 с.

9. Fossati, Curzio. (2024). Circolazione delle sentenze all'interno dell'Unione europea e ordine pubblico: Una recente pronuncia della Cassazione italiana. CUADERNOS DE DERECHO TRANSNACIONAL, 16(1), 782-797.

10. Петров Є.В. Публічний порядок держави як «перешкода» виконанню рішення міжнародного арбітражу [Електронний ресурс] / Є.В. Петров // Верховний Суд.

11. Постанова Верховного Суду від 1 грудня 2022 р. по справі № 824/60/22. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень.

12. Постанова Верховного Суду від 8 червня 2021 р. по справі № 824/241/2018. [Електронний ресурс]. Єдиний державний реєстр судових рішень.

References

1. Statystyka ISAS za 2023 r. [ISAS statistics for 2023].

2. Dzoban O.P., Yarotskyi V.L. (2017). Hermenevtychnyi metod u suchasnykh tsyvilistychnykh doslidzhenniakh: do pytannia pro dotsilnist zastosuvannia [Hermeneutic method in modern civilist]. Informatsiia i parvo - Information and law, 2(21), 5-12 [in Ukrainian].

3. Komarov V.V. (1995). Mezhdunarodniy kommercheskyi arbytrazh [International commercial arbitration]. Kharkiv: Osnova [in Ukrainian].

4. Kroitor V.A. (2024). Yurysdyktsiia mizhnarodnoho komertsiinoho arbitrazhnoho sudu yak samostiinoi postiino diiuchoi arbitrazhnoi ustanovy (treteiskoho sudu) v Ukraini [Jurisdiction of the International Commercial Arbitration Court as an independent permanent arbitration institution (arbitration court) in Ukraine.]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, 5 [in Ukrainian].

5. Myros K.V. (2023). Formy hospodarskoho sudochynstva ta mistse v nykh sprav pro osporiuvannia rishen mizhnarodnoho komertsiinoho arbitrazhu [Forms of economic litigation and the place in them of cases on contesting decisions of international commercial arbitration]. Aktualni pytannia u suchasnii nautsi - Current issues in modern science, 10(16), 382-389 [in Ukrainian].

6. Myros K.V. (2023). Vidminnosti instantsiinoho oskarzhennia sudovoho rishennia vid osporiuvannia rishen mizhnarodnoho komertsiinoho arbitrazhu [Differences between instant appeal of a court decision and contestation of international commercial arbitration decisions]. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys - Southern Ukrainian legal journal, 4, 53-56 [in Ukrainian].

7. Prytyka Yu.D. (2018). Onlain-arbitrazh: poniattia, oznaky ta perspektyvy vprovadzhennia v Ukraini [Online arbitration: concepts, signs and prospects of implementation in Ukraine]. Niu- Yorkska konventsiia pro vyznannia ta vykonannia inozemnykh arbitrazhnykh rishen - New York Convention on the Recognition and Enforcement ofForeign Arbitral Awards, 159-167 [in Ukrainian].

8. larotskyi V.L., Borysova V.I., Spasybo-Fatieieva I.V., Zhylinkova I.V. et al. (2013). Pryvatnopravovi mekhanizmy zdiisnennia ta zakhystu subiektyvnykh prav fizychnykh ta yurydychnykh osib [Private law mechanisms for exercising and protecting the subjective rights of individuals and legal entities]. V.L. Iarotskyi (Ed.). Kharkiv: Yurait [in Ukrainian].

9. Fossati, Curzio. (2024). Circolazione delle sentenze allinterno dellUnione europea e ordine pubblico: Una recente pronuncia della Cassazione italiana. CUADERNOS DE DERECHO TRANSNACIONAL, 16(1), 782-797.

10. Petrov Ye.V. (05 October, 2021). Publichnyi poriadok derzhavy yak «pereshkoda» vykonanniu rishennia mizhnarodnoho arbitrazhu [Public order of the state as an "obstacle" to the execution of an international arbitration award]. Verkhovnyi Sud- Supreme Court.

11. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 1 hrudnia 2022 r. po spravi № 824/60/22. Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen [Resolution of the Supreme Court dated December 1, 2022 in case No. 824/60/22]. Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen - Unified State Register of Court Decisions.

12. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 8 chervnia 2021 r. po spravi № 824/241/2018 [Resolution of the Supreme Court dated June 8, 2021 in case No. 824/241/2018.]. Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen - Unified State Register of Court Decisions.

Размещено на Allbest.ru