Специфіка адміністративних покарань як адміністративно-правових санкцій

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Специфіка адміністративних покарань як адміністративно-правових санкцій

Кирилюк Д.В., к.ю.н., нотаріус

Анотація

Ключовим питанням державного управління та правового регулювання в Україні у довоєнний період і на сучасному етапі є ефективність дії правових норм, а також можливість досягнення необхідних цілей наявними силами та засобами. Ця теза безпосередньо стосується проблематики застосування заходів адміністративного примусу, які відграють важливу роль у забезпеченні правопорядку, захисті та охороні прав і свобод громадян. Всі соціальні регулятори (право, мораль, релігія) за своїм загальним змістом є нормативними. Залежно від джерел формування виокремлюють норми-звичаї, норми моралі, корпоративні норми та норми права. Перераховані види соціальних норм мають характерні, властиві виключно їм особливі санкції. Специфіка санкцій обумовлена об'єктивною природою та особливостями відмінних за своїм змістом видів соціальних норм, різних форм соціального регулювання. При цьому не особливості санкцій визначають відмінність соціальних норм, а навпаки, об'єктивні за своєю природою суттєві відмінності різних видів соціальних норм, їх специфічні ознаки зумовлюють й особливості санкцій за їх порушення.

Метою статті є вивчення особливостей адміністративних покарань як каральних адміністративно-правових санкцій. Аналізуючи праці вітчизняних і закордонних науковців, визначено, що на сучасному етапі можна спостерігати інтенсивний розвиток адміністративно-правових засобів обмежувального та заборонного характеру. Разом з розвитком зазначених правових засобів відбувається й змістовне наповнення засобів адміністративного примусу, а однією з форм останнього є заходи адміністративної відповідальності. Попри те, що проблематика адміністративних стягнень є однією із ключових у змісті інституту адміністративної відповідальності, вона мало вивчалася окремо від інших правових явищ.

Дослідження дозволило визначити, що адміністративна відповідальність як засіб забезпечення правопорядку відіграє важливу роль щодо охорони суспільних відносин, одночасно з цим спостерігається очевидна тенденція у зміщенні акцентів цього виду відповідальності, а саме - її поступове перетворення на механізм «збирання» грошей, як з фізичних, так і з юридичних осіб. Ця тенденція є стримуючим чинником соціального та економічного розвитку, крім того, вона знижує правоохоронний потенціал заходів адміністративного примусу, породжує недовіру суспільства до функціональності правоохоронної системи, і навіть до державного адміністрування взагалі. Своєю чергою застосування санкцій залежить від належного виконання правової норми, оскільки ця негативна реакція держави на її порушення виникає лише за наявності протиправної поведінки або неналежного виконання загальновстановлених правил. Державний примус реалізується у багатьох формах, й тому числі й тих, які охоплюють санкції. Тому, не обмежуючись виключно санкціями, примус може бути застосований не тільки внаслідок порушення правової норми, як реакції у відповідь уповноважених органів, а й через виникнення певних обставин, які загрожують або можуть загрожувати суспільним відносинам.

У висновку наголошено: співвідношення адміністративного примусу та адміністративно-правової санкції є таким: адміністративний примус, хоч і реалізується у формі адміністративно-правової санкції, проте не обмежується її застосуванням. Своєю чергою адміністративно-правова санкція також проявляється у покараннях, прямо передбачених правовою нормою, а також в інших заходах адміністративного примусу.

Ключові слова: санкція, примус, протиправна поведінка, адміністративна відповідальність, адміністративні стягнення, забезпечення правопорядку.

Abstract

Specificity of administrative penalties as administrative and legal sanctions

Постановка проблеми

адміністративний правовий обмежувальний заборонний відповідальність

Актуальність проблем адміністративних покарань ґрунтується на певних факторах:

1) економічному - необхідності державного регулювання господарських відносин конкретними правовими засобами, врахування застосування цих засобів при вчиненні проступків при здійсненні господарської діяльності, відповідно до якої підстави використання адміністративних покарань та їх види повинні визначатися на законодавчому рівні;

2) політичному - необхідності створення та підтримки режиму законності у сфері виконавчої влади з метою забезпечення захисту в адміністративно-правових відносинах умов для належної реалізації прав і свобод громадян;

3) нормативно-правовому - створення нового та реформування чинного адміністративного законодавства повинно відбуватися на підставі науково обґрунтованого врахування соціальних, економічних, політичних змін, що відбуваються, з метою створення ефективного правового механізму захисту суспільних відносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Релевантну до теми дослідження проблематику висвітлювали у своїх працях М. Кернер [2], Л. Лонардо [3], В. Заросило [4] та інші.

Метою статті є дослідження специфіки адміністративних покарань як каральних адміністративно-правових санкцій.

Виклад основного матеріалу

Правова наука та практика у країнах закордонних країнах, як і в Україні, також використовує поняття «санкція». Причому до цієї правової категорії віднесено досить широкий перелік заходів впливу з боку уповноважених органів. Так, наприклад, у Правилах адміністративної процедури США під санкцією розуміють здійснювану адміністративним агентством повну або часткову:

а. заборону, вимогу, обмеження чи іншу вимогу, що впливає на свободу індивіда;

б. відмову у праві на засоби захисту (надання адміністративним агентством грошових коштів, ліцензій, повноважень, звільнення від сплати податків, виконання правових норм, визнання агентством привілеїв, імунітету, вимоги, права тощо);

в. накладення стягнення чи штрафу;

г. знищення, вилучення, конфіскацію власності, відмову у праві на неї;

д. оцінку шкоди, відшкодування, реституцію, компенсацію, виплату витрат, збитків чи винагороди;

е. визначення необхідних умов діяльності, скасування та призупинення ліцензії;

ж. вжиття інших примусових чи заходів, що обмежують права та свободи індивіда [1].

Правова наука та законодавство країн Європи також оперують поняттям «адміністративна санкція», у нього вкладено такий зміст: адміністративні санкції - це адміністративні акти, які накладають покарання на приватних осіб щодо їхніх дій, що суперечать прийнятим правилам. При цьому під адміністративним актом розуміється будь-який індивідуальний захід або рішення, який приймається до виконання виконавчою владою, що містить природу прямої дії незалежно від того, сприятливо воно чи ні щодо прав, свобод та інтересів приватних осіб та не спрямоване на виконання судової функції [3]. Санкцією може бути штраф чи інша каральний захід у грошовій, чи негрошовій формі, тому «актуальним є питання співвідношення норм, які встановлюють адміністративні та кримінальні покарання в Україні, а саме їх удосконалення та уніфікація» [4].

Водночас не всі адміністративні акти, які стосуються права та інтересів приватних осіб, вважаються санкціями. Адміністративні акти можуть мати багато цілей, виходячи виключно з суспільних інтересів, суспільної політики, захисту спільноти від невідворотної небезпеки, використовуючи заходи обережності з урахуванням їхнього карального впливу. Так, відмова надати або відновити ліцензію на підставі того, що претендент не виконує вимог цієї ліцензії, не вважається адміністративною санкцією. Заборона чи припинення дії ліцензії обумовлені новими правовими нормами, спрямованими на захист довкілля, захист здоров'я суспільства також не несуть карального характеру. При цьому виділяється головна риса адміністративних санкцій - сам каральний вплив, який здійснюється внаслідок порушення обов'язків індивідом.

Адміністративна відповідальність - це фактично реалізація передбачених порушеною правовою нормою адміністративно-правових санкцій, а саме застосування уповноваженим органом або посадовою особою адміністративних покарань до правопорушника. Застосування такої адміністративної санкції як прохання припинити певні дії, які порушують встановлений порядок, вказівку на неналежне виконання спеціального порядку не спричиняє настання адміністративної відповідальності, попри те, що відбулося порушення правових норм.

Якщо адміністративна санкція (як негативна реакція держави в особі її уповноважених органів) відбувається при будь-якому порушенні адміністративно-правової норми, то адміністративне покарання застосовується лише при вчиненні проступку, склад якого передбачено правовою нормою та має на меті покарання за порушення встановлених правил. Адміністративні санкції з погляду їх функціональної спрямованості в державному управлінні можуть бути стимулюючими, запобіжними та примусово каральними. Вони включаються до механізму здійснення правопорядку як юридичний засіб переконання та примусу.

Вбачається можливим визначити місце адміністративних покарань у структурі адміністративних санкцій, а саме: стверджувати їх належність до каральних санкцій, які застосовуються до особи внаслідок порушення встановлених правил у випадках, передбаченому законодавством. Проблематика адміністративних покарань в юридичній літературі за радянських часів та на сучасному етапі досліджується переважно не як самостійне правове явище, а виключно у процесі вивчення інституту адміністративної відповідальності. Такий підхід хоч і пояснюється особливістю співвідношення та взаємозалежності цих правових явищ, але водночас суттєво звужує дослідження безпосередньо проблем адміністративних покарань. Одночасно з цим необхідно усвідомлювати щодо адміністративних покарань багатогранність зазначеної проблематики та, як наслідок, можливості множинності підходів до її вивчення. Вбачається можливим серед останніх виокремити такі: в інституційному аспекті - як елемент інституту адміністративної відповідальності; у нормативно-структурному аспекті - як елемент у структурі правової норми, тобто, санкція правової норми; як вид адміністративно-правової санкції - форми державного примусу.

Підходячи до адміністративного покарання з позиції його місця в адміністративно-правових санкціях, необхідно говорити про віднесення цієї правової категорії до окремого виду адміністративно-правових санкцій - каральних. Також можна зробити висновок про те, що адміністративні покарання відрізняються певними особливостями:

- вони мають державно-примусовий характер. Вивчаючи адміністративні покарання, необхідно, перш за все всього, виділити як характерну ознаку їх державно-примусовий характер. Безумовно, їм властивий і виховний характер, проте його сутність полягає у примусовому впливі з боку держави на право;

- у них відбувається поєднання карального, виховного та запобіжного характеру. Адміністративні покарання поєднують елементи карального, виховного та запобіжного характеру. Необхідно зазначити, що правоохоронні можливості адміністративних покарань поширюються як на норми адміністративного права, так і забезпечують охорону інших правовідносин;

- для них характерне специфічне коло суб'єктів застосування. Особливість адміністративних покарань полягає також у специфічному колі суб'єктів застосування. Порівняно з санкціями кримінального та дисциплінарного примусу застосування адміністративного покарання передбачає здебільшого розгалужену систему уповноважених органів виконавчої влади. Одночасно законодавець виділив певні види адміністративних покарань, які можуть бути застосовані виключно у судовому порядку (конфіскація засобу вчинення чи предмета адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого фізичній особі; адміністративний арешт);

- вони мають специфічну мету застосування покарання. Якщо цивільно-правові санкції насамперед спрямовані на відшкодування, компенсацію збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань або вчиненням інших дій (деліктів), то метою адміністративного покарання є: а) покарання правопорушника за скоєний проступок; б) профілактичний вплив на широке коло осіб, як підданих адміністративному покаранню, так і інших з профілактичною метою.

Висновки

Якщо досліджувати адміністративне покарання з погляду структури правової норми (гіпотеза, диспозиція, санкція), то в такому аспекті покарання тотожно санкції. Проте можна вивчати цю правову категорію також в інших аспектах, про що свідчить досвід зарубіжних країн. В інституційному контексті покарання виступає певним елементом, що вбудовується у систему правових норм, взаємодія яких своєю чергою утворює інститут адміністративної відповідальності. Якщо проектувати підхід до юридичної відповідальності як системи норм права, однієї з її видів - адміністративної відповідальності, можна також відзначити, що вона поєднує у собі три групи норм. По-перше, це матеріальні норми, що закріплюють спільні питання адміністративної відповідальності (встановлення складів адміністративних проступків, види покарань, суб'єкти відповідальності). По-друге, це процесуальні норми, які регулюють питання адміністративного провадження у справах про адміністративні проступки. І, по-третє, правові норми, що регулюють правове становище, формування та повноваження суб'єктів адміністративної юрисдикції.

З іншого боку, адміністративні покарання можна розглядати як один із видів адміністративно-правових санкцій, що є формою реалізації державного примусу у широкому аспекті, або, враховуючи галузь правового регулювання, у вузькому значенні доречніше говорити про адміністративний примус.

Література

1. Library T.L. Administrative Procedure Act. Createspace Independent Publishing Platform, 2018. 3o p.

2. Karner M. Interplay between European Union criminal law and administrative sanctions: Constituent elements of transposing punitive administrative sanctions into national law. New Journal of European Criminal Law. 2022. P. 203-228

3. Lonardo L. Challenging EU Sanctions against Russia: The Role of the Court, Judicial Protection, and Common Foreign and Security Policy. Cambridge Yearbook of European Legal Studies. 2023. P. 1-24.

4. Comparative analysis of administrative and criminal punishments in Ukraine and some foreign countries and prospects for changes / V. Zarosylo et al. Social Legal Studios. 2023. Vol. 6, no. 4. P. 251-258.

References

1. Library T.L. Administrative Procedure Act. Createspace Independent Publishing Platform, 2018. 30 p.

2. Karner M. Interplay between European Union criminal law and administrative sanctions: Constituent elements of transposing punitive administrative sanctions into national law. New Journal of European Criminal Law. 2022. P. 203-228

3. Lonardo L. Challenging EU Sanctions against Russia: The Role of the Court, Judicial Protection, and Common Foreign and Security Policy. Cambridge Yearbook of European Legal Studies. 2023. P. 1-24.

4. Comparative analysis of administrative and criminal punishments in Ukraine and some foreign countries and prospects for changes / V. Zarosylo et al. Social Legal Studios. 2023. Vol. 6, no. 4. P. 251-258.

Размещено на Allbest.Ru