Соціальні ризики: виклики, впливи та стратегічне управління в сучасному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра соціальної педагогіки

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», м. Лубни

Соціальні ризики: виклики, впливи та стратегічне управління в сучасному суспільстві

Тунтуєва Світлана Володимирівна,

кандидат педагогічних наук, доцент

Дуванська Катерина Олександрівна, асистентка

Анотація

У статті розглядаються сучасні виклики, що постають перед державою у сфері управління соціальними ризиками, та невідповідність існуючих механізмів сучасним соціальним тенденціям й глобальним змінам. Підкреслюється необхідність мінімізації негативного впливу соціальних ризиків на реалізацію прав громадян на гідний рівень життя та аналізуються сучасні методи управління цими ризиками з точки зору державного управління, враховуючи міждисциплінарний підхід до вивчення. Соціальні ризики становлять різнобічне явище з широким спектром проявів, які впливають на соціальний прогрес країни. В умовах сучасного суспільства, створення та постійне вдосконалення ефективного механізму управління соціальними ризиками стає одним із ключових завдань державної соціальної політики. Українські дослідники акцентують увагу на тому, що питання державної політики у сфері управління соціальними ризиками стають дедалі складнішими, а наявні механізми не відповідають сучасним соціальним викликам. Важливість аналізу сучасних методів управління соціальними ризиками з позиції державного управління визначається необхідністю мінімізації їх негативних наслідків для забезпечення гідного рівня життя громадян.

Феномен соціального ризику досліджується в межах різних наукових дисциплін, що дозволяє комплексно аналізувати дане явище у його численних аспектах і взаємозв'язках. Соціальні ризики завжди передбачають ймовірність потенційних втрат, які можуть виникати внаслідок змін в економічній, політичній і соціальній сферах. Особливо важливо підкреслити необхідність управління ризиками через процедури: ідентифікації джерел ризику, оцінки можливих наслідків, визначення зон ризику, вибору відповідних інструментів управління та організації процесу комунікації для запобігання виникнення кризових ситуацій у майбутньому.

Соціальні ризики визначаються об'єктивними соціально-економічними умовами, які здебільшого не залежать від волі окремих людей. Виникнення та існування соціальних ризиків є закономірним проявом нормального функціонування сучасного суспільства. Вони мають певні ознаки, що дозволяють відокремити їх від інших видів ризиків: змістовний характер, ймовірнісність, прогнозованість. Сутнісною характеристикою соціальних ризиків є динаміка, яка складається з трьох етапів: фактор ризику, подія, що призводить до малозабезпеченості чи соціального неблагополуччя, та безпосередньо соціальний ризик. Управління соціальними ризиками передбачає розробку комплексного підходу до запобігання та мінімізації негативних соціальних наслідків.

Ключові слова: соціальні ризики, ймовірність, кризові ситуації, управління ризиками, мінімізація негативних соціальних наслідків, SWOT- аналіз.

Tuntueva Svitlana Volodymyrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Social Pedagogy, Taras Shevchenko National University of Luhansk

Duvanska Kateryna Oleksandrivna Assistant of the Department of Social Pedagogy, Taras Shevchenko National University of Luhansk

SOCIAL RISKS: CHALLENGES, IMPACTS AND STRATEGIC MANAGEMENT IN MODERN SOCIETY

Abstract

The article explores contemporary challenges facing states in the management of social risks, highlighting the mismatch of existing mechanisms with current social trends and global changes. Emphasis is placed on the necessity of minimizing the negative impact of social risks on citizens' rights to a decent standard of living, and modern methods of managing these risks are analyzed from the perspective of state governance, considering an interdisciplinary approach to study. Social risks constitute a multifaceted phenomenon with a wide range of manifestations affecting a country's social progress. In the context of modern society, establishing and continually improving an effective mechanism for managing social risks becomes one of the key objectives of state social policy. Ukrainian researchers stress that issues of state policy in the sphere of managing social risks are becoming increasingly complex, with existing mechanisms failing to meet modern social challenges and global trends. The importance of analyzing modern methods of managing social risks from the standpoint of state governance is determined by the need to minimize their negative consequences to ensure citizens' decent standard of living. The phenomenon of social risk is studied within various scientific disciplines, allowing for a comprehensive analysis of this phenomenon in its numerous aspects and interrelationships. Social risks always involve the probability of potential losses arising from changes in economic, political, and social spheres. It is particularly important to emphasize the necessity of risk management through procedures such as risk source identification, assessment of potential consequences, risk zone determination, selection of appropriate management tools, and organization of communication processes to prevent future crises. Social risks are defined by objective socio-economic conditions that largely do not depend on the will of individuals. The emergence and existence of social risks are a lawful manifestation of the normal functioning of modern society. They possess specific characteristics that distinguish them from other types of risks: substantive nature, probability, predictability. The dynamic nature of social risks consists of three stages: risk factors, events leading to insecurity or social disadvantage, and the social risk itself. Managing social risks involves developing a comprehensive approach to preventing and minimizing negative social consequences.

Keywords: social risks, probability, crisis situations, risk management, minimizing negative social consequences, SWOT analysis.

Вступ

Постановка проблеми. Вимога соціальної системи нерозривно пов'язана з людською діяльністю, яка означає, що ризикова ситуація у суспільстві виникає через взаємодію людей. Соціальна активність виступає як динамічна система взаємодії особистості, групи або соціального інституту з оточуючим світом. Результат цієї взаємодії може бути непередбачуваним і незапланованим, а ускладнення соціального життя й неможливість адекватної оцінки ситуації та наслідків діяльності призводять до стану невизначеності, яка стає джерелом виникнення ризикованих обставин. Різноманіття ризиків та їх взаємозалежність свідчать про те, що ризик існує на всіх рівнях, що підкреслює його соціально детермінований характер. Це означає, що ризик включає в себе негативні та несприятливі ситуації, що проявляються як на рівні суспільства, так і на рівні індивіда.

Розглядаючи соціальний аспект ризику, можна прийти до невтішного висновку, що ризик та його наслідки мають соціальне підґрунтя. Ризик виникає там, де існує невизначеність та потреба у виборі альтернативних рішень. За висновками багатьох досліджень, ця невизначеність є характерною рисою сучасного світу.

Соціальні ризики представляють собою складне та багатогранне явище з широким спектром проявів. Їх зв'язок з соціальною сферою обумовлений впливом на соціальний прогрес країни, тому створення та постійне вдосконалення ефективного механізму управління соціальними ризиками є одним із головних пріоритетів у формуванні й реалізації ефективної державної соціальної політики. Сучасні українські дослідники наголошують на ускладненні питань щодо державної політики у сфері управління соціальними ризиками, а, на жаль, існуючі механізми формування та реалізації соціальної політики не відповідають сучасним соціальним викликам й тенденціям глобальних соціальних змін у суспільстві. Саме необхідність мінімізації негативного впливу наслідків соціальних ризиків на реалізацію прав громадян на гідний рівень життя підкреслює важливість аналізу сучасних методів управління соціальними ризиками з точки зору державного управління, що включає їх змістовне наповнення, особливості функціонування, теоретичне обґрунтування та розроблення науково-прикладних підходів до їх мінімізації.

Феномен соціального ризику вивчається в межах різних наукових дисциплін: філософії, соціології, психології, економіки та права. Міждисциплінарний підхід розширює рамки дослідження, що, з одного боку, може спричиняти розбіжності у визначеннях, але з іншого -- дає можливість комплексно аналізувати явище у його численних аспектах і взаємозв'язках. Соціальний ризик завжди передбачає ймовірність потенційних втрат, які можуть виникати внаслідок змін в економічній, політичній і соціальній сферах. Особливо важливо підкреслити необхідність управління ризиками, яка побудована згідно до алгоритму: ідентифікації джерел ризику, оцінки можливих наслідків, визначення зон ризику, вибору відповідних інструментів управління та організації процесу комунікації. Це є критично важливим для запобігання розвитку кризових ситуацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різноманітність концепцій у вивченні природи соціального ризику базуються на міждисциплінарному підході, тобто на поєднанні знань та методів різних наукових галузей, які активно залучаються до цього процесу. З розвитком наукових знань про ризики вони стають предметом систематичного наукового дослідження та аналізу, які відкривають нові можливості для розвитку як теорії, так і практики.

Наукове дослідження проблеми соціального ризику має свої корені у провідних теоретичних працях та емпіричних дослідженнях впливових соціологів, філософів та економістів, серед яких особливе місце належить М. Фуко, Ю. Габермасу, А. Грамші, К. Попперу.

Проблеми вивчення соціальних ризиків в контексті соціальної сфері детально проаналізовані у працях сучасних дослідників І. Губерної, С. Кривко, В. Попова, О. Палія, Н. Чуйко, Л. Риженко, які розробили методологічні підходи до їх аналізу та управління, а також запропонували практичні рекомендації для покращення соціальної політики та соціальної безпеки. На сучасному етапі розвитку даного напрямку вітчизняними дослідниками розглядаються проблеми соціальних ризиків переважно у вимірі національної безпеки, державного управління, людського та соціального розвитку.

Метою статті є дослідження соціальних ризиків як комплексного явища та їх наслідків, а також аналіз сучасних методів управління соціальними ризиками щодо мінімізації негативного впливу та забезпечення соціальної стабільності в сучасному суспільстві.

Виклад основного матеріалу

Соціальні ризики, у світовій практиці є надзвичайно широким за обсягом й змістом поняттям, що включає будь-яку подію, яка може призвести до негативних наслідків як для окремої людини, так і для соціальних груп. Тому соціальні ризики слід трактувати як небезпеки, які породжує та ініціює саме суспільство. Значення терміну «соціальний ризик» суттєво розширюється при його розгляді в контексті соціальних змін.

На основі аналізу підходів до визначення змісту та сутності дефініції «соціального ризику» можна виділити кілька загальних характеристик:

1. соціальний ризик є передусім ймовірністю виникнення несприятливих наслідків, спричинених різноспрямованістю та неузгодженістю поведінки суб'єктів (групи) ризику та конкретного соціально-культурного простору, до якого вони інтегровані;

2. соціальний ризик розглядається у контексті соціальних змін як результат невідповідності дій суб'єкта й об'єкта ризику змінам у соціальному середовищі;

3. соціальні ризики є комплексним наслідком різноманітних дій багатьох соціальних суб'єктів, що впливають на функціонування всього суспільства або окремих його інститутів.

Різноманітність концепцій у вивченні природи соціального ризику відображає широту та складність цього явища. Кожен підхід пропонує свій унікальний погляд на причини та наслідки соціальних ризиків, а також на способи їхнього аналізу та управління. Комплексне розуміння соціальних ризиків вимагає інтеграції різних теоретичних і емпіричних підходів:

- класичні концепції: згідно з поглядами М. Вебера, соціальні ризики є наслідком складних процесів, пов'язаних з раціоналізацією, соціальною стратифікацією та індивідуалізацією, підкреслюючи, що ці процеси, хоча і сприяють прогресу та розвитку суспільства, також створюють нові виклики та загрози для соціальної стабільності та благополуччя. Концепція органічної та механічної солідарності Е. Дюркгейма ґрунтується на його фундаментальних теоріях про соціальну інтеграцію, колективну свідомість та аномію. Важливість цих процесів впливає на стабільність норм для підтримання суспільного порядку. Вчений Ф. Тьоніс розглядав соціальні ризики через призму змін у суспільних структурах та формах соціальної організації, хоча він прямо не використовував термін «соціальні ризики», але його ідеї та теорії дозволяють зрозуміти, як зміни в соціальних структурах можуть породжувати ризики та виклики для суспільства;

- неокласичні концепції - представник цього напряму Т. Парсонс розробив структурно-функціональний підхід, згідно з яким соціальні ризики виникають через дисфункції в суспільних інституціях, коли останні не виконують свої функції ефективно. Інший представник даної течії є Р. Мертон, який підкреслював, що соціальні структури можуть створювати ситуації, де індивіди не мають рівного доступу до легітимних засобів досягнення цілей, що породжує соціальні ризики, такі як девіантна поведінка;

- сучасні концепції, до яких належать праці Е. Гіденса, де він ретельно проаналізував соціальні ризики пов'язані з глобалізацією, технологічними змінами та зростанням рефлексивності. Ідеї вченого У. Бек, які покладені в основу його теорії стверджують, що сучасні ризики відрізняються від традиційних, оскільки вони глобальні, невидимі та можуть мати катастрофічні наслідки.

Аналізуючи різні теорії та визначення соціального ризику можна виділити такі його ознаки:

- причини та фактори соціального ризику часто мають об'єктивний характер відносно окремої особи;

- спостерігається велика ступінь невизначеності стосовно часу його настання та масштабу завданих збитків;

- невідворотність, коли ризики породжують проблеми, які неможливо повністю вирішити, а можна лише зменшити їх вплив;

- безпосередній вплив соціальних ризиків стосується якості життя людей;

- являються джерело різних криз, таких як економічні, політичні, демографічні тощо.

Також доцільно було б розглянути класифікацію соціальних ризиків на основі юридично значущих критеріїв, що дозволяють формалізувати правове регулювання відносин з захисту від ризиків з огляду на їх обсяг та сутність. Зокрема:

- по-перше, залежно від можливості компенсації несприятливих наслідків було виділено ризики, що повністю компенсуються в рамках системи соціального забезпечення, а також ті, що компенсуються лише частково;

- по-друге, залежно від частоти та поширеності факторів були виокремлені типові та нетипові соціальні ризики. Останні потребують встановлення спеціальних правил соціального забезпечення, таких як запровадження більш суттєвих соціальних виплат або спрощення процедур їх надання;

- в-третє, залежно від моменту настання несприятливих наслідків були визначені безпосередні та відстрочені ризики, що дозволяють здійснювати прогнозування видаткових зобов'язань держави у сфері соціального забезпечення.

У сучасних умовах зростання соціального ризику обумовлено об'єктивним збільшенням невизначеності, що супроводжується соціальною нестабільністю та складністю оцінки можливих наслідків певних дій, а інколи й зовсім неможливістю таких оцінок.

Потрібно зауважити, що ймовірність настання негативних наслідків для індивіда, певної соціальної групи чи суспільства зумовлена невідповідністю індивідуальних або групових соціальних процесів у навколишньому соціальному просторі, що протікають в умовах реально існуючої невизначеності, спричиненої трансформацією суспільства в цілому. Таке стрімке неконтрольоване прискорення соціальних змін, викликане нерівномірним розвитком, нездатністю правлячої еліти та суспільства контролювати всі ці зміни, несе в собі ризик дестабілізації та розпаду соціального ладу. Соціальні зміни залишаються під контролем доти, доки люди, на яких вони впливають, здатні осмислити ці зміни позитивно та надати їм позитивного змісту.

Отже, модернізаційні та трансформаційні процеси у суспільстві є ключовими чинниками виникнення й накопичення соціальних ризиків, а характер цих ризиків змінюється відповідно до характеру соціальних змін.

Соціальний ризик пов'язаний з появою у суспільстві умов і проблем, які можуть загрожувати життєдіяльності людей. До основних джерел соціальних ризиків включають:

- довкілля: природні катаклізми, техногенні катастрофи, забруднення навколишнього середовища, глобальне потепління тощо;

- економіку: безробіття, міграція, інфляція, банкрутство великих компаній тощо;

- політику: державні перевороти, війни, повстання, етнічні конфлікти, тероризм тощо);

- здоров'я: епідемії, наркоманія, алкоголізм, СНІД тощо;

- суспільство: злочинність, насильство тощо.

Слід відмітити, що соціальні ризики визначаються також певними об'єктивними соціально-економічними умовами, які здебільшого не залежать від волі та бажань окремих людей (наприклад, безробіття, злочинність, тероризм, демографічні кризи, епідемії тощо). Виникнення та існування соціальних ризиків відбувається як за надзвичайних (екстремальних), так і за звичайних (нормальних) умов розвитку суспільства. Соціальні ризики є закономірним, а не випадковим проявом нормального функціонування суспільства, в основі причини їх розвитку кореняться в базових суспільних відносинах і повсякденних суспільних порядках.

Соціальним ризикам притаманні певні ознаки, які дозволяють відокремити їх від інших видів ризиків. Першою за значимістю ознакою є змістовний характер, який відображає сутність соціального ризику. Настання соціально-ризикових ситуацій (захворювання, інвалідність, безробіття тощо) викликає несприятливі наслідки для людини, такі як матеріальна незабезпеченість і соціальне неблагополуччя.

Друга ознака є зовнішньою та полягає в тому, що соціальні ризики є підставою для соціального забезпечення, будучи формалізованими в чинному законодавстві. Саме законодавче закріплення переліку соціальних ризиків, визнаних державою як підстави для надання певних соціальних послуг, можна вважати сутнісною ознакою соціального забезпечення.

Наступною ознакою соціального ризику є наявність ймовірнісного характеру. Жодні соціальні ризики не можна назвати абсолютно невідворотними, йдеться лише про більшу чи меншу ймовірність їх настання. Саме ця характеристика зумовлює наступну ознаку - прогнозованість, оскільки соціальні зобов'язання, які бере на себе держава у зв'язку із соціальним забезпеченням громадян, потребує значних фінансових вкладень, оцінки економічних можливостей щодо їх компенсації та мінімізації.

Сутнісною характеристикою соціальних ризиків є їх динаміка, що складається з трьох етапів, з яких лише третій можна назвати безпосередньо соціальним ризиком. Перший етап виникнення та реалізації соціальних ризиків називається фактором ризику, що може бути дуже різноманітним. Як правило, умови і фактори виникнення ризиків обумовлені різними природно-кліматичними явищами, стихійними лихами, випадковостями, непередбаченими ситуаціями, міжнаціональними конфліктами, війнами, ймовірнісним характером науково-технічного прогресу тощо. Дійсно, виникнення соціального ризику зазвичай викликається зовнішніми обставинами природного, техногенного, економічного чи соціального характеру.

Другий етап динаміки соціального ризику - це подія, яка призводить до матеріальної малозабезпеченості або соціального неблагополуччя. Це своєрідний поштовх до виникнення соціальних ризиків. Найчастіше такими подіями можуть бути травмування, народження дитини, досягнення пенсійного віку тощо, або можливими станами - захворювання, інвалідність, вагітність тощо. Одні ситуації зумовлюються біологічними причинами - похилий вік, народження дітей; а інші є придбаними за роки життя людини, що визначаються, наприклад, наявністю трудового стажу, вислуги років; треті викликані заподіянням шкоди життю та здоров'ю. Причини соціальних ризиків виділяються як головні, що найбільш повно відображають сутність регульованої ситуації життєвих обставин, за наявності яких індивіду повинні бути надані певні види соціальних послуг. Саме ці обставини, закріплені в законі, є підставами соціальної допомоги з боку держави.

Третій етап - власне ситуація соціального ризику. Не стільки самі причини (старість, інвалідність, народження дитини) є фатальними для людини, скільки, наприклад, пов'язана з ними загроза втрати роботи і, отже, заробітку як основного джерела матеріального забезпечення.

Соціальні ризики є інтегральним поняттям, що об'єднує всі види ризиків у життєдіяльності людини, які можна класифікувати за різними критеріями, такими як джерело походження, характер впливу, ймовірність виникнення, тривалість впливу, масштаб впливу, можливість контролю.

Соціальні та глобальні ризики в сучасному суспільстві, їх багатогранність і неоднозначність вимагають рефлексії, основною метою якої є пошук адекватних способів соціального захисту та механізмів подолання ризиків.

У зв'язку з цим очевидною є необхідність забезпечення на державному рівні безперервного моніторингу та аналізу соціальних ризиків, розробки механізмів управління ними та контролю соціальної сфери життєдіяльності країни. Виникає явна потреба в контролі соціальних ризиків як найважливішої умови існування демократичної, соціальної, єдиної та незалежної держави. Особливістю функціонування вітчизняної системи протидії соціальним ризикам є те, що провідну роль у ній відіграють державні інститути та недержавні інститути соціального захисту.

Протидія соціальним ризикам недержавними суб'єктами, такими як сім'ї, корпоративні об'єднання, благодійні фонди та релігійні конфесії за останній період дещо підвищився. Проте, наявні економічні ресурси цих організацій наразі не забезпечують можливості ефективного впровадження заходів соціального захисту на суспільному рівні, що ускладнює боротьбу з масовими соціальними ризиками. Основні зусилля недержавних суб'єктів зосереджуються на мінімізації індивідуальних ризиків. Для підвищення ефективності протидії соціальним ризикам на глобальному рівні, необхідна інтеграція їх зусиль з державними програмами соціального захисту та розширення фінансових і організаційних можливостей.

Зміни в демографічній структурі населення та його ціннісних орієнтаціях, соціально-трудових відносинах, необхідність підвищення ефективності та результативності соціальних витрат, а також розширення сфери застосування нових технологій, зокрема інформаційних, ставлять перед державою нові завдання у соціальній сфері та вимагають адекватної відповіді з боку соціальної політики. Водночас масштаби, напрями та форми участі держави у вирішенні соціальних проблем залишаються предметом дискусій. У зв'язку з цим важливо розглянути сучасні зміни в підходах до ролі держави в соціальній сфері, що базуються на новій концептуалізації соціальних проблем і розумінні механізмів, які пропонується використовувати для їх вирішення.

До основних інструментів управлінням ризиками у соціальній сфері відносять:

- методи ідентифікації ризиків - використання опитувань, інтерв'ю та фокус-груп для збору інформації про можливі ризики, вивчення статистичних даних, аналіз сильних і слабких сторін, можливостей та загроз за допомогою SWOT-аналізу;

- методи оцінки ризику - оцінка ризиків на основі експертних суджень та досвіду працівників соціальної сфери, використання статистичних методів і моделей для оцінки ймовірності та впливу ризиків;

- методи реагування на ризики до яких належать такі стратегії управління ризиками:

а) мінімізація ризиків: передбачає використання спеціалізованих стратегій й методів для зниження негативного впливу ризиків на суспільство, громадян та соціальні інституції, що включає розвиток і впровадження профілактичних програм із соціального захисту населення; впровадження і удосконалення соціальної політики для захисту вразливих груп населення; розвиток соціальних служб і інфраструктури; підвищення громадської обізнаності про соціальні ризики та методи їх мінімізації через освітні та інформаційні кампанії.

б) уникнення ризиків у соціальній сфері включає в себе ряд стратегій і підходів, спрямованих на уникнення потенційних негативних наслідків ініціатив, програм або подій, які можуть мати негативний соціальний вплив. Для цього проводиться систематичний аналіз, який дає глибоке зрозуміння щодо витрат і можливої користі від імплементації конкретних соціальних ініціатив при підтримці, інтенсивній взаємодії та долученню усіх зацікавлених сторін. Ефективно зарекомендував себе підхід щодо розробки планів дій на випадок кризових ситуацій, таких як соціальні конфлікти або надзвичайні ситуації, з метою зменшення впливу таких подій на суспільство.

в) прийняття ризиків означає усвідомлене прийняття можливості негативних наслідків в обмін на потенційні позитивні соціальні вигоди, такий стратегічний підхід, який враховує комплексні соціальні, економічні та етичні аспекти. До таких аспектів можна віднести розуміння соціальних викликів та проблем, які потребують інноваційних підходів, впровадження стратегічного планування, тобто розробка чітких стратегій та цілей для ідентифікації, оцінки й прийняття соціальних ризиків, враховуючи можливі наслідки та вигоди. Взаємодія з громадськістю, стейкхолдерами і партнерами для забезпечення підтримки і легітимізації ініціатив, що включають елементи ризику. Прийняття ризиків у соціальній сфері є необхідним для досягнення значущих соціальних змін і вимагає балансу між інноваціями, ефективним управлінням і відповідальним ставленням до можливих наслідків для суспільства та його членів.

- методи моніторингу та контролю ризиків - використання зовнішніх або внутрішніх аудитів для оцінки стану ризиків;

- методи документування та звітності - ведення детального реєстру ризиків, що включає опис ризиків, їх оцінку, вжиті заходи та результати;

- методи навчання та розвитку - забезпечення відповідної підготовки команди для ефективного управління ризиками за допомогою участі у тренінгах та семінарах;

- аналіз та коригування - ретроспективний аналіз на основі якого вносяться корективи до процесів управління ризиками, які включать зміни у стратегіях, процедурах або навчальних програмах для покращення ефективності управління ризиками.

Висновки

соціальний ризик державне управління

Таким чином, соціальні ризики є невід'ємною частиною розвитку сучасного суспільства, які мають значний вплив на соціальний прогрес та якість життя населення. Управління цими ризиками є ключовим фактором для забезпечення стійкого розвитку суспільства, підвищення соціальної безпеки та забезпечення гідного рівня життя громадян. До основних інструментів управління соціальними ризиками відносяться методи ідентифікації та оцінки ризиків, а також розробка стратегій для мінімізації, уникнення або компенсації ризиків. Важливим є також підвищення громадської обізнаності про соціальні ризики та методи їх мінімізації. Тому подальші дослідження мають бути спрямовані на глибше розуміння природи соціальних ризиків, розробку нових методологічних підходів до їх аналізу та управління, а також на вивчення впливу соціальних ризиків на різні аспекти життя суспільства.

Література

1. Кравченко Т.В. Тенденції соціально-економічного розвитку населення України щодо визначення та оцінки соціальних ризиків. Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології: збірник наукових праць ХНТУ. 2012. № 2(7). С. 104-109

2. Потабенко Л. В. Соціальні ризики як підстава набуття права на соціальний захист і соціальне страхування. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Право. 2019. Вип. 58, Т. 1. С. 173-176.

3. Березіна С. Б. Соціальні ризики: теорія, методологія, захист: монографія / С. Б. Березіна; Київ: Компрінт. 2018. 543 с. (35,8 друк. арк.

4. Завіруха Н. С. Механізм забезпечення соціального захисту жителів громади в умовах децентралізації. Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми менеджменту та публічного управління в умовах інноваційного розвитку економіки» (м. Тернопіль, 28 травня 2021 року).

5. Кривошеїн В.В. Соціальні ризики урбанізованого суспільства. Особистість і соціальні інститути в урбанізованому суспільстві: місто Дніпро: монографія: в 2 томах. за заг. ред. професора В.В. Кривошеїна. Дніпро: ЛізуновПрес, 2018. Т. 1. С. 90-107

6. Топішко Н.П. Соціальні ризики як чинник регулювання системи соціального захисту населення. Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Серія; Економіка. 2009. Вип. 11. С. 401-411.

7. Кривошеїн В. В. Соціальні ризики постсучасності: сутність та класифікація / В В. Кривошеїн // Epistemological studies in Philosophy, Social and Political Sciences. - 2018. - Vol. 1. - № 1-2. - С. 16-28.

References

1. Kravchenko, T. V. (2012). Trends in the socio-economic development of the population of Ukraine in determining and assessing social risks. Actual Problems of Public Administration, Pedagogy, and Psychology: Collection of Scientific Papers of KhNTU, (2(7)), 104-109.

2. Potabenko, L. V. (2019). Social risks as a basis for acquiring the right to social protection and social insurance. Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. Law, (58, Vol. 1), 173-176.

3. Berezina, S. B. (2018). Social risks: theory, methodology, protection: monograph. Kyiv: Komprint.

4. Zaviruha, N. S. (2021). Mechanism for ensuring social protection of community residents in the context of decentralization. In the materials of the II All-Ukrainian Scientific and Practical Conference with International Participation "Actual Problems of Management and Public Administration in the Conditions of Innovative Economic Development" (Ternopil, May 28, 2021).

5. Kryvoshein, V. V. (2018). Social risks of urbanized society. In Personality and Social Institutions in Urbanized Society: Dnipro: Monograph: in 2 volumes (Vol. 1, pp. 90-107). Dnipro: LizunovPress.

6. Topishko, N. P. (2009). Social risks as a factor in regulating the social protection system of the population. Scientific Notes [of the National University "Ostroh Academy"]. Series: Economics, (11), 401-411.

7. Kryvoshein, V. V. (2018). Social risks of postmodernity: essence and classification. Epistemological Studies in Philosophy, Social and Political Sciences, 1(1-2), 16-28.

Размещено на Allbest.ru