Роль адвокатських організацій у формуванні міжнародного публічного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль адвокатських організацій у формуванні міжнародного публічного права

Ємельянов Володимир Романович доцент кафедри публічного та міжнародного права, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, м. Київ

Анотація

В сучасних умовах діяльність адвокатських організацій та їх вплив на міжнародне публічне право важко переоцінити, що зумовлює особливу актуальність дослідження. Метою статті є розгляд діяльності адвокатських організацій в контексті їх впливу на формування міжнародного публічного права.

Для досягнення даної мети були поставлені такі завдання: - визначити, які організаційні форми адвокатської діяльності існують; - охарактеризувати роль і значення адвокатської діяльності на рівні ЄС; - описати міжнародно- правові стандарти адвокатської діяльності.

В результаті проведеного дослідження, ми дійшли висновку про особливий статус і роль адвокатських організацій у міжнародному публічному праві.

Загалом, існує три організаційні форми адвокатської діяльності: адвокатську діяльність індивідуально, адвокатське об'єднання та адвокатське бюро. У роботі знайшло своє відображення поняття організаційної форми адвокатської діяльності та комплекс її особливостей, який включає, зокрема: 1) організаційна форма адвокатської діяльності є стороною правовідносин із забезпечення адвокатської діяльності; 2) організаційна форма є стороною договору про надання правової допомоги; 3) організаційна форма є стороною податкових правовідносин; 4) виникнення та припинення організаційної форми адвокатської діяльності пов'язане з реєстраційними правовідносинами. У статті розглянуто окремі моменти участі адвокатів на рівні Суду Європейського Союзу та елементи системи міжнародних стандартів адвокатської діяльності, зокрема такі з них, як: доступ до юридичної допомоги та адвокатів; наявність спеціальних гарантій для адвокатів; передбачення вимог щодо кваліфікації та підготовки адвокатів; межі адвокатських обов'язків та наявність відповідальності за їх порушення тощо. Автор статті констатує, що міжнародно-правові стандарти діяльності та організації адвокатури та міжнародно-правові стандарти гарантійної реалізації діяльності адвокатів видається логічним співвідносити як загальне та часткове. У зв'язку з цим пропонується розуміти поняття «міжнародно-правові стандарти реалізації гарантій», як частину в загальному масиві міжнародно-правових актів у галузі діяльності та організації адвокатури, які покликані врегулювати механізми та способи втілення гарантій діяльності адвокатів, метою яких є створення належних умов для дотримання виконання адвокатами власного основного призначення - надання правничої професійної допомоги. Враховуючи, що досліджень з даної тематики майже немає, дана робота має важливу теоретичну цінність.

Ключові слова: адвокат, організаційна форма адвокатської діяльності, гарантії адвокатської діяльності, Суд Європейського Союзу, міжнародні стандарти адвокатської діяльності.

Abstract

Iemelianov Volodymyr Romanovych associate professor of the Department of Public and International Law, Vadym Hetman Kyiv National Economic University, Kyiv

THE ROLE OF ADVOCATE ORGANIZATIONS IN THE FORMATION OF INTERNATIONAL PUBLIC LAW

In modern conditions, it is difficult to overestimate the activities of advocacy organizations and their influence on international public law, which makes the study especially relevant. The purpose of the article is to consider the activities of advocacy organizations in the context of their influence on the formation of international public law.

To achieve this goal, the following tasks were set: - to determine what organizational forms of advocacy exist; - describe the role and significance of advocacy at the EU level; - describe the international legal standards of advocacy.

As a result of the conducted research, we came to a conclusion about the special status and role of advocacy organizations in international public law.

In general, there are three organizational forms of advocacy: individual advocacy, advocacy association, and advocacy office. The work reflects the concept of the organizational form of advocacy and a complex of its features, which includes, in particular: 1) the organizational form of advocacy is a party to the legal relationship for the provision of advocacy; 2) the organizational form is a party to the contract on the provision of legal assistance; 3) the organizational form is a party to tax legal relations; 4) the emergence and termination of the organizational form of advocacy is related to registration legal relations. The article examines individual points of participation of lawyers at the level of the Court of the European Union and elements of the system of international standards of advocacy, in particular, such as: access to legal aid and lawyers; availability of special guarantees for lawyers; provision of requirements for qualification and training of lawyers; the limits of the lawyer's duties and the existence of liability for their violation, etc. The author of the article states that it seems logical to correlate the international legal standards of the activities and organization of the legal profession and the international legal standards of guarantee implementation of the activities of lawyers as general and partial. In this regard, it is proposed to understand the concept of «international legal standards for the implementation of guarantees» as a part of the general array of international legal acts in the field of activity and organization of the legal profession, which are designed to regulate the mechanisms and methods of implementing guarantees for the activities of lawyers, the purpose of which is to create appropriate conditions for lawyers to comply with their main purpose of providing professional legal assistance. Considering that there are almost no studies on this topic, this work has an important theoretical value.

Key words: lawyer, organizational form of advocacy, guarantees of advocacy, Court of the European Union, international standards of advocacy.

Вступ

адвокатська організація міжнародне публічне право

Поява міжнародного права та його розвитку пов'язується з зародженням держав та виникненням систем відносин між ними. Насамперед, міжнародні відносини та норми, що їх регулюють, зародилися в цивілізаціях, в яких мало місце виникнення центрів міжнародного державного життя. Суть міжнародного права полягає у зображенні створеної та модифікаційної світової системи, яка є заснована на ідеї того, що суверенні незалежні держави є єдиними суттєвими учасниками системи міжнародного рівня.

Особливого значення в даному контексті набирає вплив адвокатських організацій на формування міжнародного публічного права.

Метою статті є розгляд діяльності адвокатських організацій в контексті їх впливу на формування міжнародного публічного права.

Для досягнення даної мети були поставлені такі завдання: - визначити, які організаційні форми адвокатської діяльності існують; - охарактеризувати роль і значення адвокатської діяльності на рівні ЄС; - описати міжнародно- правові стандарти адвокатської діяльності.

В результаті проведеного дослідження, ми дійшли висновку про особливий статус і роль адвокатських організацій у міжнародному публічному праві.

Літературний огляд

Висвітлимо деякі наукові джерела, які прямо або побічно мають відношення до тематики дослідження. Так, Д. Забзалюк розглянув організаційні та функціональні основи адвокатського самоврядування в Україні та дійшов висновку, що органи адвокатського самоврядування наділені правами (повноваженнями) щодо адміністрування системи безоплатної правової допомоги. За підходом Д. Забзалюка, це фактично означає передачу керування (бюджетними) державними коштами органам адвокатського самоврядування. Д. Забзалюк визначає такі завдання адвокатського самоврядування, як забезпечення та інституалізація діяльності органів адвокатського самоврядування, організація адвокатського професійного корпусу [1, с. 127].

B. В.Нікітченко досліджував основну роль та завдання адвокатури як правозахисної організації. Дослідник підкреслює, що, на відміну від інших правозахисних інституцій громадянського суспільства, адвокатура на правових засадах обов'язково залучається до здійснення функцій держави і державних органів (попереднього слідства, правосуддя та іншого). Слід враховувати специфіку цієї сфери як принципово знакову та, безумовно, необхідну умову, бо без участі адвоката юридичні процедури слідства та правосуддя деформуються, перетворюючись на свою протилежність [2, с. 3].

О. Можайкіна висвітлила міжнародно-правове регулювання адвокатської діяльності. За позицією О. Можайкіної, адвокатура як інститут публічного управління є одним із трьох елементів основоположного змісту, покликаний забезпечити верховенство права в демократичних суспільствах. Основна мета адвокатури - здійснити ефективний захист свобод і прав людини. Для того, щоб основні права та свободи були належно забезпечені, захищені та гарантовані, встановлена вимога їх широкого використання усіма суб'єктами, незалежно від виду таких прав - соціальні, економічні, культурні, політичні чи громадянські [3, с. 26].

C. О. Ковтун присвятив роботу функціям органів адвокатського самоврядування в Україні. Науковець розробив поняття функцій органів адвокатського самоврядування, яке включає основні напрями діяльності, передбачені метою адвокатського самоврядування, в порядку та межах, що є передбаченими чинним національним українським законодавством. С.О. Ковтун дійшов висновку, що до основних функцій Національної асоціації адвокатів України за критерієм її статутного та законодавчого визначення є самоврядна, консолідаційна, організаційно-перспективна, адміністративна та корпоративно-захисна функції. Законодавством прямо визначеними є такі функції Національної асоціації адвокатів України як охоронна, представницька, інформаційно-розпорядча (функція управління) та кваліфікаційна [4, с. 292].

О.О. Яловий розробив концепцію удосконалення організаційних основ адвокатури. До основних напрямів удосконалення в Україні організаційних основ адвокатури дослідник відносить: підвищення (зміцнення) ролі адвокатського самоврядування; підвищення якості професійної підготовки та навчання адвокатів; розширення спектру можливостей надання різних видів адвокатських послуг; реалізація (забезпечення) дієвого контролю за адвокатською діяльністю та впровадження і розробка інформаційних систем та нових технологій в адвокатську роботу [5, с. 228].

УП. Бек розглянула поняття та функції органів адвокатського самоврядування в системі органів публічного управління. Стаття УП. Бек окреслює місце в системі органів публічного управління органів адвокатського самоврядування крізь призму їх поняття та функцій. Дослідниця розуміє адвокатське самоврядування як право адвокатської спільноти, що гарантується державою, вирішувати самостійно питання діяльності та організації адвокатури відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Органам адвокатського самоврядування є притаманними певні виняткові функції [6, с. 118].

Таким чином, незважаючи на описані вище наукові роботи, тематика обраного дослідження є мало висвітленою в науковій літературі.

Методологія. В процесі підготовки публікації було використано такі методи дослідження, як метод аналізу, метод синтезу, формально-структурний та логіко-структурний.

Метод аналізу дозволив виокремити організаційні форми адвокатської діяльності. Метод синтезу був використаний при формулюванні висновків та підсумування результатів дослідження. Формально-структурний метод застосовувався при розгляді міжнародних стандартів адвокатської діяльності. Логіко-структурний метод допоміг проаналізувати діяльність адвокатів на рівні Суду ЄС.

Основна частина

За чинним законодавством України про адвокатуру можна визначити три організаційні форми адвокатської діяльності: адвокатську діяльність індивідуально, адвокатське об'єднання та адвокатське бюро.

За обгрунтованою позицією Н.М. Бакаянової, у дійсному законодавстві України про адвокатуру поняття організаційно-правової (організаційної) форми адвокатської діяльності відсутнє, а питання організаційно-правової форми застосовується лише в аспекті щодо організаційно-правових форм юридичної особи чи господарської діяльності [7, с. 102]. Загалом, дана позиція потребує погодження.

О.О. Джабурія визначає організаційні форми адвокатської діяльності як систему правовідносин, що регулюється чинним законодавством, в яких беруть участь суб'єкти, що є спеціально визначеними. Дані правовідносини з'являються в результаті організації адвокатами власної адвокатської діяльності, до якої належить, наприклад, відносини в підсистемі «засновників/учасників» юридичних осіб, що створені адвокатами задля провадження адвокатської діяльності, здійснення реєстрації адвокатської діяльності в індивідуальному порядку як професійної самостійної діяльності, яка має особливості її оподаткування, припинення такої діяльності чи юридичних осіб тощо. Організаційна форма адвокатської діяльності має такі особливості: 1) організаційна форма адвокатської діяльності є стороною правовідносин із забезпечення адвокатської діяльності; 2) організаційна форма є стороною договору про надання правової допомоги; 3) організаційна форма є стороною податкових правовідносин; 4) виникнення та припинення організаційної форми адвокатської діяльності пов'язане з реєстраційними правовідносинами [8, с. 187].

Для системи Європейського Союзу притаманною є досконалий інституційний механізм, який включає дотримання стандартів прав людини та її основних свобод. З-поміж основних чотирьох органів Євросоюзу (Рада. Європарламент, Суд ЄС та комісії ЄС), саме Суд є тим органом, який займає провідне місце щодо захисту свобод і прав людини. Держави-члени зобов'язані дотримуватися юрисдикції Суду. Даний Суд складається з генеральних адвокатів і суддів. За домовленістю між урядами відбуваються призначення, за найбільшими державами резервуються місця генеральних адвокатів. Обираються генеральні адвокати та судді на строк у шість років. Варто пам'ятати, що генеральні адвокати та судді можуть переобрані. Суд розташований у Люксембурзі і судочинство у ньому здійснюється в усній та письмовій формах.

Цікаво, що Конвенція 1950 року не надавала права фізичним особам звертатись до Суду чи здійснювати виступи перед судом у якості сторони у справі. За статтею старих Судових правил представникам Комісії було дозволено - за їхнім власним вибором - залучати та використовувати допомогу будь-якої особи, наприклад, чинний адвокат чи колишній адвокат фізичної особи, яка із заявою зверталася до судового органу.

Дана норма є затвердженою в рішенні Суду від 18 листопада 1970 року. Цікаво, що представники Комісії, з моменту прийняття даної норми, неодноразово її використовували як можливість.

Схоже положення передбачене і Правилами Суду, проте в них міститься й одне важливе нововведення: якщо Комісією або урядом справа була передана до Суду, то та особа, яка є суб'єктом подання скарги, має вказати про своє бажання брати безпосередню участь у процесі судового розгляду. Якщо особою таке бажання висловлюється, що має місце досить часто, то, за загальним правилом, така особа має право на представництво адвокатом. У випадку, коли особою право для захисту її позову було використане під час розгляду справи в Комісії, то за нею зберігається право на таку підтримку і протягом Судового розгляду. Якщо ж особа цим правом не скористалася, то за клопотанням Голови, в певних умовах, на підставі прохання особи їй в будь-який момент може бути надана така допомога. Аналогічним є випадок щодо справ, які були передані в Суд відповідно до судових правил, якщо комісією з трьох суддів, було прийнято рішення про безпосередній розгляд цієї справи Судом.

Окремо необхідно висвітлити тематику міжнародних стандартів адвокатури, до яких належать: доступ до юридичної допомоги та адвокатів; наявність спеціальних гарантій для адвокатів; передбачення вимог щодо кваліфікації та підготовки адвокатів; межі адвокатських обов'язків та наявність відповідальності за їх порушення тощо. Враховуючи вищевикладене, міжнародно- правові стандарти діяльності та організації адвокатури та міжнародно-правові стандарти гарантійної реалізації діяльності адвокатів видається логічним співвідносити як загальне та часткове. У зв'язку з цим можна запропонувати розуміти поняття «міжнародно-правові стандарти реалізації гарантій» за позицією О.О. Козлова, як частину в загальному масиві міжнародно-правових актів у галузі діяльності та організації адвокатури, які покликані врегулювати механізми та способи втілення гарантій діяльності адвокатів, метою яких є створення належних умов для дотримання виконання адвокатами власного основного призначення - надання правничої професійної допомоги [9, с. 372].

Висновки

Роль адвокатських організацій у міжнародному публічному праві важко переоцінити. При цьому важливо відзначити, що за нормативно- теоретичними підходами можна визначити три організаційні форми адвокатської діяльності: адвокатську діяльність індивідуально, адвокатське об'єднання та адвокатське бюро.

На рівні міжнародно-публічного права, особливо в межах діяльності Суду ЄС, йдеться більше про індивідуальну діяльність адвоката, ніж про адвокатські організації.

Окремий пласт досліджень становить система міжнародних стандартів адвокатської діяльності.

Поглиблена взаємодія адвокатських організацій у міжнародному публічному праві потребує подальших досліджень.

Література

1. Забзалюк Д. Організаційні та функціональні основи адвокатського самоврядування в Україні. Наукові записки Львівського університету бізнесу і права. 2019. № 23. С. 127-132.

2. Нікітченко В.В. Основна роль та завдання адвокатури як правозахисної організації. Проблеми становлення правової демократичної держави. 2017. № 4. С. 3-6.

3. Можайкіна О. Міжнародно-правове регулювання адвокатської діяльності. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2020. № 3. С. 26-34.

4. Ковтун С.О. Функції органів адвокатського самоврядування в Україні. Наукові записки Львівського університету бізнесу і права. 2021. № 30. С. 292-297.

5. Яловий О.О. Концепція удосконалення організаційних основ адвокатури. Науковий вісник публічного та приватного права. 2023. № 5. С. 228-234.

6. Бек УП. Органи адвокатського самоврядування в системі органів публічного управління: поняття та функції. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2021.№ 68. С. 118-123.

7. Бакаянова Н.М. Основи адвокатури України: функціональні та організаційні аспекти : монографія. Одеса: Юридична література, 2017. 356 с

8. Джабурія О.О. Організаційні форми адвокатської діяльності: поняття й ознаки. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. 2020. Том 31 (70). № 1. С. 188-194.

9. Козлов О.О. До питання міжнародно-правових стандартів реалізації гарантій адвокатської діяльності. Право та державне управління. 2023. № 2. С. 372-376.

References

1. Zabzaliuk D. (2019). Orhanizatsiini ta funktsionalni osnovy advokatskoho samovriaduvannia v Ukraini [Organizational and functional foundations of self-government of lawyers in Ukraine]. Naukovi zapysky Lvivskoho universytetu biznesu i prava. № 23, P. 127-132. (in Ukrainian)

2. Nikitchenko V.V. (2017). Osnovna rol ta zavdannia advokatury yak pravozakhysnoi orhanizatsii [The main role and tasks of the bar as a human rights organization]. Problemy stanovlennia pravovoi demokratychnoi derzhavy, № 4. P. 3-6. (in Ukrainian)

3. Mozhaikina O. (2020). Mizhnarodno-pravove rehuliuvannia advokatskoi diialnosti [International legal regulation of advocacy]. Zovnishnia torhivlia: ekonomika, finansy, pravo, № 3. P. 26-34. (in Ukrainian)

4. Kovtun S.O. (2021). Funktsii orhaniv advokatskoho samovriaduvannia v Ukraini [Functions of self-governing bodies of lawyers in Ukraine]. Naukovi zapysky Lvivskoho universytetu biznesu i prava, № 30. P. 292-297. (in Ukrainian)

5. Yalovyi O.O. (2023). Kontseptsiia udoskonalennia orhanizatsiinykh osnov advokatury [The concept of improving the organizational foundations of advocacy]. Naukovyi visnyk publichnoho ta pryvatnoho prava, № 5, P. 228-234. (in Ukrainian)

6. Bek U.P. (2021). Orhany advokatskoho samovriaduvannia v systemi orhaniv publichnoho upravlinnia: poniattia ta funktsii [Bar self-government bodies in the system of public administration bodies: concepts and functions]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu, № 68. P. 118-123. (in Ukrainian)

7. Bakaianova N.M. (2017). Osnovy advokatury Ukrainy: funktsionalni ta orhanizatsiini aspekty [Basics of the Bar of Ukraine: functional and organizational aspects]: monohrafiia. Odesa: Yurydychna literatura. 356 p. (in Ukrainian)

8. Dzhaburiia O.O. (2020). Orhanizatsiini formy advokatskoi diialnosti: poniattia y oznaky [Organizational forms of advocacy: concepts and features]. Vcheni zapysky TNU imeni VI. Vernadskoho. Seriia: yurydychni nauky. Tom 31 (70), № 1. P. 188-194. (in Ukrainian)

9. Kozlov O.O. (2023). Do pytannia mizhnarodno-pravovykh standartiv realizatsii harantii advokatskoi diialnosti [Regarding the issue of international legal standards for the implementation of guarantees of advocacy]. Pravo ta derzhavne upravlinnia. № 2, p. 372-376. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru