Репарація як один із можливих механізмів відшкодування збитків, завданих збройною агресією РФ проти України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Репарація як один із можливих механізмів відшкодування збитків, завданих збройною агресією РФ проти України

Чорний Вадим Андрійович аспірант 1 курсу навчання спеціальності 081 Право, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», м. Київ

Анотація

Проблема репарацій, як механізму відшкодування збитків, завданих збройною агресією російської федерації проти України, є надзвичайно актуальною і потребує комплексного підходу та ефективних механізмів врегулювання. Зважаючи на повномасштабне вторгнення, створення системи репарацій стає критично важливим для забезпечення прав індивідуальних жертв, відновлення правового порядку та відбудови постраждалих територій. У статті розглядається один із можливих підходів до репарацій, його вплив на ситуацію в Україні та механізми компенсації, реабілітації та реституції. Також обговорюються процедури виплат компенсацій, включаючи використання заморожених активів рф за кордоном, та створення спеціальної комісії для визначення суми компенсації. Основна мета репарацій полягає у відновленні справедливості та забезпеченні довгострокового відшкодування збитків, спричинених війною.

Запровадження ефективної системи репарацій покликано забезпечити не лише визнання страждань та збитків, заподіяних Україні, але й встановлення механізмів компенсації, реабілітації та реституції для постраждалих осіб та територій.

Дієвий механізм досягнення цієї мети передбачає розробку та запровадження комплексних планів дій, які покликані врахувати інтереси та потреби сторін конфлікту та забезпечити справедливе врегулювання. У цьому контексті розгляд механізмів репарацій стає надзвичайно важливим завданням, що вимагає ретельного аналізу та обговорення. У даному дослідженні буде розглянуто один із можливих підходів до репарацій та його вплив на ситуацію в Україні в контексті збройної агресії рф.

Метою даної статті є перегляд та оцінка наявних механізмів репарацій, а також пошук найбільш оптимальної моделі компенсації від російської федерації за завдану Україні та особам під її юрисдикцією шкоду внаслідок воєнної агресії та вчинених міжнародних злочинів.

Ключові слова: репарації, збройна агресія, Україна, компенсації, міжнародне право.

репарація злочин агресія

Chornyi Vadym Andriiovych 1st year postgraduate student, specialty 081 Law, Open International University of Human Development «Ukraine», Kyiv,

REPARATIONS AS ONE OF THE POSSIBLE MECHANISMS OF COMPENSATION FOR DAMAGES CAUSED BY THE ARMED AGGRESSION OF THE RUSSIA AGAINST UKRAINE

Abstract

The problem of reparations, as a mechanism for compensation for damages caused by the armed aggression of the russian federation against Ukraine, is extremely urgent and requires a comprehensive approach and effective settlement mechanisms. In the face of a full-scale invasion, the establishment of a system of reparations becomes critical to ensure the rights of individual victims, restore legal order, and rebuild the affected areas. The article considers one of the possible approaches to reparations, its impact on the situation in Ukraine and the mechanisms of compensation, rehabilitation and restitution. Procedures for payment of compensation, including the use of frozen assets of the russian federation abroad, and the creation of a special commission to determine the amount of compensation are also discussed. The main purpose of reparations is to restore justice and ensure long-term reparation for the damage caused by war.

The introduction of an effective reparations system is intended to ensure not only recognition of the suffering and damage caused to Ukraine, but also the establishment of mechanisms for compensation, rehabilitation and restitution for affected individuals and territories.

An effective mechanism for achieving this goal involves the development and implementation of comprehensive action plans that take into account the interests and needs of the parties to the conflict and ensure a fair settlement. In this context, consideration of reparations mechanisms becomes an extremely important task that requires careful analysis and discussion. This study will examine one of the possible approaches to reparations and its impact on the situation in Ukraine in the context of the armed aggression of the Russian Federation.

The purpose of this article is to review and evaluate the existing mechanisms of reparations, as well as to find the most optimal model of compensation from the Russian Federation for the damage caused to Ukraine and persons under its jurisdiction as a result of military aggression and international crimes.

Keywords: reparations, armed aggression, Ukraine, compensation,

international law.

Постановка проблеми. Репарація, як механізм відшкодування збитків, завданих збройною агресією російської федерації проти України, виявляється надзвичайно актуальною проблемою, що потребує комплексного підходу та ефективних механізмів врегулювання. У зв'язку з повномасштабним вторгненням, створення ефективної системи репарацій стає однією з найважливіших завдань для забезпечення прав індивідуальних жертв, відновлення правового порядку та відновлення постраждалих територій.

Запровадження системи репарацій передбачає не лише визнання страждань та збитків, заподіяних Україні, але й встановлення механізмів компенсації, реабілітації та реституції для постраждалих осіб та територій. Для досягнення цієї мети необхідно розробити та впровадити комплексні плани дій, які враховують інтереси і потреби всіх сторін конфлікту та забезпечують їх справедливе врегулювання. У цьому контексті розгляд механізмів репарацій стає надзвичайно важливим завданням, що вимагає ретельного аналізу та обговорення. У даному документі буде розглянуто один із можливих підходів до репарацій та його вплив на ситуацію в Україні в контексті збройної агресії рф.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання відшкодування збитків, заподіяних у ході збройного конфлікту, активно досліджується в національних та іноземних наукових публікаціях. Особливу увагу заслуговує робота, опублікована в Енциклопедії міжнародного публічного права Макса Планка, авторами якої є П'єтро Сулло та Джуліан Вайет. Вони розглядають правову природу та історичні механізми відшкодування збитків і коротко описують існуючі проблеми в цьому контексті. У свою чергу, Емануела-К'яра Жілард у своїй науковій статті «Репарації за порушення міжнародного гуманітарного права» зосереджується на виплатах за порушення міжнародного гуманітарного права, що є особливо актуальним у зв'язку з російською агресією. Крім того, українські юристи-міжнародники у своїх інтерв'ю для медіа висловлювали кваліфіковані коментарі щодо виплати компенсації Україні, звертаючи увагу на проблеми, пов'язані з юрисдикційними імунітетами держави та її вищих посадових осіб.

Метою є перегляд та оцінка наявних механізмів репарацій, а також пошук найбільш оптимальної моделі компенсації від російської федерації за завдану Україні та особам під її юрисдикцією шкоду внаслідок воєнної агресії та вчинених міжнародних злочинів.

Виклад основного матеріалу. Репарації - це вираз матеріальної відповідальності в рамках міжнародного права, що передбачає відшкодування державі, яка постраждала від військової агресії, за завдану матеріальну шкоду грошовими коштами, натурою або послугами, як правило, від держави- агресора.

Інститут репарацій зазвичай застосовується після укладення договору про капітуляцію, коли держава-агресор змушена прийняти умови щодо таких репарацій.

Принципи та керівні положення ООН, що стосуються права на правовий захист та репарації жертвам серйозних порушень міжнародного права людини та міжнародного гуманітарного права, розробляють рекомендації для держав щодо забезпечення виконання їхніх зобов'язань із надання репарацій [5]. Ці рекомендації включають різноманітні форми репарацій:

Реституція, компенсація, реабілітація, сатисфакція та гарантії неповторення - це ключові елементи процесу репарації для жертв конфлікту. Реституція спрямована на відновлення становища жертви до того, яке вона мала до порушень, включаючи повернення майна або місця проживання. Компенсація відшкодовує будь-яку економічно оцінену шкоду, включаючи втрату заробітку, майна, економічних можливостей, юридичних та медичних витрат, а також моральної шкоди.

Реабілітація забезпечує медичну та психологічну допомогу, юридичні та соціальні послуги для жертв. Сатисфакція включає припинення продовження порушень, встановлення істини, пошук зниклих безвісти або їхніх останків, публічні вибачення, судові та адміністративні санкції, а також меморіали та вшанування пам'яті.

Гарантії не повторення охоплюють заходи, спрямовані на запобігання повторенню порушень, включаючи реформування законодавства, освіту суспільства та захист правозахисників. Ці елементи разом створюють комплексний підхід до репарації, спрямований на відшкодування жертвам конфлікту та запобігання подібним порушенням у майбутньому.

Ці принципи передбачають, що держави повинні створювати національні програми репарацій та іншої допомоги жертвам у випадку, якщо сторони, відповідальні за завдану шкоду, не можуть або не бажають виконувати свої зобов'язання.

Основною метою репарацій є компенсація завданих під час війни збитків та втрат постраждалій країні через військову агресію. Проте розмір репарацій може бути встановлений таким чином, щоб держава-агресор не могла негайно відновити своє воєнно-економічне становище та не мала можливості повторити акт агресії. У цьому контексті репарації можуть бути розглянуті як стримуючий фактор [6].

Також розмір репарацій може бути обґрунтований шкодою інфраструктурі держави, включаючи економічну складову, і може включати компенсації за загибель населення, примусове переміщення громадян за межі країни, шкоду екології та втрату можливостей. Варто зауважити, що сучасне сприйняття репарацій не передбачає їхнє використання як засобу приниження агресора, але як засобу відновлення справедливості та балансу після війни.

У світовій практиці застосування репарацій вимагає наявності доказів щодо причинно-наслідкового зв'язку між діями агресора та завданою шкодою. Отже, для визначення адекватного розміру репарацій держава повинна зібрати інформацію про всі види своїх втрат через агресію та бути готовою представити належні докази на їх підтвердження.

Питання, пов'язані з виплатою повоєнних репарацій, часто виникають під час початку міжнародного збройного конфлікту (МЗК). Незважаючи на те, що процес відшкодування завданих збитків зазвичай починається лише після завершення МЗК, тривалість і ефективність цього процесу напряму залежать від аналізу та вибору існуючої чи розробки нової репараційної моделі.

Виплата повоєнних репарацій стає складним завданням через те, що відповідний інститут міжнародного права, як правило, має звичаєвий характер, а найбільш прогресивні та людиноцентричні механізми розвинені виключно в доктрині. Ця особливість обмежує можливість використання Міжнародного суду ООН (а в разі збройної агресії росії проти України - також Ради Безпеки ООН), що ускладнює право жертв міжнародних злочинів на відшкодування.

Сьогодні вже розглядаються процедури, за яких шкода, завдана воєнною агресією російської федерації, може бути компенсована за рахунок її заморожених активів за кордоном. Згідно з Міжнародною конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму, держави-учасниці мають право блокувати кошти, які використовуються для вчинення злочинів, та використовувати їх для компенсації жертвам [2]. Однак, ці процедури можуть бути тривалими та складними через вимоги міжнародного права до незалежних судових органів для перевірки законності застосування санкцій.

Наразі детально обговорюється процедура виплат компенсацій, яка може включати два етапи: первинну компенсацію, яка забезпечується поступово, та повну компенсацію, яка передбачається після виплати репарацій з рф. Пропонується створення Комісії з обстеження майна, що має узяти на себе визначення суми компенсації.

Підходи щодо визначення компенсацій та процедури їх виплати ще потребують обговорення та визначення конкретних умов. У той час як цей законопроект розглядається у Верховній Раді, підприємства, які постраждали від агресії, мають бути готові до кваліфікованої фіксації доказів та інформації для подальшого отримання компенсації. Оскільки докази можуть зникнути з часом, важливо ретельно документувати збитки та втрати.

Зобов'язання надати репарацію може випливати з кількох джерел і передбачати відповідальність на різних рівнях.

Міжнародне право прав людини: жертви порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права мають право на ефективний засіб правового захисту та відшкодування від держави, відповідальної за ці порушення. Це передбачено у міжнародних договорах, сторонами яких є росія та Україна.

Міжнародне гуманітарне право: воєнні злочини, такі як агресія, порушення територіальної цілісності та інші, можуть бути підставою для сплати репарацій з боку держави-агресора, у цьому випадку, росії, до постраждалих держав, таких як Україна.

Міжнародне право про відповідальність держав: закони про

відповідальність держав можуть передбачати відшкодування за завдану шкоду внаслідок агресії або інших правопорушень.

Міжнародне гуманітарне право, яке діє під час збройних конфліктів, встановлює зобов'язання держави перед усіма особами під її юрисдикцією, включаючи їхні права проти самої держави. Це право залишається чинним навіть під час конфлікту, забезпечуючи захист прав людини у найважчих умовах.

Окремі особи та групи жертв мають право на засоби правового захисту від порушень їхніх прав під час конфлікту. Це стосується як держав-окупантів, так і держав, що здійснювали контроль над територією чи особами. Міжнародні норми, зокрема, Римський статут, встановлюють можливості для відшкодування збитків потерпілим. Це охоплює реституцію (відновлення становища до порушення), компенсацію (відшкодування економічної шкоди), та реабілітацію (надання медичної та психологічної допомоги). Ці механізми спрямовані на відшкодування збитків та відновлення прав жертв конфлікту. Однак, існують обмеження, зокрема, з виплати компенсацій, які можуть бути здійснені тільки з майна або коштів осіб, визнаних винними Міжнародним кримінальним судом (МКС), або за рахунок Цільового фонду для жертв [3].

Цільовий фонд може поповнюватися коштами та майном, що було вилучене, штрафами або конфіскацією. Однак, навіть у разі засудження винних осіб у військових злочинах, їхнього майна може бути недостатньо для відшкодування всіх компенсацій.

Також існують можливості подати позови до міжнародних арбітражних судів у відносинах між інвесторами та державами. Ці позови можуть включати справи про експропріацію або пошкодження активів в окупованих регіонах або про витіснення інвесторів через санкції.

Наприклад, НАК «Нафтогаз України» звернувся з позовом до Постійної палати третейського суду в Гаазі щодо компенсації збитків, завданих внаслідок анексії Криму. У разі задоволення вимог української компанії, стягнення компенсацій може бути здійснено з майна «Газпрому» за межами росії.

У цілому, ці механізми можуть стати ефективними інструментами для відшкодування збитків, завданих унаслідок російської агресії, але їх успішність може залежати від різних факторів, включаючи політичну ситуацію та готовність сторін дотримуватися рішень міжнародних судів.

Згідно з Європейською конвенцією з прав людини (ЄКПЛ), Україна має можливість звертатися до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як держава, а також окремі особи можуть подавати індивідуальні заяви про порушення Конвенції. Якщо ЄСПЛ визнає порушення, він може призначити «справедливу задоволеність» потерпілій стороні, за умови, що внутрішнє законодавство відповідної держави дозволяє часткове відшкодування. «Справедлива задоволеність» еквівалентна компенсації за матеріальну або моральну шкоду, а також судові витрати. Крім того, виконання судових рішень сприяє відновленню прав порушених осіб та запобігає подальшим порушенням.

Наразі перед ЄСПЛ перебуває декілька міждержавних справ, порушених Україною проти росії [1].

Після 16 вересня 2022 року, коли росія вийшла із Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), суд буде займатися лише індивідуальними та міждержавними заявами проти Росії, які стосуються передбачуваних порушень, що відбулися до цієї дати та в межах своєї юрисдикції. Комітет міністрів Ради Європи закликав Раду Європи діяти та активно розглядати можливі стратегії для забезпечення ефективного виконання судових рішень проти росії. Це означає, що ЄСПЛ продовжить розглядати скарги, які надійшли до 16 вересня 2022 року, але вже не прийматиме нові скарги проти росії після цієї дати. Також він зазначив, що росія повинна виконати ці рішення. Виконання рішень ЄСПЛ може затриматися змінами в політичній ситуації або можливістю росії повернутися до участі в судових процедурах у майбутньому. Україна залишається учасницею ЄСПЛ і, хоча іноді затримується виконання рішень, вона, в основному, дотримується їх.

Отже, міжнародне право надає різні засоби та механізми для відшкодування шкоди, завданої в результаті агресії та інших порушень, та забезпечення прав людини під час збройних конфліктів.

На початку квітня 2022 року Урядом України було створено шість фондів, призначених для забезпечення повоєнного відновлення країни:

Фонд підтримки малого і середнього бізнесу.

Гуманітарний фонд.

Фонд підтримки армії.

Фонд обслуговування та погашення державного боргу.

Фонд відновлення і трансформації економіки (т. зв. План Маршалла для України).

Фонд відновлення майна та зруйнованої інфраструктури.

Уряд закликав міжнародних партнерів, інвесторів, громадські організації, представників бізнесу та громадян надати фінансову підтримку для відродження стабільності української економіки та допомоги українцям в умовах війни з росією [7].

Проте, відсутність публічного доступу до текстів відповідних нормативно-правових актів, які створили ці фонди, ускладнює повний аналіз їх ефективності. За першими враженнями, можна виокремити кілька слабкостей цього підходу:

Джерела фінансування: вони базуються на принципі добровільних внесків, що ускладнює прогнозування обсягів фінансування та покриття завданої шкоди.

Розпорошеність та дублювання функцій: деякі фонди можуть

виконувати схожі завдання, що може призвести до дублювання робіт та ускладнити координацію дій.

Універсальність у питаннях відшкодування збитків: необхідно ретельно розглянути механізми компенсації для різних категорій постраждалих, включаючи державу та цивільне населення.

Незважаючи на кампанію заморожування майна росії та осіб, що знаходяться у санкційних списках через її агресію, питання позбавлення права власності на це майно та перерахування вилучених коштів до фондів відновлення України залишається нерозв'язаним. Ця ситуація вимагає докладного юридичного вирішення та можливої співпраці з міжнародними партнерами [5].

Складність ситуації в Україні призводить до відсутності чіткого розуміння суті репарацій як для держави, так і для жертв конфлікту. Більшість програм з репарацій зазвичай спрямовані на завершення конфліктів, особливо внутрішніх. Проте українська ситуація є унікальною, оскільки ряд ініціатив, що виникають під час конфлікту, свідчать про готовність діяти швидко для їх реалізації. Однак масштаби різних механізмів репарацій різняться, і тому виникають питання щодо чіткого розуміння коротко- і довгострокових потреб як України, так і жертв конфлікту.

Зараз значна частина обговорень стосується відновлення та реконструкції України як держави, а не репарацій окремим жертвам. Це вказує на наративний зсув від правосуддя перехідного періоду. Навіть коли увага звертається на індивідуальний рівень, це, в основному, стосується компенсації.

Національні та міжнародні суб'єкти, які працюють над питанням репарацій для жертв конфлікту в Україні, повинні:

Визначати короткострокові пріоритети, розрізняючи допомогу жертвам і репарації для виправлення завданої шкоди у різних формах, які не підлягають компенсації, включаючи надання притулку, безпеки, продовольства, медичної допомоги та відновлення прав.

Враховувати довгострокове бачення, зокрема:

Розуміння поняття «жертв» у контексті російської агресії;

Визначення репарацій для окремих жертв у наративах про реконструкцію та економічне відновлення України, і способи їх наголошення;

Встановлення пріоритетів репарацій поряд з посиленнями в галузі кримінального правосуддя;

Впровадження репарацій в рамках загальної системи правосуддя перехідного періоду, як це передбачалося до повномасштабного вторгнення.

Нині ми можемо приблизно оцінити суму завданих збитків внаслідок російської агресії за даними, доступними на даний момент:

Екологічні збитки: попередні розрахунки свідчать, що шкода, завдана екології, становить понад 2 трлн грн або близько $54 млрд за офіційним курсом НБУ.

Збитки бізнесу та інфраструктури: внаслідок вторгнення рф, 109 підприємств зазнали прямих збитків на суму $13 млрд, а для їх відновлення необхідно майже $25 млрд. Збитки інфраструктурі України становлять близько $144 млрд.

Загальні збитки: збитки, завдані Україні загалом, перевищують $700 млрд [4].

Жертви часто не мають достатньої інформації про доступні репараційні ініціативи та процедури подання заявок, що призводить до низьких очікувань і обмеженої доступності. Також існують питання щодо відповідності ініціатив, які акцентуються на компенсації, вимогам багатьох потерпілих. Наприклад, Спеціальний Національний Призначений Комітет може надавати пріоритет відшкодуванню у формі реабілітації або, відповідно до обставин, реституції, на додаток до або замість індивідуальних фінансових репарацій.

Хоча в Україні вже існують деякі реабілітаційні ініціативи, такі як інформаційна онлайн-платформа та центри допомоги потерпілим від насильства, для забезпечення повноцінної допомоги жертвам війни потрібно прикласти набагато більше зусиль. Існують категорії потерпілих, які не завжди отримують визнання та підтримку, такі як військовослужбовці, які одночасно співпрацювали з росією і стали жертвами, або ті, хто зазнав порушень за межами території України, наприклад, діти, які зазнали насильницького переміщення. Деякі категорії потерпілих, такі як інваліди, особи старше 60 років, внутрішньо переміщені особи та ті, хто постраждав від домашнього насильства, часто залишаються без належної уваги та підтримки. Для забезпечення повного спектру допомоги цим групам потрібно розширювати програми реабілітації, забезпечувати доступ до них та враховувати специфічні потреби кожної категорії потерпілих[7].

Потрібно забезпечити активне залучення потерпілих до процесу створення та реалізації репараційних ініціатив. Реєстр збитків, створений за ініціативою національних та глобальних політиків, повинен бути переглянутий, оскільки його поточний підхід "згори донизу" ускладнює функціонування та породжує недовіру через відсутність участі потерпілих. Потерпілі мають бути активно залучені до всіх етапів розробки та впровадження репараційних заходів.

Крім того, потрібно змінити фокус дискусій про відшкодування, зосереджуючи увагу не лише на примусовій оплаті росією, але й на гарантуванні прав потерпілих на репарацію та їхньому добробуті. Розробка політики репарацій повинна спрямовувати різні процеси на надання ефективної допомоги жертвам у різних формах, що виходять за рамки простої компенсації. Пріоритет має бути наданий тим, хто постраждав від найсерйозніших порушень, таких як катування, насильство та сексуальне насильство, насильницьке переміщення та інші форми насильства. Крім того, така політика повинна бути доступною для потерпілих, які страждають від страху, травми, стигматизації та відсутності доказів, і повинна бути швидко та всебічно реалізована за підтримки міжнародної спільноти.

Щодо механізмів відшкодування збитків, одним з можливих шляхів є звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Однак, є декілька проблем з таким підходом:

Юрисдикційна проблема: події, що відбулися під час активних бойових дій, можуть не підпадати під юрисдикцію рф для цілей ЄСПЛ. Рф може не бути визнана ЄСПЛ як сторона, винна у завданні збитків під час бойових дій.

Відмова від юрисдикції: рф не визнає юрисдикцію ЄСПЛ, що ускладнює можливість розгляду справ проти неї. Рішення Комітету міністрів Ради Європи про припинення членства рф у Раді Європи і прийняття законів про невиконання рішень ЄСПЛ підсилює цю проблему [6].

Таким чином, хоча звернення до ЄСПЛ може бути одним із шляхів відшкодування збитків, є серйозні перешкоди для ефективного вирішення цього питання через цей механізм. Досвід стягнень повоєнних репарацій з Іраку підкреслює складнощі і тривалість цього процесу. Репарації зазвичай можуть покрити лише частину шкоди, завданої актом агресії, і частково задовольняють інтереси держави, що постраждала.

Україні, як і іншим країнам, які стикаються з потребою відшкодування збитків внаслідок агресії, важливо бути готовою до того, що отримання всіх необхідних коштів може бути складним завданням. Гармонізація національних та міжнародних моделей стягнення репарацій може допомогти максимізувати результати цього процесу.

Також важливо, щоб Україна розглядала різні можливості для розподілу ресурсів та визначала пріоритети у використанні отриманих коштів. Це може включати розгляд відмови від російських енергоресурсів на користь альтернативних джерел енергії, що в середньостроковій перспективі може допомогти зменшити залежність від рф і зберегти кошти для використання на відшкодування збитків.

Висновки

Головне завдання полягає в тому, щоб Україна ретельно розглянула всі можливі шляхи і механізми для відшкодування збитків, а також розробила стратегію, яка максимально враховує її потреби та інтереси в цьому процесі. Механізм створення спеціальної комісії по Україні, що вирішуватиме питання відшкодування збитків, має бути одним із пріоритетів для української дипломатії та робочих груп. Ця комісія може бути створена на основі декларації про гарантії безпеки для України, ухваленої G7.

Одночасно зі створенням комісії необхідно заснувати спеціальний компенсаційний фонд, який буде фінансувати рішення цієї комісії. Цей фонд може поповнюватись з коштів та активів російської федерації та її громадян, які потрапили під санкції. Для цього необхідно, щоб країни, у яких знаходяться «заморожені» активи, внесли відповідні зміни до свого національного законодавства, слідуючи прикладу Канади.

Крім того, механізм виплати репарацій повинен мати міцну юридичну основу. Тому доцільним є внесення відповідного зобов'язання для російської федерації у майбутній Договір про припинення вогню, який містить клаузу про обов'язкову юрисдикцію Міжнародного Суду ООН. Передбачається, що в рамках цього договору буде створено спеціальний орган, наприклад,

Компенсаційна комісія, учасники та гаранти якої будуть західні партнери України. Зокрема, важливо переглянути існуючу багатоцільову систему компенсаційних фондів на національному рівні, спростити її, розширити джерела фінансування, перейти від волонтерських засад до інвестицій та гармонізувати з ініціативами на міжнародному рівні.

Література

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_004#Text.

Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_518#Text.

Римський статут Міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text.

Проект Плану відновлення України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.kmu.gov.Ua/storage/app/sites/1/recoveryrada/ua/audit-of-war-damage.pdf.

Городиський І. М., Бем М. В., Косаревич С. Р., Верланов С. О., Василечко Н. В., Слюсар А. А. Відшкодування для України: моделі, перспективи, виклики: аналітична доповідь. - Львів: Центр Дністрянського, 2023. - 103 с.

Децик О., Демченко О. Компенсації від Росії: у якому вигляді та коли вони можуть бути [Електронний ресурс] // LB.ua. - 2022. - Режим доступу: https://lb.ua/economics/ 2022/04/01/511804_kompensatsii_vid_rosii_yakomu.html.

Надання репарацій для України, листопад 2023 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://redress.org/wp-content/uploads/2023/12/Reparations-Briefing_UA-v.3.pdf.

References

Konventsiia pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod (z protokolamy) (Yevropeiska konventsiia z prav liudyny) [Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (with protocols) (European Convention on Human Rights)]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text [in Ukrainian].

Mizhnarodna konventsiia pro borotbu z finansuvanniam teryzmu [International Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_518#Text [in Ukrainian].

Rymskyi statut Mizhnarodnoho uholovnoho sudu vid 17 lypnia 1998 roku [Rome Statute of the International Criminal Court of 17 July 1998]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text [in Ukrainian].

Proekt Planu vidnovlennia Ukrainy [Ukraine Recovery Plan Project]. (n.d.). kmu.gov.ua. Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/recoveryrada/ua/audit- of-war-damage.pdf [in Ukrainian].

Horodyskyi, I. M., Bem, M. V., Kosarevych, S. R., Verlanov, S. O., Vasylyechko, N. V., & Sliusar, A. A. (2023). Vidshkoduvannia dlia Ukrainy: modeli, perspektyvy, vyklyky [Compensation for Ukraine: models, perspectives, challenges]. Lviv: Tsentr Dnistryanskoho 103.

Detsyk, O., & Demchenko, O. (2022, April 1). Kompensatsii vid Rosii: u yakomu vyhliadi ta koly vony mozhut buty [Compensations from Russia: in what form and when they can be]. Retrieved from https://lb.ua/economics/2022/04/01/511804_kompensatsii_vid_rosii_yakomu.html [in Ukrainian].

Nadannia reparatsii dlia Ukrainy, lystopad 2023 roku [Provision of reparations for Ukraine, November 2023]. (n.d.). redress.org. Retrieved from https://redress.org/wp-content/ uploads/2023/12/Reparations-Briefing_UA-v.3.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru/