Теоретичні аспекти формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна м. Харків

Теоретичні аспекти формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні

Зміївська-Васильковська Ольга Володимирівна аспірант кафедри управління персоналом та підприємництва

Анотація

У статті досліджено теоретичні аспекти формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні. Визначено, що розробка та впровадження державної молодіжної політики ґрунтується на наступних принципах: правовий та соціальний захист молоді з боку держави; створення умов для розвитку особистості та самореалізації; сприяння творчому мисленню та реалізації нових ідей. Також не менш важливою є координація всіх органів, установ і служб. Доведено, що до категорії суб'єктів належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації, політичні партії, релігійні установи, навчальні заклади, а також молодь, але лише якщо вона представлена молодіжними організаціями. Об'єктом молодіжної політики можливо розглядати, той комплекс молодіжних проблем, який має нове покоління, ці проблеми сповільнюють перехідний процес нашої держави.

Розглянуто основні проблеми формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні, серед них: недооцінка органами державної влади гостроти проблем молоді і зберігається уявлення про витратний характер вкладень в молодь залишаються серйозними перешкодами для практичної реалізації положень і принципів державної молодіжної політики; недостатньо узгоджуються між собою окремі напрямки соціальної політики (сімейна, дитяча, молодіжна політика, розвиток освіти та охорони здоров'я, соціальне забезпечення та ін.). Державна молодіжна політика як і раніше залишається на периферії діяльності держави і характеризується суперечливими тенденціями. Позначені стратегічні питання державної молодіжної політики, на жаль, не були актуальні для органів державної влади.

Запропоновано напрями удосконалення державної молодіжної політики, так провідною роллю в реалізації даної політики має бути відведена системі освіти, що виконує не тільки функцію професійної та загальноосвітньої підготовки майбутніх громадян, а й здійснює виховання молоді, сприяння її соціалізації; державна молодіжна політика це частина соціальної політики, і вона повинна йти відповідно до інших напрямків соціальної політики, також вона має бути зорієнтована на підтримку і сприяння реалізації громадянських ініціатив молодих громадян, на їх творення і творчий потенціал. Молодіжна політика не повинна бути політизована, оскільки вирішує соціальні, онтологічні проблеми молоді, але вона повинна бути ідеологізована загальнолюдськими і національними цінностями і напрямками думки, моральними устремліннями, патріотизмом.

Ключові слова: держава, молодь, молодіжна політика, соціальне забезпечення, державна молодіжна політика, принципи державної молодіжної політики.

Zmiyivska-Vasylkovska Olga Volodymyrivna Postgraduate student of the Department of Personnel Management and Entrepreneurship, VN Kharkiv National University Karazina, Educational and Scientific Institute "Institute of Public Administration", Kharkiv

THEORETICAL ASPECTS OF THE FORMATION AND IMPLEMENTATION OF THE STATE YOUTH POLICY IN UKRAINE

Abstract

The article examines the theoretical aspects of the formation and implementation of the state youth policy in Ukraine. It is determined that the development and implementation of the state youth policy is based on the following principles: legal and social protection of youth by the state; creation of conditions for personal development and self-realization; promotion of creative thinking and implementation of new ideas. Coordination of all bodies, institutions and services is also equally important. It is proved that the category of subjects includes state authorities, local self-government bodies, public organizations, political parties, religious institutions, educational institutions, as well as young people, but only if they are represented by youth organizations. The object of youth policy can be considered the complex of youth problems that the new generation has, these problems slow down the transition process of our state.

The main problems of the formation and implementation of the state youth policy in Ukraine are considered, among them: underestimation by the state authorities of the severity of youth problems and the persistent idea of the costly nature of investments in young people remain serious obstacles to the practical implementation of the provisions and principles of the state youth policy; separate areas of social policy (family, children, youth policy, development of education and health, social security, etc.) are not sufficiently coordinated. State youth policy still remains on the periphery of state activity and is characterized by contradictory trends. Unfortunately, these strategic issues of the state youth policy were not relevant for state authorities.

Directions for improving the state youth policy are proposed, so the leading role in the implementation of this policy should be assigned to the education system, which performs not only the function of professional and general education training of future citizens, but also carries out the education of young people, promoting their socialization; state youth policy is a part of social policy, and it should go in accordance with other areas of social policy, and it should also be focused on supporting and promoting the implementation of civil initiatives of young citizens, on their creation and creative potential. Youth policy should not be politicized, as it solves social, ontological problems of young people, but it should be ideologized by universal and national values and directions of thought, moral aspirations, patriotism.

Keywords: state, youth, youth policy, social security, state youth policy, principles of state youth policy.

Постановка проблеми. Розвиток України як демократичної, соціальної та правової держави, її інтеграція у світове співтовариство та становлення розвиненого громадянського суспільства залежить від залучення молоді до державно-суспільних відносин. Очікується, що саме молодь, навчаючись у старших поколінь, буде рухати вперед суспільний прогрес.

Сучасна державна молодіжна політика України, не встигає відповісти як на нормативні, так і на практичні виклики держави і суспільства. Очевидно, що ефективна реалізація державної молодіжної політики має вирішальне значення для довгострокового успіху всіх інших напрямів державної політики. Від якості соціалізації молоді та її схильності до громадянської активності залежить майбутнє як молодого покоління, так і суспільства в цілому. Якщо врахувати ще й людський потенціал, то від дій - чи бездіяльності - молодих людей у напрямку самореалізації залежать темпи й напрями розвитку держави, її добробут. Мається на увазі, що допомога влади молодому поколінню стає тригером позитивних змін у суспільстві. Таким чином, аналіз формування молодіжної політики в Україні набуває нової актуальності з огляду на європейську інтеграцію, а також на завершення трансформаційних процесів, що випливають із посттоталітарних рудиментів до прийняття демократичних принципів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні і практичні аспекти реалізації державної молодіжної політики розглянуті в працях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Вагомий внесок у дослідження державної молодіжної політики зробили такі вчені Горінов П. [3], Дерій Ж. [1],Донченко Т. [2], Драпушко Р. [3], Захаріна М. [1], Захаренко К. [3], Коваль Г.В. [4], Комаринець С. [5], Краснопольська Т. [6], Крюков О. [8], Машталір С. [5], Міненко Є. [3], Ничипоренко С. [7], Прайм А. [1], Подобєд Н. [9], Радченко О. [8] та ін. Незважаючи на велику кількість робіт по означеній проблематиці, слід зазначити наявність низки невивчених питань з теоретичного обґрунтування необхідності державної молодіжної політики, що свідчить про актуальність обраної тематики цієї статті.

Формулювання цілей (мети) статті. Метою даної статті є дослідження теоретичних аспектів державної молодіжної політики та визначення напрямів її удосконалення.

Виклад основного матеріалу. Молодь - це соціальна група, яка відіграє вирішальну роль у розвитку держави та, зрештою, впливає на економічне зростання та рівень ВВП - фактори, які визначають конкурентоспроможність на світовій арені. Проте, як це не парадоксально, молоде покоління також вважається однією з найбільш вразливих верств населення з різних причин. Перша - це відсутність значного фінансового забезпечення та неефективність формування молодіжного потенціалу. Друга - життєва невизначеність серед молодого покоління, як правило, у гонитві за самореалізацією. Сучасна молодь за своєю поведінковою та світоглядною специфікою виглядає як напівмаргінальна особистість на вирішальному переломі формування стратегії майбутнього життя.

У більшості випадків під молодіжною політикою розуміють роботу всіх соціальних інститутів - серед яких партії, громадські організації та інші інститути громадянського суспільства - з метою соціалізації молоді. Це включає їх інтеграцію в соціальні процеси. Кінцевою метою є створення необхідних соціально-економічних, політико-правових та організаційних умов (а також гарантій) особистісного становлення, розвитку та вдосконалення молодої людини. Не забуваючи і про все молоде покоління в цілому [3, с. 116].

Молодіжна політика - це поняття, яке О. Радченко та О. Крюков розглядають як «комплексне явище, що є результатом практичної, науково- теоретичної, ідеологічної та іншої діяльності суспільних інститутів щодо молоді» [8, С. 19]. Це можна розглядати як функцію, що включає багато змінних, таких як дії держави, партій, громадських і релігійних організацій. Одним із ключових елементів молодіжної політики є сама державна молодіжна політика: вона визначає молодь у суспільстві через встановлені законодавчі рамки та вживає різноманітних державних заходів для реалізації цього визначення. Державна молодіжна політика - це держава як суб'єкт, що має специфічні органи, діяльність яких так чи інакше пов'язана з розвитком людини (зокрема освіта, культура, спорт, праця, відпочинок).

Паралельно з державною молодіжною політикою має формуватися суспільна молодіжна політика із залученням широкого кола суб'єктів. До них належать політичні партії, профспілки, бізнес-асоціації, засоби масової інформації, молодіжні групи та сама молодь. Різні суспільні сили можуть сприяти розбудові молодіжної політики, спираючись на власні ресурси. Молодіжна політика політичних партій та громадських об'єднань обмежена їх правоздатністю, але відіграє важливу спрямовуючу роль у розвитку. Це передбачає створення ідеальної моделі чи нормативного образу молодої людини, який організація (корпорація) прагне спроектувати як стандарт суспільству [1, с. 113].

Державна молодіжна політика відносно нова сфера державного управління вона почала формуватися у другій половині ХХ століття як цілісна система, спрямована на забезпечення молоді гідного рівня життя, створення можливостей для саморозвитку та самореалізації. Причинами, що призвели до виділення молодіжної сфери з-поміж інших та активного вивчення процесів її формування, були: ускладнення суспільного життя - переорієнтація економіки на ринкові типи - разом із лібералізацією, спричиненою політичними ландшафтами Західної Європи та США. Ці потрясіння назавжди позначили світоглядні орієнтири [4, с. 24].

Молодіжна політика - це державна практика, яка має здійснюватися для забезпечення правових, економічних та організаційних умов, а також належних гарантій реалізації потенціалу молодої людини та розвитку молодіжних об'єднань, рухів та ініціатив. Державна молодіжна політика має відображати стратегічну лінію держави на забезпечення соціально-економічного, політичного та культурного розвитку країни.

Розробка та впровадження державної молодіжної політики ґрунтується на принципах. Принципи служать дороговказом, надихають на дії, а обмеження стримують силу.

Ми вважаємо, що такими принципами мають бути:

правовий та соціальний захист молоді з боку держави;

створення умов для розвитку особистості та самореалізації.

сприяння творчому мисленню та реалізації нових ідей;

Не менш важливою є координація всіх органів, установ і служб. Отже, інститути соціалізації є механізмом реалізації державної молодіжної політики, важливість і вплив якої зростає в періоди системної трансформації.

Важливо зазначити, що особливості специфіки молодіжної політики проявляються через співвідношення суб'єктів та об'єктів. До категорії суб'єктів належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації, політичні партії, релігія, навчальні заклади. Серед суб'єктів також включено молодь, але лише якщо вона представлена молодіжними організаціями. Йдеться про молодь віком від 14 до 35 років, а також про всі соціальні процеси в суспільстві, тісно пов'язані зі становленням і функціонуванням цієї молодіжної групи.

З точки зору С. Ничипоренко, об'єктом молодіжної політики можливо розглядати, той комплекс молодіжних проблем, який має нове покоління, ці проблеми сповільнюють перехідний процес нашої держави. Автор поділяє проблеми молоді на дві групи:

стрімке зростання соціальних очікувань від молоді, яка не має державної підтримки;

особисті цілі та прагнення молоді щодо свого майбутнього.

У результаті С. Ничипоренко виводить сутність молодіжної політики з концепції двосторонньої комунікації між молоддю та суспільством як «молодь-соціум» [7, с. 66].

Зупинимося на перехідному періоді, протягом якого ускладнюється розпізнавання проблем молоді та вимагає нового підходу. Отже, варто розглядати їх з двох точок зору:

як уряд може сприяти розвитку інноваційних здібностей серед молоді.

як нове покоління може допомогти країні мати більш динамічний розвиток.

Ще одним суттєвим моментом, на який слід звернути увагу при аналізі окреслених проблем, є поява схожих інтересів як у молоді, так і в суспільстві, оскільки вони керуються системами, які відповідають за формування та реалізацію державної молодіжної політики.

Основною нормативно-правовою базою державної молодіжної політики є законодавство про молодь, яке зараз оновлюється. Технічно кажучи в строго юридичному сенсі, термін «законодавство про молодь» можна визначити лише умовно: воно не підпадає під якусь окрему галузь права чи законодавства, а скоріше становить багатогранне питання щодо правового статусу молодих громадян та їхніх організацій. Проте окремого комплексного закону про молодіжну політику в Україні не існує.

Вирішальним напрямом сприяння соціалізації молоді та гуманізації її способу життя є державна молодіжна політика. У ньому беруть участь органи державної влади та місцевого самоврядування, посадові особи, а також установи, які взаємодіють з дітьми та молоддю, разом із відповідними громадськими об'єднаннями. Існуюча нормативно-правова база, що регулює державну молодіжну політику, виступає інструментом дій держави в рамках основних галузей права та законодавства [9; с. 126].

Неспроможність органів державної влади повною мірою усвідомити гостроту молодіжних проблем у поєднанні з їх постійним небажанням визнавати цінність (перевищення вартості) інвестицій у молодь є основними перешкодами на шляху практичної реалізації положень і принципів, закріплених у державній молодіжній політиці. Короткозорий погляд державних органів розглядає питання молодіжної політики лише як відомчі справи; вони мало усвідомлюють, що ці питання переплітаються з самою тканиною та метою самої державності.

Різні сектори соціальної політики (сім'я, діти, молодіжна політика, розвиток освіти та охорони здоров'я, соціальний захист тощо) недостатньо узгоджені між собою, а заходи, які здійснюються в цих сферах, є неадекватними - їм не вистачає підтримки з точки зору робоча сила, інтелектуальний капітал, потік інформації, матеріальні ресурси, технічні можливості чи фінансова підтримка.

Державна молодіжна політика досі не розглядається як один із важливих напрямів діяльності держави, але в ній спостерігаються суперечливі тенденції. Стратегічні питання державної молодіжної політики не були взяті до уваги відповідними державними органами, хоча вони були висвітлені в різних державних звітах про ситуацію з молоддю в Україні, а також у кількох публікаціях дослідників, які займаються проблемами молоді.

Як правило, державна молодіжна політика як сфера діяльності держави перебуває на стадії становлення. Впроваджується на основі координації між усіма органами, відповідальними за соціальну політику держави, нормативне та адміністративне регулювання та фінансове забезпечення. Насправді його реалізація стикається з великими проблемами [6, С. 32].

Винагорода від інвестування в молодь - інтелектуальна, фізична чи економічна - ймовірно, відобразиться в найближчому майбутньому. Це може пояснити, чому прийняття рішень щодо молодіжної політики на державному рівні просувається плавно. Закривання очей на важливість молодіжної політики в державі чи відсутність мети, визначення пріоритетів чи аналізу основних напрямків, пов'язаних із проблемами молоді, призведе лише до соціального лиха. Крім того, це означатиме відмову від вирішення важливих проблем і питань, пов'язаних із молоддю, що може створити ще більше проблем для наступних поколінь. державна молодіжна політика

Необхідно створити умови для реалізації державної молодіжної політики на всіх рівнях - законодавчому, програмному, кадровому матеріально-технічному, фінансово-економічному. Коли ми говоримо про молодь в Україні, ми говоримо про одну третину населення; це наш майбутній потенціал розвитку. Відповідальність за те, щоб Україна залишалася життєздатною та розвивалася, лежить на молодому поколінні, яке становить цю значну частину населення. Соціальну підтримку молоді з боку держави слід розглядати не як акт милосердя, а як інвестицію в різні аспекти майбутнього розвитку країни: економічні, політичні, духовні та культурні. Це також включає в себе повернення інвестицій у самих людей як частину побудови стратегій для кращого суспільства, оскільки вони динамічні - як особистісно, так і демографічно. Якість нашої молоді визначатиме різні перспективи, наприклад, економічні, що ми можемо очікувати залежно від їх потенційного внеску, а також те, що ми можемо сподіватися побачити в таких сферах, як наука чи виробництво завдяки їх інноваціям або навіть культурним результатам, заснованим на їхній творчості.

Ситуація в державі складна і парадоксальна, і вона не може тривати нескінченно, тому необхідно прийняти рішення щодо ставлення держави до молоді. Заходи держави щодо молоді наразі зосереджені на невиправдано маргінальній частині молоді. Ця дія вирішує короткочасну тактичну проблему, оскільки можна очікувати опору з боку цієї маргіналізованої групи через їхню сильну схильність до кримінальної участі; однак не висвітлює позиції держави та суспільства щодо молоді як стратегічного національного ресурсу. Це породжує питання без відповіді, чи бажає держава робити ставку на молодь при визначенні соціальних перспектив України чи ні.

Але вкрай негативно впливає на державну молодіжну політику відсутність нормативно-правового акта, який би чітко визначав мету, основні та пріоритетні напрями молодіжної політики та заходи, що мають здійснюватися відповідно до сучасних тенденцій суспільно-політичного життя України. Необхідні стандарти включають правові, організаційні, економічні та універсальні критерії, які були б єдиними в усій країні для ефективної оцінки всієї роботи з молоддю. Значення цих стандартів як спільної відправної точки для стратегічних ініціатив щодо молоді на національному рівні є очевидним і знаходить підтримку практично у всіх регіонах, а також у молодіжних громадських об'єднаннях країни.

Молодіжна політика розглядається як невід'ємний компонент стратегії соціально-економічного розвитку в багатьох країнах, де вона виходить за рамки простих витрат на програми, пов'язані з молоддю. Натомість це передбачає інвестиції, спрямовані на формування нової кваліфікованої робочої сили, яка, у свою чергу, сприяє розвитку продуктивних сил. Головною метою цього прогресивного підходу до молодіжної політики є соціальний розвиток молодих людей - заохочення їх почуття відповідальності за активну участь у суспільних і національних справах.

Політика, орієнтована на молодь: конкретні інвестиції в молодь як стратегія не помічаються та ще не визнаються в Україні. Концепція інвестування в молодь протягом багатьох років проголошувалася як найбільш розважливий підхід, але вона залишається лише ідеєю без необхідної основи для її правового втілення [5, С. 106].

Сферою правового регулювання в контексті державної молодіжної політики є найбільш проблематичний розвиток механізмів представництва законних інтересів молоді перед державою та суспільством, розширення участі молоді в державному управлінні.

Молодіжна політика в широкому сенсі - це внутрішня політика держави з точки зору інтересів молоді; вона є частиною соціальної політики в її людському розумінні, таким чином залучаючи молодь як головну зацікавлену сторону.

Реалізацію державної молодіжної політики можна поставити як один із провідних ключових обов'язків у системі освіти, яка, по-перше, виконує не лише функцію професійної та загальноосвітньої підготовки майбутніх громадян, а й повинна виховувати молодь у відповідній формі. що сприяє їх соціалізації [2, с. 127].

Підкреслимо, що молодіжна державна політика є фрагментом соціальної політики і має гармоніювати з усіма іншими сферами соціальної політики. Молодіжна політика держави спрямована на молодь - кожну з них як самостійну особистість зі своїми ідеями, поглядами та потребами. Таким чином, державна молодіжна політика має охоплювати всі основні сфери: економіку, освіту, науку; охорона здоров'я; культура; спорт; туризм та ін. Співпрацюючи та координуючи різні сфери соціальної політики без дублювання, а радше взаємного посилення, ми можемо зробити їх сильними окремо, але також підтримувати один одного.

Державна молодіжна політика має бути спрямована на підтримку та сприяння громадським ініціативам, які реалізує молодь. Він також має зосереджуватися на їх розвитку як особистостей із творчим потенціалом. Молодіжна політика спрямована на залучення молоді до суспільно значущої та корисної діяльності з одночасним забезпеченням її соціального захисту. Це поєднується із зусиллями, спрямованими на те, щоб допомогти молодим людям адаптуватися до поточних соціально-економічних умов, а також вживаються коригувальні дії у випадках прояву девіантної поведінки [4, с.33].

Молодіжна політика повинна триматися подалі від політики, хоча вона діє як вирішення соціальних та екзистенційних проблем молоді; однак вона не повинна бути позбавлена ідеології, а ґрунтуватися на загальнолюдських і національних цінностях - орієнтаціях моральних устремлінь плюс патріотизм і думка. Молодіжна політика має охоплювати загальну ідею державної політики: ідею, яка прагне відстояти державність і національну єдність, віддаючи шану символам та історії в дусі, що охоплює традиції, водночас шануючи предків. Ідея, спрямована на відродження національного ентузіазму - оптимізму в майбутнє з почуттям відповідальності, обов'язку перед державою... Вона має допомогти молодим людям усвідомити свою важливість як суб'єктів у політичних сферах та агентів, які сприяють суспільним перетворенням. Молодіжна політика - це більше, ніж просто питання соціального забезпечення певної демографічної групи; це просвітницько- освітня програма, яка потребує залучення не лише юристів, політиків та економістів, а й істориків, культурологів, педагогів, психологів, журналістів, філософів, соціологів та соціальних працівників. Це більше, ніж просто питання того, хто що отримає - це те, що має залучати людей з усіх верств суспільства.

Суть молодіжної політики не повинна обмежуватися лише звітами державних чиновників. Це має бути відображено в різних аспектах суспільства, засобами масової інформації, публікаціями у соціальних мережах та ін. Молодіжна політика держави насамперед орієнтована на майбутнє; вона спрямована на соціалізацію молоді, яка, у свою чергу, допомагає їй сформувати власну ідентичність та усвідомити свою значимість як політично та соціально значимої групи. Без такої політики, без соціалізації молоді - неможливо зберегти ні правову державу, ні громадянське суспільство, не кажучи вже про перспективи на майбутнє.

Висновки і перспективи подальших розвідок

Визначено, що реалізація державної молодіжної політики базується на таких принципах: правовий і соціальний захист молоді державою, створення умов для розвитку особистості та самореалізації особистості, сприяння творчому мисленню та реалізації нових ідей. Так само важлива координація всіх органів, установ і служб. Було продемонстровано, що суб'єктна категорія включає державних службовців, органи місцевого самоврядування, освітні організації, політичні партії, релігійні установи, освітні організації, а також молодь, але лише якщо вони представлені молодіжними організаціями. На прикладі молодіжної політики можна розглядати комплекс питань, пов'язаних із проблемами молоді, з якими стикається нове покоління, які гальмують трансформацію країни.

Розглянуто основні проблеми формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні, серед яких: недооцінка серйозності проблем молоді та постійне уявлення про дороговизну інвестицій у молодь є серйозними перешкодами для практичного застосування положень та засад державної молодіжної політики. Ці питання розглядаються як окремі напрямки соціальної політики (сімейна, дитяча та молодіжна політика, а також розвиток освіти та охорони здоров'я, соціальне забезпечення та ін.). не є достатньо відданими. Політика молодіжних держав все ще є переважно периферійною щодо діяльності держави та демонструє суміш тенденцій. Стратегічні питання, пов'язані з державною молодіжною політикою, є прикрі, але державна влада їх не вирішила.

Запропоновано напрями удосконалення молодіжної політики держави, тому провідна роль у реалізації цієї політики відводиться системі освіти, яка виконує не лише професійну та загальноосвітню освітню освіту майбутніх громадян, а й виховує молодь, сприяє її розвитку. їх соціалізації, і є частиною соціальної політики. Інші функції соціальної політики включають сприяння та сприяння реалізації громадянських ініціатив молодих громадян, їх створенню та розвитку творчого потенціалу. Молодіжну політику не слід вважати політизованою, оскільки вона стосується соціально-онтологічних проблем молоді, а натомість її слід вважати ідеологічною, заснованою на загальнолюдських і національних цінностях і поняттях моралі, а також патріотизму.

Це робить наявність закону про молодіжну політику беззаперечно необхідною. Він має злагоджено керувати різними державними органами, неурядовими організаціями, громадськими та політичними організаціями - усіма, хто займається роботою з молоддю. Завдяки цій координаційній властивості Закону державна молодіжна політика може реалізовуватися узгоджено та цілеспрямовано на єдиній основі, за всебічної участі. Закон має стати головним керівним принципом та інструментом забезпечення прав і свобод молодих громадян всієї України - нормативно-правовою, ідеологічною та організаційною базою, спрямованою на виховання духовно та фізично сильного покоління для майбутньої України з різних місцевостей.

Література

Дерій Ж., Захаріна М., Прайм А. Соціально-економічні аспекти молодіжної політики громад у контексті децентралізації. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2021. №2(26), С. 108-114.

Донченко Т. Основні моделі державної молодіжної політики: закордонний та вітчизняний досвід. Ефективність державного управління: Зб. наук. праць, 2009. Bhh. 18/19. С. 126-133.

Драпушко Р., Горінов П., Захаренко К.В. Міненко Є. Державна молодіжна політика України умовах Європейської інтеграції: виклики та можливості. Вчені записки ТНУ імені

І. Вернадського. Серія: Публічне управління та адміністрування. 2022. Том 33(72) № 4.

7-12.

Коваль Г.В. Розвиток державної молодіжної політики: теорія, методологія, механізми реалізації: монографія. Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра могили. 2013. 432 с.

Комаринець С., Машталір С. Основні напрями вирішення проблем молодіжної політики в Україні. Mechanism of an Economic Regulation, 2023. №1(99). С. 105-112.

Краснопольська Т.М. Європейські моделі молодіжної політики та перспективи для України. Політичне життя. 2019. № 3. С. 31-36.

Ничипоренко С.В. Молодіжна сімейна політика в Україні. Умань: Видавець «Сочінський», 2011. 217 с.

Радченко О., Крюков О. Державна молодіжна політика: основні поняття та принципи як архетипи формування та реалізації в публічному просторі. Публічне управління: теорія та практика. 2014. Вип. 2. С. 18-25.

Подобєд Н.В. Молодіжний досвід реалізації молодіжної політики та можливості його застосування в Україні. Економіка та держава. 2011. № 9. С. 125-127.

References

Derii, Zh., Zakharina, M., Praim, A. (2021). Sotsialno-ekonomichni aspekty molodizhnoi polityky hromad u konteksti detsentralizatsii [Socio-economic aspects of community youth policy in the context of decentralization.]. Problemy i perspektyvy ekonomiky ta upravlinnia. - Problems and prospects of economics and management. 2(26), 108-114. [in Ukrainian].

Donchenko, T. (2009). Osnovni modeli derzhavnoi molodizhnoi polityky: zakordonnyi ta vitchyznianyi dosvid. [Main models of state youth policy: foreign and domestic experience]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia. - Efficiency of public administration. 18/19. 126-133. [in Ukrainian].

Drapushko, R., Horinov, P., Zakharenko, K.V. Minenko, Ye. (2022). Derzhavna molodizhna polityka Ukrainy umovakh Yevropeiskoi intehratsii: vyklyky ta mozhlyvosti. [State youth policy of Ukraine under the conditions of European integration: challenges and opportunities.]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: Publichne upravlinnia ta administruvannia. - Academic notes of TNU named after V.I. Vernadskyi. Series: Public management and administration. 33(72) 4. 7-12. [in Ukrainian].

Koval, H.V. (2013). Rozvytok derzhavnoi molodizhnoi polityky: teoriia, metodolohiia, mekhanizmy realizatsii. [in UkraiDevelopment of state youth policy: theory, methodology, implementation mechanismsnian]. Mykolaiv: Vyd-vo ChDU im. Petra mohyly. [in Ukrainian].

Komarynets, S., Mashtalir, S. (2023). Osnovni napriamy vyrishennia problem molodizhnoi polityky v Ukraini. [The main directions of solving the problems of youth policy in Ukraine.]. Mechanism of an Economic Regulation. - Mechanism of an Economic Regulation, №1(99). 105-112. [in Ukrainian].

Krasnopolska, T.M. (2019). Yevropeiski modeli molodizhnoi polityky ta perspektyvy dlia Ukrainy. [European models of youth policy and prospects for Ukraine.]. Politychne zhyttia. - Political life. 3. 31-36. [in Ukrainian].

Nychyporenko, S.V. (2011). Molodizhna simeina polityka v Ukraini. [Youth family policy in Ukraine]. Uman: Vydavets «Sochinskyi». [in Ukrainian].

Radchenko, O., Kriukov, O. (2014). Derzhavna molodizhna polityka: osnovni poniattia ta pryntsypy yak arkhetypy formuvannia ta realizatsii v publichnomu prostori. [State youth policy: basic concepts and principles as archetypes of formation and implementation in public space.]. Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka. - Public administration: theory and practice. 2. 18-25. [in Ukrainian].

Podobied, N.V. (2011). Molodizhnyi dosvid realizatsii molodizhnoi polityky ta mozhlyvosti yoho zastosuvannia v Ukraini. [Youth experience in the implementation of youth policy and the possibility of its application in Ukraine]. Ekonomika ta derzhava. - Economy and the state. 9. 125-127. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru