Адміністративно-правова характеристика класифікації функцій державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правова характеристика класифікації функцій державного управління

Комарницький Денис Сергійович доктор філософії з права, генеральний директор, ТОВ «Центр розвитку економіки і права»

Анотація

Актуальність адміністративно-правового дослідження класифікації функцій державного управління обумовлена важливістю завдань щодо підвищення ефективності здійснення функцій держави через реалізацію функцій державного управління в сучасних умовах розвитку суспільства і держави. В юридичній літературі немає єдиної класифікації та однакового розуміння змісту функцій управління взагалі і функцій державного управління зокрема. Це пояснюється різними підходами до критеріїв класифікації функцій управління та функцій державного управління.

У процесі управлінської діяльності реалізуються різноманітні за своїм змістом та призначенням функції, які можна поділити на три групи: загальні, спеціальні та допоміжні. Вищезазначені групи функцій властиві як для управління в цілому, так і для державного управління.

Загальні функції об'єктивно властиві будь-якому процесу управління і виражають загальні закономірності управління як соціальної категорії. За допомогою цих функцій вирішуються найбільш загальні завдання управлінської діяльності, що мають відношення до всіх суб'єктів і об'єктів управління. До загальних функцій управління (державного управління) відносяться такі, як інформаційна, прогнозування, планування, організація, керівництво, координація, контроль. Спеціальні функції управління (державного управління) відображають специфічні особливості конкретного об'єкта чи процесу управління. Допоміжні функції управління (державного управління) передбачені для обслуговування всього процесу управління в рамках загальних та спеціальних функцій.

Кожна із функцій управління (державного управління) незалежно від того, чи є вона загальною, спеціальною чи допоміжною, являє собою один із елементів управління, реалізується відповідними суб'єктами управління у визначених законодавством формах та властивими для діяльності таких суб'єктів методами, і має відносну самостійність.

Реалізація функцій державного управління є одним із засобів здійснення державою її функцій. Реалізація функцій управління (державного управління) здійснюється в правових та організаційних формах.

Ключові слова: функції держави, функції управління, функції державного управління, загальні функції, спеціальні функції, допоміжні функції.

Abstract

Administrative and legal characteristics classifications of public administration functions

Komarnytskyi Denys Serhiyovych Doctor of Philosophy in Law, General Director, LLC "Center for the Development of Economics and Law"

The relevance of the administrative-legal study of the classification of public administration functions is due to the importance of the tasks of increasing the efficiency of the implementation of state functions through the implementation of public administration functions in modern conditions of the development of society and the state. In the legal literature, there is no single classification and uniform understanding of the content of administration functions in general and state administration functions in particular. This is explained by different approaches to the criteria for the classification of administration functions and state administration functions.

In the process of administration activities, various functions are realized in terms of their content and purpose, which can be divided into three groups: general, special and auxiliary. The above-mentioned groups of functions are characteristic both for administration in general and for public administration.

General functions are objectively characteristic of any administration process and express the general patterns of administration as a social category. With the help of these functions, the most general administration tasks related to all subjects and objects of administration are solved. The general functions of administration (state administration) include information, forecasting, planning, organization, leadership, coordination and control. Special functions of administration (state administration) reflect the specific features of a specific object or administration process.

Auxiliary functions of administration (state administration) are provided for the maintenance of the entire administration process within the framework of general and special functions. Each of the functions of administration (state administration), regardless of whether it is general, special or auxiliary, is one of the elements of administration, is implemented by the relevant administration subjects in the forms defined by legislation and by the methods inherent in the activities of such subjects, and has relative independence.

Implementation of the functions of state administration is one of the means by which the state performs its functions. Implementation of administration functions (state administration) is carried out in legal and organizational forms.

Keywords: state functions, administration functions, state administration functions, general functions, special functions, auxiliary functions.

Постановка проблеми

Актуальність адміністративно-правового дослідження класифікації функцій державного управління обумовлена важливістю завдань щодо підвищення ефективності здійснення функцій держави через реалізацію функцій державного управління в сучасних умовах розвитку суспільства і держави.

Метою статті є адміністративно-правова характеристика класифікації функцій державного управління.

Стан дослідження

Питання змісту та класифікації функцій державного управління традиційно висвітлюються в науці адміністративного права та науці державного управління [1-9]. Однак адміністративно-правовий механізм взаємозв'язку функцій держави та функцій державного управління, як одного із засобів реалізації функцій держави, в сучасних умовах потребує свого подальшого дослідження.

Виклад основного матеріалу

Слід зазначити, що в юридичній літературі немає єдиної класифікації та однакового розуміння змісту функцій управління взагалі і функцій державного управління зокрема. Це пояснюється різними підходами до критеріїв класифікації функцій управління та функцій державного управління.

Узагальнюючи науково-теоретичні підходи до класифікації функцій управління, наведемо окремі групи такої класифікації:

I. Одним із критеріїв класифікації функцій управління є об'єкти управління та суб'єкти управління.

II. Відповідно до основних стадій управлінського процесу функціями управління є розробка та прийняття управлінського рішення, організація, регулювання, коригування, облік та контроль.

III. Розглядаючи функції управління у більш вузькому розумінні до них можна віднести збір, обробку та аналіз інформації, прогнозування, регулювання, керівництво, координацію, планування, стимулювання, контроль та облік.

IV. Враховуючи особливості сучасного періоду розвитку української держави важливо виділити такі функції управління, як інтеграційна, стабілізаційна, регулятивна, мобілізаційна.

V. Відповідно до структурно-функціонального підходу функціями управління наділені органи управління, апарат та окремі структурні підрозділи органів управління та окремі їх працівники.

У процесі управлінської діяльності реалізуються різноманітні за своїм змістом та призначенням функції, які можна поділити на три групи: загальні, спеціальні та допоміжні. Слід зазначити, що вищезазначені групи функцій властиві як для управління в цілому, так і для державного управління.

Загальні функції об'єктивно властиві будь-якому процесу управління і виражають загальні закономірності управління як соціальної категорії. За допомогою цих функцій вирішуються найбільш загальні завдання управлінської діяльності, що мають відношення до всіх суб'єктів і об'єктів управління. До загальних функцій управління (державного управління) відносяться такі, як інформаційна, прогнозування, планування, організація, керівництво, координація, контроль [10, с. 105].

Інформаційна функція - одна із загальних функцій управління (державного управління), яка дає можливість мати уяву про характер і стан об'єкта управління, своєчасно приймати необхідні рішення по досягненню поставлених цілей управління. Ні один орган державного управління не може здійснювати діяльність по управлінню, не маючи відповідної інформації. Дана функція передбачає збір, фіксацію, обробку, аналіз інформації та передачу її іншим органам. Із інформаційною функцією тісно пов'язана інформаційно- аналітична функція, яка в повній мірі повинна реалізуватися у процесі прийняття ефективних державно-управлінських рішень.

Функція прогнозування означає передбачення позитивних та негативних явищ, процесів в державному управлінні. Прогноз передбачає гіпотезу, тобто вірогідність настання тих чи інших результатів.

Як самостійна функція управління, прогнозування закріплене, наприклад, у Законі України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000 р. № 1602-III. Так, згідно із ч. 1 ст. 1 даного закону, державне прогнозування економічного і соціального розвитку - це науково обгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

А у ст. 5 цього закону зазначається, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку розробляються на основі комплексного аналізу демографічної ситуації, стану використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, конкурентоспроможності вітчизняної економіки, оцінки досягнутого рівня розвитку економіки і соціальної сфери та з урахуванням впливу зовнішніх політичних, економічних та інших факторів і очікуваних тенденцій зміни впливу цих факторів у перспективі. Показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку є орієнтиром для розроблення суб'єктами підприємницької діяльності власних прогнозів, планів, бізнес-планів та інших документів. Прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку розробляються у строки та у порядку, встановлені Кабінетом Міністрів України [11].

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 621 «Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проектів Бюджетної декларації та державного бюджету» були затверджені:

- Порядок розроблення проектів прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, Бюджетної декларації та державного бюджету;

- типова структура прогнозу економічного і соціального розвитку України на п'ять років;

- типова структура прогнозу економічного і соціального розвитку України на наступний та два подальші роки;

- типова структура прогнозу економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району, міста на п'ять років;

- типова структура програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району, міста на наступний рік;

- типова структура прогнозу розвитку галузі економіки на п'ять років;

- перелік галузей економіки, щодо яких розробляється прогноз на п'ять років [12].

Функція планування знаходиться в тісному взаємозв'язку з функцією прогнозування, а в ряді випадків переплітається з нею і є, по суті, формою її офіційного вираження. Як функція, планування знаходить своє вираження в актах державних органів, в яких відображаються кількісні та якісні планові показники розвитку економічних, фінансових, організаційних, правових та інших процесів на певний період. Планування у державному управлінні не повинно зводитися лише до реакції на зміни об'єкта управління. Воно має адекватно відповідати потребі проектування та управління ситуацією. У нестабільних умовах розвитку суспільства та держави життєво важливим інструментом державного управління стає стратегічне планування. Дієвість та ефективність методології стратегічного планування визначається не лише внутрішньою узгодженістю його процедур, але і типом системи управління, оскільки воно являє собою неперервний процес циклічного взаємного узгодження цілей і завдань державного управління різного рівня [13].

Організація - це загальна функція управління, за допомогою якої створюються, формуються система, що управляє та система, якою управляють. Цю функцію можна розглядати в двох аспектах: по-перше, як діяльність по побудові та вдосконаленню структури якої-небудь системи та, по-друге, як діяльність по проведенню в життя управлінських рішень в рамках функціонування визначеної та достатньо стабільної системи. Перший аспект може бути охарактеризований як своєрідна «організація організації», другий - як складова частина процесу управління. Завдяки цій функції, створюються, реорганізуються та ліквідуються суб'єкти державного управління, встановлюються та реалізуються їх функції, права та обов'язки, визначається їх структура, здійснюється управлінський вплив на об'єкти управління тощо.

Керівництво характеризується як функція, за допомогою якої спрямовується діяльність, поведінка об'єкта управління з метою досягнення запланованих результатів. Для того, щоб здійснювати керівництво, необхідно мати владні повноваження, тобто суб'єкт управління повинен мати право і можливість підкорити своїй волі об'єкт управління. В застосуванні до державного управління - це конкретний вияв державної влади у діяльності органів державного управління. Через керівництво здійснюється безпосередній зв'язок між суб'єктом і об'єктом управління. Якщо вести мову про орган державного управління, то необхідно зазначити, що він, як суб'єкт управління, встановлює певні правила поведінки, властивими йому формами та методами досягає їх виконання, в односторонньому порядку вирішує питання, що виникають у процесі управління і т. д.

Координація - це загальна функція управління, що дозволяє узгоджувати дії різних органів державного управління та об'єктів управління для досягнення спільних цілей управлінської діяльності.

Однією із загальних функцій управління є контроль. За допомогою контролю визначається ступінь відповідності процесу діяльності прийнятим управлінським рішенням, виявляються результати впливу органів управління на процес діяльності та відхилення від управлінських рішень. Визначаючи причини таких відхилень, за допомогою контролю визначаються шляхи корекції розвитку діяльності, способи впливу на її суб'єктів, застосування яких сприятиме подоланню відхилень від управлінських рішень і усуненню перепон, що виникають на шляху оптимального її здійснення. Будучи частиною загальної управлінської діяльності, контроль має похідний характер, оскільки він стосується діяльності, що існує незалежно від нього.

Крім зазначених вище, важливими інтегруючими загальними функціями управління (державного управління), є нормотворча функція та функція забезпечення законності та правопорядку.

Спеціальні функції управління (державного управління) відображають специфічні особливості конкретного об'єкта чи процесу управління. В їх основі лежать особливості сфери управління, галузі управління, підприємства, установи, організації, тощо. Як правило, спеціальні функції управління (державного управління) визначаються в нормативно-правових актах та локальних документах, які врегульовують правовий статус тих чи інших органів управління та визначають їх компетенцію [10, с. 105].

В ряді випадків спеціальні функції управління (державного управління) втілюють в собі загальні функції управління. Загальні для всіх сфер і галузей управління функції отримують своє різне конкретне вираження в діяльності органів управління (державного управління) окремими галузями і сферами діяльності. Разом з тим вони можуть бути специфічними для певних галузей і сфер діяльності, окремих суб'єктів, тощо. Спеціальні функції в основному здійснюються відповідними структурними підрозділами того чи іншого апарату управління. Прикладом можуть бути функції різного роду департаментів (управлінь) центральних органів виконавчої влади [10, с. 111].

Допоміжні функції управління (державного управління) передбачені для обслуговування всього процесу управління в рамках загальних та спеціальних функцій. Вони необхідні у процесі здійснення управління (державного управління) і в певній мірі сприяють реалізації загальних та спеціальних функцій управління (державного управління). Так, при здійсненні управління (державного управління) виникають питання, пов'язані із організаційним та адміністративно-господарським обслуговуванням поточної та представницької діяльності суб'єктів управління, переговорних процесів тощо. Допоміжні функції забезпечують належне виконання загальних та спеціальних функцій. До допоміжних функцій управління (державного управління) відносяться: кадрове забезпечення; управління персоналом; організація служб та процедур; протокольно-організаційне забезпечення підготовки і проведення переговорів, нарад, засідань, інших заходів; оформлення та розмноження необхідних документів; діловодство; забезпечення господарськими засобами; технічне забезпечення управління; формування бюджету; юридичне забезпечення; інформаційне забезпечення; зв'язки з громадськістю, тощо. Допоміжні функції не впливають безпосередньо на діяльність об'єкта управління, однак вони, в необхідній мірі, сприяють здійсненню загальних та спеціальних функцій управління (державного управління). В цьому і полягає їх обслуговуючий та допоміжний характер [10, с. 113].

Висновки

Кожна із функцій управління (державного управління) незалежно від того, чи є вона загальною, спеціальною чи допоміжною, являє собою один із елементів управління, реалізується відповідними суб'єктами управління у визначених законодавством формах та властивими для діяльності таких суб'єктів методами, і має відносну самостійність.

Реалізація функцій державного управління є одним із засобів здійснення державою її функцій.

Реалізація функцій управління (державного управління) здійснюється в правових та організаційних формах.

державне управління законодавство

Література

1. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: навч. посібник / [Нижник Н.Р., Дубенко С.Д., Мельниченко В.І. та ін.]; за заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.

2. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [за заг. ред. В.Б. Авер'янова]. К.: Факт, 2003. 384 с.

3. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: [підручник]. К.: Юрінком Інтер, 2003. 544 с.

4. Державне управління: навч. посібник / [Мельник А.Ф., Оболенський О.Ю., Васіна А.Ю., Гордієнко Л.Ю.]; за ред. А.Ф. Мельник. [2-е вид., випр. і доп.]. К.: Знання, 2004. 342 с.

5. Адміністративне право України: підруч. / [Битяк Ю.П., Гаращук В.М., Дьяченко О.В. та ін.]; за ред. Ю.П. Битяка. К.: Юрінком Інтер, 2006. 544 с.

6. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у 2 т. / [редкол.: В.Б. Авер'янов (голова) та ін.]. Т. 1. Загальна частина. К.: Юрид. Думка, 2007. 592 с.

7. Одінцова Г.С. Теорія та історія державного управління: навч. посіб. / [Одінцова Г.С., Дзюндзюк В.Б., Мельтюхова Н.М. та ін.]; заг. ред. Г.С. Одінцова, О.Ю. Амосова. К.: Професіонал, 2008. 288 с.

8. Курс адміністративного права України: підручник / за ред. О.В. Кузьменко. 3-тє вид., допов. Київ: Юрінком Інтер, 2018. 904 с.

9. Адміністративне право України. Повний курс: підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.

10. Омельченко А.В. Адміністративно-правові засади зовнішньоекономічної діяльності в Україні: монографія. К.: КНЕУ, 2011. 309 с.

11. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000 р. № 1602-Ш.

12. Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проектів Бюджетної декларації та державного бюджету: постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 621

13. Бугаєв С. Стратегічне планування і реформа державного управління в Україні. Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: матеріали Наук.-практ. конф. за міжнар. участі, 28 трав. 2004 р., Київ: у 2 т. / гол. ред. В.І. Луговий. К.: Вид-во НАДУ, 2004. Т. 1. С. 51-52.

References

1. Derzhavne upravlinnia v Ukraini: orhanizatsiino-pravovi zasady [Public administration in Ukraine: organizational and legal foundations]: navch. posibnyk / [Nyzhnyk N.R., Dubenko S.D., Melnychenko V.I. ta in.]; za zah. red. N.R. Nyzhnyk. K.: Vyd-vo UADU, 2002. 164 s. [in Ukrainian]

2. Derzhavne upravlinnia: problemy administratyvno-pravovoi teorii ta praktyky [State administration: problems of administrative and legal theory and practice] / [za zah. red. V.B. Averianova]. K.: Fakt, 2003. 384 s. [in Ukrainian]

3. Kolpakov V.K., Kuzmenko O.V. (2003) Administratyvne pravo Ukrainy [Administrative law of Ukraine]: [pidruchnyk]. K.: Yurinkom Inter - Yurinkom Inter. 544 s. [in Ukrainian]

4. Derzhavne upravlinnia: navch. posibnyk [Public administration: education] / [Melnyk A.F., Obolenskyi O.Yu., Vasina A.Yu., Hordiienko L.Yu.]; za red. A.F. Melnyk. [2-e vyd., vypr. i dop.]. K.: Znannia, 2004. 342 s. [in Ukrainian]

5. Administratyvne pravo Ukrainy [Administrative law of Ukraine]: pidruch. / [Bytiak Yu.P., Harashchuk V.M., Diachenko O.V. ta in.]; za red. Yu.P. Bytiaka. K.: Yurinkom Inter, 2006. 544 s. [in Ukrainian]

6. Administratyvne pravo Ukrainy [Administrative law of Ukraine]. Akademichnyi kurs: pidruchnyk: u 2 t. / [redkol.: V. B. Averianov (holova) ta in.]. T. 1. Zahalna chastyna. K.: Yuryd. Dumka, 2007. 592 s. [in Ukrainian]

7. Odintsova H.S. (2008) Teoriia ta istoriia derzhavnoho upravlinnia [Theory and history of state administration]: navch. posib. / [Odintsova H.S., Dziundziuk V.B., Meltiukhova N.M. ta in.]; zah. red. H.S. Odintsova, O.Yu. Amosova. K.: Profesional, 2008. 288 s. [in Ukrainian]

8. Kurs administratyvnoho prava Ukrainy [Course of administrative law of Ukraine]: pidruchnyk / za red. O. V. Kuz-menko. 3-tie vyd., dopov. Kyiv: Yurinkom Inter, 2018. 904 s. [in Ukrainian]

9. Administratyvne pravo Ukrainy [Administrative law of Ukraine]. Povnyi kurs: pidruchnyk / Halunko V., Dikhtiievskyi P., Kuzmenko O., Stetsenko S. ta in. Kherson: OLDI-PLIuS, 2018. 446 s. [in Ukrainian]

10. Omelchenko A.V. (2011) Administratyvno-pravovi zasady zovnishno-ekonomichnoi diialnosti v Ukraini: monohrafiia. K.: KNEU. 309 s. [in Ukrainian]

11. Zakon Ukrainy «Pro derzhavne prohnozuvannia ta rozroblennia prohram ekonomichnoho i sotsialnoho rozvytku Ukrainy» [Law of Ukraine "On state forecasting and development of economic and social development programs of Ukraine"] vid 23 bereznia 2000 r. № 1602-III. [in Ukrainian]

12. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy Pro rozroblennia prohnoznykh i prohramnykh dokumentiv ekonomichnoho i sotsialnoho rozvytku ta skladannia proektiv Biudzhetnoi deklaratsii ta derzhavnoho biudzhetu [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine On the development of forecast and program documents for economic and social development and drafting of the Budget Declaration and the state budget]: vid 26 kvitnia 2003 roku № 621. [in Ukrainian]

13. Buhaiev S. (2004) Stratehichne planuvannia i reforma derzhavnoho upravlinnia v Ukraini. Aktualni teoretyko-metodolohichni ta orhanizatsiino-praktychni problemy derzhavnoho upravlinnia [Strategic planning and public administration reform in Ukraine. Actual theoretical- methodological and organizational-practical problems of state administration]: materialy Nauk.-prakt. konf. za mizhnar. uchasti, 28 trav. 2004 r., Kyiv: u 2 t. / hol. red. V.I. Luhovyi. K.: Vyd-vo NADU, 2004. T. 1. S. 51-52. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru