Інформаційна мобільність як комунікаційний потенціал демократичного розвитку України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра публічного врядування

Кафедра адміністративного та фінансового менеджменту

Інформаційна мобільність як комунікаційний потенціал демократичного розвитку України

Дзяна Г.О., к. н. держ. управл., доцент

Дзяний Р.Б., к. хім. н., доцент



Анотація

Статтю присвячено дослідженню інформаційної мобільності як комунікаційного потенціалу демократичного розвитку України. Розкрито взаємозв'язок ефективних комунікацій та інформаційної мобільності, які тісно переплетені та взаємодоповнюють одна одну і є невід'ємними компонентами демократичного розвитку. Акцентовано увагу на розкритті комунікаційного потенціалу, як важливого кроку на шляху до демократичного розвитку України, що дозволить зробити владу більш прозорою та підзвітною, підвищити рівень довіри до влади, приймати більш ефективні політичні рішення, розвивати громадянське суспільство. Виділено та охарактеризовано особливості використання комунікаційного потенціалу в умовах війни, зокрема: зміну пріоритетів, протидію дезінформації та пропаганді, підтримку єдності та згуртованості суспільства, звернення до міжнародної спільноти, використання нових інструментів та платформ.

З огляду на стрімкий розвиток інформаційних технологій та необмежений доступ людей до потоків різного роду новин, запропоновано ввести у науковий обіг поняття «інформаційна мобільність», як багатогранний термін, який описує здатність доступу до інформації, обробки інформації, створення інформаційного контенту, генерування нових знань та обміну інформацією. Інформаційна мобільність стає дедалі важливішою в сучасному світі, де інформація є ключовим ресурсом для розвитку та успіху осіб, організацій, суспільств.

Встановлено, що ключовими компонентами інформаційної мобільності є: доступ до інформації, цифрова грамотність, цифрові навички, критичне мислення, цифрова участь, відкритість даних, інформаційна інфраструктура, цифрові платформи та захист даних. У статті наголошено, що інформаційна мобільність, як з точки зору владних структур, так і громадськості, це здатність вільно та ефективно отримувати, використовувати та поширювати інформацію, та є ключовим фактором для демократичного розвитку України. Вона відіграє важливу роль у забезпеченні прозорості та підзвітності влади, сприянні громадянській участі, а також у захисті прав та свобод людини. Для реалізації потенціалу інформаційної мобільності важливо подолати існуючі виклики, такі як недостатній доступ до інформації, дезінформація та цифрова нерівність.

Ключові слова: комунікації, комунікаційний потенціал, публічне управління, інформаційна мобільність, медіаграмотність, інформаційна гігієна, демократичний розвиток.



Abstract

Information mobility as a communication potential for the democratic development of Ukraine

Dzyana H.O., C. Public Admin., Ass. Professor at the Department of Public Administration; Dzyanyy R.B., C. Chem., Ass. Professor at the Department of Administrative and Financial Management Lviv Polytechnic National University

The article is devoted to the study of information mobility as a communication potential of the democratic development of Ukraine. The relationship between effective communications and information mobility is revealed, which are closely intertwined and complement each other and are integral components of democratic development. Attention is focused on revealing the communication potential, as an important step on the way to the democratic development of Ukraine, which will make the government more transparent and accountable, increase the level of trust in the government, make more effective political decisions, and develop civil society. Features of the use of communication potential in war conditions are highlighted and characterized, in particular: changing priorities, countering disinformation and propaganda, supporting the unity and cohesion of society, addressing the international community, using new tools and platforms.

In view of the rapid development of information technologies and the unlimited access of people to streams of various types of news, it is proposed to introduce the concept of "information mobility" into scientific circulation as a multifaceted term that describes the ability to access information, process information, create information content, generate new knowledge and exchange of information. Information mobility is becoming increasingly important in today's world, where information is a key resource for the development and success of individuals, organizations, and societies. It has been established that the key components of information mobility are: access to information, digital literacy, digital skills, critical thinking, digital participation, data openness, information infrastructure, digital platforms and data protection. The article emphasizes that information mobility, both from the point of view of the authorities and the public, is the ability to freely and effectively receive, use and disseminate information, and is a key factor for the democratic development of Ukraine. It plays an important role in ensuring transparency and accountability of government, promoting citizen participation, and protecting human rights and freedoms. To realize the potential of information mobility, it is important to overcome existing challenges such as insufficient access to information, misinformation and digital inequality.

Keywords: communications, communication potential, public administration, information mobility, media literacy, information hygiene, democratic development.



Постановка проблеми

Ефективна комунікація між владою та громадськістю, а також між самими громадянами, є основою для взаємодовіри та співпраці, консенсусу щодо вирішення важливих питань та політичної стабільності.

Ефективний комунікаційний діалог є життєво важливим для демократичного розвитку країни. Комунікації дають змогу громадянам отримувати доступ до інформації про діяльність влади, політичні події; висловлювати свою думку та брати участь у прийнятті рішень; контролювати владу та співпрацювати для вирішення спільних проблем. Владним структурам ефективні комунікації допомагають краще розуміти потреби та думки громадян; інформувати громадян про свою діяльність та рішення; залучати їх до прийняття рішень та будувати довіру і підтримку з боку громадян.

Незаперечним є той факт, що якість демократії безпосередньо залежить від того, наскільки добре налагоджені комунікації між владою та громадянами. Це двосторонній процес, який ґрунтується на взаємній повазі та прагненні до спільного блага.

Комунікація є важливою з таких причин. По-перше, громадяни повинні мати доступ до достовірної та зрозумілої інформації про роботу владних структур. Це допомагає їм приймати обґрунтовані рішення та брати активну участь у політичному житті. По-друге - влада повинна консультуватися з громадянами щодо важливих питань, які стосуються їхнього життя. Це сприяє більшій залученості людей та легітимності прийнятих рішень. По-третє - влада повинна звітувати перед громадянами про свою діяльність, що забезпечує її прозорість та відповідальність.

З іншого боку, надзвичайно важливою є інформаційна мобільність, тобто здатність людей отримувати, використовувати, створювати та поширювати інформацію. Важливо підкреслити, що ефективні комунікації та інформаційна мобільність тісно переплетені та взаємодоповнюють одна одну і є невід'ємними компонентами демократичного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні багато праць науковців присвячені вивченню комунікативної взаємодії у сфері публічного управління. Так, Є. Архипова та Є. Романенко досліджують комунікативні процеси між органами державної влади та громадськістю як умову розвитку демократичного суспільства, а публічні комунікації - як засіб транспарентності державного управління [1; 2].

Заслуговують на увагу також наукові дослідження партнерської взаємодії суб'єктів державного управління таких науковців, як О. Крутій, О. Соснін, А. Михненко, Л. Литвинова [3; 4]. У своїх працях вчені зазначають, що взаємодія між владою та населенням є надзвичайно динамічною сферою і в жодній країні немає однозначного виміру. Забезпечення можливостей ефективної участі громадських організацій у поточних політичних, соціальних, економічних, екологічних та культурно-освітніх процесах вимагає від влади вирішення проблем цивілізованої взаємодії та співпраці з громадянським суспільством, а також створення сприятливих умов для його розвитку [4, с. 121].

Науковці О. Кучабський, О. Бажинова, В. Юрченко [5; 6] у своїх працях досліджують механізми комунікації влади та громадськості в умовах глобалізації та моделі впровадження комунікативних механізмів у державному управлінні України.

У своїй праці автори Стрюк М., Семеріков С., Стрюк А. теоретично обґрунтували співвідношення видів мобільності у соціально-педагогічних і технічних системах та запропонували інтегративну модель мобільності в інформаційному суспільстві [7].

Незважаючи на значний доробок вітчизняних учених щодо комунікаційної взаємодії між владою і суспільством, питання інформаційної мобільності як комунікаційного потенціалу демократичного розвитку України залишається недостатньо дослідженим, що вимагає подальшого вивчення та наукового аналізу.

Мета статті полягає у дослідженні інформаційної мобільності як комунікаційного потенціалу демократичного розвитку України.



Виклад основного матеріалу

Комунікація відіграє надзвичайно важливу роль у демократичному розвитку України, зокрема:

1. Забезпечує вільний обмін думками та ідеями. Зрозуміло, що демократія не може існувати без вільного та відкритого обміну думками та ідеями. Саме комунікація дає людям можливість висловлювати свою думку, ділитися своїми знаннями та досвідом, а також отримувати інформацію з різних джерел. Це особливо важливо для прийняття обґрунтованих рішень, формування громадської думки та розвитку суспільства.

2. Сприяє участі громадян у політичному житті. Демократія передбачає активну участь громадян у політичному житті країни, а налагодження ефективних комунікацій дає людям можливість дізнаватися про політичні процеси, про свої права та обов'язки, а також брати участь у прийнятті рішень. Це важливо для розвитку демократичної культури та підзвітності влади.

3. Зміцнює довіру до влади. Як відомо, довіра до влади є основою будь- якої демократії. Відкрита та прозора комунікація з боку влади дає людям можливість розуміти її дії та мотиви, а також вірити в те, що вона діє в їхніх інтересах. Це важливо для забезпечення політичної стабільності та розвитку країни.

4. Бореться з дезінформацією та пропагандою. Серйозною загрозою для демократії є дезінформація та пропаганда. Комунікація дає можливість людям отримувати достовірну та неупереджену інформацію, а також критично її оцінювати, що є важливим для захисту демократичних цінностей та свободи слова.

5. Сприяє єднанню суспільства. Демократія потребує єднання та згуртованості суспільства. Саме комунікація дає можливість людям з різними поглядами та думками спілкуватися, знаходити спільну мову та вирішувати спільні проблеми. Це сприяє розвитку толерантності, взаєморозуміння та національної єдності.

Як зазначалося вище, демократія передбачає активну участь громадян у політичному житті країни. Доречно підкреслити, що існує 4 основних рівні залучення громадськості до процесів прийняття політичних рішень:

1. Інформування - на цьому рівні громадськість просто отримує інформацію про вже прийняті або розроблені політичні рішення. Це може здійснюватися через офіційні вебсайти, ЗМІ, соціальні мережі, публічні звіти тощо. Інформування є базовим рівнем залучення, який не дає можливості людям впливати на процес прийняття рішень.

2. Консультування - на цьому рівні громадськість має можливість висловити свою думку щодо проектів політичних рішень. Це може здійснюватись шляхом опитування, громадських слухань, фокус-груп, онлайн-платформ тощо. Влада може враховувати або не враховувати думку громадян.

3. Діалог - це рівень, на якому відбувається двосторонній обмін думками між владою та громадськістю через публічні дискусії, круглі столи, спільні робочі групи тощо. На цьому рівні влада зобов'язана враховувати думку людей, але вона не зобов'язана їй слідувати.

4. Партнерство - рівень, на якому громадськість бере активну участь у процесі прийняття політичних рішень через спільне розроблення політики, членство в радах та комісіях, співреалізацію проектів тощо. В процесі партнерства влада зобов'язана враховувати думку громадян і співпрацювати з ними.

Важливо зазначити, що немає єдиного "правильного" рівня залучення громадськості. Рівень залучення може варіюватися залежно від типу політичного рішення, часових обмежень, наявності ресурсів та політичної культури. Важливо, щоб залучення громадськості було прозорим, інклюзивним та конструктивним.

Сьогодні в Україні роль комунікації у демократичному розвитку стає все більш важливою. Це пов'язано з низкою чинників:

- зростанням ролі інформаційних технологій у житті суспільства;

- збільшенням кількості та різноманітності ЗМІ;

- підвищенням рівня освіти та активності громадян;

- забезпеченням безпеки громадськості;

- підтримкою стійкості та інформаційного суверенітету держави.

Важливо, щоб всі актори суспільства - влада, ЗМІ, громадські організації та громадяни - розуміли важливість комунікації для демократичного розвитку України. Необхідно докласти спільних зусиль, щоб забезпечити вільний та відкритий обмін думками та ідеями, сприяти участі громадян у політичному житті, зміцнювати довіру до влади, боротися з дезінформацією та пропагандою, сприяти єднанню суспільства. Це допоможе Україні стати менш вразливою та більш демократичною країною сталого розвитку. інформаційний комунікаційний демократичний суспільство влада

У контексті стійкого демократичного розвитку України суттєвого значення набуває розвиток комунікаційного потенціалу. Комунікаційний потенціал - це сукупність ресурсів, можливостей та інструментів, які використовуються для налагодження ефективної комунікації між різними акторами суспільства. Розвиток комунікаційного потенціалу має значний вплив на різні сфери.

Забезпечення прозорості та підзвітності влади передбачає вільний доступ до інформації про діяльність влади та прийняті рішення, про плани та стратегії розвитку, про бюджетні витрати та використання ресурсів.

Забезпечується можливість для громадян брати участь у прийнятті рішень, висловлювати свою думку та зауваження, контролювати роботу влади.

Підвищується рівень довіри до влади через відкриту та чесну комунікацію, створення каналів зворотного зв'язку, залучення громадян до процесу прийняття політичних рішень.

Комунікаційний потенціал сприяє розвитку громадянського суспільства шляхом створення платформ для громадського діалогу, підвищення рівня обізнаності про важливі соціальні та політичні питання, цінності та норми суспільства.

Забезпечення чіткої та послідовної комунікації згуртовує суспільство, формує спільне бачення майбутнього, підвищує рівень патріотизму:

Реалізація комунікаційного потенціалу демократичного розвитку України потребує:

- вдосконалення законодавства, забезпечення вільного доступу до інформації, захисту свободи слова, підтримки незалежних ЗМІ.

- підвищення медіаграмотності населення, вміння критично оцінювати інформацію, відрізняти правду від фейків, використовувати медіа для самоосвіти та саморозвитку.

- розвитку інфраструктури комунікацій, забезпечення доступу до інтернету та інших каналів комунікації, фінансування та підтримка розвитку нових медіа, таких як онлайн-ЗМІ та соціальні мережі, створення платформ для онлайн-діалогу та співпраці, де люди можуть обговорювати важливі для суспільства питання, ділитися своїми думками та ідеями.

- підтримки громадянського суспільства, фінансування та підтримка громадських організацій, надання грантів та інших форм допомоги громадським організаціям, які працюють над розвитком демократії, проведення інформаційних кампаній.

Отже, розкриття комунікаційного потенціалу, як важливого кроку на шляху до демократичного розвитку України, дозволить зробити владу більш прозорою та підзвітною, підвищити рівень довіри до влади, приймати більш ефективні політичні рішення, розвивати громадянське суспільство.

Необхідно акцентувати увагу на особливостях використання комунікаційного потенціалу демократичного розвитку України в умовах війни. Війна Росії проти України суттєво вплинула на всі сфери життя, включаючи і комунікаційний простір. Комунікація в умовах війни доволі специфічна, адже цільова аудиторія є завідомо великою різнорідною групою людей і не можна змусити всіх ставитися до різних феноменів однаково. Натомість необхідно створити різні моделі аргументації та контенту для різних типів людей.

Серед особливостей використання комунікаційного потенціалу в умовах війни варто виділити:

1. Зміну пріоритетів, оскільки першочерговим завданням стає інформування населення про воєнні дії, принципи і правила поведінки, гуманітарну ситуацію, державні програми підтримки. В таких умовах важливо оперативно та достовірно доносити інформацію до людей.

2. Протидію дезінформації та пропаганді. Російська пропаганда використовує різні канали для поширення фейків. Це соціальні мережі, ЗМІ та Інтернет-сайти. На цьому етапі важливо вміти критично оцінювати інформацію та відрізняти правду від фейків.

3. Підтримку єдності та згуртованості суспільства. Комунікації мають об'єднувати людей, підтримувати бойовий дух та надихати на віру в перемогу. Для досягнення цієї мети важливо використовувати різні канали комунікації.

4. Звернення до міжнародної спільноти. Важливо доносити до світу правду про війну в Україні, про злочини Росії, потреби України. Це можна робити через дипломатичні канали, ЗМІ, соціальні мережі.

5. Використання нових інструментів та платформ. В умовах війни важливо використовувати всі доступні канали для комунікації, що дозволить охопити ширшу аудиторію та зробити інформацію більш доступною.

Показово, що з розвитком інформаційних технологій і необмеженим доступом людей до потоків різного роду новин, став використовуватися термін «інформаційна гігієна». Саме за таких умов потрібно фільтрувати інформацію, щоб не загрузнути в інформаційному смітті. Тому метою інформаційної гігієни є зниження негативного впливу інформації на психічне, фізичне і соціальне благополуччя суспільства та забезпечення здійснення владними структурами свідомих управлінських дій.

У цьому контексті заслуговують на увагу результати дослідження Громадської організації «Детектор Медіа» з визначення Індексу медіаграмотності українців у 2023 році, згідно якого українці значно покращили власну самооцінку щодо чутливості до дезінформації.

Зазначимо, що Громадська організація «Детектор медіа» провела власне кількісне дослідження «Індекс медіаграмотності українців», яке визначає рівень свідомого сприйняття й критичного ставлення українців до інформації, а також їхнє вміння користуватися медіа. Результати четвертої хвилі дослідження, яка охопила 2023 рік, дають уявлення про те, як на медіаграмотність українців вплинув другий рік повномасштабної війни. Перша та друга хвилі дослідження були проведені у 2020 та 2021 роках відповідно, третя - у 2022 - на початку 2023 року. Четверта хвиля дослідження «Індексу медіаграмотності українців» проводилася в період 15 - 29.01.2024 року.

Згідно даних досліджень, у 2023 році 52% аудиторії вітчизняних медіа оцінили свій рівень чутливості до дезінформації як вищий за середній або високий. Під час аналогічного дослідження у 2022 році таку оцінку своїм медіакомпетенціям дали 43%, а у 2021 році - 37%. Частка тих, хто вважає себе повністю некомпетентними у виявленні фейків, у 2023 році склала 11%. 66% споживачів медіаконтенту шукають підтвердження правдивості новин в інших ЗМІ. 29% оцінюють надійність джерела, на яке є посилання. 25% - шукають першоджерело, на яке є посилання. 18% респондентів заявили, що, перевіряючи інформацію на достовірність, вони беруть до уваги репутацію медіа, яке її поширило, а 13% перевіряють, хто є його власником. Кількість українців, які перевіряють більш ніж 15% інформації на достовірність, зросла до 33% (у 2022 році їх було 24%). А частка тих, хто ніколи не перевіряє медіаконтент, знизилася за рік із 31% до 26% [8].

«Наше суспільство перебуває в стані стресу, недовіри, низької ефективності щодо фільтрування складних інфоприводів. Можна десять раз закликати кожного громадянина до інформаційної стійкості, і все ж треба спілкуватися з людьми, які є зараз стресованими, роздратованими, стомленими. Затягування війни означає дуже проблемний для держави комунікаційний виклик: ми більше не можемо опиратися на постійні гострі відчуття та переживання. Передусім тому що емоційне вигорання й бажання закритися від пережитих емоцій буде призводити до втечі українця в рутину» [9].

З огляду на зазначене, пропонуємо ввести у науковий обіг поняття «інформаційна мобільність», як багатогранний термін, який описує здатність доступу до інформації, обробки інформації, створення інформаційного контенту, генерування нових знань та обміну інформацією.

Інформаційна мобільність стає дедалі важливішою в сучасному світі, де інформація є ключовим ресурсом для розвитку та успіху осіб, організацій, суспільств. Інформаційна мобільність підвищує обізнаність та покращує доступ громадян до освіти, знань та можливостей, сприяє їх особистому та професійному розвитку. З іншого боку, інформаційна мобільність сприяє прозорості та підзвітності влади, що є важливими компонентами демократії. Це дозволяє громадянам контролювати дії своїх представників та вимагати від них відповідальності. В організаціях інформаційна мобільність підвищує ефективність роботи, стимулює інновації та покращує прийняття рішень, а в суспільстві - сприяє демократії, залученості громадян та соціальній справедливості.

Варто виділити низку чинників, які впливають на інформаційну мобільність, зокрема:

- доступ до технологій - наявність комп'ютерів, Інтернету та інших пристроїв для доступу до інформації.

- навички - володіння цифровою грамотністю, вміння використовувати інформаційні технології та критично оцінювати інформацію.

- інфраструктура - наявність надійного та доступного Інтернет- з'єднання, а також бібліотек, шкіл та інших установ, які надають доступ до інформації.

- політика та право - законодавство та регулювання, які сприяють вільному потоку інформації та захищають права людей на доступ до інформації.

Зазначимо, що зростання інформаційної мобільності має як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, вона може призвести до розширення можливостей та покращення якості життя людей. З іншого боку, вона може поглибити цифрову нерівність, адже не всі українці мають однакові можливості для доступу до інтернету, інформаційних та комунікаційних технологій. Інформаційна мобільність може сприяти поширенню дезінформації, фейків та створювати нові ризики для конфіденційності та безпеки. Важливо розуміти та вирішувати ці виклики, щоб максимізувати переваги інформаційної мобільності та створити більш справедливе та демократичне суспільство.

Тут варто акцентувати увагу на інформаційному протистоянні українського суспільства ворожій дезінформації, маніпуляціям та фейкам. Пряме повномасштабне вторгнення Росії на територію України - це акт відкритої невиправданої агресії російської федерації проти України, що ведеться на всіх напрямках та на усіх фронтах. Важливу роль у спротиві ворогу відіграє інформаційний фронт. Своєчасне, достовірне та незаангажоване інформування громадян про перебіг війни, підвищення рівня медіаграмотності суспільства, вміння свідомо, грамотно та виважено споживати і поширювати інформацію - це ті найважливіші напрямки, над якими потрібно плідно працювати, щоб уникнути маніпулювання інформацією та людьми, розпізнавати фейкові новини, пост-правду та дезінформацію [10].

Розділяємо думку, що «Боротьби з дезінформацією мало - треба формувати уявлення про тенденції. Справа не тільки в боротьбі з брехнею. Треба створювати альтернативу, достойну довіри правду. Росія користується не просто нашою інформаційною слабкістю, а певним наративним вакуумом: ми всі вдаємо винятково об'єктивних людей і дистилюємо більшість публічних виходів у медіа. Натомість Росія постійно грала з підсовуванням різних суто оціночних дезінформаційних фреймів сприйняття. Що більш поширеною і гострою є проблема, то більше зусиль має вкладатися у формування в інфопросторі відповідного наративу, який дає можливість подолати її негативні наслідки. Наша мета зовсім не спотворити реальність - наша мета дати таку оцінку реальності, яка буде залишати нас готовими до постійних зусиль у довгій війні» [9].

Варто акцентувати увагу також і на здатності державних органів та інституцій вільно та ефективно отримувати, використовувати та поширювати інформацію, а також забезпечувати доступ громадян до цієї інформації.

Інформаційна мобільність владних структур включає:

- відкритість та прозорість - державні органи повинні публікувати інформацію про свою роботу, а також надавати громадянам доступ до такої інформації.

- ефективну комунікацію - державні органи повинні ефективно комунікувати з громадянами, використовувати зрозумілу мову та канали комунікації, а також відповідати на запити громадян у встановлені терміни.

- застосування ІКТ - державні органи повинні використовувати інформаційно-комунікаційні технології для покращення доступу до інформації та послуг, створювати веб-сайти, мобільні додатки та інші онлайн- платформи.

- захист даних - державні органи повинні захищати персональні дані громадян, вживати заходів для запобігання несанкціонованому доступу до даних та їх розголошенню.

Інформаційна мобільність має важливе значення для публічного управління з кількох причин. Зокрема, інформаційна мобільність сприяє підвищенню довіри до влади, підвищенню ефективності їх діяльності та надання послуг, а також підвищенню участі громадян у прийнятті рішень.

У підсумку можна зазначити, що інформаційна мобільність, як з точки зору владних структур, так і громадськості, це здатність вільно та ефективно отримувати, використовувати та поширювати інформацію, та є ключовим фактором для демократичного розвитку України. Вона відіграє важливу роль у забезпеченні прозорості та підзвітності влади, сприянні громадянській участі, а також у захисті прав та свобод людини. Для реалізації потенціалу інформаційної мобільності важливо подолати існуючі виклики, такі як недостатній доступ до інформації, дезінформація та цифрова нерівність.



Висновки

В результаті дослідження встановлено, що інформаційна мобільність та комунікації тісно переплетені та взаємодоповнюють одна одну. Інформаційна мобільність - це здатність суб'єктів отримувати, використовувати, створювати та поширювати інформацію. Ключовими компонентами інформаційної мобільності є: доступ до інформації, цифрова грамотність, цифрові навички, критичне мислення, цифрова участь, відкритість даних, інформаційна інфраструктура, цифрові платформи та захист даних.

З одного боку, інформаційна мобільність робить комунікації більш ефективними, з іншого - комунікації сприяють інформаційній мобільності. Тандем інформаційної мобільності та ефективних комунікацій сприяють демократичному розвитку суспільства.

Інформаційна мобільність є ключовим фактором для демократичного розвитку України. Вона дає громадськості можливість бути поінформованими, брати участь у прийнятті рішень та захищати свої права. Для реалізації потенціалу інформаційної мобільності важливо подолати існуючі виклики, такі як недостатній доступ до інформації, дезінформація та цифрова нерівність.

Таким чином, підвищення інформаційної мобільності та використання комунікаційного потенціалу, особливо в умовах війни, - це складне завдання, яке потребує постійного вдосконалення та адаптації до нових викликів. Важливо, щоб усі актори суспільства - влада, медіа, громадські організації, громадяни - об'єднали свої зусилля для того, щоб підтримувати єдність та згуртованість суспільства. Це допоможе Україні здолати ворога та побудувати демократичну країну.



Література

1. Архипова Є.О., Дмитренко Н.О. Ефективна комунікація між органами державної влади та громадськістю як умова розвитку демократичного суспільства. Інвестиції: практика та досвід. 2016. №1. С. 92-96.

2. Романенко Є.О. Публічна комунікація як засіб транспарентності державного управління. Зб. наук. пр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. 2014. Вип. 1. С. 15-26.

3. Крутій О.М. Комплексний механізм діалогової взаємодії органів влади і громадськості.

4. Соснін О.В., Михненко А.М., Литвинова Л.В. Комунікативна парадигма суспільного розвитку: навч. посіб. Київ: НАДУ, 2011. 220 с.

5. Кучабський А.Г., Бажинова О.А. Механізми комунікації влади та громадськості в умовах глобалізації. Публічне управління: теорія та практика. 2012. №4 (12). С. 196-201.

6. Юрченко В.Е. Моделі впровадження комунікативних механізмів у державному управлінні України. Теорія та практика державного управління. 2014. Вип. 4. С. 157-164.

7. Стрюк М., Семеріков С., Стрюк А. Мобільність - системний підхід. Інформаційні технології і засоби навчання, 2015, Том 49, №5. С. 37-70.

8. Чорна О. Індекс медіаграмотності. Чи має українське суспільство імунітет від інформаційних загроз. 25.04.2024.

9. Божко Я. Комунікації довгої війни: час змінюватись. 05.11.2023.

10. Дзяна Г.О. Управління комунікаціями в умовах криз / Дзяна Г.О., Дзяний Р.Б. // Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права: фаховий науковий журнал. Випуск № 2. 2022. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2022. С. 13-21.



References

1. Arkhypova Ye.O., Dmytrenko N.O. (2016). Efektyvna komunikatsiia mizh orhanamy derzhavnoi vlady ta hromadskistiu yak umova rozvytku demokratychnoho suspilstva. [Effective communication between state authorities and the public as a condition for the development of a democratic society]. Investytsii: praktyka ta dosvid. - Investments: practice and experience. 1, 92-96. [in Ukrainian].

2. Romanenko Ye.O. (2014). Publichna komunikatsiia yak zasib transparentnosti derzhavnoho upravlinnia. [Public communication as a means of public administration transparency]. Zb. nauk. pr. Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy /za zah. red. Yu.V. Kovbasiuka. - Coll. of science Ave. Nats. Acad. state example under the President of Ukraine ffor general ed. Yu.V. Kovbasyuk. Kyiv: NADU. 1, 15-26. [in Ukrainian].

3. Krutii O.M. Kompleksnyi mekhanizm dialohovoi vzaiemodii orhaniv vlady i hromadskosti. [Complex mechanism of dialogue interaction between authorities and the public].

4. Sosnin O.V., Mykhnenko A.M., Lytvynova L.V. (2011). Komunikatyvna paradyhma suspilnoho rozvytku: navch. posib. [Communicative paradigm of social development: education]. Kyiv: NADU, 220. [in Ukrainian].

5. Kuchabskyi A.H., Bazhynova O.A. (2012). Mekhanizmy komunikatsii vlady ta hromadskosti v umovakh hlobalizatsii. [Mechanisms of communication between the authorities and the public in the conditions of globalization]. Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka. - Public administration: theory and practic. 4 (12), 196-201. [in Ukrainian].

6. Yurchenko V.E. (2014). Modeli vprovadzhennia komunikatyvnykh mekhanizmiv u derzhavnomu upravlinni Ukrainy. [Models of implementation of communication mechanisms in the state administration of Ukraine]. Teoriia tapraktyka derzhavnoho upravlinnia. - Theory and practice of public administration. 4. 157-164. [in Ukrainian].

7. Stryuk M., Semerikov S., Stryuk A. (2015). Mobil'nist' - systemnyy pidkhid. [Mobility - a systematic approach]. Informatsiyni tekhnolohiyi i zasoby navchannya. - Information technologies and teaching aids. 49(5), 37-70. [in Ukrainian].

8. Chorna O. Indeks mediahramotnosti. Chy maye ukrayins'ke suspil'stvo imunitet vid informatsiynykh zahroz. [Index of media literacy. Is Ukrainian society immune from informational threats?]. 25.04.2024.

9. Bozhko Ya. Komunikatsiyi dovhoyi viyny: chas zminyuvatys'. [Communications of the long war: time to change]. 05.11.2023.

10. Dzyana H.O., Dzyanyy R.B. (2022). Upravlinnya komunikatsiyamy v umovakh kryz. [Management of communications in crisis conditions]. Dniprovs'kyy naukovyy chasopys publichnoho upravlinnya, psykholohiyi, prava: fakhovyy naukovyy zhurnal. - Dnipro scientific journal of public administration, psychology, law: professional scientific journal. 2, 13-21. Odesa: Vydavnychyy dim «Hel'vetyka». [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru

...