Конституційні гарантії особистих, громадянських та політичних прав людини в умовах розвитку інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України

Конституційні гарантії особистих, громадянських та політичних прав людини в умовах розвитку інформаційного суспільства

Чалчинський Владислав Іванович, аспірант



Анотація

У статті досліджуються конституційні гарантії особистих, громадянських та політичних прав людини в умовах розвитку інформаційного суспільства.

Розглянуто систему конституційних гарантій прав і свобод людини, зокрема особисті, політичні, економічні, ідеологічні та юридичні гарантії.

Проаналізовано конституційні норми, покликані гарантувати інформаційну безпеку людини як найвищої соціальної цінності. Висвітлено проблеми реалізації конституційних гарантій інформаційних прав людини в національному законодавстві.

Акцентовано увагу на необхідності формування якісної правової системи інформаційної безпеки, яка б забезпечувала високі стандарти основних прав людини в інформаційній сфері.

Наголошено, що ефективна реалізація інформаційних прав і свобод можлива за умови створення сприятливого правового середовища, формування прозорої системи регулювання з урахуванням національних особливостей.

Відзначено, що важливо забезпечити прозорість і підзвітність використання інформаційно-комунікаційних технологій у політичній сфері, протидіяти зловживанням та захищати вільне волевиявлення громадян. Держава повинна сприяти розвитку електронної демократії, онлайн-участі громадян у політичному житті, забезпечувати прозорість виборчих процесів. Важливо також підвищувати медіаграмотність населення, його здатність критично оцінювати інформацію, розпізнавати маніпуляції та протистояти їм.

Розвиток інформаційного суспільства відкриває нові перспективи для реалізації особистих, громадянських і політичних прав, але водночас створює нові виклики. Конституційні гарантії цих прав мають еволюціонувати та адаптуватися до реалій цифрової епохи. Вони повинні забезпечувати вільне вираження думок онлайн, доступ до суспільно значимої інформації, захист приватності та персональних даних, протидію маніпуляціям та дезінформації. Лише комплексний підхід, що поєднує правові, інституційні та освітні механізми, дозволить повною мірою реалізувати потенціал інформаційного суспільства для розвитку демократії та забезпечити дієвість конституційних гарантій громадянських і політичних прав у цифрову епоху.

Ключові слова: конституційні гарантії, права людини, інформаційні права, особисті права, громадянські права, політичні права, інформаційна безпека, інформаційне суспільство.



Chalchynskyi Vladyslav Ivanovych PhD student at the V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine

CONSTITUTIONAL GUARANTEES OF PERSONAL, CIVIL AND POLITICAL HUMAN RIGHTS IN THE CONDITIONS OF THE DEVELOPMENT OF THE INFORMATION SOCIETY

Abstract

The article examines the constitutional guarantees of personal, civil and political human rights in the context of the development of the information society.

The system of constitutional guarantees of human rights and freedoms, including personal, political, economic, ideological and legal guarantees, is considered.

The constitutional norms designed to guarantee information security of a person as the highest social value are analyzed. The problems of implementing constitutional guarantees of human informational rights in national legislation are highlighted.

Attention is focused on the need to form a high-quality legal system of information security, which would ensure high standards of basic human rights in the information sphere.

It was emphasized that the effective implementation of informational rights and freedoms is possible under the condition of creating a favorable legal environment, forming a transparent regulatory system taking into account national characteristics.

It was noted that it is important to ensure the transparency and accountability of the use of information and communication technologies in the political sphere, to counteract abuses and to protect the free will of citizens. The state should promote the development of electronic democracy, online participation of citizens in political life, and ensure the transparency of election processes. It is also important to increase the media literacy of the population, its ability to critically evaluate information, recognize manipulations and resist them.

The development of the information society opens up new perspectives for the realization of personal, civil and political rights, but at the same time creates new challenges. Constitutional guarantees of these rights must evolve and adapt to the realities of the digital age. They must ensure free expression of opinions online, access to socially significant information, protection of privacy and personal data, counter manipulation and disinformation. Only a comprehensive approach combining legal, institutional and educational mechanisms will allow to fully realize the potential of the information society for the development of democracy and ensure the effectiveness of constitutional guarantees of civil and political rights in the digital age.

Keywords: constitutional guarantees, human rights, information rights, personal rights, civil rights, political rights, information security, information society.



Вступ

Постановка проблеми. В умовах стрімкого розвитку інформаційного суспільства та цифрових технологій особливої актуальності набуває питання забезпечення та гарантування конституційних прав і свобод людини в інформаційній сфері. Конституція України закріплює низку особистих, громадянських та політичних прав, таких як право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб. Водночас, поява нових форм інформаційних відносин та загроз в онлайн-просторі ставить нові виклики перед державою щодо ефективної реалізації та захисту цих прав.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематиці конституційних гарантій забезпечення прав і свобод людини і громадянина присвятили свої праці такі вчені: В. Погорілко, В. Федоренко, Н. Шаптала та Г. Задорожна, О. Совгиря, Н. Шукліна, П. Рабінович, Т. Слінько, В. Серьогін, І. Сопілко, В. Федоренко, Ю. Шемшученко та ін. Однак у їхніх дослідженнях відсутній цілісний і системний аналіз конституційних гарантій особистих, громадянських та політичних прав людини в умовах цифровізації.

Метою статті є комплексне дослідження конституційних гарантій особистих, громадянських та політичних прав людини в умовах розвитку інформаційного суспільства, виявлення проблем їх реалізації та обґрунтування шляхів удосконалення конституційно-правового регулювання у цій сфері.



Виклад основного матеріалу

конституційний гарантія інформаційне суспільство

У науковій літературі існують різні підходи до визначення поняття конституційних гарантій прав людини. Так, В. Погорілко та В. Федоренко вважають, що під гарантіями конституційних прав і свобод людини слід розуміти систему умов і засобів, юридичних механізмів забезпечення належної реалізації визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини та громадянина. Система гарантій конституційних прав і свобод представлена загальними і спеціальними (юридичними) гарантіями. Загальні гарантії визначаються рівнем розвитку основних сфер суспільного та державного життя - політичної, економічної, соціальної, культурної (духовної) та інших [19, c. 235].

На думку Н. Шаптали та Г. Задорожної, конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина - це об'єктивні умови і засоби, які забезпечують фактичну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод особи [31, с. 200].

Згідно з О. Совгирею конституційні гарантії прав і свобод людини - це сукупність умов, способів та засобів, які забезпечують здійснення в повному обсязі та всебічну охорону прав і свобод особи [28]. Т. Заворотченко розглядає їх як систему норм, принципів, умов і вимог, які в сукупності забезпечують додержання прав, свобод і законних інтересів людини [10].

Таким чином конституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина - це передбачена Конституцією і законами України система правових норм, організаційних засобів і способів, умов і вимог, за допомогою яких здійснюються охорона і захист прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина [11]. Вони є найважливішим елементом механізму забезпечення прав і свобод особи, оскільки саме завдяки їм стає можливим ефективне здійснення громадянами своїх прав, їх охорона та захист від правопорушень [3].

В.Ф. Погорілко зазначав, що конституційні гарантії прав людини є фундаментальними для забезпечення демократичного розвитку держави. Учений підкреслював, що ці гарантії повинні бути закріплені не лише в національному законодавстві, але й відповідати міжнародним стандартам. Науковець наголошував на важливості ефективного механізму реалізації та захисту прав і свобод, який включає як судові, так і позасудові засоби захисту [19].

Сутність конституційних гарантій полягає у тому, що вони: виражають фактичний і юридичний статус особи в суспільстві, суть демократії та соціальні можливості, закладені в суспільному ладі; втілюють діалектику переходу від належного до дійсного стану здійснення (реалізації) прав і свобод людини та громадянина у даному суспільстві; визначають зміст і спрямованість діяльності держави, оскільки права людини виступають детермінуючим критерієм [12].

Конституційні гарантії мають порівняно з іншими правовими гарантіями найвищу юридичну силу, оскільки закріплені в Основному Законі держави. Вони свідчать про значущість тих умов і засобів, за допомогою яких забезпечуються права та свободи. При цьому конституційні права і свободи людини і громадянина мають такі специфічні властивості, які здатні виділити їх із загальної системи прав та визначають їх високе місце в ієрархії правових цінностей.

О.В. Скрипнюк підкреслює важливість конституційних гарантій як основи для забезпечення прав і свобод людини. Він вважає, що конституційні гарантії складаються з принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина, а також з конституційних норм, які визначають повноваження відповідних органів державної влади та їх посадових осіб щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина [26].

У науковій літературі існують різні підходи до класифікації конституційних гарантій прав людини. Найбільш поширеним є поділ гарантій на загальні та спеціальні (юридичні) [17].

До загальних гарантій відносять: економічні (економічна свобода громадян та їх об'єднань, соціально орієнтована ринкова економіка); політичні (демократичний політичний режим, політичний плюралізм, право громадян на утворення політичних партій); ідеологічні (ідеологічна багатоманітність, заборона цензури); соціальні (відсутність суспільно-політичного протистояння, максимальна зайнятість населення, відсутність тенденцій моральної та духовної деградації в суспільстві) [4].

Юридичні (спеціальні) гарантії встановлюються державою в Конституції та законах України. До них належать: право на судовий захист (ст. 55 Конституції); недопустимість зворотної дії закону в часі (ст. 58); недопустимість обмеження прав і свобод, крім випадків, передбачених Конституцією (ст. 64); презумпція невинуватості (ст. 62); право на правову допомогу (ст. 59) та інші [13].

В.Ф. Погорілко обґрунтував необхідність виділення інформаційних правовідносин як особливого виду конституційно-правових відносин, що виникають у процесі реалізації інформаційних прав і свобод [19].

Зокрема, в умовах інформаційного суспільства особливого значення набувають такі юридичні гарантії, як право на таємницю листування, телефонних розмов, кореспонденції (ст. 31 Конституції), заборона втручання в особисте і сімейне життя (ст. 32), право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (ст. 34) [14] тощо.

Крім того, конституційні гарантії прав людини можна класифікувати за сферою дії на: внутрішньодержавні, що діють в межах України; міжнародно-правові, передбачені міжнародними договорами, учасницею яких є Україна [30].

За суб'єктами здійснення гарантії поділяють на: парламентські (діяльність Уповноваженого ВРУ з прав людини, комітетів ВРУ тощо); президентські (право вето щодо законів, які порушують права людини, звернення до КСУ та ін.); судові (здійснення правосуддя на засадах верховенства права, незалежності суддів тощо); гарантії, що забезпечуються іншими державними органами та інститутами громадянського суспільства (омбудсмен, адвокатура, міжнародні організації та ін.) [18].

Таким чином, система конституційних гарантій прав людини в інформаційному суспільстві є розгалуженою і багаторівневою. Вона покликана забезпечити ефективну реалізацію, охорону і захист особистих, громадянських та політичних прав в умовах цифрової трансформації. Водночас вона потребує подальшого вдосконалення з урахуванням нових викликів інформаційної епохи.

Конституція України гарантує кожному право на невтручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 32) [14]. Це право є одним із фундаментальних особистих прав людини і в умовах розвитку інформаційного суспільства набуває особливого значення. Адже з поширенням інформаційно-комунікаційних технологій зростають ризики несанкціонованого доступу до приватної інформації, її незаконного збирання, зберігання, використання і поширення.

Тобто Конституційний Суд України виходить з того, що право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб [24]. Це право охоплює такі аспекти:

- інформаційна приватність (захист персональних даних);

- фізична приватність (захист від втручання в житло і особистий простір);

- комунікаційна приватність (таємниця листування, телефонних розмов, кореспонденції) [20].

Розглянемо детальніше конституційні гарантії цих складових права на приватність в інформаційній сфері.

Так, в умовах розвитку інформаційного суспільства особливої актуальності набуває забезпечення конституційних гарантій особистих прав людини, зокрема права на повагу до приватного життя та захисту персональних даних. Конституція України в статті 32 гарантує невтручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Забороняється збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди [14].

Ці конституційні положення знайшли розвиток у Законі України «Про захист персональних даних», який регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних [22].

Персональні дані визначаються як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Захист персональних даних передбачає встановлення особливого правового режиму їх обробки, зокрема: персональні дані повинні оброблятися законно, справедливо і прозоро; мета обробки має бути чітко визначена і легітимна; обсяг персональних даних має бути мінімальним і відповідати меті обробки; персональні дані мають бути точними і оновлюватися; строк зберігання персональних даних не може перевищувати необхідний для досягнення мети; повинна забезпечуватись цілісність і конфіденційність персональних даних [22].

Суб'єкт персональних даних має право знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам. Він також має право пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних та отримувати захист своїх прав у разі їх порушення [22].

Контролюючим органом у сфері захисту персональних даних в Україні є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Він здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав людини на захист персональних даних.

Конституційний Суд України наголошує, що Україна як правова держава має своїм пріоритетом гарантування прав і свобод людини, зокрема шляхом запровадження юридичного регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам та необхідне для забезпечення реалізації прав кожної особи [24]. При цьому окремі конституційні цінності, насамперед недоторканність людини як гарантія від посягань з боку інших осіб на права і свободи, потребують посилених гарантій їх захисту [24]. Зокрема, у справі «Суріков проти України» 2017 року ЄСПЛ констатував порушення права на захист персональних даних роботодавцем, який довільно збирав, зберігав та використовував дані про психічне здоров'я працівника [2].

Таким чином, право на захист персональних даних є важливою конституційною гарантією інформаційної приватності особи. Воно забезпечує контроль людини над інформацією про себе, захищає від несанкціонованого доступу до персональних відомостей та їх незаконного використання.

Право на недоторканність житла є одним із фундаментальних особистих прав людини, яке гарантується Конституцією України. Стаття 30 Конституції України проголошує: «Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду» [14].

Однак в умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій постає питання забезпечення недоторканності житла в контексті захисту приватності особи від несанкціонованого втручання з використанням технічних засобів.

Сучасні технології дозволяють здійснювати приховане спостереження, прослуховування, збір персональних даних, що може порушувати право особи на недоторканність житла, навіть без фізичного проникнення до нього [7].

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «житло» в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини охоплює не лише житлове приміщення, але й робоче місце особи, а також засоби комунікації та листування [15]. Тобто несанкціоноване втручання за допомогою технічних засобів у приватне життя особи, що відбувається в її житлі, на робочому місці чи через перехоплення комунікацій, може кваліфікуватися як порушення права на повагу до житла.

Для забезпечення ефективного захисту права на недоторканність житла в умовах інформаційного суспільства, держава повинна створити належні законодавчі гарантії та механізми контролю. Зокрема, проведення будь-яких заходів, пов'язаних із втручанням у приватне життя особи з використанням інформаційних технологій, має здійснюватися виключно на підставі судового рішення з дотриманням принципу пропорційності [8].

Таким чином конституційні гарантії права на повагу до приватного життя, таємницю кореспонденції та недоторканність житла є ключовими для захисту особистих прав людини в інформаційній сфері. Вони покликані забезпечити вільний розвиток особистості, захистити її від надмірного втручання з боку держави та інших суб'єктів. Лише системний підхід до забезпечення приватності та захисту персональних даних дозволить повною мірою реалізувати конституційні гарантії особистих прав людини в інформаційному суспільстві.

Розвиток інформаційного суспільства, глобалізація інформаційного простору та стрімке поширення інформаційно-комунікаційних технологій суттєво впливають на реалізацію громадянських і політичних прав людини. З одного боку, вони відкривають нові можливості для участі громадян у суспільно-політичному житті, розширюють простір для вільного обміну думками та ідеями. З іншого боку, виникають нові виклики та загрози для прав людини, пов'язані з ризиками незаконного втручання у приватне життя, маніпулювання суспільною свідомістю, поширення дезінформації тощо.

У цих умовах особливого значення набувають конституційні гарантії громадянських і політичних прав, покликані забезпечити їх реальність та дієвість. Розглянемо детальніше зміст і механізми реалізації ключових прав у цій сфері.

Свобода думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань є фундаментом демократичного суспільства, необхідною умовою його розвитку та самореалізації кожної особи. Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань [14]. Це право включає свободу дотримуватися своїх переконань, одержувати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

В умовах розвитку інформаційного суспільства свобода слова набуває особливого значення. По-перше, сучасні інформаційно-комунікаційні технології, такі як Інтернет, надають безпрецедентні можливості для реалізації свободи слова. Кожен може вільно висловлюватися онлайн, ділитися інформацією, ідеями, думками з широкою аудиторією [1, c. 7]. Соціальні мережі, блоги, форуми стали важливими платформами для громадських дискусій та обміну думками.

По-друге, інформаційне суспільство породжує нові виклики та загрози для свободи слова. Серед них - поширення дезінформації та фейкових новин, мова ворожнечі в Інтернеті, порушення приватності та захисту персональних даних, цензура з боку держави чи приватних компаній [1]. Тому конституційні гарантії свободи слова потребують ефективних механізмів реалізації та захисту в нових умовах.

Конституційний Суд України також підкреслював важливість свободи слова в демократичному суспільстві. Зокрема, Суд зазначав, що «свобода слова та право на інформацію, які гарантовані статтею 34 Конституції України, є одними з найважливіших здобутків людства. Ці права є необхідними передумовами демократичного устрою держави та суспільства» [25].

Водночас здійснення свободи думки і слова може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Такі обмеження мають бути необхідними в демократичному суспільстві та відповідати критеріям пропорційності [27].

Важливою гарантією свободи слова в демократичному суспільстві є заборона цензури. В Україні цензура заборонена статтею 15 Конституції. Це означає заборону втручання органів державної влади у творчий процес, встановлення контролю за ідеологічною спрямованістю матеріалів, що готуються до публікації чи виходу в ефір. Держава також не має права вимагати попереднього погодження матеріалів, призначених для поширення, або забороняти чи перешкоджати розповсюдженню інформації, крім випадків, коли вона порушує закон [14].

Ефективна реалізація свободи слова в інформаційному суспільстві потребує створення сприятливих умов для діяльності засобів масової інформації, зокрема в мережі Інтернет. Держава повинна утримуватися від невиправданого втручання у діяльність Інтернет-ЗМІ та Інтернет-посередників, забезпечувати плюралізм медіа та рівний доступ до інформаційної інфраструктури. При цьому мають враховуватися особливості Інтернет-середовища, зокрема інтерактивний характер онлайн-медіа та роль користувачів як творців контенту [1].

Таким чином, свобода думки і слова є наріжним каменем демократії та правової держави. Її забезпечення в умовах інформаційного суспільства вимагає знаходження балансу між вільним обігом ідей та захистом суспільних інтересів, між невтручанням держави у комунікаційні процеси та протидією зловживанням свободою слова.

Стаття 31 Конституції України гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо [14].

Це право є складовою комунікаційної приватності особи і захищає свободу та конфіденційність спілкування від стороннього втручання. Воно поширюється на будь-які види кореспонденції та комунікації, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер [29].

Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції є злочином, передбаченим статтею 163 Кримінального кодексу України. Ним визнаються незаконні дії, пов'язані з: ознайомленням зі змістом листування, телефонних розмов, телеграфних повідомлень; розголошенням їх змісту чи самого факту листування, розмови, передачі повідомлення; використанням спеціальних технічних засобів для негласного отримання інформації [16].

Водночас законодавство передбачає можливість обмеження права на таємницю кореспонденції в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зокрема, згідно із Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», зняття інформації з каналів зв'язку може здійснюватися за рішенням суду, якщо іншим способом отримати інформацію неможливо [23].

В умовах інформаційного суспільства, коли значна частина спілкування відбувається через електронні засоби комунікації, забезпечення таємниці кореспонденції стає дедалі складнішим завданням. Тому важливо, щоб держава створювала належні правові та інституційні механізми для захисту комунікаційної приватності, зокрема щодо збирання, зберігання і використання інформації, отриманої в результаті втручання у таємницю кореспонденції.

Право на доступ до інформації не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають встановлюватися законом, бути необхідними в демократичному суспільстві та переслідувати легітимну мету - захист національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку, репутації чи прав інших осіб, запобігання розголошенню конфіденційної інформації тощо. При цьому вони повинні бути пропорційними та не призводити до спотворення суті права на інформацію [25].

В інформаційному суспільстві реалізація права на інформацію тісно пов'язана з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. Інтернет та інші цифрові засоби комунікації відкривають широкі можливості для пошуку, обміну та поширення інформації. Водночас вони створюють нові ризики для приватності та захисту персональних даних. Тому важливо забезпечити належні гарантії інформаційних прав в онлайн-середовищі, зокрема щодо конфіденційності електронних комунікацій, захисту від незаконного стеження та втручання в особисте життя [5].

Держава повинна сприяти розвитку інформаційної інфраструктури та забезпечувати рівний доступ громадян до інформаційних ресурсів і послуг. Зокрема, органи влади зобов'язані оприлюднювати публічну інформацію у формі відкритих даних, надавати інформацію за запитами, вести облік документів та забезпечувати доступ до них. Вони мають використовувати нові інформаційні технології для інформування громадськості про свою діяльність та залучення громадян до прийняття рішень.

Отже, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію є важливою гарантією інформаційної свободи особи. Його ефективна реалізація в інформаційному суспільстві потребує забезпечення відкритості та прозорості влади, вільного доступу до суспільно значимої інформації, захисту персональних даних та комунікаційної приватності.

Право громадян брати участь в управлінні державними справами є однією з основ конституційного ладу України. Стаття 38 Конституції гарантує право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це право є проявом народного суверенітету та забезпечує можливість громадян впливати на формування і реалізацію державної політики.

Участь в управлінні державними справами може здійснюватися громадянами як безпосередньо, так і через вільно обраних представників. Вона охоплює різноманітні форми політичної активності: участь у виборах і референдумах, членство в політичних партіях і громадських об'єднаннях, звернення до органів влади, участь у громадських слуханнях і обговореннях, мирні зібрання тощо. При цьому держава повинна створювати умови для вільного волевиявлення громадян та реального впливу на прийняття рішень.

Право обирати і бути обраним є невід'ємною складовою виборчих прав громадян. Вибори в Україні є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне формування своєї волі та її вільне виявлення при голосуванні. Кожен виборець має право голосу на виборах і може реалізувати це право лише на одній виборчій дільниці, де він включений до списку виборців. Участь громадян України у виборах є добровільною [21].

Право на участь у референдумах є формою безпосередньої демократії та способом здійснення народного волевиявлення. На всеукраїнський референдум виносяться питання загальнодержавного значення, зокрема про зміну території України, прийняття чи зміну Конституції. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене до відання органів місцевого самоврядування. Референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області [21].

В умовах інформаційного суспільства зростає роль інформаційно- комунікаційних технологій у залученні громадян до політичної участі. Інтернет та соціальні медіа відкривають нові можливості для політичної комунікації, обговорення суспільно важливих питань, мобілізації прихильників. Вони дозволяють громадянам безпосередньо взаємодіяти з політиками та органами влади, контролювати їхню діяльність, брати участь в онлайн-консультаціях і електронних петиціях. Водночас цифрові технології можуть використовуватися для маніпулювання громадською думкою, поширення дезінформації, втручання у виборчі процеси [6].

Тому важливо забезпечити прозорість і підзвітність використання інформаційно-комунікаційних технологій у політичній сфері, протидіяти зловживанням та захищати вільне волевиявлення громадян. Держава повинна сприяти розвитку електронної демократії, онлайн-участі громадян у політичному житті, забезпечувати прозорість виборчих процесів. Важливо також підвищувати медіаграмотність населення, його здатність критично оцінювати інформацію, розпізнавати маніпуляції та протистояти їм.

Ще однією важливою конституційною гарантією політичних прав в інформаційну епоху є забезпечення рівного доступу політичних сил до засобів масової інформації, особливо під час виборчих кампаній. Як зазначає Венеціанська комісія, правила доступу до ЗМІ мають гарантувати справедливе ставлення до всіх учасників виборів та забезпечувати збалансоване висвітлення їхніх позицій. Для цього необхідні чіткі законодавчі рамки та незалежний контроль за дотриманням принципу рівних можливостей у медіа-сфері.



Висновки

Таким чином розвиток інформаційного суспільства відкриває нові перспективи для реалізації особистих, громадянських і політичних прав, але водночас створює нові виклики. Конституційні гарантії цих прав мають еволюціонувати та адаптуватися до реалій цифрової епохи. Вони повинні забезпечувати вільне вираження думок онлайн, доступ до суспільно значимої інформації, захист приватності та персональних даних, протидію маніпуляціям та дезінформації. Лише комплексний підхід, що поєднує правові, інституційні та освітні механізми, дозволить повною мірою реалізувати потенціал інформаційного суспільства для розвитку демократії та забезпечити дієвість конституційних гарантій громадянських і політичних прав у цифрову епоху.



Література

1. Бурмагін О., Опришко Л. Свобода слова в інтернеті: практичний посібник. Київ: Платформа прав людини, 2019. С. 7.

2. Власюк В., Куц-Карпенко А. Право на захист персональних даних: декілька прикладів із практики ЄСПЛ. Європейська правда. 2019. URL: https://www.eurointegration.com.ua/ experts/2019/01/28/7092096/ (дата звернення: 24.06.2024).

3. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні, Березень 2023 р. URL: https://naurok.com.ua/stattya-garanti-prav-i-svobod-lyudini-igromadyanina-v-ukra-ni- 304952.html (дата звернення: 24.06.2024).

4. Гарантії реалізації та захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина. URL: https://mykolaivska.land.gov.ua/гарантп-реалізацп-та-захисту-конст/ (дата звернення: 24.06.2024).

5. Дергачов Є. В., Одінцова О. О. Право на інформацію та реалізація інформаційних прав у сфері особистих немайнових прав людини в Україні. Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Політологія. Соціологія. Право. 2013. № 2. С. 85-90. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKPI_soc_2013_2_15 (дата звернення: 24.06.2024).

6. Доступ до правової інформації в Україні в контексті європейських принципів партисипативної демократії. URL: https://ccu.gov.ua/library/fiter/5903 (дата звернення: 24.06.2024).

7. Єсімов С. Персональні дані як предмет захисту права на недоторканність приватного життя. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Юридичні науки. Львів, 2017. № 884. С. 120-127.

8. Єсімов С., Сопільник Р., Ковалів М., Скриньковський Р. Гарантії прав людини і громадянина при забезпеченні інформаційної безпеки. Traektoria Nauki = Path of Science. 2018. Vol. 4 (5). P. 1009-1016. DOI: 10.22178/pos.34-6.

9. Заворотченко Т. М. Засоби масової інформації в системі гарантій конституційних прав і свобод людини й громадянина в Україні. Право і суспільство. 2011. № 3. С. 47-53. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pis_2011_3_12 (дата звернення: 24.06.2024).

10. Заворотченко Т. М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.02. Київ, 2002. 222 с.

11. Захист прав людини та правозахисна діяльності у сфері податкових відносин. URL: https://lv.tax.gov.ua/baner/vseukrainskiy-tijden-prava/278358.html (дата звернення: 24.06.2024).

12. Конституційний лад та його закріплення в Конституції України. URL: https:// arm.naiau.kiev.ua/books/konst_pu/rozdil/rozdil3.html (дата звернення: 24.06.2024).

13. Конституційні гарантії захисту та практичного здійснення прав і свобод людини і громадянина, 2019. URL: http://zolo.gov.ua/konsty-tutsijnigarantiyi-zahy-stu-ta-prakty-chnogo- zdijsnennya-prav-i-svobod-lyudy-ny-igromady any-na/ (дата звернення: 24.06.2024).

14. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254K/96-Bp (дата звернення: 24.06.2024).

15. Концепція «житла» в розумінні статті 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. URL: https://www.ukrainepravo.com/intemational_law/european_ court_of_human_rights/nsrshchyetshchkya-zykhoa-v-usitspkrrk-fkhakhkhk-8-nsrvyershchkl-i- tuav-oyueyry-kha-sfrsvstsoszrysh-f/ (дата звернення: 24.06.2024).

16. Кримінальний кодекс України: Закон від 05.04.2001 р. № 2341-III. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 24.06.2024).

17. Лінецький С. В. Гарантії прав і свобод людини та громадянина. Енциклопедія Сучасної України. Київ, 2006. URL: https://esu.com.ua/article-28680 (дата звернення: 24.06.2024).

18. Мацькевич М. М. Класифікація гарантій конституційних культурних прав і свобод людини та громадянина в Україні. Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. 2014. № 3. С. 60-65. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npnau_2014_3_14 (дата звернення: 24.06.2024).

19. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України: підручник / за заг. ред. В. Л. Федоренка. 3-тє вид., перероб. і допов. Київ: КНТ; Видавництво Ліра-К, 2011. 532 с.

20. Право на приватність у світлі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. URL: https://www.helsinki.org.ua/articles/pravo-na-pryvatnist-u-svitli-statti- 8- konventsii-pro-zakhyst-prav-liudyny-i-osnovopolozhnykh-svobod/ (дата звернення: 24.06.2024).

21. Право на участь в управлінні державними справами. Конституційний Суд України. URL: https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/433-pravo-na-uchast-v-upravlinni-derzhavnymy- spravamy (дата звернення: 24.06.2024).

22. Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 № 2297-VI. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 34. Ст. 481.

23. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 № 2135-ХП. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text (дата звернення: 24.06.2024).

24. Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12/paran51#n51 (дата звернення: 24.06.2024).

25. Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 р. у справі № 1-9/2012. URL: https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/431-pravo-na-informaciyu (дата звернення: 24.06.2024).

26. Скрипнюк О. Конституційні права людини, громадянина та гарантії їх забезпечення (за матеріалами Науково-практичної конференції Конституційного Суду України та Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, м. Київ, 21 червня 2018 р.). Право України. 2018. № 6. С. 248-269. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prukr_2018_ 6_23 (дата звернення: 24.06.2024).

27. Слінько Т. М. Конституційно-правові гарантії свободи слова. Наше право. 2014. № 9. С. 11-16. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nashp_2014_9_4 (дата звернення: 24.06.2024).

28. Совгиря О., Шукліна Н. Конституційне право України: навчальний посібник. Київ: Юрінком-Інтер, 2008. 632 с.

29. Стаття 163. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер. URL: https://protocol.ua/ua/kriminalniy_kodeks_ukraini_stattya_163/ (дата звернення: 24.06.2024).

30. Теорія держави та права: підручник / Є. О. Гіда та ін.; за заг. ред. Є. О. Гіди. Київ: ФОП О. С. Ліпкан, 2011. 576 с.

31. Шаптала Н. К., Задорожня Г. В. Конституційне право України: навчальний посібник. Дніпропетровськ: ЛізуновПрес, 2012. 472 с.



References

1. Burmahin O., Opryshko L. (2019) Freedom of speech on the Internet: a practical guide [Freedom of speech on the Internet: a practical guide]. Kyiv: Human Rights Platform, p. 7. [in Ukrainian]

2. Vlasiuk V., Kuts-Karpenko A. (2019) The right to protection of personal data: several examples from ECtHR practice. European Truth [The right to protection of personal data: several examples from the practice of the ECtHR. European truth]. Retrieved from https://www.eurointegration.com.ua/ experts/2019/01/28/7092096/ [in Ukrainian]

3. Guarantees of human and civil rights and freedoms in Ukraine [Guarantees of human and citizen rights and freedoms in Ukraine], March 2023. Retrieved from https://naurok.com.ua/ stattya-garanti-prav-i-svobod-lyudini-igromadyanina-v-ukra-ni-304952.html [in Ukrainian]

4. Guarantees for the implementation and protection of constitutional rights and freedoms of humans and citizens [Guarantees of realization and protection of constitutional rights and freedoms of man and citizen] Retrieved from https://mykolaivskaЛand.gov.ua/гарашli-реалізащї-та- захисту-конст/ [in Ukrainian]

5. Derhachov Ye. V., Odintsova O. O. (2013) The right to information and realization of information rights in the sphere of personal non-property human rights in Ukraine [The right to information and implementation of information rights in the sphere of personal non-property human rights in Ukraine]. Bulletin of the National Technical University of Ukraine "Kyiv Polytechnic Institute". Political science. Sociology. Law. - Bulletin of the National Technical University of Ukraine "Kyiv Polytechnic Institute". Politology. Sociology. Right. № 2. pp. 85-90. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKPI_soc_2013_2_15 [in Ukrainian]

6. Access to legal information in Ukraine in the context of European principles of participatory democracy [Access to legal information in Ukraine in the context of European principles of participatory democracy] Retrieved from https://ccu.gov.ua/library/fiter/5903 [in Ukrainian]

7. Yesimov S. Personal data as a subject of protection of the right to privacy [Personal data as a subject of protection of the right to inviolability of private life]. Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series: Legal Sciences - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: Legal sciences. Lviv, 2017. № 884. pp. 120-127. [in Ukrainian]

8. Yesimov S., Sopilnyk R., Kovaliv M., Skrynkovskyi R. (2018) Guarantees of human and civil rights in ensuring information security [Guarantees of human and citizen rights in ensuring information security]. Path of Science. Vol. 4 (5). pp. 1009-1016. DOI: 10.22178/pos.34-6. [in Ukrainian]

9. Zavorotchenko T. M. (2011) Mass media in the system of guarantees of constitutional rights and freedoms of humans and citizens in Ukraine [Mass media in the system of guarantees of constitutional rights and freedoms of man and citizen in Ukraine]. Law and Society - Law and society. 2011. № 3. pp. 47-53. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pis_2011_3_12 [in Ukrainian]

10. Zavorotchenko T. M. (2002) Constitutional and legal guarantees of human and civil rights and freedoms in Ukraine [Constitutional and legal guarantees of human and citizen rights and freedoms in Ukraine]: dissertation... Candidate of Legal Sciences: 12.00.02. Kyiv. 222 p. [in Ukrainian]

11. Protection of human rights and human rights activities in the field of tax relations [Protection of human rights and human rights activities in the field of tax relations] Retrieved from https://lv.tax.gov.ua/baner/vseukrainskiy-tijden-prava/278358.html [in Ukrainian]

12. Constitutional order and its enshrinement in the Constitution of Ukraine [The constitutional system and its consolidation in the Constitution of Ukraine] Retrieved from https://arm.naiau.kiev.ua/books/konst_pu/rozdil/rozdil3.html [in Ukrainian]

13. Constitutional guarantees of protection and practical implementation of human and civil rights and freedoms [Constitutional guarantees of protection and practical implementation of human and citizen rights and freedoms] Retrieved from http://zolo.gov.ua/konsty-tutsijnigarantiyi- zahy-stu-ta-prakty-chnogo-zdijsnennya-prav-i-svobod-lyudy-ny-igromady any-na/ (accessed: 24.06.2024).

14. Law of Ukraine Constitution of Ukraine [Law of Ukraine Constitution of Ukraine] dated 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254K/96- вр [in Ukrainian]

15. The concept of "home" in the understanding of Article 8 of the Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms. [The concept of "housing" in the sense of Article 8 of the Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms] Retrieved from https://www.ukrainepravo.com/ international_law/european_court_of_human_rights/nsrshchyetshchkya-zykhoa-v-usitspkrrk- fkhakhkhk-8-nsrvyershchkl-i-tuav-oyueyry-kha-sfrsvstsoszrysh-f/ [in Ukrainian]

16. Criminal Code of Ukraine [Criminal Code of Ukraine] dated 05.04.2001 № 2341-III. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 [in Ukrainian]

17. Linetskyi S. V. (2006) Guarantees of human and civil rights and freedoms. Encyclopedia of Modern Ukraine [Guarantees of human and citizen rights and freedoms. Encyclopedia of Modern Ukraine]. Kyiv. Retrieved from https://esu.com.ua/article-28680 [in Ukrainian]

18. Matskevych M. M. (2014) Classification of guarantees of constitutional cultural rights and freedoms of humans and citizens in Ukraine [Classification of guarantees of constitutional cultural rights and freedoms of man and citizen in Ukraine.]. Legal Bulletin. Air and Space Law - Legal Bulletin. Air and space law. № 3. pp. 60-65. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Npnau_2014_3_14 [in Ukrainian]

19. Pohorilko V. F., Fedorenko V. L. (2011) Constitutional law of Ukraine [Constitutional law of Ukraine]: textbook / ed. by V. L. Fedorenko. 3rd ed., revised and supplemented. Kyiv: KNT; Lira-K Publishing House. 532 p. [in Ukrainian]

20. The right to privacy in light of Article 8 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms [The right to privacy in light of Article 8 of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms] Retrieved from https://www.helsinki.org.ua/ articles/pravo-na-pryvatnist-u-svitli-statti-8-konventsii-pro-zakhyst-prav-liudyny-i-osnovopolozhnykh- svobod/ [in Ukrainian]

21. The right to participate in the management of state affairs. Constitutional Court of Ukraine [The right to participate in the management of state affairs. Constitutional Court of Ukraine] Retrieved from https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/433-pravo-na-uchast-v-upravlinni- derzhavnymy-spravamy [in Ukrainian]

22. Law of Ukraine On personal data protection [Law of Ukraine On the protection of personal data] dated 01.06.2010 № 2297-VI. Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. 2010. № 34. Art. 481. [in Ukrainian]

23. Law of Ukraine On operational and investigative activities [Law of Ukraine On operative investigative activity] dated 18.02.1992 № 2135-XII. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2135-12#Text [in Ukrainian]

24. Decision of the Constitutional Court of Ukraine [Decision of the Constitutional Court of Ukraine] dated 20.01.2012 № 2-рп/2012. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ v002p710-12/paran51#n51 [in Ukrainian]

25. Decision of the Constitutional Court of Ukraine [Decision of the Constitutional Court of Ukraine] dated 20.01.2012 in case № 1-9/2012. Retrieved from https://ccu.gov.ua/storinka- knygy/431-pravo-na-informaciyu [in Ukrainian]

26. Skrypniuk O. (2018) Constitutional human and civil rights and guarantees of their provision (based on materials of the Scientific and Practical Conference of the Constitutional Court of Ukraine and the V. M. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, June 21, 2018) [Constitutional rights of a person, a citizen and guarantees of their provision (based on the materials of the Scientific and Practical Conference of the Constitutional Court of Ukraine and the Institute of State and Law named after V. M. Koretsky of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, June 21, 2018)]. Law of Ukraine. 2018. № 6. pp. 248-269. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/prukr_2018_6_23 [in Ukrainian]).

27. Slinko T. M. (2014) Constitutional and legal guarantees of freedom of speech [Constitutional and legal guarantees of freedom of speech]. Our Law - Our right. № 9. pp. 11-16. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nashp_2014_9_4 [in Ukrainian]

28. Sovhyria O., Shuklina N. (2008) Constitutional law of Ukraine [Constitutional law of Ukraine]: textbook. Kyiv: Yurinkom-Inter. 632 p. [in Ukrainian]

29. Article 163. Violation of secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraph or other correspondence transmitted by means of communication or through a computer [Article 163. Violation of secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraphic or other correspondence transmitted by means of communication or through a computer] Retrieved from https://protocol.ua/ ua/kriminalniy_kodeks_ukraini_stattya_163/ [in Ukrainian]

30. Theory of state and law [Theory of the state and law] textbook / Ye. O. Hida et al.; ed. by Ye. O. Hida. Kyiv: FOP O. S. Lipkan, 2011. 576 p. [in Ukrainian]

31. Shaptala N. K., Zadorozhnia H. V. (2012) Constitutional law of Ukraine: textbook. Dnipropetrovsk: LizunovPress. 472 p. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru

...