Місце і роль християнської комунікації у державному управлінні

Размещено на http://allbest.ru

Український фонд міжнародного молодіжного співробітництва «Лідер»

Місце і роль християнської комунікації у державному управлінні

Богданенко Анатолій Іванович кандидат наук з державного управління,

доктор економічних наук, голова

м. Київ

Анотація

Проаналізовано вплив християнської комунікації на теорію і практику державного управління як науки. Християнська теологія і соціальна доктрина церкви стали ключовим фактором у діалозі релігії і державного управління. Доведено, що єдиної концепції розуміння християнської комунікації у світських і церковних науковців не існує.

Власне складова комунікації досліджена поверхнево, особливо в Україні. Але саме комунікація лежить в основі цілісного та єдиного розуміння історичної, культурної, соціальної місії християнства як специфічного та динамічного духовного явища релігії, що знаходиться в залежності від історичних, соціальних, культурних, духовно-ідейних процесів кожної держави у конкретний період розвитку християнства і християнської теології.

Обґрунтовано, що історія християнської церкви, її місія є важливим компонентом української державності та національної свідомості громадян. Дослідження охоплює аналіз впровадження християнської комунікації у різні аспекти державного управління. Розглянуто конкретні приклади успішних механізмів християнської комунікації, що демонструють практичну цінність релігійних ідей і цінностей у сфері державного управління та ухвалення управлінських рішень.

Проаналізовано виклики, з якими стикаються християнські церкви. Особлива увага надається розгляду питанням місії, проповіді, освіти і церковного просвітництва. Окреслено перспективи подальшого розвитку християнської комунікації у державному управлінні та потенціал соціальної думки православної церкви для забезпечення сталого розвитку української держави. Закцентовано, що державне управління - це не лише процеси політики, управління, державні інтереси, безпека, але і духовні ідеї, філософські концепти державно-управлінської діяльності. У завданнях повсякденного історичного, політичного, економічного, соціального, культурного будівництва держави важливе місце посідає комунікація християнської церкви. Актуальність розробки теоретичних аспектів діалогу держави і церкви випливає з окреслених на найвищому державному рівні пріоритетів наукових досліджень у галузі теорії державного управління.

Доведено, що героїчна боротьба українського народу за власну свободу і територіальну цілісність демократичної, правової та соціально орієнтованої української держави зумовило необхідність проведення наукових досліджень, які торкаються актуальних проблем релігії, національної ментальності, духовності та історії християнської церкви, де одне з головних місць відведено теоретичному обґрунтуванню міждисциплінарного синтезу державного управління і християнської теології.

Міжконфесійний мир у країні, релігійне порозуміння значною мірою сприймається громадянами крізь призму державного управління й тим, наскільки діяльність державних службовців відповідає положенням Конституції України і принципам демократії. Водночас суперечливий розвиток державного управління в Україні на сучасному етапі боротьби з російським агресором дав можливість зосередити увагу на значних недоліках функціонування органів та інститутів державного управління. Нехтування специфікою принципів демократії, релігійного плюралізму, свободи совісті не лише руйнує правове поле України, але й порушує стабільність міжконфесійного порозуміння в державі.

Ключові слова: теологія, християнська комунікація, місія, церква, українське православ'я, державно-церковний діалог.

Abstract

The place and role of Christian communication in public administration

The influence of Christian communication on the theory and practice of public administration as a science is analyzed. Christian theology and the church's social doctrine became a key factor in the dialogue between religion and state administration. It is proved that secular and church scientists do not have a single concept of understanding of Christian communication. The actual component of communication has been studied superficially, especially in Ukraine. But it is communication that is at the basis of a holistic and unified understanding of the historical, cultural, and social mission of Christianity as a specific and dynamic spiritual phenomenon of religion, which is dependent on the historical, social, cultural, spiritual and ideological processes of each state in a particular period of the development of Christianity and Christian theology.

It is substantiated that the history and mission of the Christian church are important components of Ukrainian statehood and citizens' national consciousness. The study analyzes the implementation of Christian communication in various aspects of public administration. Specific examples of successful mechanisms of Christian communication are considered, demonstrating the practical value of religious ideas and values in the sphere of public administration and management decision-making.

The challenges faced by Christian churches are analyzed. Special attention is paid to consideration of mission, preaching, education and church enlightenment issues. The prospects for the further development of Christian communication in state administration and the potential of the Orthodox Church's social thought to ensure the Ukrainian state's sustainable development are outlined. It is emphasized that public administration is the process of politics, management, state interests, and security, as well as spiritual ideas and philosophical concepts of public administration activity. Communication of the Christian church occupies an important place in the everyday historical, political, economic, social, and cultural construction of the state. The relevance of the development of theoretical aspects of the dialogue between the state and the church follows from the priorities of scientific research in the field of the theory of public administration outlined at the highest state level.

It has been proven that the heroic struggle of the Ukrainian people for their own freedom and territorial integrity of the democratic, legal and socially oriented Ukrainian state necessitated conducting scientific research that touches on the current problems of religion, national mentality, spirituality and the history of the Christian church, where one of the main places is given to theoretical justification interdisciplinary synthesis of public administration and Christian theology.

Citizens largely perceive interfaith peace in the country and religious understanding through the prism of public administration and the extent to which the activities of civil servants comply with the provisions of the Constitution of Ukraine and the principles of democracy. At the same time, the controversial development of state administration in Ukraine at the current stage of the struggle against the Russian aggressor made it possible to focus on significant shortcomings in the functioning of state administration bodies and institutions. Neglecting the specifics of the principles of democracy, religious pluralism, and freedom of conscience destroys Ukraine's legal field and disrupts the stability of interfaith understanding in the state.

Keywords: theology, Christian communication, mission, church, Ukrainian Orthodoxy, state-church dialogue.

Вступ

Постановка проблеми. У сучасному глобалізованому світі християнська комунікація стала невід'ємною складовою всіх аспектів культурного, історичного, політичного і суспільного життя України, включаючи сферу державного управління. Впровадження концептів християнської теології, соціальної доктрини православної церкви у державне управління сприяє підвищенню ефективності державних службовців, прозорості державно-церковних відносин. Демократичні країни світу демонструють значні успіхи у цьому напрямі, використовуючи історію християнства, релігійну етику, теологію для вивчення, розуміння власної історії і покращення взаємодії з власними громадянами.

Вивчення досвіду провідних університетів Європи і США, які розглядають християнську теологію як науку, є надзвичайно важливим для розуміння можливостей використання потенціалу релігії і викликів, з якими стикаються держави у процесі культурної і соціальної трансформації. Крім того, діалог релігійних організацій і держави сприяє зміцненню довіри громадян до держави і політичної влади.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Життя українського православ'я вже не перший десяток років цікавить науковців різних галузей. Для української наукової спільноти християнська теологія, історія християнства, соціальне вчення православної церкви як об'єкт дослідження, наразі є максимально актуальним, з огляду на зовнішні та внутрішні культурні, історичні і соціальні процеси українського державотворення.

Окремі аспекти діалогу церкви і держави досліджували такі науковці, як В. Бондаренко, В. Бліхар, В. Єленський, А. Колодний, О. Саган, А. Смирнов, Л. Филипович, П. Яроцький [1-6]. У державному управлінні різні аспекти державно-церковних відносин та їх плив на політичну і культурну сферу суспільства розглядали багато дослідників, зокрема Ю. Кальниш, В. Пасічник, Д. Мартишин, які істотно збагатили арсенал прийомів і засобів теорії державного управління [7]. Вітчизняні теологічні дослідження церковних науковців проблем державотворення і фахівців з державного управління християнської комунікації майже відсутні. Важливі наукові внески у вивчення цієї проблематики зробили митрополит Андрей Шептицький, митрополит Іларіон Огієнко, кардинал Любомир Гузар, митрополит Михаїл Лярош, митрополит Володимир Сабодан, патріарх Філарет Денисенко, Олександр Драбинко, митрополит Димитрій Рудюк, єпископ Віктор Бедь, архімандрит

Кирило Говорун, протоієрей Георгій Коваленко [8-9]. Проте праці цих церковних ієрархів не є системним та всебічним аналізом християнської комунікації і процесів державотворення з точки зору державного управління та християнської теології.

Доктринальні питання розвитку християнської комунікації на сучасному етапі вирішують представники Римо-католицької та Української греко- католицької церкви: Папа Франциск, кардинал Курт Кох, верховний архієпископ Святослав Шевчук, митрополит Борис Гудзяк, архієпископ Ігор Ісіченко, отець Михайло Димид, Мирослав Маринович [10-11].

Мета статті -- теоретичний аналіз християнської комунікації як філософського конструкту державного управління, який включає теорію теології, соціальне вчення християнства, а також індивідуальну і соборну місію церкви.

Виклад основного матеріалу

Питання релігійної самоідентифікації особливо відчутно постає у духовно-культурній та історичній площині. Остання є надто важливою. Тобто релігійна самоідентифікація ніколи не відбувається за суто духовно-моральною, психологічною ізоляціоністською моделлю, переважно це здійснюється в процесі родинного спілкування, виховання, освіти, творчості, трудової, громадської, політичної діяльності. Український народ вистояв і вцілів на власній землі попри величезної кількості не лише фізичних спроб його знищення, а й у процесі численних політичних і культурних трансформацій. І сьогодні спроба відірвати українську націю від власної православної віри, історії, культури не вдасться нікому. В умовах процесів глобалізації і християнського екуменізму все інтенсивніше стали вестися дискусії навколо проблеми християнського об'єднання. Серед науковців є багато прихильників такого єднання, однак не менше і противників цього утворення. Україна завжди була багатоконфесійною як і Європа, і релігійно вона не може стати єдиною.

В Україні багато церковних громад українського православ'я, греко- католицької, римо-католицької церков і протестантських деномінацій, які, на відміну від атеїстичного і секулярного практицизму, несуть у собі, християнську духовність як важливу домінанту історичного, культурного, суспільного і соціального розвитку України. Можна додати до цього статистику монастирів, соборів, храмів семінарій, духовних центрів, управлінь, місій, братств, фондів Української православної церкви (УПЦ) і Православної церкви України (ПЦУ) -- динаміка суспільно позитивна.

Однак це зовсім не означає, що абсолютно врегульованим є питання методології державного управління і християнської теології, або питання місця і ролі у суспільному житті українського православ'я. В історії України православна церква завжди підтримувала конструктивний діалог держави і

церкви, дбаючи про авторитет державної політичної влади. Держава теж має постійно підтримувати церкву бодай тому, що передусім церква опікується саме морально-духовним, психологічним і гуманітарним вихованням сучасної людини, дбає про цілісність і гармонію людського буття. І хоча ідеального синтезу релігії і політики, «симфонії» позицій держави і церкви досягти навряд чи можливо у площині соціального буття, державні службовці й науковці мають усвідомлювати, що православна церква перебирає на себе велику, складну функцію гуманітарної і соціальної політики держави.

Українське православ'я зберігає й поважає цінності кожного окремого народу, бо кожен з яких має власну культуру, історію, духовні цінності, релігійну мотивацію і власну формулу процесу державотворення. І саме в Україні християнські цінності є фундаментом національних цінностей держави [12]. соціальний християнський україна управління

Зауважимо, що предметним полем дослідження галузі державного управління можна вважати загальні тенденції історичного, духовно-релігійного, культурного розвитку держави і закономірності державно-управлінських відносин держави, церкви і народу. Йдеться про дослідження розвитку держави як складної духовної, культурної і соціальної системи. У цьому контексті духовні цінності християнства утворюють духовний каркас державотворення, визначають, що є прийнятним чи неприйнятним для життя народу, і таким чином впорядковують повсякденне існування людей і держави, надаючи духовно-релігійного сенсу і напрям розвитку державного управління.

Відомо, що духовні цінності (релігійні, етичні, світоглядні, естетичні, наукові) задовольняють потреби людей і об'єднань громадян в духовному удосконаленні, розвитку їхнього релігійного світу, у наповненні свідомості людини теологічними, релігійними, аскетичними знаннями, почуттями, духовними ідеалами. Зрозуміти цінності сучасного християнства і власне теологію християнської церкви неможливо поза зверненням до смислових джерел церковної комунікації. Питання церковної комунікації постійно порушуються в теологічних і світських працях сучасних науковців. «Відомо, що термін «комунікація» походить від латинського communicatio і означає повідомлення, передачу, бесіду, розмову. Християнська комунікація виступає самостійним об'єктом теологічних наук і викристалізовує окремі теорії соціального вчення християнства, оскільки смислові і соціальні джерела усвідомлення глибинного значення християнської комунікації виявляються тільки у соціальному, культурному і політичному просторі буття християнина в умовах викликів сучасного світу» [13, с. 3].

Теологія безпосередньо пов'язує становлення комунікації з розвитком економіки, соціології, психології, політології, інформатики, філософії та багатьох інших гуманітарних наук. На сучасному етапі розвитку українського православ'я функціональна роль християнської комунікації набуває особливої теоретико-методологічної та соціально-практичної актуалізації.

Більш того, стратегічну роль у розвитку українського суспільства, на нашу думку, мають відігравати українські християнські церкви (православ'я, протестантизм і католицизм), які дають можливість сучасникові розпізнавати наявні духовні кризи і проблеми з точки зору біблійного вчення і теологічної моделі побудови світу. Саме у такий спосіб християнська комунікація є своєрідним імперативом для діяльності багатьох людей. Адже церква значно впливає на суспільство, завдяки чому відбувається перебудова умов життєдіяльності та відносин між людьми і навіть державами. Це свідчить про утворення нових комунікативних процесів в житті українського православ'я, яке змінює вектор розвитку усього світового християнства [13].

Християнські церкви київської традиції (УПЦ, ПЦУ, УГКЦ) у парадигмі християнської моральності постійно осмислюють процеси економіки, політики, господарської діяльності, бізнесу і підприємництва. Упродовж всієї історії християнства церква поєднує сакральне з мирським, церковне з державним, наповнює земні події повсякденного життя людини священним змістом. Тому християнство завжди було не просто «спасінням» від світу, а й певною трансформацією самого світу (економіка, культура, політика).

Безумовно, церква не має чіткої економічної та політичної програми на всі часи, тобто того, що можна було б назвати стратегією економічного і міжнародного розвитку. Зазначимо, і це важливо, що навіть у святих отців були різні погляди щодо політики, культури та соціальної проблематики. Церква, продовжуючи традицію святих отців, розглядає економіку, культуру і політику як особливі сфери релігійно-етичних відносин і принципово підкорює їх питанням моралі, аскетики, літургіки, оцінює їх за критерієм служіння суспільству, а не окремим інтересам індивіда.

Досліджуючи церковні документи протестантського і католицького світу, що присвячені місії, проповіді, соціальній роботі, можемо звернути увагу на чіткість ключових філософських формулювань і логічну побудову цих документів [14; 20]. У них спершу визначається коло напрямів місії церкви, після чого формується духовна стратегія через уточнення цілей місії християнства. Стратегія місії передбачає визначення і використання конкретних заходів і дій, які сприятимуть отриманню християнськими громадами позитивних результатів.

Цей процес можна представити у вигляді такого ланцюжка: духовні (теологічні) орієнтири місії - теологія релігійних громад - цілі місії - стратегії - конкретні заходи - результати. Підкреслимо, що хоча соціальні документи протестантизму і католицизму реально стосуються насамперед релігійних громад західного світу, їх методологія зберігає свою актуальність і для розробки стратегій у православній церкві. Зауважимо, що західна теологія вважає цілком обґрунтованим широке використання досягнень психології, соціальної комунікації, журналістики, політології в християнській проповіді і намагається на платформі наукового осмислення історії християнської церкви довести істинність та актуальність християнства для життя сучасного світу. Наприклад, такий теологічний підхід цілком виправданий для викладання християнської теології у світських університетах і духовних семінаріях США.

Відомо, що католицький і протестантський досвід у сфері забезпечення ефективності християнської місії і комунікації - не так суто теоретичний, як більше практичний - через особливості розвитку відкритого західного суспільства. Набутий досвід протестантського і католицького світу базується на тривалому історичному періоді обговорення в наукових колах (університетах, школах, семінаріях) проблем місії християнства, вироблення різних концепцій, стратегій місії церкви, церковних документів, в яких, власне, закладені культурні та політичні особливості США і Європи [14; 20]. Тому різні погляди західних християнських теологів на питання комунікації, місії, соціального вчення, теології вдало можуть трансформуватися у стратегії, доктрини, плани православної церкви, враховуючи набутий позитивний досвід - теологічної послідовності, чіткої структури і вивіреної наукової логіки.

Маємо визнати, що концептуальний аналіз церковних документів сучасних православних церков України (УПЦ і ПЦУ) з питань економіки, комунікації, політики і культури дозволяє стверджувати, що теологічні роздуми церковних ієрархів, богословів здебільшого визначаються декларативністю основних положень християнського віровчення і не завжди віддзеркалюють реальні виклики сьогодення, що зумовлені поточним станом розвитку світової економіки, політики та державного управління [18; 20].

Зокрема архіпастирські послання не утворюють цілісної системи богословських знань, вони мають фрагментарний та історично зумовлений характер. За допомогою церковних документів здійснюється лише спроба вирішити зростаючі проблеми політичного, соціального, культурного й економічного характеру в певних сферах християнського життя і місії церкви. Ці документи здебільшого відрізняються розпливчастими і всеосяжними богословськими формулюваннями.

Зауважимо, що конкретні практичні кроки щодо впровадження ефективної християнської комунікації і місії мають випереджати комплексне опрацювання всіх реальних проблем життя сучасних християнських громад. Значна кількість наукових публікацій пов'язана з історією християнської церкви, канонічного права, теології, життя святих, але бракує наукових оглядів щодо актуальності теології у житті глобального світу, якості соціальних програм православної церкви і стратегій її комунікації.

Вагоме значення соціального вчення православної церкви для концептів державного управління полягає не в тих чи інших суб'єктивних оцінках і судженнях єпископату і духовенства, а у принциповому розумінні соціальної поведінки людини як найважливішого питання совісті, моралі, відповідальності перед Богом, а не лише економічної конкуренції та політичної боротьби. Саме тому одні з багатьох теоретичних і практичних питань економіки і політики можуть цілком зберігати свою актуальність і значення сьогодні, а інші, навпаки, носять різко виражений відбиток історичної та культурної обумовленості минулого.

Заслуговує на особливу увагу висока оцінка православною церквою людської праці, творчості, науки й освіти. З історії церкви відомо, що разом з духовною переоцінкою цінностей, здійсненою християнством, було переглянуто й ставлення до праці, що вивело людство з приниженого і зневажливого становища і піднесло на неосяжну моральну висоту його земні прагнення. Для історії та теорії економіки, підприємницької діяльності таке ставлення до праці у християнстві набуло першорядного значення, оскільки цим було закладено духовний фундамент усієї європейської та американської культури, що ґрунтується на вільному релігійному волевиявленні, праці, конкуренції, творчості, на противагу рабству і обмеженню людської свободи.

Відомо, що головним завданням діяльності християнської церкви в історії людства є заклик до творчості, свободи, самореалізації, науки, духовних розмислів, виховання в людині почуття відповідальності, очищення та перетворення світу і залучення суспільства до життя Бога. Саме тому християнська теологія вчить, що людина має виходити за межі свого егоїзму, ізоляції і встановлювати комунікацію з усім світом.

Церква як соціальний інститут є учасниками державних, громадських, соціальних, культурних, правових та економічних взаємин. Саме тому соціальне вчення церкви - це сукупність базових богословських ідей християнства, моральних правил та етичних норм; приватних концепцій, положень, рішень і постанов усієї церкви, що утверджують, розкривають та регулюють відносини між церквою, державою та суспільством.

Наприклад, церква вчить, що представники бізнесу, усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом, повинні дбати про гідне життя своїх підлеглих, а держава зобов'язана дбати про тих, хто не може сам себе забезпечити (діти, інваліди, пенсіонери). Економіка, підприємництво, комерція, малий бізнес у світлі вчення православної церкви є соціально відповідальним видом діяльності людини. Цілком очевидно, що людина, яка не в змозі заробити собі на гідне життя, а у перспективі забезпечити себе пенсією, позбавлена доступу до медичного обслуговування, соціального страхування, ніколи не почуватиметься громадянином цивілізованої, соціальної і правової держави. Впевненість людини у завтрашньому дні створює передумови для її професійного зростання, розвитку і творчості, а у подальшому - можливість вибудовувати довгострокову стратегію економічного, культурного і соціального розвитку держави. Саме держава несе відповідальність за свою активну і діяльну участь у програмах соціального та пенсійного страхування. На державу покладено відповідальність за збереження життя, здоров'я і людської гідності людей похилого віку, інвалідів, знедолених і дітей.

Церква нагадує, що держава має не лише допомагати непрацездатним інвалідам, пенсіонерам, а й насамперед сприяти створенню умов для розвитку соціальної роботи та соціальної допомоги з боку православної церкви. Історія свідчить, що ступінь добробуту і морального розвитку суспільства безпосередньо залежить від його ставлення до людей похилого віку, дітей та людей з обмеженими можливостями.

Соціальне вчення православної церкви ґрунтується на десяти, наданих Богом біблійних заповідях, а також на досвіді їх засвоєння християнством в історії (життя та ідеї святих отців церкви, богословів та релігійних мислителів). Втім, основні засади соціальної доктрини православної церкви не слід сприймати як буквальну трансляцію цитат біблійного тексту та висловлювань із книг святих отців. Швидше йдеться про положення, що випливають із біблійних заповідей у їх широкому розумінні, а також із багатовікової релігійно-моральної спадщини святих церкви, церковних ієрархів, теологів і філософів.

Визнаємо, що в окремих положеннях соціального вчення церкви описуються ідеальні моделі політики, культури, економіки та соціального розвитку суспільства, яких насправді в житті глобального сучасного людства не існує. Але до реалізації цих моделей церква завжди прагне. Можливо, реальність не завжди відповідає соціальній доктрині церкви, але не можна заздалегідь говорити, що мета дотримання духовних ідеалів християнства є недосяжною. Церква вчить, що у прагненні до гідного життя та чистої совісті людина з допомоги Божої може суттєво покращити життя держави і суспільства загалом. Не забуваючи про питання політики, економіки, християнинові необхідно насамперед пам'ятати про духовний сенс життя.

Відомо, що в історії християнства були різні підходи до питання про місію людини та пріоритет матеріального чи духовного, приватних чи суспільних інтересів. Духовний ідеал православної церкви багато разів приносився на поталу інтересам політики, культури і науки. Однак сам факт церковних, наукових та суспільних дискусій показує, що питання комунікації, економіки, соціальної справедливості, культури, історії, ідентичності, успіху, місії та політики є невід'ємними складовими людського буття.

Історія людства запевняє, що не можна нехтувати духовними ідеалами, свободою, питаннями самореалізації, успіху, процвітання, стабільності, прагненням до матеріального блага, життєвими інтересами особистості та всього суспільства. Історично духовно-моральна традиція українського православ'я переважно схилялася до пріоритету індивідуальних інтересів над суспільними устремліннями. Цій позиції, як показує історичний досвід, сприяють духовні ідеї, що ґрунтуються на біблійних принципах.

Церква нагадує, що гроші та влада - це лише механізм, інструмент перетворення життя, один із засобів служіння Богу, ідеалам добра і соціальної справедливості. Гроші дають максимальну віддачу саме тоді, коли їх інвестовано ефективно, коли їх використовують для стратегії розвитку держави, коли їх вкладено у соціальну стабільність суспільства. Якщо ж людина створює матеріальні блага виключно для себе, нехтуючи при цьому інтересами своєї родини, своєї соціальної групи, держави, народу, вона порушує певні моральні норми.

Чим більше людина має політичної влади, грошей, тим вищий не лише рівень її впливу, а й відповідальності. З економічної теорії відомо, що гроші та інвестиції - це лише кошти для досягнення поставлених цілей. Гроші повинні бути у постійному русі й обігу. Стратегія, перспективи розвитку бізнесу, досягнення поставленої мети - справжня місія підприємця. Менеджмент, культура ділових відносин, бізнес-етика, дотримання слова у підприємницькій діяльності характеризує ділову людину з кращого боку, як людину, яка тримається на міцному моральному фундаменті.

Історично в Україні склалося, що особливе місце у встановленні моралі та етичних засад православна церква відводить державі. Державні керівники, чиновники, управлінці мають відчувати відповідальність за свої політичні та економічні рішення. Дотримання владою конституції держави є основою гармонійних відносин у суспільстві. Навпаки, недотримання законів, корупція призводять до зниження авторитету влади серед населення України та авторитету самої країни серед міжнародної спільноти. Найважливіша функція держави полягає в ефективному здійсненні контролю за дотриманням законів України.

Церква вчить, що держава покликана ухвалювати закони, які дотримуються моралі та розвивають духовну культуру. При цьому сама держава має стати прикладом такої культури, особливо у сфері управління, економіки, у сфері виконання політичних обіцянок. Історія України доводить, що не можна використовувати добре ім'я християнської церкви, поняття патріотизму, любові до рідної історії, культури, мови та землі заради матеріального і фінансового благополуччя державних керівників та чиновників. Відомо, що репутація держави є довгостроковим активом стабільного розвитку суспільства.

Людина не повинна бути робочою машиною для держави чи підприємства, людина потребує духовного життя та творчого розвитку. Постійна фізична важка робота і навіть інтелектуальна розумова праця духовно збіднюють людську особистість і призводять до її духовної деградації. Держава має дбайливо ставитися до інтелектуального, духовного та фізичного розвитку кожної людини. Очевидно, що без інтелектуального творчого капіталу, інновацій, добровільного використання людиною своїх здібностей, умінь і знань неможливо створити матеріальний і фінансовий капітал. Людина живе духовними ідеями, релігією, культурою, можливістю до самореалізації через творчість, науку, літературу, мистецтво, освіту і дозвілля. Творчий потенціал особистості, таланти людини, її духовні ідеї завжди приносять максимальну користь державі, суспільству й церкві. Церква вчить, що політична й економічна влада держави має бути чітко розділена, а участь бізнесу в політиці, його вплив на громадську думку можуть бути лише прозорими та відкритими. Невипадково у розвинених демократичних країнах світу всю матеріальну допомогу, що надає бізнес політичним партіям, громадським організаціям та засобам масової інформації, висвічують прозоро і відкрито. Утаємничена, прихована допомога бізнесу й олігархічних структур підлягає публічному засудженню як аморальна та корупційна [13, с. 30].

Наголосимо, що ЗМІ також повинні надавати відкриту правдиву інформацію про джерела надходження, розміри та витрати своїх коштів. Підприємства, що повністю або частково належать державі, не повинні використовувати політичні преференції (тендери, закупівлі). Навіть з погляду теорії ринкової економіки, корупція, чиновницьке свавілля, державна диктатура знищують бізнес, здорову конкуренцію та економіку. Очевидно, що морально неприпустиме залучення органів державної влади у конкурентну боротьбу бізнесу та у вирішення майнових спорів підприємців. Відстоювання бізнесом своїх інтересів перед владою має бути законним та відкритим для громадського контролю. Конкуренція - один із двигунів світової економіки. Монополізм рівнозначний деградації. Економічна конкуренція служить інтересам суспільства та надає людині право вибору. Чесність, конкуренція, змагання ідей та продуктів - це інвестиції у майбутнє людства. Державні керманичі, управлінці, чиновники, бізнесмени та бізнес-структури, винні у скоєнні тяжких економічних злочинів, особливо пов'язаних з корупцією, не мають продовжувати свою діяльність як ділові партнери та учасники підприємницької спільноти і міжнародної політики. Гостре питання глобальної політики і реальної проблеми економіки полягає у розподілі суспільства на надбагатих та надбідних.

Синтез релігії і науки нагадує нам, що соціальне вчення православної церкви спонукає людей не лише до особистого благочестя і молитви вдома, храмового богослужіння, а і до відданої професійної діяльності, творчості, науки та активної роботи у світі, до удосконалення культурної, політичної та економічної систем сучасної цивілізації, до доброзичливого діалогу з усіма людьми доброї волі. Цілком очевидно, якщо віруючий християнин заперечує політику, культуру, науку і громадське служіння, то зрештою він заперечує саму історію, а та людина, яка заперечує значення історії, має логічно заперечувати життя людства, і таким чином, заперечуючи життя людства, християнин неминуче заперечує і місію християнства у світі.

Аналіз церковних документів українського православ'я, які торкаються питань християнської комунікації, місії церкви, діалогу світської і церковної науки має допомогти науковцям гармонізувати свій підхід до теології і державного управління, зокрема, до сфери компетенції державної служби у питаннях релігії. Церковні документи є свідченням, що християнин не може і не повинен бути індиферентним до завдань політики, науки, освіти, культури і громадськості, що висуваються сучасністю [15; 16; 20]. Таке чітке розуміння з'являється під час вивчення історії українського православ'я, де богослов'я християнства, консервативні ідеї України, традиціоналізм української культури, патріотизм, інноваційні методики педагогіки, комп'ютерні технології освіти та сучасні наукові дослідження стають запорукою відродження духовного життя вільного українського народу.

Справжня наукова парадигма дотримується головного принципу буття, якою б не була форма політичного устрою, вона повинна захищати природні священні права людської особистості - свободу слова, свободу совісті, свободу спілкування людей між собою, інакше кажучи - свободу університетів, релігійних зібрань, суспільно-політичних рухів. Ці права і є аксіомою християнської соціальної думки, орієнтованої на повагу до людини, створеної за образом і подобою Бога, до її свободи з відповідною підтримкою таких соціально-політичних структур, які не допускають наруги над людиною [17]. Вченням про людину церква нагадує про абсолютну гідність людської особистості, яка носить образ Божий. Християнство утверджує непохитні основи будь-якого визвольного руху - ідеал свободи особистості. Ідеал свободи особистості та поваги людини до людини і має бути керівною ідеєю християнської політики в галузі відносин як політичних, так і економічних.

Висновки

На сучасному етапі державно-церковних відносин та геополітичного розвитку українського православ'я функціональна роль християнської комунікації набуває особливої теоретико-методологічної та соціально-практичної актуалізації в науці «Державне управління». Комунікація християнських церков у державно-управлінському контексті стає об'єктом дослідження різних предметних сфер та різних концептуальних рівнів історичного, теологічного, політологічного, культурологічного, філософського, соціологічного, психологічного і лінгвістичного знання. Це безпосередньо зумовлено утвердженням церковної просвітницької місії християнства і розвитком інформаційно-комунікативних технологій православної церкви в усіх сферах суспільного життя України, що в цілому продукує реальні духовні зміни у соціально-комунікативному середовищі розвитку сучасного суспільства.

Незважаючи на певну розробленість наукових проблем державно- церковних відносин у різних предметних сферах, християнська комунікація й досі не має належного обґрунтування в межах державно-управлінської науки. Суттєве відставання у теоретико-методологічному дослідженні окремих напрямів комунікації українського православ'я та процесів її впливу на розвиток українського суспільства актуалізує питання міждисциплінарного підходу світської і церковної науки. Комунікативна проблематика у дослідженні соціальних процесів історичного становлення і розвитку людства має фундаментальні теоретико-методологічні та практико-прикладні напра- цювання, які представлені в межах концептуальних підходів, дослідницьких парадигм різних наукових шкіл. Отже, у цьому дослідженні особливу увагу варто приділити аналізу доцільності формування нових парадигм осмислення ролі релігії в житті сучасного світу, оскільки це суттєво впливає на теоретичну ідентифікацію поняття «християнська комунікація» в межах сучасних дослідницьких підходів християнських теологів і представників державно-управлінської науки. Незважаючи на певні напрацювання у сфері християнської комунікації питання щодо місця і ролі комунікативної політики християнської церкви залишається відкритим як для світських, так і церковних дослідників, оскільки християнська комунікація суттєво впливає на формування сучасної парадигми реалізації комунікативної політики української держави. Християнська комунікація у такому її розумінні являє собою синтетичну єдність просвітництва, проповіді, соціального служіння, богослужіння, утвердження християнських цінностей та різних теологічних теорій, концепцій, які досліджують відповідні державно-управлінські, комунікативні, філософські, соціологічні і теологічні знання та специфіку їх реалізації у сфері людської діяльності.

Досвід розвинених країн демонструє, що впровадження передових розробок християнської теології у процес державного управління акцентує увагу науковців на історії, етиці і філософії сучасного християнства. Європейський підхід до християнської теології суттєво розширює кордони сучасної освіти, науки і соціальної участі християн у процесах державотворення. Діалог теології і світської науки потребує експертного обговорення на публічних форумах і в експертних колах. Процеси трансформації українського державного управління і державно-церковних відносин мають певні особливості та відмінності від світової практики. Оскільки інтеграція здобутків християнської теології все ще залишається на порядку денному державного управління.

Література

1. Бліхар В. С. Соціально-філософська проблематика у творчій спадщині митрополита Андрея Шептицького: [Монографія]. Київ: Край, 2009. 272 с.

2. Єленський Віктор. Велике повернення: релігія у глобальній політиці та міжнародних відносинах кінця ХХ - початку ХХІ століття. Львів: Український католицький університет, 2013. 504 с.

3. Колодний А. М. Релігійне життя України в особах його діячів і дослідників. Київ: Інтерсервіс, 2017. 740 с.

4. Саган О. Н. Православна Церква України: конституювання та перспективи розвитку. Київ: 2019. 103 с.

5. Смирнов Андрій. Мстислав (Скрипник): громадсько-політичний і церковний діяч, 1930-1944: Монографія / Передм. Є. Сверстюка. 2 вид., доповнене. Київ: «Смолоскип», 2009. 326 с.

6. Филипович Л. О. Культура релігійного життя. Вибрані праці. За упоряд. Г. Филиповича і редагування А. Колодного. Київ: УАР, 2016. 584 с.

7. Мартишин Д. С. Соціальна доктрина православної церкви в державотворчих процесах України: теоретико-методологічні засади: монографія. Київ: ДІЇ «Видавничий дім «Персонал», 2019. 514 с.

8. Кирило (Говорун), архімандрит. Політичне православ'я: доктрина, що розділяє Церкву. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2019. 152 с.

9. Коваленко Ю. Відкрите Православ'я в його ідеї і реальності. Релігійна безпека/небезпека України // Збірник наукових праць і матеріалів. За ред. проф. Анатолія Колодного. Київ: УАР, 2019. С. 149-155.

10. Димид Михайло. Богослов'я свободи: українська версія. Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2020. 224 с.

11. Маринович Мирослав. Як Україні виростити крила: Виступи, статті, доповіді, інтерв'ю (2018-2021 рр.). Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2021. 272 с.

12. Богданенко А. І., Мартишин Д. С. Християнські концепти державного управління: українське православ'я. Київ: Видавництво Ліра-К, 2022. 96 с.

13. Богданенко А. І. Християнська комунікація з сучасним світом / А. І. Богданенко, Д. С. Мартишин. Київ: Видавництво Ліра-К, 2023. 48 с.

14. Довідник із католицького соціального вчення: Путівник для християн у сучасному світі. Львів: Видавництво «Свічадо», 2023. 216 с.

15. Документи Святого і Великого Собору Православної Церкви. Київ: Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості, ДУХ І ЛІТЕРА, 2016. 112 с.

16. За життя світу. На шляху до соціального етосу Православної Церкви // Greek Orthodox Archdiocese of America [Електронний ресурс] / URL: https://www. goarch.org/social- ethos?p_p_id=56_ INSTANCE_ km0Xa4sy69OV&p_p_lifecycle=0&p_p_state=normal&p_p_m ode=view&p_p_col _id=column-1 &p_p_col_ count=1&_56_ INSTANCE_km0Xa4sy69OV_languageId=uk_UA (дата доступу: 10.06.2024).

17. Мартишин Д. С. Роль і значення християнської соціології у процесах глобалізації сучасного світу // Наукові перспективи. № 6 (24). 2022. С. 125-136.

18. Церква і світ на початку третього тисячоліття: Декларація Ювілейного Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату // РІСУ. Релігійно- інформаційна служба України [Електронний ресурс] / URL: https://risu.ua/cerkva-i-svit-na- pochatku-tretogo-tisyacholittya_n34612 (дата звернення: 12. 06. 2024).

19. Основи соціальної концепції Української Православної Церкви. Київ.: Інформ.- вид. центр УПЦ, 2002. 80 с.

20. Соціально зорієнтовані документи Української Греко-Католицької Церкви (1989-2008) [Джерела християнського суспільного вчення та служіння] / Заг. ред. Леся Коваленко. Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2008. 711 с.

References

1. Blikhar V. S. (2009). Sotsialno-filosofska problematyka u tvorchii spadshchyni mytropolyta Andreia Sheptytskoho: monohrafiia [Social-philosophical issues in the creative heritage of Metropolitan Andrey Sheptytskyi: monograph]. Krai - Land, 272 p. [in Ukrainian].

2. Ielenskyi Viktor. (2013). Velyke povernennia: relihiia u hlobalnii politytsi ta mizhnarodnykh vidnosynakh kintsia KhKh - pochatku KhKhI stolittia [The Great Return: Religion in Global Politics and International Relations of the Late 20th - Early 21st Century]. Ukrainskyi katolytskyi universytet - Ukrainian Catholic University, 504 p. [in Ukrainian].

3. Kolodnyi A. M. (2017). Relihiine zhyttia Ukrainy v osobakh yoho diiachiv i doslidnykiv [Religious life of Ukraine in the persons of its figures and researchers]. Interservis - Interservice, 740 p. [in Ukrainian].

4. Sahan O. N. (2019). Pravoslavna Tserkva Ukrainy: konstytuiuvannia ta perspektyvy rozvytku [Orthodox Church of Ukraine: constitution and development prospects]. Kyiv - Kyiv, 103 p. [in Ukrainian].

5. Smyrnov Andrii. (2009). Mstyslav (Skrypnyk): hromadsko-polit. i tserkovnyi diiach, 1930-1944: vonohrafiia / Peredm. Ye. Sverstiuka. 2 vyd., dop.[Mstislav (Skrypnyk): public, political and church figure, 1930-1944: monograph / Forew. E. Sverstyuk. 2 ed., supplemented]. Smoloskyp - Torch, 326 p. [in Ukrainian].

6. Fylypovych L. O. (2016). Kultura relihiinoho zhyttia. Vybrani pratsi. Za uporiad. H. Fylypovycha i redahuvannia A. Kolodnoho [Culture of religious life. Selected works. By arrangement H. Filipovych and edited by A. Kolodny]. UAR - UARS, 584 p. [in Ukrainian].

7. Martyshyn D. S. (2019). Sotsialna doktryna pravoslavnoi tserkvy v derzhavotvorchykh protsesakh Ukrainy: teoretyko-metodolohichni zasady: monohrafiia [Social doctrine of the Orthodox Church in the state-building processes of Ukraine: theoretical and methodological foundations: monograph]. DP “Vydavnychyi dim “Personal” - SE “Personal Publishing House”, 514 p. [in Ukrainian].

8. Kyrylo (Hovorun), archimandrite. (2019). Politychne pravoslavia: doktryna, shcho rozdiliaie Tserkvu [Political Orthodoxy: A Doctrine Dividing the Church]. DUKh ILITERA - SPIRIT AND LETTER, 152 p. [in Ukrainian].

9. Kovalenko Yu. (2019). Vidkryte Pravoslavia v yoho idei i realnosti. Relihiina bezpeka/nebezpeka Ukrainy. Zbirnyk naukovykh prats i materialiv. Za red. prof. Anatoliia Kolodnoho [Open Orthodoxy in its idea and reality. Religious safety/danger of Ukraine. Collection of scientific papers and materials. Under the editorship Prof. Anatoly Kolodny]. UAR - UARS, p. 149-155 [in Ukrainian].

10. Dymyd Mykhailo. (2020). Bohoslovia svobody: ukrainska versiia [Theology of freedom: Ukrainian version]. Vydavnytstvo Ukrainskoho katolytskoho universytetu - Publishing House of the Ukrainian Catholic University, 224 p. [in Ukrainian].

11. Marynovych Myroslav. (2021). Yak Ukraini vyrostyty kryla: Vystupy, statti, dopovidi, interviu (2018-2021 rr.) [How to grow wings for Ukraine: Speeches, articles, reports, interviews (2018-2021)]. DUKh ILITERA - SPIRIT AND LETTER, 272 p. [in Ukrainian].

12. Bogdanenko A. I., Martyshyn D. S. (2022). Khrystyianski kontsepty derzhavnoho upravlinnia: ukrainske pravoslavia [Christian concepts of state admin.: Ukr. Orthodoxy]. Vyd. Lira-K - Lira-K Publishing House, 96 p. [in Ukr.].

13. Bogdanenko A. I., Maertyshyn D. S. (2023). Khrystyianska komunikatsiia z suchasnym svitom [Christian communication with the modern world]. Vydavnytstvo Lira-K - Lira-K Publishing House, 48 p. [in Ukrainian].

14. Dovidnyk iz katolytskoho sotsialnoho vchennia: Putivnyk dlia khrystyian u suchasnomu sviti [Handbook of Catholic Social Teaching: A Guide for Christians in the Modern World]. (2023). Vydavnytstvo “Svichado” - “Swichado” Publishing House, 216 p. [in Ukrainian].

15. Dokumenty Sviatoho i Velykoho Soboru Pravoslavnoi Tserkvy [Documents of the Holy and Great Council of the Orthodox Church]. (2016). Vidkrytyi Pravoslavnyi Universytet Sviatoi Sofii-Premudrosti, DUKh I LITERA - Open Orthodox University of Saint Sophia-Wisdom, SPIRIT AND LETTER, 112 p.

16. Za zhyttia svitu. Na shliakhu do sotsialnoho etosu Pravoslavnoi Tserkvy [For the life of the world. On the way to the social ethos of the Orthodox Church] (n.d.). Greek Orthodox Archdiocese of America. Retrieved from: https://www.goarch.org/social-ethos?p_p_id=56_ INSTANCE_ km0Xa4sy69OV&p _p_lifecycle=0&p_p_state =normal&p_p_mode =view&p_p_co l_ id=column-1&p_p_col_count= 1&_56_INSTANCE _km0Xa4sy69OV _languageId=uk_UA [in Ukrainian].

17. Martyshyn D. S. (2022). Rol i znachennia khrystyianskoi sotsiolohii u protsesakh hlobalizatsii suchasnoho svitu [The role and significance of Christian sociology in the processes of globalization of the modern world]. Naukovi perspektyvy - Scientific perspectives, No. 6 (24), p. 125-136 [in Ukrainian].

18. Tserkva i svit na pochatku tretoho tysiacholittia: Deklaratsiia Yuvileinoho Pomisnoho Soboru Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy Kyivskoho Patriarkhatu [The Church and the World at the Beginning of the Third Millennium: Declaration of the Jubilee Local Council of the Ukrainian Orthodox Church of the Kyiv Patriarchate] (n.d.). RISU. Relihiino-informatsiina sluzhba Ukrainy - Religious Information Service of Ukraine. Retrieved from: https://risu.ua/cerkva-i-svit-na- pochatku-tretogo-tisyacholittya_n34612 [in Ukrainian].

19. Osnovy sotsialnoi kontseptsii Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy [Basics of the social concept of the Ukrainian Orthodox Church]. (2002). Inform.-vyd. tsentr UPTs - UOC Inform.- ed. center, 80 p. [in Ukrainian].

20. Sotsialno zoriientovani dokumenty Ukrainskoi Hreko-Katolytskoi Tserkvy (19892008). Dzherela khrystyianskoho suspilnoho vchennia ta sluzhinnia. Zah. red. Lesia Kovalenko [Socially oriented documents of the Ukrainian Greek Catholic Church (1989-2008). Sources of Christian social teaching and ministry. General. ed. Lesya Kovalenko]. (2008). Vydavnytstvo Ukrainskoho Katolytskoho Univer. - Publishing House of the Ukrainian Catholic University, 711 p. [in Ukr.].

Размещено на Allbest.ru