Організаційно-управлінські заходи запобігання кримінальним правопорушенням за випадки зґвалтування, вчинені працівниками правоохоронних органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Організаційно-управлінські заходи запобігання кримінальним правопорушенням за випадки зґвалтування, вчинені працівниками правоохоронних органів

Левченко Юрій Олександрович завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права, кандидат юридичних наук, професор

Анотація

У статті аналізується проблему злочинів проти статевої свободи, зокрема зґвалтування, в контексті діяльності правоохоронних органів в Україні. Вона розглядає юридичні аспекти кримінальної відповідальності за такі злочини згідно з Кримінальним кодексом України та обговорює серйозність цих порушень як посягання на особистість та гідність потерпілих осіб.

Докладно аналізується проблема зґвалтування, вчиненого співробітниками правоохоронних органів, і його вплив на довіру громадськості до правоохоронних структур.

Порушуються причини, які можуть спонукати до вчинення таких злочинів, включаючи нестабільність на роботі, стрес, і недостатність системи контролю та відповідальності.

Запропоновано організаційно-управлінські заходи запобігання насильницьких злочинів, зокрема удосконалення кадрової роботи та підвищення професійної підготовки працівників правоохоронних органів. На конкретних прикладах із практики демонструється неефективність поточної системи контролю та недостатність заходів щодо притягнення винних до відповідальності. Для запобігання насильству серед правоохоронців необхідно вжити комплекс заходів, включаючи психологічну підтримку та навчання з питань етики, прав людини та професійної поведінки. Важливо також забезпечити ефективний механізм внутрішнього контролю та дисципліни, ретельно перевіряти кандидатів на посади у правоохоронних органах, а також проводити регулярні аудити системи безпеки та контролю.

Обговорюється ефективність системи внутрішнього контролю та дисципліни в правоохоронних органах, а також система реагування на порушення в рядах правоохоронців. В особливості розглядається конкретний випадок зґвалтування, що спричинив глибоку обуреність у суспільстві і змусив владні структури прийняти невідкладні заходи.

Стаття висуває заклик до комплексного підходу у розв'язанні цієї проблеми, зокрема зміцнення контролю за діяльністю правоохоронців та підвищення культури прав людини у їхній роботі.

Ключові слова: насильство, зґвалтування, кримінальні правопорушення, злочини, кримінологічна характеристика, детермінанти, запобігання, відповідальність, досудове розслідування, дізнавач, орган дізнання, суб'єкт запобіжної діяльності, працівники правоохоронних органів.

зґвалтування правоохоронний злочин

Levchenko Yury Oleksandrovych head of the Department of Criminology and Criminal Enforcement Law, candidate of legal sciences, professor, National Academy of Internal Affairs

ORGANIZATIONAL AND ADMINISTRATIVE MEASURES FOR THE PREVENTION OF CRIMINAL OFFENSES IN CASES OF RAPE COMMITTED BY LAW ENFORCEMENT BODIES EMPLOYEES

Abstract

The article analyzes the problem of crimes against sexual freedom, particularly rape, in the context of law enforcement agencies in Ukraine. It examines the legal aspects of criminal responsibility for such crimes under the Criminal Code of Ukraine and discusses the seriousness of these violations as an attack on the personality and dignity of the victims.

The problem of rape committed by law enforcement officers and its impact on public trust in law enforcement structures is analyzed in detail.

Reasons that may lead to such crimes are discussed, including job instability, stress, and insufficient control and accountability systems.

Organizational and managerial measures for the prevention of violent crimes are proposed, in particular, the improvement of personnel work and the improvement of professional training of law enforcement officers. Specific examples from practice demonstrate the inefficiency of the current control system and the insufficiency of measures to bring the guilty to justice. To prevent violence among law enforcement officers, it is necessary to take a set of measures, including psychological support and training on ethics, human rights and professional conduct. It is also important to ensure an effective mechanism of internal control and discipline, thoroughly vet candidates for positions in law enforcement agencies, and conduct regular audits of the security and control system.

The effectiveness of the system of internal control and discipline in law enforcement agencies, as well as the system of responding to violations in the ranks of law enforcement officers, is also discussed. In particular, a specific case of rape is considered, which caused deep indignation in society and forced the authorities to take urgent measures.

The article calls for a comprehensive approach to solving this problem, in particular, strengthening control over the activities of law enforcement officers and improving the culture of human rights in their work.

Keywords: violence, rape, criminal offenses, crimes, criminological characteristics, determinants, prevention, responsibility, pre-trial investigation, investigator, body of investigation, subject of preventive activity, law enforcement officers.

Вступ

У нашому суспільстві довіра до правоохоронних органів відіграє критичну роль у забезпеченні правопорядку та захисті прав і свобод громадян.

Проте, коли особи, які мають за завдання забезпечити безпеку та дотримання закону, самі порушують його, це стає предметом серйозної стурбованості та обурення у суспільстві. Однією з найшкідливіших форм цих порушень є зґвалтування, яке вчиняють працівники правоохоронних органів. В цій науковій статті ми розглянемо проблему з точки зору юридичної, кримінологічної та соціологічної перспектив, дослідимо причини, наслідки та можливі шляхи запобігання зґвалтування, які вчиняють представники правоохоронних структур. Висвітлимо цей складний соціальний феномен та його вплив на суспільство та інститути правопорядку. Розглянемо також практичні аспекти виявлення, реагування та покарання винних осіб, а також розвиток ефективних механізмів профілактики та протидії подібним злочинам.

Постановка проблеми. Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи становлять серйозну загрозу для суспільства. Вони порушують особисті права громадян та призводять до серйозних негативних наслідків, включаючи психологічні травми та порушення довіри до працівників правоохоронних органів. Постійне зростання таких правопорушень вимагає комплексного підходу до їх запобігання та протидії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання, що досліджуються у роботі, висвітлювалися в працях науковців у галузі кримінального права та кримінології, які тією чи іншою мірою розглядали питання кримінальної відповідальності за злочини у сфері проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: І. О. Бандурка, В. І. Борисов, Л. П. Брич, В. В. Кузнецов, Г. Я. Мартинишин, Д. П. Москаль, А. В. Савченко, П. І Люблинський, О.О. Дудоров, І.В. Воскресенська, К.В. Юртаєва. Ю. Антонян, А. Піонтковський, Ігнатов, Л. Андрєєва, Б. Бліндер, М. Бажанов, Л. Гаухман, М. Шаргородський,

Сафронов, І. Гальперін, С. Косенко, Ю. Александров, С. Киренко, О. Синєокий, М. Корчовий та О. Дудорова.

Виклад основного матеріалу

У сучасному суспільстві довіра до правоохоронних органів відіграє ключову роль у забезпеченні правопорядку та захисту громадянських прав.

Проте, коли самі працівники правоохоронних органів порушують закон та вчиняють злочини, це стає предметом серйозної стурбованості та обговорень серед суспільства. Одним із більш серйозних злочинів, які можуть бути вчинені правоохоронцями є - зґвалтування.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи є посяганнями на особистість і пов'язані з грубими порушеннями норм суспільної моралі, тому кримінальним законодавством за їх вчинення передбачено доволі суворе покарання. Статеві злочини відзначаються неприйнятною моральністю та безжалісністю вчинків винних осіб, що порушують гідність та честь постраждалих і можуть завдати серйозної шкоди їхньому здоров'ю.

Згідно чинного законодавства України кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи передбачена розділом XV Особливої частини Кримінального кодексу України, зокрема за: зґвалтування (ст. 152 КК України); сексуальне насильство (ст. 153 КК України); примушування до вступу в статевий зв'язок (ст. 154 КК України); вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку (ст. 155 КК України); розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК України) [1].

Не дивлячись на те, що зґвалтування є досить латентними, кримінологи відзначають, що сексуальна злочинність у сучасному суспільстві, враховуючи руйнацію моральних підвалин, не виявляє тенденції до зниження [2, с. 44]. Пояснюється це, на наш погляд, тією обставиною, що зґвалтування ґрунтуються на насильницькому задоволенні статевої потреби (пристрасті), яка за своєю роллю у поведінці людини, як зазначав відомий австрійський психоаналітик З. Фрейд, прирівнюється до потреби у їжі [3, с. 240]. Ця значимість настільки велика, що Е. Берн охарактеризував сексуальний контакт як найбільш задовольняючий спосіб тамування шести основних видів голоду людської психіки або нервової системи. Цей контакт потрібен для фізичного розвитку і здоров'я і часто рятує життя, потрібен для розумового розвитку і збереження психічного здоров'я [3, с. 241].

Зґвалтування, яке вчиняють працівники правоохоронних органів, викликає велику хвилю обурення та недовіри у суспільстві. Проте, важливо розуміти, що проблема може мати глибокі корені, які стосуються не лише індивідуальної поведінки працівників правоохоронних органів, але й структурних аспектів системи правопорядку.

По-перше, варто розглядати, причини, які можуть спонукати працівників правоохоронних органів до вчинення даного кримінального правопорушення.

Серед них можуть бути: нестабільність в роботі, великий стрес, низька культура прав людини, а найголовніше це недостатня система контролю та відповідальності за вчиненні діяння.

По-друге, необхідно звернутися до питання відповідальності та покарання за зґвалтування, вчинені правоохоронцями. Чи вистачає системи внутрішнього контролю та дисципліни, щоб запобігти таким випадкам? Чи ефективна система розслідування та покарання порушень у власних рядах правоохоронців?

Елементи кримінологічної характеристики групи злочинів визначають оптимальну організацію процесу їх розслідування. Вказана обставина обумовлює, що під час розслідування таких злочинів досить часто на слідчого чинить вплив, з одного боку, громадськість, яка, не розбираючись в обставинах злочину, вже вважає поліцейського, винним у скоєнні кримінального правопорушення та бажає якнайшвидшого і суворішого покарання.

З іншого боку, керівництво відповідного правоохоронного органу, службова особа якого скоїла злочин. Як правило, керівництво правоохоронних органів не зацікавлене у розголосі, а інколи й у виявленні таких діянь, оскільки наявні корпоративні інтереси.

Вивчення випадків злочинів, вчинених колишніми працівниками правоохоронних органів, має велике значення для аналізу ефективності контролю та дисципліни в системі правопорядку.

Наприклад, в Кагарлику Київської області зафіксовано випадок, де двоє колишніх поліцейських затримали жінку, яка була свідком у справі крадіжки в магазині. Підозрювані вчинили насильство, включаючи зґвалтування та фізичні та психологічні тортури.

Цей випадок порушив не лише довіру громадян до правоохоронних органів, але й підкреслив необхідність ефективного механізму контролю за поведінкою працівників правоохоронних органів та покарання за порушення закону.

Справа швидко набрала суспільного розголосу, тому обвинувачені намагалися використати це проти постраждалої, під час закритих судових засідань один із захисників підозрюваних постійно наголошував, що постраждала недостатньо «суспільно благонадійна». Водночас у соцмережах знаходилися ті, хто підтримували поліцейських, і стверджували, нібито постраждала «сама винна» [5].

Причинами такої поведінки виступають фактори насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС поза сферою сімейно-побутових відносин та не пов'язані зі службовою діяльністю є: 1) гіпертрофована професійна корпоративність працівників щодо девіантної поведінки колег, яка формується ще під час професійного навчання; 2) негативний морально- психологічний клімат у трудовому колективі; 3) недосконалість як відомчого контролю, так і контролю з боку населення (зокрема різних неурядових і громадських організацій) за дотриманням законності працівниками правоохоронних органів; 4) потрапляння на службу в правоохоронні органи осіб з кримінальною спрямованістю особистості та недосконалість методики їх виявлення як при прийнятті на службу, так й під час проходження служби (домінуючий фактор).

Кримінологічний аналіз розвитку насильницьким кримінальним правопорушенням в умовах війни показує, що однією з найгостріших проблем є вчинення працівниками правоохоронних органів під час виконання службових обов'язків насильницьких кримінальним правопорушенням. Не є виправданням, коли слідчий або дізнавач правоохоронного органу застосовує до затримано заборонені заходи отримання доказів у його вині. Або адміністрація установи виконання покарань катує засудженого, оскільки той не дотримується під час відбування покарань правил внутрішнього розпорядку дня. До речі, катування як специфічний вид насильства в приміщеннях Національної поліції України, в установах виконання покарань України є в більшості випадків латентною, оскільки самі правоохоронні органи за законом відповідають за збирання статистичної інформації про вчинювані злочинні діяння, однак, враховуючи корпоративні інтереси, досить часто відомості про факти катування ними приховуються. Більше того, від належного виконання працівниками правоохоронних органів покладених на них державою й суспільством обов'язків залежить довіра населення до правоохоронних органів. Отже, насильницьке кримінальне правопорушення працівниками правоохоронних органів украй негативно впливає не лише на службову діяльність працівників правоохоронних органів та на їх службову дисципліну, але і на державу в цілому, будучи одним із внутрішніх індикаторів, за яким суспільство оцінює стан соціальної безпеки та мікроклімату. Такий стан справ багато в чому пояснюється тим, що вчинення працівником правоохоронних органів насильницьких кримінальних правопорушень природно сприяє падінню авторитету державної влади, поширенню у суспільстві страху перед зовнішніми та внутрішніми загрозами, аномії, аморальності й неповаги до правоохоронця та знижує престижність служби. [7].

Загальними заходами попередження насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками правоохоронних органів є заходи, які мають організаційно-управлінський характер і здійснюються самими правоохоронними органами. Пріоритетним є вдосконалення кадрової роботи та психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності працівників. Вдосконалення потребує насамперед механізм і методики відбору кандидатів на службу в конкретних службах і підрозділах комплектування абітурієнтами навчальних закладів МВС України. Враховуючи те, що певні криміногенні якості особистості працівників правоохоронних органів формується ще під час професійного навчання, дієвим заходом попередження досліджуваних злочинів має бути підвищення рівня професійної освіти та підготовки кадрів і ефективна виховна робота з особовим складом [6].

Необхідно зауважити на один не менш значущий принцип, викладений у статті 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» [7].

На жаль, ми можемо спостерігати, коли поліцейські, які звинувачені у зґвалтуванні, залишалися непокараними. Один із таких прикладів - справа про зґвалтування молодої жінки в селі Новоайдар Луганської області в 2016 році. У цьому випадку, жінка заявила, що була зґвалтована двома поліцейськими під час обшуку у її будинку.

Жінка звернулася до правоохоронних органів зі скаргами, але слідство було проведено недбало, і винні не були притягнуті до відповідальності. Цей випадок став предметом критики громадськості та громадських організацій, які вимагали справедливого розслідування та покарання винних. Однак нестача ефективної системи контролю і прозорості дозволила винним уникнути справедливого покарання.

Отже, зґвалтування, яке вчиняють працівники правоохоронних органів, є серйозною проблемою, яка потребує комплексного підходу для її вирішення. Необхідно посилити контроль за діяльністю правоохоронців, забезпечити ефективну систему розслідування та покарання порушень, а також підвищити культуру прав людини у внутрішній культурі правоохоронних органів. Тільки тоді буде можливість відновити довіру суспільства до правоохоронних органів, забезпечити справедливість та безпеку для всіх громадян.

Висновки

З урахуванням вищевикладеного зауважимо, що проблема запобігання вчинення насильницьких кримінальних правопорушень працівниками правоохоронних органів має велике значення для правильного функціонування правоохоронних структур та забезпечення їхньої легітимності. Недостатнє дослідження цієї проблеми може негативно впливати на ефективність державних службових завдань та загрожувати безпеці громадян.

Згідно з Конституцією України, кожний громадянин має право на життя, охорону здоров'я, гідність особи та свободу, а також на недоторканість особистого життя. Завдання Кримінального кодексу України полягає в охороні цих прав і свобод, що визнається законодавцем пріоритетним завданням. Насильницька злочинність залишається серйозною проблемою, що вимагає комплексного підходу та ефективних заходів з протидії. Кримінально-правові заходи мають бути спрямовані на запобігання злочинам, захист прав і свобод громадян, а також забезпечення громадського порядку та безпеки. Для цього необхідно не лише удосконалювати законодавство, але й здійснювати системну роботу з просвітництва, психологічної підтримки жертв насильства та формування етичних норм серед громадян.

Аналізуючи фактори, що сприяють вчиненню таких злочинів, важливо звернути увагу на недоліки у відборі кадрів, психологічне забезпечення службової діяльності, наявність психічних аномалій, упущення у професійній підготовці та специфіку служби.

Ураховуючи стійке зростання кількості насильницьких кримінальних правопорушень, важливо звернути увагу на дослідження цієї проблеми і впровадження ефективних заходів з її протидії. Тільки таким чином можна забезпечити безпеку та гармонію в українському суспільстві.

Література

Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи : Постанова Верхов. Суду України від 30.05.2008 р. № 5. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/v0005700-08#Text (дата звернення: 20.05.2024).

Синєокий О.В. Кримінологічні аспекти об'єктивних ознак злочинів, вчинених на сексуальному підґрунті. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2005. Вип. 67-69. С. 44-46.

Фрейд З. Нариси з психології сексуальності. Харків: Фоліо, 2009. 240-241 с.

Яна Радченко: Резонансні зґвалтування: чи суспільне обурення веде до системних змін? Київ: Гендер в деталях. 2023. URL:https://genderindetail.org.ua/ season-topic/dosvidy- viyny/rezonansni-zhvaltuvannya.html (дата звернення: 20.05.2024).

Ігнатов О. М. Попередження насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Харків, 2007. 239 с.

Конституція України : від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР : станом на 1 січ. 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 20.05.2024).

Богатирьов І.Г., Буряк К.М., Запобігання насильницьким злочинам, що вчиняються працівниками правоохоронних органів в Україні URL:http://www.lsej.org.ua/2_ 2024/142.pdf (дата звернення: 23.04.2024).

References

Postanova Verhov. Sudu Ukrarni “Pro sudovu praktiku u spravah pro zlochini proti statevo'i' svobodi ta statevo'i' nedotorkanosti osobi” [The Resolution Verkhov. of the Court of Ukraine “Judicial practice in cases of crimes against sexual freedom and sexual integrity of a person”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v000570 0-08#Text [in Ukrainian].

Sincokij, O.V.(2005). Krimіnologіchnі aspekti ob'cktivnih oznak zlochirnv, vchinenih na seksual'nomu pіdґruntі [Criminological aspects of objective signs of crimes committed on a sexual basis]. V'snik Kitvs'kogo nadonal'nogo umversitetumem Tarasa Shevchenka. Juridichm nauki - Bulletin of Taras Shevchenko Kyiv National University. Legal sciences, 67-69, 44-46 [in Ukrainian].

Frejd, Z. (2009). Narisi z psihologn seksual'nosti [Essays on the psychology of sexuality]. Harkw: Foho [in Ukrainian].

Radchenko, J. (2003). Rezonansn ztvaltuvannja: chi suspd'ne oburennja vede do sistemnih zmm? [Resonant rapes: does public outrage lead to systemic changes?]. Knv: Gender v detaljah. Retrieved from https://genderindetail.org.ua/season-topic/dosvidy-viyny/rezonansni- zhvaltuvannya.html [in Ukrainian].

Ignatov, O. M. (2007). Poperedzhennja nasil'nic'kih zlochirnv, shho vchinjajut'sja pracrvnikami orgarnv vnutrishmh sprav Ukra'ini [Prevention of violent crimes committed by employees of internal affairs bodies of Ukraine]. Candidate's thesis. Harkw [in Ukrainian].

Konstitucija Ukrami [Constitution of Ukraine]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-vr#Text [in Ukrainian].

Bogatir'ov, I.G., Burjak, K.M. (2024). ZapoHgannja nasil'nic'kim zlochinam, shho vchinjajut'sja pracwnikami pravoohoronnih orgarnv v Штат [Prevention of violent crimes committed by law enforcement officers in Ukraine]. www.lsej.org.ua Retrieved from http://www.lsej.org.ua/2_2024/142.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru/