Законодавче регулювання медичного страхування в Україні: аналіз та перспективи

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Державний університет інфраструктури та технологій

Кафедра правосуддя

ТОВ «ІНМЕД-39»

Законодавче регулювання медичного страхування в Україні: аналіз та перспективи

Крахмальов П.С., медичний директор

Муляр Г.В., д.ю.н., професор

м. Київ

Анотація

У статті розглядається сучасний стан законодавчого регулювання медичного страхування в Україні, аналізуються основні нормативно-правові акти, що регулюють цю сферу. Особлива увага приділяється Закону України «Про страхування», який визначає основні принципи та механізми функціонування медичного страхування. Виявлено основні проблеми, пов'язані з реалізацією медичного страхування, такі як недостатнє фінансування, недосконалість правової бази та відсутність ефективного контролю за якістю медичних послуг.

Проведено аналіз можливостей вдосконалення законодавчого регулювання медичного страхування через впровадження обов'язкового медичного страхування, підвищення прозорості та підзвітності страхових компаній, а також розробку та впровадження національних стандартів якості медичних послуг.

Розглянуто перспективи розвитку медичного страхування в Україні з урахуванням європейського досвіду та можливостей адаптації кращих практик до українських реалій.

Зроблений висновок, що вивчення європейського досвіду та адаптація кращих практик до українських умов є необхідним для розвитку системи медичного страхування. Запровадження національних стандартів якості медичних послуг сприятиме підвищенню їх рівня та забезпеченню належного контролю за діяльністю медичних установ та страхових компаній.

Таким чином, для покращення законодавчого регулювання медичного страхування в Україні необхідно провести комплексну реформу, яка включатиме вдосконалення правової бази, впровадження обов'язкового медичного страхування, підвищення прозорості діяльності страхових компаній та розробку національних стандартів якості медичних послуг. Це сприятиме забезпеченню належного рівня медичної допомоги для всіх громадян України та розвитку системи охорони здоров'я в цілому.

Ключові слова: медичне страхування, законодавче регулювання, Україна, обов'язкове медичне страхування, правова база, якість медичних послуг, європейський досвід.

Abstract

Transformation of education in the post-pandemic period: analytical review

Krakhmalov P.S., Medical Director, INMED-39 LLC, Kyiv,

Mulyar H.V., Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Justice, State University of Infrastructure and Technology, Kyiv

The article examines the current state of legislative regulation of health insurance in Ukraine, analyzes the main legal acts regulating this area. Particular attention is paid to the Law of Ukraine "On Insurance", which defines the basic principles and mechanisms of health insurance. The author identifies the main problems associated with the implementation of health insurance, such as insufficient funding, imperfect legal framework and lack of effective control over the quality of medical services. The author analyzes the possibilities of improving the legislative regulation of health insurance through the introduction of compulsory health insurance, increasing the transparency and accountability of insurance companies, as well as the development and implementation of national standards of quality of medical services. The author examines the prospects for the development of health insurance in Ukraine, taking into account the European experience and the possibilities of adapting the best practices to Ukrainian realities.

It is concluded that studying the European experience and adapting the best practices to Ukrainian conditions is necessary for the development of the health insurance system. The introduction of national standards for the quality of medical services will help to improve their level and ensure proper control over the activities of medical institutions and insurance companies.

Thus, in order to improve the legislative regulation of health insurance in Ukraine, it is necessary to carry out a comprehensive reform that will include improving the legal framework, introducing compulsory health insurance, increasing the transparency of insurance companies and developing national standards of quality of health care services. This will help to ensure an adequate level of medical care for all Ukrainian citizens and the development of the healthcare system as a whole.

Keywords: health insurance, legislative regulation, Ukraine, compulsory health insurance, legal framework, quality of medical services, European experience.

Постановка проблеми

Медичне страхування є важливою складовою системи охорони здоров'я, що забезпечує фінансовий захист громадян у випадку захворювання та необхідності отримання медичної допомоги. В Україні питання законодавчого регулювання медичного страхування набуває особливої актуальності в умовах реформування системи охорони здоров'я та переходу до ринкових відносин. Незважаючи на наявність нормативно- правової бази, яка регулює діяльність страхових компаній, існує ряд проблем, які потребують вирішення для забезпечення ефективного функціонування системи медичного страхування.

Основними проблемами є недостатнє фінансування системи охорони здоров'я, що призводить до обмеженого доступу населення до якісних медичних послуг, недосконалість законодавства, яке не повністю враховує сучасні реалії та потреби ринку, а також відсутність ефективного контролю за діяльністю страхових компаній та якістю наданих медичних послуг. Крім того, відсутність обов'язкового медичного страхування створює нерівні умови для різних верств населення, що обмежує можливості отримання медичної допомоги для малозабезпечених категорій громадян.

Для вирішення цих проблем необхідно провести комплексний аналіз чинного законодавства у сфері медичного страхування, вивчити європейський досвід та розробити пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання медичного страхування в Україні. Це дозволить забезпечити належний рівень медичної допомоги для всіх громадян, підвищити якість медичних послуг та сприяти розвитку системи охорони здоров'я в цілому.

Метою статті є проведення всебічного аналізу чинного законодавчого регулювання медичного страхування в Україні, виявлення основних проблем та недоліків існуючої правової бази, а також розробка рекомендацій щодо її вдосконалення.

Виклад основного матеріалу

Медичне страхування - це система фінансового забезпечення медичних послуг, яка передбачає покриття витрат на медичну допомогу та лікарські засоби за рахунок страхових внесків, що сплачуються застрахованими особами або їх роботодавцями. Медичне страхування може бути обов'язковим або добровільним. У випадку обов'язкового медичного страхування, його умови та порядок визначаються законодавством, а фінансування здійснюється за рахунок обов'язкових внесків з доходів громадян і юридичних осіб. Добровільне медичне страхування є видом комерційного страхування, що укладається на підставі договору між страховиком та застрахованою особою, і забезпечує покриття витрат на медичні послуги в обсязі, визначеному договором.

У науковій літературі [1, с. 513; 2, с. 214] на даний момент немає єдиного трактування поняття медичного страхування. Широко визнаним є визначення медичного страхування як виду особистого страхування, що передбачає обов'язки страховика оплачувати медичні, лікарські та профілактичні послуги, включені до програми страхування, надані застрахованій особі, за рахунок цільових фондів, які формуються коштами підприємств, органів влади та громадян.

Дослідження законодавчих актів України показує, що термін "медичне страхування" у них відсутній. У Законі України «Про страхування» зазначено, що медичне страхування може бути як обов'язковим, так і добровільним [3]. Проте, визначення змісту та принципів медичного страхування немає. У 2016 році у Верховній Раді України було зареєстровано три законопроекти щодо запровадження загальнообов'язкового медичного страхування. Законопроект №4981 «Про загальнообов'язкове соціальне медичне страхування в Україні» передбачає збір та акумулювання страхових внесків страховими компаніями на спеціальних рахунках у банках. Законопроект №4981-1 «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування в Україні» визначає, що страховиком є Фонд медичного страхування України, а контроль здійснює Наглядова рада. Згідно з законопроектом №4982 «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування в Україні», залучення коштів до медичної галузі відбуватиметься за рахунок цільових внесків з доходів громадян.

12 травня 2020 року було внесено Проект Закону «Про фінансове забезпечення охорони здоров'я та загальнообов'язкове медичне страхування в Україні» №3464, який передбачає впровадження Програми державних гарантій, що включає Базову програму медичного забезпечення, Програму загальнообов'язкового медичного страхування та Програму боротьби з важкими, рідкісними та соціально небезпечними захворюваннями. Центральною відмінністю між законопроектами є визначення суб'єктів, які здійснюватимуть страхування населення.

Нормативно-правове регулювання страхових правовідносин здійснюється згідно з нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інших законодавчих актів. Основні принципи обов'язкового медичного страхування визначені в Законі України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» [4].

Нормативно-правове регулювання страхових правовідносин в Україні охоплює широкий спектр законодавчих та підзаконних актів, які визначають правові основи діяльності страхових компаній, умови та порядок надання страхових послуг, права та обов'язки страхувальників та страховиків, а також механізми державного контролю за страховою діяльністю.

1) Цивільний кодекс України - встановлює загальні принципи договірних відносин у сфері страхування, включаючи укладення, виконання та припинення страхових договорів.

2) Господарський кодекс України - регулює питання підприємницької діяльності страхових компаній, їх реєстрацію, ліцензування та контроль за їх діяльністю.

3) Закон України "Про страхування" - основний нормативний акт, що визначає правові засади здійснення страхової діяльності в Україні. Закон містить положення про види страхування, порядок укладення страхових договорів, права та обов'язки сторін, вимоги до формування страхових резервів та фінансової звітності страхових компаній.

4) Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" - визначає правові засади надання фінансових послуг, включаючи страхові послуги, та встановлює механізми державного контролю і регулювання ринків фінансових послуг.

5) Закон України "Про обов'язкове державне соціальне страхування" - регулює питання обов'язкового соціального страхування, включаючи обов'язкове медичне страхування, та визначає основні принципи його функціонування.

6) Постанови Кабінету Міністрів України - деталізують окремі аспекти страхових правовідносин, включаючи порядок ліцензування страхової діяльності, вимоги до формування страхових резервів, а також визначають спеціальні правила для окремих видів страхування.

1. Накази Міністерства фінансів України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) - встановлюють конкретні вимоги до страхових компаній, включаючи форми та порядок подання фінансової звітності, нормативи платоспроможності та ліквідності, стандарти бухгалтерського обліку у сфері страхування.

7) Міжнародні угоди - Україна також бере участь у міжнародних угодах та конвенціях, які регулюють страхову діяльність і можуть впливати на національне законодавство у цій сфері.

Ця система нормативно-правових актів забезпечує комплексне регулювання страхових правовідносин в Україні, сприяючи захисту прав страхувальників, стабільності страхового ринку та підвищенню довіри до страхових компаній.

Водночас, варто зазначити, що донині українське законодавство не містить жодного акта, що визначав би детальний механізм реалізації обов'язкового медичного страхування, тому законодавче забезпечення медичного страхування потребує доопрацювання та вдосконалення [5, с. 114]. законодавчий медичний страхування європейський український

Медичне страхування систематизується за різними ознаками. За формою залучення застрахованих, воно поділяється на індивідуальне та колективне. За принципом управління - на централізоване, децентралізоване та змішане. За характером фінансування системи медичного страхування, воно може бути бюджетним, соціальним, приватним або змішаним. За формою проведення, медичне страхування поділяється на обов'язкове та добровільне.

Радиш Я.Ф. вважає, що «обов'язкове медичне страхування (ОМС) є складовою системи соціального страхування та здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених законодавством країни, згідно з правилами та базовою програмою обов'язкового медичного страхування, затвердженою урядом» [6, с. 168].

Михайловська Н.С. зазначає, що «добровільне медичне страхування (ДМС) є видом особистого комерційного страхування, заснованим на принципі страхової еквівалентності. Тобто, за договором добровільного медичного страхування, застрахований отримує лише ті види медичних послуг і в такому обсязі, який покривається сплаченою страховою премією» [7]. ДМС регламентується державою мінімально, причому у Законі України «Про страхування» зазначено, що здійснення обов'язкових видів страхування, які не передбачені цим законом, забороняється [8, с. 85].

Добровільне та обов'язкове медичне страхування мають як спільні, так і унікальні риси. Відмінні характеристики добровільного медичного страхування включають цільове спрямування страхових внесків, які використовуються виключно для медичних потреб, та певні обмеження щодо ролі держави. Обов'язкове медичне страхування, навпаки, визначає перелік основних видів медичної допомоги, коло застрахованих осіб, розмір страхових внесків, а також встановлює основи для взаємодії між усіма залученими сторонами та контролює фінансові потоки. Ці питання не регулюються для добровільного медичного страхування.

Головною особливістю обов'язкового медичного страхування є те, що його координація здійснюється державними органами і воно є безприбутковим. Оскільки страхові внески сплачуються громадянами та юридичними особами у формі податків, певні виплати здійснюються відповідно до встановленої суми та терміну, а ступінь покриття є однаковою для всіх застрахованих осіб [9, с. 66].

Поява добровільного медичного страхування (ДМС) зумовлена тим, що обсяг послуг та умови надання медичної допомоги за програмою обов'язкового медичного страхування (ОМС) обмежені [10, с. 15]. Хоча між добровільним та обов'язковим медичним страхуванням існують відмінності, вони також мають спільні риси. До таких можна віднести однакову економіко - правову природу та спільну мету, яка полягає у захисті майнових інтересів зацікавлених осіб у разі настання страхових випадків, що демонструє необхідність їх одночасного використання в державі як взаємодоповнюючих систем [11, с. 4].

На даний момент, коли відсутня законодавча база для впровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, добровільне медичне страхування виконує допоміжну роль у забезпеченні громадян медичною допомогою та доповнює обов'язкове страхування [12, с. 244].

У результаті дослідження причинно-наслідкових зв'язків між станом здоров'я громадян та основними ризиками, що на нього впливають, було визначено головні групи факторів ризику за критерієм пріоритетного впливу: соціально-економічні показники розвитку економіки; екологічний стан; воєнний стан; рівень розвитку охорони здоров'я; та ризики, пов'язані з поширенням окремих захворювань і смертністю від них [13, с. 38]. Наразі існують три основні види фінансування охорони здоров'я: державне (бюджетне), соціальне страхування та приватне медичне страхування.

Україна, проводячи ринкові трансформації в галузі охорони здоров'я, прагне сформувати змішану бюджетно-страхову систему фінансування цієї сфери. Не маючи власного досвіду у змішаному фінансуванні охорони здоров'я, Україна переймає досвід інших країн. Нормативно-правові акти, що впроваджуються в галузі медичного страхування, повинні бути ретельно перевірені фахівцями, які мають вітчизняний та зарубіжний досвід у практичному медичному страхуванні. Тому ми дослідимо основні принципи поєднання бюджетних та страхових коштів для забезпечення громадян високоякісними медичними послугами на прикладі країн, які вже досягли значних успіхів у цій галузі.

Підтримуємо висновок І. Януль, що основними проблемами впровадження обов'язкового медичного страхування є: оптимізація витрат на медичну допомогу, гарантовану державою кожному громадянину, що включає визначення потреби в лікарняних ліжках, фінансування модернізації медичних закладів, закупівлю медикаментів, належну оплату праці медичного персоналу та підготовку лікарів і медичного персоналу на високому кваліфікаційному рівні. Крім того, важливим є розрахунок достатнього рівня оподаткування роботодавців та населення для формування фонду обов'язкового медичного страхування, впровадженого урядом України [14, с. 88].

Для підвищення якості медичних послуг та рівня фінансового забезпечення системи охорони здоров'я України необхідно запровадити страхову медицину. Це включає створення фондів обов'язкового медичного страхування з регіональними відділеннями та розробку механізмів збору страхових внесків. Співпраця між суб'єктами обов'язкового медичного страхування має базуватися на договорах, укладених страховиками (фондами обов'язкового медичного страхування) зі страхувальниками (роботодавцями, суб'єктами господарювання), державними та приватними закладами охорони здоров'я і фармацевтичними компаніями [15, с. 407].

Висновки

У статті проведено аналіз сучасного стану законодавчого регулювання медичного страхування в Україні, що дозволило виявити низку проблем, які перешкоджають ефективному функціонуванню цієї системи. Основними проблемами є недостатнє фінансування, недосконалість правової бази та відсутність ефективного контролю за якістю медичних послуг.

Незважаючи на наявність нормативно-правових актів, вони не повністю відповідають сучасним потребам ринку та не забезпечують належного захисту прав застрахованих осіб.

Впровадження обов'язкового медичного страхування є одним із можливих напрямків вдосконалення системи медичного страхування в Україні. Це дозволить забезпечити рівний доступ до медичної допомоги для всіх громадян, підвищити якість медичних послуг та забезпечити фінансову стабільність системи охорони здоров'я. Підвищення прозорості та підзвітності страхових компаній також є важливим кроком для покращення довіри до системи медичного страхування.

Вивчення європейського досвіду та адаптація кращих практик до українських умов є необхідним для розвитку системи медичного страхування. Запровадження національних стандартів якості медичних послуг сприятиме підвищенню їх рівня та забезпеченню належного контролю за діяльністю медичних установ та страхових компаній.

Таким чином, для покращення законодавчого регулювання медичного страхування в Україні необхідно провести комплексну реформу, яка включатиме вдосконалення правової бази, впровадження обов'язкового медичного страхування, підвищення прозорості діяльності страхових компаній та розробку національних стандартів якості медичних послуг. Це сприятиме забезпеченню належного рівня медичної допомоги для всіх громадян України та розвитку системи охорони здоров'я в цілому.

Література

1. Пікус Р.В. Формування і розвиток системи медичного страхування в Україні: монографія. Київ: Логос, 2021. 174 с.

2. Журавка О.С. Аналіз та прогнозування розвитку ринку добровільного медичного страхування в Україні. Вісник Сумського державного університету. 2022. №2. С. 50-58.

3. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР.

4. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1993 р. №2801-12.

5. Михайловська Н.С. Організаційні основи загальної практики-сімейної медицини. Запоріжжя: ЗДМУ, 2014. 227 с.

6. Радиш Я.Ф. Державна політика у сфері охорони здоров'я. Київ: НАДУ, 2023. Ч. 2. 484 с.

7. Михайловська Н.С. Діяльність сімейного лікаря в умовах страхової медицини. Запоріжжя: ЗДМУ, 2017. 109 с.

8. Камінська Т.М. Щодо альтернативних моделей обов'язкового медичного страхування в Україні. Економічна теорія та право. 2017. №2. С. 14-24.

9. Климук Н.Я. Програми медичного страхування та їх особливості за умов COVID-19. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. 2021. №3. С. 47-50.

10. Попович Д.В. Функціонування системи медичного страхування: зарубіжний досвід та можливості його використання в Україні. Молодий вчений. 2022. №10. С. 64-70.

11. Кнейслер О.В. Медичне страхування в Україні: реалії функціонування та перспективи розвитку: монографія. Тернопіль: Осадца Ю. В. 2018. 191 с.

12. Кондратенко Д.В. Фактори впливу на розвиток добровільного медичного страхування. Бізнес Інформ. 2021. №4. С. 243-249.

13. Пазєєва Г.М. Сучасний стан розвитку медичного страхування в Україні та його місце в системі соціального захисту. Вчені записки університету «КРОК». 2021. Вип. 4. С. 36-46.

14. Януль І.Є. Перспективи розвитку медичного страхування в Україні. Економіка та держава. 2021. №4. С. 87-91.

15. Яришко О.В. Особливості функціонування моделі медичного страхування в Польщі. Інфраструктура ринку. 2020. №43. С. 406-411.

References

1. Pikus R.V. (2021). Formuvannia i rozvytok systemy medychnoho strakhuvannia v Ukraini: monohrafiia [Formation and development of the health insurance system in Ukraine : monograph]. Kyiv: Lohos, 174.

2. Zhuravka O.S. (2022). Analiz ta prohnozuvannia rozvytku rynku dobrovilnoho medychnoho strakhuvannia v Ukraini [Analysis and forecasting of the development of the voluntary health insurance market in Ukraine]. Visnyk Sumskoho derzhavnoho universytetu. 2, 50-58 [in Ukrainian].

3. Pro strakhuvannia: Zakon Ukrainy vid 7 bereznia 1996 roku №85/96-VR [On insurance: Law of Ukraine of March 7, 1996, No. 85/96-ВР].

4. Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorovia: Zakon Ukrainy vid 19 lystopada 1993 p. №2801-12 [Fundamentals of Ukrainian legislation on health care: Law of Ukraine of November 19, 1993, No. 2801-12].

5. Mykhailovska N.S. (2014). Orhanizatsiini osnovy zahalnoi praktyky-simeinoi medytsyny [Organizational bases of general practice-family medicine]. Zaporizhzhia: ZDMU, 227 [in Ukrainian].

6. Radysh Ya.F. (2023). Derzhavna polityka u sferi okhorony zdorovia [State policy in the healthcare sector]. Kyiv: NADU, 2. 484. [in Ukrainian].

7. Mykhailovska N.S. (2017) Diialnist simeinoho likaria v umovakh strakhovoi medytsyny [Activities of a family doctor in the context of insurance medicine]. Zaporizhzhia: ZDMU, 109. [in Ukrainian].

8. Kaminska T.M. (2017). Shchodo alternatyvnykh modelei oboviazkovoho medychnoho strakhuvannia v Ukraini [On alternative models of compulsory health insurance in Ukraine]. Ekonomichna teoriia taparvo, 2. 14-24. [in Ukrainian].

9. Zhuravka O.S. (2022). Analiz ta prohnozuvannia rozvytku rynku dobrovilnoho medychnoho strakhuvannia v Ukraini [Health insurance programs and their features in the context of COVID-19]. Visnyk Sumskoho derzhavnoho universytetu, 2. 50-58 [in Ukrainian].

10. Popovych D.V. (2022). Funktsionuvannia systemy medychnoho strakhuvannia: zarubizhnyi dosvid ta mozhlyvosti yoho vykorystannia v Ukraini [Functioning of the Health Insurance System: Foreign Experience and Possibilities of Its Use in Ukraine]. Molodyi vchenyi, 10. 64-70 [in Ukrainian].

11. Kneisler O.V. (2018). Medychne strakhuvannia v Ukraini: realii funktsionuvannia ta perspektyvy rozvytku: monohrafiia [Health insurance in Ukraine: realities of functioning and prospects for development: a monograph]. Ternopil: Osadtsa Yu.V. 191 s.

12. Kondratenko D.V. (2021). Faktory vplyvu na rozvytok dobrovilnoho medychnoho strakhuvannia [Factors influencing the development of voluntary health insurance]. Biznes Inform, 4. 243-249 [in Ukrainian].

13. Pazieieva H.M. (2021). Suchasnyi stan rozvytku medychnoho strakhuvannia v Ukraini ta yoho mistse v systemi sotsialnoho zakhystu [The current state of development of health insurance in Ukraine and its place in the social protection system]. Vcheni zapysky universytetu «KROK», 4. 36-46 [in Ukrainian].

14. Yanul I.Ye. (2021). Perspektyvy rozvytku medychnoho strakhuvannia v Ukraini [Prospects for the development of health insurance in Ukraine]. Ekonomika ta derzhava, 4. 87-91 [in Ukrainian].

15. Yaryshko O.V. (2020). Osoblyvosti funktsionuvannia modeli medychnoho strakhuvannia v Polshchi [Peculiarities of the functioning of the health insurance model in Poland]. Infrastruktura rynku, 43. 406-411 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru