Ефективність адміністративно-правового захисту постраждалих осіб внаслідок воєнних дій

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Науково-дослідний інститут публічного права

Ефективність адміністративно-правового захисту постраждалих осіб внаслідок воєнних дій

Пєшков В.В., аспірант



Анотація

Воєнні дії 2014 року та повномасштабна війна 2022 року в Україні створили нові виклики для системи адміністративно-правового захисту постраждалих осіб внаслідок воєнних дій. Збройні конфлікти спричинили масові переселення, втрати житла та роботи, а також порушення прав людини. Для ефективного захисту постраждалих необхідно адаптувати адміністративно-правові механізми до нових умов. Зокрема, важливо забезпечити швидкий та справедливий доступ до юридичної допомоги, компенсацій та реабілітаційних програм. Оскільки кількість постраждалих зростає, підвищення ефективності правового захисту стає нагальною потребою.

Адміністративно-правовий захист включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення прав і свобод постраждалих осіб внаслідок воєнних дій. До них належать надання юридичної допомоги, підтримка в судових процесах та захист від дискримінації. Незважаючи на наявність цих механізмів, не всі постраждалі можуть скористатися ними в повній мірі через бюрократичні перепони та недостатню поінформованість. Особливо складно отримати допомогу в регіонах, де ведуться активні бойові дії або де правова інфраструктура зазнала руйнувань. Тому сьогодні необхідно вдосконалювати правові процедури та спрощувати доступ до них.

Постраждалі особи внаслідок воєнних дій потребують не лише матеріальної допомоги, але й правового захисту, який забезпечує їхні основні права і свободи. Проте існуючі правові норми часто виявляються недосконалими та не враховують специфіку сучасних конфліктів. Це призводить до затягування правових процедур і збільшення кількості незадоволених позовів. Відсутність чітких регламентів і стандартів надання допомоги ускладнює процеси відшкодування та реабілітації. Для вирішення цих проблем необхідно реформувати систему адміністративно-правового захисту, враховуючи досвід попередніх років.

Ефективний адміністративно-правовий захист вимагає координації між різними гілками влади та громадськими організаціями. Співпраця між Кабінетом Міністрів України, місцевими органами самоврядування та неурядовими організаціями може значно покращити доступ до юридичної допомоги та соціальних послуг. Важливо також залучати міжнародні організації для підтримки та фінансування програм допомоги постраждалим. Такий комплексний підхід дозволить забезпечити більш швидке та ефективне відновлення прав постраждалих осіб. Крім того, необхідно розробити спеціальні програми навчання для правозахисників та адвокатів, які працюють з постраждалими внаслідок воєнних дій.

Подальший розвиток адміністративно-правового захисту постраждалих осіб внаслідок воєнних дій повинен враховувати досвід та помилки попередніх років. Важливо не лише адаптувати законодавство, але й забезпечити його реальне виконання на практиці. Це включає підвищення кваліфікації працівників правових органів, спрощення процедур надання допомоги та забезпечення доступу до правосуддя. Лише таким чином можна гарантувати, що постраждалі отримають необхідну підтримку та захист у повному обсязі. Розвиток правової системи має бути спрямований на забезпечення стабільності та справедливості в умовах воєнних конфліктів.

Ключові слова: ефективність, воєнні дії, постраждалі особи, адміністративно-правовий захист, юридична допомога, компенсація, реабілітація, правова система, правові процедури, дискримінація, правозахисники, правосуддя, соціальні послуги, міжнародні організації, відновлення прав, правові норми, бюрократія, координація, співпраця, навчання адвокатів, правова інфраструктура.



Abstract

Effectiveness of administrative and legal protection of victims of war

Peshkov V.V., graduate student, Scientific Research Institute of Public Law

Military actions in 2014 and the full-scale war in 2022 in Ukraine created new challenges for the administrative and legal protection system of victims of military actions. The armed conflicts have caused mass displacements, loss of housing and jobs, and violations of human rights. To effectively protect the victims, it is necessary to adapt administrative and legal mechanisms to the new conditions. In particular, it is important to ensure quick and fair access to legal assistance, compensation, and rehabilitation programs. As the number of victims increases, improving the effectiveness of legal protection becomes an urgent need.

Administrative and legal protection includes a complex of measures aimed at ensuring the rights and freedoms of victims of military actions. These measures include providing legal assistance, supporting court processes, and protecting against discrimination. Despite the availability of these mechanisms, not all victims can fully utilize them due to bureaucratic obstacles and lack of information. It is especially difficult to receive help in regions where active hostilities are ongoing or where legal infrastructure has been destroyed. Therefore, today it is necessary to improve legal procedures and simplify access to them.

Victims of military actions need not only material assistance but also legal protection to ensure their basic rights and freedoms. However, existing legal norms often turn out to be imperfect and do not consider the specifics of modern conflicts. This leads to delays in legal procedures and an increase in the number of unresolved claims. The absence of clear regulations and standards for providing assistance complicates the processes of compensation and rehabilitation. To address these problems, it is necessary to reform the administrative and legal protection system, taking into account the experience of previous years.

Effective administrative and legal protection requires coordination between different branches of government and civil organizations. Cooperation between the Cabinet of Ministers of Ukraine, local self-government bodies, and nongovernmental organizations can significantly improve access to legal assistance and social services. It is also important to involve international organizations in supporting and financing programs for helping the victims. Such a comprehensive approach will ensure faster and more effective restoration of the rights of victims. Additionally, it is necessary to develop special training programs for human rights defenders and lawyers working with victims of military actions.

The further development of administrative and legal protection of victims of military actions must consider the experience and mistakes of previous years. It is important not only to adapt legislation but also to ensure its practical implementation. This includes improving the qualifications of legal staff, simplifying procedures for providing assistance, and ensuring access to justice. Only in this way can it be guaranteed that victims receive the necessary support and protection in full. The development of the legal system should be aimed at ensuring stability and fairness in the conditions of military conflicts.

Keywords: efficiency, military actions, victims, administrative and legal protection, legal assistance, compensation, rehabilitation, legal system, legal procedures, discrimination, human rights defenders, justice, social services, international organizations, rights restoration, legal norms, bureaucracy, coordination, cooperation, lawyer training, legal infrastructure



Постановка проблеми

Воєнні дії 2014 та 2022 років в Україні виявили значні недоліки в ефективності правового регулювання захисту постраждалих осіб від військових конфліктів. Масові переселення, втрати житла і роботи, а також порушення прав людини вимагають негайних змін у правових та соціальних механізмах. Непідготовленість до таких масштабних криз показала слабкість існуючих адміністративно-правових систем. Відсутність ефективної координації між урядовими та неурядовими організаціями ускладнює надання необхідної допомоги постраждалим від військових дій. Це створює нагальну потребу у реформуванні та підвищенні ефективності правового регулювання для забезпечення належного рівня підтримки та відновлення прав постраждалих.

Стан опрацювання. На сьогодні дані дослідження проводили Лісніченко А.С., Мінаєва І.М., Мельник С.М., Рой О.В., Буханевич О.М., Забожчук О.В., Мороз В.О., Зінкевич В.К. та інші наукові дослідники, однак тема даного дослідження не може бути вичерпаною в умовах воєнного стану, невизначеності та непередбачуваності війни та активних законодавчих процесів зумовлених необхідністю адаптації до швидкозмінних реалій.

Метою статті є аналіз сучасної ефективності правового регулювання захисту постраждалих осіб від воєнних дій в Україні. Стаття спрямована на виявлення основних недоліків існуючих правових механізмів та визначення шляхів їх вдосконалення. Дослідження має на меті запропонувати рекомендації для покращення адміністративно-правового захисту в умовах сучасних військових конфліктів.



Виклад основного матеріалу

Теорія ефективності та її значення у контексті захисту постраждалих осіб наслідок воєнних дій є ключовим елементом дослідження. Згідно зі значенням ефективності, «ефект» - це результат реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії та раціонального використання всіх виробничих ресурсів [1]. Правова категорія «ефективність» у перекладі з латинської означає «властивість когось чи чогось діяти таким чином, щоб досягалися заплановані наслідки». А.О. Демченко та О.І. Момот зазначають, що ефективність виступає як індикатор розвитку і є його найважливішим стимулом. Прагнучи підвищити ефективність конкретного виду діяльності та їх сукупності, ми визначаємо конкретні заходи, що сприяють процесу розвитку, і відсікаємо ті, що ведуть до регресу[2, с. 208].

Ефективність як категорія має дві сторони - якісну і кількісну. Якісна сторона відображає її логічний, теоретичний зміст, тобто сутність категорії. Кількісна сторона розкриває дію закону економії часу, а саме, відображає економію часу при досягненні цілей суспільного виробництва в ході всього відтворювального процесу і на окремих його фазах у масштабі всього народного господарства, окремих його регіонів, галузей, господарських суб'єктів. Таким чином, на всіх історичних етапах розвитку людського суспільства воно має економно витрачати свої сили, досягаючи розширення випуску продукції при мінімальних витратах засобів. Це є об'єктивно існуючий критерій економічної ефективності на всіх щаблях розвитку суспільства [3].

В.В. Цвєткова під ефективністю пропонує розуміти складне явище, що визначається співвідношеннями людських, організаційних, часових, науково- технічних, матеріальних ресурсів і отриманих результатів [4, с. 130].

Треба зазначити, що поряд з ефективністю існує поняття «результативність», яке має смислову відмінність щодо першої категорії. «Результативність» (effectiveness) означає «робити правильні речі» (doing the right things), а «ефективність» (efficiency) - «робити речі правильно» (doing things right). Це розділення базується на різному написанні і вимові однокореневих слів, однак у словниках обидва терміни перекладаються як «ефективність». Це свідчить про наявність двох різних форм ефективності [5].

Методологія аналізу та оцінювання ефективності результатів діяльності, за думкою Г.В. Козаченко та Л.М. Христенко, є комплексною та багатогранною категорією, яка відображає ступінь досягнення цілей діяльності підприємства. Це передбачає проведення досліджень на системному рівні з визначенням множини факторів, що впливають на рівень ефективності, та встановлення існуючих взаємозв'язків як основи формування управлінських рішень. І.Г. Павленко зазначає, що відсутність єдиного погляду на склад елементів комплексної оцінки ефективності ускладнює процес оцінювання кінцевих результатів використання трудових, матеріальних, інформаційних та фінансових ресурсів підприємства у виробництві товарів та наданні послуг[6].

Переходячи до ефективності правового регулювання, варто зазначити, що основними критеріями є відповідність правових норм реальним потребам суспільства, здатність забезпечувати дотримання прав і свобод громадян та оперативне реагування на зміну умов. Ефективність правового регулювання визначається не лише кількісними показниками, але й якісними аспектами, такими як справедливість, доступність та прозорість правових процедур.

В.І. Головченко зазначає, що «... вирішення проблем ефективності адміністративно-правового регулювання суспільних відносин набуває неабиякої актуальності в наш час, оскільки безпосередньо торкається інтересів усіх громадян України, їх очікувань і сподівань на появу позитивних результатів від здійснюваних в країні реформ в економіці, соціально-культурній сфері, політичній і правовій системах...» [7, с. 93].

Видатний науковець П.М. Рабінович акцентує увагу, що ефективність адміністративно-правового регулювання характеризує як співвідношення між фактичними результатами правового регулювання і тими соціальними цілями, яких намагаються досягнути. Якщо такі цілі й такі результати відобразити в однотипних показниках, які можуть бути емпірично виявлені, зафіксовані, обраховані, то ефективність правового регулювання можна було б відобразити в кількісній формі [8, с. 150].

Підводячи підсумок викладеному, вважаємо, що ефективність адміністративно-правового захисту постраждалих осіб внаслідок воєнних дій -- це здатність правових норм і механізмів забезпечити своєчасну, адекватну та справедливу підтримку постраждали внаслідок воєнних дій, захист їхніх прав і свобод, а також відновлення їхнього соціального статусу.

Ознаками даної ефективності є відповідність правових заходів реальним потребам постраждалих, оперативність надання допомоги, доступність правових процедур для всіх категорій населення, прозорість дій правозахисних органів та досягнення запланованих результатів у відновленні прав і свобод постраждалих осіб.

Треба зазначити, що постраждалі особи внаслідок воєнних дій включають наступні категорії осіб:

Внутрішньо переміщені особи - це громадяни, які були змушені залишити свої домівки, але залишилися в межах своєї країни через збройний конфлікт, тимчасову окупацію, масові прояви насильства, порушення прав людини або надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру. Підставою для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи є необхідність уникнення негативних наслідків цих подій. Виникнення права на соціальний захист у внутрішньо переміщеної особи пов'язане з моментом взяття на облік та реєстрацією у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Факт реєстрації та отримання довідки про взяття на облік є безстроковим, окрім випадків, передбачених у статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» [9].

Внутрішньо переміщені особи мають особливий правовий статус, який включає як статус внутрішньо переміщеної особи, так і інші можливі статуси суб'єктів соціального забезпечення (пенсійного, безробітного, вагітності і догляду за дитиною, інвалідності тощо). Наприклад, особа може бути пенсіонером або отримувати допомогу по безробіттю і паралельно мати статус внутрішньо переміщеної особи. Це призводить до подвоєння статусу, з одного боку - права на пенсійне забезпечення та інші соціальні виплати, з іншого - отримання допомоги як внутрішньо переміщена особа.

Стаття 46 Конституції України гарантує кожній особі право на соціальний захист, включаючи право отримувати пенсію, соціальну допомогу, допомогу у разі втрати годувальника чи працездатності та інші види соціального забезпечення. Це право знайшло своє відображення у нормативно- правових актах, які регулюють правовий статус внутрішньо переміщених осіб та їх соціальний захист, зокрема у Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постановах Кабінету Міністрів України №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» [10], №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», №332 «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» [11], №446 «Про затвердження порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» [12], №582 «Про затвердження порядку формування фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб і порядку надання в тимчасове користування житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб» [13].

Незважаючи на існуючу систему нормативно-правового регулювання соціального захисту внутрішньо переміщених осіб, сьогодні існують проблеми, які потребують вирішення. По-перше, це відсутність комплексного та системного підходу у питаннях фінансування соціального захисту внутрішньо переміщених осіб, забезпечення їх житлом, доступу до соціальних виплат та пенсійного забезпечення. По-друге, важливою проблемою є соціальний захист осіб, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях. Також існують проблеми з узгодженням нормативно-законодавчих актів між собою та з міжнародними стандартами у сфері захисту прав людини. Вирішення цих проблем вимагає розробки прозорого механізму фінансування, створення фонду соціального житла та постійного вдосконалення правових механізмів соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. адміністративний правовий захист постраждалий воєнний

Біженці - це особи, які були змушені залишити свою країну через війну, насильство або переслідування. Біженці потребують міжнародного захисту, допомоги у розселенні, доступу до базових послуг і підтримки у процесі інтеграції в нові громади. Треба зауважити, що на сьогодні в Україні діють численні інформаційні кампанії, які спрямовані на інформування біженців про їхні права. Створено гарячі лінії, інформаційні портали та консультативні центри, які надають необхідну юридичну допомогу. Проте, проблема залишається в тому, що не всі біженці мають доступ до цих ресурсів через відсутність інтернету або інших комунікаційних засобів, особливо в зонах активних бойових дій. Законодавство України, зокрема Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» [14], постійно оновлюється та адаптується до умов воєнного часу. Внесено зміни, що спрощують процедури отримання статусу біженця та надання допомоги. Проте ці зміни не завжди встигають за швидко змінюваними умовами на місцях, що іноді призводить до затримок у наданні необхідних послуг.

Державні органи та громадські організації докладають значних зусиль для швидкого надання допомоги біженцям. Впроваджено механізми екстреної допомоги, зокрема тимчасове розміщення, медична допомога та соціальні виплати. Однак, через високий обсяг запитів та обмежені ресурси часто виникають затримки, що негативно впливає на загальну оперативність.

За останні роки спостерігаються значні успіхи у забезпеченні житлом, медичним обслуговуванням та соціальним захистом біженців. Державні програми та міжнародні донори активно працюють над відновленням інфраструктури та підтримкою біженців. Однак, ще є багато випадків, коли заплановані результати не досягаються через об'єктивні обставини, такі як нестача фінансування або інфраструктурні проблеми.

Поранені та інваліди війни - це особи, які отримали фізичні або психічні травми внаслідок воєнних дій. Вони потребують медичної реабілітації, психологічної підтримки, соціального захисту та допомоги у працевлаштуванні. Проблемами ефективності правового регулювання поранених та інвалідів війни є недостатнє фінансування та ресурсне забезпечення, що негативно впливають на якість їхнього правового захисту. Брак фінансових ресурсів для забезпечення належного рівня медичної та соціальної допомоги призводить до недостатнього рівня медичної реабілітації, забезпечення необхідними медикаментами та засобами реабілітації. Другим важливим фактором є складність та бюрократизм у процедурах отримання статусу та допомоги. Складні та забюрократизовані процедури отримання статусу інваліда війни включають численні документи та тривалі терміни розгляду, що створює додатковий стрес для поранених та їхніх родин і затримки у наданні необхідної допомоги. Третім фактором є невідповідність законодавства реальним потребам поранених та інвалідів війни. Наявне законодавство не завжди враховує специфічні потреби цієї категорії осіб, особливо у випадках важких травм та довготривалої реабілітації, що включає недостатню підтримку у сфері психологічної реабілітації, соціальної інтеграції та працевлаштування.

Вдови та вдівці, діти-сироти - це члени сімей загиблих військових та цивільних осіб, які втратили годувальника. Вони потребують фінансової підтримки, соціальних виплат, психологічної допомоги та доступу до освіти і медичних послуг для дітей-сиріт. Проблемами ефективності правового регулювання захисту вдів, вдівців та дітей-сиріт є декілька ключових чинників. Перш за все, це недостатнє фінансування соціальних програм, що забезпечують підтримку цих категорій населення. Нестача коштів призводить до обмеженого доступу до необхідних соціальних послуг, таких як медична допомога, психологічна підтримка та матеріальне забезпечення.

Другим важливим аспектом є складність процедур отримання соціальної допомоги та пільг. Бюрократичні перепони та складні адміністративні процедури часто затримують отримання необхідної підтримки, що особливо важливо для дітей-сиріт, які залишилися без батьківської опіки та підтримки.

Третім фактором є невідповідність законодавства реальним потребам вдів, вдівців та дітей-сиріт. Чинні нормативно-правові акти не завжди враховують специфіку ситуацій, з якими стикаються ці категорії осіб, що призводить до недостатньої правової та соціальної підтримки. Наприклад, існує необхідність у розробці спеціальних програм для інтеграції дітей-сиріт у суспільство та забезпечення їх належного виховання і освіти.

Особи, які перебували в полоні або зазнали насильства - це особи, які були незаконно ув'язнені, катовані або зазнали інших видів насильства під час конфлікту.

Проблемами ефективності правового регулювання захисту осіб, які перебували в полоні або зазнали насильства, є кілька основних чинників. Перш за все, це недостатній доступ до спеціалізованої медичної та психологічної допомоги. Брак ресурсів і фахівців у цій сфері обмежує можливості для повного відновлення фізичного та психічного здоров'я постраждалих. Другим важливим аспектом є недостатня правова підтримка і захист. Постраждалі особи часто не отримують належного юридичного супроводу для відновлення своїх прав, компенсації збитків та притягнення винних до відповідальності. Це ускладнює процеси реінтеграції та соціальної адаптації. Третім чинником є відсутність ефективних механізмів реабілітації та соціальної інтеграції. Чинні програми не завжди враховують індивідуальні потреби осіб, які зазнали насильства або перебували в полоні, що призводить до їх маргіналізації та ізоляції від суспільства. Необхідно розробити комплексні програми підтримки, що включають медичну, психологічну та соціальну допомогу.

Висновки

Проблеми правового захисту постраждалих осіб від воєнних дій в Україні є складними і багатогранними, що вимагає комплексного підходу до їх вирішення. На нашу думку, незважаючи на значні зусилля з боку держави та міжнародних організацій, залишається чимало викликів, які потребують подальшої роботи.

Ми вважаємо, що для підвищення ефективності правового захисту необхідно забезпечити достатнє фінансування та ресурсну базу для всіх категорій постраждалих, включаючи внутрішньо переміщених осіб, біженців, поранених, вдів, вдівців та дітей-сиріт. Важливим аспектом є спрощення бюрократичних процедур та забезпечення прозорості дій правозахисних органів.

Доцільно також звернути увагу на вдосконалення законодавчої бази, щоб вона відповідала реальним потребам постраждалих осіб, зокрема у сфері медичної та психологічної реабілітації, соціальної інтеграції та юридичної підтримки.

Вирішення зазначених проблем, на нашу думку, потребує тісної співпраці між Кабінетом Міністрів України, громадськими організаціями та міжнародними партнерами. Лише завдяки скоординованим зусиллям можна досягти належного рівня захисту та підтримки для всіх постраждалих осіб в умовах воєнного конфлікту.



Література

1. Осовська Г.В. Основи менеджменту

2. Демченко А.О., Момот О.І. Просутність понять «ефективність» та «результативність» в економіці. Економічний вісник Донбасу №3 (33), 2013. С.207-2010.

3. Рудьман Я.В. Эффективность управления предприятием.

4. Цвєтков В.В. Підвищення ефективності державного управління - важлива мета його реформування. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. К., 1998. С. 128-153.

5. Мартін Джон Д., Петті Вільям Дж. VBM - управління, що базується на вартості. Корпоративна відповідь революції акціонерів / Пер. з англ.; За наук. ред. О.Б. Максимової, І.Ю. Шарапової. Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2006. 272 с.

6. Христенко Л.М. Удосконалення оцінки управління ефективністю підприємства: дис. ... канд. екон. наук: спец. 08.06.04 «Економіка та управління підприємствами (підприємства машинобудівної та металургійної галузей)» / Л.М. Христенко. Луганск: ВНУ ім. В. Даля, 2007. 192 с.

7. Головченко В. Теоретичні та політико-правові аспекти ефективності державного управління. Право України. 1997. №5. C. 93-98.

8. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. К: Наукова думка. 1994. 236 с.

9. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України від 20 жовтня 2014 р.

10. Про облік внутрішньо переміщених осіб. Постанова Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509

11. Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332.

12. Про затвердження порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу: Постанова Кабінету Міністрів України №446 від 30.03.2023 р.

13. Про затвердження порядку формування фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб і порядку надання в тимчасове користування житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. №582

14. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Закон України від 8 липня 2011 року №3671-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012. №16. Ст.146.



References

1. Osovska, H.V. Osnovy menedzhmentu

2. Demchenko, A.O., Momot, O.I. (2013) Prosutnistponiat «efektyvnist» ta «rezultatyvnist» v ekonomitsi [Absence of the concept of "efficiency" and "effectiveness" in economics]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu - Economic Bulletin of Donbas. №3 (33), 2013. S.207-2010.

3. Rudman Ya.V. Effektyvnost upravlenyia predpryiatyem.

4. Tsvietkov, V.V. (1998) Pidvyshchennia efektyvnosti derzhavnoho upravlinnia - vazhlyva meta yoho reformuvannia. Reformuvannia derzhavnoho upravlinnia v Ukraini: problemy i perspektyvy [Increasing the efficiency of state administration is an important goal of its reform. Reforming public administration in Ukraine: problems and prospects]. K.S. 128-153. [in Ukrainian]

5. Martin Dzhon, D., Petti Viliam, Dzh. (2006) VBM - upravlinnia, shcho bazuietsia na vartosti [Corporate response to the shareholders' revolution]. Korporatyvna vidpovid revoliutsii aktsioneriv / Per. z anhl.; Za nauk. red. O.B. Maksymovoi, I.Iu. Sharapovoi. Dnipropetrovsk: Balans Biznes Buks, 272 s. [in Ukrainian]

6. Khrystenko, L.M. (2007) Udoskonalennia otsinky upravlinnia efektyvnistiu pidpryiemstva [Improving the assessment of enterprise efficiency management]: dys. ... kand. ekon. nauk: spets. 08.06.04 «Ekonomika ta upravlinnia pidpryiemstvamy (pidpryiemstva mashynobudivnoi ta metalurhiinoi haluzei)» / L.M. Khrystenko. Luhansk: VNU im. V. Dalia. 192 c. [in Ukrainian]

7. Holovchenko, V. (1997) Teoretychni ta polityko-pravovi aspekty efektyvnosti derzhavnoho upravlinnia [Theoretical and political and legal aspects of the effectiveness of public administration]. Pravo Ukrainy - Law of Ukraine. №5. C. 93-98. [in Ukrainian]

8. Rabinovych, P.M. (1994) Osnovy zahalnoi teorii prava ta derzhavy [Basics of the general theory of law and the state]. K: Naukova dumka. 236 s. [in Ukrainian]

9. Zakon Ukrainy Pro zabezpechennia prav i svobod vnutrishno peremishchenykh osib [Law of Ukraine On ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons] vid 20 zhovtnia 2014 r.

10. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy Pro oblik vnutrishno peremishchenykh osib [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine About accounting of internally displaced persons] vid 01 zhovtnia 2014 roku №509

11. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy Poriadok nadannia dopomohy na prozhyvannia vnutrishno peremishchenym osobam [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine Procedure for providing accommodation assistance to internally displaced persons] vid 20.03.2022 №332.

12. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy Pro zatverdzhennia poriadku reiestratsii, perereiestratsii zareiestrovanykh bezrobitnykh ta vedennia obliku osib, yaki shukaiut robotu [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine On approving the procedure for registration, re-registration of registered unemployed and keeping records of jobseekers] №446 vid 30.03.2023 r.

13. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy Pro zatverdzhennia poriadku formuvannia fondiv zhytla dlia tymchasovoho prozhyvannia vnutrishno peremishchenykh osib i poriadku nadannia v tymchasove korystuvannia zhytlovykh prymishchen z fondiv zhytla dlia tymchasovoho prozhyvannia vnutrishno peremishchenykh osib [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine On approval of the procedure for the formation of housing funds for the temporary residence of internally displaced persons and the procedure for providing temporary use of residential premises from the housing funds for the temporary residence of internally displaced persons] vid 26 chervnia 2019 r. №582

14. Zakon Ukrainy Pro bizhentsiv ta osib, yaki potrebuiut dodatkovoho abo tymchasovoho zakhystu [Law of Ukraine About refugees and persons in need of additional or temporary protection] vid 8 lypnia 2011 roku №3671-VI. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. 2012. №16. St.146. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.Ru

...