Використання електронних систем у розгляді справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Войтовський Валентин Сергійович, кандидат юридичних наук,

Приватний нотаріус, Київський міський нотаріальний округ

Анотація

У сучасних наукових дискусіях з питань цифровізації, незалежно від того, у межах якої правової системи та галузі права це обговорення відбувається, порушується питання про трансформацію традиційного права під впливом технологій диджиталізації в умовах функціонування цифрового суспільства. При цьому у наукових колах спостерігається перехід від інструментальної позиції при аналізі використання цифрових технологій у правозастосуванні до змістовного їхнього осмислення, до зміни сутності правозастосовної діяльності та «деритуалізації» права. Серед спільних маркерів трансформації права у науковій літературі спостерігається поява наступних правових категорій: 1) нові суб'єкти права (віртуальна особистість, цифровий образ, роботи), які вимагають доктринальних розробок можливих моделей визнання юридичної особи у високорозвиненої робототехніки; 2) штучний інтелект, що визначає правовий режим (універсальний радник); 3) нові цифрові (конституційні) права.

Не менш важливим для теоретичного переосмислення видається й дискусійне питання електронного документообігу у судовій діяльності. Класичне публічне управління характеризується тим, що правові акти здебільшого видаються у формі паперових документів, комунікація між адміністративними органами та громадянами здійснюється письмово або за допомогою засобів телефонного та факсимільного зв'язку при її письмовій фіксації, а рішення органів виконавчої влади у більшості випадків надсилаються адресатам поштою. Ключова роль відводиться державним або муніципальним службовцям, які видають той чи інший адміністративний акт. Проте з появою нових технологій модифікувалися всі галузі життя, зокрема, сфера публічного управління.

Активне використання мережі Інтернет у сфері останнього, впровадження електронних методів комунікації слугують основою і для змін відповідного законодавства, спрямованих на регулювання процесів диджиталізації адміністративних процедур і адміністративного судочинства. Стандарти Ради Європи у галузі цивільного та адміністративного судочинства, зокрема, положення Конвенції про захист прав людини та основних свобод, передбачають право кожного на справедливий публічний розгляд у розумний термін незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Ефективне функціонування судових органів, покликаних забезпечити захист порушених чи оскаржених прав, можливо за умови поінформованості громадськості про місце знаходження та компетенцію судів, а також про порядок звернення до суду для захисту своїх інтересів у судовому порядку.

Метою статті є вивчення основних цифрових інструментів, які застосовуються в адміністративному процесі. Аналізуючи праці вітчизняних і закордонних науковців, визначено, що у сучасному світі застосування цифрових технологій безпосередньо впливає на швидкість управлінських рішень, якість наданих послуг і, зрештою, - на результат дій. Тому одночасно з цифровізацією держави, економіки, суспільних відносин неминуча і диджиталізація адміністративного судочинства. Використання цифрових технологій в останньому стає важливим фактором, оскільки швидкість і способи передачі інформації спрощують роботу з кореспонденцією, звільняють від рутинної праці та у такий спосіб спрощують і сам процес розгляду справ.

Дослідження дозволило визначити, що на сучасному етапі у громадян у сфері адміністративного судочинства з'явилася можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки за допомогою цифрових технологій, зокрема, мережі Інтернет. Так, особи, які беруть участь у судовій справі, нині мають можливість порушення та трансформації наявних процесуальних відносин в електронному форматі. Досвід використання цифрових інструментів при розгляді справ і вирішенні спорів у світовій практиці склався достатньо давно, він сприяє уніфікації судової практики та забезпеченню більш ефективного захисту та відновленню порушених прав та законних інтересів суб'єктів правовідносин.

У висновку наголошено: поступове впровадження електронного документообігу, застосування онлайн-додатків і платформ при спілкуванні з державними органами, розширення сфер інформатизації дистанційного правосуддя диктують необхідність державних судів пристосовуватися до нових умов і реальності. Виходячи з викладеного, серед тенденцій у галузі розвитку цифровізації судової системи можна виокремити: розширення сфери автоматизації судочинства; розміщення інформації про судові справи в електронному вигляді; розгляд електронних документів як докази у справі; спрощення вимог до проведення дистанційних процесів у форматі відео.

Ключові слова: автоматизація судочинства, електронне правосуддя, диджиталізація та інформатизація, цифрові інструменти, електронний документообіг, електронні докази.

Voitovskyi Valentyn Serhiyovych Doctor of Law, Private notary, Kyiv City Notary District

USE OF ELECTRONIC SYSTEMS PENDING CASES

Abstract

In modern scientific discussions on issues of digitalization, regardless of the legal system and branch of law within which this discussion takes place, the question of the transformation of traditional law under the influence of digitalization technologies in the conditions of functioning of a digital society is raised. At the same time, scientific circles have observed a transition from an instrumental position in the analysis of the use of digital technologies in law enforcement to a meaningful understanding of them, to a change in the essence of law enforcement activity and "deritualization" of law. Among the common markers of the transformation of law in the scientific literature, the emergence of the following legal categories is observed: 1) new subjects of law (virtual personality, digital image, robots), which require doctrinal development of possible models of recognition of a legal entity in highly developed robotics; 2) artificial intelligence that determines the legal regime (universal advisor); 3) new digital (constitutional) rights.

The debatable issue of electronic document circulation in judicial activity seems to be no less important for theoretical rethinking. Classic public administration is characterized by the fact that legal acts are mostly issued in the form of paper documents, communication between administrative bodies and citizens is carried out in writing or by means of telephone and facsimile communication with its written fixation, and decisions of executive authorities are in most cases sent to addressees by mail. The key role is given to state or municipal officials who issue one or another administrative act. However, with the advent of new technologies, all spheres of life have been modified, in particular, the sphere of public administration.

The active use of the Internet in the field of the latter, the introduction of electronic methods of communication serve as the basis for changes in the relevant legislation aimed at regulating the processes of digitalization of administrative procedures and administrative proceedings. The standards of the Council of Europe in the field of civil and administrative justice, in particular, the provisions of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, provide for the right of everyone to a fair public hearing within a reasonable time by an independent and impartial court established on the basis of law. The effective functioning of judicial bodies, which are called to ensure the protection of violated or challenged rights, is possible if the public is informed about the location and competence of courts, as well as about the procedure for applying to the court to protect one's interests in court.

The purpose of the article is to study the main digital tools that are used in the administrative process. Analyzing the works of domestic and foreign scientists, it was determined that in the modern world, the use of digital technologies directly affects the speed of management decisions, the quality of services provided, and, ultimately, the results of actions. Therefore, simultaneously with the digitalization of the state, the economy, and social relations, the digitalization of administrative proceedings is also inevitable. The use of digital technologies in the latter becomes an important factor, since the speed and methods of information transmission simplify the work with correspondence, free from routine work and thus simplify the process of considering cases.

The study made it possible to determine that at the current stage, citizens in the field of administrative justice have the opportunity to exercise their procedural rights and obligations with the help of digital technologies, in particular, the Internet. Thus, persons participating in a court case now have the opportunity to violate and transform existing procedural relations in an electronic format. The experience of using digital tools in handling cases and resolving disputes in world practice has been developed for a long time, it contributes to the unification of judicial practice and ensuring more effective protection and restoration of violated rights and legitimate interests of the subjects of legal relations.

The conclusion emphasizes: the gradual introduction of electronic document management, the use of online applications and platforms when communicating with state bodies, the expansion of the spheres of informatization of remote justice dictate the need for state courts to adapt to new conditions and reality. Based on the above, among the trends in the development of digitalization of the judicial system, the following can be distinguished: expansion of the field ofjudicial automation; placing information about court cases in electronic form; consideration of electronic documents as evidence in the case; simplification of requirements for conducting remote processes in video format.

Keywords: automation ofjudicial proceedings, electronic justice, digitization and informatization, digital tools, electronic document management, electronic evidence.

Вступ

Постановка проблеми. Правову природу поняття «електронне правосуддя» можна звести до вираження діяльності спеціально уповноважених органів у сфері суду із застосування правових норм у межах встановленої за ними компетенції за допомогою використання цифрових інструментів. При цьому реалізація аналізованої діяльності набуває специфічних, особливих властивостей за допомогою застосування інструментарію цифровізації, що впливає на утримання процесів щодо відправлення правосуддя. Подальший розвиток у контексті вдосконалення системи судоустрою України безпосередньо пов'язаний з впровадженням як у судочинство загалом, так і у судове діловодство зокрема, передових інформаційно-комунікаційних технологій, і навіть зміщенням меж їх застосування з метою вдосконалення форм і механізмів реалізації права на судовий захист суб'єктами правовідносин та відновлення їх прав, свобод та законних інтересів відповідно до норм чинного законодавства.

У судах загальної юрисдикції України цифровізація провадження у цивільних та адміністративних справах розвивається недостатньо динамічно у зв'язку з недостатнім рівнем підготовленості та техніко-технологічної залученості населення до відповідних трендів. Повноцінному здійсненню процесуальних прав через портал «Електронного суду» у певних випадках перешкоджають техніко-юридичні фактори: необхідність роздрукування матеріалів, що надійшли до суду, а також дублювання електронних документів паперовими оригіналами; відсутність правового регулювання наслідків електронного подання документів до суду; відсутність «процесуальної» відповіді суду на електронне звернення; обмежений обсяг документів, які надсилаються до суду в електронній формі; необхідність використання програм конвертації файлів з одного формату в інший формат; відсутність у законі поняття, порядку забезпечення та правил дослідження судом «електронних» доказів; невирішеність питання про допустимість та порядок дослідження доказів у судовому засіданні, що проводиться у форматі відео- конференц-зв'язку; неможливість ознайомлення з матеріалами справи через систему через відсутність доступу до справи та її самої в електронному вигляді; фактична неможливість отримання особами, які беруть участь у справі, засвідчених копій судових постанов з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі Інтернет; прогалина у правовому регулюванні наслідків відсутності аудіопротоколу судового засідання або невідповідності протоколу судового засідання його аудіоверсії.

Загальними напрямами вдосконалення правового регулювання процесуальних правовідносин, що реалізуються в електронному форматі у сфері судової діяльності, є: створення блоку правових норм, що стосуються прийняття або відмови у прийнятті позовної заяви, поданої в електронному вигляді; врегулювання порядку забезпечення, залучення, аутентифікації, дослідження електронних доказів та доказів, поданих в електронному вигляді, а також порядку дослідження речових та письмових доказів у судовому засіданні, яке проводиться у форматі відео-конференц-зв'язку; врегулювання наслідків відсутності аудіопротоколу судового засідання чи невідповідності протоколу судового засідання його аудіоверсії.

Враховуючи те, що «доступність цифрового правосуддя» поки що лише формується у процесуальній доктрині як поняття (в аспекті ширшого терміну «доступність правосуддя»), вона потребує детального наукового обґрунтування, проте заперечувати її існування навряд чи можливо. У правовій доктрині в контексті цифровізації судочинства вбачається можливим запропонувати запровадження категорій «цифровий профіль» і «цифрова дієздатність». При цьому необхідно наголосити, що особа, яка володіє останньою, здатна ефективно реалізовувати можливості, що надаються у цифровому середовищі під час відправлення правосуддя цифровими алгоритмами, а у найближчій перспективі - штучним інтелектом.

З усього обсягу цифрових можливостей щодо реалізації наданих учасникам процесу варто зупинитися на діях, які особа отримує можливість здійснювати під час розгляду справи, залежно від того, як реалізується особою право вступати у правовідносини за допомогою створення та використання цифрового профілю, а також потенційної участі представника, який залучається до процесу для гарантованого сприяння особі, яка бере участь у справі, для реалізації процесуальних прав у формах електронних сервісів. При активному впровадженні у роботу інформаційних технологій не варто забувати про те, що повний перехід на електронний документообіг у судовій діяльності можливий за умови дотримання захисту інформації від несанкціонованого доступу до неї. На сучасному етапі така ситуація можлива при впровадженні у роботу систем, що відповідають високому ступеню безпеки: штучного інтелекту, смарт-контракту та технологій блокчейну. У судовій системі зазначені технології й на майбутнє матимуть високий потенціал надання достовірної інформації, тому буде відсутня необхідність виконувати міжвідомчі запити.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Окремі аспекти диджиталізації та використання її інструментів при розгляді справ досліджували такі науковці як О. Бурба [1], М. Брюховецька [2], М. Майка [3], К. Пятигора [4], Жан-Бернар Обі [5] та інші.

Метою статті є вивчення є вивчення основних технологій диджиталізації, які застосовуються при розгляді адміністративних справ судами в Україні.

Виклад основного матеріалу

електронний цифровізація адміністративний суд

Загалом впровадження цифрових інструментів в адміністративний процес дає більше можливостей для здійснення діяльності суду. Так, реалізація принципу незалежності суддів як одного з керівних організаційно-функціональних засад адміністративного процесу забезпечується завдяки використанню автоматизованої системи розподілу справ, що значно знижує ризики тиску на конкретного суддю, виключаючи корупціогенні фактори. Також у цьому аспекті суттєве значення має відкритість інформації про судову систему, зокрема, про доходи та витрати судді та членів його сім'ї, що належать їм на праві власності. Попри це, як слушно зауважує О. Бурба, в Україні існує проблема, яка пов'язана з тим, що більшість населення взагалі не користується перевагами електронних послуг, незважаючи на впровадження концепції електронного урядування та правосуддя [1].

Сучасні інформаційні технології не лише забезпечать систему надійністю збереження даних, але й через свою багатозадачність дозволяють використовувати їх у різних галузях права, забезпечують роботу з великим масивом документів, а також дозволять отримувати актуальні дані при постійному мінливих норм законодавства. При цьому, як відзначає М. Брюховецька, необхідно враховувати й те, що в Україні також почала розвиватися цифрова економіка, а, завдяки використанню інноваційних технологій, відбулася трансформація традицій у всіх сферах публічної діяльності. Це процес вимагає адаптації практично всіх галузей права до нових умов, існує очевидна необхідність створення чіткого механізму правового регулювання нових відносин, що виникли у процесі диджиталізації [2].

Процес цифровізації українського правосуддя у довоєнний період відбувався достатньо активно. Зокрема, було сформовано умови щодо розвитку цифрової економіки та впровадження електронного документообігу у всі сфери діяльності держави, у тому числі й щодо здійснення правосуддя. Серед першочергових завдань було визначено зняття бар'єрів щодо впровадження та розвитку останніх за допомогою розробки необхідної нормативної бази. На думку М. Майки, ті проблеми, що виникли при розв'язанні зазначених завдань можна визначити як проблеми функціонування електронного правосуддя в Україні. Крім них, на думку науковця, існують нормативно-правові, матеріально-технічні та організаційні проблеми реалізації засад права громадян України на справедливий суд з урахуванням концепції е- правосуддя як складової електронного урядування.

Варто погодитися з позицією М. Майки й щодо того, що ефективним вирішенням перерахованих проблем можуть стати нормативне врегулювання порядку подання та перевірки електронних доказів; сертифікація та стандартизація комп'ютерної техніки та програмного забезпечення у сфері електронного правосуддя; правопросвітницька діяльність держави щодо популяризації електронного урядування; підвищення комп'ютерної грамотності громадян і державних службовців [3]. Електронне правосуддя означає автоматизацію судового документообігу, а також дій суду та учасників процесу. Цифровізація правосуддя передбачає перехід до застосування штучного інтелекту, більш широкого використання електронних документів, реалізації максимуму процесуальних прав та обов'язків дистанційно, віддаленій участі у судових засіданнях, електронній міжвідомчій взаємодії судів з іншими державними органами. Відповідно до цього, зазначає К. Пятигора, залучення передового досвіду та кращих практик зарубіжних країн значно сприятиме успішному впровадженню електронного адміністративного судочинства в Україні. Попри це, наголошує науковець, водночас важливо враховувати унікальний контекст, можливості та потреби національної судової системи [4].

Слушною є думка Жан-Бернара Обі, який відмічає, що, як і всі види діяльності, що впливають на суспільство, будь-які адміністративні дії перебувають під сильним впливом процесу цифровізації. Загалом, її вплив на публічні дії можна підсумувати як зростаючу наявність даних і алгоритмів, більш глибокої цифровізації адмінастративного провадження та інші так звані макроефекти [5]. Умовно нові цифрові технології в адміністративному судочинстві можна розділити на групи:

1. 1 група: пов'язана з правом на позов в електронному вигляді;

2. 2 група: пов'язана із правом отримувати документи від суду в електронному вигляді;

3. 3 група: пов'язана з оцінкою судом електронних доказів.

Розглянемо ці групи докладніше. Перша група цифрових технологій пов'язана з реалізацією права на судовий захист - подання адміністративного позову в електронному вигляді. На сучасному етапі передбачено можливість для адміністративних позивачів обирати форму документа для направлення до суду: ці документи можуть бути подані на паперовому носії або як електронний документ, засвідчений належним чином підписом. Використовуючи можливості цифрових технологій, можна відправити документ в електронній формі до суду. Зазначені документи подаються до інформаційно-телекомунікаційної мережі Інтернет.

Як констатує у своїй науковій праці Т. Грісхофер, інформація, представлена в судових формах, визначає порядок денний і комунікативну спрямованість наступних слухань і можливих переговорів про мирове врегулювання, а в деяких випадках навіть подальший шлях провадження. Таким чином, на думку науковця, важливо розглядати судові електронні форми з точки зору їх зрозумілості, а також функціональності для виявлення юридично послідовних наративів і сприяння ефективній участі непрофесійних учасників у процесі [6].

Щодо другої групи цифрових технологій варто відзначити, що вони пов'язані з правом отримання документів від суду в електронному вигляді. З використанням мережі Інтернет учасники процесу мають право отримувати копії судових актів, виконаних у формі електронних документів, за винятком інформації, доступ до якої є відкритим. Зазначена група допускає виготовлення судових постанов, викликів, повідомлень та інших документів електронної форми. Інформація для учасників процесу може доводитися за допомоги розміщення відповідної інформації на офіційному сайті суду у мережі Інтернет. Адміністративне законодавство передбачає можливість викладу рішення суду також у формі електронного документа, який підписується посиленою кваліфікованим підписом судді.

Третя група цифрових технологій пов'язані з оцінкою судом електронних доказів. Суд оцінює дотримання процесуальної форми одержання документа як засобу доказування. Юридичну силу електронних документів у адміністративному судочинстві надають підтверджені повноваження його автора, справжність та обов'язкові реквізити. При оцінці судом електронних доказів враховуються наступні критерії надійності:

- способу, за допомогою якого готувалися, зберігалися або передавались електронні докази;

- способу, за допомогою якого забезпечувалася цілісність інформації;

- способу, за допомогою якого ідентифікувався його укладач.

У разі, якщо до суду будуть надані електронні докази, у яких буде порушена цілісність, то виникне ситуація зі спотворенням інформації, що міститься у цьому документі, або буде порушено спеціальний порядок фіксації факту. Наслідком буде те, що такий електронний доказ може бути визнаний недопустимим і неналежним. Важливим є оцінка такого виду доказів в інформаційному суспільстві, яке характеризується зростанням значущості та проникненням інформаційних технологій у всі сфери суспільних відносин, а реалізація концепції електронного правосуддя стосується різних аспектів судової діяльності. Однак, головним критерієм при вдосконаленні вже наявних і впровадженні нових цифрових інструментів у сферу здійснення правосуддя є досягнення основної мети - захисту прав, свобод і законних інтересів громадян і організацій, і ця мета повинна залишатися незмінною незалежно від змін у суспільному житті.

Висновки

За результатами проведеного дослідження можна зробити такі висновки. В умовах розвитку інформаційних технологій та цифрових інструментів перед судовою системою України відкриваються нові горизонти для подальшого розвитку та розширення охоплення їх застосування, що, своєю чергою, є логічним кроком у трансформації форм взаємодії між судом та іншими учасниками процесуальних правовідносин при розгляді та вирішенні справ у судах загальної юрисдикції. Розвиток інформаційних технологій в адміністративному судочинстві викликає чимало питань у сфері захисту прав і свобод, реалізація яких у здебільшого залежить від допустимості електронних доказів та інформаційної безпеки. У зв'язку з цим одним із напрямків становлення цифрових технологій в адміністративному судочинстві є розвиток безпечної інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури цифрового судочинства.

Для цього необхідно впроваджувати захищені мережі зв'язку та передачі даних, використовувати надійні цифрові платформи представлення та аналізу даних. Іншим напрямком становлення цифрових технологій в адміністративному судочинстві є розробка кодування судової інформації, створення каталогів уніфікованих систем електронних документів у сфері кожного виду судочинства. Ці розробки дозволять систематизувати інформацію, а також мінімізувати терміни розгляду справ. У такий спосіб цифрові технології в адміністративному судочинстві допоможуть певним чином скоротити та полегшити шлях до судового захисту для громадян.

Електронне правосуддя повинно стати головним інструментом подолання правового нігілізму через забезпечення відкритого та доступного розгляду справ, прискорення термінів розгляду спорів та підвищення якості судових актів. Використання елементів електронного правосуддя може зробити результати судової діяльності прогнозованими, створити можливість позитивної суспільної реакції на них. Необхідно, щоб особи, які беруть участь у справі, будь-який користувач відповідної судової інформації, розуміли логіку розвитку процесу та закономірність його результату. Це також допоможе збільшити довіру до судової системи, створити умови для встановлення системи громадського контролю за судовою владою та сприятиме зниженню конфліктності у суспільстві.

Література

1. Methodological aspects of digital transformation applied to public services / O. Burba et al. Cybersecurity: education, science, technique. 2020. Vol. 4, no. 8. P. 174-191. URL: https://doi.org/10.28925/2663-4023.2020.8.174191 (date of access: 06.06.2024).

2. Briukhovetska М. Civil law regulation of information technology (it) contracts. Entrepreneurship, economy and law. 2021. No. 11. P. 5-10. URL: https://doi.org/10.32849/2663- 5313/2021.11.01 (date of access: 06.06.2024).

3. Maika M. The implementation of e-justice within the framework of the right to a fair trial in Ukraine: problems and prospects. Access to justice in eastern Europe. 2022. Vol. 5, no. 3. URL: https://doi.org/10.33327/ajee-18-5.2-n000320 (date of access: 06.06.2024).

4. Piatyhora K. E-justice in administrative process: european standards and foreign experience. Theory and practice of jurisprudence. 2023. Vol. 2, no. 24. URL: https://doi.org/ 10.21564/2225-6555.2023.2.293064 (date of access: 06.06.2024).

5. Jean-Bernard Auby. Administrative Law Facing Digital Challenges*. 2020. https://www.erdalreview.eu/free-download/97888255389602.pdf

6. Grieshofer T. Court forms as part of online courts: elicitation and communication in the early stages of legal proceedings. International journal for the semiotics of law - revue international de semiotique juridique. 2023. URL: https://doi.org/10.1007/s11196-023-09993-y (date of access: 06.06.2024).

References

1. Methodological aspects of digital transformation applied to public services / O. Burba et al. Cybersecurity: education, science, technique. 2020. Vol. 4, no. 8. P. 174-191. URL: https://doi.org/10.28925/2663-4023.2020.8.174191 (date of access: 06.06.2024).

2. Briukhovetska М. Civil law regulation of information technology (it) contracts. Entrepreneurship, economy and law. 2021. No. 11. P. 5-10. URL: https://doi.org/10.32849/2663- 5313/2021.11.01 (date of access: 06.06.2024).

3. Maika M. The implementation of e-justice within the framework of the right to a fair trial in Ukraine: problems and prospects. Access to justice in eastern Europe. 2022. Vol. 5, no. 3. URL: https://doi.org/10.33327/ajee-18-5.2-n000320 (date of access: 06.06.2024).

4. Piatyhora K. E-justice in administrative process: european standards and foreign experience. Theory and practice of jurisprudence. 2023. Vol. 2, no. 24. URL: https://doi.org/10.21564/2225- 6555.2023.2.293064 (date of access: 06.06.2024).

5. Jean-Bernard Auby. Administrative Law Facing Digital Challenges*. 2020. https://www.erdalreview.eu/free-download/97888255389602.pdf

6. Grieshofer T. Court forms as part of online courts: elicitation and communication in the early stages of legal proceedings. International journal for the semiotics of law - revue internationale de semiotique juridique. 2023. URL: https://doi.org/10.1007/s11196-023-09993-y (date of access: 06.06.2024).

Размещено на Allbest.ru