Методологічні засади дослідження права людини на мир

Размещено на http://www.allbest.ru

Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України

Методологічні засади дослідження права людини на мир

Ноняк Михайло Васильович кандидат економічних наук, докторант відділу теорії держави і права

Анотація

Стаття присвячена висвітленню методологічних засад дослідження права людини на мир, яке, враховуючи політико-трансформаційні перетворення, що нині відбуваються в усьому світі, є необхідним для подальшого розвитку та обґрунтування з метою закріплення такого права та створення дієвого механізму його реалізації з відповідними юридичними гарантіями. Встановлено, що при формуванні методологічної основи дослідження зазначеної проблематики слід використовувати комплексний підхід поєднання та різнорівневі підходи з урахуванням мети дослідження, що сприятиме можливості всебічного аналізу права на мир та різних шляхів його реалізації. право мир трансформаційний

Пропонується об'єднати методологічні засади дослідження права людини на мир, які включають різні підходи, у такі групи: 1) філософсько- світоглядна (полягає у розумінні проблеми в широкому контексті світоглядних питань і понять миру як основи для функціонування та розвитку суспільства) у якій, в залежності від спрямованості дослідження можна виділити такі підходи, як: а) з'ясування того, як може реалізовуватись право людини на мир (онтологічний, природно-правовий підхід); б) визначення його соціальної значимості та специфіки втілення (аксіологічний і феноменологічний підходи); 2) історико-порівняльна (сприяє можливості дослідити історичний контекст та еволюцію права на мир, здійснити історико- порівняльний аналіз проблем поколінь прав людини, включаючи дослідження того, як виникло кожне з поколінь прав людини, які етапи розвитку вони пройшли, як реалізуються сьогодні та, на основі цього спрогнозувати перспективи подальшого розвитку), у якій можна виділити: а) визначення особливостей формування та розвитку (історичний, еволюціоністський підходи; б) спостереження та аналізу фактів, що стосуються права людини на мир (емпіричний підхід, порівняльно-правовий підхід тощо); 3) системноструктурна (дає можливість розглянути проблему в контексті всієї системи суспільних відносин) у якій важливими є системний та синергетичний підходи; та 4) спеціально-юридична (за допомогою яких можна вивчити будову, ознаки правового явища чи процесу) в структурі якої виділити юридичний підхід, формально-юридичний та логіко-юридичний методи. Зазначається що методологічні засади не є універсальним феноменом, а має прагматичне значення і залежить від цілей конкретного дослідження.

Ключові слова: методологічні засади, методологія дослідження, метод дослідження, права людини, право людини на мир.

Noniak Mykhailo Vasyliovych candidate of economic sciences, doctoral student of the Department of Theory of State and Law, Institute of State and Law named after V.M. Koretsky National Academy of Sciences of Ukraine,

METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF RESEARCHING THE HUMAN RIGHT TO PEACE

Abstract

The article is devoted to highlighting the methodological foundations of the study of the human right to peace, which, taking into account the political and transformational transformations currently taking place all over the world, is necessary for further development and justification in order to consolidate such a right and create an effective mechanism for its implementation with appropriate legal guarantees. It has been established that when forming the methodological basis of the study of the mentioned issues, a comprehensive approach of combination and multilevel approaches should be used, taking into account the purpose of the study, which will contribute to the possibility of a comprehensive analysis of the right to peace and various ways of its implementation.

It is proposed to combine the methodological foundations of the study of the human right to peace, which include various approaches, into the following groups: 1) philosophical-worldview (consists of understanding the problem in the broad context of worldview issues and concepts of peace as a basis for the functioning and development of society) in which, depending on the direction of the research, such approaches can be distinguished as: a) finding out how the human right to peace can be realized (ontological, natural-law approach); b) determination of its social significance and specifics of its implementation (axiological and phenomenological approaches); 2) historical and comparative (contributes to the possibility of researching the historical context and evolution of the right to peace, to carry out a historical and comparative analysis of the problems of generations of human rights, including the study of how each of the generations of human rights arose, what stages of development they went through, how they are implemented today and, on the basis of this, predict prospects for further development), in which it is possible to highlight: a) determination of the features of formation and development (historical, evolutionary approaches; b) observation and analysis of facts related to the human right to peace (empirical approach, comparative legal approach, etc.); 3) systemic and structural (gives an opportunity to consider the problem in the context of the entire system of social relations) in which systemic and synergistic approaches are important; and 4) special-legal (with the help of which you can study the structure, signs of a legal phenomenon or process) in the structure of which a legal approach, formal-legal and logical-legal methods can be distinguished. It is noted that methodological principles are not a universal phenomenon, but have a pragmatic meaning and depend on the goals of a specific study.

Keywords: methodological principles, research methodology, research method, human rights, human right to peace.

Постановка проблеми. Одним з основних компонентів всіх наукових досліджень без виключення є методологічні аспекти, адже багатогранність та складність будь-якої проблематики у науковому полі, неодмінно приводять до необхідності її вивчення у системі координат, що задається різними рівнями методології науки. Не виключенням є проблематика пов'язана з правом людини на мир, яка набула нового «звучання» в контексті російсько- української війни.

Методологія, як певна форма світоглядного підходу до дослідження конкретного об'єкта реальної дійсності, ґрунтується на результатах попередніх теоретичних досліджень, дає нам новий погляд на розуміння даних явищ, їхньої реальної сутності» [1, с. 24-25]. Особливістю методології є те, що вона не продукує нового знання, а враховуючи вже набутий досвід, допомагає науковцю досягнути поставленої мети та найбільш повно і всебічно проаналізувати об'єкт і предмет дослідження. Проблематика методологічних засад є актуальною, серед іншого, тому, що дуже тісно пов'язана з практичною діяльністю. Тому питання права людини на мир та методологічні засади його дослідження у контексті тих політико-трансформаційних перетворень, що нині відбуваються в усьому світ є своєчасною і необхідною для подальшого розвитку та обґрунтування з метою закріплення такого права та створення належного механізму реалізації.

Аналіз дослідження проблеми. Аналіз джерел при підготовці статті, свідчить про зацікавленість наукових кіл методологічними аспектами прав людини в сучасному суспільстві. Це є зрозумілим, адже як зазначила Н. Оніщенко, «чітко обрана методологія є своєрідним компасом, за яким прямує науковець щодо досягнення як самої мети, поставленої для цього дослідницького напряму, так і стосовно обраного інструментарію у дослідженні тієї чи іншої проблематики» [2, с. 63].

Серед вчених, які ставили проблематику методології дослідження в коло свої наукових інтересів слід виокремити Г. Дубова, О. Котюка, М. Кельмана, М. Козюбру, О. Мурашина, Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, О. Петришина, П. Рабіновича, Р. Циппеліуса, О. Ющика тощо.

Можна сміливо стверджувати, що питання методологічних засад будь- якого наукового дослідження постає перед кожним дослідником. При цьому вибір конкретних методів не є універсальним феноменом, а має прагматичне значення і залежить від цілей конкретного дослідження. Саме тому використання конкретного методологічного інструментарію визначається науковцями самостійно залежно від сфери досліджень. Варто погодитись з твердженням Т. Росіка про те, що методологічна основа наукового дослідження в науковому аспекті є категорією доволі складною, оскільки передбачає визначення основних принципів наукового пізнання, встановлення, аналіз та обґрунтування доцільності застосування кола методологічних підходів і методів, які доцільно використати для отримання об'єктивних, апробованих, науково обґрунтованих знань про предмет дослідження [3, с. 45-46]. Однак конкретного дослідження методологічних засад права людини на мир не проводилося, що вказує на актуальність обраної теми.

Метою статті є аналіз методологічних засад дослідження права людини на мир, на яких згодом можливе теоретичне насичення та розвиток зазначеного права з метою його закріплення на конституційному рівні. Враховуючи актуальність права людини на мир у сучасному світі, розглядається комплексний підхід до визначення методів дослідження, що забезпечує можливість дослідження та аналізу різних шляхів покращення у досліджуваній сфері.

Основні результати дослідження. Методології властиві інтегративні якості, її ядром є філософія в єдності діалектики, гносеології та логіки у пізнавальному процесі [4]. Н. Кудикіна пропонує таку версію дефінітивної характеристики поняття методологія дослідження - «це наукова основа, що побудована на найважливіших досягненнях наук, і водночас пізнавальний орієнтир системного характеру, дотримання якого упродовж всього процесу наукового пошуку спрямовує конкретну дослідницьку діяльність на одержання об'єктивно істинного наукового знання. У такому разі - методологічне забезпечення дослідження - це процес теоретично обґрунтованого добору наукових засад конкретної науково-дослідної роботи» [5].

Ряд вчених обґрунтовують необхідність встановлення методологічної основи наукового дослідження шляхом визначення відповідної методологічної стратегії наукового пізнання, що має включати в себе власне виокремлений методологічний підхід, що найбільш відповідає досліджуваній проблематиці та потенційно спроможний у методологічній площині спрямувати дослідника на пізнання явища чи процесу в певному сталому його розумінні [6, с. 22; 7, с. 16-18].

Методологічні засади дослідження права людини на мир є різноманітними, і вибір конкретного підходу залежить від поставлених у дослідженні цілей та завдань. Важливо зазначити, що до складу методологічних засад належать не лише прийоми та методи дослідження, а й методологічні навички їх застосування, що можуть бути визначені та підтверджені дослідником. Беззаперечно, основу кожного наукового дослідження складає світоглядна (концептуальна ) складова, а також методи різного рівня (загальнонаукові, спеціальнонаукові), які у своїй сукупності дозволяють у повній мірі дослідити предмет та об'єкт дослідження, дати відповіді на ті завдання, які ставить перед собою дослідник на початку. Тому використання комплексного підходу до дослідження дасть змогу отримати повне та об'єктивне розуміння необхідності закріплення права людини на мир на конституційному рівні, механізмів реалізації та гарантій його забезпечення.

Так як право людини на мир є складовою у загальній доктрині прав людини, слід сказати, що існує певний набір положень, які становлять її основу і визнання яких складає методологічний фундамент дослідження прав людини на світоглядному рівні. Передусім це невідчужуваність прав людини та обов'язок держави їх поважати. До того ж, ці положення можуть бути розширені і деталізовані. Так, Р. Алексі пропонує відрізняти права людини від інших прав на основі п'яти ознак: універсальність, моральна значущість, фундаментальність, пріоритет щодо позитивного права, абстрактність [8, с. 174]. Д. Донеллі вказує на такі характеристики прав людини: універсальність прав людини; пріоритет прав людини над іншими аналогічними вимогами; особливий тип прав людини в розумінні того, що вони - головні моральні права; права людини виявляються тоді, коли їх ефективно не гарантує державно юридична практика; є мовою жертв і позбавлених прав; вимога дотримання прав людини часто супроводжується вимогою змінити практику держави в певній сфері; встановлюють моральні стандарти леґітимності державної політики [9, с. 33].

Переходячи до методологічних засад дослідження права людини на мир, слід сказати, що воно (таке дослідження) включає різні підходи, які можна об'єднати у такі групи: 1) філософсько-світоглядна; 2) історико-порівняльна; 3) системно-структурна; 4) спеціально-юридична. Розглянемо кожну із груп більш детально.

Перша група - філософсько-світоглядна, полягає у розумінні проблеми в широкому контексті світоглядних питань і понять миру, як основи для функціонування та розвитку суспільства. Тобто ця група передбачає вибір методів, характерних саме в рамках філософського дискурсу, зокрема йдеться як про особливості застосування діалектичного, герменевтичного, метафізичного методів до проблематики прав людини, так і з'ясування змісту окремих філософсько-правових підходів до прав людини [10, с. 11] загалом та права людини на мир зокрема. У структурі філософсько-світоглядної групи можна виділити такі підходи, залежно від спрямованості дослідження: 1) з'ясування того, як може реалізовуватись право людини на мир (онтологічний, природно- правовий підхід); 2) визначення його соціальної значимості та специфіки втілення (аксіологічний і феноменологічний підходи).

Друга група - історико-порівняльна, - надає можливість дослідити історичний контекст та еволюцію права на мир, здійснити історико- порівняльний аналіз проблем поколінь прав людини, включаючи дослідження того, як виникло кожне з поколінь прав людини, які етапи розвитку вони пройшли, як реалізуються сьогодні та, на основі цього, навіть спрогнозувати перспективи подальшого розвитку. У даній групі теж можна виділити декілька підходів: 1) визначення особливостей формування та розвитку (історичний, еволюціоністський підходи); 2) спостереження та аналізу фактів що стосуються права людини на мир (емпіричний підхід, за допомогою якого можна отримати об'єктивні дані про те як реалізація такого права діє на різних рівнях і в різних соціальних групах. Особливо виразно цей підхід може проявлятися у порівнянні дотримання основоположних прав в ході російсько- української війни. Порівняльно-правовий підхід дає змогу порівнювати різні правові системи та законодавства зарубіжних держав з метою запозичення позитивного досвіду тих держав, де право на мир знайшло своє закріплення на національному рівні).

Наступна група системно-структурна, яка дає можливість розглянути проблему в контексті всієї системи суспільних відносин. У цій групі слід виділити системний підхід, який дає змогу з'ясування внутрішньої будови, інституційного та інструментального змісту, а також розглядати всі норми, що закріплюють право на мир, як систему, як єдине ціле в тісному зв'язку і взаємодії з іншими правовими нормами та інститутами, прослідкувати з системних позицій правозахисну діяльність права на мир різноманітних суб'єктів.

Важливе місце у методологічній структурі дослідження права людини на мир належить синергетичному підходу, адже він розглядає проблему як складну систему, що містить багато елементів, які взаємодіють між собою. Цей підхід тісно переплітається з системним, проте має свої особливості, які полягають у дослідженні міжнародного контексту реалізації права на мир. До того ж, як зауважив В. Філатов, цей метод має особливе значення для дослідження міжнародно-правових явищ, оскільки при використанні синергетичного підходу сучасні міжнародно-правові відносини слід розглядати як складну систему взаємовідносин її складових елементів, кількість яких завдяки глобалізаційним процесам і надалі продовжує постійно збільшуватися [11, с. 23]. Тому синергетичний метод доцільно використати для аналізу ролі міжнародного права у сфері прав людини в рамках закріплення права людини на мир на національному рівні. Також не можна не згадати про системний та категоріальний аналізи. Перший дає змогу розподілити всю сукупність прав людини на певні покоління, дати їх характеристику, показати найбільш ефективні з них, другий - дозволяє розглядати проблему через її ключові категорії та поняття.

Остання група методів спеціально-юридичні, за допомогою яких можна вивчити будову, ознаки правового явища чи процесу. У контексті цієї групи необхідно виокремити юридичний підхід, який полягає в аналізі правових документів та судових рішень, які стосуються права на мир, що дає можливість розуміти, як воно (право людини на мир) реалізується в правовій системі. Також слід згадати традиційний для юридичної науки формально- юридичний метод (часто його називають спеціально-юридичним або нормативно-догматичним), без якого дослідження права людини на мир було б не повним. Саме за допомогою цього методу можливо зробити опис діючих норм позитивного права, на основі якого здійснюються узагальнення і формулюються конкретні висновки щодо закріплення права людини на мир. Адже важливо не просто закріпити зазначене право, а й створити належний механізм його захисту з відповідними юридичними гарантіями.

Важливого значення у дослідженні права людини на мир належить логіко-юридичному методу, який заснований на мисленні та законах формальної логіки і полягає у логічному поясненні права як такого. Він дозволяє обґрунтувати необхідність конституційного закріплення права людини на мир, оскільки ті основоположні права, які нині закріплені у Конституції України, як показали реалії війни, не можуть бути реалізовані у повній мірі без миру.

Таким чином, у контексті права людини на мир методологія має допомогти визначати загальні орієнтири механізми захисту такого права, його юридичних гарантій. Для цього необхідно аналізувати сучасний стан нормативного забезпечення у сфері права на мир, та з'ясовувати причини неефективності таких правових норм та практики їх застосування. Крім того, методологія права має створювати загальнофункціональні інструменти для подальшої діяльності вчених, які повинні ґрунтуватися на науковому аналізі включати систему рекомендацій і пропозицій щодо подальшого насичення та обґрунтування необхідності закріплення права людини на мир.

Висновки

Для максимально повного і всебічного дослідження прав людини на мир необхідно комплексно використовувати якомога ширший спектр наукової методології на базі єдності і взаємодоповнюваності методів наукового пізнання, визначення правильного співвідношення між традиційними для юриспруденції методами і новими концептуальними підходами до усвідомлення тих трансформаційних перетворень що нині відбуваються у суспільстві.

Методологічні засади дослідження права людини на мир включають різні підходи, які можна об'єднати у такі групи: 1) філософсько-світоглядна (полягає у розумінні проблеми в широкому контексті світоглядних питань і понять миру, як основи для функціонування та розвитку суспільства); 2) історико-порівняльна (сприяє можливості дослідити історичний контекст та еволюцію права на мир, здійснити історико-порівняльний аналіз проблем поколінь прав людини, включаючи дослідження того, як виникло кожне з поколінь прав людини, які етапи розвитку вони пройшли, як реалізуються сьогодні та, на основі цього навіть, спрогнозувати перспективи подальшого розвитку); 3) системно-структурна (дає можливість розглянути проблему в контексті всієї системи суспільних відносин); 4) спеціально-юридичні (за допомогою яких можна вивчити будову, ознаки правового явища чи процесу).

Література

Селіванов В. М. До проблеми методологічного забезпечення теоретичного аналізу державотворення і правотворення в Україні. Право України. 2006. № 4. С. 21-28.

Оніщенко Н. М., Сунєгін С. О., Клещенко Н. О. Методологічний розвиток теорії держави і права: питання сьогодення. Formation of innovative potential of world science: collectionof scientific papers «SCIENTIA» with Proceedings of the III International Scientific and Theoretical Conference (August19, 2022). Tel Aviv, State of Israel: European Scientific Platform

Росік Т. В. Роль судової практики в сучасній правотворчості: теоретико-прикладні аспекти: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2016. 236 с.

Методологія в праві: монографія / І. Безклубий, І. Гриценко, М. Козюбра, Т. Тарахонич та ін.; за заг. ред. І. Безклубого. Київ: Грамота, 2017. 658 с.

Кудикіна Н.В. Методологічне забезпечення наукових досліджень у сфері професійної освіти. Теоретичні питання культури, освіти та виховання. Збірник наукових праць. Вип. 38. Київ: Вид.центр КНЛУ, 2009. С.82-85.

Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: навчальний посібник. 9-те вид., зі змінами. Львів: Край, 2007. 192 с.

Федоренко В. Л. Теоретичні основи системи конституційного права України: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.02. Київ, 2005. 549 с.

Алексі Р. Інституціоналізація прав людини в демократтичній конституційній державі.Філософія прав людини. Київ: Ніка-Центр, 2008. 320 с.

Донеллі Дж. Права людини у міжнародній політиці. Київ: Кальварія, 2004. 280 с.

Балинська О. М., Ященко В. А. Методологія сучасного правознавства: посібник/ за заг. ред. О. М. Балинської. Львів: ДУВС, 2009. 372 с.

Філатов В. Загальнонаукові та спеціальноправові методи дослідження моделі перехідного правосуддя. Юридичний вісник, 2022. № 2. С. 23-29. URL: http://yurvisnyk.in.ua/ v2_2022/3.pdf DOI https://doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2317 (дата звернення 22.05.2024).

References

SeHvanov, V. M. (2006). Do problemi metodologmhnogo zabezpechennja teoretichnogo anaHzu derzhavotvorennja і pravotvorennja v икгаїпі [To the problem of methodological support of the theoretical analysis of state formation and law-making in Ukraine]. Pravo Ukrami - Law of Ukraine, 4, 21-28 [in Ukrainian].

Ornshhenko, N. M., Su^gm, S. O., Kleshhenko, N. O. (2022). Metodologmhnij rozvitok teori'i derzhavi і prava: pitannja s'ogodennja. Formation of innovative potential of world science: collectionof scientific papers «SCIENTIA» with Proceedings of the III International Scientific and Theoretical Conference (August19, 2022). Tel Aviv, State of Israel: European Scientific Platform [in English].

Rosik, T. V. (2016). Rol' sudovoi praktiki v suchasnij pravotvorchosti: teoretiko- prikladni aspekti [The role of judicial practice in modern law-making: theoretical and applied aspects].Candidate's thesis. Kiiv [in Ukrainian].

Bezklubij, І. , Gricenko, I, Kozjubra, M. , Tarahonich, T. (2017). Metodologija vpravi [Methodology in law]. Ki'iv: Gramota [in Ukrainian].

Kudikina, N.V. (2009). Metodologichne zabezpechennja naukovih doslidzhen' u sferi profesijno'i osviti [Methodological support of scientific research in the field of professional education]. Teoretichni pitannja kul'turi, osviti ta vihovannja - Theoretical issues of culture, education and upbringing, 38, 82-85 [in Ukrainian].

Rabinovich, P. M. (2007). Osnovi zagal'not teori'iprava ta derzhavi [undamentals of the general theory of law and the state], (vol. 1-9). L'viv: Kraj [in Ukrainian].

Fedorenko, V. L. (2005). Teoretichni osnovi sistemi konstitucijnogo prava Ukraini [Theoretical foundations of the system of constitutional law of Ukraine]. Doctor's thesis. Ki'iv [in Ukrainian].

Aleksi, R. (2008| Іnstitucionalizadjaprav ljudini v demokrattichnij konstitucijnij derzhavi. Filosofija prav ljudini [Institutionalization of human rights in a democratic constitutional state. Philosophy of human rights]. Ki'iv: Nika-Centr [in Ukrainian].

Donelli, Dzh. (2004). Prava ljudini u mizhnarodnij politici [Human rights in international politics], Kiiv: Kal'varija [in Ukrainian].

Balins'ka, O. M., Jashhenko, V. A. (2009). Metodologija suchasnogo pravoznavstva [Methodology of modern legal science]. L'viv: DUVS [in Ukrainian].

Filatov, V. (2022). Zagal'nonaukovi ta special'nopravovi metodi doslidzhennja modeli perehidnogo pravosuddja [General scientific and special legal methods of research of the model of transitional justice]. Juridichnij visnik - Legal Bulletin, 2, 23-29. http://yurvisnyk.in.ua/ v2_2022/3.pdf DOI https://doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2317 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru