Інноваційні складові державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Інноваційні складові державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України

Евтушенко Ігор Володимирович кандидат юридичних наук, завідувач спеціальної кафедри

Анотація

Інноваційні складові різноманітних сфер життєдіяльності наразі складають основу розвитку суспільства. Не винятком є й сфера забезпечення національної безпеки, а тому державні механізми реагування на кризові ситуації потребують запровадження інноваційні складових. Метою статті є дослідження інноваційних складових державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України та обґрунтування відповідних рекомендації їхнього розвитку.

В статті встановлено, що організаційна складова у інновації державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України особливо актуальна у сфері реформування сектора безпеки і оборони. Основним змістом цього реформування є інноваційне стратегічне управління процесом послідовного виконання завдань реформи. Демократичний цивільний контроль із боку громадянського суспільства також є важливим механізмом. Визначено, що в умовах сьогодення в першу чергу об'єкти критичної інфраструктури стають особливою мішенню для кіберзлочинців та кіберзагроз. А отже лише інноваційне постійне вдосконалення технологій та взаємодія складових сектору безпеки і оборони можуть забезпечити ефективний та стійкий захист об'єктів критичної інфраструктури в умовах сучасних кіберзагроз. Доведено, що розробка і впровадження інновацій в системі економічної безпеки держави є складним видом діяльності, позитивні результати якої залежать від великої кількості факторів. Інноваційні українські рішення сфери розвитку оборонно- промислового комплексу, мають значущий вплив на глобальному ринку військово-технічних рішень, а також міжнародну підтримку. Обґрунтовано, що на часі є запровадження інноваційних підходів у заклади освіти, що здійснюють підготовку кадрів для складових сектору безпеки та оборони, які ґрунтуються на бойовому досвіді безпосередньої участі у відсічі збройної агресії, впровадження стандартів НАТО у підготовку персоналу сил сектора безпеки і оборони України, а також доопрацювання освітніх програм до реалій функціонування українського суспільства в умовах дії воєнного стану.

Ключові слова: інновації, кризові ситуації, національна безпека, державна безпека, сектор безпеки і оборони, механізми реагування, державне управління

Abstract

Yevtushenko Ihor Volodymyrovych PhD of legal sciences, head of the special department, Yaroslav Mudryi National Law University

INNOVATIVE COMPONENTS OF STATE MECHANISMS FOR RESPONSE TO CRISIS SITUATIONS THE NATIONAL SECURITY OF UKRAINE

Innovative components of various spheres of life currently form the basis of society's development. The sphere of ensuring national security is no exception, and therefore state mechanisms for responding to crisis situations require the introduction of innovative components. The purpose of the article is to research the innovative components of state mechanisms for responding to crisis situations that threaten the national security of Ukraine and to substantiate the relevant recommendations for their development.

The article establishes that the organizational component in the innovation of state mechanisms for responding to crisis situations that threaten the national security of Ukraine is especially relevant in the field of reforming the security and defense sector. The main content of this reform is innovative strategic management of the process of consistent implementation of reform tasks. Democratic civil control by civil society is also an important mechanism. It was determined that in today's conditions, first of all, critical infrastructure objects become a special target for cyber criminals and cyber threats. Therefore, only the innovative, continuous improvement of technologies and the interaction of the components of the security and defense sectors can ensure the effective and sustainable operation of critical infrastructure facilities in the conditions of modern cyber threats. It has been proven that the development and implementation of innovations in the system of economic security of the state is a complex type of activity, the positive results of which depend on a number of factors. Innovative Ukrainian solutions in the field of development of the defense-industrial complex have a significant impact on the global market of military-technical solutions, as well as international support. It is substantiated that it is time to introduce innovative approaches in educational institutions that train personnel for the components of the security and defense sector, which are based on the combat experience of direct participation in repelling armed aggression, the introduction of NATO standards in the training of personnel of the security and defense sector of Ukraine, and as well as finalization of educational programs to the realities of the functioning of Ukrainian society in the conditions of martial law.

Keywords: innovations, crisis situations, national security, state security, security and defense sector, response mechanisms, public administration

Постановка проблеми

На сьогоднішньому етапі розвиту Української держави в умовах відсічи широкомасштабної збройної агресії росії питання безпеки займають особливе першочергове місце. Одну з головних ролей у системі забезпечення національної безпеки держави посідають механізми реагування на кризові ситуації. Належний рівень забезпечення держави та населення від загроз виникнення кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці є запорукою сталого розвитку держави.

У сучасному суспільстві механізми управління відіграють основну роль в державній політиці щодо реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці. Механізми державного управління є знаряддям управління в устрої держави. З метою врегулювання кризових ситуацій, що загрожують державній безпеці, переважно застосовують організаційні (на основі яких реалізується головна складова менеджменту), інформаційні (на основі яких здійснюється інформаційне забезпечення функціонування складових сектора безпеки і оборони), фінансово-економічні (на основі яких реалізується матеріальне забезпечення функціонування складових сектора безпеки і оборони), освітні (на основі яких організовується підготовка кадрів) комплексні (що складає сукупність різних механізмів) та ін.

Інноваційні складові різноманітних сфер життєдіяльності наразі складають основу розвитку суспільства. До них можливо віднести конкурентоздатні технології, продукцію або послуги, а також організаційно- технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери. Не винятком є й сфера забезпечення національної безпеки держави, а тому державні механізми реагування на кризові ситуації потребують наразі запровадження ефективних інноваційні складових.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У наукових джерелах питанню запровадження інноваційної політики в сфері сталого розвитку суспільства приділено значну кількість досліджень та напрацювань. Сливенко В.А, Сливенко О.В. вивчали інновації у стратегічному управлінні в правоохоронній сфері у період реформування [1]. Верещак О.О. аналізував західну наукова думка про сутність та зміст цивільного контролю над сектором безпеки і оборони [2]. Поліщук А.С. виокремлював інновації як стратегічний імператив перемоги у російсько-українській війні скрізь призму викликів і можливостей для оборонно-промислового комплексу України [3]. Круглов В.В., Скіданов М.Р., Гаврилова В.О. приділяли увагу реалізації інформаційної безпеки у процесі інноваційної діяльності [4]. Машталяр Я.Р., Козачок В.А., Бржевська З.М., Богданов О.М. вивчали розвиток та інновації кіберзахисту на об'єктах критичної інфраструктури [5]. Захаров О.І. досліджував інновації в системі економічної безпеки підприємств [6]. Сиротенко А.М.,. Богунов С.О, Богунов С.О. розглядали поняття, сутність та спрямованість інновації в системі підготовки військових фахівців з вищою освітою [7].

Отже, вченими зроблено значний внесок у дослідження проблем запровадження інноваційної політики в різних сферах розвитку суспільства, однак вони досліджували окремі питання інноваційної діяльності. Тому комплексного дослідження щодо опрацювання інноваційних складових державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України не проводилося, що зумовило вибір теми та її актуальність. Вказані питання потребують проведення окремого дослідження та розробки відповідних теоретичних і практичних рекомендацій.

Метою статті є дослідження інноваційних складових державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України та обґрунтування відповідних рекомендації їхнього розвитку.

Виклад основного матеріалу

Основоположним нормативно-правовим актом у сфері інноваційної діяльності є Закон України «Про інноваційну діяльність» [8]. Згідно із цим Законом державну підтримку одержують суб'єкти господарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних. Інноваційною діяльністю є діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально- економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції [8].

Основними шляхами державного регулювання інноваційної діяльності встановлено: визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності; формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм; створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності; захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності; фінансової підтримки виконання інноваційних проектів; стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів; встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності; підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури [8].

Отже можна зробити висновок, що законодавець окреслив чіткі правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, а також встановив форми стимулювання державою інноваційних процесів та запровадив підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Надалі в розрізі даного дослідження, розглянемо напрями розвитку інноваційної діяльності в України, на які було звернено увагу у аналізі наукових досліджень.

Організаційна складова у інновації державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України потребує особливої уваги. Умови сьогодення вимагають реформ організаційних структур складових сил сектору безпеки і оборони. Сливенко В.А, Сливенко О.В. визначають, що основним змістом реформування правоохоронної системи України на сучасному етапі є інноваційне стратегічне управління процесом послідовного виконання завдань реформи. Інноваційне стратегічне управління є основою для ефективної повноцінної реформи правоохоронної системи України. Застосування інноваційної стратегії реформування правоохоронної системи обов'язково повинно передбачати такі заходи: створення системи органів, які мають чітку і зрозумілу структуру та повноваження; відсутність політичного впливу на діяльність правоохоронців; запровадження конкурсного і прозорого механізму відбору кандидатів на вакантні посади, включаючи керівні; введення об'єктивного і незалежного механізму розгляду справ про притягнення співробітників до дисциплінарної відповідальності, у тому числі їх звільнення; позбавлення функцій, невластивих правоохоронній системі в демократичному суспільстві; підвищення рівня заробітної плати; захист співробітників від незаконних дій із боку керівництва; детальна регламентація порядку застосування заходів примусу і зброї. Новацією функції контролю реформування автори визначають широке залучення громадськості [1].

Відповідно до Закону України «Про національну безпеку» предметом цивільного контролю у секторі безпеки і оборони є: дотримання вимог Конституції і законів України у діяльності органів сектору безпеки і оборони, недопущення їх використання для узурпації влади, порушення прав і свобод людини і громадянина; зміст і стан реалізації стратегій, доктрин, концепцій, державних програм та планів у сферах національної безпеки і оборони; стан правопорядку в органах сектору безпеки і оборони, їх укомплектованість, оснащеність сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою, забезпеченість необхідними запасами матеріальних засобів та готовність до виконання завдань за призначенням у мирний час та в особливий період; ефективність використання ресурсів, зокрема бюджетних коштів, органами сектору безпеки і оборони [9].

Верещак О.О. теж зауважує на актуальність цивільного контролю над сектором безпеки і оборони. Автор зазначає, що контроль із боку громадянського суспільства є важливим механізмом, що сприяє реалізації демократичних цінностей, він дає можливість формулювати потреби та інтереси населення, а також надавати експертну допомогу службам державної безпеки та здійснювати моніторинг їх діяльності. Як аргумент в захист застосування цивільного контролю доведено, що слабо контрольовані або непідзвітні сили безпеки можуть спричинити зниження рівня безпеки країни, нераціональне використання ресурсів та зниження ефективності заходів щодо забезпечення належного рівня державного управління. Контроль за політичними процесами у сфері реформування сектору безпеки і оборони є дієвим заходом, який дозволяє забезпечити права людини та принцип верховенства закону. Обґрунтовано, що Західна концепція цивільного контролю бере початок у застосуванні комплексу засобів щодо унеможливлення силами безпеки і оборони узурпувати владу та порушити баланс прав і свобод громадян [2].

Отже, можна зауважити, що організаційна складова у інновації державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України особливо актуальна у сфері реформування сектора безпеки і оборони. Основним змістом цього реформування є інноваційне стратегічне управління процесом послідовного виконання завдань реформи. Демократичний цивільний контроль із боку громадянського суспільства є важливим механізмом, що сприяє реалізації демократичних цінностей, який дозволяє забезпечити права людини та принцип верховенства закону та унеможливлює силами безпеки і оборони узурпувати владу, порушити баланс прав і свобод громадян.

В умовах відсічі широкомасштабної російської агресії інновації здобувають особливий стратегічний вимір у сфері розвитку оборонно- промислового комплексу України. Сьогодні оборонно-промисловий комплекс України працює за екстремальних умов. Поліщук А.С. доводить, що оборонно-технологічні інновації стають необхідною ланкою для сучасної національної безпеки та стратегічного розвитку. Україні вдалося ефективно впровадити високотехнологічну зброю, як приклад: розроблено успішні методи модернізації застарілих безпілотників (проект «Армія дронів» є відмінним втіленням цього стратегічного напряму); успішно використовується штучний інтелект від початку повномасштабного вторгнення (система під назвою Griselda використовує штучний інтелект для аналізу, фільтрації та моніторингу інформації про противника, а також для автоматичного збору даних про його позиції та рухи); активно розробляються технології, які вже успішно використовуються на фронті (безпілотник PD-1, що створений українською приватною компанією та ін.) [3].

Таким чином, доречно підкреслити, що інноваційні українські рішення сфери розвитку оборонно-промислового комплексу, мають значущий вплив на глобальному ринку військово-технічних рішень, а також міжнародну підтримку. Однак існує ряд ризиків, що стримують подальший розвиток оборонно-промислового комплексу України. До останніх можливо віднести подолання фінансових викликів, продовження інвестування в інновації та розширення кола міжнародного партнерства.

Надалі дослідимо питання, пов'язані з забезпеченням інформаційної безпеки, як інноваційної складової державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України. Круглов В.В., Скіданов М Р., Гаврилова В.О. у дослідженні обґрунтовують найбільш актуальні проблемні теми інформаційної безпеки на найближчі роки, якими є: складність виявлення цілеспрямованих шкідливих атак; безпека державної інформації в мережі Інтернет; зростання вимог щодо захищеності таємниці приватного життя; проблема великих даних; доступність інструментарію хакерів; високий рівень вразливості прикладних систем. Крім того автори зазначають, що питання забезпечення інформаційної безпеки у процесі інноваційної діяльності є вкрай важливим, враховуючи ту роль, яку сьогодні відіграють ноу-хау у зростанні конкурентоспроможності держави. Спираючись на останні дані щодо проблематики кіберзлочинів, доведено, що державна політика безпеки має враховувати потреби у створенні надійного захисту конфіденційної інформації, важливих науково-технічних розробок. Зазначене має спиратися на державну підтримку науки та освіти, створенні відповідної інфраструктури, підготовки фахівців у сфері кіберзахисту [4].

На думку Машталяра Я.Р., Козачока В.А., Бржевської З.М., Богданова О.М. кібербезпека вимагає постійного еволюційного підходу для ефективного протидії сучасним та майбутнім кіберзагрозам. Отримані ними результати наголошують на кількох ключових аспектах: сучасна кіберзагроза постійно зростає за своєю складністю та обсягом, виявлення та протидія таким загрозам вимагає не тільки технічних інновацій, але й стратегічного перегляду підходів до кіберзахисту; впровадження інновацій, таких як штучний інтелект, блокчейн та машинне навчання, має великий потенціал для підвищення ефективності заходів кіберзахисту, розвиток та удосконалення таких технологій є важливим завданням для майбутнього; справжній успіх у кіберзахисті досягається лише через комплексний підхід, який враховує технічні, організаційні та людські аспекти; співпраця між усіма сторонами, включаючи урядові органи, приватний сектор та громадянське суспільство, визначається як ключовий елемент успішної стратегії; освіта та навчання мають вирішальне значення, збільшення рівня свідомості та навичок у сфері кіберзахисту серед всіх працівників, від технічних експертів до керівного персоналу, сприятиме загальному підвищенню рівня кібербезпеки [5].

Отже можна зауважити, що забезпечення інформаційної безпеки відіграє важливу роль у інноваційній складовій державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України. Крім того, важливо додати, що в умовах сьогодення об'єкти критичної інфраструктури стають особливою мішенню для кіберзлочинців та кіберзагроз. Це пов'язано з тим, що у зв'язку з постійним розвитком технологій та зростанням кількості кіберзагроз, захист критичної інфраструктури має пріоритетне значення. А отже, лише інноваційне постійне вдосконалення технологій та взаємодія складових сектору безпеки і оборони можуть забезпечити ефективний та стійкий захист об'єктів критичної інфраструктури в умовах сучасних кіберзагроз.

Надалі звернемо увагу на дослідження інноваційних засад забезпечення фінансової безпеки - а отже, на фінансово-економічні механізми. Захаров О.І. визначає, що інноваційні рішення можуть стосуватися вдосконалення практично всіх компонентів системи економічної безпеки: організаційної структури штатних підрозділів економічної безпеки; механізму управління діяльністю системи економічної безпеки; механізму взаємодії внутрішніх і зовнішніх суб'єктів системи економічної безпеки; підвищення кваліфікації кадрів підрозділів економічної безпеки; організації планування діяльності системи економічної безпеки; правого забезпечення діяльності щодо забезпечення економічної безпеки; технологій, методів і методик протидії різним видам загроз економічній безпеці [6]. Основними завданнями з забезпечення економічної безпеки держави, що потребують інновацій можна вважати: виявлення зон ризиків у сфері економіки шляхом аналізу структурованих і неструктурованих даних; оцінювання ризиків і загроз економічній безпеці держави, напрацювання способів їх мінімізації та усунення; забезпечення економічної безпеки держави шляхом запобігання, виявлення, припинення, розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави; збирання та аналіз інформації про правопорушення, що впливають на економічну безпеку держави, та визначення способів запобігання їх виникненню в майбутньому та ін. інновація стратегічний реформа демократичний

Таким чином можна зауважити, що механізми забезпечення економічної безпеки відіграють важливу роль серед інноваційній сфери державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України. Також додамо, що одним з найбільш цінних ресурсів будь якої організації є рівень підготовки персоналу.

Не менш цінною складовою інноваційного розвитку державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України є запровадження інновацій у заклади освіти, що здійснюють підготовку кадрів для складових сектору безпеки та оборони [10]. Сиротенко А.М.,. Богунов С.О, Богунов С.О. до найважливіших напрямів продукування інновацій у сфері військової освіти на сучасному етапі відносять: концептуальні засади військової освіти (місія, мета, закономірності, принципи, основні напрями та шляхи реалізації); організаційне та інформаційне забезпечення відбору кандидатів на навчання; підготовка наукових, науково-педагогічних працівників; оптимізація інтеграційних процесів військової освіти із цивільною освітою; дидактичні основи підготовки військових фахівців; оновлення змісту навчання, підвищення якості стандартів вищої військової освіти; військово-професійна спрямованість підготовки фахівців; інтеграція освітнього процесу із бойовою та повсякденною діяльністю; підвищення якості військово-освітньої діяльності та підготовки фахівців, особистісна орієнтованість навчання; запровадження нових педагогічних технологій; формування ефективної системи мотивації та стимулювання діяльності наукових, науково-педагогічних працівників, курсантів (слухачів); удосконалення нормативно-правової бази військової освіти, що забезпечувала б її ефективне функціонування, реалізацію основних прав та обов'язків суб'єктів освітнього процесу; формування позитивного морально-психологічного стану в навчальних колективах і підрозділах; удосконалення системи управління військовою освітою; дієвість контрольних та моніторингових процедур; створення та використання новітніх засобів навчання [7].

Погоджуємось з позицією авторів та додамо, що запровадження інноваційних підходів у заклади освіти, що здійснюють підготовку кадрів для складових сектору безпеки та оборони, які ґрунтуються на бойовому досвіді безпосередньої участі у відсічі збройної агресії, впровадження стандартів НАТО у підготовку персоналу сил сектора безпеки і оборони України, а також доопрацювання освітніх програм до реалій функціонування українського суспільства в умовах дії воєнного стану посилить синергію у розробці та реалізації взаємовигідних освітніх програм для закладів вищої освіти та дозволить примножити кращі освітні практики.

За результатом проведеного аналізу можливо навести наступну структурну схему функціонування та розвитку інноваційних складових державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України (рис.1).

Рис. 1. Структурна схема функціонування та розвитку інноваційних складових державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України

Серед організаційних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України основними інноваційними складовими можна вважати: реформи організаційних структур складових сил сектору безпеки і оборони; інноваційне стратегічне управління в секторі безпеки і оборони; демократичний та цивільний контроль у секторі безпеки і оборони; розвиток оборонно-промислового комплексу України; та ін. Серед інформаційних механізмів - безпека державної інформації в мережі Інтернет; захист науково-технічних розробок та технологій; кіберзахист об'єктів критичної інфраструктури; захист конфіденційної інформації; та ін. Серед фінансово-економічних механізмів - виявлення зон ризиків у сфері економіки; оцінювання ризиків і загроз економічній безпеці держави; моніторинг інформації про загрози економічній безпеці держави; визначення способів запобігання виникненню загроз економічній безпеці держави в майбутньому; та ін. Серед освітніх механізмів - оптимізація інтеграційних процесів військової освіти із цивільною освітою; інтеграція освітнього процесу із бойовою та повсякденною діяльністю; запровадження нових педагогічних технологій; створення та використання новітніх засобів навчання; та ін.

Слід зазначити, що наведені організаційні, інформаційні, фінансово- економічні та освітні механізми реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України знаходять у взаємозв'язку один з одним та впливають на їх функціонування та розвиток.

Висновки

Здійснивши дослідження інноваційних складових державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України можливо дійти наступного.

Одну з головних ролей у системі забезпечення національної безпеки держави посідають механізми реагування на кризові ситуації. Належний рівень забезпечення держави та населення від загроз виникнення кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці є запорукою розвитку суспільства. Інноваційні складові різноманітних сфер життєдіяльності наразі складають основу сталого розвитку територіальних громад. Не винятком є й сфера забезпечення національної безпеки держави, а тому державні механізми реагування на кризові ситуації потребують наразі запровадження ефективних інноваційні складових.

Організаційна складова у інновації державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України особливо актуальна у сфері реформування сектора безпеки і оборони. Основним змістом цього реформування є інноваційне стратегічне управління процесом послідовного виконання завдань реформи. Демократичний цивільний контроль із боку громадянського суспільства є важливим механізмом, що сприяє реалізації демократичних цінностей, який дозволяє забезпечити права людини та принцип верховенства закону та унеможливлює силами безпеки і оборони узурпувати владу, порушити баланс прав і свобод громадян держави.

В умовах сьогодення в першу чергу об'єкти критичної інфраструктури стають особливою мішенню для кіберзлочинців та кіберзагроз. Це пов'язано з тим, що у зв'язку з постійним розвитком технологій та зростанням кількості кіберзагроз, захист критичної інфраструктури має пріоритетне значення. А отже лише інноваційне постійне вдосконалення технологій та взаємодія складових сектору безпеки і оборони можуть забезпечити ефективний та стійкий захист об'єктів критичної інфраструктури в умовах сучасних кіберзагроз.

Розробка і впровадження інновацій в системі економічної безпеки держави є складним видом діяльності, позитивні результати якої залежать від ряду факторів. Інноваційні українські рішення сфери розвитку оборонно- промислового комплексу, мають значущий вплив на глобальному ринку військово-технічних рішень, а також міжнародну підтримку. Однак існує ряд ризиків, що стримують подальший розвиток оборонно-промислового комплексу України. До останніх можливо віднести подолання фінансових викликів та продовження інвестування в інновації.

На часі є запровадження інноваційних підходів у заклади освіти, що здійснюють підготовку кадрів для складових сектору безпеки та оборони, які ґрунтуються на бойовому досвіді безпосередньої участі у відсічі збройної агресії, впровадження стандартів НАТО у підготовку персоналу сил сектора безпеки і оборони України, а також доопрацювання освітніх програм до реалій функціонування українського суспільства в умовах дії воєнного стану. Ці заходи посилять синергію у розробці та реалізації взаємовигідних освітніх програм для закладів вищої освіти та дозволять примножити кращі освітні практики.

Напрямки подальших наукових досліджень будуть спрямовані на розроблення стратегії розвитку державних механізмів реагування на кризові ситуації, що загрожують національній безпеці України.

Література

1. Сливенко В.А, Сливенко О.В. Інновації у стратегічному управлінні в правоохоронній сфері у період реформування. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «МЕНЕДЖМЕНТІННОВАЦІЙ». 2015. Випуск 4. С. 85-92.

2. Верещак О.О. Західна наукова думка про сутність та зміст цивільного контролю над сектором безпеки і оборони. Наукові інновації та передові технології. 2022. № 11(13). С. 43-54.

3. Поліщук А.С. Інновації як стратегічний імператив перемоги у російсько- українській війні: виклики і можливості для оборонно-промислового комплексу України. Трансформаційна економіка. 2023. № 5 (05). С. 103-108.

4. Круглов В.В., Скіданов М Р., Гаврилова В.О. Реалізація інформаційної безпеки у процесі інноваційної діяльності. Збірник наукових праць Харківського національного університету будівництва та архітектури. 2021р. С.122-131.

5. Машталяр Я.Р., Козачок В.А., Бржевська З.М., Богданов О.М. Дослідження розвитку та інновації кіберзахисту на об'єктах критичної інфраструктури. Кібербезпека: освіта, наука, техніка. 2023. № 2(22). С. 156-167.

6. Захаров О.І. Інновації в системі економічної безпеки підприємств. Вчені записки Університету «КРОК». 2018. №3 (51). С.168-174.

7. Сиротенко А.М.,. Богунов С.О, Богунов С.О. Інновації в системі підготовки військових фахівців з вищою освітою: поняття, сутність, спрямованість. Наука і оборона. 2018. № 3. С. 38-46.

8. Про інноваційну діяльність : Закон України від 4 липня 2002 року № 40-IV.

9. Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 р. № 2469-VIII.

10. Про трансформацію системи військової освіти : постанова Кабінет міністрів України від 15 грудня 1997 р. № 1410.

References

1. Slyvenko V.A, Slyvenko O.V. (2015). Innovatsii u stratehichnomu upravlinni v pravookhoronnii sferi u period reformuvannia. [Innovations in strategic management in law enforcement during the reform period]. Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu. Seriia «MENEDZHMENTINNOVATSII». Vol. 4, pp. 85-92 [in Ukrainian].

2. Vereshchak O.O. (2022). Zakhidna naukova dumka pro sutnist ta zmist tsyvilnoho kontroliu nad sektorom bezpeky i oborony. [Western scientific thought on the essence and content of civilian control over the security and defence sector]. Naukovi innovatsii ta peredovi tekhnolohii. Vol. 11 (13), pp. 43-54 [in Ukrainian].

3. Polishchuk A.S. (2023). Innovatsii yak stratehichnyi imperatyv peremohy u rosiisko- ukrainskii viini: vyklyky i mozhlyvosti dlia oboronno-promyslovoho kompleksu Ukrainy. [Innovations as a strategic imperative for victory in the Russian-Ukrainian war: challenges and opportunities for the defence industry of Ukraine]. Transformatsiina ekonomika. Vol. 5 (05), pp. 103-108 [in Ukrainian].

4. Kruhlov V.V., Skidanov M R., Havrylova V.O. (2021). Realizatsiia informatsiinoi bezpeky u protsesi innovatsiinoi diialnosti. [Implementation of information security in the process of innovation]. Zbirnyk naukovykh prats Kharkivskoho natsionalnoho universytetu budivnytstva ta arkhitektury. Pp. 122-131 [in Ukrainian].

5. Mashtaliar Ya.R., Kozachok V.A., Brzhevska Z.M., Bohdanov O.M. (2023). Doslidzhennia rozvytku ta innovatsii kiberzakhystu na obiektakh krytychnoi infrastruktury. [Research on the Development and Innovation of Cyber Defence at Critical Infrastructure Facilities]. Kiberbezpeka: osvita, nauka, tekhnika. Vol. 2 (22), pp. 156-167 [in Ukrainian].

6. Zakharov O.I (2018). Innovatsii v systemi ekonomichnoi bezpeky pidpryiemstv. [Innovations in the system of economic security of enterprises]. Vcheni zapysky Universytetu «KROK». Vol. 3 (51), pp. 168-174 [in Ukrainian].

7. Sirotenko A.M., Bohunov S.O., Bohunov S.O. (2018). Innovatsii v systemi pidhotovky viiskovykh fakhivtsiv z vyshchoiu osvitoiu: poniattia, sutnist, spriamovanist. [Innovations in the system of training military specialists with higher education: concept, essence, orientation]. Nauka i oborona. Vol. 3, pp. 38-46 [in Ukrainian].

8. Zakon Ukrainy “Pro innovatsiinu diialnist” № 40-IV [The Law of innovation activity activity no. 40-IV]. (2018, June 21).

9. Zakon Ukrainy “Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy” № 2469-VIII [The Law of the National Security of Ukraine activity no. 2469-VIII]. (2002, July 4).

10. Postanova Kabinet ministriv Ukrainy “Pro transformatsiiu systemy viiskovoi osvity” № 1410 [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine about Transformation of the Military Education System activity no. 1410]. (1997, December 15).

Размещено на Allbest.ru