Організаційна та функціональна складові державно-правового механізму регулювання валютних відносин в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет ім. О.Гончара, ТОВ "Юридична Компанія "Тезіс"

Організаційна та функціональна складові державно-правового механізму регулювання валютних відносин в Україні

Кочура Сергій Вікторович аспірант

Анотація

Стаття присвячена питанням системного та комплексного розгляду змісту організаційної та функціональної складової державноправового механізму регулювання валютних відносин в Україні.

У роботі висвітлені концептуальні положення системи валютного регулювання як складової державно-правового апарату. Викладено теоретичне розуміння валютного регулювання, не лише різні позиції науковців з даного приводу, а й власне бачення автора статті. Науковою новизною характеризується позиція автора щодо співвідношення термінів (категорій) «валютне регулювання», «валютний контроль» та «валютна політика».

В контексті тематики дослідження описано Закон України «Про валюту і валютні операції». Присвячено увагу ролі та значенню Угоди про асоціацію з Європейським союзом в частині валютного регулювання. Охарактеризовано принципи валютного регулювання.

Дана робота була побудована за системою комплексного розгляду таких складових (аспектів) державно-правового механізму регулювання валютних відносин в Україні як: організаційний (безпосередня назва органу у сфері валютного регулювання) та функціональний (окреслення повноважень такого органу в розглядуваній галузі).

У публікації були описані функції та компетенція Верховної Ради України, Національного банку України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державної податкової служби України, Державної митної служби України. Вперше запропоновано поділяти організаційний аспект на вузький та широкий з виокремленням їхнього змісту. В статті розглянуто організаційні та функціональні аспекти державного-правового механізму регулювання валютних відносин в Україні. Проаналізовано правові норми та інститути, що забезпечують ефективне управління валютними операціями. Особлива увага приділяється ролі Національного банку України та інших державних органів у регулюванні валютного ринку. Досліджено правові інструменти та методи, які використовуються для підтримання стабільності національної валюти та запобігання валютним ризикам. Визначено ключові проблеми та напрями вдосконалення правового регулювання валютних відносин в умовах сучасних економічних викликів.

Ключові слова: валютне регулювання, валютний контроль, валютна політика, Закон України, функції, компетенція.

Abstract

Kochura Serhii Viktorovych graduate student of Dnipro National University named after O. Honchar, LLC "Thesis Legal Company"

ORGANIZATIONAL AND FUNCTIONAL COMPONENTS OF THE STATE-LEGAL MECHANISM REGULATION OF CURRENCY RELATIONS IN UKRAINE

The article is devoted to issues of a systematic and comprehensive review of the content of the organizational and functional component of the state- legal mechanism for regulating currency relations in Ukraine. Conceptual provisions of currency regulation are highlighted in the work. The theoretical understanding of currency regulation is outlined, not only the different positions of scientists on this issue, but also the author's own vision. The author's position regarding the relationship between the terms (categories) «currency regulation», «currency control» and «currency policy» is characterized by scientific novelty. In the context of the research topic, the Law of Ukraine «On Currency and Currency Transactions» is described. Attention is paid to the role and importance of the Association Agreement with the European Union regarding currency regulation. The principles of currency regulation are described. This work was built according to the system of comprehensive consideration of such components (aspects) of the state-legal mechanism for regulating currency relations in Ukraine as: organizational (the direct name of the body in the field of currency regulation) and functional (outline of the powers of such a body in the field under consideration). The publication described the functions and competence of the Verkhovna Rada of Ukraine, the National Bank of Ukraine, the President of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Finance of Ukraine, the Ministry of Economy of Ukraine, the State Tax Service of Ukraine, and the State Customs Service of Ukraine. For the first time, it was proposed to divide the organizational aspect into narrow and broad, with a distinction of their content. The article examines the organizational and functional aspects of the state-legal mechanism for regulating currency relations in Ukraine. Legal norms and institutions that ensure effective management of foreign exchange operations are analyzed. Special attention is paid to the role of the National Bank of Ukraine and other state bodies in regulating the foreign exchange market. The legal instruments and methods used to maintain the stability of the national currency and prevent currency risks are studied. The key problems and directions for improving the legal regulation of currency relations in the conditions of modern economic challenges are identified.

Keywords: currency regulation, currency control, currency policy, Law of Ukraine, functions, competence.

Постановка проблеми

Система валютного регулювання є ключовою складовою сфери державного регулювання в будь-якій країні. Розбудова цієї системи в Україні почалась негайно після оголошення економічної незалежності країни. Вивчення валютного регулювання стає важливим завданням для підвищення ефективності функціонування валютного ринку України та прийняття ефективних рішень у цьому секторі.

Валютне регулювання є однією з найбільш динамічних компонентів як національних, так і світових валютно-фінансових систем. Розгляд особливостей побудови та розвитку системи валютного регулювання в умовах ринкової трансформації економіки стає важливою науковою та практичною задачею. валютний державний угода

Важливим аспектом функціонування системи валютного регулювання є її інституціональне забезпечення, що включає в себе систему державних органів, відповідальних за реалізацію завдань у цій сфері. Валютне регулювання представляє собою форму організації взаємодії суб'єктів фінансово- господарської діяльності, пов'язаної з використанням валютних цінностей, через регламентацію міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій, що закріплюється національним законодавством та міжнародними угодами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В. Руденко та О. Радько описали нововведення Закону України «Про валюту і валютні операції». Сучасному стану системи валютного регулювання в Україні присвячена публікація В. Гвоздія. А.В. Гарбінська-Руденко розглядала валютне законодавство України. Тим не менш, сфера організаційної та функціональної складової державно-правового механізму регулювання валютних відносин в Україні залишається майже не висвітленою.

Метою статті є системне викладення та висвітлення змісту організаційної та функціональної складової державно-правового механізму регулювання валютних відносин в Україні.

Виклад основного матеріалу

Валютне регулювання не лише є складовою валютної політики, але й визнається як ключовий компонент загальної системи інструментів економічної політики країни, що, в свою чергу, є важливою частиною державного регулювання економіки та складником загальної економічної політики.

Валютне регулювання ґрунтується на таких концептуальних положеннях: - здатність валютного регулювання впливати на структуру учасників валютного ринку, на структуру руху капіталу, відображаючись у платіжному балансі країни, та на стан зовнішньоекономічної діяльності; - валютні обмеження, що представляють інструмент валютного регулювання, можуть стимулювати або стримувати потоки, створюючи умови для інвестиційної активності [1].

Л.М. Товкун описує валютне регулювання як комплекс взаємопов'язаних заходів, включаючи принципи, методи, форми та інструменти, які впроваджуються державою та міжнародними організаціями у сфері валютних відносин. Підходячи до вивчення його суті, можна визначити, що валютне регулювання реалізується через основні функції, такі як: проведення валютної політики для зміцнення валютно-фінансового стану країн, підтримка їх кредитоспроможності та платоспроможності, укріплення національної валюти, залучення іноземних інвестицій та забезпечення руху валюти у зовнішньоекономічній діяльності. У зв'язку з активним процесом лібералізації капіталовидачі та зростанням інтеграції міжнародних ринків, обґрунтовано розглядати валютне регулювання на рівні його здійснення в двох сферах: національній (внутрішній) і міжнародній (зовнішній) [2].

Т.М. Завора, І.Г. Діхтяр та Ю.М. Чумак пропонують розуміти валютне регулювання у якості комплексу регуляторних заходів, які приймає держава через уповноважені органи в галузі впорядкування та регламентації міжнародних розрахунків, операцій з валютою та валютними цінностями. Це здійснюється на основі відповідного нормативно-правового та інформаційного забезпечення [1].

Г. Калініченко описує сучасний стан валютного регулювання як ліберальний [3].

Важко погодитися з С.В.Ткач про те, що наразі, в чинному законодавстві України, відсутні критерії розмежування в правовому полі понять «валютне регулювання» та понять «валютний контроль» і «валютна політика» [4].

Автор статті на теоретичному рівні бачить наступні підходи до розуміння вказаних доктринальних конструкцій. Валютне регулювання - це сукупність методів, засобів, прийомів і технік, спрямованих на забезпечення належного рівня функціонування валютних відносин в певній державі. Валютний контроль - це функціональні важелі впливу уповноважених державою певних органів, що своїм змістом мають діяльність щодо стабільної діяльності ринку валютних операцій, додержання суб'єктами валютних операцій чинного законодавства. Валютна політика становить собою систему політичних інструментаріїв, які покликані побудувати в певній країні сталий політичний стан у валютній сфері.

На законодавчому рівні основним в досліджуваній сфері є Закон України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон). Стандартно, як для такого нормативно-правового акту, в статті 1 розглядуваного Закону знаходимо розуміння (тлумачення) поняття валютне регулювання.

Отже, згідно зі статтею 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютне регулювання являє собою діяльність такого суб'єкта валютних відносин як Національний банк України, проте не виключну - в конкретних випадках, передбачених даним Законом, до нього може долучатися і Кабінет Міністрів України. Зміст такої діяльності становить регламентація здійснення уповноваженими установами та суб'єктами валютних операцій здійснення власне валютних операцій [5].

Містить Закон і розуміння валютного нагляду як системи заходів, які своїм змістом мають спрямованість забезпечення додержання (дотримання) валютного законодавства уповноваженими установами та суб'єктами валютних операцій [5]. Тут важливо уточнити, що до уповноважених установ стаття 1 Закону відносить операторів зв'язку поштового характеру, яким вдалося отримати ліцензію Національного банку України відповідно до цього Закону, банки та небанківські фінансові установи.

Зміна моделі валютного регулювання стала однією з обов'язкових умов, яку Україна прийняла при ратифікації Угоди про асоціацію з Європейським союзом.

Угода про асоціацію визначає два основних напрями для такої зміни: 1) вільний рух капіталу, що передбачає виконання ряду макроекономічних умов, новий підхід до валютного регулювання, такий як поступове скасування валютних обмежень, спрощення зовнішньоекономічних операцій, зменшення адміністративного тиску на бізнес і т. д.; 2) національний режим доступу до ринків фінансових послуг.

Такий підхід до валютного регулювання є міжнародною практикою, враховуючи, що вільний рух капіталу є одним з основних принципів функціонування Європейського союзу, а національний режим доступу до ринку фінансових послуг передбачає можливість європейським банкам та іншим фінансовим посередникам надавати послуги українським резидентам, а українським банкам та фінансовим компаніям працювати з резидентами європейських країн на тих самих умовах, що і компанії, зареєстровані у відповідній юрисдикції.

Окремо автор статті хотів би зупинитися на принципах валютного регулювання, адже правильне їх розуміння має значення і для організаційної та функціональної складової державно-правового механізму регулювання валютних відносин в Україні. Серед них можемо виокремити наступні: - свобода здійснення валютних операцій (- можливість фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди як з резидентами, так і з нерезидентами, а також виконувати пов'язані з цими угодами зобов'язання, як у національній, так і в іноземній валюті. Це включає відкриття рахунків у фінансових установах інших країн; - право фізичних та юридичних осіб - резидентів на придбання валютних цінностей та активів за кордоном, а також переміщення цих цінностей через митний кордон України; - встановлення обмежень і заходів захисту лише згідно із законом для забезпечення стабільності фінансової системи та рівноваги платіжного балансу України; - заборона неправомірного і необґрунтованого втручання держави в валютні операції); - орієнтація на ризик, прозорість, відповідність та ефективність валютного регулювання досягається через фактори, що розкриті далі. Фокус на забезпеченні стабільності фінансового, соціального та економічного розвитку. Відповідність заходів захисту, строків їх впровадження та обсягів, пов'язаних з ними валютних обмежень, що відповідають масштабам і структурі системних ризиків, що загрожують фінансовій стабільності.

Крім того, важливість таких заходів визначається: обґрунтованістю введення та продовження терміну дії заходів захисту; тимчасовим характером дії введених заходів захисту; звітністю та публічністю Національного банку України при впровадженні заходів захисту, продовженні терміну їх дії та оцінці результативності застосування цих заходів; перевагою менш дискримінаційних інструментів валютного регулювання перед більш дискримінаційними та пропорційністю застосування таких інструментів; пріоритетністю ринкових інструментів валютного регулювання перед адміністративними; - валютне регулювання є ринковим та самостійним тоді, коли валютний курс є гнучким, а Національний банк України - незалежно формує та реалізує як валютну, так і монетарну політику у визначених законом межах [6].

В теорії Т.М. Завора, І.Г. Діхтяр та Ю.М. Чумак виділяють такі принципи валютного регулювання: - принцип цілісності та комплексності (комплексність валютного регулювання на стадії його становлення передбачає взаємозумовленість, взаємоузгодженість та однорідність його елементів, їх оптимальне поєднання та ефективність для розвитку системи як єдиного цілого. Це означає взаємодію валютного регулювання з елементами валютної політики та інструментами державного регулювання економіки в цілому); - принцип доцільності - гарантування економічної безпеки України за допомогою дотримання макроекономічної стійкості та уникнення втручання держави та уповноважених органів, яке є невиправданим, у валютні операції резидентів і нерезидентів; - принцип гнучкого реагування - проведення постійного моніторингу валютного ринку та координація дій на національному та світовому рівнях; - принцип безперервності контролю - вживання своєчасних заходів для узгодження поточних операцій платіжного балансу та регламентації банківських операцій з валютними цінностями; Принцип стабілізації передбачає постійність механізму валютного контролю протягом мінімум року, що визначається законом як одна з гарантій захисту прав та законних інтересів контрольних суб'єктів; - принцип упорядкування полягає в максимальній гармонізації економічних інтересів суб'єктів валютного ринку, надаючи пріоритет економічним заходам для реалізації державної політики в сфері валютного регулювання; - принцип єдності передбачає співпрацю зовнішньої та внутрішньої політики держави, а також єдність систем валютного регулювання та валютного контролю; - принцип справедливості передбачає захист прав і економічних інтересів резидентів та нерезидентів при проведенні валютних операцій; - стимулювання розвитку міжнародного економічного співробітництва для поліпшення інвестиційного клімату та вирівнювання платіжного балансу є принципом, що сприяє спільному розвитку кращих економічних умов [1].

Цікавою є позиція Р.М. Сухого, який сформував наступну систему органів у сфері валютного обороту, яка складається з Верховної Ради України, Національного банку України, Президента України, Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України [7, с. 8].

Заслуговує на увагу точка зору К.В. Печори, який до органів, що регулюють валютні операції, відносить Національний банк України, Державну податкову службу України, Державну митну службу України, Міністерство економіки України [8, с. 355].

Згідно з Законом України «Про Національний банк України», одними з основних функцій Національного банку України є банківське регулювання та банківський нагляд [9].

У статті 7 даного Закону передбачена така функція Національного банку України в контексті нашого дослідження як монопольне здійснення емісії національної валюти України та організація готівкового грошового обігу. Також Національний банк України уповноважений на здійснення валютного регулювання, визначення порядку виконання операцій, пов'язаних з іноземною валютою, організацією та здійснення валютного нагляду за уповноваженими установами.

Згідно з чинним законодавством створення, ведення інформаційних систем (реєстрів, баз даних) задля здійснення функцій валютного нагляду та валютного регулювання, формування вимог щодо наповнення, ведення, створення небанківськими фінансовими установами, банками, операторами поштового зв'язку інформаційних систем (реєстрів, баз даних) для забезпечення обміну інформацією між ними при здійсненні валютного нагляду також покладається на Національний банк України.

Цікаво, що в чинному Законі України «Про Кабінет Міністрів України» повноваження Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання згадуються лише один раз і виглядають наступним чином: «Кабінет Міністрів України бере участь у складанні платіжного балансу та організовує роботу із складання зовнішньоторговельного балансу України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів» [10]. Тобто функціональна спрямованість Кабінету Міністрів України на рівні валютного регулювання проявляється саме в зовнішньоторговельному секторі.

Діяльність Верховної Ради України у валютній сфері є заснованим на конституційних засадах, адже згідно з Конституцією України виключно законами України встановлюється «державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи» [11].

Наразі, роль Президента України у сфері валютного регулювання є обмеженою, адже з прийняттям Закону України «Про валюту і валютні операції», можна сказати, що всі укази Президента України у сфері валютного регулювання втратили чинність.

Цікаво, що в Положенні «Про Міністерство фінансів України» повноваження Міністерства фінансів України висвітлені крізь призму взаємодії з Міжнародним валютним фондом, а також в аспекті валютних рахунків [12]. Сфера контролю щодо своєчасного проведення розрахунків у формі іноземної валюти у строк, що встановлений законом, покликаний забезпечити дотримання сталого порядку проведення розрахунків у готівковій формі за послуги та товари та проведення операцій у розрахунковій формі належить до сфери компетенції Державної податкової служби України.

Органи Державної митної служби України перевіряють факти переміщення валютних товарів і цінностей через кордон. Нерідкими є випадки, коли для таких перевірок необхідною є ініціатива митних органів, впродовж здійснення особами зовнішньоекономічної діяльності планових перевірок. Таким чином, роль і значення органів Державної митної служби України у сфері валютного регулювання є ближчою до валютного контролю.

Проведення аналізу взаємодії валютно-курсових, грошово-кредитних політичних інструментів щодо економічного розвитку, розробка пропозицій задля ефективного використання досягнень зростань економічного змісту, проведення аналізу впливі ринкових послуг банків, страхового, фондового, валютного та інших ринків послуг фінансового характеру, спрямованих на розвиток держави в економічному напрямку становить собою діяльність Міністерства економіки України.

Висновки

Державно-правовий механізм регулювання валютних відносин в Україні характеризується складністю та багаторівневістю. Особливо це стосується таких його складових (аспектів), як організаційний та функціональний. Дана робота була побудована за системою комплексного розгляду вище окреслених складових (аспектів): організаційний (безпосередня назва органу у сфері валютного регулювання) та функціональний (окреслення повноважень такого органу в розглядуваній галузі).

У публікації були описані функції та компетенція Верховної Ради України, Національного банку України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державної податкової служби України, Державної митної служби України. Відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції» організаційний аспект пропонується поділяти на вузький (Національний банк України та Кабінет Міністрів України) та широкий (Верховна Рада України, Національний банк України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України).

З точки зору ринку валютних операцій можна констатувати, що Національному банку України притаманні функції більше на національному рівні, а Кабінету Міністрів України - на зовнішньому. Щодо подальших наукових досліджень з тематики публікації, можна запропонувати розглянути теоретичне виокремлення компетенційної складової державно-правового механізму регулювання валютних відносин в Україні, її співвідношення з організаційною та функціональною складовою, а також змістовне наповнення.

Література

1. Завора Т.М., Діхтяр І.Г., Чумак І.М. Принципи валютного регулювання в Україні.

2. Товкун Л.В. Правові особливості валютного регулювання за сферами його здійснення.

3. Калініченко Г. Валютне регулювання по-новому: до чого потрібно бути готовим?

4. Ткач С.В. Організаційно-правові засади валютного регулювання в Україні.

5. Закон України «Про валюту і валютні операції». 2018. № 30. Ст. 239.

6. Вагіна Н. Ключові особливості нового валютного регулювання.

7. Сухий Р.М. Повноваження Національного банку України по управлінню та контролю за валютним оборотом: фінансово-правовий аспект. Автореферат дис-ції .... к.ю.н. Одеса. 2012. 22 с.

8. Печора К.В. Шляхи взаємодії державних органів щодо публічного адміністрування торгівлі валютними цінностями в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 2. С. 354-356.

9. Закон України «Про Національний банк України». 1999. № 29. Ст. 238.

10. Закон України «Про Кабінет Міністрів України». 2014. № 13. Ст. 222.

11. Конституція України. 1996. № 30. Ст. 141.

12. Положення «Про Міністерство фінансів України».

References

1. Zavora T.M., Dikhtiar I.H., Chumak I.M. Pryntsypy valiutnoho rehuliuvannia v Ukraini [Principles of currency regulation in Ukraine].

2. Tovkun L.V. Pravovi osoblyvosti valiutnoho rehuliuvannia za sferamy yoho zdiisnennia [Legal features of currency regulation by spheres of its implementation.].

3. Kalinichenko H. Valiutne rehuliuvannia po-novomu: do choho potribno buty hotovym? [Currency regulation in a new way: what should be prepared .for?]

4. Tkach S.V. Orhanizatsiino-pravovi zasady valiutnoho rehuliuvannia v Ukraini [Organizational and legal principles of currency regulation in Ukraine].

5. Zakon Ukrainy «Pro valiutu i valiutni operatsii» [Law of Ukraine "On Currency and Currency Transactions"]. 2018. № 30. St. 239. [in Ukrainian].

6. Vahina N. Kliuchovi osoblyvosti novoho valiutnoho rehuliuvannia [Key features of the new currency regulation].

7. Sukhyi R.M. (2012) Povnovazhennia Natsionalnoho banku Ukrainy po upravlinniu ta kontroliu za valiutnym oborotom [Powers of the National Bank of Ukraine to manage and control currency turnover: _financial and legal aspects]: finansovo-pravovyi aspekt. Avtoreferat dys-tsii .... k.iu.n. Odesa. 22 s. [in Ukrainian].

8. Pechora K.V. (2023) Shliakhy vzaiemodii derzhavnykh orhaniv shchodo publichnoho administruvannia torhivli valiutnymy tsinnostiamy v Ukraini [Ways of interaction of state bodies regarding the public administration of trade in currency values in Ukraine]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal. № 2. S. 354-356. [in Ukrainian].

9. Zakon Ukrainy «Pro Natsionalnyi bank Ukrainy» [Law of Ukraine "On the National Bank of Ukraine"]. 1999. № 29. St. 238. [in Ukrainian].

10. Zakon Ukrainy «Pro Kabinet Ministriv Ukrainy» [Law of Ukraine "On the Cabinet of Ministers of Ukraine"]. 2014. № 13. St. 222. [in Ukrainian].

11. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine], 1996. № 30. St. 141. [in Ukrainian].

12. Polozhennia «Pro Ministerstvo finansiv Ukrainy» [Regulation "On the Ministry of Finance of Ukraine].

Размещено на Allbest.ru