Об’єднання і виділення матеріалів кримінальних проваджень: питання теорії і практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова

Об'єднання і виділення матеріалів кримінальних проваджень: питання теорії і практики

Шабатура Максим Вікторович аспірант кафедри кримінального права та процесу

Анотація

Стаття присвячена дослідженню актуальних питань об'єднання і виділення матеріалів кримінальних проваджень, зокрема досліджуються дискусійні серед науковців і практичних працівників моменти стосовно можливого розширення переліку підстав об'єднання матеріалів проваджень. У доктрині кримінального процесу об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування вчені розглядають як сукупність правових норм, шо регламентують ці питання, як окремі правові інститути. Доводиться, що передбачені національним кримінальним процесуальним законодавством підстави об'єднання кримінальних проваджень не повною мірою охоплюють усю різноманітність практичних ситуацій, в яких було б оптимальним з точки зору економії ресурсів, уникнення дублювання в провадженні слідчих (розшукових) дій, захисту прав та законних інтересів учасників провадження та низки інших міркувань здійснювати не два і більше окремих провадження, а одне. Констатується давно назріла потреба усунути непослідовність, допущену законодавцем, щодо окремого розслідування та судового розгляду проваджень приватного обвинувачення. Досліджується проблематика процесуального статусу особи, провадження щодо якої було виділене, і яка брала участь у події кримінального правопорушення, але не вже може бути підозрюваним чи обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні, оскільки має такий статус у провадженні, яке ведеться щодо неї; відповідно, процесуальні можливості відстоювати власні законні інтереси для такої особи обмежені. Спільне вчинення кількома особами одного кримінального правопорушення багатьма дослідниками багатьма вченим розглядається виключно як вчинення злочину у співучасті, а співучасть згідно правових норм положень КК України передбачає лише спільне вчинення саме умисних кримінальних правопорушень, тому виникає проблемна ситуація щодо потенційної можливості об'єднання кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень, вчинених з необережності.

Ключові слова: об'єднання кримінальних проваджень; виділення матеріалів кримінальних проваджень; співучасть.

Abstract

Shabatura Maksym Viktorovych a graduate student at the Department of Criminal Law and Procedure, Leonid Yuzkov Khmelnytskyi University of Management and Law,

COMBINATION AND ALLOCATION OF CRIMINAL PROCEEDINGS: THEORY AND PRACTICE ISSUES

The article is devoted to the study of topical issues of integration and allocation of criminal proceedings, in particular, discussions among scientists and practitioners are exploring moments regarding the possible expansion of the list of grounds for combining proceedings. In the doctrine of the criminal process of combining and allocating the materials of pre -trial investigation, scientists are considered as a set of legal norms, which regulate these issues as separate legal institutions. It is argued that the grounds of criminal proceedings provided by national criminal procedural legislation do not fully cover all the variety of practical situations in which it would be optimal in terms of saving resources, avoiding duplication in the proceedings of investigative (investigative) actions, protection of rights and legitimate interests Proceedings and a number of other considerations not to carry out not two or more separate proceedings, but one thing. The long -standing need to eliminate the inconsistency committed by the legislator on a separate investigation and judicial review of private prosecution. The problem of the procedural status of a person who has been allocated and involved in the event of a criminal offense is investigated, but may not be suspected or accused of other criminal proceedings, since it has such a status in the proceedings that are being conducted against him; Accordingly, procedural opportunities to defend their own legitimate interests for such a person are limited. The joint commission of several persons of one criminal offense by many researchers is considered solely as committing a crime in complicity, and complicity according to the legal norms of the provisions of the Criminal Code of Ukraine provides only a joint commission of deliberate criminal offenses, so there is a problematic situation regarding the potential possibility of uniting criminal proceedings. offenses committed from negligence.

Keywords: unification of criminal proceedings; allocation of criminal proceedings; complicity.

Постановка проблеми

Незважаючи на значну увагу науковців щодо дослідження об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування залишається чимало спірних питань і поглядів як серед вчених, так і в правозастосовній практиці. Одним із таких питань є розробка науково- теоретичної основ для можливого розширення кола підстав об'єднання кримінальних проваджень щодо злочинів, вчинених з необережності, проваджень приватного обвинувачення тощо. Серед науковців доволі поширеними є погляди, згідно з якими об'єднання матеріалів кримінальних проваджень сприймається як рішення, яке слугує повноті встановлення обстави провадження, процесуальній економії та наводяться вже традиційні мотиви на користь саме такого рішення. Разом з тим, залишаються недостатньо дослідженими проблемні питання можливих негативних наслідків об'єднання кримінальних проваджень, виникнення різного роду труднощів та конфліктних ситуацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню різних аспектів проблематики об'єднання та виділення матеріалів кримінальних проваджень присвятили праці В.Вапнярчук, Т. Гавриленко, М. Глотов, О. Дехтяр, В. Земляной, С. Ільченко, Л. Карабут, В. Козій, Ю. Кричун, О. Литвин, Н. Маліцька, В. Маляренко, Ю. Мирошниченко, В. Нор, В. Рибалко, П. Степанов, В. Фігурський, А. Филистин, К. Шевцова, В. Шибіко та ін.

Формулювання мети статті

Метою цього дослідження є виявлення прогалин та суперечностей чинного кримінального процесуального законодавства та труднощів у правозастосовчій діяльності та формулювання науково-теоретичних основ для подальшого удосконалення національного законодавства щодо об'єднання та виділення матеріалів кримінальних проваджень

Виклад основного матеріалу

Національне кримінальне процесуальне законодавство врегламентовує об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування у ст. 217, ч.3 ст. 280, ст. 334, ч. 8 ст. 469, ст. 494, ст. 510 КПК України [1]. У доктрині кримінального процесу об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування вчені розглядають як сукупність правових норм, шо регламентують ці питання, як окремі правові інститути. Варто зауважити, шо правові положення щодо вищезгаданих процесуальних рішень вчені інколи відносять і до числа загальних положень досудового розслідування [2; 3]. На нашу думку, сукупність досліджуваних правових норм слід розглядати саме як правовий інститут. Відповідно до ч. 1 ст. 217 та ч. 1 ст. 334 КПК України визначено три підстави, за існування яких може виникати потреба в об'єднанні матеріалів кримінальних проваджень: 1) щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення; 2) щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень; 3) матеріали досудових розслідувань, у яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами) [1].

У літературі зазначається, що спільне розслідування злочинів, учинених у співучасті, має чимало переваг, це дає змогу правильно оцінити роль кожного співучасника, належно встановити обставини, які входять у предмет доказування, сприяє процесуальній економії, збільшує доказову базу, а також дозволяє правильно встановити розмір заподіяної шкоди кожним співучасником. У той самий час рішення про окреме провадження щодо співучасників злочинів приховує певні ризики [5, с.372]. С.Р. Рафальонт стверджує, що об'єднання матеріалів кримінального провадження сприяє реалізації засад розумності строків, процесуальної економії, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження. Автор пояснює це тим, що саме об'єднання проваджень дає змогу скоротити тривалість судового розгляду через уникнення дублювання процесуальних дій і, в той самий час, забезпечуючи встановлення усіх елементів предмета доказування. Таке рішення також запобігає появі суперечливих висновків суду з питань, що підлягають вирішенню при ухваленні підсумкового судового рішення. Таким чином в єдиному провадженні значно простіше та економніше давати правильну юридичну оцінку діянням співучасників, конкретизувати їхню роль у вчиненні кримінального правопорушення, а також індивідуалізувати заходи кримінально-правового впливу [5, с.207]. Наведені думки авторів цілком обґрунтовані і в цілому їх не можливо ставити під сумнів. Однак було б перебільшенням стверджувати, що об'єднання матеріалів кримінальних проваджень є єдино можливим і правильним у всіх випадках рішенням. У літературі зустрічаються і критичні міркування щодо практики об'єднання кримінальних проваджень, яка склалася в наш час.

До прикладу С. Ю. Ільченко зауважує, що передчасне об'єднання матеріалів кількох кримінальних проваджень може призвести до занадто вільного застосування обмежень прав особи під час ініціювання чи обрання до неї заходів забезпечення кримінального провадження. Такий висновок автор мотивує тим, що після об'єднання матеріалів кількох кримінальних проваджень зібрані докази вчинення менш тяжкого кримінального правопорушення можуть бути використані у майбутньому як аргумент на користь обрання запобіжного заходу, який передбачений для більш тяжкого, у ситуації в якій докази вчинення такого видаються недостатніми (або й взагалі відсутні), а тим часом підозра у його вчиненні не висувалася та не передбачалося її повідомлення у найближчий перспективі. Під час об'єднання кількох таких мате- ріалів відбувається трансформація відповідних підозр, а надалі й обвинувачень, в одне - узагальнене. З огляду на це, можливе постановлення виправдувального вироку у частині окремого обвинувачення дещо згладжується по- становленням обвинувального вироку по іншому. Обвинувальний вирок, постановлений у кримінальному провадженні, в якому попередньо були об'єднані матеріали кількох проваджень, набуває такого собі узагальнюючого характеру/С. Ю. Ільченко стверджує, що крім власне кримінальних процесуальних порушїнь, які можуть виникнути через передчасне об'єднання матеріалів досудового розслідування, слід акцентувати й на можливих службових зловживаннях посадових осіб, які уповноважені вести кримінальний процес. На думку автора, спонукати такі зловживання, або навіть й злочини, можуть деякі словосполучення, що завдяки використанню у кримінальному процесуальному законодавстві, набули значення юридичних термінів. Саме таким терміном є поняття «достатні підстави», яке використане у ч. 1 ст. 217 КПК України, а його використання законодавцем суттєво підсилює позиції суб'єктивізму під час застосування положень КПК України [8, с.104-107]. Варто додати, що заперечення щодо об'єднання кримінальних проваджень можна зустріти не лише на сторінках юридичної літератури, у судовій практиці так саме трапляються ситуації в яких окремі учасники кримінального провадження висловлюються проти об'єднання кримінальних проваджень. До прикладу, у кримінальному провадженні прокурор заявив клопотання про об'єднання матеріалів проваджень, однак обвинувачені та їх захисники посилалися на відсутність процесуальних підстав для об'єднання кримінальних проваджень та на те, що стороною обвинувачення не наведено жодного доказу, що виникли нові обставини, за яких розгляд окремих кримінальних проваджень без їх об'єднання може негативно вплинути на повноту судового розгляду. З таким доводом суд не погодився. Крім того, 09 листопада 2020 року прокурор Гарванко І.М. у судовому засіданні просив заявлене клопотання задовольнити; пояснив, що у справі № 991/890/20 та у справі № 991/196/20 розглядаються обвинувачення щодо групи осіб, а саме: ОСОБА_5 в одній справі, і ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в іншій, у вчиненні у співучасті одного й того ж злочину. Це підтверджує доцільність об'єднання кримінальних проваджень для досягнення можливості забезпечення повноти й об'єктивності дослідження обставин вчинення кримінальних правопорушень, правильного визначення ролі і ступеня вини кожного з учасників кримінального правопорушення. Виділення на досудовому слідстві матеріалів провадження щодо ОСОБА_5 з матеріалів основного провадження було зумовлено об'єктивною потребою, у зв'язку з розшуком підозрюваного ОСОБА_5 та вирішенням питання про здійснення щодо нього спеціального досудового розслідування. Також прокурор посилався на значну кількість спільних свідків. При цьому, можливе об'єднання не створить загрозу реалізації прав учасників кримінального судочинства на доступ до правосуддя у розумні строки, в зв'язку з цим просив об'єднати судові справи. Захисник Кушкова Н.М. проти об'єднання вказаних кримінальних проваджень в одне заперечувала, зазначивши, що законодавець передбачив можливість (право), а не обов'язок, прийняття судом рішення про об'єднання матеріалів кількох кримінальних проваджень в одне, у разі встановлення судом такої необхідності, з урахуванням забезпечення виконання завдань кримінального провадження, визначених КПК України. Також зазначила, що об'єднання вказаних кримінальних проваджень буде порушувати права її підзахисного, а також не буде сприяти розгляду справи в розумні строки. В зв'язку з цим, просила в задоволенні клопотання прокурора про об'єднання кримінальних проваджень відмовити.

У цьому ж провадженні суд дійшов висновку щодо твердження сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не наведено нових обставин, за яких розгляд окремих кримінальних проваджень без їх об'єднання може негативно вплинути на повноту судового розгляду, то по-перше, процесуальне законодавство містить відповідні вимоги щодо вирішення питання про виділення (ч. 4 ст. 217 КПК України), і не містить відповідних вимог щодо вирішення питання про об'єднання проваджень. По-друге, заявляючи клопотання, прокурор зазначає що відпала підстава для виділення досудового розслідування щодо ОСОБА_5 у окреме провадження, що, на думку суду, саме по собі є належною підставою для розгляду питання про об'єднання. У наведеній ситуації заслуговують на увагу доводи захисту стосовно того, що розгляд значного за обсягом кримінального провадження може не тільки сприяти процесуальній економії, але й створювати певну загрозу реалізації права особи на розгляд її справи у розумні строки, такі доводи не позбавлені певного сенсу, адже особа братиме участь у судових засіданнях, які прямо її не стосуються. Видається, що таке своєрідне обмеження слід визнати цілком виправданим задля досягнення важливої мети - повного та всебічного дослідження обставин кримінальних правопорушень. кримінальний досудовий розслідування злочин

Така підстава об'єднання матеріалів кримінальних проваджень як спільне вчинення кількома особами одного кримінального правопорушення багатьма дослідниками багатьма вченим розглядається виключно як вчинення злочину у співучасті. Відповідно. співучасть згідно правових норм положень КК України презюмує спільне вчинення саме умисних кримінальних правопорушень. І науковці, і практичні працівники неодноразово вказували на доцільності досудового розслідування і подальшого судового розгляду в одному провадження кримінальних правопорушень, вчинених з необережності, у ситуаціях коли злочинний наслідок настав через дії двох і більше осіб. С.О. Січко вказував, що найбільш типовими такими випадками є одночасного порушення правил безпеки дорожнього руху кількома водіями, що спричинило дорожньо-транспортну подію, неналежне виконання обов'язків кількома працівниками, що виконують роботи з механізмами, верстатами, на будівництві тощо [3].

Досудове розслідування по своїй сутності однієї події ведеться у двох (і більше, залежно кількості учасників) кримінальних провадженнях, що у свою чергу спричиняє певні труднощі. Насамперед слід звернути увагу на процесуальний статус особи, яка брала участь у події, але не може бути підозрюваним чи обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні, оскільки має такий статус у провадженні, яке ведеться щодо неї. Тим самим процесуальні можливості відстоювати власні законні інтереси для такої особи обмежені. Крім того виникає потреба дублювання, повторного проведення окремих слідчих (розшукових) дій у двох провадженнях, а також передання матеріалів з одного провадження в інше (що само по собі недостатньо врегламентовано в КПК України) [3]. В.Г. Дрозд стверджує, що положення ч. 1 ст. 217 КПК України не враховують усіх можливих випадків об'єднання матеріалів досудових розслідувань. Так, відповідно до частин 2, 3, 5 ст. 216 КПК України, матеріали досудових розслідувань можуть бути об'єднані у випадках, коли має місце зв'язок проваджень, тобто коли кримінальне правопорушення, що розслідується, пов'язане з іншим кримінальним правопорушенням, вчиненим особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою [7]. Тому вдається доцільним у майбутньому передбачити в КПК України можливість об'єднання кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, вчинені з необережності. Такий підхід спрятиме не лише процесуальній економії, про що вже зазначалося в літературі, але й сприятиме захист прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у таких провадженнях.

С.Р. Рафальонт зазначає, що питання про об'єднання матеріалів кримінальних проваджень виникає і в деяких інших випадках, зокрема мова йде про кримінальні провадження про кримінальні правопорушення, вчинені різними особами не у співучасті, але діяння яких взаємообумовлені при їх учинені, зокрема: 1) матеріали кримінальних проваджень про крадіжку та службову недбалість, якщо така недбалість створила сприятливі умови для дій викрадачів; 2) матеріали кримінальних проваджень щодо кримінально- протиправної недбалості особи, яка створила можливість вчинення кримінального правопорушення іншою особою (зокрема - недбале зберігання вогнепальної зброї та вбивство з необережності); 3) матеріали кримінальних проваджень про кримінально-протиправну недбалість кількох осіб, що привела до загального негативного результату (наприклад, про службову недбалість та порушення вимог законодавства про охорону праці); 4) матеріали кримінального провадження про осіб, обвинувачених у заподіянні тілесних ушкоджень один одному; 5) обвинувачення в одному кримінальному провадженні одержувача, надавача неправомірної вигоди та посередника у цьому; 6) обвинувачення у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину (С.Р. Рафальонт вважає, що об'єднуються в одне провадження матеріали по обвинуваченню особи у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, та по обвинуваченню особи у прихованні такого правопорушення); 7) кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення за наявності зустрічної заяви [5, с.215-217]. Таким чином, можна стверджувати, що передбачений перелік підстав об'єднання матеріалів кримінальних проваджень потребує подальшого удосконалення в частині розширення кола передбачених підстав.

Висновки

Видається доцільним у майбутньому передбачити в КПК України можливість об'єднання кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, вчинені з необережності та у випадках зустрічних обвинувачень в провадженнях приватного обвинувачення. Такий підхід спрятиме не лише процесуальній економії, про що вже зазначалося в літературі, але й сприятиме захист прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у таких провадженнях. Розвиток загальних положень щодо об'єднання та виділення матеріалів кримінальних проваджень є вкрай важливим для подальших наукових розвідок щодо ухвалення зазначених рішень у диференційованих порядках кримінальних проваджень.

Література

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI. Законодавство України.

2. Павловський В. В. Загальні положення досудового розслідування : дис. ... канд. юрид. наук / 12.00.09. К., 2016. 246 с.

3. Січко С. О. Загальні положення досудового розслідування : дис. ... канд. юрид. наук / 12.00.09. Харків, 2021. 247с.

4. Гловюк І., Стоянов М. Особливості доказування у спеціальному досудовому розслідуванні: окремі питання. Право України . 2017. № 12. С. 19-26.

5. Рибалко В. О., Филистин А. О. Підстави об'єднання матеріалів кримінального провадження. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ 2016 № 2 С. 371-380.

6. Рафальонт С.Р. Загальні положення судового розгляду кримінального провадження : Дис. доктора філософії. Спец. 081 «Право». Львів, 2024. 339 с.

7. Дрозд В.Г. Правове регулювання досудового розслідування: проблеми теорії та практики : монографія. Одесса : Видавничий дім «Гельветика», 2018. 448 с.

8. Ільченко С. Ю. Актуальні проблеми досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених учасниками організованих злочинних угруповань. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. №1. С.104-107.

9. Ухвала Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2021 року. Справа № 991/196/20. Провадження 1 -кп/991/2/20

References

1. Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny [Criminal Procedure Code of Ukraine]. April 13, 2012 No. 4651-VI. Zakonodavstvo Ukrayiny.

2. Pavlovs'kyy, V. V. (2016) Zahal'ni polozhennya dosudovoho rozsliduvannya [General provisions of pre -trial investigation] : dys. ... kand. yuryd. nauk. 12.00.09. K. 246.

3. Sichko, S. O. (2021) Zahal'ni polozhennya dosudovoho rozsliduvannya [General provisions of pre -trial investigation] : dys. ... kand. yuryd. nauk / 12.00.09. Kharkiv. 247.

4. Hlovyuk, I., Stoyanov, M. (2017) Osoblyvosti dokazuvannya u spetsial'nomu dosudovomu rozsliduvanni: okremi pytannya [Features of proof in a special pre -trial investigation: separate issues]. Pravo Ukrayiny . (12). 19-26.

5. Rybalko, V. O., Fylystyn, A. O. (2016) Pidstavy ob'yednannya materialiv kryminal'noho provadzhennya [Grounds for the association of materials of criminal proceedings]. Naukovyy visnyk L'vivs'koho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. (№ 2) 371-380.

6. Rafal'ont S.R. (2024) Zahal'ni polozhennya sudovoho rozhlyadu kryminal'noho provadzhennya [General provisions of criminal proceedings]: Dys. doktora filosofiyi. Spets. 081 «Pravo». L'viv, 339.

7. Drozd, V.H. (2018) Pravove rehulyuvannya dosudovoho rozsliduvannya: problemy teoriyi ta praktyky [Legal regulation of pre -trial investigation: problems of theory and practice] : monohrafiya. Odessa. 448.

8. Il'chenko, S.Y (2016). Aktual'ni problemy dosudovoho rozsliduvannya kryminal'nykh pravoporushen', vchynenykh uchasnykamy orhanizovanykh zlochynnykh uhrupovan' [Current problems of pre -trial investigation of criminal offenses committed by participants of organized criminal groups]. Yurydychnyy naukovyy elektronnyy zhurnal. (1) 104-107.

9. Uzvala Vyshchoho antykoruptsiynoho sudu vid 21 sichnya 2021 roku. Sprava № 991/196/20. Provadzhennya 1-kp/991/2/20

Размещено на Allbest.ru