Нормативно-правове регулювання негласних заходів: виклики, можливості та обмеження у сфері правоохоронної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Нормативно-правове регулювання негласних заходів: виклики, можливості та обмеження у сфері правоохоронної діяльності

Кіреєва Ольга Сергіївна кандидат психологічних наук, доцент, Доцент кафедри спеціальних дисциплін,

Матняк Володимир Миколайович викладач кафедри спеціальних дисциплін

м. Хмельницький



Анотація

Стаття присвячена аналізу нормативно-правового регулювання негласних заходів у сфері правоохоронної діяльності України. Негласні заходи є важливим інструментом для збирання доказів та інформації, що дозволяє виявляти та розслідувати кримінальні правопорушення. Однак, їх застосування потребує чіткого правового регулювання та дотримання принципів законності та прав людини. У статті розглядаються правила проведення негласних слідчих (розшукових) заходів, які тимчасово обмежують конституційні права особи. Досліджується проблематика таких дій у кримінальному провадженні та їх важливий внесок у досудове розслідування кримінальних правопорушень. Особлива увага приділяється викликам, з якими стикаються правоохоронні органи під час проведення негласних заходів. До них належать проблеми конфіденційності, забезпечення прав людини, інформаційної безпеки та необхідність отримання судових санкцій. Окремо розглядаються етичні аспекти використання негласних заходів, що вимагають зваженого підходу для запобігання порушенням прав громадян.

Розкрито значення належного нормативно-правового регулювання таких заходів для досягнення балансу між ефективністю кримінального переслідування та захистом прав і свобод людини. Наголошується на відповідальності тих осіб, які мають доступ до матеріалів негласних слідчих дій, щодо їх розголошення. Описується нормативно-правовий аспект негласних заходів в кримінальному провадженні, актуальність і важливість його для вдосконалення процедур цих дій та гарантування дотримання прав і законних інтересів осіб у процесі правосуддя.

Наголошується на обмеженнях, які виникають у процесі проведення негласних заходів. До них належать затримки через необхідність отримання судових санкцій, обмежені ресурси правоохоронних органів та етичні питання. Ці обмеження вимагають постійного удосконалення законодавства та впровадження нових технологій. Тому в статті приділяється значна увага пошуку балансу між ефективністю кримінального переслідування та захистом прав особи від можливого надмірного втручання в приватне життя, зокрема шляхом належного нормативно-правового регулювання негласних заходів.

Ключові слова: негласні заходи, оперативно-розшукова діяльність, негласні слідчі (розшукові) дії, оперативні підрозділи Державної прикордонної служби України, правоохоронна діяльність.



Abstract

Kireieva Olha Serhiyivna Candidate of Philosophy, Associate Professor, Associate Professor of Special Sciences Department, Bohdan Khmelnytskyi National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine, Khmelnytskyi

Matniak Volodymyr Mykolayovych Lecturer at the Department of Special Disciplines, National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytskyi, Khmelnytskyi

NORMATIVE-LEGAL REGULATION OF COVERT MEASURES: CHALLENGES, OPPORTUNITIES, AND LIMITATIONS IN LAW ENFORCEMENT ACTIVITIES

The article is dedicated to the analysis of the legal regulation of covert measures in the law enforcement activities of Ukraine. Covert measures are an essential tool for gathering evidence and information that enables the detection and investigation of criminal offenses. However, their application requires clear legal regulation and adherence to principles of legality and human rights. The article examines the rules for conducting covert investigative (search) activities that temporarily restrict constitutional rights of individuals. It explores the issues surrounding such actions in criminal proceedings and their significant contribution to the pre-trial investigation of criminal offenses.

Special attention is paid to the challenges faced by law enforcement agencies when conducting covert measures. These include issues of confidentiality, ensuring human rights, information security, and the necessity of obtaining judicial sanctions. The ethical aspects of using covert measures, which require a balanced approach to prevent violations of citizens' rights, are also considered separately.

The article highlights the importance of proper legal regulation of such measures to achieve a balance between the effectiveness of criminal prosecution and the protection of human rights and freedoms. It emphasizes the responsibility of those who have access to materials from covert investigative actions regarding their disclosure. The normative legal aspect of covert measures in criminal proceedings is described, emphasizing its relevance and importance for improving the procedures of these actions and guaranteeing the protection of the rights and lawful interests of individuals in the process of justice.

The limitations arising in the process of conducting covert measures are noted. These include delays due to the need for obtaining judicial sanctions, limited resources of law enforcement agencies, and ethical issues. These limitations necessitate continuous improvement of legislation and the implementation of new technologies. Therefore, the article pays significant attention to finding a balance between the effectiveness of criminal prosecution and the protection of individual rights from possible excessive interference in private life, particularly through proper legal regulation of covert measures.

Keywords: covert measures, operational and search activities, covert investigative (search) actions, Operational Units of the State Border Guard Service of Ukraine, law enforcement agencies.



Постановка проблеми

Негласні слідчі дії у кримінальному провадженні є важливим інструментом для забезпечення ефективності досудового розслідування кримінальних правопорушень. Вони дозволяють прискорити та спростити процес розслідування, підвищити ефективність боротьби зі злочинністю й надати нові механізми отримання доказів у випадках, коли інші методи неможливі. Зокрема, такі заходи можуть включати прослуховування телефонних розмов, встановлення стеження, контроль за електронною поштою, а також використання агентури та конфіденційних інформаторів. Ці дії є ключовими в розкритті та документуванні злочинної діяльності, особливо у випадках організованої злочинності, тероризму, корупції та інших серйозних правопорушень.

Однак, використання негласних розшукових заходів часто веде до ризику порушення основних прав та свобод громадян. Це питання є особливо актуальним у контексті зростаючого суспільного занепокоєння щодо приватності. Негласні заходи можуть викликати недовіру до правоохоронних органів та держави в цілому, якщо вони не проводяться у чіткій відповідності до закону та не піддаються ефективному судовому контролю. Відсутність прозорості у процесі проведення таких заходів може сприяти зловживанням та неправомірному втручанню у приватне життя, що підриває довіру громадян до правової системи.

Для мінімізації таких ризиків необхідно забезпечити належне нормативно-правове регулювання негласних заходів, яке б балансувало між ефективністю кримінального переслідування та захистом прав і свобод особи від надмірного втручання у її приватне життя. Важливо, щоб законодавство чітко визначало підстави, порядок і межі застосування таких заходів, включаючи необхідність отримання санкції суду та надання звітності про проведені дії. Законодавче регулювання повинно також включати механізми нагляду та контролю з боку незалежних органів, що забезпечить дотримання принципу пропорційності та недопущення зловживань.

Дослідження проблем нормативно-правового регулювання негласних заходів в кримінальному провадженні є актуальним і важливим для вдосконалення процесуальної форми цих заходів і гарантування дотримання конституційних прав та законних інтересів людини. Це включає аналіз існуючих нормативних актів, вивчення міжнародного досвіду, розробку рекомендацій щодо покращення правових механізмів та процедур, а також оцінку впливу цих заходів на права людини. Такий підхід сприятиме створенню більш збалансованої та ефективної системи кримінальної юстиції, яка відповідає сучасним вимогам правової держави і суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Останні роки питання нормативно-правового регулювання негласних заходів в Україні стало об'єктом численних досліджень. Це пов'язано з необхідністю забезпечення ефективності розслідувань кримінальних правопорушень та одночасним захистом прав і свобод громадян. Проблематика, що стосується визначення сутності та методології проведення негласних слідчих (розшукових) заходів, привертала увагу різних науковців. Вони займалися розглядом цих питань, аналізуючи різноманітні точки зору. Басалик С. А., Вербенський М. Г., Корольов В. О., Лобойко Л. М., Удалова Л. Д., Чистолінов О. М. та інші, аналізували суть і послідовність проведення негласних слідчих (розшукових) дій, вказуючи на важливість цього інструменту в кримінальному провадженні. Так, Лобойко Л. М. досліджував питання застосування чинного кримінального процесуального закону у частині визначення підстав та моменту початку досудового розслідування. Автор висловлював пропозиції щодо скасування правової заборони на проведення пізнавальних дій до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань [1]. Гольдберг Н. О. розглядала правове регулювання використання правоохоронними органами конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій з іншими особами [2].

Однак, існують функціональні проблеми застосування негласних заходів, які потребують уваги та подальшого вдосконалення для забезпечення ефективності та законності їх використання. Не зважаючи на численні наукові досягнення у напрямку подальшого вдосконалення норм чинного Кримінального процесуального кодексу України, наявний ризик надмірного обмеження прав людини на досудовому розслідуванні підкреслює необхідність більш детального дослідження окремих аспектів нормативно-правового регулювання негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів з метою належного виконання завдань кримінального провадження.

Мета статті полягає у висвітленні важливості негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні для підвищення ефективності досудового розслідування, розкриття можливостей цих заходів у прискоренні процесу розслідування, підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю та розгляді проблем втручання в приватне життя громадян, що може порушити їхні права і свободи.

Виклад основного матеріалу

У практиці правоохоронних органів на державному кордоні України часто зустрічаються випадки, коли лише співпраця з оперативними підрозділами, безпосередньо залученими до операцій, спрямованих на підготовку та вчинення злочинів, дозволяє ефективно запобігти та виявити злочини. Здійснення контролю за подіями в таких ситуаціях є критично важливим для забезпечення безпеки та законності на кордоні.

На основі аналізу діяльності оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України можна зробити висновок, що введення контролю за вчиненням злочинів вимагає специфічного підходу. Цей підхід передбачає, що такий контроль має бути здійснений лише у випадках, коли злочин має серйозний суспільний вплив та особи, які його планують та готують, виявляють стійкий намір до його вчинення. У таких ситуаціях важливо вживати заходів, які б забезпечили не лише ефективність правоохоронної діяльності, а й зберегли права та свободи людини, уникнувши надмірного втручання в її приватне життя.

Таким чином, негайна реакція оперативних підрозділів є важливою для виявлення та запобігання злочинам на кордоні, проте вона має здійснюватися з дотриманням принципів законності та захисту прав людини.

В. О. Корольов у своїх наукових працях детально розглянув порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, виконуючи доручення слідчих співробітниками оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України. Негласні слідчі (розшукові) дії є невід'ємною частиною оперативно- розшукової діяльності на державному кордоні. Вони спрямовані на отримання або перевірку доказів у конкретних кримінальних справах, причому інформація про методи та сам факт їх проведення не підлягає розголошенню.

Об'єктами оперативно-розшукової діяльності на державному кордоні України виступають особи, дії, предмети, документи, канали зв'язку та інші матеріальні носії інформації, які необхідно виявити за допомогою пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів.

Основною метою проведення негласних слідчих (розшукових) дій є пошук та фіксація фактичних даних, які можуть бути використані як докази на досудових та судових стадіях кримінального провадження. Також ці дії спрямовані на розшук осіб, які безвісти зникли, переховуються від органів досудового розслідування та суду, або ухиляються від відбування кримінального покарання.

Крім того, негласні слідчі (розшукові) дії забезпечують пошук предметів та документів, які можуть бути використані в кримінальному провадженні як докази. Важливість цих заходів обумовлена їхнім внеском у забезпечення правопорядку та безпеки на державному кордоні України.

Питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій вирішується на основі вже отриманої гласної чи негласної інформації, письмових доручень слідчого або прокурора, а також запитів міжнародних правоохоронних органів та організацій інших держав. Законодавство дозволяє проведення таких дій за наявності необхідних підстав та відповідних засобів, що є гарантією дотримання законності під час їх виконання.

Забезпечення законності у проведенні негласних слідчих дій є важливим аспектом, який потребує чіткого нормативно-правового регулювання. Це допомагає балансувати між ефективністю кримінального переслідування та захистом прав і свобод громадян, що є ключовим завданням для правоохоронних органів України [3].

Правова основа проведення негласних слідчих (розшукових) дій в Україні базується на ряді законодавчих актів, які визначають порядок та умови використання цих заходів. Основні джерела правового регулювання таких дій включають: Конституція України, яка визначає основні принципи правової системи країни, включаючи права та свободи громадян, а також обмеження, які можуть бути застосовані у випадках передбачених цією Конституцією; Кримінальний процесуальний кодекс України - встановлює процедури та правила проведення кримінального провадження, включаючи використання негласних слідчих дій для збирання доказів у кримінальних справах; Кримінальний кодекс України, Закони України «Про прокуратуру», «Про державну таємницю», «Про оперативно-розшукову діяльність», Звід відомостей, що становлять державну таємницю (№ 440 від 12.08.2005, затверджений наказом Служби безпеки України й зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 за № 3902/11182) - цей документ визначає перелік інформації, яка вважається державною таємницею, і встановлює правила її захисту під час проведення негласних слідчих дій.

Ці нормативно-правові акти встановлюють як правову основу для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, так і визначають механізми захисту інформації під час їх проведення. Дотримання цих законодавчих актів є важливим для забезпечення законності та ефективності використання негласних заходів у кримінальному провадженні.

Негласні оперативно-розшукові заходи, що пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, здійснюються виключно з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх виявлення та припинення. Ці заходи також спрямовані на розшук осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зниклих, та на захист життя, здоров'я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Крім того, негласні заходи використовуються для припинення розвідувально-підривної діяльності проти України, що підвищує загальну національну безпеку [4].

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи різних органів. До таких підрозділів належать Національна поліція, органи безпеки, Національне антикорупційне бюро України, органи Державного бюро розслідувань, органи Бюро економічної безпеки України, а також установи виконання покарань та слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України і органи Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого або прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи, що мають відповідні повноваження та компетенцію.

Ці заходи є ключовими інструментами для правоохоронних органів, оскільки дозволяють ефективно збирати докази та інформацію, які неможливо отримати іншими методами. Важливість таких дій особливо зростає в умовах сучасних викликів, пов'язаних з тероризмом, організованою злочинністю та іншими загрозами національній безпеці. Однак застосування негласних слідчих (розшукових) дій вимагає чіткого дотримання законодавчих норм і принципів, щоб уникнути зловживань і порушень прав людини. Тому забезпечення правового регулювання та контролю за проведенням таких заходів є пріоритетним завданням для системи правосуддя, що сприяє підвищенню довіри суспільства до правоохоронних органів [5]. розслідування кримінальний правопорушення конституційний

Ці уповноважені органи та підрозділи здійснюють негласні слідчі дії у рамках встановлених законом процедур та з метою забезпечення додержання законів та прав людини під час проведення досудового розслідування.

Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій складаються відповідні процесуальні документи. Відповідно, постанова - це документ, у якому слідчий або прокурор викладає рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Вона повинна відповідати вимогам ст.ст. 246, 251 КПК України. Слідчий суддя постановляє таку ухвалу якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що вчинене кримінальне правопорушення відповідної тяжкості, або під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в

сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримінального правопорушення або встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. Проведення негласної слідчої (розшукової) дії до ухвалення постанови слідчого судді може проводитися у виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, що передбачено в ст. 250 КПК України [5].

Під час складання клопотання необхідно докладати особливу увагу до інформації про ідентифікаційні ознаки особи, права якої тимчасово обмежуються, а також адресу, за якою планується проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Ця інформація має вирішальне значення під час подальшого проведення конкретної такої дії, і саме від її точності залежить результат. Тому особа, яка складає клопотання, повинна ретельно перевірити достовірність і правильність цих даних. Після складання та погодження клопотання з прокурором, воно передається слідчим на розгляд судді у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (згідно зі статтею 247 КПК України).

Слідчий може самостійно або у співпраці з уповноваженими оперативними підрозділами проводити негласні слідчі (розшукові) дії, залучати інших учасників, а також доручати їх проведення оперативним підрозділам. Далі слідчий або прокурор направляє доручення керівнику органу, який має юрисдикцію щодо місця вчинення злочину та розташування органів розслідування та/або оперативних підрозділів, уповноважених на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відповідно до статті 246 КПК України.

Керівник органу має право визначати виконавця для проведення негласних слідчих (розшукових) заходів, що можуть включати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Особливі дії, пов'язані з отриманням інформації з таких мереж, можуть бути покладені лише на відповідні підрозділи органів внутрішніх справ та Служби безпеки України. Це пов'язано з необхідністю гарантування високого рівня конфіденційності та безпеки під час проведення таких заходів, оскільки інформація з транспортних телекомунікаційних мереж може бути дуже чутливою та вимагає спеціального контролю та захисту.

Уповноважений оперативний підрозділ, який призначається для виконання завдання слідчого чи прокурора з метою створення умов для проведення негласних слідчих (розшукових) заходів, використовує своє завдання для залучення відповідних оперативних та оперативно-технічних підрозділів. Після виконання завдання оперативний співробітник (працівник) складає рапорт, в якому вказує результати виконаного завдання, залучені сили та засоби. Протокол про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії складається слідчим у випадку його прямої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження. Частота складання протоколів залежить від типу негласної слідчої (розшукової) дії та строку її проведення. Після отримання фактичних даних, які можуть бути використані як докази для встановлення місця перебування розшукуваної особи, протокол про результати проведеної дії, разом з додатками, повинен бути переданий прокурору не пізніше, ніж протягом 24 годин після його складання [5].

Ми підтримуємо думку Басалика С. А., що аналіз сучасної нормативно- правової регламентації оперативно-розшукової діяльності вказує на низьку ефективність здійснюваних заходів, саме через неузгодженість правових норм у частині регулювання правовідносин у правоохоронній сфері та їх не відповідність сучасним реаліям.

Сьогоднішня ситуація, в якій перебуває Україна, а саме повномасштабна війна, потребує рішучих кроків та заходів для мінімізації формалізму, що може коштувати життя. Ми маємо справу не з абстрактною війною з протиправним елементом, а з реальною війною з ворогом, який використовує зброю для знищення українців. Специфіка війни, яку веде Україна з росією, потребує ефективної оперативної роботи для виявлення протиправних проявів як з боку диверсійних груп ворога, так і з боку громадян України, завербованих для підривної діяльності, або тих, хто самостійно піддався радянській чи російській пропаганді і підтримує дії агресора.

Крім того, хоча активні бойові дії відбуваються в кількох регіонах, їх наслідки поширюються на всю територію України. Це призводить до значного підвищення рівня протиправних проявів різного ступеня тяжкості, які неможливо виявити без проведення оперативно-розшукової діяльності.

Попри всю очевидність важливості та безальтернативності оперативно- розшукової діяльності у забезпеченні ефективної протидії антисуспільним проявам та забезпеченні безпеки в країні, здійснювані заходи часто виявляються малоефективними. Це зумовлено правовою невизначеністю та невідповідністю нормативно-правового забезпечення оперативно-розшукової діяльності реальним суспільним відносинам у цій сфері.

Зокрема, нинішня процедура отримання дозволу як на негласні слідчі (розшукові) дії, так і на оперативно-розшукові заходи є невиправдано складною та містить ризики витоку інформації. Це призводить до втрати оперативності, дієвості та корисності для подальшого розслідування [6].

В умовах війни необхідно переглянути та спростити процедури для оперативно-розшукової діяльності, щоб забезпечити своєчасне та ефективне виявлення і нейтралізацію загроз. Такі зміни мають включати впровадження більш гнучких та адаптивних підходів до отримання дозволів та проведення оперативних заходів, що враховують специфіку сучасних викликів.

Надзвичайно важливим є також забезпечення належного рівня конфіденційності та безпеки інформації, яка використовується та отримується під час оперативно-розшукових заходів. Це включає розробку та впровадження нових технологічних рішень для захисту даних і підвищення ефективності роботи правоохоронних органів.

Таким чином, для забезпечення безпеки країни та ефективної протидії злочинності, необхідно вдосконалювати нормативно-правове регулювання оперативно-розшукової діяльності, враховуючи реалії та потреби сьогодення.

Забезпечення об'єктивності та законності негласних слідчих (розшукових) дій вимагає відстеження кожного етапу процесу таким чином, щоб експертам було можливо перевірити отримані результати. Це означає не лише відповідність всім вимогам законодавства та процесуальних стандартів, але й детальне та об'єктивне документування кожного кроку дій. Гарантування можливості експертної перевірки результатів негласних слідчих дій є ключовим для забезпечення справедливості та легальності кримінального провадження. Це сприяє переконанню у правильності та об'єктивності отриманих даних, а також відповідності проведених заходів вимогам закону, сприяючи підвищенню довіри до правоохоронних органів та забезпечуючи захист прав та інтересів усіх учасників кримінального провадження.

При проведенні негласних слідчих (розшукових) заходів, що обмежують тимчасово конституційні права особи, та під час участі підозрюваного, останній разом зі своїм захисником, має право на отримання письмового повідомлення від прокурора чи слідчого за його дорученням, щодо такого обмеження (відповідно до статті 253 КПК України). У вказаному повідомленні повинні бути чітко визначені характер та мета проведення негласних слідчих (розшукових) заходів, а також перспективи подальшого використання зібраних матеріалів у кримінальному провадженні або можливість їхнього усунення. Визначення конкретного терміну повідомлення залежить від наявності можливих загроз до досягнення цілей досудового розслідування, суспільної безпеки, а також життя та здоров'я осіб, які беруть участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) заходів. Відповідне повідомлення, що стосується факту та результатів проведення таких заходів, має бути передане прокурором протягом дванадцяти місяців з моменту їхнього завершення, не пізніше подання обвинувального акту до суду [5].

Особи, які допущені до вищевказаних матеріалів, повинні дотримуватися правил конфіденційності та відповідальності, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесі. Вся інформація про те, що проводяться, або проводилися, негласні слідчі дії, які методи використовувалися, хто їх проводив та яка інформація була отримана, повинна зберігатися в таємниці. Протоколи таких негласних дій можуть містити інформацію про приватне або сімейне життя інших людей, і ті, хто має право доступу до цих протоколів, під час ознайомлення з матеріалами справи, (наприклад, адвокат), мають попереджатися про кримінальну відповідальність, щодо нерозголошення такої інформації, що передбачено статтею 290 КПК України [5].

Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій отримується інформація, яка немає відношення до певного кримінального провадження тому статтею 255 КПК України передбачені заходи щодо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні. По перше - відомості, речі та документи, отримані під час негласних слідчих дій, які прокурор вважає непотрібними для подальшого розслідування, повинні бути негайно знищені. Такі матеріали не можуть використовуватись з іншою метою, не пов'язаних з кримінальним провадженням, і не можуть бути доступні учасникам провадження або іншим особам. Якщо власник речей або документів може бути зацікавлений у їх поверненні, прокурор повинен його про це повідомити й дізнатись про його бажання щодо повернення. Прокурор визначає час та можливість таких дій, враховуючи права та інтереси осіб і необхідність захисту кримінального провадження від шкоди [5].

У випадку, якщо під час негласних слідчих дій виявляються ознаки іншого кримінального правопорушення то така інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні, але для цього потрібна ухвала слідчого судді, яка видається за клопотанням прокурора. У такому випадку слідчий суддя розглядає клопотання прокурора відповідно до статей 247 і 248 Кримінального процесуального кодексу. Прокурор має довести законність отримання інформації та обґрунтувати, що ця інформація свідчить про інше кримінальне правопорушення. Щоб забезпечити законність та конфіденційність, інформація, отримана в результаті негласних слідчих дій, має передаватися під контролем прокурора відповідно до статті 257 КПК України.



Висновки

З основного матеріалу статті можна зробити висновок, що чинне законодавство забезпечує захист прав та свобод людини під час проведення негласних слідчих дій, які можуть втручатися в її особисте життя. Інтеграція негласних слідчих заходів у кримінальне судочинство є важливим інструментом у боротьбі зі злочинністю, дозволяючи правоохоронним органам отримувати необхідні докази у складних кримінальних справах. Сучасне правове регулювання спрямоване на досягнення балансу між ефективністю кримінального переслідування та захистом прав і свобод особи від надмірного втручання держави.

Суворе дотримання встановлених правових процедур щодо підстав та порядку проведення негласних заходів є ключовою умовою допустимості використання отриманих фактичних даних. Іншими словами, використання інформації, отриманої під час негласних слідчих дій, можливе лише за умови дотримання визначених законом процедур, які гарантують права та законні інтереси осіб, що є об'єктом таких заходів. Цей підхід сприяє забезпеченню справедливості та законності у проведенні кримінального слідства, зменшуючи ризики порушення прав людини.

Крім того, важливою складовою успішного застосування негласних слідчих заходів є професійна підготовка та відповідальність працівників правоохоронних органів, які їх проводять. Вони повинні діяти в межах закону, усвідомлюючи відповідальність за збереження конфіденційності та недопущення зловживань. Впровадження новітніх технологій та методів у проведенні негласних слідчих дій також відіграє значну роль у підвищенні ефективності кримінального переслідування та забезпеченні прав і свобод осіб.

У підсумку слід зазначити, що ефективне правове регулювання негласних слідчих заходів і їх ретельне дотримання є необхідною умовою для підтримання балансу між державними інтересами в боротьбі зі злочинністю та захистом прав і свобод громадян, що сприяє формуванню довіри до правоохоронних органів і системи правосуддя в цілому.



Література

1. Лобойко Л. М. Актуальні проблеми визначення підстав і моменту початку досудового розслідування. Вісник кримінального судочинства. 2015. № 1. С. 87-92.

2. Гольдберг Н. О. Імперативність судового контролю при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави : тези доп. V Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 18 листопада 2016 р.)/ МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2016. С. 266-268.

3. Корольов В. О. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами Державної прикордонної служби України. Правова позиція. 2018. № 2 (21). С. 145-151

4. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1992. № 22. Ст. 303

5. Кримінальний процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2013. № 9-10. № 11-12. № 13. Ст. 88.

6. Басалик С. А. Вплив сучасного нормативно-правового забезпечення оперативно- розшукової діяльності на ефективність здійснюваних заходів. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2023. № 2. С.259-264

References

1. Loboiko L. M. (2015) Aktualni problemy vyznachennia pidstav i momentu pochatku dosudovoho rozsliduvannia [Current problems of determining the grounds and moment of the start of a pre-trial investigation]. Visnyk kryminalnoho sudochynstva - Criminal Justice Bulletin. 1. 87-92 [in Ukraine].

2. Holdberh N. O. (2016) Imperatyvnist sudovoho kontroliu pry provedenni nehlasnykh slidchykh (rozshukovykh) dii [The imperativeness of judicial control during covert investigative (search) actions]. Proceedings from MIIM '16: V Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia- The Fifth International Scientific and Practical Conference (pp.266-268). Kharkiv [in Ukraine].

3. Korolov V. O. (2018) Provedennia nehlasnykh slidchykh (rozshukovykh) dii operatyvnymy pidrozdilamy Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy [Conduct of covert investigative (research) actions by operative units of the State Border Service of Ukraine]. Pravova pozytsiia - Legal position. 2 (21), 145-151 [in Ukraine].

4. Pro operatyvno-rozshukovu diialnist [On operative investigative activity: Law of Ukraine] : Zakon Ukrainy. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR). 1992. № 22. St. 303 [in Ukraine].

5. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [About operational and investigative activities]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR). 2013. № 9-10. № 11-12. № 13. St. 88 [in Ukraine].

6. Basalyk S. A. (2023) Vplyv suchasnoho normatyvno-pravovoho zabezpechennia operatyvno- rozshukovoi diialnosti na efektyvnist zdiisniuvanykh zakhodiv [The influence of modern regulatory support for operational investigative activities on the effectiveness of ongoing activities]. Naukovyi visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of Dnepropetrovsk State University of Internal Affairs. 2, 259-264 [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru

...