Основи психофізіології праці та поведінки водія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

«Основи психофізіології праці та поведінки водія»

Виконала

Саєнко Тетяна

План

1. Психофізіологія водія

2. Уважність водія

3. Швидкість реакції водія

4. Фізична підготовка водія

5. Надійність водія

1. Психофізіологія водія

У сучасних умовах комфортабельності легкових автомобілів, робота водіїв попадає в розряд легенів. Проте тривала і інтенсивна робота за кермом легкового автомобіля приводить до перенапруги нервової системи водія, вимагає постійної зібраності й уважності.

До управління легковими автомобілями допускаються особи, які пройшли відповідну підготовку в автошколах і на курсах за єдиними програмами, узгодженими з управлінням Державтоінспекції, медичний огляд, успішно склали теоретичний і практичний іспити в реєстраційно-екзаменаційному відділенні ГИБДД за місцем проживання та досягли 18 років.

Основними психофізіологічними якостями, по яких визначають придатність до водіння автомобілями, є відчуття, сприйняття, психомоторна реакція, увага, емоційно-вольова реакція, оперативне мислення й спеціальні особистісні фактори:

відчуття - відображення в свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ матеріального світу, що безпосередньо впливають на органи чуття (розрізняють відчуття зорові, слухові, нюхові, шкірні, рухові, вібраційні та ін);

сприйняття - рівень розвитку органів почуттів, точність визначення просторових відносин і тимчасових інтервалів, швидкість переробки інформації;

психомоторна реакція - швидкість і точність реакції водія в критичних ситуаціях, чітка психомоторна координація;

увага - широкий обсяг і розподіл уваги, його швидка переключаемость і стійкість, правильна організація уваги при виконанні маневру;

емоційно-вольова реакція - емоційна стійкість, завадостійкість, високий рівень розвитку вольових якостей (самовладання, рішучість, наполегливість);

оперативне мислення - швидкість оцінки дорожньої обстановки та прийняття рішень, здатність до швидкого професійного прогнозування, гарна оперативна пам'ять і її готовність;

особистісні фактори - активність і спрямованість особистості, схильність до техніки, ініціативність, кмітливість, дисциплінованість, інтерес до професійної роботи водія. Недостатній розвиток одних психофізіологічних особливостей водія може компенсуватися розвитком інших і проявлятися лише в складних дорожніх умовах, коли запобігання аварії й розрядка гострої дорожньої ситуації залежать від швидкості оцінки ситуації, уміння застосувати навички керування автомобілем, від швидкості і від точності реакції, самовладання, рішучості й наполегливості . Майстром своєї справи можна вважати тільки того водія, який уміє правильно і швидко оцінювати дорожню обстановку, передбачати її можливі зміни і ніколи не потрапляти в складні ситуації, а при неможливості уникнути їх - максимально розрядити небезпечну обстановку.

Досвід і майстерність водій здобуває поступово, інші ж якості характеру - почуття відповідальності за безпеку інших людей, здатність зосередитися тільки на керуванні автомобілем, витримка і сприйнятливість до інформації - він повинен виховувати в собі з самого початку водіння.

З основних психофізіологічних якостей водія особливо слід виділити уважність і швидкість реакції до відповідних дій на сприйняту інформацію.

водій перенапруга психомоторний реакція

2. Уважність водія

Уважність - здатність зосередити увагу на виявленому об'єкті небезпеки, зробити його повний огляд і оцінити ситуацію. При середніх високих швидкостях руху водій може обдивлятися десятки об'єктів, але детально розглянути він може тільки один об'єкт. Водієві важливо вміти вчасно зосередити свою увагу на основному об'єкті небезпеки, який може зажадати вживання термінових заходів для запобігання аварії. При керуванні автомобілем необхідно постійно оцінювати мінливі дорожні умови й обстановку руху, щоб вчасно визначити новий режим руху.

Увага водія може бути різним по напруженості: розподіленим або зосередженим.

У звичайних умовах руху увага водія буває розподіленим. Він переглядає всю обстановку на шляху слідування. Але, виявивши небезпеку, водій концентрує на ній всю свою увагу, яке стає зосередженим. Уважність тісно пов'язана з обачністю.

3. Швидкість реакції водія

Одним з найважливіших навичок водія, що забезпечують безпеку руху, є швидкість реакції - закономірний відповідь організму на зовнішній вплив.

Процес реакції можна підрозділити на три фази: оцінка обстановки, ухвалення рішення і виконання відповідних дій. Час реакції водія при керуванні автомобілем виміряється коротким проміжком від моменту сприйняття небезпеки до початку дій, спрямованих на її усунення. Час реакції залежить від виду реакцій - складної, простій і в небезпечній зоні.

При русі автомобіля, перед водієм можуть виникати всілякі перешкоди і небезпеки. Щоб запобігти виниклу небезпеку, водій повинен правильно оцінити її і вибрати найбільш ефективну дію: зупинити автомобіль, об'їхати об'єкт небезпеки, проїхати повз нього зі збільшеною швидкістю. Така оцінка в сукупності й вибір способу дії являють собою складну реакцію.

Час складної реакції водія - з моменту появи перед водієм небезпеки (або перешкод) до відповіді на нього дією, яка заздалегідь не визначив і до виконання якого не був підготовлений, - складає 0,8 с, а при переляку, нездоров'я, втоми після багатогодинної роботи - 1 с і більше.

Прості, заздалегідь певні дії водія у відповідь на яку-небудь небезпеку або перешкоду називаються простій реакцією.

Водій може і повинен завжди прагнути перевести складну реакцію в просту. Однак, незважаючи на те що проста реакція швидше, ніж складна, її час (0,4 ... 0,6 с) таки значно, так як включає в себе і час на м'язову рух водія - перенос правої ноги з педалі дросельної заслінки на педаль гальма.

Реакція в небезпечній зоні займає особливе місце. Вона протікає з моменту появи перед водієм якої небезпеки (або перешкоди), до сприйняття якої водій завчасно підготувався, до відповіді на них простим, заздалегідь певним дією, до вчинення якого водій уже підготовлений. У чому полягає підготовка? У тому, що водій, визначивши місце можливої ??появи небезпеки (або перешкоди), заздалегідь готується до її запобіганню. Оскільки такі дії водій виконує на під'їзді до можливого місця небезпеки, то цей час (0,2 ... 0,3 с) називається часом реакції в небезпечній зоні. Реакція в небезпечній зоні передбачає завчасну підготовку до сприйняття і дії. Шлях, прохідний автомобілем за час різних видів реакцій водія при швидкості 36 км / ч, показаний на рис.1.

Рис. 1. Шлях автомобіля, пройдений за час різних видів реакції водія

4. Фізична підготовка водія

Найважливішою умовою багаторічної успішної роботи водія є його фізична підготовка. Відомо, що заняття будь-яким видом спорту позитивно впливає на організм людини. Для водіїв найбільш сприятливі гімнастика, спортивні ігри, лижі, плавання, веслування, легка атлетика. Заняття спортом сприяють розвитку основних якостей, корисних у професійній діяльності водія. Заняття такими видами спорту, як настільний теніс, великий теніс, стрільба, допоможуть водієві поліпшити периферичний і центральний зір, підвищити його гостроту.

Специфічні умови роботи водія вимагають від нього однакової працездатності і гарного самопочуття протягом всієї зміни. Тому перед роботою він повинен добре виспатися. Йому необхідний безперервний сон тривалістю не менше 7 год, щоб відчувати себе бадьорим, відпочив, фізично повноцінним працівником.

Приступаючи до роботи, корисно виконати складні вправи на координацію, збуджуючі нервові центри, безпосередньо керуючі важливими функціями. Систематичне заняття вступної гімнастикою сприяють зміцненню здоров'я та поліпшенню координації рухів.

Необхідна фізкультурна пауза, виконувана через 3, 5, 7 год їзди. Завдання паузи - попередити розвиток стомлення, прискорити перебіг окислювально-відновних процесів, здатність підтримувати робочий ритм, темп, концентрацію уваги. Фізкультурну паузу треба проводити при появі перших ознак зниження працездатності.

При довгій їзді по автомагістралі, де відсутні перетинання в одному рівні з іншими дорогами, де немає сигналізації (світлофорів) і можна рухатися на високих швидкостях, виникає специфічний вид стомлення - дорожній гіпноз. Він характеризується сонливістю, неуважністю, нездужанням, відчуженістю, настанням більш-менш різко вираженим ослабленням рефлексів, уповільненням часу реакції. У такому випадку необхідно зупинити машину, вийти на свіже повітря, пройтися і виконати декілька фізичних вправ: повороти, нахили, обертання тулуба і голови, прогинання в попереку, згинання та розгинання рук і ніг.

При виконанні фізичних вправ потрібно пам'ятати, що мала навантаження не робить ніякого впливу на організм, велика чинить надмірний вплив і приносить шкоду. Сприятливий ефект досягається тільки при навантаженні середньої величини. Досить об'єктивним показником для визначення ступеня навантаження є пульс. При середньому навантаженні частота пульсу зростає на 30%.

(Так, при частоті пульсу в стані спокою 70 ударів в 1 хв число ударів після вправ середнього навантаження складе 70 + 21 = 91 уд.).

Для того щоб водій у будь-яких умовах міг забезпечити безпеку руху, він повинен неухильно дотримуватися режиму праці, відпочинку та харчування. Правилами дорожнього руху забороняється керувати транспортним засобом у стані стомлення, якщо цей стан може вплинути на безпеку руху. Тому керувати автомобілем можна до тих пір, поки не наступить утома.

Не створюйте перешкод, якщо вас хтось обганяє, і, навпаки, всіляко сприяйте виконанню цього складного маневру. Уважно спостерігаючи за навколишнім ситуацією, завжди необхідно пропускати автомобілі із включеним спеціальним сигналом. Налаштувавши себе на подібну поведінку і проконтролювавши себе кілька разів, можна помітити, як ввічливе поводження на дорозі стає звичним.

Подовження часу поїздки більше 8 год викликає зміни в організмі навіть у досвідчених водіїв. Про це свідчить і статистика нещасних випадків, кількості яких особливо різко зростає після 10 годин безперервної роботи за кермом.

Між двома тривалими поїздками (до 8 год) повинен бути як мінімум 10-годинний відпочинок, що включає 7 ... 8 год нормального сну. Якщо поїздка була тривалою (більше 8 год), то після неї відпочинок повинен бути не менше 12 ч. Стомлення різко зростає в умовах недосипання: водії починають засипати вже через 3 ... 5 год їзди.

Важливий фактор зниження стомлення - використання в поїздці короткочасних перерв. Встановлено, що більш доцільні короткочасні перерви після відносно короткочасної їзди, ніж тривалі перерви після тривалої поїздки. Тому рекомендується робити 10-хвилинну перерву після перших 3 годин руху, а потім через кожні 2 ч. Ці перерви краще використовувати для активного відпочинку. При безперервному керуванні автомобілем більше 5 год необхідний відпочинок тривалістю 30 хв.

Характерним симптомом стомлення є сонливість. Сон за кермом призводить до дорожньо-транспортних пригод з надзвичайно важкими наслідками. Засипання при керуванні автомобілем швидше наступає в нічний час, найчастіше між 24 і 5 годинами ранку. Засипанню сприяє відсутність нормального сну перед нічною поїздкою, наприклад, коли час відправлення в туристичні поїздки призначають на 4-5 годин ранку. У цих умовах водій виїжджає в тривалу поїздку, перервавши нормальний сон, і через 3-4 години руху у нього настає небезпечна сонливість. Виїжджати в тривалу багатогодинну поїздку потрібно тільки після нормального відпочинку і добре виспавшись.

У напруженій праці водія на його психічний стан впливає етика власної поведінки і поведінки інших учасників руху, а також взаємодія водія з пішоходами. Виїжджаючи на лінію, водій із самого початку повинен настроїти себе на доброзичливе ставлення до всього навколишнього: пропустити поспішаючого водія або пішохода, їхати без поспіху і нервозності.

5. Надійність водія

Надійний водій з погляду безпеки руху - це водій, реально сопоставляющий свої можливості і можливості керованого автомобіля у взаємозв'язку зі ситуацією, що складається, обумовленої діями інших учасників руху, дорожніми та погодними умовами.

На основі статистичних даних, імовірність здійснення ДТП, в значній мірі залежить від віку і стажу водія. Найбільший показник небезпеки характерний для водіїв у віці від 18 до 25 років. Це можна пояснити малим досвідом керування автомобілем і переоцінкою своїх професійних можливостей. Помітне збільшення показника небезпеки для ДТП спостерігається у водіїв старше 50 років, більшість яких має значний стаж керування автомобілем, але відрізняється погіршенням ряду функцій, важливих з точки зору безпечного управління автомобілем: гостроти зору, особливо в сутінках; при засліпленні фарами зустрічного транспорту. Середня гострота зору у віці 20 років прийнята за 100%, до 40 років вона знижується до 90%, до 60 - до 74%, до 80 - до 47%.

Дослідження сенсомоторної працездатності водіїв різного віку свідчать про зниження працездатності водіїв у віці 45 років по таким аспектам функціонування, як зорова орієнтація, швидкість реакції, здатність концентрації уваги та огляду в ситуаціях з обмеженим полем зору.

Однак незалежно від віку і ДТЗ правильність і безпеку дій водія обумовлена ??такими факторами: всю Чи необхідну інформацію про ДТС він одержав, чи правильно оцінив її, чи вірні прийняв рішення й чи правильно виконав дії по керуванню автомобілем. Перелічимо чотири основні функції, виконувані водієм у процесі керування автомобілем:

сприйняття ДТС - правильне і своєчасне виявлення значимих з погляду безпеки руху всіх учасників ДТС, об'єктів і подій шляхово-транспортної обстановки;

оцінка ДТС - оцінка значимих з погляду безпеки руху всіх учасників ДТС параметрів шляхово-транспортної обстановки й прогнозування можливих напрямків небезпечного розвитку ДТС;

прийняття рішення - виявлення можливих у даній ДТЗ дій по управлінню транспортним засобом і вибір з найкращого поєднання з точки зору забезпечення безпеки всіх учасників ДТС;

виконання дій - реалізація обраних дій по керуванню транспортним засобом.

При безпомилковому виконанні названих функцій усіма учасниками ДТС дорожньо-транспортна пригода не виникає. Якщо один або декілька учасників ДТС допускають помилки, то виникає небезпека розвитку ДТП, і відбудеться воно чи ні - залежить від успішності дій, початих учасниками ДТС.

Розглянемо типові ДТС, що виникають в умовах звичайної експлуатації легкових автомобілів, і рекомендовані при цьому дії водія.

Коли ззаду в попутному напрямку за вами рухається автомобіль, намагайтеся підтримувати постійну швидкість і частіше дивитися в дзеркало заднього виду. Особливо стежте за тими, що обганяють транспортними засобами, що сигналізують про зміну смуги для підготовки до обгону. Не забувайте подати наступної позаду машині сигнал про свій намір змінити смугу руху, знизити швидкість або зупинитися. Пам'ятайте, що передчасна подача сигналу може ввести в оману водія, що рухається ззаду, подача ж сигналу із запізненням залишає йому занадто мало часу для реакції на ваш маневр.

Уникайте дивитися в дзеркало, якщо за вами слід машину з включеним дальнім світлом. У такому випадку слід зменшити швидкість і дозволити йому обігнати вас.

При наявності транспортних засобів на суміжних смугах руху намагайтеся раніше помітити ознаки їх можливого маневрування.

Існує багато чинників, які можуть змусити транспортний засіб, що рухається в зустрічному напрямку, перетнути осьову лінію й виїхати на смугу вашого руху: погана видимість, відхилення від курсу руху щоб уникнути наїзду на пішохода або велосипедиста, несправності дороги або перешкоди на проїзній її частині, невірне визначення швидкості та положення свого автомобіля на проїзній частині, несправності рульового керування, засипання за кермом, алкогольне сп'яніння і т. д.

При наявності зустрічних транспортних засобів намагайтеся рухатися точно по своїй смузі руху, забезпечуючи максимально можливий бічний інтервал до інших транспортних засобів. Слідкуйте за дорожньою обстановкою й водіями, поведінка яких змушує припустити, що їх транспортний засіб може перетнути осьову лінію або змусити до цього інших (наприклад, присутність на дорозі непевно або повільно рухомих автомобілів). Будьте готові швидко зреагувати на пориви вітру, нерівності дороги й зустрічні транспортні засоби, що перетинають осьову лінію, особливо на підйомах і поворотах, де зустрічний водій може спробувати зробити небезпечний обгін.

У місцях, де можлива зустріч з пішоходами, велосипедистами або тваринами, знизьте швидкість, дотримуйтеся ближче до лівої сторони смуги руху і в разі необхідності будьте готові до швидкого гальмування. Слідкуйте за дорожніми знаками, попереджувальними про появу можливої ??небезпеки.

Практика показала, що ДТП часто відбуваються при виникненні критичних ситуацій, правильний вихід з яких вимагає від водія майстерності, зібраності і готовності в будь-який момент прийняти єдино правильне рішення. Наведемо найбільш характерні критичні шляхово-транспортні ситуації, рекомендовані дії водія в них.

Коли зустрічний транспортний засіб несподівано виїжджає на вашу смугу руху, для уникнення зіткнення або зниження тяжкості та наслідків ДТС можуть найбільш успішними бути маневри ухилення. Маневр ухилення найбільш прийнятний для запобігання та зменшення тяжкості неминучого зіткнення. Щоб уникнути зіткнення із зустрічним транспортним засобом, не залишаючи проїзної частини, швидко знизьте швидкість, подай звуковий сигнал, і помігают світлом фар для попередження зустрічних і наступних позаду транспортних засобів про потенційно небезпечної ситуації. Якщо зустрічне транспортний засіб не може повернутися на свою смугу руху, застосуєте екстрене гальмування, коли простір попереду дозволяє. Якщо місця для екстреної зупинки недостатньо, виберіть на дорозі ділянка для маневру ухилення в праву сторону по ходу руху.

Якщо виникає необхідність покинути проїзну частину, виберіть місце, найбільш зручне для виїзду з проїжджої частини. Якщо неможливо уникнути зіткнення з яким-небудь об'єктом, швидко виберіть порівняно м'який, пружний об'єкт, наприклад, чагарник, дорожній знак (а не жорсткий - типу опор моста, великих дерев або металевих стійок). Знижуючи швидкість екстреним переривчастим або східчастим гальмуванням, направте автомобіль убік узбіччя, аж до з'їзду в кювет, якщо буде недостатньо гальмівного шляху. При цьому стежите, щоб автомобіль не розгорнуло при з'їзді на узбіччя.

Як показує практика, в критичних ситуаціях можливого зіткнення будь з'їзд з дорожнього полотна на узбіччя, навіть із погрозою перекидання автомобіля, є більш кращим з погляду безпеки пасажирів.

Якщо ви змушені несподівано сповільнити рух або зупинитися й виявили, що наступне за вами транспортний засіб не зможе зупинитися так само швидко, прийміть необхідні заходи для того, щоб покинути проїзну частину й пропустити автомобіль, що рухається позаду по тій же смузі руху. Якщо зіткнення неминуче, попередите пасажирів про зіткнення, зніміть ногу з гальмівної педалі і відхиліть тіло вправо так, щоб голова і тіло спиралися на спинку сидіння.

Кращий спосіб уникнути бічного зіткнення - спостерігати за проїжджаючими збоку транспортними засобами при русі в місцях перетинання транспортних потоків.

Якщо ви пізно помітили транспортний засіб, що наближається збоку, і виникла критична ДТС, то можна знизити швидкість і зупинитися або збільшити швидкість, або ухилитися. Уповільнення руху або зупинка, коли це дозволить приближающемуся транспортному засобу проскочити вперед, є найбільш безпечним дією, якого слід дотримуватися всім водіям незалежно від того, хто має перевагу першочергового проїзду.

Якщо автомобіль, що рухається збоку, зненацька з'являється прямо перед вами, єдиний спосіб уникнути зіткнення - відхилитися убік від наближається транспортного засобу. Хоча такий спосіб може і не запобігти зіткненням, він значно пом'якшить удар.

Для правильного і своєчасного виконання маневрів по відхиленню від зіткнення водій повинен придбати деякі спеціальні навички поведінки в критичних ДТС. Зазвичай водії застосовують гальма при першому натяку на небезпеку. Хоча гальма і ефективні в багатьох випадках, однак гальмування може заблокувати колеса і призвести до втрати контролю за рульовим керуванням, роблячи неможливим ухилитися вбік для уникнення зіткнення. Слід виробити в собі навичка придушення інтуїтивного гальмування в ситуаціях, де необхідні маневри ухилення від зіткнення.

Зазначені навички в значній мірі можна відпрацювати на тренажерах, але найбільший ефект досягається шляхом самоаналізу ситуацій у процесі керування автомобілем і критичної об'єктивної оцінки власних дій. Самоаналіз власних дій з подальшою тренуванням відповідних дій на вільній тренувальному майданчику дозволяє водієві інтуїтивно визначати, чи вільний можливий шлях відхилення; чи достатньо відстань, необхідну для проїзду автомобіля; чи можна за межами проїзної частини управляти автомобілем; яка відстань, необхідне для зупинного шляху автомобіля.

Здатність швидко виділяти ці особливості в ДТС свідчить про вищий рівень розвитку навичок професійної майстерності водія.

Размещено на Allbest.ru