Охорона праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут заочного та дистанційного навчання

Кафедра «Екології та безпека життєдіяльності»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: «Охорона праці»

Варіант № 6

Зміст

1. Обов'язки власника, посадових осіб і робітників в галузі охорони праці

2. Промисловий пил, класифікація. Дія на організм людини

3. Загальні та індивідуальні засоби захисту від дії шкідливих небезпечних факторів

4. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин. Категорії приміщень за вибухонебезпечністю

Задача № 1

Задача №2

Акт про нещасний випадок на виробництві

1. Обов'язки власника, посадових осіб і робітників в галузі охорони праці

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі й на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих чинним законодавством.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною здоров'я, для чого створює на підприємстві підрозділи, які традиційно іменуються службою охорони праці. Служба охорони праці створюється на підприємстві виробничої сфери з числом працюючих 50 і більше чоловік. На підприємстві з числом працюючих менш 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з питань охорони здоров'я. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Служба охорони праці виконує такі основні функції:

Опрацьовує ефективну цілісну систему, управління охороною праці від шкідливих впливів, сприяє удосконаленню діяльності в цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи; проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці; складає разом з структурними підрозділами підприємства план комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (підвищення існуючого рівня охорони праці, якщо встановлених норм досягнуто), а також розділ "Охорона праці" в колективному договорі (до речі, цей розділ доцільно іменувати "Охорона здоров'я", оскільки саме питанням створення умов праці, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності працівників він присвячується); проводить для працівників увідний інструктаж з питань охорони праці; організує: забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці; облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій; розробку перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці; бере участь; у розслідуванні нещасних випадків та аварій; у формуванні фонду охорони праці підприємства і розподілі його коштів; у розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства.

Для нормального функціонування системи управління охороною здоров'я власник зобов'язаний розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях. Ці правила повинні відповідати основним вимогам, встановленим державними міжгалузевими і галузевими нормативними актами про охорону праці.

На власникові підприємства також лежить обов'язок здійснення постійного контролю за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту і виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці.

Законодавство про охорону здоров'я передбачає й обов'язки працівників. Згідно зі ст. 10 Основ законодавства України про охорону здоров'я громадяни зобов'язані піклуватися про своє здоров'я. Стосовно трудового законодавства цей обов'язок полягає в тому, що працівники зобов'язані знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержуватися зобов'язань з охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди тощо. Відповідно до ст. 11 Основ законодавства про охорону здоров'я іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають на території України і працюють на підприємствах, в установах і організаціях різних форм власності та господарювання, користуються такими ж правами і несуть такі ж обов'язки в галузі охорони здоров'я, як і громадяни України. На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці, яка діє на основі Типового положення, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 р. №72 (Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №11-12. - С. 611). Комісія складається з представників власника, профспілок, уповноважених трудового колективу, спеціалістів з безпеки, гігієни праці і представників інших служб підприємства. Однак рішення комісії носять рекомендаційний характер, що взагалі знижує ефективність її роботи.

Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони Здоров'я при виконанні трудових обов'язків. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про охорону праці" фінансування охорони праці здійснюється з фондів охорони праці. Такі фонди утворюються на підприємствах, у галузях і на державному рівні відповідно до Положення про державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств (Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №11-12. - С. 676).

Навчання й інструктаж працівників з питань охорони здоров'я під час праці є складовою частиною системи управління охороною праці й проводиться з усіма працівниками в процесі їх трудової діяльності.

Відповідальність за організацію і здійснення навчання та перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві покладається на його керівника (в структурних підрозділах - на їхніх керівників). Контроль за навчанням і періодичністю перевірок знань з питань охорони здоров'я здійснює служба охорони праці.

Інструктажі працівників за характером і часом проведення поділяються на вступний (при прийнятті на роботу); первинний (на робочому місці); повторний (на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою - один раз на 3 місяці, на інших роботах - один раз на 6 місяців, проводиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу); позаплановий (при зміні правил з охорони праці, заміні обладнання або інших чинників, що впливає на безпеку праці); цільовий (при виконанні разових робіт, не пов'язаних з прямими обов'язками зі спеціальності, при ліквідації аварії, стихійного лиха. Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер). Інструктажі завершуються перевіркою знань усним опитуванням за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів роботи. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.

Посадові особи, відповідно до Переліку посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці, затвердженого наказом Держкомітету України по нагляду з охороною праці від 11 жовтня 1993 р. №94 (Кодекс законів України з постатейними матеріалами / / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №11-12. - С. 635), до виконання ними своїх обов'язків, а також періодично, один раз у 3 роки, проходять навчання і перевірку знань з охорони праці, технологічної безпеки і надзвичайних ситуацій на виробництві.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється. При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажу для працівника протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних результатах і повторної перевірки знань, питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чинним законодавством. При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

2. Промисловий пил, класифікація. Дія на організм людини

промисловий пил захист пожежонебезпечний

На людину в процесі її трудової діяльності можуть впливати виробничі фактори. Шкідливі виробничі фактори підрозділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні.

Шкідливими для здоров'я фізичними факторами є: підвищена або знижена температура повітря робочої зони; високі вологість і швидкість руху повітря; підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку й різних випромінювань - теплових, іонізуючих, електромагнітних, інфрачервоних й ін. До шкідливих фізичних факторів ставляться також запиленність і загазованість повітря робочої зони; недостатня освітленість робочих місць, проходів і проїздів; підвищена яскравість світла й пульсація світлового потоку.

Хімічні шкідливі виробничі фактори по характері дії на організм людини підрозділяються на наступні підгрупи: загальтоксичні, дратівні, сенсибілізуючі (що викликають алергійні захворювання), канцерогенні (викливають розвиток пухлин), мутагенні (діючі на статеві клітки організму). У цю групу входять численні пари й гази: пари бензолу й толуолу, окис вуглецю, сірчистий ангідрид, окисли азоту, аерозолі свинцю й ін., токсичні пили, що утворюються, наприклад, при обробці різанням берилію, свинцових бронз і латуней і деяких пластмас зі шкідливими наповнювачами. До цієї групи відносяться агресивні рідини (кислоти, луги), які можуть заподіяти хімічні опіки шкірного покриву при зіткненні з ними.

До біологічних шкідливих виробничих факторів відносяться мікроорганізми (бактерії, віруси й ін.) і макроорганізми (рослини й тварини), вплив яких на працюючим викликає захворювання.

До психофізіологічних шкідливих виробничих факторів відносяться фізичні перевантаження (статичні й динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумова перенапруженість, перенапруженість аналізаторів слуху, зору й ін.).

Рівні впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів нормовані допустимими рівнями, значення яких зазначені у відповідних стандартах системи стандартів безпеки праці й санітарно-гігієнічних правил.

Гранично припустиме значення шкідливого виробничого фактора - це граничне значення величини шкідливого виробничого фактора, вплив якого при щоденній регламентованій тривалості протягом усього виробничого стажу не приводить до зниження працездатності й захворюванню як у період трудової діяльності, так і до захворювання в наступний період життя, а також не робить несприятливого впливу на здоров'я потомства.

Класифікація шкідливих речовин і шляхи їхнього надходження в організм людини

Нераціональне застосування хімічних речовин, синтетичних матеріалів несприятливо впливає на здоров'я працюючих.

Шкідлива речовина (промислова отрута), потрапляючи в організм людини під час її професійної діяльності, викликає патологічні зміни.

Основними джерелами забруднення повітря виробничих приміщень шкідливими речовинами можуть бути сировина, компоненти й готова продукція. Захворювання, що виникають при впливі цих речовин, називають професійними отруєннями.

По ступені впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи небезпеки:

1-й - речовини надзвичайно небезпечні;

2-й - речовини високонебезпечні;

3-й - речовини помірно небезпечні;

4-й - речовини малонебезнечні.

Клас небезпеки шкідливих речовин установлюють залежно від норм і показників, зазначених у таблиці.

Віднесення шкідливої речовини до класу небезпеки роблять по показнику, значення якого відповідає найбільш високому класу небезпеки[i] .

Токсичні речовини надходять в організм людини через дихальні шляхи (інгаляційне проникнення), шлунково-кишковий тракт і шкіру. Ступінь отруєння залежить від їхнього агрегатного стану (газоподібні й пароподібні речовини, рідкі й тверді аерозолі) і від характеру технологічного процесу (нагрівання речовини, здрібнювання й ін.).

Переважна більшість професійних отруєнь пов'язане з інгаляційним проникненням в організм шкідливих речовин, що є найнебезпечнішим, тому що більша усмоктувальна поверхня легеневих альвеол, посилено омиваних кров'ю, обумовлює дуже швидке й майже безперешкодне проникнення отрут до найважливіших життєвих центрів.

Надходження токсичних речовин через шлунково-кишковий тракт у виробничих умовах спостерігається досить рідко. Це буває через порушення правил особистої гігієни, часткового заковтування пар і пилу, що проникають через дихальні шляхи, і недотримання правил техніки безпеки при роботі в хімічних лабораторіях. Слід зазначити, що в цьому випадку отрута попадає в печінку, де перетворюється в менш токсичні сполуки.

Речовини, добре розчинні в жирах, можуть проникати в кров через неушкоджену шкіру. Сильне отруєння викликають речовини, що володіють підвищеною токсичністю, малою летючістю, швидкою розчинністю в крові. До таких речовин можна віднести, наприклад, нітро- і амінопродукти ароматичних вуглеводнів, тетраетилсвинець, метиловий спирт й ін.

Токсичні речовини в організмі розподіляються неоднаково, причому деякі з них здатні до нагромадження в певних тканинах. Тут особливо можна виділити електроліти, багато хто з яких досить швидко зникають із крові й зосереджують в окремих органах. Свинець накопичується в основному в костях, марганець - у печінки, ртуть - у нирках і товстій кишці. Природно, що особливість розподілу отрут може якоюсь мірою відбиватися й на їхній подальшій долі в організмі.

Вступаючи в коло складних і різноманітних життєвих процесів, токсичні речовини піддаються різноманітним перетворенням у ході реакцій окислювання, відновлення й гідролітичного розщеплення. Загальна спрямованість цих перетворень характеризується найбільше часто утворенням менш отрутних сполук, хоча в окремих випадках можуть виходити й більше токсичні продукти (наприклад, формальдегід при окислюванні метилового спирту).

Виділення токсичних речовин з організму нерідко відбувається тим же шляхом, що й надходження. Нереагуючі пари й гази частково або повністю віддаляються через легені. Значна кількість отрут і продукти їхнього перетворення виділяються через нирки. Певну роль для виділення отрут з організму грають шкірні покриви, причому цей процес в основному роблять сальні й потові залози.

Необхідно мати на увазі, що виділення деяких токсичних речовин можливо в складі жіночого молока (свинець, ртуть, алкоголь). Це створює небезпеку отруєння грудних дітей. Тому вагітних жінок і матерів, що годують, варто тимчасово відстороняти від виробничих операцій, що виділяють токсичні речовини.

Токсична дія окремих шкідливих речовин може проявлятися у вигляді вторинних поразок, наприклад, коліти при миш'якових і ртутних отруєннях, стоматити при отруєннях свинцем і ртуттю й т.д.

Небезпека шкідливих речовин для людини багато в чому визначається їхньою хімічною структурою й фізико-хімічними властивостями. Немаловажне значення відносно токсичного впливу має дисперсність проникаючі в організм хімічної речовини, причому, чим вище дисперсність, тим токсичніша речовина.

Умови середовища можуть або підсилювати, або послабляти його дію. Так, при високій температурі повітря небезпека отруєння підвищується; отруєння амідо- і нітросполукою бензолу, наприклад, улітку бувають частіше, ніж узимку. Висока температура впливає й на летючість газу, швидкість випару й т.д. Установлено, що вологість повітря підсилює токсичність деяких отрут (соляна кислота, фтористий водень).

ВПЛИВ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

По характері розвитку й тривалості перебігу розрізняють дві основні форми професійних отруєнь -- гострі й хронічні інтоксикації.

Гостра інтоксикація наступає, як правило, раптово після короткочасного впливу щодо високих концентрацій отрути й виражається більш-менш бурхливими й специфічними клінічними симптомами. У виробничих умовах гострі отруєння найчастіше пов'язані з аваріями, несправністю апаратури або із введенням у технологію нових матеріалів з маловивченою токсичністю.

Хроничні інтоксикації викликані надходженням в організм незначних кількостей отрути й пов'язані з розвитком патологічних явищ тільки за умови тривалого впливу, що іноді визначається декількома роками .

Більшість промислових отрут викликають як гострі, так і хронічні отруєння. Однак деякі токсичні речовини звичайно обумовлюють розвиток переважно другої (хронічної) фази отруєнь (свинець, ртуть, марганець).

Крім специфічних отруєнь токсична дія шкідливих хімічних речовин може сприяти загальному ослабленню організму, зокрема зниженню опірності до інфекційного початку. Наприклад, відома залежність між розвитком грипу, ангіни, пневмонії й наявністю в організмі таких токсичних речовин, як свинець, сірководень, бензол й ін. Отруєння дратівними газами може різко загострити латентний туберкульоз і т.д.

Розвиток отруєння й ступінь впливу отрути залежать від особливостей фізіологічного стану організму. Фізична напруженість, що супроводжує трудову діяльність, неминуче підвищує хвилинний об'єм серця й подиху, викликає певні зрушення в обміні речовин і збільшує потребу в кисні, що стримує розвиток інтоксикації.

Чутливість до отрут у певній мері залежить від статі й віку працюючих. Установлено, що деякі фізіологічні стани в жінок можуть підвищувати чутливість їхнього організму до впливу ряду отрут (бензол, свинець, ртуть). Безперечна погана опірність жіночої шкіри до впливу дратівних речовин, а також більша проникність у шкіру жиророзчиних токсичних сполук. Що стосується підлітків, те їхній організм, що формується, має менший опір до впливу майже всіх шкідливих факторів виробничого середовища, у тому числі й промислових отрутах.

3. Загальні та індивідуальні засоби захисту від дії шкідливих небезпечних факторів

Відрізняють небезпечні виробничі фактори від шкідливих таким чином: якщо небезпечні викликають безпосередньо негативні наслідки (наприклад, різні машини, механізми), то шкідливі поступово призводять до професійних захворювань (наприклад, хімічні речовини, канцерогени). Всі чинники можна підрозділити на 4 розділи:

Фізичні (пил, шум, вібрація...)

Хімічні (радій, ртуть, свинець...)

Біологічні (мікроби, суперечки, мікроорганізми...)

Психофізіологічні (нервові перевантаження, стреси, стомлення...)

ШУМ відноситься до шкідливих факторів виробництва; як і ЗВУК, виникає при механічних коливаннях в твердих, рідких і газоподібних середовищах.

Об'єктивно дії шуму проявляються у вигляді підвищення кров'яного тиску, прискореного пульсу і дихання, зниження слуху, послаблення уваги, деякі порушення координації руху, зниження працездатності. Суб'єктивно дії шуму можуть виражатися у вигляді головного болю, запаморочення, безсоння, загальної слабкості. Комплекс змін, які виникають в організмі під впливом шуму, останнім часом розглядається медиками як "шумова хворобу".

Як захист від шуму і звуку слід застосовувати нормування (на мій погляд, "стелі" гучності можуть бути занижені); деякі технічні тонкощі, звукоізоляцію, звукопоглинання, спеціальні глушники аеродинамічного шуму, засоби індивідуального захисту (навушники, беруши, протишумові каски, спеціальна протишумові одяг).

ХІМІЧНІ РЕЧОВИНИ діляться на тверді отрути (Pb свинець, миш'як Sn, деякі види фарб) і рідкі та газоподібні отрути (оксид вуглецю, бензин, бензол, сірководень, ацетилен, спирти, ефір і ін.) За характером токсичності їх можна поділити на 1) їдкі (сірчана кислота HCl, соляна кислота H SO, оксид хрому CrO та ін); 2) діють на органи дихання (двоокис сірки SO, кремнієвий оксид SiO, аміак NH тощо); 3) що діють на кров (CO, миш'яковистий водень та ін); 4) діють на нервову систему (спирти, ефір, вуглеводні...) ГОСТ 12. 1. 007-76 встановлює 4 класу небезпеки:

надзвичайно небезпечні (гранично допустима концентрація ПДК <0. 1мг/кубіч. м.)

високонебезпечні (0. 1 <ГДК <1. 0мг/кубіч. м.)

помірно небезпечний (1. 0 <ГДК <10. 0мг/кубіч. м.)

малонебезпечних (ГДК> 10. 0мг/кубіч. м.)

Всі ці речовини отруюють місцеву середу на виробництві; так, наприклад, підвищується канцерогенний вплив, а газоподібні речовини можуть призвести до летального результату робітників (метиловий спирт - до сліпоти). Контроль за концентрацією шкідливих речовин здійснюється санепідемстанціями, а також за допомогою експресних і автоматичних методів (всілякі газоаналізатори, хромотографи та інші сучасні прилади). Зниження впливу отруйних речовин можна домогтися при максимальній механізації та автоматизації виробництва, модернізації технічного обладнання, ефектною вентиляції (як місцевої, так і загальнообмінної). Що стосується безпосередньо робітників, то серед них повинні проводитися часті медогляди, вони повинні бути забезпечені чистими столовими та душовими, необхідна також видача та своєчасна очистка сучасної спецодягу; не варто забувати і про дегазації приміщень. У конкретних випадках потрібно видавати трудящим спецперчаткі, маски, захисні щитки, окуляри, іноді протигази, іноді що попереджають захворювання мазі.

ПИЛ - дрібні тверді частинки, здатні деякий час перебувати в повітрі у зваженому стані. Утворюється під час риття комунікаційних ліній, монтажі будівель, оздоблювальних роботах, очищення поверхонь та ін Пил характеризується хімічним складом, розміром і формою частинок, їх щільність, електричними, магнітними та іншими властивостями. Ступеня подрібнення пилу називається її дисперсністю. Дисперсний склад може бути представлений у вигляді таблиць, математичних виразів або графіків. Одна з основних характеристичних величин пилу - швидкість вітання частинок, тобто швидкість їх осадження під дією сили тяжіння в невозмущенном повітрі.

Залежно від складу пилу змінюється її шкідливість; наприклад, найбільш шкідливим для людини вважається діоксид кремнію SiO, який викликає таке захворювання, як силікоз. За хімічним складом же пил поділяється на органічну (деревна, бавовняний...), Неорганічну (цементна, карбідним...) І змішану. ГДК коливається від 1 до 10 мг/кубіч. м.

Виявимо способи захисту від пилу на виробництві. Це знову-таки максимальна механізація, модернізація та автоматизація виробничих процесів; застосування герметичного обладнання для транспортування пилять матеріалів; використання зволожених сипучих матеріалів; застосування ефективних аспіраційних установок, що дозволить видаляти відходи та пил; ретельна і систематична пилеуборка приміщень за допомогою сучасних засобів; застосування в Як засоби індивідуального захисту респіраторів, окулярів, протівопильной спецодягу.

Очищення повітря пропонується здійснювати за допомогою всіляких пиловловлювачів, очисників повітря, фільтрів, пилеосадітельних камер, відцентрових пилеотделітелей - циклонів.

ВИПРОМІНЮВАННЯ є, найбільш небезпечним і шкідливим фактором виробництва в наш вік-вік стрімкого розвитку цивілізації з використанням атомної енергії. Саме іонізуюче випромінювання становить найбільшу небезпеку для людини, що викликає такі страшні захворювання, як рак (лейкемія зокрема) і променева хвороба. Взагалі випромінювання поділяються на радіоактивне (іонізуюче), гамма-і рентгенівське, бета-випромінювання, нейтронне, електромагнітне та лазерне. Найбільш небезпечними є радіоактивне, гамма-і рентгенівське (рентген тому не можна робити частіше одного разу на рік). Дози опромінення нормуються ГОСТом в Беррі; існує декілька таблиць, що стосуються правил дорожнього руху - гранично допустимої дози - з урахуванням категорій населення, ділянок тіла, територій та приміщень.

Захист від випромінювання повинна бути перш за все грунтується на сверхсуперсовременной захисному одязі і робочих аксесуарах, і це основна, на мій погляд, завдання ООН, ВООЗ та інших міжнародних організацій. У наш час, коли широко використовується радіоактивна сировина і всілякі види випромінювань, необхідно максимально захистити населення земної кулі від глобальних і локальних проблем, тому як персонал, зайнятий в роботі, пов'язаній з випромінюванням, повинен бути гранично висококваліфікованим і захищеним від небезпечних впливів, так і АЕС, реактори, ВВЛЕП повинні мати найвищу ступінь захисту. До способів можна віднести екранування, захист часом і відстанню. Але це, на жаль, малоефективні методи, і майбутня захист людства від радіації остаточно не вирішена Залишається сподіватися, що вчені та науково-технічний прогрес придумають що-небудь більш ефектне і нам вдасться втілити їх задуми в життя. Поки ж як захист ми застосовуємо йодну профілактику в критичних випадках, але і це далеко не самий ефективний метод. . .

ВИРОБНИЧЕ ОСВІТЛЕННЯ теж є виробничим фактором, що характеризується такими показниками, як світловий потік (визначається потужністю променистої енергії), освітленість, яскравість, сила світла. Небезпечно тим, що при пере-або недозіровке певної кількості люкс, ват, кандел можливо зіпсувати, а то й втратити зір. Тому не варто відносити цей фактор до розряду малозначних, тим більше, що в нашій країні практично ніколи не було грамотного і безпечного виробничого освітлення. Чого варті перепади напруги, недоліки енергії, відсутність її автономних (резервних) джерел!

Основні вимоги до виробничого освітлення, це відповідність освітленості характеру зорової роботи (тобто відповідне збільшення освітленості робочих поверхонь), досить рівномірний розподіл яскравості (для того, щоб очам не доводилося переадаптіроваться), відсутність різких тіней на робочій поверхні (зменшує стомлення зору) , відсутність блесткості (сліпучого дії світла), сталість освітленості в часі, забезпечення електро-, вибухо-і пожежної безпеки. Ці вимоги можуть бути дотримані при правильному виборі типу і системи виробничого освітлення, які поділяються на природне (денне світло), штучне (електричні джерела), змішане (природне доповнює штучне, що є найбільш економічним і розумним), загальна (вся територія; рівномірно) , комбіноване (локально, відокремлені робочі поверхні), аварійне (у разі недопущення перерв у роботі), евакуаційне (у місцях евакуації і підвищеного травматизму).

Вибір джерела світла залежить від освітлюваного предмета або території. Розрізняють два види джерел світла: теплове (лампи розжарювання і галогенні лампи розжарювання) і люмінесцентне (всім відомі довгі трубчасті газорозрядні лампи). Освітлювальні прилади можна поділити в цілому на світильники та прожектори; важлива їх характеристика - блесткость.

Вібрація, тобто коливальний рух, викликане машинами для приготування, розподілу та ущільнення бетонної суміші, бетонозмішувачі, дозаторні установками, компресорами, будівельними машинами. . . Як правило, шум є наслідком вібрації, і обидва чинники призводять до зниження продуктивності праці, віброболезні, погіршення самопочуття. З ручних вібруючих приладів можна привести в приклад відбійний молоток, дриль, брандспойт. Вони впливають на руки людини (локальне вплив). Є ще загальні вібрації, що викликають струс всього організму. Рішення проблеми мені бачиться тільки в автоматизації, в заміні технологічних процесів на невібраціонние. Звичайно, є ще віброізоляція, віброгасіння, вібропоглощеніе і деякі індивідуальні засоби захисту, але, на мою думку, майбутнє за модернізованими автоматизованими технологіями.

БІОЛОГІЧНІ фактори виробництва, такі як мікроби, суперечки, всілякі мікроорганізми - а найбільш часто з ними стикаються медики, в тому числі експериментатори і вчені, біологи, деякі надзвичайні служби (наприклад, СЕС),-ми переконуємося в незаперечному шкідливому, а часом і небезпечному їх вплив на організм людини. Особливу небезпеку викликають епідемії, внаслідок яких небезпеки піддається все населення. Запобігти біду можливо за допомогою спеціальних профілактичних засобів (вітаміни і т. д.), використовуючи відстань, ну і, звичайно, ефективну спецодяг, взуття, маски, рукавички та ін Також слід за сприяння засобів масової інформації (телебачення, преса... ) просвіщати населення щодо небезпеки та особистої гігієни, щоб уникнути цієї небезпеки. Чи не заважає розробити спеціальні антибіотики, які підвищували б імунітет людини при зіткненні з мікроорганізмами і всілякими бактеріями.

Психофізіологічних факторів виробництва виникають внаслідок напруженою, часом навіть сверхнапряженной діяльності людини, при великій відповідальності і насиченості технікою і людьми. Приклад професій працівники і обслуга АЕС (постійне перебування в середовищі небезпечного фактора!), Диспетчер, льотчик-випробувач, водій-дальнобійник (особливо перевозить вибухонебезпечну продукцію, радіоактивні відходи та ін.) Як же боротися з нервовими перевантаженнями, стомлення, стресами, Найбільш ефективні методи, це зниження робочих годин (наслідок-збільшення кадрів), можлива автоматизація виробництва, забезпечення заспокійливої дозвілля (відповідний сервіс, робочі об'єднання, для нужденних - наявність психолога і невропатолога при підприємстві).

4. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин. Категорії приміщень за вибухонебезпечністю

Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин

Майже у всіх виробництвах застосовуються речовини, здатнізайматися і горіти, а в деяких випадках - утворювати з повітрямвибухонебезпечні суміші.

Горіння - бистропротікаюча реакція окислення, що супроводжується виділенням тепла і (звичайно) світла.

Хімічна реакція горіння завжди є складною і складається з рядуелементарних хімічних перетворень. Хімічне перетворення при горінніпротікає одночасно з фізичними процесами: переносом тепла і маси.

Тому швидкість горіння завжди визначається як умовами теплоти-массопередачі, так і швидкістю протікання хімічних перетворень. Для виникнення горіння необхідна наявність: горючої речовини,окислювача і імпульсу. Імпульсом може бути: відкритий вогонь, іскра (електрична, статична чи від удару металевих предметів, блискавка,нагрів речовини вище температури його самозаймання та ін.)

Горючі речовини бувають у трьох агрегатних станах: твердому, рідкому тагазоподібному (можливо і 4-е стан речовини - плазма). При горінні твердих матеріалів горючою речовиною і повітря не перемішані,мають поверхню розділу, і горіння протікає в так званомудифузійному режимі, тобто швидкість реакції визначається швидкістю підвода (відведення) продуктів реакції (лімітуючим стадія - дифузія).

Якщо молекули кисню добре перемішані з горючою речовиною - горіннявизначається кінетикою хімічної реакції (обмін електронами), а режим - кінетичним. Горіння такої суміші може відбуватися у вигляді вибуху.

Причинами вибухів і пожеж можуть бути не тільки халатне і недбалеповодження з відкритим вогнем, але і помилки в проектуванні, порушеннятехнологічного процесу, несправність, перевантаження або неправильнебудову електричних мереж, виробничого обладнання, розрядистатичної електрики, несправність установок і систем.

Класифікація приміщень і будівель за ступенем вибухопожежонебезпекою

Відповідно до загальносоюзних норм технологічного проектування всі виробничі будівлі й приміщення з вибухопожежної небезпеки поділяються на категорії А, Б, В1 - В4, Г і Д

А - вибухопожежонебезпечні. Та категорія, в якій здійснюються технологічні процеси, пов'язані з виділенням горючих газів, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 ° С в такої кількості, що можуть утворити парогазоповітряні вибухонебезпечні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Речовини та матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск у приміщенні перевищує 5 кПа.

Б - приміщення, де здійснюються технологічні процеси з використанням ЛЗР з температурою спалаху понад 28 С, (здатні утворювати вибухонебезпечні і пожежонебезпечні суміші під час займання яких утворюється надлишковий розрахунковий тиск вибуху понад 5 кПа. tВСП> 28 (С; Р - понад 5 кПа.

В1-В4 - приміщення та будівлі, де обертаються технологічні процеси з використанням горючих і важко горючих рідин, твердих горючих речовин, які при взаємодії один з одним або киснем повітря здатні тільки горіти. За умови, що ці речовини не відносяться ні до А, ні до Б. Ця категорія - пожежонебезпечна.

Г - приміщення та будівлі, де обертаються технологічні процеси з використанням не горючих речовин і матеріалів в гарячому, розпеченому або в розплавленому стані.

Д - приміщення та будівлі, де обертаються технологічні процеси з використанням твердих негорючих речовин і матеріалів в холодному стані.

Задача № 1

Розрахувати коефіцієнт частоти (Кч), тяжкості (Кт) та втрат (Кв) в наслідок випадків травмування робітників у кількості (Н=1) на підприємстві, яке нараховує (N=20) працівників. Через травми підприємство зазнало загальних втрат робочих днів (Д =10) протягом періоду (Т= 12) місяців;

Розв'язок.

1.Визначаємо коефіцієнт частоти Кч несщасних випадків у розрахунку на кожну тисячу працюючих:

Кч = 1000Н х 12 = ч1000 1 х 12 = 50

N х Т20 х 12

2. Визначаємо коефіцієнт тяжкості Кт нещасних випадків:

Кт = Dт = 10 = 10

Н 1

3.Визначаємо коефіцієнт втрат Кв:

Кв = Кч х Кт = 50 х 10 = 500

Задача № 2

Розрахувати економічний ефект за рахунок скорочення чисельності працівників у шкідливих умовах праці при відміні додаткової відпустки.

Вихідні дані: середня заробітна плата, грн. ( Зс = 2200 ); скорочення чисельності працівників, зайнятих у шкідливих умовах, чол. ( Nд = 4 ) додаткова відпустка за роботу в шкідливих умовах праці, днів ( Дд = 12 ) тривалість відпустки в умовах праці, приведених до вимог санітарно- гігієнічних норм ( Дс = 18 ).

Розрахунок економічного ефекту:

Е = Зс х N х (Дс х Дд ) = 2200 х 4 х (18 - 12) = 52800грн

Размещено на Allbest.ru