Методи і прийоми проведення виховної роботи з небезпеки тютюнопаління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Криворізький педагогічний інститут

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

кафедра фізіології та валеології

Реферат на тему

Методи і прийоми проведення виховної роботи з небезпеки тютюнопаління

студентки IV курсу

гр. БП-09-1

Красько М.В.

Кривий Ріг

2012

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ВИХОВАННЯ

У справі виховання людини важливо концентрувати увагу не лише на питаннях досягнення мети, розв'язання завдань виховання, його змісту, принципів, тобто, що робити, а й на тому (і це особливо важливо!) як це робити. К.Д. Ушинський неодноразово підкреслював, що методи виховання -- це інструменти конкретної діяльності педагога.

У педагогічній літературі подаються різні підходи до з'ясування дефініції "метод виховання". Український педагогічний словник так трактує це поняття: "Методи виховання -- це сукупність загальних способів розв'язання виховних завдань і здійснення виховних взаємодій, способів взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованих на досягнення цілей виховання; сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, які використовуються в процесі формування особистісних якостей учнів для розвитку їхньої свідомості, мотиваційної сфери й потреб, для вироблення навичок і звичок поведінки й діяльності, а також їх корекції і вдосконалення".

Інші автори ототожнюють методи виховання з шляхами виховної діяльності. С.Г. Карпенчук вважає, що поняття "методи виховання" і "форми виховання" дуже близькі між собою. Вона стверджує: "Методи -- це оптимальні підходи до ефективного розв'язання тих виховних завдань, які визначаються метою виховання"3.

Методи виховання (грец. methodos -- спосіб, шлях) -- способи впливу вихователя на свідомість, волю та поведінку вихованця з метою формування у нього стійких переконань і певних норм поведінки.

Методи виховання тісно пов'язані з прийомами виховання. Останні є складовими тих чи інших методів і визначають шляхи реалізації вимог конкретного методу виховання.

Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності педагога. Але для дієвості, ефективності їх застосування необхідно використовувати певні засоби -- надбання матеріальної і духовної культури (художня і наукова література, радіо, телебачення, кіно, предмети образотворчого мистецтва, архітектури та ін.), форми та види виховної роботи (бесіди, збори, ігри, спортивна діяльність, гурткова робота, конференції та ін.), які використовуються у процесі дії того чи іншого методу.

Важливе місце в системі засобів виховання, які підвищують дієвість методів виховання, посідають природа, праця, національні духовні здобутки (колискові пісні, казки, легенди, обряди, звичаї та ін.)

Методи, прийоми і засоби виховання перебувають у діалектичному зв'язку і створюють систему впливу на вихованця. А їхня внутрішня змістова сутність і використання зумовлюються метою і завданнями виховання.

Традиційно методи виховання класифікують відповідно до їх функціональної спрямованості і виділяють такі групи методів:

* формування свідомості та переконань;

* організації діяльності та формування поведінки;

* стимулювання та коригування поведінки і діяльності особистості.

Розглянемо сутність і технологію застосування методів виховання, які спрямовані на формування свідомості та переконань вихованців.

У демократичному суспільстві, де взаємини між людьми ґрунтуються передусім на гуманістичних засадах, діяльність особистості може бути ефективною і повноцінною, якщо вона спирається на свідомість і переконання. Тому група методів, спрямована на формування свідомості та переконань, є визначальною. До неї належать: приклад, переконування, вимога.

У діяльності вихователя переконування є основним інструментом впливу на особистість вихованця. Переконування -- це метод виховання, що передбачає умисний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і почуття вихованців з метою формування у них стійких переконань, певних норм поведінки.

Поняття "переконання" і "переконування" не тотожні. Переконання є філософською категорією і визначається як інтелектуально-емоційне ставлення суб'єкта до будь-якого знання як до істинного (або неістинного) через єдність доведення та віри. Переконування -- педагогічна категорія, дія, яка е інструментом впливу на особистість.

Говорячи про метод переконування, варто зважати на те, що основним засобом реалізації його вимог є слово вихователя.

Переконування, як метод виховання, реалізується через низку прийомів. Загалом вимоги методу переконування реалізуються шляхом використання системи таких прийомів: пояснення, розкриття можливих наслідків діяльності (бездіяльності), бесіда, звернення до почуттів совісті та честі, диспут, умовляння, застереження.

Пояснення передбачає розкриття сутності норм і правил поведінки з метою регулювання і коригування діяльності особистості. Людина (дитина), потрапляючи в нову соціальну ситуацію, ще незнайома з новими для неї правилами і нормами поведінки. Вона стикається зі значними утрудненнями соціально-психологічного характеру. І тут потрібна конкретна допомога педагога-вихователя. Наприклад, дитина починає навчатися в першому класі. Вчитель повинен пояснити їй особливості поведінки в широкому аспекті повсякденної діяльності: як одягатися, збиратися до школи; що приносити з собою і чого не варто; як сидіти за партою; як звертатися до вчителя; коли можна (і треба) звернутися за дозволом, щоб вийти з класу і багато іншого. Молода людина вступила до професійного навчального закладу. Тут діють свої норми поведінки, які визначені правилами внутрішнього розпорядку закладу. Необхідне ознайомлення з ними, роз'яснення.

У роботі з дорослими людьми також не можна нехтувати таким прийомом, як пояснення, щоб забезпечити умови для формування свідомої поведінки. Наприклад, випускник економічного факультету розпочинає свою професійну діяльність у банку. Окрім загальних принципів професійної етики банківського працівника, з якими молодий фахівець ознайомився під час навчання у вищому навчальному закладі, в конкретній установі діють свої правила та норми поведінки. Тому допомога керівника цієї установи в формі роз'яснення є необхідною для молодого колеги.

Особливості соціально-психічного розвитку дітей молодшого і середнього віку (а інколи і старшого) характеризуються недостатнім рівнем сформованості здатності до самооцінки, аналізу можливих результатів власних дій чи бездіяльності. Тому в системі використання методу переконування вихователь може вдатися до прийому розкриття наслідків дій у конкретній ситуації з метою попередження негативних дій. При цьому для переконливості варто вдаватися до яскравих прикладів. Наприклад, підліток під час екскурсії в зоопарк всупереч забороні переліз через бар'єр до клітки тигра, який відкусив обидві руки хлопчика. Або: на військових полігонах інколи залишаються вибухонебезпечні предмети. Діти їх підбирають і це призводить до трагічних наслідків. Вихователі (батьки, вчителі), формуючи у дітей переконання свідомої поведінки, мають розкривати можливі результати помилкових дій з такими предметами.

В останні десятиріччя спостерігається зростаючий потяг значної частини молоді до паління, вживання алкоголю і наркотичних речовин, азартних ігор. Тут потрібна наполеглива робота з дітьми та молодими людьми, щоб уберегти їх від цієї небезпечної спокуси. Ефективним може бути прийом розкриття через телебачення наслідків дій людей, які потрапили в залежність від наркотичних речовий. Прикладом може слугувати телевізійний кліп, у якому схематично показано еволюцію розвитку людини від мавпи до homo sapiens, а далі молода людина "зустрічається" зі шприцем з наркотиком, "спотикається" об нього, а далі відбувається його деградація, падіння нижче рівня тварини. В окремих випадках людину треба "злякати", впливати на неї розкриттям картини особистої трагедії через потрапляння в наркотичний морок: документальні кадри фізичної і соціально-психічної деградації молодих людей і їхні діти, народжені з фізичними та психічними вадами. Або, документальна розповідь про талановитого інженера-конструктора, показ результатів його праці (технічних пристроїв, унікальних виробів та ін.), гарна сім'я (вродлива дружина, 16-річний син-розумник), але інженер, чоловік, батько у сорок років помирає від раку легень. Перед смертю він згадує свій життєвий шлях і відзначає на ньому негативні віхи: в 10 років під впливом старших хлопців пристрастився до цигарок. І так 30 років -- у полоні цього своєрідного наркотичного зілля.

Вдаючись до прийому розкриття наслідків дій, не варто застосовувати підходи так званої "охоронної педагогіки": нічого не роби, щоб раптом чогось не трапилося. Треба залучати вихованців до різних видів діяльності, розкривати наслідки можливих помилок, створюючи цим належні умови для формування соціальної зрілості особистості.

Певне місце в системі виховання і, зокрема, формування переконань особистості посідає прийом бесіди, який передбачає створення умов для усвідомлення особистістю сутності тих чи інших правил, норм поведінки. Бесіда -- багатоаспектне поняття. Вона може виступати як метод педагогічних досліджень, або метод навчання, що належить до групи словесних. У системі виховання бесіду можна віднести до форми виховної роботи. А як прийом вона допомагає з'ясувати, як вихованець розуміє сутність певних правил і норм поведінки, наскільки в нього сформувалися звички щодо їх дотримання. Бесіда у системі виховання з погляду прийому -- це доволі тонкий інструмент. Його варто використовувати в індивідуальному порядку з урахуванням особливостей конкретної особистості. Педагог торкається душі дитини. Тут потрібно дотримуватися тактовності, толерантності.

Формуючи поведінку вихованців на засадах свідомості, в окремих випадках доречно вдаватися до прийому умовляння. Умовляння спрямоване на попередження навмисних негативних дій вихованця з метою їх завчасного гальмування, з врахуванням індивідуальних особливостей його соціально-психічного розвитку. Наприклад, класний керівник, знаючи індивідуальні особливості вихованця, схильність його до недбайливого виконання обов'язків чергового у класі в разі відсутності прямого контролю з боку педагога, завчасно нагадує учневі: "Сергію, ти сьогодні черговий, а тому подбай про ретельне прибирання класної кімнати. Не допусти тієї помилки, яка зашкодила тобі добре викопати обов'язки чергового минулого тижня". І ще один приклад.

У системі виховної роботи з учнями старшого шкільного віку необхідно формувати переконання щодо складних моральних категорій. Оскільки вихованці цього віку мають значний соціальний досвід, певною мірою сформовану здатність до самооцінки власних дій, слід вдатися до такого прийому формування свідомості і переконань, як диспут. Він може бути і самостійним методом, і навіть своєрідною формою виховної роботи. Диспут -- це прийом формування переконань і свідомої поведінки шляхом дискусії, суперечки у процесі вербального спілкування з групою вихованців. У ході дискусії перевіряються власні погляди на ті чи інші явища, відбувається утвердження чи не утвердження цих поглядів у порівнянні з думками співрозмовників. У цьому процесі формується така важлива риса людини, як толерантність. На диспут виносяться проблеми морально-етичного порядку, які не можуть бути обмежені однозначними відповідями, трактуваннями. Наприклад: "У чому сенс життя людини?", "А якщо це кохання?", "Щастя людини. У чому воно?", "Чи справді все в житті можна купити?", "Дружба і кохання: який зв'язок між цими поняттями?", "Праця -- джерело щастя. Чи справді це так?" та ін. Нижче ми розглянемо технологію підготовки та проведення юнацького диспуту.

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ПРОВЕДЕННЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ З НЕБЕЗПЕКИ ТЮТЮНОПАЛІННЯ

Куріння є одним з шкідливих і поширених звичок серед молоді. Крім завдання непоправної шкоди здоров'ю курців та їх оточенню, ця звичка перешкоджає формуванню у дітей, підлітків, юнаків та дівчат, адекватних віком поведінкових установок на здоровий спосіб життя, уповільнює особистісний та моральний зростання.

На жаль, у свідомості молодих людей куріння не вважається девіацією (відхиленням від загальноприйнятої норми поведінки). Суспільна мораль у нашій країні терпима до куріння. У той же час в цілому ряді країн куріння визнається однією з форм девіантної поведінки. Курців ототожнюють з наркоманами, невротиками, забруднювачами повітря, винуватцями пожеж і т. п.

Руйнівна сила куріння змусила психологів і педагогів шукати відповіді на питання: чому люди курять і як їм допомогти позбавитися від цієї звички, наскільки ефективні програми по боротьбі з курінням?

Сьогодні допомогу курцям включає наступне: попередження офіційної служби охорони здоров'я, поради лікарів, лікування, когнітивну терапію, створення груп підтримки. На жаль, все це дає лише тимчасовий ефект і лише 1/5 частина людей кидають палити після вжитих заходів, більшість ж відновлюють звичку.

Найбільший ефект дають програми по корекції поведінки, що призводить до куріння.

В даний час боротьба з курінням набула міжнародного характеру. Регулярно відбуваються конференції, присвячені проблемам здоров'я та куріння.

Серед заходів організаційного характеру, спрямованих на боротьбу з курінням, слід зазначити наступні:

- Заборона реклами тютюнових виробів;

- Попереджувальні написи на упаковці пачки сигарет з зазначенням кількості шкідливих компонентів тютюну й тютюнового диму;

- Заборона продавати тютюнові вироби неповнолітнім;

- Заборона куріння у громадських місцях і на робочому місці;

- Роз'яснення шкоди куріння;

- Скорочення посівних площ, зайнятих тютюном.

Однак недоліком сучасних методів боротьби з курінням, і в першу чергу антинікотинової пропаганди, є те, що вона майже виключно зводиться лише до роз'яснення шкоди паління для здоров'я.

Без добре поставленого антинікотинового виховання підростаючого покоління проблема ця вирішена бути не може.

Антинікотинової виховання повинно починатися з самого раннього віку. У дитини має бути вироблено різко негативне ставлення до куріння і до кращим. У приміщенні, де накурено, слід звертати увагу навіть маленької дитини на неприємний запах, на те, що дихати тут важко і неприємно. Слід вчити його цінувати свіже повітря і виявляти ознаки відрази при вигляді тютюнових виробів, завдяки яким люди чистого, свіжого повітря втрачають.

Подібною «пропаганди» не слід припиняти і надалі, але на додаток до неї в спілкуванні з однолітками потрібно підкреслювати негативні якості людей, що палять, роз'яснюючи, що палять - це не стільки «особливо дорослі», «самостійні», «мужні» люди, скільки раби дуже шкідливої ??звички, від якої вони самі з радістю б позбавилися, якби мали достатньо для цього волі і самовладання. Слід також роз'яснювати, що первісна токсична реакція на нікотин так само, як і на алкоголь, ознака не слабкості або неповноцінності людини, а, навпаки, свідчення його здоров'я. Відсутність же такої реакції у курців свідчить не про їхню силу і здоров'я, а просто про далеко зайшов отруєння організму тютюновим отрутою, на який організм зовні вже охоронної реакцією не відповідає внаслідок ослаблення захисних механізмів. Слід навіювати, що палять «зірки», артисти і т. д. - такі ж жертви згубної пристрасті, як і всі інші рядові курці, і що вони теж охоче позбулися б від куріння, але, мабуть, не можуть.

Одноліткам слід вселяти, що необдумане наслідування діям інших людей - ознака несамостійності людини, справжнє прояв недостатньої його дорослості. І якщо підліток відмовляється від пропозиції іншого, то цим він виявляє не свою боязнь чогось, а здатність прийняти самостійне рішення, визначати власну лінію поведінки - якості, дуже цінного в будь-якому віці. На додаток до цього одноліткам слід роз'яснювати шкоду куріння, причому не тільки подальший шкода для здоров'я, але і конкретний шкоду в будь-якій ситуації зараз.

Хлопцям і підліткам слід нагадувати і про велику шкоду куріння для результатів у спорті. Курять, будь то дівчина чи хлопець, не можуть розраховувати на великі успіхи. Нікотин знижує силу і гостроту м'язового почуття, координацію рухів, швидкість і особливо витривалість. Тому від куріння сильно страждають спортсмени, які займаються плаванням, боксом, бігом, легкою атлетикою, ковзанами, лижами, футболом, хокеєм.

Отже, з огляду загальних методів і прийомів виховної роботи до прийомів проведення виховної роботи з небезпеки тютюнопаління можна віднести ті ж самі. Це в першу чергу антинікотинова пропаганда серед населення; проводити різні бесіди, збори, конференції; в школах показувати фільми, проводити різноманітні заняття і тренінги, пояснювати шкоду паління, вдаючись до прийому розкриття наслідків паління; в окремих випадках доречно вдаватися до прийому умовляння та ін.

ЗАНЯТТЯ З ЕЛЕМЕНТАМИ СПТ «ЧИ ЗНАЄШ ТИ ПРО ВПЛИВ ТЮТЮНОВОГО ДИМУ?»

виховання педагог куріння тютюн

Мета: виявлення ступеня шкідливого впливу тютюну на організм людини; формування здорового способу життя.

Хід проведення

I. Організаційний момент.

II. Повідомлення теми заняття.

1. Вправа «Очікування» (Відповіді учнів, що вони очікують від заняття)

2. Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми зачепимо один із головних аспектів безпеки життя людини. Йдеться про проблему куріння.

3. Вправа «Асоціативний кущ».

Ваші асоціації до слова «цигарка».

4. Об'єднання у групи «Паління - шкідливо чи модно?» (4 групи)

Робота у групі. Завдання: довести шкідливість паління чи навпаки.

5. Довідкове бюро.

Тютюн родом з Америки. І хоча на старовинних китайських вазах трапляються малюнки із зображенням курців, проте до відкриття Колумбом тютюну в Старому Світі його не знали. Історія прилучення європейців до паління почалася так: 12 жовтня 1492 року матрос Родріго Бріана, що перебував на кораблі «Шкета» флотилії Христофора Колумба вигукнув: «Попереду земля!». Прогримів гарматний залп, матроси згорнули вітрила,і кораблі повільно рухалися до невідомої землі. Колумб вважав, що перед ним - східний берег казкової Індії. Місцеві жителі називали свою землю, що виявилася остовом, Гуана-хані, Колумб дав їй нове ім'я - Сан-Сальвадор. Ця назва залишилась відтоді за одним із Багамських островів.

Серед подарунків,що їх принесли мешканці острова Колумбові, було сушене листя рослини «петум». Це згорнуте в трубочки листя вони курили.

У пошуках золота Колумб поплив далі на південь і 28 жовтня 1492 року зійшов на берег Куби. Мешканці зустріли прибулих із «сигарою». Дим цієї трави, за образним висловом Колумба, вони «пили». Під час куріння «кожен три - чотири рази затягувався, випускаючи дим через ніздрі».

25 грудня 1498 року корабель «Санта Марія» зазнав аварії. Людей, цінний вантаж і гармати пощастило врятувати,але найменш уцілілий корабель «Нінья» («Дитинка») не міг умістити (третій корабель «Пінта»,яким керував Мартін Пінсон ,покинув Колумба). На побудованому із уламків «Санта Марія» форті «Навідад», що означає «Різдво»,влаштувались іспанці. Колумб із частиною екіпажу відплив до Європи,залишивши ченця Фра Романе Лано як свого заступника. Залишені матроси були першими європейцями, які навчилися курити від острів'ян. Таку притягальну силу мав тютюн. І рослина почала свій переможний хід країнами і континентами.

Після другого плавання Колумба (1493-1496) насіння тютюну завезли до Іспанії, потім воно потрапило до сусідніх країн,а в період великих географічних відкриттів морськими та караванними шляхами його завезли практично в усі куточки земної кулі.

Наприкінці 16 ст. куріння проникло до Іспанії, Португалії, Франції, Англії, Голландії. Тридцятилітня війна сприяла його паління в Німеччині і Швеції. До Росії тютюн завезли англійські купці в 1585 році через Архангельськ, а потім його почали широко культивувати на російських землях.

Не можна сказати, що тютюн скрізь проникав безперешкодно. З релігійних міркувань і мотивів у ряді країн, наприклад в Італії, його оголосили «забавою диявола». Римські Папи навіть пропонували відлучити від церкви тих, хто нюхав або курив тютюн. Для науки потомству трьох ченців, що піймалися на курінні,замурували живцем у монастирській стіні.

В Англії за указом Єлизавети І (1585 рік) курців прирівнювали до злодіїв і водили вулицями з мотузкою на шиї. Проте Холтер Ролі, фаворит двора королеви Єлизавети,популяризував куріння тютюну.

Після смерті Єлизавети правління перейшло до Якова Стюарта, який стратив Ролі з політичних мотивів, хоча за переказами його покарали за паління.

Яків І оголосив паління шкідливим, неблагочестивим і непідходящим для цивілізованої людини заняттям. Свою знаменну працю «Про шкідливість тютюну»,опубліковану 1604 р., Яків І закінчив словами: «…звичка, на яку гидко дивитися, нестерпна для нюху, шкідлива для мозку, небезпечна для легенів…». Це була перша популярна книжка про шкідливість куріння.

П'ята частина населення країни починає курити в 14 років. За рік викурюється близько 100 мільярдів цигарок. Декотрі вдовольняються однією - двома цигарками за день, а деяким потрібно 20 і більше цигарок.

Статистика свідчить,що кількість курців - чоловіків зменшується,а жінок - зростає, зростає і кількість жінок,хвороби котрих пов'язані з курінням.

Для молоді віком 14 -17 років куріння стало улюбленим дозвіллям.

Куріння найактивніше призводить до захворювань,інвалідності й смерті. Кількість людей, що через нього пішли з життя, щороку сягає 70 тисяч. Для порівняння: внаслідок нещасних випадків щорічно гине 11 тисяч осіб.

6. Тренінг навичок відмови. Об'єднання у 3 групи (так, ні, не знаю).

Завдання: придумати ситуацію, в якій учні збираються палити цигарки. Розіграти сценку.

7. «Мозковий штурм». Які хвороби виникають в наслідок куріння?

Захворювання, спровоковувані курінням:

? бронхіт, емфізит;

? хвороби серця, інфаркти;

? рак легенів та інші ракові захворювання;

? хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.

85 % померлих від раку легенів - курці.

25 % померлих від інфаркту міокарда - курці.

У 40 років інфаркт мають насамперед курці.

Курці багато і часто кашляють, важко дихають.

Під час хірургічного втручання вони нерідко гинуть через ускладнення з диханням.

Курці мають проблеми із зубами, жовто-сірий колір обличчя, синці під очима, порушення кровообігу.

8. Зворотній зв'язок. Висновок робить вчитель.

В.: І хто не знає про доктора Фауста і його одвічного супутника Мефістофеля? Проте мало хто знає, що в легенді про Фауста був такий цікавий епізод. Після відкриття Америки доктор у супроводі Мефістофеля побував у Новому Світі. Вони виявили там багато цікавого, зокрема, небачені раніше рослини, а поміж ними - тютюн. Мефістофель заявив:

- Корисна травичка, не лопух якийсь! Вона ощасливить Старий Світ! Хто хоч раз закурить, більше не покине цієї забави. Більше не говоритимуть про нас, чортів, що тільки ми одні вдихаємо дим і випускаємо його з ніздрів. Чи не натоптати вам тютюном люльку,шановний докторе?

- Не треба, забава для дурнів,- рішуче відповів Фауст.

Отже, паління цигарок - це не модно. Кожен з вас повинен знати, що це забава, яка забирає життя. Вмійте робити правильний вибір.

Підсумок заняття.

Прощання. Вправа «Продовж речення »

(Кожен учень продовжує речення, які записані на дошці.)

1. Куріння - це..

2. Цигарка в руці - це ознака..

3. Не курити - це значить не..

4. Куріння приносить …

5. У курців …

Размещено на Allbest.ru