Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Реферат

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві

Виконала

Студентка четвертого курсу

Мінелюк Валерія

Вчитель:

Логуш

Чернівці 2012



План

Вступ

1. Нещасні випадки

1.1 Загальні положення

1.2 Повідомлення про нещасні випадки, їх розслідування

1.3 Спеціальне розслідування нещасних випадків

2. Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань та отруєнь

3. Класифікація аварій. Розслідування та облік аварій

4. Методи аналізу виробничого травматизму та профзахворюваності

5. Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи щодо їх запобігання

Висновки

Список використаних джерел

нещасний випадок професійне захворювання аварія



Вступ

Нещасні випадки на виробництві трапляються кожного дня. І якщо на виробництві стався нещасний випадок, то від того, наскільки оперативно та правомірно буде діяти роботодавець, залежать здоров'я та життя потерпілого працівника. При цьому від правильності документального оформлення залежить своєчасність і повнота соціальних виплат, передбачених законодавством. Результати проведеного розслідування нещасного випадку впливають на розмір допомоги, що надається потерпілому або членам його сім'ї.

Будь-яке ігнорування різних факторів впливу робочого середовища на людину може привести до виходу з ладу одного з елементів системи “людина-машина”, тобто до виникнення виробничої травми або нещасного випадку.

Виробнича травма - раптова або систематична дія виробничого середовища на людину, яка порушує нормальне функціонування організму людини. Це загальне поняття включає в себе як поняття нещасного випадку (раптове пошкодження організму під дією факторів виробничого середовища) так і професійного захворювання (порушення нормального функціонування організму людини внаслідок систематичної дії виробничого середовища).

У разі травмування працівників, професійних захворювань або аварій на виробництві власник або уповноважений ним орган повинен провести розслідування. Порядок проведення розслідування регулюється Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 p.

Дія даного Положення поширюється на підприємства, установи й організації усіх форм власності, що діють на території України, усіх громадян (у тому числі іноземців та осіб без громадянства), які є власниками цих підприємств або уповноваженими ними особами, а також на громадян, котрі виконують на цих підприємствах роботу за трудовим договором (контрактом), проходять виробничу практику або залучаються до роботи з інших підприємств. Розслідування нещасних випадків (професійних захворювань), що сталися з працівниками, які перебували у відрядженні за кордоном, а також з громадянами іноземних держав, які працюють на підприємствах, провадиться згідно з Положенням, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.



1. Нещасні випадки

1.1 Загальні положення

Нещасний випадки (НС) на виробництві - це випадок, що стався з працюючим внаслідок впливу небезпечного виробничого фактора.

Нещасні випадки класифікуються за наслідками, кількістю потерпілих та стосовно їх зв'язку з виробництвом.

За наслідками нещасні випадки підрозділяються на легкі, тяжкі та смертельні. До легких належать такі нещасні випадки, що призвели до необхідності переведення працівника на легшу роботу, або спричинили нетривалу втрату працездатності (не менше як на один робочий день). Якщо стався нещасний випадок з тяжкими наслідками то характер і ступінь тяжкості травми, отриманої працівником, встановлюється медичним висновком спеціалізованого медичного закладу відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, що затверджується МОЗ України.

За кількістю потерпілих нещасні випадки поділяються на одинарні та групові (одночасно постраждали два і більше працівників).

Стосовно зв'язку з виробництвом нещасні випадки можна в загальному підрозділити на виробничого та невиробничого характеру.

Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 25) власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій згідно з „Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях". Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, що діють на території України, всіх громадян (в тому числі іноземців та осіб без громадянства), які є власниками цих підприємств або уповноваженими ними особами, а також на громадян, які виконують на цих підприємствах роботу за трудовим договором (контрактом), проходять виробничу практику або залучаються до роботи з інших підприємств.

Розслідуванню підлягають травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електрострумом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками флори та фауни, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу (легшу роботу) терміном не менше як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, що сталися з працівником під час:

виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженнях;

перебування на робочому місці, на території підприємства або іншому місці роботи протягом робочого часу, або за дорученням власника в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни;

проїзду на роботу чи з роботи на транспорті підприємства;

використання власного транспорту в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням власника;

проведення дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий;

Розслідуються і беруться також на облік нещасні випадки у разі:

природної смерті працівників під час перебування на підземних роботах;

зникнення працівників під час виконання трудових обов'язків;

заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків;

захворювання, погіршення стану здоров'я працівника, що сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів;

нещасного випадку, що стався з працівником на території підприємства або в іншому місці роботи, під час перерви для відпочинку та харчування.

На всі вказані вище випадки складаються акти за формою Н-1.

За результатами розслідування на складаються акти за формою Н-1 і не беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками:

під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовувався в інтересах цього підприємства;

під час використання в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу власника, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування;

внаслідок отруєння алкоголем, наркотиками або іншими отруйними речовинами, а також внаслідок їх дії, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробництві, або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання, транспортування;

під час скоєння крадіжок або інших злочинів, якщо ці дії зафіксовані і на них є офіційний висновок суду або прокуратури.

На зазначені нещасні випадки складаються акти за формою НТ.

1.2 Повідомлення про нещасні випадки, їх розслідування та облік

Потерпілий або свідок нещасного випадку негайно повідомляє безпосередньо керівника про подію.

Керівник зобов'язаний:

організувати першу медичну допомогу потерпілому;

повідомити про випадок власника і профспілкову організацію;

вжити заходи для збереження обстановки на робочому місці і стану устаткування такими, якими вони були на момент події, (якщо це не загрожує здоров'ю та життю людей і не спричинить аварію);

вжити заходи до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.

Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого від нещасного випадку, що був зареєстрований на підприємстві, повинен протягом доби інформувати власника підприємства, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання також санепідемстанцію і власника.

Власник підприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію з розслідування у складі керівника служби охорони праці, керівника структурного підрозділу або головного спеціалісті, представника профспілкової організації, а якщо потерпілий не є членом профспілки, - уповноваженого трудового колективу.

Комісія зобов'язана протягом трьох діб з моменту події;

обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; розглянути відповідність умов праці та засобів виробництва проекту і паспортам, дотримання вимог нормативно-технічної документації;

установити обставини і причини нещасного випадку, визначити відповідальних за це осіб, розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках, в якому вказати наявність вини в нещасному випадку підприємства, потерпілого або іншої особи, підписати його і надіслати на затвердження власникові підприємства. До акта додаються пояснення потерпілого, очевидців, паспорти, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця, медичний висновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого.

Власник підприємства протягом доби після закінчення розслідування затверджує п'ять примірників акта за формою Н-1 і надсилає по одному примірнику потерпілому; керівникові структурного підрозділу, де стався нещасний випадок; державному інспекторові з охорони праці; профспілкової організації; де цей акт зберігається протягом 45 років. Інші примірники акта та його копії зберігаються не менше як два роки.

Нещасний випадок, про який потерпілий своєчасно не повідомив свого безпосередньо керівника або якщо втрата працездатності від нього настала не відразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з Положенням протягом місяця після одержання заяви від потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси.

У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи із змістом акта питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням, оформленням та обліком нещасних випадків здійснюється органами державного управління та нагляду за охороною праці.

Громадський контроль здійснюють трудові колективи через уповноважених з питань охорони праці та профспілки в особі своїх виборних органів і представників. Ці органи мають право вимагати від власника підприємства складання акту за формою Н-1 або його перегляду, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Положення.

1.3 Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки:

із смертельним наслідком;

групові, які сталися одночасно з двома чи більшою кількістю працівників незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком власник зобов'язаний негайно повідомити за встановленою формою:

відповідний місцевий орган державного нагляду за охороною праці;

прокуратуру за місцем виникнення нещасного випадку;

орган, до сфери управління якого належить підприємство (а у разі його відсутності - місцевий орган виконавчої влади);

санепідемстанцію у разі гострих професійних захворювань;

профспілкову організацію, членом якої є потерпілий;

керівний профспілковий орган цієї профорганізації;

місцевий штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій та інших (у разі необхідності);

Спеціальне розслідування організовує власник. Якщо постраждав сам власник - орган, до сфери управління якого належить це підприємство, а у разі його відсутності - місцевий орган виконавчої влади.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом 10 робочих дні. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування.

В акті спеціального розслідування нещасного випадку, який стався внаслідок аварії, зазначається категорія аварії та розмір матеріальної шкоди, дається оцінка діям державних і відомчих органів нагляду та контролю за безпечним веденням робіт на підприємстві.

Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії. Акт за формою Н-1 складається на кожного потерпілого.

Члени комісії зі спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення від свідків та працівників підприємства, повинні зустрітися з потерпілими та членами сімей загиблих і роз'яснити їм їх права.

Підприємство компенсує витрати, пов'язані з роботою комісії та залучених до її роботи спеціалістів.

Власник у п'ятиденний термін з моменту підписання акту спеціального розслідування зобов'язаний розглянути матеріали спеціального розслідування і видати наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання причинам подібних випадків, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці.

Після закінчення спеціального розслідування нещасного випадку власник надсилає за рахунок підприємства матеріали прокуратурі, відповідним органам державного нагляду за охороною праці і профспілкового органу, міністерству, Держнаглядохоронпраці.

Міністерство після одержання спеціального розслідування розглядає обставини і причини нещасного випадку і розробляє заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Звіт про інформацію про нещасні випадки, аналіз їх причин зобов'язані виконувати власник, місцеві органи виконавчої влади, органи державного нагляду за охороною праці, місцеві органи виконавчої влади, міністерства, Управління державної пожежної охорони МВС, санітарно-епідеміологічна служба МОЗ.



2. Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань та отруєнь

Професійне захворювання - захворювання, яке виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно тривалим впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Хронічне професійне захворювання виникає внаслідок тривалої та багатократної дії на організм людини шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

Усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі - професійні захворювання) підлягають розслідуванню. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ.

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається відповідною установою (закладом) державної санітарно-епідеміологічної служби за участю спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

У разі виникнення підозри на професійне захворювання лікувально-профілактичний заклад скеровує працівника з відповідними документами на консультацію до головного спеціаліста з профпатології міста (області). Для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом виробничих факторів і трудового процесу особа направляється до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ. У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук України (м. Київ).

На кожного хворого клініками науково-дослідних інститутів, відділеннями профзахворювань лікувально-профілактичних закладів складається повідомлення за визначеною формою. Протягом трьох діб після встановлення остаточного діагнозу повідомлення надсилається роботодавцю або керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та лікувально-профілактичному закладу, які обслуговують це підприємство, відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду.

Роботодавець організовує розслідування кожного випадку виявлення професійного захворювання протягом десяти робочих днів з моменту одержання повідомлення. Розслідування випадку професійного захворювання здійснюється комісією у складі представників: відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії), лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий, профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники інших органів.

Комісія розслідує обставини і причини професійного захворювання та складає акт розслідування за формою П-4, в якому зазначає заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також установлює осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства з охорони праці.

Акт розслідування хронічного професійного захворювання (за формою П-4) складається комісією з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем потерпілому, лікувально-профілактичному закладу, що обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду та профспілковій організації, членом якої є потерпілий. Один примірник акта надсилається відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби для аналізу і контролю за здійсненням заходів. Перший примірник акта розслідування залишається на підприємстві та зберігається протягом 45 років.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення розслідування причин професійного захворювання розглянути матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення професійного захворювання.

Реєстрація та облік випадків професійних захворювань ведеться у спеціальному журналі за встановленою формою:

- на підприємстві, у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду та в установах (закладах) державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень про професійні захворювання та актів форми П-4;

- у лікувально-профілактичних закладах на підставі медичної картки амбулаторного хворого та інших документів, передбачених Порядком.



3. Класифікація аварій. Розслідування та облік аварій

Аварія -- (від італ. avaria, з араб. авар -- пошкодження, збитки, пошкодження корабля чи вантажу) це:

небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю;

пошкодження, вихід із ладу, руйнування, що сталося з техногенних (конструктивних, виробничих, технологічних, експлуатаційних) або природних причин;

На підприємстві, згідно з вимогами законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та охорони праці, повинні бути розроблені й затверджені роботодавцем:

- план запобігання надзвичайним ситуаціям, у якому визначаються можливі аварії та інші надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, прогнозуються наслідки, передбачаються заходи щодо їх ліквідації, терміни виконання, а також сили і засоби, що для цього залучаються;

- план ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій), у якому визначаються всі можливі аварії та інші надзвичайні ситуації, дії посадових осіб і працівників підприємства у разі їх настання, обов'язки особового складу аварійно-рятувальних служб або працівників інших підприємств, які залучаються до ліквідації надзвичайних ситуацій.

До аварій техногенного характеру належать аварії на транспорті, пожежі, вибухи, аварії з викидом сильнодіючих отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних та інших забруднювальних речовин, раптове руйнування споруд, обладнання тощо.

Аварії поділяються на дві категорії:

- до І категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб; стався викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства; збільшилась концентрація забруднювальних речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу життю і здоров'ю працівників підприємства чи населення.

- до II категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу життю і здоров'ю працівників цеху, дільниці з чисельністю працюючих 100 осіб і більше.

Про аварію свідок повинен негайно повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу підприємства, які в свою чергу зобов'язані поінформувати роботодавця. Останній або особа, яка керує виробництвом під час зміни, повинні діяти згідно з планом ліквідації аварії, вжити першочергових заходів щодо рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання подальшому розвитку аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей.

Роботодавець зобов'язаний негайно повідомити про аварію територіальний орган Держгірпромнагляду, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністрацію або виконавчий орган місцевого самоврядування, штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії й відповідний профспілковий орган, а в разі травмування або загибелі працівника - також відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду.

Розслідування аварій з нещасними випадками здійснюється згідно з вимогами Порядку щодо розслідування нещасних випадків.

Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісіями, що утворюються:

- у разі аварій І категорії - наказом центрального органу виконавчої влади чи розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці та з питань надзвичайних ситуацій;

- у разі аварій II категорії - наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство, чи розпорядженням місцевої держадміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування, за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці та з питань надзвичайних ситуацій.

У ході розслідування комісія визначає характер аварії, з'ясовує обставини і причини, встановлює факти порушення вимог законодавства з охорони праці, цивільної оборони, правил експлуатації устаткування та технологічних регламентів, визначає якість виконання будівельно-монтажних робіт або окремих вузлів і конструкцій, їх відповідність вимогам технічних і нормативних документів та проекту, виявляє осіб, що несуть відповідальність за виникнення аварії, визначає заходи щодо ліквідації її наслідків та запобігання таким випадкам.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом 10 робочих днів розслідувати аварію і скласти акт за формою Н-5. У разі необхідності проведення додаткових досліджень або експертизи зазначений термін може бути продовжений органом, який утворив комісію.

За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, яким відповідно до висновків комісії з розслідування затверджує заходи щодо запобігання подібним аваріям і притягає до відповідальності працівників за порушення законодавства з охорони праці.

Технічне оформлення матеріалів розслідування аварії проводить підприємство, де сталася аварія, яке в п'ятиденний термін після закінчення розслідування надсилає їх прокуратурі та органам, представники яких брали участь у розслідуванні. Перший примірник акта розслідування аварії, внаслідок якої не сталося нещасного випадку, зберігається на підприємстві до завершення термінів здійснення заходів, визначених комісією з розслідування, але не менше двох років.

Контроль та нагляд за своєчасним і об'єктивним розслідуванням, документальним оформленням і обліком аварій, здійсненням заходів щодо усунення їх причин покладається на органи державного управління та нагляду за охороною праці.



4. Методи аналізу виробничого травматизму та профзахворюваності

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи щодо запобігання виробничому травматизму і профзахворюваності. Єдиної класифікації методів аналізу травматизму не існує. Ачин В. О. запропонував поділити методи аналізу травматизму на дві групи: імовірнісно-статистичні та детерміністичні.

Імовірнісно-статистичні методи дозволяють виявити залежність між чинниками системи праці та травматизмом на основі вивчення нещасних випадків, що вже сталися.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами реєстрації тощо. Він дозволяє визначити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях виробництва, в цехах, підприємстві в цілому; провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі; виявити закономірності його зростання чи зниження. Для оцінки рівня травматизму використовують відносні статистичні коефіцієнти (показники):

де К - коефіцієнт частоти травматизму; я - кількість випадків травматизму на підприємстві (цеху, дільниці) за звітний період; р - середньоспискова чисельність працюючих за цей же період; Ат - коефіцієнт тяжкості травматизму; Д - кількість днів непрацездатності у потерпілих (у робочих днях).

Коефіцієнт частоти травматизму показує скільки випадків травматизму за відповідний період (півріччя, рік) припадає на 1000 середньоспискових працівників підприємства (цеху, дільниці), що працювали за цей період, а коефіцієнт тяжкості травматизму - скільки днів непрацездатності припадає в середньому на один випадок травматизму за відповідний період.

Інтегровану оцінку рівня виробничого травматизму проводять за коефіцієнтом загального травматизму

При груповому методі дані про травматизм групують за однорідними ознаками: за професіями, характером роботи, стажем та віком працівників, характером одержаних травм, джерелами травмування, днями тижня та годинами зміни, коли сталося травмування тощо. Обробка та аналіз одержаних результатів дозволяє визначити прогресії, види робіт, устаткування, механізми.

Технологічні процеси тощо, на які припадає найбільша кількість випадків травматизму, виявити основні його причини та розробити заходи щодо його запобігання.

Топографічний метод полягає в тому, що на плані цеху (підприємства) позначають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та проведення профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, що зумовили нещасні випадки, розробляють і впроваджують запобіжні заходи.

Детерміністичні методи

Дозволяють виявити об'єктивний, закономірний зв'язок умов праці та причинну обумовленість випадків травматизму.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих чинників, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом ретельно розглядають усі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Отже, при монографічному методі застосовується комплексний підхід, при якому кожен випадок травматизму розглядається як система, елементами якої є взаємопов'язані умови, обставини та причини явища, що аналізується.

Метод моделювання причинних зв'язків застосовується при аналізі випадків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причинних зв'язків будується від моменту травмування до подій, які йому передували, встановлюється логічний зв'язок між явищами. Такі причинні зв'язки можуть мати різну форму: послідовну, коли одна причина зумовлює наступну, аж поки кінцева не призведе до нещасного випадку; паралельну, коли декілька послідовних зв'язків зумовлюють одну загальну причину, яка призводить до травмування; колову, коли одна причина зумовлює наступну, остання збільшує першу і далі по колу, поки будь-яка з цих причин не призведе до травмування; розгалужену, коли один чинник є джерелом кількох причин, які, розвиваючись паралельно, зумовлюють одну загальну причину, що призводить до травмування.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму, тому лише доповнює інші методи.

Метод анкетування передбачає розроблення анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) складають профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. За цим методом зазвичай з'ясовують причини психофізіологічного характеру.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів. Для винесення експертних оцінок призначаються експерти з числа фахівців, які тривалий час займалися питаннями охорони праці.

Дія несприятливих виробничих чинників на працівника може спричинити не лише його травмування, а й виникнення професійного захворювання. Для аналізу профзахворюваності можуть застосовуватись ті ж методи, що й для аналізу травматизму. Основними показниками, що характеризують професійну захворюваність на підприємстві (цеху, дільниці), є коефіцієнти частоти та тяжкості профзахворюваності, які визначаються аналогічно до коефіцієнтів травматизму за формулою (1.1).

Вплив шкідливих виробничих чинників не обмежується лише їх роллю як причини професійних захворювань. Давно було помічено, що особи, які працюють з токсичними речовинами, частіше хворіють на загальні захворювання (грип, розлад органів травлення, запалення легень тощо), перебіг хвороби у них важкий, а процес одужання сповільнений. Тому важливо також визначити показники рівня загальної захворюваності. З цією метою розраховують показник частоти випадків захворювань Пчз та показник днів непрацездатності П и, які припадають на 100 працюючих:

Де 3 - кількість випадків захворювань за звітний період; Д - кількість днів непрацездатності за цей же період; р - загальна кількість працюючих.

На основі всіх порахованих коефіцієнтів та показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямків щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці.



5. Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи щодо їх запобігання

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на такі основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, економічні, психофізіологічні.

Організаційні причини:

відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.

Технічні причини:

несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисного огородження, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

Санітарно-гігієнічні причини:

підвищений (вище ГДК) вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.

Економічні причини:

нерегулярна виплата зарплати; низький заробіток; неритмічність роботи; прагнення до виконання понаднормової роботи; праця за сумісництвом чи на двох різних підприємствах.

Психофізіологічні причини:

помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі; незадоволення роботою; несприятливий психологічний мікроклімат у колективі.

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.

Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих чинників. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; встановлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування.

Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають впливу на працюючих небезпечних виробничих чинників. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокувальних засобів; правильне та зручне розташування органів керування устаткуванням; впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів.

До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агітації та пропаганди з питань охорони праці; організація планово-попереджувального ремонту устаткування, технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажопідіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском.



Висновки

Отже можна зробити такі висновки, розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, це не проста справа, як може здатися на перший погляд. Тому роботодавцям важливо знати, як правильно організувати розслідування та оформити необхідні документи, щоб надати допомогу потерпілому, та правильно оформити всі зазначені документи.



Список використаних джерел

Батлук В.А., Гогіташвілі Г.Г. Охорона праці в будівельній галузі. - К.: Знання, 2006.

Геврик Є.О. Охорона праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник. - Вид. 3-є, перероб. і доп. - Львів: УАД, 2006. - 336 с

Законодавство України про охорону праці. -- В 3-х т. -- К, 1995.

Керб Л.П. Основи охорони праці: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. -- К., 2006.

Міжнародне законодавство про охорону праці: Конвенції та рекомендації МОП. -- К., 1997.

Савчук О.М. Основи охорони праці. Законодавство. - Запоріжжя., 2000.

Размещено на Allbest.ru

...