Державна політика у сфері цивільного захисту населення і території України від надзвичайних ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна політика у сфері цивільного захисту населення і території України від надзвичайних ситуацій

План

1. Роль захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у системі національної безпеки

2. Деякі аспекти соціальної політики держави у сфері цивільного захисту

1. Роль захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у системі національної безпеки

Природно-техногенна безпека, поряд з політичною, воєнною, економічною, інформаційною та іншими видами безпеки, залишається одним з важливих складових елементів національної безпеки України. Відбиваючись у сферах впливу національної безпеки, проникаючи в неї і взаємодіючи з нею, природно- техногенна безпека, в свою чергу, акумулює в собі її впливи, за­лишаючись при цьому основою національної безпеки. Це зумовлено тим, що в кінці XX ст. концепція національної безпеки зазнала істотних змін. Закінчення "холодної війни", глобалізація екологічних проблем, зростання соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, розширення масштабів терористичної діяльності, збільшення уваги до безпеки населення призвело до трансформації загального поняття національної безпеки.

Питання безпеки ще зовсім недавно обмежувалися відносно вузьким колом проблем, особливо військово-силовим балансом між різними державами і блоками, а також здатності цих утворень захистити свій суверенітет. Однак із закінченням протистояння між наддержавами, міжнародне співтовариство все більше занепокоєне загрозами, що можуть бути ініційовані внутрішніми джерелами небезпеки. Наприклад, міжобщинними конфліктами, соціальним насильством, зубожінням та безробіттям, організованою злочинністю, тероризмом, а також міграцією, масовим переміщенням людей. Причому між цими новими проблемами існує тісний зв'язок. Так, установлено, що тероризм, контрабанда наркотиків, незаконна міграція та деградація навколишнього середовища посилюються багаторазово, коли люди втягнуті в цивільні війни та дії, пов'язані з етнічним насиллям, та залишені без надії на майбутнє або можливості займатися законною діяльністю. цивільний безпека політика держава

Невійськові джерела нестабільності в економічній, соціальній, гуманітарній та екологічній сферах набули характеру загрози миру та безпеці. Гуманітарні та етичні питання, які раніше відігравали досить обмежену роль у світовій дискусії про безпеку, зараз займають у ній центральне місце. Поняття безпеки за останні роки розширилося і набуло більш гуманістичного, націленого на людину, характеру. Нова парадигма безпеки людини має два основних аспекти:

1) захист від хронічних загроз, таких, як голод, епідемії і репресії;

2) захист від раптових і згубних катаклізмів, що порушують течію повсякденного життя.

Останніми роками зростає визнання нерозривного зв'язку між безпекою держави та добробутом її громадян. Діяльність держави повинна бути ефективною, чутливою до змін у навколишньому середовищі з тим, щоб забезпечити належний захист своїх громадян, а також надати допомогу під час надзвичайних ситуацій.

Сучасна еволюція поняття безпеки полягає в посиленні акценту на міжнародному співробітництві, на відміну від більш тради­ційної опори на суперництво та конфлікти. Вже визнано, що основні фактори, які загрожують міжнародній, державній та особистій безпеці, за своїм походженням є транснаціональними і не можуть бути ефективно ліквідовані за допомогою односто­ронніх дій.

Посилення ролі захисту населення від надзвичайних ситуацій антропогенного і природного характеру в системі національної безпеки зумовлюється також зростанням економічних і соціальних втрат від надзвичайних ситуацій. У кінці XX ст. людство щорічно втрачало до 5-10 % сукупного валового продукту від наслідків аварій і катастроф. При оптимістичному середньосвітовому зростанні виробництва цього сукупного валового продукту на 2-3 % неможливо поліпшити економічні показники і якість життя в найближчій перспективі. Це веде до зниження рівня національної безпеки. У країнах СНД і Східної Європи подолання короткострокових і довгострокових наслідків природних і техногенних катастроф стає принципово новим стратегічним завданням.

Стратегію безпеки в XXI ст. Україна повинна будувати, ґрунтуючись на аналізі швидкозмінної реальності, нових ризиків і динаміки існуючих глобальних проблем.

Вихідною базою тут є аналіз можливих небезпек і загроз, які можуть виникнути на території України в XXI ст. Аналіз тенденцій розвитку техногенних аварій, катастроф і стихійних лих та прогноз можливих небезпек показує, що на території України збережеться високий ступінь ризику виникнення крупномасштабних надзвичайних ситуацій природно-техногенного і соціально-біологічного характеру. Це пояснюється збільшенням антропогенного впливу на навколишнє середовище, прогресуючим зносом основних фондів, зниженням загального рівня техніки безпеки і виробничої дисципліни.

Останніми роками все частіше виникають надзвичайні ситуації специфічного характеру. До них належать катастрофи на спеціальних об'єктах, у закритих для більшої частини суспільства сферах діяльності. З'явились і нові, нетрадиційні види небез­пек - в інформаційній сфері, нові види захворювань, тероризм та ін.

До перерахованих небезпек необхідно додати також загрози, які можуть виникнути у зв'язку із зберіганням хімічної і ядерної зброї, відпрацьованих атомних реакторів.

На межі століть чітко прослідковується взаємозалежність природних, техногенних та екологічних катастроф. У цій системі підвищення ймовірності виникнення одного виду небезпек веде до прискореного проявлення інших. Це викликає необхідність вироблення підходів до забезпечення комплексної безпеки, під якою розуміється стан захищеності людини і навколишнього природного середовища від усієї сукупності небезпек, що їм загрожують. Це поняття інтегральне, воно має свій зміст і значення.

З урахуванням цього, стратегічним напрямом розвитку повинні бути положення про те, що вся організація інфраструктури су­часного суспільного функціонування повинна бути адаптована до проблем безпеки і проблеми безпеки людини й суспільства повинні вирішуватися в рамках єдиної державної стратегії сталого безпечного розвитку.

2. Деякі аспекти соціальної політики держави у сфері цивільного захисту

Держава забезпечує соціальний і правовий захист осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та членів їхніх сімей відповідно до Конституції України та інших актів законодавства.

В органах і підрозділах цивільного захисту встановлюється 40-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні з оплатою згідно із трудовим законодавством.

Згідно із Законом України "Про правові засади цивільного захисту", особам рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту створюються необхідні санітарно-гігієнічні та соціально-психологічні умови. Зазначені особи забезпечуються безоплатною кваліфікованою медичною допомогою в медичних закладах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України за рахунок асигнувань, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу вико­навчої влади з питань цивільного захисту, за угодами, укладеними цим органом із зазначеними міністерствами. У разі відсутності за місцем служби чи проживання осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту медичних закладів Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України медична допомога надається відповідно до законодавства в інших державних або комунальних закладах охорони здоров'я. При цьому витрати на лікування осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту здійснюються за рахунок асигнувань, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Крім того, вони особисто і члени їхніх сімей мають право на санаторно-курортне лікування та організований відпочинок у відповідних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також у санаторно-курортних закладах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України за рахунок асигнувань, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, на основі укладених з ними угод згідно із законодавством.

Державне страхування є обов'язковим для працівників цивільного захисту. Вони підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів Державного бюджету України на випадок загибелі або смерті на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку вони займали, а в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), за­хворювання чи інвалідності, отриманих під час проходження служби, - у розмірі від шестимісячного до п'ятирічного грошового утримання за останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).

У разі загибелі особи рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту у зв'язку з виконанням службових обов'язків сім'ї загиблого або його утриманцям виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічного гро­шового утримання загиблого за останньою посадою, яку він займав, за рахунок коштів Державного бюджету України з наступним стягненням цієї суми з винних осіб у порядку, встановленому законом.

Найбільш гострою соціальною проблемою є житлова. Жила площа особам рядового та начальницького складу органів і під­розділів цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, надається центральними і місцевими органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування в першочерговому порядку.

До одержання жилого приміщення для постійного проживання, особам рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту надаються службові жилі приміщення або жила площа в гуртожитку. У разі відсутності в органів і підрозділів цивільного захисту такого житла відповідний орган чи підрозділ цивільного захисту тимчасово орендує житло або за бажанням цих осіб виплачує їм грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення в порядку, розмірі та на умовах, які визначаються Кабінетом Міністрів України. За ними зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на службу. Вони не можуть бути виключені із списків громадян, взятих на квартирний облік. При продовженні служби понад п'ять років забезпечення зазначених осіб жилими приміщеннями за місцем служби проводиться на загальних підставах.

Особи рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту і ті, хто перебував на службі не менше 20 років, та прирівняні до них особи, звільнені зі служби за станом здоров'я, віком або скороченням штатів, забезпечуються жилими приміщеннями центральними і місцевими органами виконавчої влади у першу чергу, але не пізніше ніж у тримісячний строк з дня прибуття цієї особи до місця проживання, обраного з урахуванням встановленого порядку реєстрації.

Курсантам і слухачам вищих навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які мають сім'ю, надається жила площа в сімейних гуртожитках. За відсутності сімейних гуртожитків їм ви­плачується за місцем служби грошова компенсація за тимчасовий піднайом (найом) жилого приміщення в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Особи рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які мають загальний строк служби, у тому числі військової або внутрішньої служби не менше ніж 17 років і потребують поліпшення житлових умов, мають право на першочерговий вступ до житлово-будівельного (житлового) кооперативу, а також на безкоштовне надання органами місцевого самоврядування земельної ділянки для індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, ведення особистого підсобного господарства, індивідуального садівництва, городництва, обраних ними для проживання у встановленому порядку. Зазначені особи та члени їхніх сімей вносять плату за земельні ділянки в розмірі 50 % установлених ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом повноважень, виділяють земельні ділянки і можуть надавати допомогу в будівництві приватного жилого будинку та придбанні будівельних матеріалів особовому складу органів і підрозділів цивільного захисту і батькам осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження служби, а також особам рядового та начальницького складу органів і під­розділів цивільного захисту, які стали інвалідами під час проходження служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватні жилі будинки.

Працівники органів та підрозділів цивільного захисту, які не мають жилого приміщення для постійного проживання, мають право на одержання на пільгових умовах кредиту банку на індивідуальне та кооперативне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку на строк до 20 років з погашенням за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту: для тих, хто має загальний строк служби, у тому числі військової, або служби в органах внутрішніх справ більше ніж 15 років - 50 %, більше 20 років - 75 %, більше 25 років - 100 % кредиту банку.

Цей кредит надається особі рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту тільки один раз про­тягом усього часу проходження ним служби.

Особи рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які мають вислугу на службі не менше ніж 20 років, при звільненні зі служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку зі скороченням чисельності або штату, а також особи, які стали інвалідами І чи II групи, члени сімей осіб рядового та начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, мають право на безплатне одержання в приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

Сім'ї загиблих (померлих) під час виконання службових обов'язків працівників органів і підрозділів цивільного захисту забезпечуються житлом у першочерговому порядку.

Держава забезпечує соціальні гарантії особам рядового і начальницького складу працівникам органів та підрозділів цивільного захисту, які виконують службові обов'язки в особливих умовах.

Особи рядового і начальницького складу та працівники органів і підрозділів цивільного захисту, які обслуговують об'єкти із шкідливими та небезпечними умовами праці, користуються правом на охорону праці, передбаченим законодавством про охоро­ну праці для працівників цих об'єктів.

Призначення пенсій працівникам МНС здійснюється на підставах, встановлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Особам рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, позбавленим спеціальних звань, а також звільненим зі служби у зв'язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, та членам їх сімей пенсії призначаються на загальних підставах, встановлених Законом Украї­ни "Про пенсійне забезпечення".

Виплата пенсій особам рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту та членам їх сімей забез­печується за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсії не підлягають оподаткуванню.

Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

1) особам рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, які мають вислугу 20 років і більше (пункт 1 статті 68): за вислугу 20 років - 50 %, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 77); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 % відповідних сум грошового забезпечення;

2) особам рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить служба в органах і підрозділах органів та підрозділів цивільного захисту (пункт 2 статті 68): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 % і за кожний рік стажу понад 25 років - 1 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 77);

3) особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 %, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 % відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1 - 100 %, до категорії 2 - 95 %. Отже, соціальний захист рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту охоплює широке коло питань, пов'язаних з матеріальним забезпеченням, умовами виконання службових обов'язків.

Размещено на Allbest.ru