Дія різних видів опромінювання на організм людини в контексті БЖД. Радіація, безпека та захист людини

Внаслідок лазерного опромінення у біологічних тканинах організму можуть виникати вільні радикали, які активно взаємодіють з органічними молекулами та порушують нормальний хід процесів обміну на клітинному рівні. Наслідком цього є загальне погіршення стану здоров'я.

Під лазерною безпекою розуміється сукупність організаційних, технічних і санітарно-гігієнічних заходів, які забезпечують безпеку умов праці персоналу при використанні лазерів.

Клас лазера Небезпека вихідного випромінювання лазера

1. Не є небезпечним для очей та шкіри

2 .Становить небезпеку при опроміненні очей прямим або віддзеркаленим випромінюванням

3. Становить небезпеку при опроміненні очей прямим, віддзеркаленим, а також дифузно віддзеркаленим випромінюванням на відстані 10 см від дифузно віддзеркалюючої поверхні та при опроміненні шкіри прямим або віддзеркаленим випромінюванням

4. Становить небезпеку при опроміненні шкіри дифузно віддзеркаленим випромінюванням на відстані 10 см від цієї поверхні

Усі лазери повинні бути марковані знаком лазерної небезпеки.

Установка лазерів дозволяється тільки у спеціально обладнаних приміщеннях. На дверях приміщення, де знаходяться лазери 2,3, 4 класів, повинні бути нанесені знаки лазерної небезпеки.

Лазери 4 класу повинні бути розташовані в окремих приміщеннях. Велике значення має стан приміщення всередині. Всі предмети, за винятком спеціального устаткування, не повинні мати дзеркальної поверхні.

Розташовувати устаткування потрібно так, щоб воно стояло вільно. Для лазерів 2, 3, 4 класів з лицевої сторони пультів і панелей управління необхідно залишати вільний простір шириною 1,5 м - при однорядовому розташуванні лазерів, і шириною не менше 2м- при дворядовому. Із задніх та бокових сторін лазерів потрібно залишати відстань не менше 1 м.

Керування лазерами 4 класу повинно бути дистанційним, а двері приміщення, де вони знаходяться, повинні мати блокування.

При використанні лазерів 2 та 3 класів необхідно запобігати попаданню випромінювання на робочі місця. Повинні бути передбачені огородження лазерно шкідливої зони, або екранування пучка випромінювання. Для екранів та огорож потрібно вибирати вогнестійкі матеріали, які мають найменший коефіцієнт відбиття на довжину хвилі генерації лазера. Ці матеріали не повинні виділяти токсичні речовини при дії на них лазерного випромінювання.

При експлуатації лазерів 2, 3,4 класів треба здійснювати періодичний дозиметричний контроль (не менше одного разу на рік), а також додатково в таких випадках: при надходженні в експлуатацію нових лазерів 2-4 класів, при зміні конструкції засобів захисту, при організації нових робочих місць.

Біологічні ефекти при впливі лазерного випромінювання поділяються на 2 групи:

а) первинні ефекти -біологічні зміни, котрі виникають безпосередньо в опромінених тканинах; б)вторинні ефекти -неспецифічні зміни, котрі виникають в організмі у відповідь на опромінення.

Зокрема, в офтальмології, хірургії, гематології, травматології, косметології. За допомогою променів лазера вимірюють точні відстані, свердлять і шліфують, паяють, зварюють і ріжуть метали. Лазерно-волоконний зв'язок стане в найближчому майбутньому домінуючим.

Лазер має термічну і механічну дію на організм людини. Розрізняють 4 ступені ураження шкіри лазерним випромінюванням: 1 ступінь - опіки епідермісу: еритема, десквамація епітелію; 2 ступінь - опіки дерми: міхурі, деструкція поверхневих шарів дерми; 3 ступінь - глибокі опіки дерми - деструкція дерми до глибоких шарів; 4 ступінь -деструкція всієї шкіри, підшкірна клітковина і нижчележачих шарів.

Надання першої допомоги визначається глибиною і протяжністю пошкодження шкіри. 1-а допомога повинна бути направлена на попередження забруднення і травматизації опікової поверхні. При опіках 1 і 2 ступеню, коли площа ураження легка -стерильна пов'язка і направлення до хірурга. При опіках 11 ступеню, обширних опіках - введення знеболюючих засобів: промедолу 2% -1,0 мл; розчин морфіну хлористоводневий 1% -1,0 мл. Накладання стерильної пов'язки і направлення в хірургічний стаціонар.

Невідкладна допомога при пошкодженні тканин очного дна: 1)внутрішньовенне введення розчину глюкози 40 % - 20 мл з додаванням розчину глюкози 40 % -20 мл з додаванням розчину супрастину 0,1 % -1 мл; 2) внутрішньовенне введення розчину хлориду натрію 10 % -10 мл; перорально димедрол.



Розділ 3. Захист від радіаційного забруднення

3.1 Захист від ультразвуку

Для захисту від ультразвуку, що передається через повітря, застосовується метод звукоізоляції. Звукоізоляція ефективна в області високих частот. Між устаткуванням і працівниками можна встановлювати екрани. Ультразвукові установки можна розташовувати в спеціальних приміщеннях. Ефективним засобом захисту є використання кабін з дистанційним керуванням, розташування встаткування у звукоизолированных укриттях. Для вкриттів використають сталь, дюралюміній, оргскло, текстоліт, інші звуковбирні матеріали.

Звукоізолюючі кожухи на ультразвуковому встаткуванні повинні мати блокувальну систему, що виключає перетворювачі при порушенні герметичності кожуха.

Забороняється безпосередній контакт людини з робочою поверхнею джерела ультразвуку й з контактним середовищем під година порушення в ній ультразвукових коливань.

З метою виключення контакту йз джерелами ультразвуку необхідно застосовувати:

· Пистанційне керування джерелами ультразвуку;

· Пвтоблокування, тобто автоматичне відключення джерел ультразвуку при виконанні допоміжних операцій (завантаження й вивантаження продукції, білизни, медичного інструментарію й т.д., нанесення контактних змащень і ін.);

· Пристосування для втримання джерела ультразвуку або предметів, які можуть служити в якості твердого контактного середовища.

Для захисту рук від несприятливого впливів контактного ультразвуку у твердих, рідких, газоподібних середовищах, а також від контактних змащень необхідно застосовувати нарукавники, рукавиці або рукавички (зовнішні гумові й внутрішні бавовняні).

Ручні ультразвукові джерела повинні мати форму, що забезпечує мінімальну напругу м'язів кисті й верхнього плечового пояса оператора й відповідати вимогам технічної естетики.

Поверхня ручних джерел ультразвуку в місцях контакту з руками винний мати коефіцієнт теплопровідності не більше 0,5 Вт/м.град., що виключає можливість охолодження рук працюючих.

Для зниження несприятливого впливу ультразвуку при контактній передачі в холодний і перехідний період долі працюючі повинні забезпечуватися тепліємо спецодягом по нормах, установленим у даній кліматичній зоні або виробництві.

Стаціонарні ультразвукові джерела, що генерують рівні звукового тиску, що перевищують нормативні значення, повинні обладнатися звуковбирними кожухами й екранами й розміщатися в окремих приміщеннях або звукоізолюючих кабінах.

Для захисту операторів, що обслуговують низькочастотні стаціонарні ультразвукові джерела, від електромагнітних полів необхідно проводити экранировку фідерних ліній.

Несприятливий вплив на людину-оператора повітряного ультразвуку може бути ослаблене шляхом використання в ультразвукових джерелах генераторів з робочими частотами не нижче 22 кгц.

При систематичній роботі йз джерелами контактного ультразвуку протягом більше 50 % робочого години необхідно влаштовувати дві регламентовані перерви ? десятиминутный перерову за 1 - 1,5 ч до й пятнадцатиминутный перерову через 1,5 - 2 ч після обідньої перерви для проведення физиопрофилактических процедур (теплових гідропроцедур, масажу, ультрафіолетового опромінення), а також лікувальної гімнастики, вітамінізації й т.п.

Загальзміцнювальні процедури (вітамінізація, ультрафіолетове опромінення, комплекси гімнастичних вправ і ін.) необхідно проводити й працюючої в умовах впливу низькочастотного повітряного ультразвуку.

Температура води при гідропроцедурах винна становити 37 - 38 °С, тривалість процедури 5 - 7 хв, після теплових гідропроцедур рекомендується масаж або самомасаж кистей і передпліч рук по 2 - 3 хв на кожну руку.

Для профілактики стомлення зору рекомендується під година регламентованих перерв виконувати вправи для очей: закрити очі на 10 - 15 з, зробити рухові очами праворуч і ліворуч, потім нагору й униз; кругові рухи очами праворуч ліворуч і обернено (кожна вправа повторюється не менш 5 разів), закінчивши вправи, вільно без напруги направити погляд удалину.

Для захисту працюючих від несприятливого впливу повітряного ультразвуку варто застосовувати противошумы.

До роботи з ультразвуковими джерелами допускаються особини не моложе 18 років, що пройшли відповідний курс навчання й інструктаж з техніки безпеки.

Особини, що піддаються в процесі трудової діяльності впливу контактного ультразвуку, підлягають попереднім, при прийманні на роботові, і періодичним медичним оглядам відповідно до наказу МЗ № 90 від 14.03.96.

При використанні ультразвукових джерел, як правило, низькочастотних, у побутових умовах (пральні машини, охоронна сигнализація, пристосування для відлякування тварин, комах і гризунів, пристрої для різання й зварювання різних матеріалів і ін.) варто чітко виконувати вимоги по їхньому застосуванню й безпечній експлуатації, викладені в прикладеній до виробу інструкції.

Останнім часом усе більш широке поширення у виробництві знаходять технологічні процеси, засновані на використанні енергії ультразвуку. Ультразвук знайшов також застосування в медицині. У зв'язку з ростом одиничних потужностей і швидкостей різних агрегатів і машин ростуть рівні шуму, у тому числі й в ультразвуковій області частот.

Ультразвуком називають механічні коливання пружного середовища з частотою, що перевищує верхню межу чутності -20 кгц. Одиницею виміру рівня звукового тиску є дБ. Одиницею виміру інтенсивності ультразвуку є ват на квадратний сантиметр (Ут/див2).

Ультразвук має головний образ локальною дією на організм, оскільки передається при безпосередньому контакті з ультразвуковим інструментом, оброблюваними чи деталями середовищами, де збуджуються ультразвукові коливання. Ультразвукові коливання, генеруючи ультразвуком низькочастотним промисловим устаткуванням, впливають на організм людини. Тривалий систематичний вплив ультразвуку, що поширюється повітряним шляхом, викликає зміни нервової, серцево-судинної й ендокринної систем, слухового і вестибулярного аналізаторів. Найбільш характерним є наявність вегетосудинної дистонії й астенічного синдрому.

Ступінь виразності змін залежить від інтенсивності і тривалості впливу ультразвуку і підсилюється при наявності в спектрі високочастотного шуму, при цьому приєднується виражене зниження слуху. У випадку продовження контакту з ультразвуком зазначені розлади здобувають більш стійкий характер.

При дії локального ультразвуку виникають явища вегетативного поліневриту рук (рідше ніг) різного ступеня виразності, аж до розвитку парезу кистей і передпліч, вегетативно-судинної дисфункції.

Характер змін, що виникають в організмі під впливом ультразвуку, залежить від дози впливу.

Малі дози - рівень звуку 80-90 дб - дають стимулюючий ефект - мікромасаж, прискорення обмінних процесів. Великі дози - рівень звуку 120 і більш дб - дають вражаючий ефект.

Основу профілактики несприятливого впливу ультразвуку на осіб, що обслуговують ультразвукові установки, складає гігієнічне нормування.

Відповідно до ДСТ 12.1.01-89 "Ультразвук. Загальні вимоги безпеки", "Санітарними нормами і правилами при роботі на промислових ультразвукових установках" (№ 1733-77) обмежуються рівні звукового тиску у високочастотній області чутних звуків і ультразвуків на робочих місцях (від 80 до 110 дб при середньогеометричних частотах третьоктавних смуг від 12,5 до 100 кгц).

Ультразвук, що передається контактним шляхом, нормується "Санітарними нормами і правилами при роботі з устаткуванням, що створює ультразвуки, що передаються контактним шляхом на руки працюючих" № 2282-80.

Міри попередження несприятливої дії ультразвуку на організм операторів технологічних установок, персоналу лікувально-діагностичних кабінетів складаються в першу чергу в проведенні заходів технічного характеру. До них відносяться створення автоматизованого ультразвукового устаткування з дистанційним керуванням; використання по можливості малопотужного устаткування, що сприяє зниженню інтенсивності шуму й ультразвуку на робочих місцях на 20-40 дб;

розміщення устаткування в звукоізольваних приміщеннях кабінетах з дистанційним керуванням; устаткування звукоізолюючих пристроїв, кожухів, екранів з листової чи сталі дюралюмінію, покритих гумою, противошумовою мастикою й іншими матеріалами.

При проектуванні ультразвукових установок доцільно використовувати робочі частоти, найбільш вилучені від чутного діапазону - не нижче 22 кгц.

Щоб виключити вплив ультразвуку при контакті з рідкими і твердими середовищами, необхідно встановлювати систему автоматичного відключення ультразвукових перетворювачів при операціях, під час яких можливий контакт (наприклад, завантаження і вивантаження матеріалів). Для захисту рук від контактної дії ультразвуку рекомендується застосування спеціального робочого інструмента з віброізолюючиєю рукояткою.

Якщо по виробничих причинах неможливо знизити рівень інтенсивності шуму й ультразвуку до припустимих значень, необхідне використання засобів індивідуального захисту - протишумів, гумових рукавичок з бавовняною прокладкою й ін.

Розвиток техніки і транспортних засобів, удосконалювання технологічних процесів і устаткування супроводжуються збільшенням потужності і габаритів машин що обумовлює тенденцію підвищення низькочастотних складових у спектрах і поява інфразвуку, що є порівняно новим, не цілком вивченим фактором виробничого середовища.

Інфразвуком називають акустичні коливання з частотою нижче 20 Гц. Цей частотний діапазон лежить нижче порога чутності і людське вухо не здатне сприймати коливання зазначених частот.

Виробничий інфразвук виникає за рахунок тих же процесів що і шум чутних частот. Найбільшу інтенсивність інфразвукових коливань створюють машини і механізми, що мають поверхні великих розмірів, що роблять низькочастотні механічні коливання (інфразвук механічного походження) чи турбулентні потоки газів і рідин (інфразвук аеродинамічного іл! гідродинамічного походження).

Максимальні рівні низькочастотних акустичних коливань від промислових і транспортних джерел досягають 100-110 дб.

Дослідження біологічної дії інфразвуку на організм показали, що при рівні від 110 до 150 дб і більш він може викликати в людей неприємні суб'єктивні відчуття і численні реактивні зміни, до числа яких варто віднести зміни в центральній нервовій, серцево-судинній і дихальній системах, вестибулярному аналізаторі. Маються дані про те, що інфразвук викликає зниження слуху переважно на низьких і середніх частотах. Виразність цих змін залежить від рівня інтенсивності інфразвуку і тривалості дії фактора.

Відповідно до Гігієнічних норм інфразвуку на робочих місцях (№ 2274-80) по характері спектра інфразвук підрозділяється на широкополосні і гармонійний. Гармонійний характер спектра встановлюють в октавних смугах частот по перевищенню рівня в одній смузі над сусідніми не менш чим на 10 дб.

По тимчасових характеристиках інфразвук підрозділяється на постійний і непостійний.

Нормованими характеристиками інфразвуку на робочих місцях є рівні звукового тиску в децибелах в октавних смугах частот зі середньогеометричними частотами 2, 4, 8, 16 Гц.

Припустимими рівнями звукового тиску є 105 дб в октавних смугах 2, 4, 8, 16 Гц і 102 дб в октавній смузі 31,5 Гц. При цьому загальний рівень звукового тиску не повинний перевищувати 110 дб Лин.

Для непостійного інфразвуку нормованою характеристикою є загальний рівень звукового тиску.

Найбільш ефективним і практично єдиним засобом боротьби з інфразвуком є зниження його в джерелі. При виборі конструкцій перевага повинно віддаватися малогабаритним машинам великої твердості, тому що в конструкціях із плоскими поверхнями великої площі і малої твердості створюються умови для генерації інфразвуку. Боротьбу з інфразвуком у джерелі виникнення необхідно вести в напрямку зміни режиму роботи технологічного устаткування - збільшення його швидкохідні (наприклад, збільшення числа робочих ходів ковальсько-пресових машин, щоб основна частота проходження силових імпульсів лежала за межами інфразвукового діапазону).

Повинні прийматися заходів для зниження інтенсивності аеродинамічних процесів - обмеження швидкостей руху транспорту, зниження швидкостей витікання рідин (авіаційні і ракетні двигуни, двигуни внутрішнього згоряння, системи скидання пари теплових електростанцій і т.д.).

У боротьбі з інфразвуком на шляхах поширення визначений ефект роблять глушителі інтерференційного типу, звичайно при наявності дискретних складових у спектрі інфразвуку.

Виконане останнім часом теоретичне обґрунтування плину нелінійних процесів у поглиначах резонансного типу відкриває реальні шляхи конструювання звуковбирних панелей, кожухів, ефективних в області низьких частот.

Як індивідуальні засоби захисту рекомендується застосування навушників, вкладишів, що захищають вухо від несприятливої дії супутнього шуму

До мір профілактики організаційного плану варто віднести дотримання режиму праці і відпочинку, заборона понаднормових робіт. При контакті з ультразвуком більш 50% робочого часу рекомендуються перерви тривалістю 15 хв через кожні 1,5 години роботи. Значний ефект дає комплекс фізіотерапевтичних процедур - масаж, Ут-облучення, водяні процедури, вітамінізація й ін.

3.2 Захист від електромагнітних випромінювань

До заходів щодо зменшення впливу на працівників ЕМП належать: організаційні, інженерно-технічні та лікарсько-профілактичні.

Організаційні заходи здійснюють органи санітарного нагляду. Вони проводять санітарний нагляд за об'єктами, в яких використовуються джерела електромагнітних випромінювань.

Інженерно-технічні заходи передбачають таке розташування джерел ЕМП, яке б зводило до мінімуму їх вплив на працюючих, використання в умовах виробництва дистанційного керування апаратурою, що є джерелом випромінювання, екранування джерел випромінювання, застосування засобів індивідуального захисту (халатів, комбінезонів із металізованої тканини, з виводом на заземлюючий пристрій). Для захисту очей доцільно використовувати захисні окуляри ЗП5-90. Скло окулярів вкрито напівпровідниковим оловом, що послаблює інтенсивність електромагнітної енергії при світлопропусканні не нижче 75%.

Взагалі, засоби індивідуального захисту необхідно використовувати лише тоді, коли інші захисні засоби неможливі чи недостатньо ефективні: при проходженні через зони опромінення підвищеної інтенсивності, при ремонтних і налагоджувальних роботах в аварійних ситуаціях, під час короткочасного контролю та при зміні інтенсивності опромінення. Такі засоби незручні в експлуатації, обмежують можливість виконання трудових операцій, погіршують гігієнічні умови.

У радіочастотному діапазоні засоби індивідуального захисту працюють за принципом екранування людини з використанням відбиття і поглинання ЕМП. Для захисту тіла використовується одяг з металізованих тканин і рідіопоглинаючих матеріалів. Металізовану тканину роблять із бавовняних ниток з розміщеним всередині них тонким проводом, або з бавовняних чи капронових ниток, спірально обвитих металевим дротом. Така тканина, наче металева сітка, при відстані між нитками до 0,5 мм значно послаблює дію випромінювання. При зшиванні деталей захисного одягу треба забезпечити контакт ізольованих проводів. Тому електрогерметизацію швів здійснюють електропровідними масами чи клеями, які забезпечують гальванічний контакт або збільшують ємнісний зв'язок неконтактуючих проводів. 

Лікарсько-профілактичні заходи передбачають проведення систематичних медичних оглядів працівників, які перебувають у зоні дії ЕМП, обмеження в часі перебування людей в зоні підвищеної інтенсивності електромагнітних випромінювань, видачу працюючим безкоштовного лікарсько-профілактичного харчування, перерви санітарно-оздоровчого характеру.

3.3 Захист від інфрачервоних випромінювань

Нормована допустима густина потоку енергії інфрачервоного випромінювання на робочому місці залежить від ділянки випромінювання.

Для ділянки А нормована густина потоку енергії не повинна перевищувати 100 Вт/м2 при опроміненні 50% тіла і більше.

Для ділянки В - 120 Вт/м2 при опроміненні поверхні тіла в межах 25-50%.

Для ділянки С - 150 Вт/м2, якщо опромінюється не більше 25% поверхні тіла. Нормами передбачено тривалість опромінення, перерв, які залежать від густини потоку опромінення.

Для захисту людини від інфрачервоного випромінювання використовують декілька способів.

Захист відстанню. Цей спосіб полягає в тому, що при віддаленні від джерела випромінювання густина потоку енергії зменшується пропорційно відстані до нього.

Захист часом передбачає обмеження перебування людини в зоні інфрачервоного випромінювання.

Теплоізоляція джерела випромінювання передбачає застосування конструкторських та технологічних рішень, направлених на теплоізоляцію випромінювальної поверхні матеріалами (скловата, цегла), що знижують температуру поверхні випромінювання.

Екранування джерела випромінювання полягає у використанні непрозорих або напівпрозорих екранів, які можуть бути відбиваючими або теплопоглинаючими. Для охолодження використовують водяні завіси з водяної плівки.

Індивідуальні засоби захисту: спецвзуття, спецодяг, який витримує високі температури і захищає від інфрачервоних випромінювань, який водночас є м'яким і повітронепропускним (брезент, сукно). Для захисту очей використовують спеціальні окуляри зі скельцями жовто-зеленого або синього кольору.



3.4 Захист від ультрафіолетового випромінювання

Ультрафіолетове випромінювання (УФВ) є також електромагнітним з довжиною хвилі від 400 до 7,6 нм. Природним джерелом його також є Сонце. Штучне УФВ створюється кварцовими лампами, електричними дугами, ртутно-кварцовими горілками та іншими джерелами високотемпературного випромінювання.

УФ-промені з довжиною хвилі, коротшою 185 нм, повністю поглинаються повітрям, а коротшою 200 нм - не проходять через верхній роговий шар шкіри. УФВ з довжиною хвилі від 200 до 400 нм здійснює сильний вплив на життєдіяльність організму, який характеризується цілим рядом біохімічних порушень, зміною стану обміну речовин. Залежно від довжини хвилі виявляється його переважна бактерицидна, антирахітична, еритемна чи загарна дія. Ртутно-кварцові лампи застосовують для знезараження приміщень, використовуючи бактериційну частину спектра.

Головна роль у доброчинній дії УФ променів належить випромінюванням, що викликають еритемний ефект (почервоніння шкіри). Ці випромінювання здійснюють терапевтичну і тонізуючу дію, максимум якої належить хвилям з довжиною 297 нм. Недостатнє УФВ цього діапазону призводить до ослаблення захисних сил організму, робить його схильним до захворювань.

УФВ впливає і на центральну нервову систему, спричиняючи головний біль, запаморочення, підвищення температури тіла, відчуття розбитості, підвищення втомленості, нервове збудження та ін.

УФВ високої інтенсивності (зокрема, під час дугового зварювання) можуть спричинити поразки шкіри, ракові пухлини, головні болі, нервове збудження, офтальмію (захворювання очей, при якому виникають гострі болі в очах, відчуття піску, світлобоязнь).

Заходи захисту від підвищених рівнів УФВ зводяться до екранування джерел, забезпечення спецодягом з льняних та бавовняних тканин, окулярами і щитками із захисними світлофільтрами. Для захисту шкіри застосовують мазі з речовинами-світлофільтрами (салол, саліцилово-метиловий ефір та ін.), для захисту рук - рукавиці.

3.5 Захист від лазерного випромінювання

Лазерні квантові генератори слід розміщувати в спеціально призначених для цих цілей приміщеннях, двері яких повинні мати спеціальне блокування з світловим табло, що включається на час роботи лазерних генераторів. Приміщення повинні задовольняти усім вимогам санітарних норм і повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією.

Приміщення усередині, а також устаткування і предмети, що знаходяться в ньому, не повинні мати дзеркально відбиваючих поверхонь, у протйвному разі їх варто фарбувати в темні матові тони.

Квантовий генератор повинен установлюватися таким чином, щоб шлях променя проходив в найменш відвідуваній людиною зоні, а місця фокусування променя під час його роботи були захищені діафрагмами. Наприкінці променя розміщують пастку для поглинання відбитого випромінювання. Для зменшення розсіювання випромінювання лінзи, призми й інші тверді перешкоди на шляху променя повинні бути обладнані блендами. У деяких випадках необхідно відбивати весь хід променя.

Для візуального юстирування пристрої повинні бути оснащені захисними поглинаючими фільтрами. При роботі з оптичними квантовими генераторами їх розташування за польових умов слід позначати спеціальними знаками.



Тезаурус

Під радіацією розуміють потоки елементарних частинок і квантів, проходження яких через речовину викликає її іонізацію. Це електрони, позитрони, протони, нейтрони та ін. елементарні частинки, а також атомні ядра і електромагнітне випромінювання гамма-, рентгенівського і оптичного діапазонів.

Іонізуюче випромінювання -- це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання.

Корпускулярне -- потік елементарних частинок .із масою спокою, відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Це а і b частки, нейтрони, протони та ін.

Фотонне -- потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з постійною швидкістю 300 000 км/с. Це у -випромінювання і рентгенівське випромінювання.

Альфа-випромінювання -- це потік ядер гелію, що випромінюється речовиною при радіоактивному розпаді ядер з енергією, що не перевищує кількох мегаелектровольт(МеВ). Ці частинки мають високу іонізуючу та низьку проникну здатність.

Бета-частинки -- це потік електронів та протонів. Проникна здатність (2,5 см у живих тканинах і у повітрі -- до 18 м) бета-частинок вища, а іонізуюча -- нижча, ніж у альфа-частинок.

Нейтрони викликають іонізацію речовини та вторинне випромінювання яке складається із заряджених частинок і гамма-квантів. Проникна здатність залежить від енергії та від складу речовин, що взаємодіють.

Гамма-випромінювання -- це електромагнітне (фотонне) випромінювання з великою проникною і малою іонізуючою здатністю з енергією 0,001-3 МеВ.

Рентгенівське випромінювання -- випромінювання яке виникає в середовищі, яке оточує джерело бета-випромінювання у прискорювачах електронів і є сукупністю гальмівного та характеристичного випромінювань, енергія фотонів яких не перевищує 1 МеВ.

Гальмівне випромінювання -- це фотонне випромінювання з неперервним спектром, яке виникає при зміні кінетичної енергії заряджених частинок.

Лазер - це генератор електромагнітних випромінювань оптичного діапазону, робота якого полягає у використанні вимушених випромінювань.

Ергономіка- наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці.



Використана література

1.Авсеєнко В. Ф. Дозиметричні и радиометричні прилади та вимірювання. Київ, 1990 р.

2.Безпека життєдіяльності. Підручник. - К., 2000.

3.В. М. Лапін. Безпека життєдіяльності людини. - Київ - Львів, 1999 р.

4.Г. О. Біляшевський, Р. С. Фурдуй. Основи екологічних знань. - Київ, 1997 р.

5.Медична бібліотека сервера Medlinks.ru

6.Щербина С.І. Проблеми миру. - К., 2001.

Размещено на Allbest.ru

...