Безпека життєдіяльності людини

2

Размещено на httр://www.аllbеst.ru/

Размещено на httр://www.аllbеst.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу “Безпека життєдіяльності”

Варіант №1

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Історія виникнення питань, пов'язаних з проблемою безпеки життєдіяльності людини. Етапи розвитку проблеми. Сучасний стан БЖД .

2. Класифікація засобів відображення інформації [ЗВІ]. Основні вимоги до [ЗВІ].

3. Задача 1.

Список використаної літератури.

1. Історія виникнення питань, пов'язаних з проблемою безпеки життєдіяльності людини. Етапи розвитку проблеми. Сучасний стан БЖД.

В даний час, в умовах сучасного суспільства, питання безпеки життєдіяльності різко загострилися і прийняли характерні риси проблеми виживання людини: залишитися в живих, уціліти, уберегтися від загибелі в різних життєвих ситуаціях.

Збільшується кількість різного роду катастроф як природного, так і техногенного характеру. При цьому кількість катастроф, пов'язаних з діяльністю людини, перевищує природні у декілька разів.

Безпека життєдіяльності - це стан навколишнього середовища, при якому з певною вірогідністю виключено спричинення шкоди існуванню людини.

Рішення проблеми безпеки життєдіяльності полягає в забезпеченні комфортних умов життєдіяльності людей на всіх стадіях життя, в захисті людини і навколишнього його середовища (виробничою, природною, міською, жилою) від дії шкідливих чинників, що перевищують нормативно-допустимі рівні.

Безпека і життєдіяльність взаємозв'язані.

Життєдіяльність - складний біологічний процес, що відбувається в організмі людини, який дозволяє зберегти здоров'я і працездатність.

Необхідною і обов'язковою умовою протікання біологічного процесу є діяльність: гра, навчання, праця.

В процесі різноманітної активної діяльності людина вступає у взаємодію з навколишнім середовищем.

Навколишнє середовище - це середовище проживання, що постійно впливає на здоров'я людини за допомогою матеріальних чинників: фізичних, хімічних, біологічних, психофізичних. Людський організм безболісно переносить ті або інші дії лише до тих пір, поки вони не перевищують меж адаптаційних можливостей людини. Перевищення цих меж приводить до травм або захворювань.

Пошкодження організму може відбутися в результаті як безпосередніх контактних (механічних, електричних, хімічних і т.д.), так і дистанційних (теплових, світлових і ін.) зовнішніх дій. Пошкодження організму можуть виникати відразу після дії або через певний час після нього.

З небезпеками людина зіткнулася з моменту своєї появи. Спочатку це були природні небезпеки, але з розвитком людського суспільства до них додалися техногенні, тобто народжені технікою.

Науково-технічний прогрес разом з благами приніс і незліченні біди як людині, так і навколишньому середовищу. Збільшується кількість різних захворювань (одне з останніх - "синдром комп'ютерного зору"), відбувається інтенсивне забруднення атмосфери, збільшується кількість озонових "дір" і т.д.

Людина і сама є джерелом небезпеки. Своїми діями або бездіяльністю вона може створити для себе і оточуючих реальну загрозу життя і здоров'я.

Небезпеки, створювані людиною, вельми різноманітні. Війни, злочини, проституція, наркоманія, СНІД, голод, убогість, безкультурність - ці і інші вади людського суспільства є соціальними небезпеками.

Таким чином, небезпеки оточуючого нас світу умовно розділені на три чітко виражені групи: природні, техногенні, соціальні.

Якою б діяльністю людина не займалася, де б не знаходилась, завжди поряд з нею існують приховані сили, що представляють для неї загрозу. Це потенційні (можливі) небезпеки. Постійна наявність навколо людини потенційних небезпек (вулиця, транспорт і ін.) як в побуті, так і на робочому місці, зовсім не значить, що якесь нещастя обов'язково відбудеться. Для цього необхідні певні умови - причини.

Деякі небезпеки не залежать від діяльності людини, з'являються раптово, не залишаючи часу на роздуми, на порятунок (аварії на транспорті, вибухи, землетруси, урагани і т.д.).

Для кінця двадцятого століття і початку двадцять першого характерне наростання як екологічних, так і інших катастроф. Тому людям треба прислухатися до думки учених і організацій, що наперед прогнозують різного роду біди і катастрофи.

Кожна людина повинна передбачати небезпеки і готуватися до них наперед, бути готовим протистояти будь-якій небезпеці і дотримуватись основних правил безпеки життєдіяльності:

- Передбачати і розпізнавати небезпеки і по можливості уникати їх.

- Знати про оточуючі нас небезпеки і власні можливості.

- При необхідності швидко і грамотно діяти.

Негативні зміни проживаючого середовища людини, що відбуваються, зумовлюють необхідність того, що сучасний фахівець повинен бути достатньою мірою підготовлений для успішного вирішення виникаючих задач по забезпеченню безпеки працюючих і населення, по ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф.

Підготовці такого фахівця сприяє вивчення в учбових закладах дисципліна "Безпека життєдіяльності", що допомагає виробити ідеологію безпеки, навики конструктивного мислення і поведінки і безпечно здійснювати свої професійні функції.

Поява глобальних загроз від життєдіяльності принципово змінила постановку проблем безпеки.

До настання нової епохи проблеми безпеки і способи їх рішення були такі, що їх можна умовно розділити на дві категорії. Середній рівень безпеки народу країни забезпечувався загальним рівнем розвитку, а також військовими і адміністративними засобами держави. Індивідуальний рівень безпеки залежав від особистої поведінки в повсякденному житті. Для індивіда безпека суспільства (втілюваного державою; сьогодні цю безпеку називають національною) ставала важливим за особисту безпеку тільки в короткочасні періоди надзвичайних ситуацій (як їх називають сьогодні) - у війнах за виживання.

У новій епосі на планеті все змінилося. Сучасна життєдіяльність людей у всіх своїх проявах - соціальному, політичному, технічному, економічному, військовому - не гарантує виживання людини як біологічного вигляду. Комплекс проблем безпеки розширився, став більш взаємозв'язаним і набув якісно нового характеру через виникнення нової і безперервної загрози існуванню всього людства від власної життєдіяльності. Фактично, загроза надзвичайної ситуації в глобальному масштабі стала постійною. Тому надалі дії кожної особи і життєдіяльність співтовариств людей будь-яких рівнів повинні постійно задовольняти вимогам глобальної безпеки.

Головна межа нової епохи полягає у тому, що безпека особи і суспільства тепер не може бути забезпечена без постійно підтримуваної глобальної безпеки.

Такий же постійно діючої - замість періодичних воєн - стала конкуренція між народами за використовування ресурсів для життєдіяльності. Окрім проблем глобальної безпеки перед кожним народом і його державою встають свої проблеми - як вижити, як забезпечити себе в новій епосі гідне місце в світі?

Проблеми безпеки суспільства - і національні і глобальні - торкаються кожної людини.

При рішенні проблем безпеки в новій епосі необхідно враховувати наслідки перетворення людиною навколишнього природного середовища - поява загроз від створених їм елементів «техносфери». Але і те, що прогрес цивілізації сформував сучасні напрями розвитку соціальної системи миру:

1. Постійне зростання демократизації суспільства на всіх рівнях із закріпленням має рацію і свобод особи; у демократичному суспільстві головними інтересами є інтереси його більшості.

2. Стрімка інформатизація суспільства з небувалим збільшенням швидкості і масштабів обміну інформацією.

3. Економічна інтеграція країн світу, ведуча до зростання ролі транснаціональних корпорацій і до пріоритету продуктивності суспільної праці в історичній конкуренції народів і держав.

4. Взаємопроникнення культур унаслідок інформатизації, виникнення уніфікованої культури унаслідок економічної інтеграції.

Результати життєдіяльності по зміні соціальних умов теж привели до зміни складу загроз особи і суспільства, до зміни форм природної конкуренції між співтовариствами. Постійна конкуренція між народами і державами ведеться в новій епосі інформаційними, економічними, політичними, останнім часом і терористичними засобами. Військове застосування озброєних сил залишилося лише як завершальний, як і раніше короткочасний засіб придушення особливо стійких суперників.

2. Класифікація засобів відображення інформації [ЗВІ]. Основні вимоги до [ЗВІ]

Людина - оператор одержує інформацію за допомогою засобів відображення інформації (ЗВІ), де в закодованому вигляді представлений хід процесу або стан об'єкту спостереження у формі, зручній для сприйняття людиною.

Звичайно засоби відображення інформації використовують для однієї або декількох цілей:

- прочитування кількісних і якісних показників;

- контрольного прочитування показників;

- установки регульованого параметра.

Будь-які ЗВІ повинні задовольняти наступним інженерно-психологічним вимогам:

1. Забезпечувати робітника необхідною і достатньою інформацією для оцінки ситуації і можливості ухвалення правильного рішення, а також контролю за його виконанням.

2. Інформація повинна бути подана в той момент, коли в ній виникає необхідність.

3. Форма представлення інформації повинна відповідати психофізіологічним можливостям людини по сприйняттю, специфіці його діяльності і умовам роботи.

4. Одержувана інформація повинна правильно відображати положення і стан керованого об'єкту, надаватися із запасом часу, достатнім для її обробки.

5. Давати оператору додаткову інформацію за запитом, а також забезпечувати надійне сприйняття аварійних сигналів.

6. Потік інформації повинен бути менше пропускної спроможності оператора.

Види засобів відображення інформації:

- Стрілочні індикатори.

- Лічильники.

- Індикатори з підсвітлом.

- Друкуючі пристрої (самописці).

- Графічні пристрої.

- Знакові індикатори, що світяться.

- Сигналізатори звукові.

Стрілочні індикатори - звичайно використовуються при прочитуванні кількісних і якісних показників, перевірочному (контрольному) читанні, порівнянні показників.

Існує два типи стрілочних індикаторів:

- з рухомою стрілкою і нерухомою шкалою;

- з рухомою шкалою і нерухомою стрілкою.

Залежно від характеру поставлених задач можуть використовуватися стрілочні індикатори двох різновидів: або з рукоятками управління, або без них.

Стрілочні індикатори з рукоятками управління застосовують для установки заданої величини параметра або для відновлення положення стрілки при її відхиленні від заданої величини. Кращим типом індикатора в цьому випадку є індикатор з рухомою стрілкою і нерухомою шкалою.

Точність і швидкість прочитування свідчень з шкали приладу залежать від її вигляду, форми, розміру, відстані спостереження, інтервалу між відмітками.

По точності прочитування інформації перевага віддається індикаторам з круглою шкалою, на другому місці - напівкругла шкала, на третьому - прямолінійна горизонтальна, на четвертому - прямолінійна вертикальна (за винятком приладів для контролю глибини, висоти, температури - асоціації мислення).

Шкали приладів градуюють штриховими відмітками, які підрозділяють на головні, середні і дрібні. Точність прочитування залежить від розмірів відміток і відстані між ними. Оптимальна довжина інтервалу між головними відмітками 12,5 - 18 мм при дистанції спостереження 750 мм. Збільшення числа дрібних відміток приводить до зниження швидкості і точності прочитування. Між кольором фону шкали і кольором розподілів і написів потрібно зберігати максимальну контрастність, причому контраст повинен бути прямим.

Цифри (або який-небудь інший код) наносяться у підстави головних відміток із зовнішньої сторони шкали. Точність прочитування цифр залежить від їх висоти, формату, товщини обведення, відстані між сусідніми цифрами.

Важливе значення при прочитуванні свідчень з шкал має форма і розташування стрілок і покажчиків. Найбільшу перевагу перед іншими має клиновидна стрілка. Товщина її вістря повинна бути не більш ширини найменшої відмітки шкали, кінчик стрілки не повинен торкатися відміток шкали (відстань між відмітками і стрілкою від 0,4 до 1,6 мм). Стрілка повинна бути того ж кольору що і відмітки шкали і знаходитися якомога ближче до площини циферблата, щоб звести до мінімуму паралакс.

При конструюванні і розміщенні стрілочних індикаторів необхідно враховувати наступні вимоги:

1. Стрілочні індикатори на панелі слід встановлювати в площині, перпендикулярній лінії погляду.

2. Градуювання шкал не повинне бути дрібнішим, ніж того вимагає точність самого приладу.

3. Для шкал, встановлених на одній панелі, необхідно вибирати однакову систему розподілів і однакові цифри.

4. При одночасному контрольному прочитуванні з декількох приладів стрілки встановлюються так, щоб вони при нормальній роботі мали однаковий напрям.

5. Для полегшення контрольного прочитування робочі і перевантажувальні діапазони слід виділяти кольором.

6. Необхідно, щоб фон шкали був матовим, а на стінках приладу не спостерігалося відблисків.

7. Фон шкали не повинен бути темнішим панелі, тоді як каркас шкали може бути темнішим.

8. Освітлення шкали повинно бути рівномірним, а ступінь освітленості повинна регулюватися.

Лічильники - використовуються для отримання кількісних даних, коли потрібна швидка і точна індикація.

Лічильники слід ставити якомога ближче до поверхні панелі, щоб звести до мінімуму паралакс і тіні, забезпечити максимальний кут бачення.

При послідовному прочитуванні цифри повинні слідувати один за одним, але не частіше двох за 1 секунду.

Свідчення лічильників після закінчення роботи устаткування повинні скидатися автоматично, проте, необхідно передбачати і можливість ручного скидання.

Доцільний високий колірний контраст цифр і фону.

Індикатори з підсвітлом - застосовуються для відображення якісної інформації, коли потрібна негайна реакція оператора.

Є два основні типи індикаторів з підсвітлом:

- панелі, що підсвічуються, з однією або декількома написами;

- прості індикаторні (або сигнальні) лампочки.

Якщо індикатори призначаються для використовування в умовах різної освітленості, в них слід передбачити регулювання яскравості. Межі регулювання яскравості повинні забезпечувати хорошу помітність інформації, що відображається на індикаторі, за всіх передбачуваних умов освітленості. Індикатори не повинні здаватися тими, що світяться, коли вони не світяться, і сприйматися згаслими, коли світяться.

Для індикаторів на лампах розжарювання рекомендується або використовувати лампи з резервними нитками розжарення, або здвоєні лампи, щоб у разі відмови одній нитці лампи сила підсвітла зменшувалася, але не настільки, щоб оператор не міг працювати.

Індикаторні ланцюги проектуються так, щоб лампи можна було знімати і замінювати, не відключаючи електроживлення, не викликаючи небезпеки пошкодження компонентів індикаторного ланцюга і не піддаючи небезпеці обслуговуючий персонал.

Індикатори, що містять інформацію про критичні ситуації необхідно розташовувати в зонах оптимальної видимості.

Індикаторні лампи, які використовуються рідко або винятково для цілей технічного обслуговування і регулювання, повинні бути закриті або невидимі при експлуатації системи, але легко досяжні.

Відстань між сусідніми лампами повинна бути достатньою для однозначного їх розпізнавання, правильної інтерпретації індукованої інформації і зручної заміни.

Друкуючі пристрої (самописці) - забезпечують просте і швидке отримання інформації у вигляді друкарських матеріалів.

Повинна бути передбачена надійна індикація витрати носія.

Графічні пристрої - використовуються для запису безперервних графічних даних. Викреслювані штрихи не повинні закриватися елементами конструкції графічного пристрою. Контраст між зображенням і фоном не повинен бути менше 50% (відмінність по яскравості не менше ніж в два рази).

Знакові індикатори, що світяться, - призначені для висновку смислової буквено-цифрової (символьної) інформації з електронних обчислювальних пристроїв (аналогових, цифрових обчислювальних машин, перетворювачів, бортових обчислювачів і т.п.). В даний час широко застосовуються електронно-променеві трубки і рідкокристалічні екрани.

Сигналізатори звукові - призначені для залучення уваги оператора. До них відносяться немовні повідомлення - джерела звуку, що використовуються на робочому місці для подачі аварійних, застережливих і повідомлюючих сигналів в тих випадках, коли:

- повідомлення одновимірне і коротке;

- вимагає негайних дій;

- місце прийому інформації дуже освітлене або затемнене;

- зорова система оператора переобтяжена.

Конструкція звукових сигналізаторів повинна виключати можливість створення помилкової тривоги. Пристрій для звукової сигналізації і його електричні ланцюги повинні бути сконструйовані так, щоб тривожний сигнал зберігався при відмові системи або устаткування.

У звукових сигналізаторах за наявності ручного відключення повинне бути забезпечений автоматичне повернення схеми в початкове положення для отримання чергового управляючого сигналу.

Застережливі і аварійні сигнали повинні бути переривистими.

Рівень звукового тиску сигналів на робочому місці повинен бути в межах від 30 до 100 дБ на частоті 200 - 5000 Гц. Тривалість окремих сигналів і інтервалів між ними повинна бути не менше 0,2 с. Тривалість звучання інтенсивних звукових сигналів не повинна перевищувати 10 с.

При маскуванні шумом необхідно забезпечувати перевищення порогу маскування звукових сигналів від 10 до 16 дБ, гранично допустимі рівні звукового тиску сигналів повинні бути від 110 до 120 дБ на частоті 200 - 10000 Гц.

Рівень звукового тиску аварійних сигналів не повинен бути вищим 100 дБ на частоті 800 - 2000 Гц при тривалості інтервалів між сигналами 0,2 - 0,8 с, застережливих - не вище 80 - 90 дБ на частоті 200 - 600 Гц при тривалості сигналів і інтервалів між ними 1 - 3 с, а повідомляючих - не менше ніж на 5% нижче по відношенню до рівня звукового тиску аварійних сигналів.

Розробка системи відображення інформації складається з наступних етапів:

1. Психологічний аналіз діяльності оператора і визначення всіх відомостей про інформацію, необхідну йому для виконання заданих функцій.

2. Узгодження інтенсивності потоку сигналів з реальними можливостями людини - оператора по їх прийому, що важливе для досягнення щонайвищої ефективності роботи системи.

3. Вибір конкретних типів індикаторів, найбільш повно відповідних характеру вирішуваних задач і можливостям оператора по прийому і переробці інформації.

4. Композиційне рішення і визначення конкретної структури системи відображення інформації:

- вибір способу кодування і довжини алфавіту сигналів,

- вибір характеристик окремих індикаторів,

- розподіл інформації між ними,

- визначення їх взаємозв'язку і взаємного розташування,

- просторова компоновка індикаторів,

- композиційне і колірне рішення системи.

5. Розробка і випробування дослідних зразків, оцінка одержаних рішень побудови системи і проведення послідовної корекції її структури для отримання прийнятних значень її вихідних характеристик.

Задача

безпека життєдіяльність людина травмування

Визначити ризик травмування людини на виробництві в Україні в 1996 році, якщо відомо, що в цілому в народному господарстві було травмовано 65000 чоловік, а чисельність працюючих складає 15000000 чоловік.

Рішення:

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (п) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

де R - ризик;

n - число несприятливих наслідків за звітний період;

N - число можливих несприятливих наслідків за певний період.

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при груповому ризику - максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою.

З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона громадян, працюючих в 1996 р. в народному господарстві було травмовано 4333 особи.

Література

1. В.В.Березуцкий Теоретические основы безопасности жизнедеятельности / монография /, Харьков, ХГПУ, 1999 - 170 с.

2. Г.Н.Крикунов и др. Безопасность жизнедеятельности, ч.1,2- Днепропетровск, Пороги, 1992- 412 с.

3. С.В.Белов и др. Безопасность жизнедеятельности, ч1,2 М: ВАСОТ , 1992 - 231 с.

4. О.Н.Русак Введение в охрану труда. - Л.: лесотехническая академия,1982 - 56 с.

5. О.Н.Русак Конспект лекций по БЖД. - Л. : Ленингр. Союз специалистов по БЖД человека, 1991. - 147 с.

6. Основы инженерной психологии. / под.ред. В.П.Ломова, М.: Высшая школа, 1986, - 448 с.

7. Ю.М.Мадиевский Эргономика. Конспект лекций, часть 2, Харьков ,ХПИ, 1975 - 217 с.

8. М.Л.Котик Психология и безопасность, 3-е издание, Таллин.: Валгус, 1989 - 408 с.

9. И.Г.Бондалетов Основы валеологии, учебное пособие, Харьков, ХДИК, 1997 82 с.

10. Превентивная кардиология. Руководство под редакцией В.И.Косицкого, М.: Медицина, 1987 - 512 с.

11. Методические указания к самостоятельной работе “Количественная оценка риска” / под.ред. Т.С.Бондаренко, Харьков, 1991 - 7 с.

Размещено на Аllbеst.ru

...