Вихідною методологічною базою охорони праці як наукової дисципліни є концепція діяльності. Діяльність - специфічна, притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу. Будь-яка діяльність складається з мети, засобів, результату та власне процесу діяльності. Діяльність є реальною рушійною силою суспільного прогресу та запорукою існування суспільства.

Аналіз суспільної практичної діяльності, що складається з численних форм людської активності, дає змогу зробити індуктивний висновок про потенційну небезпеку діяльності. Діяльність людини, супроводжувана потенційною небезпекою, може призводити до травм, захворювань, погіршення самопочуття та інших наслідків. Потенційність небезпеки полягає у прихованому, невиявленому характері, за певних, нерідко важко передбачуваних, умов.

Небезпека - поняття стохастичне, випадкове, котре залежить від багатьох факторів. Вона може бути кількісно оцінена таким поняттям, як ризик.

Ризик визначається як відношення кількості тих або інших небезпечних наслідків за певний час до можливої кількості подій, тобто це ймовірність реалізації потенційної небезпеки. Ризик смерті від дії різних небезпечних факторів на людину за рік становить: від автомобілів - 2,5x10^-4; падіння - 1,0х10^-4; пожежі - 4,0x10^-5; повітряного транспорту - 1,0x10^-5; електричного струму - 6х10^-6; блискавки - 5,0x10^-6. У деяких країнах введена в практику концепція допустимого ризику, рівень якого залежить від важкості наслідків. Для смертельних випадків він має значення 10^-6 на людину за рік.

Небезпека - це стан умов праці, коли людина з певним ступенем ймовірності підлягає дії небезпечних або шкідливих факторів.

охорона праця україна предмет

Безпека - це стан умов праці, за якого з визначеною ймовірністю виключена небезпека, тобто можливість пошкодження здоров'я людини.

Безпека - головна мета охорони праці.

Отже, охорона праці - це засіб досягнення безпеки людини на виробництві шляхом усунення небезпечних і шкідливих факторів.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Вперше ця дисципліна в учбовий процес була впроваджена в 1989 р. в Московському інституті залізничного транспорту. До 1966 р. вона викладалась у межах окремих спеціальних та інженерних дисциплін. І лише у 1966 р. охорона праці як самостійна спеціальна дисципліна офіційно увійшла в навчальні програми всіх інженерних спеціальностей, а всім технічним вищим закладам освіти було запропоновано створити кафедри охорони праці. З 1999 р. у всіх вищих закладах освіти України при підготовці фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів проводиться вивчення нормативних дисциплін "Основи охорони праці" та "Охорона праці в галузі".

Основна мета навчальної дисципліни "Основи охорони праці" - формування системи теоретичних і прикладних знань з правових, економічних і організаційних питань створення безпечних умов праці, захисту людини на виробництві.

Виходячи із зазначеної мети, завданням дисципліни є вивчення:

впливу виробничого середовища на людину;

методів аналізу і оцінювання стану охорони праці на підприємстві;

організаційних та економічних аспектів охорони праці;

* правової і нормативної бази охорони праці в Україні.

Предметом дисципліни є захист життя і здоров'я людини на виробництві.

Основний зміст дисципліни розкривається в темах:

Виробниче середовище і його вплив на людину. Предмет і завдання

дисципліни.

Умови праці на виробництві, їх класифікація і нормування.

Виробнича шкідливість, методи захисту людини від її негативного впливу.

Аналіз і профілактика профзахворювання та виробничого травматизму.

Основи техніки безпеки.

Правове і нормативне регулювання охорони праці.

Державне управління охороною праці в Україні.

Організація охорони праці на виробництві.

Економічні аспекти охорони праці.

Згідно зі зазначеним змістом підготовлений і цей навчальний посібник. Він повністю відповідає освітньо-професійній програмі підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста і магістра напрямку 0501 - "Економіка і підприємництво", затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 06.06.2002 № 330.

Питанням безпеки праці певне місце відводиться у загально-технічних і спеціальних дисциплінах. Однак з такими загальними питаннями охорони праці, як система законодавчих і нормативних актів, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи студент знайомиться лише під час вивчення самостійної дисципліни "Основи хорони праці". В умовах адміністративно-командної економіки робота з охорони праці на підприємствах базувалася на підставі діючих положень, наказів галузевих міністерств, рішень профспілкових органів, приписів органів держнагляду.

Робота активізувалася після аварій і нещасних випадків, а потім затихала до наступного випадку. На підприємствах була впроваджена система управління охороною праці. Однак функціонування системи забезпечувалося доти, доки цього вимагали вищі органи та технічні інспектори праці профспілок. Як тільки був послаблений контроль з боку міністерств, фактично припинилося функціонування і вдосконалення системи. Колишня система значною мірою була побудована на лозунгових ефектах, бюрократичній звітності, не мала правових та економічних механізмів управління охороною праці.

За переходу до ринку докорінно змінюється мотивація діяльності з охорони праці. Основним обов'язком роботодавця стає створення такої організації виробництва, за якої досягатиметься найбільший прибуток. Кожний нещасний випадок на виробництві означатиме для підприємства серйозну моральну й економічну втрату. Достатньо нагадати, що в Україні щорічно тільки на виробництві травмується 50 тис. чол. (з них 1,5 тис. чол. - смертельно), отримують професійні захворювання.

Не менш важливим завданням є забезпечення високої якості продукції або послуг, їх конкурентоспроможності. Закон захищає споживача від недоброякісної продукції, а якість праці і якість продукції прямо залежать від якості умов праці, від санітарно-гігієнічного та ергономічного комфорту на виробничому місці.

Отже, забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці є важливим фактором існування підприємства в умовах ринкової конкуренції. Роботодавець повинен створювати безпечні умови праці, забезпечувати сприятливий морально-психологічний клімат у трудовому колективі, що сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції та послуг, здоров'ю працівників.

Вивчення факторів виробничого середовища, організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов, у яких здійснюється трудова діяльність людини, а також системи правових заходів щодо виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та охорони праці є предметом курсу "Основи охорони праці". Розглядаючи "Основи охорони праці" як наукову дисципліну, слід зазначити, що вона виникла й сформувалася на стику наук про працю і людину.

Наука про охорону праці тісно пов'язана з іншими науками. Вона широко використовує найновіші досягнення науки і техніки, базується на теоретичних розробках з фізики, хімії, математики, електроніки, медицини, економіки тощо. Важливе місце в розробці питань охорони праці займають такі наукові дисципліни, як ергономіка, інженерна психологія і фізіологія праці, технічна естетика.

Для визначення на науковій основі методів і шляхів поліпшення та оздоровлення умов праці на виробництві, забезпечення правильного ритму праці, режиму праці і відпочинку, необхідно враховувати вимоги психології й фізіології праці людини (вивчення працездатності людини, пов'язаної з втомою, нервовою напругою, монотонністю праці). Технічна естетика вивчає закономірності художнього проектування виробничих приміщень і обладнання.

Охорона праці працюючих в умовах інтенсивного переозброєння виробництва на базі комплексної автоматизації і механізації може бути забезпечена лише при всебічному врахуванні можливостей людини в трудовому процесі. В правильному розв'язанні цих завдань істотну роль відіграє ергономіка. Ергономіка вивчає проблеми оптимального розподілу й узгодження функцій між людиною і машиною, формує оптимальні вимоги до засобів та умов діяльності, розробляє методи їх урахування при створенні й експлуатації техніки, що управляється та обслуговується людиною. Раціональне поєднання можливостей людини і характеристик машини та відповідний розподіл функцій усередині системи істотно підвищують її ефективність і зумовлюють оптимальне використання людиною технічних засобів згідно з їх призначенням.

Взаємодія людини і техніки в системі виробництва (система "людина - машина - виробниче середовище") має розглядатися під час проектування і створення безпечних умов праці, вирішення завдань оптимізації. Це і є предметом ергономіки. В період широкого застосування нової техніки в усіх галузях народного господарства проблема оптимізації взаємовідносин людини з машиною і виробничим середовищем стала однією з головних.

Умови праці як система елементів та факторів вивчаються, аналізуються, оцінюються в різних галузях науки. Це, передусім, такі наукові дисципліни, як техніка безпеки, технологія виробництва, виробнича санітарія, фізіологія праці, ергономіка, охорона праці, технічна естетика, культура виробництва, організація виробництва та праці, гігієна праці, економіка праці, соціоекологія, управління виробництвом, безпека життєдіяльності та ін.

У конкретних дослідженнях охорона праці як наука базується на загальнонаукових підходах: комплексності, системності, особистісному гуманізмі, єдності наукового дослідження і практики, організації трудової діяльності з урахуванням людського фактора.

Комплексний підхід до охорони праці передбачає врахування організаційних, економічних, соціальних, психологічних, технічних, правових та інших аспектів управління в їх сукупності і взаємозв'язку.

Системний підхід відбиває взаємозв'язки між окремими аспектами охорони праці і виражається в розробці кінцевої мети, визначенні шляхів її досягнення, в створенні відповідного механізму управління, який забезпечує комплексне планування, організацію та стимулювання роботи з охорони праці. Системний підхід до вивчення основ охорони праці передбачає застосування різних методів дослідження, зокрема фізіологічних, психологічних, статистичних, математичних, соціальних тощо.

Методологічною основою дисципліни є аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій та визначення заходів щодо поліпшення умов праці.

Головна мета дисципліни - надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме поліпшенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійним захворюванням, виробничому травматизму тощо.

Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створювання умов для всебічного розвитку особистості. Завданнями охорони праці є також:

знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;

впровадження норм гранично допустимих рівнів виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці;

розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці;

забезпечення безпеки виконання робіт працівниками;

впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;

розробка методів оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконалення умов і охорони праці.

Основні терміни та означення основних понять в області охорони праці

невиконання інструкцій з охорони праці - 12%;

порушення трудової й виробничої дисципліни - 10%;

порушення правил дорожнього руху - 8%.

Будівництво:

порушення трудової й виробничої дисципліни - 12%;

невиконання інструкцій з охорони праці - 11%;

невиконання вимог посадових інструкцій - 10%.

Невиробнича сфера:

порушення трудової й виробничої дисципліни - 11%;

протиправні дії інших осіб - 10%;

допуск до роботи без навчання та перевірки знань - 9%.

Металургійна промисловість:

невиконання вимог посадових інструкцій - 27%;

порушення трудової й виробничої дисципліни - 18%;

порушення вимог безпеки під час експлуатації засобів виробництва - 10%.

Машинобудування:

невиконання вимог посадових інструкцій - 13%;

порушення трудової й виробничої дисципліни - 10%;

допуск до роботи без навчання та перевірки знань - 6%.

Хімічна промисловість:

невиконання вимог посадових інструкцій - 15%;

порушення трудової й виробничої дисципліни - 15%;

порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів - 9%.

Найвищий рівень смертельного травматизму спостерігається у вісьмох галузях економіки, на які припадає 86% всіх смертельних випадків на виробництвах України (див. рис.2).

Таблиця 2.

Розподіл нещасних випадків загального травматизму по областях України

Таблиця 3.

Розподіл нещасних випадків зі смертельними наслідками по областях України

Розподіл нещасних випадків загального і смертельного травматизму серед областей України наведено в таблиці 2 і 3. Зростання кількості травмованих в порівнянні з минулим роком зареєстровано в АР Крим, Івано-Франківській, Київській та Рівненській областях (у кожному регіоні 10%).

Зростання випадків смертельного травматизму допущено в Черкаській - на 77%, Запорізькій - 72%, Миколаївській - 58%, Донецькій - 37%, Київській - 36%, Дніпропетровській - 18%, Сумській - 11% областях та АР Крим - 15%.

Значна кількість працівників травмуються або гинуть в групових нещасних випадках, що виникають на виробництві України.

Тільки за 1995-2001 роки сталося 1586 групових нещасних випадків (рис. 2), в яких постраждало 4965 осіб, з них 1643 особи загинуло.

Порівняно з 2000 р. число групових нещасних випадків у 2001 р. збільшилось на 32%, кількість потерпілих і загиблих в цих випадках відповідно збільшилось на 205 та 28 осіб.

В Україні спостерігається високий рівень травматизму зі смертельними наслідками у соціально-культурній сфері та торгівлі. Аналіз оперативних даних про стан виробничого травматизму зі смертельними наслідками за 2002 рік показує, що в невиробничій сфері загинуло 125 осіб - це на 6 осіб більше, ніж у будівництві, де ступінь травмонебезпеки є високим. Постає питання: чому гинуть люди в тій сфері, де відсутні шкідливі та важкі умови праці, складні механізми. Адже законодавство України щодо охорони праці встановлює єдині вимоги з безпеки праці для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та видів діяльності для всіх працюючих. Як показує досвід, на практиці ці вимоги не виконуються. Існує думка, що в невиробничій сфері відсутні шкідливі та небезпечні чинники, що негативно впливають на стан здоров'я та працездатність працюючих.

Размещено на Allbest.ru