Режим рухової активності та працездатності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний технологічний університет

Реферат

на тему: «Режим рухової активності та працездатності»

Чернігів ЧДТУ 2010

Зміст

студент праця трудовий нервовий

Вступ

1. Особливості організації та основні психофізіологічні характеристики учбової праці студентів

2. Динаміка працездатності в процесі учбової та трудової діяльності. Фактори, які її визначають

3. Критерії нервово-емоційної втоми та перевтоми студентів, їх профілактика засобами фізичної культури

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Рухова активність - невід'ємна частина способу життя й поведінки студентів, що визначається соціально-економічними й культурними факторами, залежить від організації фізичного виховання, морфо-функціональних особливостей зростаючого організму, типу нервової системи, кількості вільного часу, мотивації до занять, доступності спортивних споруджень і місць відпочинку підлітків.

Протягом життя людини рухова активність відіграє різну роль. У дитячому віці вона визначає нормальний ріст і розвиток організму, найбільш повну реалізацію генетичного потенціалу, підвищує опірність захворюванням. Саме в період росту організм найбільш чутливий до впливу різних несприятливих факторів. Механізми взаємозв'язку рухової активності й функціональних можливостей організму, що розвивається, розкриваються в дослідженнях В.К. Бальсевича, В.А. Запорожанова, М.А. Фоміна, М.П. Філіна, Т.Ю. Круцевич, В.Г. Лук'яненко, В.І. Савченко, С. Cичова, Р.П. Шологова, М.М. Твердохліба та інших.

Низький рівень рухової активності дуже негативно впливає на організм студентів. Різноманіття причин дефіциту рухів, ступінь його виразності й тривалість створюють більші можливості для змін в організмі: від адаптаційно-фізіологічних до патологічних. За даними А.Г. Сухарьова, у період навчання в університеті дефіцит рухової активності приводить до погіршення адаптації серцево-судинної системи студентів, до стандартного фізичного навантаження, зниженню ЖЕЛ, станової сили, появі надлишкової маси тіла за рахунок відкладення жиру, підвищенню рівня холестерину в крові. Захворюваність студентів в умовах гіпокінезії в 2 рази вища, що пов'язано зі зниженням загальної неспецифічної резистентності.

1. Особливості організації та основні психофізіологічні характеристики учбової праці студентів

Результати досліджень свідчать про те, що здоров'я людини безпосередньо пов'язане з його працездатністю і втомлюваністю. Від стану здоров'я багато в чому залежить успішність навчальної та виробничої діяльності студента. Очевидно, що має тенденцію до зростання втрати резервних можливостей, опірності організму людини до зовнішніх і внутрішніх негативних факторів, а також наявність широкого переліку негативних діагнозів ведуть до істотного зниження ефективності навчання і подальшої професійної діяльності. У студентські роки така негативна тенденція небезпечна.

Зниження розумової працездатності спостерігається при психічних хворобах, органічних захворюваннях головного мозку, а також при пограничних станах захворювань. Навіть при пограничних нервово-психічних розладах продуктивність праці спостерігається у 70% людей.

Навчання у вищій школі вимагає від студентів значного інтелектуального і нервово-професійного напруження, що доходять у період екзаменаційних сесій до меж можливого.

Найважливішим чинником забезпечення високої якості професійної підготовки випускників вузів є активна навчально-трудова та пізнавальна діяльність студентів. Ця діяльність являє собою складний процес в умовах об'єктивно існуючих протиріч, до яких відносяться:

1) протиріччя між великим обсягом навчальної та наукової інформації, і, дефіцитом часу на її освоєння;

2) між об'єктивно поточним поступовим, багаторічним процесом становлення соціальної зрілості майбутнього фахівця і бажанням якомога швидше самоствердитися і проявити себе;

3) Між прагненням до самостійності у відборі знань з урахуванням особистих інтересів і жорсткими рамками навчального плану та навчальних програм.

Ці протиріччя створюють високе нервово-емоційне напруження, яке негативно відбивається на здоров'ї і фізичному стані студентів.

Студентський вік характеризується інтенсивною роботою над формуванням своєї особистості, виробленням стилю поведінки. Це час пошуку молодими людьми відповідей на різноманітні морально-етичні, естетичні, наукові, загальнокультурні, політичні та інші питання. Студентський вік є також заключним етапом поступального вікового розвитку психофізіологічних і рухових можливостей організму. Молоді люди в цей період мають більші можливості для напруженого навчального праці.

Труднощі навчання у вузі пов'язані не тільки з необхідністю творчого засвоєння великого обсягу знань, виробленням потрібних для майбутньої професії умінь і навичок, їх практичним застосуванням. Ці труднощі явні. Але існують ще й приховані труднощі, які позначаються часом досить істотно на навчанні психоемоційному стані студентів.

До них відносяться цілий ряд обставин студентського життя, що здаються малозначними, коли вони взяті окремо, але в сукупності дають негативний ефект, який можна назвати нездатністю студентів до навчання у вузі. У числі причин такого явища такі:

1) різко відрізняються від шкільних методи і організація навчання, які потребують значного підвищення самостійності в оволодінні навчальним матеріалом;

2) відсутність добре налагоджених міжособистісних відносин, що характерно для будь-якого формується колективу;

3) ломка старого, сформованого за роки навчання життєвого стереотипу і формування нового «вузівського»;

4) супутні вступу до вузу нові турботи, які найчастіше виникають у студентів, що проживають в гуртожитку.

Особливо в скрутному становищі опиняються студенти молодших курсів. З одного боку вони повинні відразу включатися в напружену роботу, що вимагає застосування всіх сил і здібностей. З іншого - саме по собі подолання новизни умов навчальної роботи вимагає значної витрати сил організму. Включення студентів у нову систему життєдіяльності може супроводжуватися нервовою напругою зайвої дратівливістю, млявістю, зниженням вольової активності, занепокоєнням і т.д.

На психофізичному стані студентів відображаються також суб'єктивні й об'єктивні чинники. До об'єктивних факторів належать вік, стать, стан здоров'я, величина навчального навантаження, характер і тривалість відпочинку та ін. Суб'єктивні чинники включають в себе мотивацію навчання, рівень знань, здатність адаптуватися до нових умов навчання у вузі, психофізичні можливості, нервово-психічну стійкість, особистісні якості (характер, темперамент, комунікабельність), працездатність, втомлюваність тощо.

Серйозним випробуванням організму є інформаційне перевантаження студентів, що виникає при вивченні численних навчальних дисциплін, науковий рівень та інформаційний обсяг, яких весь час зростає.

Критичним і складним чинником перенапруги студентів є екзаменаційний період - один з варіантів стресової ситуації, що протікає в більшості випадків в умовах дефіциту часу і характеризується підвищеною відповідальності з елементом напруженості. Негативний вплив на організм посилюється при сумарному впливі кількох факторів ризику, коли вони впливають одночасно і приймають хронічний характер.

2. Динаміка працездатності в процесі учбової та трудової діяльності. Фактори, які її визначають

Працездатність визначається як здатність людини до виконання конкретної розумової діяльності в рамках заданих часових лімітів і параметрів ефективності. Основу працездатності складають спеціальні знання, вміння, навички, а також певні психофізичні особливості, наприклад, пам'ять, увагу, мислення і т.д.; фізіологічні - стан серцево-судинної, дихальної, м'язової, ендокринної та інших систем; фізичні - рівень розвитку витривалості, сили, швидкості рухів та інших: сукупність спеціальних якостей, необхідних у конкретній діяльності. Працездатність залежить від можливостей людини, адекватних рівню мотивації та поставленої мети.

Працездатність у навчальній діяльності в певній мірі залежить від властивостей особистості, типологічні особливості нервової системи, темпераменту. Поряд з цим, на неї впливають новизна виконуваної роботи, інтерес до неї, розпорядження про виконання певного конкретного завдання, інформація та оцінка результатів по ходу виконання роботи, посидючість, акуратність і т.п.

Під впливом навчально-трудової діяльності працездатність студентів зазнає змін, які чітко спостерігаються протягом дня, тижня, півріччя (семестру), навчального року.

Навчальний день

Навчальний день студенти, як правило, не починають відразу з високої продуктивності навчальної праці. Після дзвінка вони не можуть відразу зосередитися і активно включитися в заняття. Проходить 10-20, а іноді і більше 30 хвилин, перш ніж працездатність досягає оптимального рівня. Цей період впрацьовування характеризується поступовим підвищенням працездатності з певними коливаннями.

Період оптимальної (стійкою) працездатності має тривалість 1,5 - 3 години, в процесі чого функціональний стан студентів характеризується змінами функцій організму, адекватних тієї навчальної діяльності, яка виконується.

Третій період - період повної компенсації, характеризується появою початкових ознак втоми, які компенсуються вольовим зусиллям і позитивної мотивацією.

У четвертому періоді настає нестійка компенсація, наростає стомлення, спостерігаються коливання вольового зусилля, а також коливання продуктивності навчальної діяльності.

У п'ятому періоді починається прогресивне зниження працездатності, яка перед закінченням роботи може змінитися короткочасним її підвищенням за рахунок мобілізації резервів організму (кінцевий порив).

При подальшому продовження роботи в шостому періоді, відбувається різке зменшення її продуктивності. У результаті зниження працездатності і згасання робочої домінанти.

Навчальний день студента крім аудиторних занять включає самопідготовку. Наявність другого підйому працездатності пояснюється не тільки добовим ритмом, а головним чином психологічною установкою на виконання навчальних завдань.

Варіантність зміни окремих сторін працездатності обумовлені і тим, що навчальна діяльність студентів характеризується постійним перемиканням різних видів розумової діяльності (лекції, семінари, лабораторні заняття та інші).

Рисунок 1 - Працездатність студентів протягом навчального дня

Навчальний тиждень

Динаміка розумової працездатності в навчальному тижневому циклі характеризується наявністю періоду впрацьовування на початку (понеділок, вівторок), стійкої працездатності в середині (середа, четвер) і зниженням в останні дні тижня. У деяких випадках відзначається її підйом, що пов'язують з явищем «кінцевого пориву».

Типова крива працездатності може змінюватися при наявності фактора нервово-емоційного напруження, що супроводжує роботу в різні дні тижня. Такими факторами можуть бути виконання контрольної роботи, участь у колоквіумі, підготовка і здача заліку.

Рисунок 2 - Працездатність студентів у навчальній тижня. Пунктиром зазначено явище кінцевого пориву

Навчальний семестр і навчальний рік

На початку навчального року протягом 3-3,5 тижнів спостерігається період впрацьовування, супроводжуваний поступовим підвищенням рівня працездатності. Потім протягом 2-2,5 місяців настає період стійкої працездатності. В кінці семестру, коли студенти готуються і здають заліки, працездатність починає знижуватися. У період іспитів зниження кривої працездатності посилюється. У період зимових канікул працездатність відновлюється до вихідного рівня, а якщо відпочинок супроводжується активним використанням середовищ фізичної культури і спорту спостерігається підвищеної працездатності

Початок другого півріччя також супроводжується періодом впрацювання тривалість якого скорочується в порівнянні з першим півріччям до 1,5-2 тижнів. Подальші зміна працездатності з другої половини лютого до початку квітня характеризується стійким рівнем. Причому, цей рівень може бути вище, ніж у першому півріччі. У квітні спостерігаються ознаки зниження працездатності, зумовлені виникають втомою. У залікову сесію і в період іспитів зниження працездатності виражено різкіше, ніж у першому півріччі. Процес відновлення відрізняється більш повільним розвитком, внаслідок значної глибини втоми.

Рисунок 3 - Зміна розумової (суцільна лінія) і фізичної (пунктир) працездатності студентів в навчальному році

Таким чином, можна зробити висновок про те, що для навчальної праці студентів незалежно від його часових параметрів (навчальний день, тиждень, семестри навчального року), зміни розумової працездатності характеризується послідовною зміною періодів впрацьовування, стійкої і високої працездатності та періоду її зниження. Ця обставина має високе значення для розробки заходів щодо оптимізації умов навчально-трудової діяльності і відпочинку студентів, зокрема засобами фізичної культури і спорту.

Серед заходів, спрямованих на підвищення розумової працездатності студентів, на подолання і профілактику психоемоційного та функціонального перенапруження можна рекомендувати наступне:

1) систематичне вивчення навчальних предметів студентами в семестрі;

2) ритмічну та системну організацію розумової праці;

3) постійна підтримка емоції та інтересу до навчання;

4) організація раціонального режиму праці, харчування, сну та відпочинку.

5) відмова від шкідливих звичок;

6) фізичне тренування, постійна підтримка організму в стані оптимальної фізичної тренованості;

7) навчання студентів методам самоконтролю за станом організму з метою виявлення відхилень від норми і своєчасного виправлення та усунення цих відхилень засобами профілактики.

3. Критерії нервово-емоційної втоми та перевтоми студентів, їх профілактика засобами фізичної культури

Втомлення - це зниження працездатності, що зумовлене виконанням певної роботи. Об'єктивно процес стомлення проявляється у зниженні продуктивності праці, а суб'єктивно - у відчутті стомлення.

Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги - в середньому у 5-10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму -- втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму.

Люди, що займаються розумовою діяльністю, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов'язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.

Переважно люди розумової діяльності нездатні вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8 - 12 годин на добу, а майже постійно з короткими переключеннями. Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина, під час сну перероблює інформацію, отриману в період активної бадьорості.

Фізичний і розумовий види діяльності вимагають різного напруженні певних функціональних систем організму, тому навантаження необхідно класифікувати відповідно до важкості і напруженості. Важкість праці -- це напруження функціональних систем, які зумовлені фізичним навантаженням. Напруженість, своєю чергою, характеризує рівень напруження центральної нервової системи.

На успіх діяльності особливо впливає стан людини. Будь-який вид діяльності викликає втому.

Втома -- це зниження продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму людини.

Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати ще до початку фізичного навантаження, на самому початку роботи. Втома після важкої, але потрібної людям праці, пов'язана з позитивним емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють силу, створюють можливість продовження діяльності. Об'єктивним показником втомлення є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості.

Дослідження працездатності показало, що в перші дві години продуктивність праці зростає, досягає максимального рівня, а потім поступово знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома наступає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює людину.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а період нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновні процеси в організмі. Прикмети втоми не щезають до початку роботи наступного дня. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними.

За наявності хронічної перевтоми:

· погіршується продуктивність праці;

· знижується опір організму до інфекції;

· зростає лабільність показників серцево-судинної системи;

· підвищується сухожилкові рефлекси, пітливість;

· часто зменшується маса тіла;

· збільшується кількість помилок, брак у роботі.

Люди зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного відновлення працездатності до наступного робочого дня, зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово-емоційної збудливості. Такий етан може призвести до загострення багатьох захворювань -- серцево-судинних, ендокринних, бронхо-легеневих, хронічних тощо.

На основі вчення І.П. Павлова, О.О. Ухтомського було з'ясовано основну причину стомлення, що полягала в зміні функціонального стану центральної нервової системи, зокрема кори головного мозку. В результаті праці в корі головного мозку виникає процес гальмування, який запобігає надмірному виснаженню клітин кори. Ця теорія пояснює питання про механізм стомлення в результаті розумової праці й статичної праці, яка супроводжується незначними затратами енергії.

Проте зміни, які виникають, коли людина стомлюється, неможливо розглядати ізольовано як зміни в корі головного мозку і не враховувати зрушень в цілому організмі. Адже стомлення пояснюється зміною функціонального стану цілого організму, причому провідна роль належить змінам в центральній нервовій системі.

Розрізняють стомлення, що швидко розвивається в результаті незвичної або надмірної праці, та стомлення, яке розвивається повільно в результаті хоча і звичної для людини, але тривалої праці.

Необхідно відзначити, що процес стомлення зворотний. Після відпочинку стомлення зникає і працездатність повністю відновлюється. У результаті неправильної організації праці навіть після нічного відпочинку працездатність повністю не відновлюється і поступово наступає перевтомлення.

Основними ознаками процесу перевтомлення є головний біль, втрата сну (безсоння), втрата апетиту, підвищена дратівливість, послаблення пам'яті, зниження опірності організму.

Основним заходом щодо боротьби з перевтомленням є раціональне поєднання періодів праці та відпочинку (перерви). Перерва повинна бути достатньою для повного відновлення фізіологічних функцій. Позитивний вплив мають фізичні вправи під час перерви, автоматизація та механізація виробництва.

Професійні хвороби, що пов'язані з вимушеним положенням тіла та напруженням окремих органів

Правильне положення тіла під час виконання роботи, яке забезпечує рівномірний розподіл навантаження і створює сприятливі умови для дихання та кровообігу, є важливим фактором, що впливає на здоров'я працівника та рівень його працездатності.

До вказаної групи захворювань слід віднести ті, що зумовлені тривалою працею стоячи, сидячи та напруженням в результаті праці певних груп м'язів. До професійних захворювань, що викликані причинами, які вказані вище, можна віднести плоскостопість, викривлення хребта, варикозне розширення вен і тощо.

У зв'язку з механізацією виробничих процесів, що усуває важку фізичну працю, потреба у вимушеному положенні й перенапруженні органів і систем під час виконання роботи виникає дедалі менше. Отже, і захворювання, пов'язані з цим, виникають рідше.

При тривалому стоячому положенні тіла, під час ходьби з перенесенням важких речей може розвинутись плоскостопість. Плоскостопість як професійна хвороба виникає у складальників, слюсарів, токарів, прядильниць, вантажників, штампувальників тощо.

Робота, що виконується сидячи, також призводить до деяких розладів. Перш за все, це викривлення хребта в результаті нерівномірного навантаження на різні групи м'язів.

Величезне значення мають і професійні (координаторні) неврози, що виникають під час виконання роботи, де постійно повторюються одні й ті ж рухи. Це захворювання спостерігається у робітників, які працюють на верстатах з ножним приводом, швачок, доярок, друкарок, піаністів та ін. Характерна ознака неврозів - вибірковий розлад координації рухів. "Писальний спазм" - це також координаційний невроз, що виникає внаслідок перевтоми від тривалого писання І характеризується болем і мимовільними згинами пальців під час писання.

Проблема профілактики захворювань, пов'язаних з вимушеним положенням тіла при виконанні роботи, перенапруженням органів і систем, розв'язується механізацією робочих процесів, заміною ручної праці механізованою, раціональною конструкцією верстата, робочого стола, організацією робочого місця, тимчасовим переключенням на інший вид роботи.

Відомо, що на працездатність, продуктивність праці, на життєдіяльність загалом впливає відпочинок. Відпочинок може бути двох типів -- активний і пасивний.

Активний відпочинок -- це, наприклад, заняття спортом, туристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні тощо. Саме активний відпочинок сприяє підвищенню працездатності, поліпшенню психічного стану особистості, настрою.

Пасивний відпочинок -- перегляд кінофільмів, слухання музики, сидячи, лежачи, читання книг тощо. Особливим, але обов'язковим, видом такого відпочинку є сон.

Відомо, що неспокійні ночі, неприємні сновидіння з переживанням жахів, небезпек, страху, коли життя ніби висить на волоску, а сили немає щоб дати відпір -- все це негативно позначається на стані людини, а відповідно на активності її життєдіяльності.

На працездатність людини впливають і пори року. Наприклад, зниження працездатності спостерігається весною, особливо у працівників з нервово-емоційним перенапруженням.

Висновок

Зміцнення здоров'я та підвищення рівня фізичної підготовленості - важливі умови забезпечення всебічного та гармонійного розвитку особистості, збереження працездатності в навчальному процесі студентської молоді. Значення цих факторів постійно зростає в зв'язку із підвищенням вимог до процесу навчання, збільшенням навантаження на розумову та емоційну сфери.

Здоровий спосіб життя сприяє відновленню, підтримуванню та розвитку резервних можливостей організму, в якому обов'язковою складовою частиною є рухова активність.

Фізична робота, фізичні вправи справляють дуже великий вплив на фізичний, розумовий і психічний розвиток людини, особливо в перші роки її життя. Вони позитивно впливають не тільки на фізичну працездатність, а й стимулюють ріст і розвиток усіх органів і систем органів організму. Систематичні заняття фізичними вправами підвищують працездатність серцевого м'яза. Треноване серце в стані спокою скорочується повільніше, що під час роботи і надходження кисню та поживних речовин. Фізичні вправи сприяють кращому дає йому змогу краще відпочивати, працювати економніше, збільшувати хвилинний об'єм крові розвиткові системи дихання. Під впливом фізичної роботи підвищується інтенсивність обміну речовин у всіх органах і системах організму. Фізичні вправи підвищують стійкість організму до дії чинників навколишнього середовища.

Фізична робота є єдиним фізіологічним засобом зняття емоційних напружень. Систематичні заняття фізкультурою підвищують захисні властивості крові і шкіри, стійкість організму до нестачі кисню (гіпоксії), до низьких і високих температур.

Фізичне навантаження цілюще впливає на організм лише у тому разі, коли їхній обсяг, інтенсивність, тривалість, відповідають вікові і стану здоров'я людини.

Список використаних джерел

1. Валеологія. Посібник / За ред. Коваленка Р.В. - К., 2001.

2. Гігієна з основами екології. Посібник. - К., 2003.

3. Основи безпеки життєдіяльності. - К., 2000.

Размещено на Allbest.ru