Штучна (механічна) вентиляція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Виконав

Вступ

виробничий вентиляція повітряний

Охорона праці регулюється основними законодавчими актами України: Конституцією, законами “Про охорону праці”, “Про охорону здоров'я”, “Про пожежну безпеку”, “Про використання ядерної енергії та радіаційного захисту”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, Кодексом законів про працю України тощо.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що держава дбає про поліпшення умов і охорону праці, її наукову організацію, про скорочення, а надалі і повне витіснення важкої фізичної праці на основі комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів у всіх галузях народного господарства. Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці (Закон України “Про охорону праці”, прийнятий у жовтні 1992 року). Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Крім того, у Кодексі законів про працю України зазначено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Вони повинні впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

1. Вентиляція як засіб захисту повітряного середовища виробничих приміщень

Вентиляція (від лат. ventilatio - провітрювання) - регульований повітрообмін у приміщенні, сприятливий для людини; а також сукупність технічних засобів, що забезпечують такий повітрообмін. Інакше кажучи, вентиляція - це комплекс заходів і засобів, що використовуються під час організації повітрообміну для забезпечення необхідного стану повітряного середовища на виробничих приміщеннях згідно з будівельними нормами.

До виробничих приміщень відносяться: підприємства легкої, харчової, м'ясної, рибної і молочної промисловості, лікувальні установи, станції технічного обслуговування, майстерні, гаражі, виставкові павільйони, склади, спортзали, теплиці, тваринницькі і сільськогосподарські комплекси, будинки для точних виробництв і електроніки, а також їхні окремі ділянки тощо. Вентиляція призначена для забезпечення необхідної чистоти, температури, вологості і рухливості повітря. Ці вимоги визначаються санітарними нормативами: наявність шкідливих речовин у повітрі (гази, пари, пил) обмежується гранично припустимими (нешкідливими для здоров'я людей) концентраціями, а температура, вологість і рухливість повітря встановлюються залежно від умов, необхідних для найбільш сприятливого самопочуття людини. Для багатьох виробничих приміщень чистота повітря, його температура і вологість визначаються також особливостями технологічного процесу. У ряді випадків температура і вологість повітря в приміщеннях повинні відповідати умовам найкращого зберігання предметів, що знаходяться в них, і матеріалів (фондосховища музеїв, архіви, склади), устаткування, а також будівельних конструкцій. При забрудненні повітряного середовища (наприклад, вихлопними газами автомобільного транспорту, промисловими викидами та інше) шкідливі речовини можуть потрапляти до приміщень із зовнішнім повітрям. Вони підлягають виведенню за допомогою вентиляції. Зменшення виділення шкідливих речовин, надлишків тепла і вологи - істотний чинник поліпшення стану повітряного середовища у виробничих приміщеннях, воно створює також більш сприятливі умови для дії вентиляції. Вентиляцію характеризують об'єм і кратність повітрообміну. Об'ємом вентиляції називають кількість повітря (у куб. м), що надходить до приміщень протягом години. Мінімальна норма надходження зовнішнього повітря до приміщень - 30 куб. м/г. Кратність повітрообміну означає, скільки разів протягом години змінюється повітря в приміщенні. При кратності повітрообміну менше 0,5 в годину людина відчуває духоту в приміщенні. Завданням вентиляції є забезпечення чистоти повітря в заданих метеорологічних умовах на виробничих приміщеннях. Вентиляція досягається виведенням забрудненого або нагрітого повітря з приміщення і подачею до нього свіжого повітря.

2. Класифікація систем вентиляції

У звичайних приміщеннях повітрообмін відбувається через відкриті двері та вікна, а також щілини. Такий повітрообмін називають неорганізованим. Під організованим повітрообміном, тобто тим, що регулюється, розуміють - систему вентиляції. Системи вентиляції призначені для виведення шкідливих речовин, що утворюються на виробничому приміщенні, - вуглекислого газу, пилу тощо і припливу свіжого повітря, тобто, для підтримки допустимих метеорологічних параметрів. Системи вентиляції варто встановлювати так, щоб ні тепле, ні холодне повітря не було направлено на людей. На виробництві рекомендується створювати динамічний клімат із визначеними перепадами показників. Температура повітря на поверхні підлоги і на рівні голови не повинна відрізнятися більше, ніж на 5 градусів. Основним параметром, що визначає характеристики вентиляційної системи, є кратність обміну, тобто скільки разів за годину зміниться повітря в приміщенні.

Основними характеристиками вентиляційних систем є:

- продуктивність потоку повітря: десятки - тисячі куб. м/г;

- напір повітря або статичний тиск (кПа);

- потужність калорифера (необхідна для підігріву вуличного повітря в зимовий період): одиниці - сотні кВт;

- рівень шуму (дБ).

Вибір конкретних параметрів залежить від розміру, розташування і призначення виробничих приміщень, що вентилюються, кількості людей, що там знаходяться.

3. Види вентиляції

При великому різноманітті систем вентиляції, зумовленому призначенням приміщень, характером технологічного процесу, видів шкідливих викидів тощо, їх можна класифікувати за наступними характерними ознаками:

1) за методом переміщення повітря вентиляція буває з природним спонуканням (природною) і з механічним (механічною). Можливо також сполучення звичайної і механічної вентиляції (змішана вентиляція);

2) вентиляція буває припливною, витяжною або припливно-витяжною залежно від того, для чого служить система вентиляції - для подачі (припливу) або виведення повітря з приміщення чи для того й іншого одночасно;

3) за місцем дії вентиляція буває місцевою і загальнообмінною;

4) за конструктивним виконанням - канальною та безканальною.

3.1 Природна і механічна вентиляція

Повітрообмін в системах природної вентиляції відбувається:

- внаслідок різниці температур зовнішнього (атмосферного) повітря і повітря в приміщенні, так званої аерації;

- внаслідок різниці тисків повітряного стовпа між нижнім рівнем (приміщенням, що обслуговується) і верхнім рівнем - витяжним пристроєм (дефлектором), встановленим на покрівлі будинку;

- в результаті впливу так званого вітрового тиску.

Системи природної вентиляції прості та не вимагають складного дорогого устаткування і витрат електричної енергії. Однак, залежність ефективності цих систем від перемінних чинників (температури повітря, напрямку і швидкості вітру), а також невеликий тиск не дозволяють вирішувати різні складні завдання вентиляції.

У механічних системах вентиляції використовуються устаткування і прилади (вентилятори, електродвигуни, повітронагрівачі, автоматика та інше), що дозволяє переміщати повітря на значні відстані. Витрати електроенергії на їх роботу достатньо великі. Такі системи можуть подавати і видаляти повітря з локальних зон приміщення в необхідній кількості, незалежно від умов навколишнього повітряного середовища. За потребою повітря піддають різного виду обробкам (очищення, нагрівання, зволоження і так далі), що практично неможливо в системах із природним спонуканням.

Слід зазначити, що в практиці часто використовується так звана змішана вентиляція.

У кожному конкретному проекті визначається, який тип вентиляції є найкращим з точки зору санітарно-гігієнічних норм, а також економічно і технічно більш раціональний.

3.1.1 Інфільтрація й аерація, зони їх застосування

Інфільтрація - надходження і виведення повітря відбувається через щілини і пори зовнішніх огороджень, через вікна, кватирки, спеціальні прорізи (провітрювання).

Аерація - здійснюється в холодних цехах за рахунок вітрового тиску, а в гарячих цехах за рахунок спільної і роздільної дії гравітаційного і вітрового тисків. Літньої пори свіже повітря надходить до приміщення через нижні прорізи, розташовані на невеликій висоті від підлоги (1 - 1,5 м), а виходить через прорізи в ліхтарі будинку.

Надходження зовнішнього повітря взимку здійснюється через прорізи, розташовані на висоті 4 - 7 м від підлоги. Висота береться з таким розрахунком, щоб холодне зовнішнє повітря, спускаючись у робочу зону, встигло досить нагрітися за рахунок перемішування з теплим повітрям приміщення. Міняючи положення стулок, можна регулювати повітрообмін.

Перевагою аерації є те, що великі обсяги повітря подаються і вилучаються без застосування вентиляторів і повітроводів. Система аерації значно дешевше механічних систем вентиляції. Недоліки: влітку ефективність аерації знижується внаслідок підвищення температури зовнішнього повітря; повітря, що надходить до приміщення, не обробляється (не очищується, не охолоджується).

3.1.2 Вентиляція за допомогою дефлекторів

Дефлектори - це спеціальні насадки, встановлені на витяжних повітроводах, які використовують енергію вітру. Дефлектори застосовують для виведення забрудненого або перегрітого повітря з приміщень порівняно невеликого об'єму, а також для місцевої вентиляції, наприклад, для витяжки гарячих газів від ковальських горнів, печей тощо.

3.2 Припливна та витяжна вентиляція

Припливні системи служать для подачі до приміщення чистого вентильованого повітря замість вилученого. Припливне повітря за потребою піддається спеціальній обробці (очищенню, нагріванню, зволоженню тощо). Витяжна вентиляція видаляє з приміщення (цеху, корпусу) забруднене або нагріте відпрацьоване повітря. Взагалі, в приміщенні передбачаються як припливні, так і витяжні системи. Їхня продуктивність повинна бути збалансована з урахуванням можливості надходження повітря до суміжних приміщень або з них. У приміщеннях може бути також передбачена тільки витяжна або тільки припливна система. У цьому разі повітря надходить до приміщення зовні або із суміжних приміщень через спеціальні прорізи або вилучається з приміщення, або перепливає до суміжних приміщень.

3.3 Місцева та загальнообмінна вентиляція

Вентиляція може налагоджуватися на робочому місці - місцева або для всього приміщення - загальнообмінна. Місцева вентиляція буває припливною і витяжною. Вентиляція, при якій повітря подають на визначені місця - місцева припливна вентиляція, а коли забруднене повітря вилучають тільки з місць утворення шкідливих речовин - місцева витяжна вентиляція.Місцева припливна вентиляція служить для створення необхідних умов повітряного середовища в обмеженій зоні виробничого приміщення. До приладів місцевої припливної вентиляції належать: повітряні душі й оази, повітряні і повітряно-теплові завіси. Повітряний душ - це спрямований на працівника потік повітря. Він повинен подавати чисте повітря до постійних робочих місць, знижувати в їх зоні температуру повітря й обдувати працівників, що піддаються інтенсивному тепловому опроміненню. Повітряні оази - це частина виробничої площі, що відокремлюється з усіх боків легкими пересувними перегородками висотою 2 - 2, 5 м і заповнюється повітрям більш холодним і чистим, ніж повітря приміщення. Повітряні завіси і повітряно-теплові завіси (біля воріт, печей тощо) створюють повітряні перегородки або змінюють напрямок потоку повітря. Їх використовують для захисту людей від охолодження проникаючого через ворота холодного повітря. Завіси бувають двох типів: повітряні з подачею повітря без підігріву і повітряно-теплові з підігрівом повітря в калориферах. Місцеву витяжну вентиляцію застосовують, коли місця виділень шкідливих речовин локалізовані, щоб не допустити їх поширення по всьому приміщенню. У виробничих приміщеннях ця вентиляція забезпечує виловлювання і вилучення шкідливих речовин: газів, диму, пилу і частково вилучає тепло, що виділяє виробниче устаткування. Для вилучення шкідливих речовин застосовують місцеві відсоси (покриття - шафи, парасолі, бортові відсоси, завіси, кожухи для верстатів тощо). Повне покриття машин і механізмів, що виділяють шкідливі речовини, - найбільш ефективний спосіб запобігання їх попадання в повітря приміщення. Важливо ще на стадії проектування розробляти технологічне устаткування таким чином, щоб такі вентиляційні пристрої органічно входили б до загальної конструкції, не заважаючи технологічному процесу й одночасно вирішуючи санітарно-гігієнічні норми.

Місцеві витяжні системи, як правило, дуже ефективні, тому що дозволяють вилучати шкідливі речовини безпосередньо з місця їх утворення або виділення, не даючи поширитися в приміщенні. Загальнообмінні системи вентиляції призначені для здійснення вентиляції в приміщенні в цілому або на значній його частині. Загальнообмінна вентиляція - це розведення забрудненого, нагрітого, вологого повітря у приміщенні свіжим повітрям до гранично допустимих норм. Цю систему вентиляції найчастіше застосовують, коли шкідливі речовини, теплота, волога виділяються рівномірно з усього приміщення. При такій вентиляції забезпечується підтримка необхідних параметрів повітряного середовища по всій площі приміщення. Найпростішим видом загальнообмінної вентиляції є окремий вентилятор (звичайно осьового типу) з електродвигуном на одній осі, розташований на вікні або в отворі стіни. Такий прилад видаляє повітря з найближчої до вентилятора зони приміщення, здійснюючи лише загальний повітрообмін. Місцева вентиляція порівняно з загальнообмінною вимагає значно менших витрат на устаткування і експлуатацію. На виробничих приміщеннях при вилученні шкідливих речовин (газів, вологи, теплоти тощо) зазвичай застосовують змішану - для усунення шкідливих речовин на всьому приміщення і місцеву (місцеві відсоси і приплив) для обслуговування робочих місць.

3.4 Канальна та безканальна вентиляція

Системи вентиляції для переміщення повітря мають або розгалужену мережу повітроводів (канальні системи), або канали (повітроводи) відсутні. Наприклад, при розміщенні вентиляторів у стіні, перекритті, при природній вентиляції тощо (безканальні системи).

4. Обладнання для вентиляційних систем

Системи вентиляції складаються з груп різноманітного устаткування.

1. Вентилятори - осьові, радіальні, діаметральні.

2. Вентиляторні агрегати: канальні і стельові.

3. Вентиляційні прилади: припливні, витяжні, припливно-витяжні.

4. Повітряно-теплові завіси.

5. Шумоглушники.

6. Повітряні фільтри.

7. Повітронагрівачі: електричні, водяні.

8. Повітроводи: металеві, метало пластикові, неметалеві, гнучкі і напівгнучкі.

9. Запірні і регулюючі пристрої: діафрагми, повітряні і зворотні клапани.

10. Повітророзподільники і регулюючі пристрої повітровиведення: грати, щілинні повітророзподільні пристрої, плафони, насадки з форсунками, перфоровані панелі.

11. Теплова ізоляція.

5. Проектування вентиляції виробничих приміщень

При проектуванні вентиляції виробничих приміщень необхідно правильно вибрати систему вентиляції. Її вибір залежить від технологічного устаткування, його розташування і властивостей шкідливих речовин, що виділяються. Для ефективної роботи системи вентиляції важливо, щоб ще на стадії проектування були виконані наступні технічні і санітарно-гігієнічні вимоги.

1) Кількість припливного повітря повинна відповідати кількості повітря, що вилучається (витяжки); різниця між ними повинна бути мінімальна.

У деяких випадках необхідно так організувати повітрообмін, щоб одна кількість повітря обов'язково була більше іншої. Наприклад, при проектуванні вентиляції двох суміжних приміщень, в одному з яких виділяються шкідливі речовини, кількість повітря, що вилучається з цього приміщення, повинна бути більше, ніж кількість припливного повітря, в результаті чого в приміщенні створюється невелике розрідження.

2) Припливні і витяжні системи в приміщенні повинні бути правильно розміщені. Свіже повітря необхідно подавати до тих частин приміщення, де кількість шкідливих речовин мінімальна, а вилучати, де викиди максимальні.

3) Система вентиляції не повинна викликати переохолодження або перегріву працівників.

4) Система вентиляції не повинна створювати шум на робочих місцях, що перевищує гранично допустимий рівень.

5) Система вентиляції повинна бути електро-, пожарно- і вибухонебезпечна, проста у використанні, надійна в експлуатації та ефективна.

Висновок

Людина хоче жити і працювати не просто в теплому приміщенні, але й у комфортних умовах. Стосовно повітряного середовища це поняття включає: температуру, вологість і швидкість руху повітря. Саме правильне поєднання цих параметрів дозволяє людині почувати себе комфортно. Велике значення має також склад повітря. Під час дихання людей у приміщенні зменшується вміст кисню і збільшується концентрація вуглекислого газу й інших шкідливих домішок. Збільшується також і вологість повітря. Яким способом можна зберегти в приміщеннях добру якість повітря? Тільки за допомогою вентилювання: організації постійного контрольованого повітрообміну - впускання в приміщення свіжого повітря з вулиці, що змішується з брудним повітрям і, йдучи у витяжні вентиляційні канали, виводить з нього надлишки води, вуглекислий газ, небажані домішки й запахи. Це називається - вентиляція.

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Закон України “Про охорону праці”. -- К., 1993. -- 40 с.

3. Кодекс законів про працю України, прийнятий 10 грудня 1971 року.

4. Науково-практичний коментар до Закону України “Про охорону праці”. - К.: Основа, 1996.

5. Розанов В.С., Рязанов А.В. Забезпечення оптимальних параметрів повітряного середовища в робочій зоні: Підручник. - М.: МІРЕА, 1989.

6. Тихомиров К.В., Сергієнко Е.С. Теплотехніка, теплопостачання, вентиляція. - М.: Будіздат, - 1974. - 283 с.

7. Ткачук К.Н., Іванчук Д.Ф. та ін. Довідник по охороні праці на промисловому підприємстві. -- К.: Техніка, 1991.

8. Методичні рекомендації щодо підготовки вентиляційного повітря для виробничих приміщень, видані Міністерством охорони здоров'я України, від 14 грудня 2001 року.

Размещено на Allbest.ru