Хімічні чинники небезпек, хімічні речовини, їх токсична дія

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Хімічні чинники небезпек, хімічні речовини, їх токсична дія

Сучасне довкілля - природне, техногенне: промисловість, сільське господарство, побут надзвичайно насичені хімічними речовинами різних класів небезпеки, часто першого та другого. Це ставить проблему розробки виробничих технологій, які б убезпечували людину - працівника.

Зниженню надходження у повітря робочої зони шкідливих речовин сприяє щільна герметизація устаткування, ведення процесів у вакуумі, застосування замкнутих технологічних циклів, заміна застарілого обладнання більш сучасним, прогресивним, своєчасний і якісний ремонт технологічного устаткування. Зменшенню пиловиділенню сприяє заміна сухих способів переробки матеріалів мокрими, випуск кінцевих продуктів у формах, які не утворюють пилу, що може знизити пилоутворення від 5 до 10 разів. Але навіть найсучасніші технології, використання засобів безпеки - колективних, індивідуальних не можуть повністю виключити негативний вплив хімічних речовин на здоров'я працівника. В останні роки помічається все більше фактів, які свідчать про те, що сполуки свинцю, ртуті, хрому, нікелю, кадмію, сірковуглецю, викликають різноманітного роду пухлини, серцево-судинні захворювання.

Дуже небезпечними є агрохімікати - пестициди, добрива, які розкладаючись, вступають у численні хімічні реакції і часто утворюються вторинні небезпечні речовини - канцерогени. Природно, що для профілактики фахових злоякісних новоутворень насамперед необхідно вилучити канцерогени із виробництва.

Одним із небезпечних наслідків деяких інтоксикацій є різноманітні пороки розвитку і каліцтва, що виникають як від безпосереднього впливу отрути на статеві залози, так і від розладу внутрішньо-утробного розвитку.

До речовин, що діють в цьому напрямку (тератогени) токсикологи відносять бензол і його похідні, які широко застосовують у малярному виробництві та побуті, а також сірковуглець, сполуки ртуті (медичний термометр), свинцю (автомобільний акумулятор, мисливський дріб), марганцю (медичний препарат у побуті, звароч-ні аерозолі у виробництві). Отже, сучасне виробництво, побут насичені небезпечними речовинами і ще у 19 столітті виникла необхідність дослідження дії речовин, які використовують, або виникають як побічні у промислових умовах.

Ряд процесів супроводжуються значним виділення пилу. Пил, який знаходиться у повітрі називають аерозолем, а скупчення осілого пилу - аерогелями. Отруйні пили можуть розчинятися в біологічних середовищах організму та викликати отруєння. Шкідливість впливу залежить від кількості вдихуваного пилу, від ступеня його дисперсності та форми порошин, їх хімічного складу.

2. Загальна характеристика хімічних речовин. Токсична дія шкідливих речовин на організм людини

За фізіологічним впливом виділяють групи шкідливих речовин:

1) дратівливі, котрі уражають дихальні шляхи, шкіру, слизуваті оболонки (кислоти, луги, сірчисті сполуки, аміак, хлор і ін.);

2) задушливі (інертні гази, вуглекислий газ, метан, азот і ін.);

3) отрути, що пошкоджують внутрішні органи, кровоносні судини, нервову систему (спирти, ефіри, бензол, фенол, пил таких токсичних металів, як олово, свинець, ртуть, марганець);

4) летючі наркотики (ацетилен, летючі вуглеводні, ацетон);

5) пил (інертний, або такий, що викликає алергійні реакції).

Слід пам'ятати, що джерелами шкідливих хімічних факторів є не тільки виробництво - промисловість, сільське господарство, автомобільний транспорт, але і побутова сфера. Наприклад, при спалюванні органічних речовин - опалого листя, полімерних матеріалів - пляшок, кульків виділяються у великих кількостях надотруйні речовини - бензопирен (ГДК дорівнює від 106 до 109) та диоксини (ГДК від 10-9 до 10-12), для яких притаманні чітко виражені канцерогенні, тератогенні та мутагенні властивості. В особливо великих кількостях такі речовини виникають у вогнищах, які утворюють багато диму при підвищенній вологості - це смог, який саме їх і містить.

Великою проблемою є деструкція (руйнування) полімерних матеріалів, яка відбувається в довкіллі, хай і повільно, але постійно, навіть при звичайній температурі. Проблемою для здоров'я людини, всього живого є ті полімерні пляшки, кульки, які розкидані по всіх усюдах.

ССК - середня смертельна токсодоза LС50, яка призводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4-годинній інгаляційній дії.

До найнебезпечніших (надзвичайно і високо токсичних) хімічних речовин належать:

деякі сполуки металів (органічні і неорганічні похідні миш'яку, ртуті, кадмію, свинцю, талію, цинку та інших);

карбоніли металів (тетракарбоніл нікелю, пентакарбоніл заліза та інші);

речовини, що мають ціанисту групу (синильна кислота та її солі, бензальдегідціангідрон, нітрили, органічні ізоціанати);

сполуки фосфору (фосфорорганічні сполуки, хлорид фосфору, фосфін, фосфідин);

фторорганічні сполуки (фтороцтова кислота та її ефіри, фторетанол та інші);

хлоргідрони (етиленхлоргідрон, епіхлоргідрон);

галогени (хлор, бром);

інші сполуки (етиленоксид, аліловий спирт, метил бромід, фосген, інші).

До сильно токсичних хімічних речовин належать:

мінеральні та органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова та інші);

луги (аміак, натронне вапно, їдкий калій та інші);

сполуки сірки ( діметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, розчинні тіоціанати, хлорид і фторид сірки);

хлор- і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистий метил);

деякі спирти і альдегіди кислот;

органічні і неорганічні нітро і аміносполуки (гідроксиламін, гідразин, анілін, толуїдин, нітробензол, динітрофепол);

феноли, крезоли та їх похідні; гетероциклічні сполуки.

До помірно токсичних, мало токсичних і практично не токсичних хімічних речовин, які не становлять собою хімічної небезпеки, належить вся основна маса хімічних сполук.

Необхідно відмітити, що особливу групу хімічно небезпечних речовин складають пестициди - препарати, які призначені для боротьби зі шкідниками сільськогосподарського виробництва, бур'янами і т.д. Більшість з них дуже токсична для людини. За хімічним складом пестициди можна розділити на групи:

фосфорорганічні сполуки (паратіон, диметоксидихлор вінілфосфат, карбофос, хлорофос та інші);

карбонати (севін, карботіон та інші);

хлорорганічні сполуки (ДДТ, дильдрін, гексахлоран та інші);

ртутьорганічні сполуки (метилртутъ, ацетат метоксгетилртуті та інші);

похідні фенікси оцтової кислоти (2, 4-дихлорфенікс-оцтова кислота-2, 4-Д; 2, 4, 5-трихлорфсніксоцтова кислота - 2, 4, 5-Т);

похідні дипиридила (паракват, дикват та інші);

органічні нітросполуки (динітроортокрезол - ДНОК, динітро фенол - ДНФ); інші.

Більшість з вище перерахованих хімічних речовин, у тому числі й слабо токсичні (помірно, слабо токсичні і практично не токсичні), можуть стати причиною тяжкого ураження людини. Водночас призвести до масових санітарних втрат внаслідок аварій (катастроф), що супроводжуються викидами (виливами) хімічних речовин, можуть не всі хімічні сполуки, включаючи навіть надзвичайно, високо і сильно токсичні.

Тільки частина хімічних сполук при поєднанні визначених токсичних і фізико-хімічних властивостей, таких, як висока токсичність при дії через органи дихання, шкіряні покрови, велика тоннажність виробництва, використання, зберігання і перевезення, а також можливість легко переходити в аварійних ситуаціях в головний фактор ураження (пара або тонко дисперсний аерозоль), який може стати причиною ураження людей.

Хімічні речовини залежно від своїх практичного використання класифікуються на:

· промислові отрути - використовувані у виробництві органічні розчинники (наприклад, пропан, бутан), барвники (наприклад, анілін) та інших.;

· отрутохімікати - використовувані сільському господарстві пестициди та інших.;

· лікарських препаратів;

· побутові хімікати - використання у вигляді харчових добавок (наприклад, оцет), кошти санітарії, особистої гігієни, косметики тощо.;

· біологічні рослинні і домашні тварини отрути, які у рослинах, грибах, у тварин і звинувачують комах;

· отруйні речовини (ВВ) - зарин, іприт, фосген та інших.

У організм людина шкідливі хімічні речовини можуть проникати через органи дихання, шлунково-кишкового тракту, шкірні покрови. Основним самим шляхом проникнення шкідливих речовин у організм є органи дихання.

За характером на організм людини хімічні речовини поділяються на:

>Общетоксические хімічні речовини (вуглеводні, спирти, анілін, сірководень, синильної кислоти і його солі, солі ртуті, хлоровані вуглеводні, оксид вуглецю), що викликають розлади нервової системи, м'язові судоми, порушують структуру ферментів, впливають на кровотворні органи, взаємодіють із гемоглобіном.

>Раздражающие речовини (хлор, аміак, діоксид сірки, тумани кислот, оксиди азоту та ін.) впливають на слизові оболонки, верхні i глибокі дихальні шляху.

>Сенсибилизирующие речовини (органічніазокрасители,диметиламиноазобензол та інші антибіотики) підвищують чутливість організму до хімічних речовинах, а виробничих умовах призводять до алергічних захворювань

Канцерогенні речовини (бенз(а)пірен, азбест,нитроазосоединения, ароматні аміни ід.р.) викликають розвиток всіх ракових захворювань. Цей процес відбувається то, можливо віддалений від часу впливу речовини на роки і навіть десятиліття.

>Мутагенние речовини (>етиленамин, окис етилену, хлоровані вуглеводні, сполуки свинцю і ртуті ід.р.) надають вплив нанеполовие (соматичні) клітини, що входять до склад всіх органів прокуратури та тканин людини, і навіть на статеві клітини (гамети). Вплив мутагенних речовин на соматичні клітини викликають зміни у генотипі людини,контактирующего з тими речовинами. Вони виявляються віддаленому період життя і виявляється у передчасне старіння, підвищенні загальну захворюваність, злоякісних новоутворень. При вплив на статеві клітини мутагенну вплив б'є по наступне покоління, іноді у дуже віддалені терміни.

Хімічні речовини, що впливають репродуктивну функцію людини (борна кислота, аміак, багато хімічні речовини багато), викликають виникнення вроджених вад розвитку та відхилень від нормальної структури в нащадка, впливають в розвитку плоду в матці, післяпологове розвиток виробництва і здоров'я потомства.

Три останніх виду шкідливі речовини (мутагенних, канцерогенні, і що впливають репродуктивну здатність) характеризуються згодом їхнього впливу на організм. Їх дію проявляється над період впливу не відразу після закінчення. На віддалені періоди, через роки і навіть десятиліття.

3. Біологічні чинники небезпеки

Біологічна дію хімічних речовин на організм людини змінює його гомеостаз (відносне сталість складу і властивостей внутрішнього середовища і стійкість основних фізіологічних функцій організму), тобто. здатність організму доавторегуляции за зміни довкілля.Авторегуляцию біологічної системи слід розглядати, як регуляцію динамічного стану відкритої системи, підданого біологічному ритму. У цьому гомеостаз включає у собі як динамічний сталість біологічного об'єкта, а й стійкість його основних біологічних функцій. А вплив шкідливого речовини може викликати як зміна певних параметрів біологічного об'єкта, а й ушкодження систем регулювання гомеостазу, тобто. порушення останнього. Задля збереження гомеостазу за умов різноманітних хімічних у процесі еволюції виробилася спеціальна система біохімічної детоксикації.

3.1 Отруйні рослини

Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.

За ступенем токсичності рослини поділяють на:

* отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо) ;

* дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);

* смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний). Наведемо характеристику дії отруйних рослин на організм людини:

3.2 Отруйні тварини

Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що виробляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках еволюційного розвитку. Наведемо приклади деяких небезпечних тварин.

3.3 Патогенні організми

Особливостями дії мікроорганізмів є:

> висока ефективність зараження людей;

> здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;

> наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);

> певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;

> здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей.

В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:

*- через верхні дихальні шляхи (повітрям);

*- через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);

*- через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);

*- через шкіру та слизові оболонки.

Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають +чуму, +сибірку, +сап, +холеру, +лихоманку, +віспу, +ботулізм, +грип тощо. Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади, як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби, через харчі (вода, молоко, продукти), вживаючи які людина хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.

Дуже велика кількість інфекційних, захворювань передається через дихальні шляхи. Збудники цих захворювань паразитують на слизових оболонках носа, горла, гортані, тобто на слизових так званих верхніх дихальних шляхів. При спілкування хворого зі здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови -- з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризкуються і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться ізоляцією хворих, за допомогою правил особистої гігієни та безпеки.

При зараженні кров'яними інфекціями, що передаються в момент укусу комахами, необхідно використовувати такі засоби, як ізоляцію інфікованих людей, їх лікування, захист неінфікованих людей від укусів комах, знищення збудників інфекційних захворювань тощо.

Хворих, уражених інфекцією зовнішніх покривів, необхідно повністю ізолювати, зробити родичам та близьким потерпілого відповідні щеплення.

Розглянемо характеристику цих представників.

шкідливий задушливий токсичний

4. Загальне уявлення про психофізіологічні чинники небезпеки

Фізичні навантаження зумовлюють підвищення рівня обмінних процесів, що зростає із зростанням самого навантаження. При інтенсивному навантаженні хвилинний об'єм серця зростає порівняно із станом спокою в 6 разів, кількість засвоєння кисню - у 3 рази.

Як тільки людина починає конкретну роботу, незалежно від рівня її інтенсивності, з'являється потреба у збільшенні кількості кисню в організмі людини через його дефіцит. Кожній людині притаманна індивідуальна величина максимального споживанню кисню (МСК). Чим вища величина МСК, тим вища працездатність, стійкість до впливу екстремальних факторів. Через певний проміжок часу збільшення навантаження не призводить до збільшення концентрації кисню в організмі. Такий стан насичення киснем називається кисневою межею. Відповідно, таке навантаження за невеликий проміжок часу повністю виснажує людину (за 5-10 хв).

Величина фізичної роботи залежить від конкретної професійної діяльності, відповідних особливостей людини, ступеня тренованості, фізичного розвитку тощо.

Таким чином, інтенсивна фізична праця ставить високі вимоги до функцій основних органів і систем людини.

Розумова діяльність

До розумової праці належать управління, творчість, викладання, науки, навчання. Ця праця об'єднує роботи, пов'язані з прийомом та переробкою інформації, які потребують переважного напруження уваги, сенсорного апарату, пам'яті, а також активації про-цесів мислення, емоційної сфери.

Операторська праця відрізняється великою відповідальністю і високим рівнем нервово-емоціонального напруження.

Управлінська праця визначається надмірним ростом об'єму інформації, зростанням дефіциту часу для її переробки, підвищен-ням особистої відповідальності за прийняття рішень, періодичним виникненням конфліктних ситуацій.

Творча праця потребує значного об'єму пам'яті, напруження уваги, нервово-емоційного напруження.

Праця викладача - постійний контакт з людьми, підвищена відповідальність, дефіцит часу і інформації для прийняття рішення. Це обумовлює високий ступінь нервово-емоційного напруження.

Праця робітників правоохоронних органів та податкової служби потребує високого нервово-емоційного напруження, росту обсягу інформації, великого об'єму пам'яті, підвищеної уваги, знань психології людини, постійного контакту з людьми, уміння володіти ситуацією, передбачення конфліктної ситуації і підвищеної особистої відповідальності за прийняття рішень.

Праця студента (учня) потребує розвиненої пам'яті, уваги, сприйняття і характеризується наявністю стресових ситуацій.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не говорить про її легкість. Основним працюючим органом під час такого виду праці виступає мозок. При інтенсивній інтелектуальній діяльності потреба мозку в енергії підвищується і складає 15-20 % від зага-льного об'єму в організмі.

Для розумової діяльності характерні напруження уваги, сприйняття, пам'яті, велика кількість стресів, малорухливий спосіб життя, вимушена одноманітна поза - все це зумовлює застійні явища у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі.

Фізична і розумова види діяльності вимагають різного напруження певних функціональних систем організму. Тому навантаження необхідно класифікувати відповідно важкості і напруженості. Важкість праці - це напруження функціональних систем, які зумовлені фізичним навантаженням.

5. Фактори, що впливають на продуктивність праці

Вивчення умов, що впливають на продуктивність праці, показало, що існує багато факторів, які не впозначаються на продуктивності праці: організація робочого місця, режим напруження і відпочинку під час роботи, забарвлення стін приміщень, ставлення до праці. Вони складають загальний настрій на працю та полегшують або ускладнюють появу трудових зусиль.

Період втягування в роботу, який може тривати до 1 години й більше, виражається у поступовому підвищення працездатності з певними коливаннями продуктивності праці.

Размещено на Allbest.ru