Охорона праці неповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Охорона праці неповнолітніх

Зміст

1. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах

2. Загальні критерії по прийнятті на роботу осіб молодше 18 років

3. Броня і квота робочих місць для працевлаштування молоді

4. Оплата праці осіб молодше 18 років

5. Відповідальність, яка настає при невиконанні норм права, щодо охорони праці неповнолітніх

Список використаних джерел

неповнолітній трудовий правовідносини

1. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах

За статистичними даними сьогодні третина населення України - молоді люди. Однак така висока цифра компенсується тим, що молоддю в Україні вважається люди віком від 14 до 35 років. Тоді як загальноприйнятими світовими стандартами цей вік обмежується 24 роки. За останні 3 роки (незважаючи на загальну картину скорочення населення) молодіжний сектор зростає як у відсотковому так і в кількісному відношенні. Фахівці із соціальних досліджень не бачать у цьому нічого дивного.

Сьогодні демографічний прогноз не обіцяє нічого хорошого до 2026 кількість молодих людей скоротиться вдвоє. Щоб нація нормально відроджувалась на думку вчених, кожна жінка повинна народити двоє дітей. А на сьогодні на кожну жінку в середньому припадає народження однієї дитини.

Найбільшими проблемами молодих при карпатців є працевлаштування та житлове кредитування. Більшість їх особливо жителі сіл, безробітні ( 30% усіх безробітних області). Багато з них поповнюють ринки праці за кордоном, окрім того великою проблемою є літнє працевлаштування школярів і студентів. Якщо останні ще сяк-так можуть десь тимчасово влаштуватись то майже ніхто з підприємців не хоче брати на роботу учнів, бо все-таки це велика відповідальність.

Держава враховує певні фізичні, фізіологічні та інші особливості неповнолітніх, і виявляє турботу про здоров'я молодого покоління. Законодавчо це закріплено, зокрема в ст. 43 конституції України. Законом України «Про охорону праці» (ст..11) Заборонено застосування праці неповнолітніх, тобто осіб до 18 років на важких роботах і на роботах зі шкідливими умовами праці, а також на підземних роботах. У сучасний період молодь займає проміжне становище між дитинством і зрілістю, починає своє трудове життя у важких умовах: відсутність роботи, а при її наявності низька заробітна платня, немає власного житла та деякі інші негаразди, При цьому виникає невдоволеність через помилки, допущені при виборі професії, спеціальності роботи.

Соціальне становище молоді дає можливість передбачити майбутнє суспільства. Тому бажано, на мою думку що молоді держава приділила більше уваги, в тому числі й засобами регулювання її правового статусу.

Умови праці неповнолітніх на виробництві, тобто осіб, які не досягли вісімнадцяти років, повинні відрізнятися як фізіологічними особливостями організму підлітків, який тільки формується, так і відданість у більшості з них відповідної професії і спеціальності. Саме ці обставини і визначили відмінність правового регулювання їх праці, хоч за загальними правилами на повнолітніх повністю поширюється законодавство про працю а їх права щодо трудового договору прирівнюються до прав повнолітніх працюючих. У той же час в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці їм надаються пільги.

Для прийняття на роботу молоді місцеві органи державної виконавчої влади вимагають у межах, встановлених законом України від 1.03.1997р. «Про зайнятість місцевого населення», квоту броню робочих місць. Ці місця використовуються для направлення на виробництво осіб, які закінчили загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодших 18 років. Районні, міські Ради народних депутатів затверджують плани влаштування на роботу молоді, яка закінчує загальноосвітні школи, і забезпечують їх виконання всіма підприємствами. Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання особам в рахунок броні забороняється. Така відмова може бути оскаржена в судовому порядку.

Неповнолітні, тобто особи що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користується пільгами, встановленими законодавством. України (стаття 187 К3пП)

Стаття що коментується визначає рівність прав неповнолітніх у трудових правовідносинах порівняно з правами повнолітніх. Вона адресується правотворчим органам угод колективних договорів. Закріплення в законі принципу рівності трудових прав неповнолітніх справляє регулятивний вплив і безпосередньо на трудові відносини стаття 187 К3пП на рівні закону легалізує пільги для неповнолітніх у сфері охорони праці, робочого часу, відпусток, та деяких інших умов праці, які (пільги) можуть бути встановлені не лише законом, але й підзаконними актами. Відсутність зазначення в цій статті на можливість встановлення пільг для неповнолітніх шляхом внесення відповідних умов в угоди колективні договори, ні в якому разі не означає що пільги для неповнолітніх не можуть встановлюватися в такий спосіб.

Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років на до підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми затверджені наказом міністерства Охорони здоров'я України.

Граничні норми підіймання та переміщення речей неповнолітніми.

Короткочасна робота це 1-2 підняття та переміщення протягом однієї години робочого часу, встановлено для відповідної категорії підлітків.

Календарний вік визначається числом повних років що відраховується від дати народження.

У вагу вантажу включається вага тари і упаковки.

Докладене м'язове зусилля при утриманні або переміщенні вантажу з використанням засобів малої механізації не повинно перевищувати граничну норму ваги вантажу його тривалість не більше 3хв, подальший відпочинок не менше 2хв.

2. Загальні критерії по прийнятті на роботу осіб молодше 18 років

Кодекс законів про працю регламентує вік із якого допускається прийняття на роботу.

Згідно статті 188 КЗпП не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років.

За згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, які досягли 15 років.

Закон не встановлює форми такої згоди. Практично доцільно, щоб вона давалася письмово. Це виключило б спори з приводу того, чи була така згода.

Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14 віку за згодою одного з батьків або особи, що його заміняє. При цьому прийняття на роботу повинно відповідати ряду умов:

1) перша умова виглядає як декларація: це допускається з метою підготовки молоді до продуктивної праці. Навряд чи можна порушувати питання про незаконність укладення трудового договору з особою, яка не досягла 15-річного віку, тільки тому, що відсутня така мета. Сторони у трудовому договорі не повинні і не зобов'язані переслідувати цю мету.

2) прийняттю на роботу відповідно до частини третьої статті 188 КЗпП підлягають учні спеціальних навчальних закладів. Відповідно до сьогоднішньої класифікації до цієї категорії можуть бути віднесені і студенти вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації;

3) прийняття на роботу допускається для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров'ю неповнолітнього;

4) робота не повинна порушувати процес навчання; повинна виконуватися у вільний від навчання час;

5) повинна бути отримана згода одного із батьків або осіб, що їх замінюють (піклувальників).

На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.

Ніяких більш конкретних правил з цього приводу законодавство не встановлює. Наявність такого обліку дає можливість встановити коло працівників, які на певну дату користуються пільгами як неповнолітні, а також дату, з якої той чи інший працівник втрачає такі пільги.

Державні органи, які здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю, в тому числі і норми про охорону праці, мають право вимагати, щоб їм були надані документи, які ведуться на підприємстві в порядку обліку працівників, які не досягли 18-річного віку.

Таке ж право мають органи держаної податкової служби та інші державні органи.

Ще дуже важливою умовою при прийнятті на роботу осіб молодше 18 років є медичні огляди.

Усі особи молодше 18-річного віку приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.

Щорічні відпустки працівників віком до 18 років надаються в зручний для них час. Щорічні відпустки працівникам молодше 18-річного віку повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Щорічна відпустка для неповнолітніх встановлена тривалістю 31 календарний день.

Стаття 200 КЗпП передбачає участь молодіжних організацій у розгляді питань праці і побуту молоді. Профспілковий комітет від підприємства, установи, організації і власник або уповноважений ним орган розглядають питання про заохочення молодих працівників, розподіл для них житла і місць в гуртожитках, охорону праці, їх звільнення, використання коштів на розвиток культурно-масової і спортивної роботи за участю представника молодіжної організації на умовах, визначених колективним договором.

Відповідно до статті 144 КЗпП заохочення застосовуються спільно або за погодження з профкомом. Колективним договором може бути передбачене подання представником молодіжної організації кандидатур на заохочення, запитування думки представника молодіжної організації з приводу заохочення працівників, які належать до категорії молоді, участь представника молодіжної організації в спільному обговоренні та прийнятті рішення про заохочення працівників власником і профспілковим органом, одержання згоди представника молодіжної організації на заохочення таких працівників тощо.

3. Броня і квота робочих місць для працевлаштування молоді

Для осіб молодше 18 років передбачені спеціальні норми виробітку. Для робітників віком до 18 років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорціаонально скороченому робочому часу для осіб, що не досягли 18 років.

Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в організацію після закінчення навчальних загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах, та на визначені ним строки можуть затверджуватись норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодження з профспілковим комітетом.

Для всіх підприємств і організацій встановлюється броня прийняття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше 18 років. Стаття 6 Закону України «Про сприянню соціальному встановленню та розвитку молоді в Україні» передбачає встановлення квоти робочих місць для працевлаштування молоді.

Квота - це закріплена норма робочих місць у відсотках до кількості робочих місць на підприємствах.

При цьому під молоддю, молодими громадянами розуміється громадяни віком від 14 до 28 років.

В той час в Постанові ВРУ «Про забезпечення працевлаштування молоді, зокрема випускників шкіл, вузів та інших навчальних закладів» в якій, ВРУ запропонувала КМУ вжити невідкладних заходів для безумовного додержання вимог Конституції, законів України щодо надання гарантій у працевлаштування молоді, яка закінчила загальноосвітні школи і професійні навчально-виховні заклади, вищі заклади освіти і не одержали направлення на роботу, іншим особам до 21 року, демобілізованим (тобто звільненим) зі строкової служби, юнакам і дівчатам, звільненим з місць позбавлення волі, неповнолітній, у тому числі сиротам, напівсиротам, молодим інвалідам.

Районні і міські Ради народних депутатів затверджують програми влаштування на роботу випускників загальноосвітніх шкіл, квоти робочих місць для працевлаштування молоді та забезпечують їх виконання всіма підприємствами, установами, організаціями.

Стаття 169 КЗпП покладає низку обов'язків щодо забезпечення працевлаштування молоді на районні і міські ради. Взагалі ці обов'язки несуть переважно взагалі не ради, а місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які створюються радами. Квоти місць для працевлаштування молоді дійсно затверджують місцеві державні адміністрації та виконкоми відповідних рад.

Відмови молодим громадянам, направленим для працевлаштування в рахунок броні, у прийнятті на роботу забороняється. Така відмова може бути оскаржена до суду.

Згідно статті 197 КЗпП молодь України має таку гарантію, надання молоді першого місця, тобто працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років.

4. Оплата праці осіб молодше 18 років

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

1, Скорочення робочого часу для неповнолітніх означає, що їх скорочений робочий час оплачується за тією ж тарифною ставкою (тим же посадовим окладом), що й нормальний робочий день дорослого працівника тієї ж спеціальності, кваліфікації та за інших рівних умов.

2. Норми виробітку, встановлені для неповнолітніх відповідно до частини першої ст. 193 КЗпП, не є підставою для розрахунку відрядних розцінок, на основі яких визначається відрядний заробіток неповнолітніх. Праця неповнолітніх допущених до відрядних робіт, оплачується за тими ж відрядними розцінками, що й праця інших працівників (якщо лише неповнолітнім не знижуються норми виробітку). За час скорочення робочого часу неповнолітнього проводиться доплата за тарифною ставкою встановленого йому розряду.

3. При зниженні норми виробітку відповідно до частини другої ст. 193 КЗпП пропорційно підвищуються відрядні розцінки як для молодих працівників, які не досягай 18-річного віку, так і для повнолітніх.

4. Якщо учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів працюють у вільний від навчання час, то до них застосовується норма робочого часу відповідно до їх віку. За відпрацьовування цієї норми робочого часу їм повинна виплачуватися повна тарифна ставка (заробіток за відпрацьований час, доплата до тарифної ставки). За відповідну тривалість неповного робочого часу їм виплачується відповідна частина тарифної ставки (посадового окладу). Наприклад, учень досяг віку 14 років, однак не досяг 16 років. Повний скорочений робочий час для такої категорії працівників складає 24 години на тиждень. Якщо тривалість неповного робочого часу погоджена трудовим договором, складає 9 годин на тиждень, неповнолітній мас право на оплату праці в розмірі 9/24 або 37,5 відсотків тарифної ставки.

5. Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів залежно від виробітку означає:

1) використання звичайних відрядних розцінок (крім випадків зниження норм виробітку на підставі частини другої ст. 193 КЗпП, які викликають відповідне підвищення відрядних розцінок);

2) доплата за час скорочення робочого часу виходячи з їх тарифної ставки і повного робочого часу для даної категорії неповнолітніх. Ця доплата для неповнолітніх віком від 14 до 16 років складає 16/40 тарифної ставки (40 -- кількість годин повного нормального робочого часу для повнолітніх на тиждень, 16 -- кількість годин, на яку скорочується тривалість робочого тижня для неповнолітніх цього віку), а для неповнолітніх віком від 16 до 18 років - 4/40 (40-36 (тривалість робочого часу неповнолітніх у цьому віці на тиждень) = 4 години); 3) зменшення розміру доплати за час скорочення робочого часу пропорційно частці встановленого працівникові неповного робочого часу в повному скороченому робочому часі, встановленому для відповідної категорії неповнолітніх. Наприклад, учень не досяг віку 16 років. Він прийнятий на відрядно оплачувану роботу з умовою про неповний робочий тиждень тривалістю 9 годин. За 9 годин на тиждень його праця оплачується відповідно до виробітку за звичайними розцінками, розрахованими виходячи з тарифної ставки і норми виробітку (якщо норма виробітку знижена відповідно до частини другої ст. 193 КЗпП, для розрахунку відрядної розцінки використовується ця знижена норма виробітку.

Законом України «Про оплату праці» зазначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. В нашому випадку - це особи молодше 18 років. Стаття 12 цього Закону регулює оплату праці осіб молодше 18 років, та інших незахищених категорій населення.

5. Відповідальність, яка настає при невиконанні норм права, щодо охорони праці неповнолітніх

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладенні дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством. Відповідно до стаття 147 КЗпП встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи.

Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. Під час обрання дисциплінарного стягнення необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яким вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних в порушенні законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Згідно зі ст. 43 Закону України «Про охорону праці» максимальний розмір штрафу не може перевищувати 5% місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Застосування штрафних санкцій до посадових осіб та працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зокрема, глава 5 КЗПАП присвячена адміністративним правопорушенням в галузі охорони праці і здоров'я населення (ст. 41-41-6).

Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржене в місячний строк у судовому порядку. Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб і працівників зараховуються до Державного бюджету України. Право накладати адміністративні стягнення з причин зазначених у статті 43 Закон України «Про охорону праці» мають службові особи Держкомохоронпраці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16 віку.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушенні вимог законодавства та інших нормативних акті про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку і передбачена Кримінальним кодексом в статті 172, а також 271.

Використана література

1. Конституція України // Відомості ВРУ. - 1996. - №30, ст. 21, 23.

2. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. // Відомості ВРУ. - 1991 р. - № 14 - ст. 5.

3. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 року // Відомості ВРУ - 1995 - №17. ст. 10, 11.

4. Про оплату праці. Закон України від 1 травня 1995 року // Відомості ВРУ. - 1995. - №17, ст. 12.

5. Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р. // Відомості ВРУ- 1997 р. - №2, ст. 10.

6. Науково-практичний коментар до законодавства України / Б.С.Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. - 4-те вид. - К.: Видавництво АСК 2003. - 1024 с.

7. Кримінальний кодекс України.

8. Кодекс законів про шлюб та сім'ю / прийнятий 10.01.2002 р. №2947, стаття 133.

9. Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми / За наказом МОЗ України від 22.03.1996 р.

10. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками / Затв. наказом МОЗ України від 10.12.1999 р.

13. Україна на третину молода. Галичина Газета. - 2005 р. - 25 червня, ст. 3.

14. Юридичний вісник України №9(505) 5-11 березня 2005 р. ст. 5.

16. Головченко В. Права жінок в Україні під кутом зору міжнародно-правових стандартів // Право України. - 1999 - липень. - с. 38-41.

17. Трудове право України: Підручник / За ред.. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишвої. - К.: Т-во «Знання. КОО. 2000. - 564 с.

18. Трудове право України: Підручник за ред.. В.І. Прокопенко. - Х.: «Консум», 1998. - 480 с.

19. Людина і праця. Довідник з правових питань (Укл. Корінцев, Л. Савченко). - К.: Хрінком Інтер. 1997 р. - 336 с.

20. Основи трудового права: Навч. посіб. - К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 656 с.

21. Трудове право України: Академічний курс. Підручник для студентів юридичних спеціальностей/ П.Д. Пилипенко, В.Я. Буряк, З.Я. Козак та ін. За ред. П.Д. Пилипенка. - К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре». - 2004 р. - 536 с.

Размещено на Allbest.ru