Міжнародний стандарт ISO 26000

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Міжнародний Стандарт ISO 26000 представляє керівництво за принципами, які лежать в основі соціальної відповідальності, основним темам і проблемам, що стосуються соціальної відповідальності, і способам інтеграції соціальної відповідальної поведінки в стратегії, системи, практики і процеси організації. Цей Міжнародний Стандарт підкреслює важливість результатів і поліпшення результативності.

ISO 26000 призначений для того , щоб бути корисним для організацій усіх типів, як великих так і малих , функціонуючих як у розвинених, так і країнах, що розвиваються. Хоча не всі частини цього стандарту будуть однаково корисні для всіх типів організацій , всі основні теми застосовні для кожної організації. Визначення того , що для організації застосувати і на що їй важливо реагувати, шляхом самостійного аналізу та діалогу з зацікавленими сторонами є відповідальністю окремої організації.

Державні організації можуть за бажанням використовувати цей Міжнародний Стандарт. Він, однак, не призначений для того, щоб замінити, змінити або яким-небудь чином поміняти зобов'язання держави.

Потенційна пожежна небезпека будівель та споруд залежить як від кількості та властивостей матеріалів, що знаходяться усередині, так і від горючості та здатності чинити опір дії пожежі будівельних конструкцій, яка характеризується їх вогнестійкістю.

Фактичні межі вогнестійкості визначаються у більшості випадків експериментальним шляхом. Суть методу випробувань конструкцій на вогнестійкість полягає в тому, що зразок конструкції, нагрівають у спеціальній печі та одночасно піддають дії нормативних навантажень. При цьому визначають тривалість часу від початку випробувань до з'явлення одного з граничних станів.

МІЖНАРОДНИЙ СТАНДАРТ ISO - 26000 «КЕРІВНИЦТВО З СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ», ЙОГО ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ

Стандарт ISO 26000 - це добровільна настанова з соціальної відповідальності і не є документом, що передбачає сертифікацію, як, наприклад, ISO 9001 та ISO 14001. Згідно з стандартом ISO 26000 компанія в свою діяльність включає такі компоненти, як захист прав людини, захист навколишнього природного середовища, безпеку праці, права споживачів та розвиток місцевих общин, а також організаційне управління та етику бізнесу.

Стандартом ISO-26000 «Керівництво з соціальної відповідальності», визначаються основні принципи соціальної відповідальності:

підзвітність - полягає в тому, що організація повинна звітувати щодо впливу своєї діяльності на суспільство і довкілля;

прозорість - організація повинна розкривати в зрозумілій і правдивій формі інформацію про політику, рішення та діяльність, за які вона несе відповідальність для всіх заінтересованих сторін; прозорість не має на увазі розкриття службової інформації, а також інформації, що захищена відповідно до законів або може спричинити порушення правових зобов'язань;

етична поведінка - організація повинна приймати і застосовувати стандарти етичної поведінки як усередині організації, так і у взаємовідносинах з іншими організаціями;

взаємодія з заінтересованими сторонами - організація повинна поважати, розглядати інтереси заінтересованих сторін та всебічно взаємодіяти з ними;

правові норми - організація повинна дотримуватися всіх чинних законів і правил;

міжнародні норми - цей принцип визначає, що організації слід поважати міжнародні норми в тих випадках, коли ці норми є важливими для сталого розвитку і добробуту суспільства;

права людини - організація повинна визнавати важливість прав людини, поважати права, зазначені у Всесвітній Декларації з прав людини.

Одним із значущих світових орієнтирів в розвитку питань корпоративної соціальної відповідальності стала Міжнародна ініціатива ООН - Глобальний Договір ООН (Global Compact). Дію Договору спрямовано на залучення корпорацій до розв'язання глобальних проблем цивілізації.

Глобальний договір ООН є добровільною ініціативою, яка об'єднує приватні компанії, агенції ООН, бізнес асоціації, неурядові організації та профспілки у єдиний форум задля сталого розвитку через відповідальне та інноваційне корпоративне лідерство.

Десять універсальних принципів Глобального Договору орієнтовані на втілення практик відповідального бізнесу у сферах прав людини, стандартів праці, екологічної відповідальності та боротьби із корупцією.

Глобальний Договір не передбачає якогось «нагляду» чи суворої оцінки діяльності компанії. Він базується виключно на добровільних ініціативах бізнесу щодо підтримки принципів сталого розвитку, прозорої діяльності, публічної звітності, втілення принципів Глобального Договору в ділову стратегію, корпоративну культуру та повсякденну ділову практику.

10 Принципів Глобального Договору

Права людини

Принцип 1: Комерційні компанії повинні забезпечувати та поважати захист прав людини, проголошених на міжнародному рівні.

Принцип 2: Комерційні компанії повинні забезпечувати діяльність, що не порушує права людини.

Принципи праці

Принцип 3: Комерційні компанії повинні підтримувати свободу зібрань і дієве визнання права на колективні угоди.

Принцип 4: Комерційні компанії повинні сприяти викоріненню примусової праці.

Принцип 5: Комерційні компанії повинні сприяти ефективному викоріненню дитячої праці.

Принцип 6: Комерційні компанії повинні сприяти викоріненню дискримінації у сфері зайнятості та працевлаштування.

Екологічні принципи

Принцип 7: Комерційні компанії повинні дотримуватися превентивних підходів до екологічних проблем.

Принцип 8: Комерційні компанії повинні ініціювати поширення екологічної відповідальності.

Принцип 9: Комерційні компанії повинні стимулювати розвиток і розповсюдження екологічно чистих технологій.

Антикорупційні принципи

Принцип 10: Комерційні компанії повинні протидіяти будь-яким формам корупції, включаючи здирництво.

В Україні Глобальний Договір був започаткований у квітні 2006 року. Зараз кількість учасників Глобального Договору в Україні перевищує 130, які заснували національну мережу з метою поширювати ініціативи корпоративної соціальної відповідальності в Україні, обміну досвідом, освіти та спільних дій.

Кожна компанія, яка сповідує ідеї корпоративної соціальної відповідальності та вважає її філософією свого бізнесу, розробляє своє бачення сталого розвитку та формулює принципи корпоративної соціальної відповідальності в стратегії розвитку компанії.

Залежно від характеру бізнесу та визначених пріоритетів розвитку компанії формулюють свої принципи корпоративної соціальної відповідальності, що базуються на загальновизнаних поняттях.

Основні принципи корпоративної соціальної відповідальності, якими керуються компанії такі:

виробництво якісної продукції та послуг, які необхідні для суспільства;

безумовне виконання законодавства: податкового, екологічного, праці;

ефективне ведення бізнесу, який орієнтований на створення додаткової економічної вартості та підвищення конкурентоспроможності в інтересах власників та суспільства;

розбудова сумлінних та взаємовигідних відносин зі всіма заінтересованими сторонами;

дотримання міжнародних угод та використання рекомендацій міжнародних стандартів;

використання ресурсозберігаючих технологій, забезпечення екологічної безпеки виробництва;

надання ефективних робочих місць з достойним рівнем оплати праці та соціальних пільг;

забезпечення безпеки праці;

сприяння усесторонньому професійному розвитку та підвищенню кваліфікації працівників;

врахування очікувань суспільства та загальноприйнятих етичних норм в діловій практиці;

внесок в формування громадянського суспільства проведення партнерських програм, соціальних та благодійних проектів.

Впровадження системи корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) - це багаторівневий процес удосконалення всіх інструментів менеджменту компанії. Для планування та реалізації стратегії КСВ, постійного моніторингу виконання програм та регулярної звітності формується команда відповідальних осіб. Стратегічні рішення з впровадження корпоративної соціальної відповідальності та реалізації соціальних проектів приймаються вищим керівництвом, радою директорів, або власниками компанії.

До документів, в яких закріплена стратегія компанії в галузі корпоративної соціальної відповідальності, належать: колективний договір, кодекс корпоративної поведінки, етичний кодекс, корпоративні стандарти, політики та інші.

Вогнестійкість будівель, споруд та шляхи її підвищення

Вогнестійкість - це здатність будівельних конструкцій зберігати свої робочі функції під дією високих температур за умов пожежі.

Будівельні конструкції виконують загороджувальну, теплоізоляційну та конструкцій вогнестійкість визначається тільки за втратою несучої здатності (зовнішні стіни, перекриття, балки, ферми, колони).

Загороджувальна здатність будівельних конструкцій характеризує можливість утворення в конструкції наскрізних отворів або тріщин, через які в сусідні приміщення проникає полум'я або продукти горіння.

Теплоізолююча функція конструкцій залежить від їх здатності до прогрівання. За теплоізолюючою здатністю вогнестійкість визначається підвищенням температури конструкції в будь-якій точці з не обігрітого боку поверхні більше ніж на 190°С порівняно з температурою до нагріву.

Характеристикою вогнестійкості будівельних конструкцій є межа вогнестійкості. стандарт середовище безпека вогнестійкість

Межа вогнестійкості - це час, після якого будівельна конструкція втрачає свої несучі, загороджувальні або теплоізоляційні функції.

Отже, втрата несучості будівельною конструкцією означає її обвалювання (руйнування); втрата загороджувальної здатності - появу тріщин; а теплоізолюючої - прогрівання конструкцій під час пожежі до температури, коли при її підвищенні можливе самоспалахування речовин, що перебувають у сусідніх приміщеннях.

Межа вогнестійкості для будівельних конструкцій встановлюється експериментальним або розрахунковим шляхом.

Прийнято вісім ступенів вогнестійкості будівель і споруд.

Конструктивні характеристики будинків залежно від їх ступеня вогнестійкості

Найбільшу межу вогнестійкості в будівлях будь-якого ступеня мають несучі конструкції, найменшу - внутрішні перегородки. Тому вогнестійкість будівлі визначається в певних діапазонах.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій не завжди може відповідати вимогам пожежної безпеки, а відтак її потрібно підвищувати.

Для підвищення межі вогнестійкості використовують різні методи вогнезахисту. Методи вогнезахисту залежать від:

- необхідної межі вогнестійкості;

- типу конструкції;

- положення конструкції в просторі;

- виду статичних та динамічних навантажень, що діють на конструкцію;

- температурно-вологісних умов експлуатації;

- агресивності оточуючого середовища;

- естетичних вимог до конструкцій та ін.

Найменшу межу вогнестійкості мають металеві незахищені конструкції.

Залежно від температурного режиму пожежі межа їх вогнестійкості має декілька хвилин - 0,1-0,3 год.

Металеві конструкції мають велику теплопровідність, швидко прогріваються і втрачають несучу здатність. Тому збільшення їх товщини не дає позитивного ефекту. Для захисту цих конструкцій використовують:

- бетонування;

- облицювання цеглою, керамічними плитами;

- цементно-піщану й перлітову штукатурку;

- покриття азбестом і рідким склом;

- покриття, що спучується з утворенням пористих захисних прошарків, що мають високі теплоізоляційні властивості.

Наведені вище методи вогнезахисту металевих конструкцій дають можливість підвищити межу їх вогнестійкості до нормованих величин (0,5-3 год.).

Дерев'яні конструкції мають незначну теплопровідність, а їх вогнестійкість втрачається через обгорання конструкцій, а відтак зменшення площини перетину.

Вогнезахист дерев'яних конструкцій здійснюється шляхом:

- просочування антипіренами;

- створення термоодягу у вигляді штукатурки;

- облицювання вогнезахисним покриттям (червона цегла, пустотілі керамічні блоки);

- покриття листовим азбестоцементом, сухою гіпсовою або звичайною штукатуркою;

- поверхневої обробки деревини емаллю в 4 шари.

Дерев'яні конструкції, захищені вищенаведеними методами, набувають властивостей важкогорючих матеріалів і не займаються від малопотужних джерел.

Кам'яні конструкції мають вогнестійкість, межа якої залежить від їх товщини, теплофізичних властивостей, способу обігріву. Завдяки своїй масивності й теплофізичним властивостям, кам'яні конструкції чинять великий опір вогню в умовах пожежі.

Цегляні конструкції в умовах пожежі витримують нагрівання до 700-900°С, не зменшуючи своєї міцності і не виявляючи ознак руйнування. Межа вогнестійкості цегляних стін товщиною 25 см становить 5 год., а стін з пустотілої цегли - 5,5 год.

Залізобетонні конструкції досить стійкі в умовах пожежі через негорючість і невелику теплопровідність. Вони виконують свої функції в умовах пожежі до 1 год., іноді менше.

Дія води при їх гасінні може спричинити вибух бетону й швидке руйнування конструкції. Для підвищення їх вогнестійкості:

- збільшують товщину конструкції;

- вибирають бетон з меншим коефіцієнтом теплопровідності;

- знижують статичні і динамічні навантаження;

- добирають в'яжучі матеріали і відповідні наповнювачі;

- збільшують товщину захисного шару бетону;

- зменшують теплопровідність шляхом нанесення штукатурок чи облицювання;

- добирають арматуру з більш високою критичною температурою.

ВИСНОВКИ

ISO 26000 призначений для того , щоб допомогти організаціям внести вклад у стійкий розвиток . Він призначений для того , щоб запропонувати їм не обмежуватися дотриманням законодавства є фундаментальною обов'язком будь-якої організації і невід'ємною частиною її соціальної відповідальності. Він призначений для того , щоб забезпечить взаєморозуміння в галузі соціальної відповідальності та доповнити інші інструменти та ініціативи в галузі соціальної відповідальності , а не для того , щоб замінити їх.

При застосуванні даного Міжнародного стандарту організації рекомендується враховувати соціальне , екологічне , юридична , культурне, політичне та організаційне різноманітність, а також відмінності в економічних умовах , узгоджуючи при цьому з міжнародними нормами поведінки .

ISO 26000 не є стандартом системи менеджменту. Даний Міжнародний стандарт не призначений для того, щоб запобігти розробці більш конкретних, більш вимогливих національних стандартів або національних стандартів іншого типу.

Фактичні межі вогнестійкості визначаються у більшості випадків експериментальним шляхом. Суть методу випробувань конструкцій на вогнестійкість полягає в тому, що зразок конструкції, нагрівають у спеціальній печі та одночасно піддають дії нормативних навантажень. При цьому визначають тривалість часу від початку випробувань до з'явлення одного з граничних станів.

Для захисту горючих будівельних матеріалів від займання застосовують такі способи: термоізоляцію, вогнезахисне просочування, нанесення вогнезахисного покриття. Термоізоляція досягається при обштукатурюванні дерев'яних конструкцій, обшивці стальними листами по азбесту чи повсті з глиною.

Обробляння горючих матеріалів вогнезахисним покриттям полягає в тому, що на їх поверхню наносять густий шар спеціальної фарби, що складається з речовин, які самі по собі не горять, досить довго не руйнуються у вогні й мають низьку теплопровідність. Вогнезахисне просочування здійснюється антипіренами та їх водними розчинами (рідке скло, фтористий натрій, хлористий кальцій тощо). Цей спосіб обробляння деревини ефективніший, ніж покриття вогнезахисною фарбою, однак дорожчий та більш трудомісткий.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Зеркалов Д. В. Охорона праці в галузі [Текст] : підручник / Д. В. Зеркалов. - К. : Основа, 2011. - 551 с.

2. Катренко Л. А. Охорона праці [Текст] : навч. посіб. / Л. А. Катренко, Ю. В. Кіт, І. П. Пістун. - Суми : Університетська книга, 2009. - 540 с.

3. Основи охорони праці [Текст] : навч. посіб. / П. С. Атаманчук

4. В. В. Мендерецький, О. П. Панчук, О. Г. Чорна. - К. : ЦУЛ, 2011. - 224

5. Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці [Текст] : навч. посіб. / А. В. Русаловський. - К. : Університет «Україна», 2009. - 295 с.

6. Міжнародний стандарт ISO 26000 : 2010 «Настанова по соціальній відповідальності». ISO 26000: 2010 (Draft) Guidance on Social Responsibility [Електронний ресурс] / Энциклопедия по охране и безопасности труда МОТ. - Режим доступу : http://base.safework.ru/iloenc. - Назва з екрану.

Размещено на Allbest.ru