Техногенні катастрофи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

План

Вступ

Причини та наслідки техногенних катастроф

Короткий опис техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС

Вибух газу в Дніпропетровську

Новобогданівка. Наслідки вибухів боєприпасів на військовому складі

Львівщина. Ожидів. Аварія цистерн з жовтим фосфором

Донеччина. Вуглегірськ. Пожежа на ТЕС

Висновок

Вступ

техногенна катастрофа вибух аварія

Останні події в Україні, пов'язані з відповідними природними і техногенними катаклізмами, вимагають більшої уваги як з боку державних, так і наукових структур до проблем та причин, що спонукають їх вирішення.

По-перше, нинішній рівень природно-техногенної безпеки України значною мірою обумовлений надмірними техногенними навантаженнями на природне середовище. За останні роки щорічно виникає понад 1000 надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження, серед яких загальнодержавного характеру 1-2%, регіонального 10-16%, місцевого 15-32%, об'єктового характеру 50-65%, в яких щорічно гине дуже багато людей. На автомобільному транспорті, включаючи індивідуальний, відбувається понад 35 тисяч шляхово-транспортних пригод, в яких гине 5-6 тисяч і травмується більше ніж 40 тисяч осіб.

Найбільшого техногенного навантаження зазнають індустріально розвинуті регіони, які є зонами з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та катастроф техногенного походження. Цей ризик постійно зростає внаслідок підвищення частки застарілих технологій та обладнання, зниження темпів відновлення і модернізації виробництва. Негаразди у відтворенні виробничого апарату стали причиною погіршення придатності і вікової структури виробничих основних фондів. Фактично припинилося оновлення фондів, збільшилися обсяги фондів із понаднормативними строками служби. Загалом по галузях виробничого сектора зношення машин і обладнання досягнуло понад 60%, у промисловості - 65%. Найбільший ступінь зношеності машин і обладнання, що перевищує 70%, спостерігається в кольоровій металургії (75,3%), машинобудуванні і металообробці (71,4%), хімічній і нафтохімічній промисловості (70,8%).

За нашими оцінками, на кінець 2010 року у промисловості технологічне обладнання віком 20 років і старіше становило понад 60% (на початок 1990 року - 11%). В окремих галузях ситуація досягла критичної межі. В електроенергетиці 95% енергоблоків відпрацювали свій розрахунковий ресурс (100 тисяч годин), в тому числі 72% перевищили свій граничний ресурс (170 тисяч годин), 54% енергоблоків знаходяться в експлуатації понад 200 тисяч годин. При збереженні сучасних тенденцій до 2015 року кількість енергетичного обладнання зі строком експлуатації 30 і більше років перевищить 90%, а у 2020 році цей показник складе 99%. Натранспорті коефіцієнт зношеності основних фондів досяг 60%, а по таких видах транспорту, як залізничний, автомобільний та авіаційний, перевищує 65%, при тому що граничне значення зношення основних фондів транспорту по забезпеченню національної безпеки країни визначається в 30-40%. Зростає частка транспортних засобів, які відпрацювали свій нормативний строк. Ступінь зносу досяг: електровозів і дизель-потягів - 82%, тепловозів і електропоїздів - 72%, пасажирських вагонів - близько 70%. Понад нормативні строки експлуатуються 158 вантажних морських суден, або 46% їх загальної кількості.

Для відновлення основних фондів необхідні значні капіталовкладення. Для порівняння, їх обсяги у 2010-2012 роках в Україні відповідають рівню 50-60-х років. Створилась ситуація, коли країна не в змозі відтворити структуру основних виробничих фондів (ОВФ), яка забезпечувала б ефективне і безпечне функціонування народногосподарського комплексу. Ступінь зносу ОВФ в цивілізованих державах не перевищує 25%, пороговий індикатор для економічної безпеки держави не повинен перевищувати 50%. Деградація основних фондів проходить при дуже низькій частці власних коштів підприємств, які направляються на відтворення - всього 1,5% щорічно від вартості ОВФ, тобто повне відновлення виробничих потужностей такими темпами стане можливим тільки через 50 років, тоді як у країнах Європи на це потрібно до 5 років. Для подолання такого стану необхідно забезпечити збільшення обсягу інвестицій в оновлення основного капіталу не менше ніж в 5 разів.

По-друге, структурні деформації економіки України яскраво відображають її сировинну спрямованість, а з урахуванням стану матеріально-технічної бази виробництва - демонструють потенційну серйозну екологічну загрозу. Більш того, спостерігаються наявні загрози технологічній і економічній безпеці країни. Україна все активніше стає сировинним придатком, спеціалізуючись на прискореному розвитку ресурсодобуваючих галузей (частка тільки чорної і кольорової металургії виросла з 9,4% у 1990 році до 25% у 2000-2010 роках), причому в структурі експорту переважає не готова, а проміжна продукція і сировина. Проведені дослідження і статистичний аналіз підтверджують формування екологічної нераціональності економіки. Знизився показник технічного оновлення виробництва і економії первинної сировини - впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій: в 1991-2010 роках частка до 5%.

Причини та наслідки техногенних катастроф

Між функціональною безграмотністю та катастрофами існує тісний зв'язок. Функціональна безграмотність - це один з чинників ризику сучасної цивілізації. Прорахунки конструкторів, збої техніки, очевидна безграмотність, помилкові дії та безпечність обслуговуючого персоналу призводили та призводять до великої кількості техногенних катастроф.

Техногенні катастрофи - це раптовий вихід з ладу машин, механізмів та агрегатів під час їх експлуатації, який супроводжується серйозними порушеннями виробничих процесів, сильним забрудненням великих територій, груповим ураженням чи загибеллю людей.

До техногенних катастроф відносяться: аварії на промислових об'єктах, будівництві, автомобільному, залізничному, повітряному, трубопровідному чи водному транспорті Внаслідок таких катастроф утворюються пожежі, руйнуються цивільні та промислові об'єкти, створюється небезпека радіаційного забруднення, хімічного та бактеріального ураження місцевості, розтікаються нафтопродукти чи агресивні речовини, які створюють загрозу безпеці життєдіяльності населенню та навколишньому природному середовищу.

Характер наслідків техногенних катастроф залежить від виду аварії, її масштабів та особливостей підприємств на яких виникла надзвичайна ситуація.

Причиною техногенної катастрофи може бути вилив зовнішніх природних чинників, проектно-виробничі дефекти споруд, порушення технологічних процесів виробництва, правил експлуатації транспортних машин, обладнання, механізмів. Однак, найбільш розповсюдженою причиною техногенних катастроф є помилкові дії людини, порушення технологічного процесу, інструкцій та правил техніки безпеки.

Найбільш характерними ознаками аварій, що призводять до тяжких наслідків є вибухи, пожежі, забруднення атмосфери та місцевості сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР), радіоактивними речовинами (РР) та ін.

Вибухи, як правило, відбуваються на тих об'єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини, в тих системах та агрегатах, які працюють під великим тиском, на газо- і нафтопродуктопроводах і т.ін. Найбільш пожежонебезпечні суміші з повітрям атмосфери утворюються внаслідок витікання газоподібних та зріджених вуглеводневих продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену, бутилену і т. ін.

Наслідком вибуху, як правило, бувають пожежі. Пожежі на об'єктах народного господарства, внаслідок техногенних катастроф, виникають також тоді коли ушкоджується електропроводка чи машини, які знаходяться під напругою, руйнуються топки чи опалювальні системи, ємкості з легкозаймистими рідинами або ж порушуються правила техніки безпеки при їх експлуатації.

При техногенних катастрофах на характер та масштаби пожеж суттєво впливає вогнестійкість будівель та споруд, пожежна небезпека виробництва, щільність забудови, метеорологічні умови, стан систем та засобів пожежогасіння.

Серед техногенних аварій найбільш небезпечними по масштабах наслідків є аварії на атомних електростанціях (АЕС). Коли має місце викид у атмосферу радіоактивних речовин, що призводить до тривалого радіаційного забруднення місцевості на величезних площах та ураження людей гострою чи хронічною формами променевої хвороби.

Короткий опис техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС

Реактор четвертого блоку, на якому відбулася катастрофа, був введений в дію в 1983 році на три місяці раніше терміну. До фізичного пуску на дуже і малій потужності перевірили роботу всіх вузлів, а через три місяці реактор був і завантажений на всю енергетичну потужність.

У 1986 на четвертому блоці приступили до експерименту. Святе; правило атомної технології забороняє проводити будь-які дослідження з І відключеною системою захисту реактора, але ніхто з обслуговуючого персонал) f навіть не заглянув в інструкцію. Внаслідок грубих порушень правил безпечної «експлуатації та грубих людських помилок реактор четвертого блоку РБМК-1000. І вийшов з-під контролю. Необхідно сказати, що це не було трагічною випадковістю. Від реакторів РБМК на стадії експерименту відмовився весь світ. Реактори РБМК експлуатувалися тільки на території бувшого Радянського Союзу ці реактори вибухонебезпечні тому, що мають значний позитивний паровий коефіцієнт реактивності. Поява пари в активній зоні реактора призводить до підвищення тиску та вибуху.

Під час експерименту на малій потужності відключили аварійну систему захисту реактора, систему теплоносія га систему аварійного охолодження В 24 хв. раптово відбувся різкий підйом потужності і через високу температуру в зірвався насос (як посудина, що працює під тиском).

В офіційному повідомленні К говорилося про один вибух, фактично було два вибухи, який відбувся ніс, збільшення кількості водню. Внаслідок вибуху реактор четвертого блоку розколовся на дві частини, одна з яких впала на машинний зал, а друга в протилежний бік. Особливістю ЧАЕС є те, що на всі корпуси був один машинний зал, а будівельні конструкції не мали такого захисту який мають реактори ВВЕР, що експлуатуються.

Машинний зал та реакторне відділення ЧАЕС мали 2-й клас ступеню вогнестійкості та клас Г по пожежонебезпеці. В умовах такою виробництва покрівля повинна, бути з не згоряючи чи важко згоряючи матеріалів. Покрівля машинного залу мала чотири шар і руберойду по пінополістиролі марки ПСБ-С, який відноситься до горючих матеріалів. В 1970 р. завод пінополістиролу на БАМІ згорів в лічені секунди. Покрівля реакторного відділення мала також чотири шари руберойду, теплоізоляційний матеріал керамзитобетон не згоряючий,

В 1984 році наказом Міненерго перередбачалася заміна на ЧАЕС згоряючої покрівлі на теплоізоляцію з перлітопластбетону. В 1985 році були виготовлені креслення та передані в Чорнобиль, але заміна покрівлі так і не починалася.

Графіт, який вибухом був викинутий із зруйнованого реактора, впав на згоряючу покрівлю, спричинивши 30 вогнищ пожеж.

Пожежні частини, які прибули для гасіння пожежі, не мали спеціального одягу, засобів захисту, не були готові та й не знали тактики гасіння таких пожеж. Пересуватися по покрівлі було неможливо. Через високу температуру пожежі почалися в машинному валу.

Обстановка в зоні катастрофи погіршувалася. В 1400 приступили до евакуації населення з міста Прип'ять. В той же день було виявлено 203 людей гострою променевою хворобою. 129 з них відправили в клініку Москви. В перший час померло 31 чоловік так звана «смерть під променем», а через деякий час ще 42 чоловіки. Двоє людей, отримавши високу дозу понад 600 Р живуть і понині.

При АН СРСР працювала комісія по прогнозуванню аварій та техногенних катастроф. Комісія прогнозувала, що катастрофи на АЕС можуть бути великі, aie їх наслідки сопоставим! з промисловими та транспортними аваріями. Ймовірність смертельних випадків внаслідок аварій на АЕС в десятки та сотні разів менша, ніж внаслідок багатьох інших видів людської діяльності, і набагато менша, ніж можливість дуже великих катастроф, пов'язаних з тисячами чи десятками тисяч смертельних випадків. Ця комісія прогнозувала, що для АЕС ймовірність аварій складає 108, а в промисловості 106.

І Це задовго до аварій на АЕС великі дослідження в цьому напрямку були проведені в США по ініціативі Комісії з атомної енергетики. Вони прийшли до висновку, що зіставлення ймовірності смертельних наслідків при таких подіях, як повені, землетруси, пожежі, авіаційні катастрофи в повітрі і при аварії на 100 АЕС показує, що ризик смерті від аварій на АЕС, порівнюється лише з ризиком, пов'язаним з падінням метеоритів, що є малоймовірною подією. Говорилося про те, що досить серйозна аварія на одній з 100 АЕС, яка приведе, наприклад, до 1000 смертей, може бути один раз на сто тисяч років. В той же час, згідно даних статистики, аналогічна кількість гине внаслідок землетрусу з ймовірністю один раз на 50 років, внаслідок пожежі - один раз на 80 років, внаслідок повені - один раз на 500 років.

Таким чином, аварія реактора вважалася як виключно малоймовірною подією. Оцінка ймовірності аварії на АЕС виконувалася на 100 реакторах, які годі експлуатувалися в атомній енергетиці світу.

Як видно життя спростувало ці прогнози. Внаслідок катастрофи 2 млн. га земель забруднено настільки, що вони нині виключені з сільськогосподарського виробництва. На величезних площах сильно постраждали лісові насадження, особливо ялинові та соснові ліси. Виникли мутації. Внаслідок Чорнобильської катастрофи були сильно забруднені перший та другий блоки атомної станції (10-100 МТ/год.) тобто в 40 разів більше ніж допустимі для класу А. Машинний зал мав забруднення 20-600 МР/год. Сильно був забруднений та пошкоджений 111 блок. В бітумі зосталися куски графіту, які неможливо було змити тому, що вони застигли. Сильно був забруднений V блок. Він був майже закінчений, його пуск намічався на жовтень 1987 року. Реактор V блоку стояв на платформі.

На порядку денному стояло питання, що робити з станцією. Проект зупинки станції коштує стільки, скільки будівництво нової, крім цього існує цілий ряд проблем, як вивести з експлуатації станцію, яка відпрацювала свій ресурс. Вирішили, що заборона експлуатації АЕС призведе до більших збитків, ніж аварія, тому станцію необхідно рятувати. Для зменшення високої активності реактор IV блоку було вирішено засипати. З повітря було скинуто 500 т. доломіту, свинцю. Спочатку було прийняте рішення, що саркофаг для покритгя IV блока буде мати арочну конструкцію, а потім зупинилися на прямокутній формі, як найбільше економічно оправданій.

В березні 1987 р. приступили до експлуатації і та II блоків. Поставили стіну, покрівлю залатали тим же полістиролом. З III блоком було складніше. Стіни облицювали свинцем. Свинець поклали також на покрівлю, а щоб не збільшувати навантаженню від снігу, III блок прикрили легкою двоскатною; покрівлею.

Головним критерієм захисту населення від наслідків катастрофи І безграмотно був визначений показник щільності забруднення ґрунтів, який перевищував 15 кюрі на квадратний кілометр. Згідно з дослідженнями Укр. гідрометру рівень щільності забруднення ґрунтів у північних районах Рівненської області не перевищував цього показника. При невисоких рівнях щільності забруднення фунтів північних районів області, така обстановка була викликана природним станом фунтів Рівненського Полісся, де коефіцієнт переходу цезію з фунтів в дикі рослини дуже високий. Па торфово-болотних фунтах, яких у північних районах майже третина, він становить 40 відсотків, в той час як на фунтах Житомирської області цей коефіцієнт перевищує 2-6 відсотків. Було встановлено, що в північних районах вже при щільності забруднення фунтів 2 Кюрі/км2 отримати «чисті» продукти не. можливо.

Результати цих досліджень були використані урядом України для прийняття рішення про надання пільг населенню, яке проживає на забруднених територіях (Володимирецький, Сарненський, Зарічненський, Рокитнівський, Березнівський, Дубровицький райони). В 137 населених пунктах північних районів Рівненщини ввели надбавку до заробітної плати за працю на забруднених територіях.

Нині вишукуються різні шляхи подолання наслідків радіаційної катастрофи. Однак Україна виявилася не підготовленою до глибокого осмислення того, що сталося, до своєчасного розв'язання цілої низки наукових, соціальних, психологічних та правових проблем. Такий стан негативно позначається на розробці та реалізації широкомасштабного комплексу заходів щодо ліквідації та подолання наслідків катастрофи на ЧАЕС.

Вибух газу в Дніпропетровську

Вибух газу, який стався 13 жовтня 2007 року в Дніпропетровську в 10-поверховому будинку за адресою: вул. Мандриківська, 127 і є однією з наймастабніших українських трагедій 2007 року.

Вибух стався у третьому під'їзді будинку і пролунав 13 жовтня 2007 року близько 10:30. Він був таким масштабним, що ледве не зруйнував сусідні будівлі. Під'їзд був зруйнований повністю, ще три інших під'їзда теж зазнали пошкоджень. Усього 23 особи загинули, ще 20 були поранені.

Причини вибуху

Було декілька версій вибуху. Зрештою, було доведено, що причиною були неякісні газові труби, і, якщо не халатність місцевого підпріємства «Дніпрогаз», то вибуху можна було уникнути. Мешканці цього будинку за декілька днів до вибуху зателефонували працівникам «Дніпрогазу» і повідомили їм, що вони стали почувати запах газу. Їм відповіли, що треба лише відкрити їм вікна або квартирки.

Наслідки

Після вибуху були заарештовані за халатність керівники «Дніпрогазу». Щодо руїн цієї багатоповерхівки, то їх вирішили знести. Знесення будинку почалося у кінці жовтня 2007 року і закінчилося у грудні того ж року.

Також було підняте питання, що буде знаходитися на території цього будинку. Спочатку був варіант того, що на території будинку буде знаходитися парк, у центрі якого буде Меморіал пам'яті жертв трагедії 13 жовтня 2007 року. Та потім було вирішено, що там, де була ця багатоповерхівка, буде церква. Будівництво церкви розпочалось навесні 2008 року. Кінець будівництва передбачається у грудні 2008 року.

Було підняте питання про компесацію постраждалим сім'ям. Президент України Віктор Ющенко та інші особи пообіцяли, що їм виділять кошти, на які вони зможуть придбати собі житло. Деякі на ці, або за свої кошти, вже придбали житло, деякі досі проживають у рідні, деякі запропонували побудувати нову 10-поверхівку неподалік від території цього будинку.

Новобогданівка. Наслідки вибухів боєприпасів на військовому складі

Військова база у селі Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області була заснована у 1955 році. На базі, крім радянської зброї, також зберігалася угорська і німецька. Згідно з інформацією прес-служби Міноборони, на базі зберігалося на 800 вагонів з боєприпасами більше, ніж це передбачено нормативними документами.

6 травня 2004 року на складі 275-ї бази зберігання артилерійських боєприпасів сталося загоряння, в результаті якого на складі почали вибухати артснаряди й інші боєприпаси.

За офіційними даними, в результаті надзвичайної події 5 людей загинули і 4 постраждали, 81 людина була госпіталізована. Повністю пожежу вдалося згасити лише до 19 травня. 22 сім`ї залишились без оселі. З ураженої зони було відселено 6 963 жителі з 15 сіл у 10-кілометровій зоні. За попередніми даними, збитки від вибуху на складі боєприпасів під Мелітополем становили 3 млрд. 752 млн. грн. Площа ураження склала 314 кв. км, у тому числі 4 кілометри газопроводу Запоріжжя -- Мелітополь. 23 липня 2005 року ситуація на базі у Новобогданівці повторилася, але з менш масштабними наслідками: пожежу з подальшою детонацією артснарядів на території бази вдалося локалізувати за 3,5 години: за даними Запорізького теруправління МНС, вибухи снарядів, які почалися о 17.20, припинилися о 20.54. В результаті події 69-річна мешканка Новобогданівки одержала осколкові поранення і була госпіталізована. Ще одна мешканка Новобогданівки, яка знаходилася на момент початку вибухів у місцевій лікарні, померла під час транспортування до іншої лікувальної установи. Четверо саперів зазнали поранень.

19 серпня 2006 о 14.15 знову стався серйозний вибух. Горіло близько трьох гектарів території складу. Евакуйовано 1,5 тис. місцевих жителів, 4 тис. людей помістили в укриття. Чотири людини одержали поранення. За оцінкою експертів НАТО процес розмінування може тривати до 10 років, за підрахунками вітчизняних фахівців -- 3-4 роки. Також різняться оцінки щодо об'ємів фінансування робіт, зокрема закордонні фахівці вважають, що це потрібує 100 млн. євро, а вітчизняні -- менше 140 млн. гривень. Запевнення офіційних осіб про причини вибухів зводяться до людського фактору -- кинута цигарка у 2004, розпилювання снаряду військовими у 2005.

Львівщина. Ожидів. Аварія цистерн з жовтим фосфором

Фосфорна аварія під Ожидовом -- техногенна катастрофа, що трапилась 16 липня 2007 року о 16.55 у Буському районі Львівської області на перегоні Красне -- Ожидівзійшли з колії та перекинулися 15 цистерн з жовтим фосфором товарного потягу №2005 (всього у складі потягу було 58 вагонів). Цистерни слідували зі станції Аса (Джамбул,Казахстан) до станції Оклеса (Республіка Польща). Через виток фосфору з однієї цистерни сталося самозаймання 6 цистерн. 

В результаті сходження цистерн було пошкоджено 50 м залізничної колії, близько 100 м контактної мережі та три опори. Під час гасіння пожежі утворилася хмара з продуктів горіння (зона ураження близько 90 кв. км). В результаті почалась евакуація з зони ураження. В першу чергу евакуювали людей з найближчих сіл, інших за бажанням. Ситуація ускладнювалась тим, що водою гасити фосфор не можна.

До ліквідації наслідків надзвичайної ситуації було залучено 450 осіб особового складу та 80 одиниць техніки, у тому числі: від МНС 125 осіб і 30 одиниць техніки, від Мінтрансу 30 осіб і 7 одиниць техніки (6 пожежних потягів), від МВС 220 осіб і 30 одиниць техніки, від МОЗ 25 осіб і 9 одиниць техніки. Ввечері 16 липня в 22.29 пожежу було погашено. Внаслідок пожежі продуктами горіння отруїлося 16 осіб, з яких 13 у стані тяжкого та середнього ступеня важкості госпіталізовано до військового медичного клінічного центру Західного оперативного командування у Львові. Семеро госпіталізованих - працівники МНС, двоє - працівники Державтоінспекції, четверо - місцеві жителі. Загиблих не було, однак зранку наступного дня мешканці Буського району почали звертатися у лікарні та медпункти зі скаргами на нудоту і головний біль. Жителі найближчих сіл було тимчасово відселено. .

17 липня в зв'язку з реакцією фосфору з повітрям пожежа продовжилась в невеликих осередках, які були не покриті піною. Пожежники продовжували поливати піною місце катастрофи.

19 липня почали піднімати та завантажувати уцілілі цистерни з фосфором. В цілому з початку виникнення надзвичайної ситуації було госпіталізовано 152 особи (з них 27 дітей), у тому числі 14 рятувальників МНС, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі, 3 медичних працівники, які надавали невідкладну медичну допомогу в зоні надзвичайної ситуації, решта - жителі навколишніх населених пунктів. Тяжких хворих не було. 6 працівників МНС перебували у стані середньої тяжкості, стан решти 8 - задовільний

Донеччина. Вуглегірськ. Пожежа на ТЕС

Вуглегірська ТЕС -- теплова електростанція ДАЕК «Центренерго» розташована в місті Світлодарськ Донецької області. Встановлена потужність -- 3600 МВт.

Кількість енергоблоків -- 7. Проектне паливо: енергоблоки 300 МВт -- вугілля марки ГСШ з калорійністю 5000 ккал/кг; енергоблоки 800 МВт газ. Частка використання природного газу у структурі палива в 2007 році енергоблоками 300 МВт --1,98 %.

Головний корпус першої та другої черги складається з машинних зал, бункерно-деаераторного відділення і котельного відділення першої і другої черги будівництва відповідно.Каркас будівель виконаний із збірних залізобетонних конструкцій, міжповерхові перекриття -- із попередньонапружених залізобетонних плит. Покрівлю виконано по металевим фермам із спеціальних профільованих тонколистових оцинкованих панелей, утеплених пінопластом.

Стінове заповнення двох машинних зал виготовлене з пінобетонних панелей, оздоблених глазурованою плиткою типу «іриска». Розташування турбоагрегатів в машинному залі першої черги -- поперечне. Теплова схема -- блокова без поперечних зв'язків між блоками по парі і воді. Розміщення турбоагрегатів потужністю по 800 МВт в машинному залі другої черги -- поздовжнє. Теплова схема -- блокова. У машинному залі другої черги розташовано три установки теплофікацій продуктивністю по 30 Гкал/г кожна, призначені для теплопостачання житлового селища і промислового майданчика, а також все допоміжне устаткування енергоблоків.

У двох бункерно-деаераторних відділеннях розташовані системи пилепідготування, деаераторні установки, розподільні пристрої власних потреб 0,4 Кв і пункти управління енергоблоками. Стінові панелі котельних відділень виконані з профільованого оцинкованого листа. Встановлені багерні насосні системи гідрозоловидалення. Допоміжне устаткування котельних відділень -- димососи, дутеві вентилятори, регенеративні повітропідігравачі іелектрофільтри розміщені на відкритому майданчику біля головного корпусу.

Паливне господарство першої черги електростанції (енергоблоки по 300 МВт) складається з відкритого вугільного складу місткістю 325 тис. т, обладнаного мостовим краном-перевантажувачем, розвантажувального пристрою з двома роторними вагоноперекидачами для вагонів вантажопідйомністю 60 -- 125 т.т. двоколійним розморожуючим пристроєм, системою галерей стрічкових транспортерів подачі вугілля в бункери котлів.

Еенергоблоки 800 МВт через дефіцит газомазутного палива знаходяться в стані довготривалого резерву з елементами консервації.

Димові гази від двох черг електростанції відводяться в атмосферу через дві залізобетонні труби заввишки 320 м з підвісним газовідвідним стовбуром з кремнебетонних панелей.

29 березня 2013 року в 15:14 в результаті пожежі, яка сталася внаслідок загоряння вугільного пилу, зруйновані чотири турбіни Вуглегірської ТЕС

Висновок

Останні події в Україні, пов'язані з відповідними природними і техногенними катаклізмами, вимагають більшої уваги як з боку державних, так і наукових структур до проблем та причин, що спонукають їх вирішення.

Ключове завдання - розробка стратегії протидії ризикам 

Тому ключовими завданнями на найближчий період має бути розробка стратегії протидії ризикам природного і техногенного характеру на 2014-2020 роки та на період до 2030 року.

Україна має в повній мірі перейти в системі реагування на надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру до політики «прийнятного ризику». Разом з тим, перехід України до політики прийнятного ризику потребує докорінної зміни всієї виконавчої і законодавчої системи управління природно-техногенною безпекою. В даний час її ефективність надзвичайно низька. Має бути відновлена діяльність Міністерства з питань надзвичайних ситуацій замість непотрібного в даний час Міністерства промисловості. Концепція «реагувати і виправляти» небажані зміни в оточуючому людину середовищі, на якій побудована система управління безпекою в політиці абсолютної безпеки, замінюється в політиці прийнятного ризику на концепцію «передбачати і попереджати» такі зміни. Виникла необхідність проведення широкомасштабних теоретичних і експериментальних наукових досліджень в цій галузі, розробки на цій основі законодавчої бази і створення відповідної структури виконавчої влади.

Для підвищення рівня техногенно-екологічної безпеки потенційно і техногенно небезпечних виробництв та зниження рівня ризику виникнення надзвичайних ситуацій на державному рівні необхідно:

1. Здійснити перехід в Україні на аналіз і управління техногенними ризиками як основну систему регулювання безпеки її населення і території, що забезпечить подолання негативної тенденції зростання кількості надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

2. Важливе значення в процесі подальшого розвитку національної економіки має її модернізація. Вона передбачає відновлення втрачених економічних позицій держави і забезпечення в перспективі темпів росту не менше 5% в рік на найближчі 10 років, що потребує суттєвої активізації структурно-інвестиційної діяльності (динамічний аспект). Важливе значення має модернізація виробничого апарату, вироблення принципово нової стратегії технологічної модернізації, модернізації у сфері інновацій та інституційній сфері.

3. Створити цілісну міжвідомчу систему інтегрального моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, яка включала б організацію центру прийняття і обробки інформації, що надходить від різних систем, органів виконавчої влади; створити банк даних про потенційно і техногенно небезпечні виробництва.

4. Підвищити ефективність роботи органів державного нагляду за станом і функціонуванням потенційно небезпечних виробництв з метою істотного обмеження їх діяльності і зниження рівня небезпеки за рахунок уточненої оцінки залишкового ресурсу обладнання, зниження критичних робочих параметрів установок, зменшення міжремонтних періодів і т.д.

5. Має бути здійснена суцільна інвентаризація приватизованих об'єктів та дотримання в них вимог природно-техногенної безпеки аж до націоналізації і повторної приватизації.

6. Здійснити масовані інвестиції в модернізацію промислового виробництва, виведення із експлуатації виробничих фондів, що відпрацювали свій ресурс, перехід на сучасні безпечні технології. Це необхідно, до значна частина потенційно небезпечних виробництв у найближчій перспективі вичерпає свій ресурс.

7. Збільшити інвестиції в заходи щодо попередження, ліквідації і зниження тяжкості наслідків надзвичайних ситуацій, в т.ч. розробку економічного механізму регулювання безпеки населення і територій, розробити механізми завчасного виділення централізованих капітальних вкладень і коштів на експлуатаційні витрати для проведення капітальних і ремонтно-відновлювальних робіт на потенційно небезпечних об'єктах.

8. Ввести підвищені коефіцієнти доплати за оренду міської землі для екологічно несприятливих виробництв, розміщених на території великих міст, з метою їх подальшого економічного витіснення.

Размещено на Allbest.ru