Вплив алкоголю на організм людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ВПЛИВ АЛКОГОЛЮ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Алкоголь належить до числа-депресантів.

Основна діюча речовина алкоголю -- етиловий спирт але у напоях містяться й інші сполуки, які впливають на організм.

При домашньому та промисловому виробництві спиртних напоїв етиловий спирт виробляється шляхом ферментації, тобто розкладання продуктів, які містять вуглеводи (наприклад, кукурудзи, ячменя, рису, картоплі, винограду) під дією дріжджів. Одержуваний напій залежить від використаної сировини. Наприклад, із солоду і ячменя роблять пиво, а з винограду -- вино. Пиво та вино утворюються в результаті тільки ферментації, тому в них максимально можливий рівень алкоголю складає 15%. "Міцні" спиртні напої з підвищеним умістом спирту (віскі, джин, горілка, лікер) вимагають ще "дистиляції", тобто спирт відганяється в нову ємність, залишаючи воду" в старій. Дистильований спирт іноді також додають у вино (шеррі, портвейн тощо) і пиво для більшої міцності.

Помірне споживання алкоголю не шкодить здоров'ю. Статистика свідчить, що споживання помірної кількості спирту може справляти сприятливий ефект на серце і, можливо, подовжує життя. Однак алкоголь впливає на мозок, тому знижується швидкість реакції на зовнішні подразники.

Надлишкове споживання алкоголю викликає похмілля й зниження працездатності відразу, а у довгостроковій перспективі призводить до незворотнього ушкодження печінки, утрати пам'яті та погіршення психіки, безсоння, уповільнення рефлексів з відповідним зростанням небезпеки нещасних випадків, погіршення розсудливості й емоційного контролю. Хоча стійкість до алкоголю в чоловіків вище, ніж у жінок, чоловіки-алкоголіки піддаються більшому ризику ураження печінки, розвитку багатьох форм раку та порушень імунної системи.

Алкоголізм -- це регулярне споживання великої кількості алкоголю протягом довгого періоду часу. Це найбільш серйозна форма наркоманії у наші часи.

Побутове пияцтво може вести до алкоголізму тому, що людина починає звертатися до алкоголю заради полегшення стресу ("симптоматичне пияцтво"), або тому, що початкові стадії залежності залишаються непоміченими ("запущене пияцтво").

Ранній алкоголізм -- знайомство з оп'яняючими дозами алкоголю у віці до 16 років. Про підлітковий алкоголізм варто говорити з появою його перших ознак у віці до 18 років. Хлопчики частіше дівчаток уживають основні види спиртних напоїв. Серед міських школярів поширено споживання переважно слабких алкогольних напоїв -- пива, вина. Учні ж сільських шкіл більш знайомі з міцними спиртними напоями.

Базовий алкоголізм. Людина не може зупинитися, поки не досягне стадії отруєння. Вона підбадьорює себе самовиправданнями та обіцянками, але всі обіцянки й наміри залишаються не виконаними.

Людина починає уникати родини й друзів, нехтує колишніми інтересами, роботою, грошима, навіть їжею. Настає фізичне погіршення здоров'я і зменшується стійкість до алкоголю.

Хронічний алкоголізм характеризується подальшою моральною деградацією, ірраціональним мисленням, неясними страхами, фантазіями і психопатичною поведінкою -- алкогольними психозами. Такої стадії людина може досягти за 5-25 років.

Фізіологічні ефекти алкоголю

Приблизно 20% будь-якого алкогольного напою абсорбується в шлунку, а 80% -- у кишечнику. Потім спирт розноситься кров'ю по всьому тілу. Печінка руйнує (окисляє) спирт із майже постійною швидкістю: приблизно 0,5 л пива або 0,3 л віскі за годину. Таким чином розпадається майже 90% алкоголю та утворюються вуглекислий газ і вода, а решта 10% виводяться через легені або шкіру.

Алкоголь в організмі має такі основні ефекти.

1. Забезпечує організм енергією (спирт має високу енергетичну цінність, але не містить поживних речовин).

2. Знижує чутливість центральної нервової системи, сповільнює її роботу і знижує ефективність.

3. Стимулює утворення сечі, тому велика кількість алкоголю зумовлює зневоднення клітин.

4. Виводить із ладу печінку, змінюючи активність ферментів її клітин.

Похмілля -- це фізичний дискомфорт після споживання надлишку алкоголю, супроводжується головним болем, розладом шлунка, спрагою, запамороченням і дратівливістю. Причини похмілля -- ушкодження слизової оболонки шлунка, зневоднення клітин, "шоковий" вплив алкоголю на нервову систему.

Алкоголь пригнічує утворення клітин крові, що зумовлює недокрів'я, інфекції, кровотечі, сповільнює циркуляцію крові в судинах мозку, приводячи до постійного кисневого голодування його клітин, тому слабшає пам'ять, руйнується психіка. У судинах розвиваються ранні склеротичні зміни, зростає ризик крововиливу в мозок. Алкоголь руйнує зв'язки між нервовими клітками мозку, самі клітини, тому порушується регулююча функція нервової системи. Зловживання алкоголем викликає підвищення рівня холестерину в крові, стійку гіпертонію й дистрофію міокарда. Серцево-судинна недостатність ставить хворого на край могили. М'язова тканина атрофується через гіподинамію, погане харчування та ушкодження нервової системи. Постійний вплив алкоголю на стінку тонкого кишечнику приводить до зміни Структури його клітин, які втрачають здатність засвоювати поживні речовини, що закінчується виснаженням організму алкоголіка. Уражені клітини легко руйнуються, виникають виразки, Запалення печінки (гепатит), а потім її Переродження (цироз). Печінка перейти Виконувати свою функцію по знезаражуванню токсичних продуктів обміну, утворенню білків крові, інші важливі функції, ЩО приводить до неминучої Смерті хворого . Алкоголь руйнує підшлункову залозу, яка утворює інсулій та травні ферменти. Питуща людина завжди виглядає старше свого віку, бо її шкіра швидко втрачає свою еластичність.

Крім етанолу, неякісні алкогольні вироби містять інші дуже отруйні речовини

-- метанол, 100 г якого спричинює смерть, а менші дози ушкоджують зоровий нерв і призводять до сліпоти;

-- етиленгліколь, що викликає мозкові розлади та ураження нирок;

-- діхлоретан, 15 г якого руйнує клітини печінки та нирок.

Репродуктивна система дуже чутлива до надходження алкоголю. Виснаження нервової та гуморальної систем негативно позначається на функції статевих органів, перебігу статевого циклу. Уживання алкоголю часто супроводжується випадковими статевими стосунками, наслідком яких є розповсюдження венеричних захворювань. Перебування алкоголю в організмі є причиною порушень у розвитку та дозріванні статевих клітин, позначається на формуванні тканин плода, становленні його . фізіологічних систем, шкодить фізичному та психічному здоров'ю дітей.

Створено спеціальний термін -- синдром алкогольної фетопатії, що об'єднує наслідки впливу алкоголю під час внутрішньоутробного розвитку дитини. Проявляється він уродженими аномаліями нервової та серцево-судинної систем, відставанням дитини у розвитку.

алкоголь фізіологічний тест айзенк

2. ПРАКТИЧНІ ЗАСОБИ ДІСТРЕСУ

Дістрес (від греч. dys -- приставка, що означає розлад + англ. stress -- напруга) -- стрес, що пов'язаний з вираженими негативними емоціями і робить шкідливий вплив на здоров'я. Дістресс -- руйнівний процес, погіршуючий протікання психофізіологічних функцій. Дістресс частіше відноситься до тривалого стресу, при якому відбуваються мобілізація і витрачання і «поверхневих», і «глибоких» адаптаційних резервів. Такий стрес може переходити в психічну хворобу (невроз, психоз).

Основними причинами дістресса є: Тривала неможливість задовольнити фізіологічні потреби (відсутність води, повітря, їди, тепла). Не відповідні, не звичні умови життя (зміна концентрації кисню в повітрі, наприклад за життя в горах). Пошкодження організму, хвороби, травми, довгий біль Тривалі негативні емоції (переживання страху, гніву, люті).

Частіше всього дістресс викликається тривалими і (або) сильними негативними діями на організм. Але часто причиною дістресса є не погане життя довкола, а негативне відношення до того, що відбувається. Природно, дістресс не йде на користь здоров'ю. При нім напруга стає дуже сильною, виникає гальмування або надмірна метушливість. Виявляються труднощі в управлінні увагою. Воно відволікається по будь-яких дрібницях. Все, що відволікає, починає дратувати.

Незрідка виявляється зайва фіксація уваги на чому-небудь. Людина, вирішуючи проблему, застряє на ній, не в змозі знайти вихід. В змозі дістресса погіршується запам'ятовування. Людина кілька разів читає текст, але запам'ятати його не в змозі. Змінюється і мова. При дістрессе виникають різні відхилення в мові. Вони виражаються в «проковтуванні», заїканні, помітному збільшенні слів-паразитів, междометій. Якість мислення при дістрессе явно погіршується.

Зберігаються лише найпростіші розумові операції. Думка обертається як би в порочному крузі, не знаходячи виходу з виниклої проблеми. Свідомість звужується, тому людина стає нечутливий до гумору. Не варто жартувати з людиною в такому стані. Він жартів не зрозуміє. Адже відчуття гумору передбачає миттєве перемикання з однієї точки зору на іншу -- незвичайну -- точку зору. Дістресс -- це надмірна напруга, що знижує можливості організму адекватно реагувати на вимоги зовнішнього середовища. Будь-який емоційний струс людини є стрессором (джерелом стресу). При цьому стійкість організму до несприятливих зовнішніх дій за рахунок виникаючої напруги посилюється. Механізми стресу і покликані забезпечити опірність організму. Дістресс же виникає, коли ці механізми недостатньо ефективні або «виснажують свій ресурс» при тривалій і інтенсивній стрессирующем дії на людину. Треба прагнути не допустити переходу стресу в дістресс. Сам же по собі стрес -- це сповна нормальна реакція.

3. ВАЛЕОЛОГІЧНІ МЕЬОДИ САМО ДІАГНОСТИКИ. ПРОВЕСТИ ОЦІНКУ ВАШОГО ОСОБИСТОГО ТЕМПЕРАМЕНТУ ЗА ТЕСТОМ АЙЗЕНКА, ОЦІНКУ РІВНЯ ТРИВОЖНОСТІ ЗА МЕТОДИКОЮ СПІЛБЕРГА-ХАНІНА

Тест Айзенка на виявлення темпераменту:

Первой попыткой создания типологии личности стало разделение людей на четыре темперамента, которое относят ко времени античности и связывают с именами знаменитых врачей той эпохи- Гиппократа и Галена. В соответствии с этой типологией люди делятся на четыре типа: холериков, сангвиников, флегматиков и меланхоликов. Каждый темперамент указывает на способ мышления и поведения человека в эмоциональном плане.

Сравнение показало, что сангвиники и флегматики относятся к людям с устойчивой нервной системой, а холерики и меланхолики -- с неустойчивой. Принадлежность человека к тому или иному темпераменту отражается на стиле его поведения и отношениях с окружающими.

Английский психолог Г.Айзенк, используя предложенную К-Г Юнгом шкалу экстравертности-интровертности, построил следующую классификацию характеров с различной устойчивостью нервной системы:

холерик: экстраверт, эмоционально неустойчивый;

флегматик: интроверт, эмоционально устойчивый;

сангвиник: экстраверт, эмоционально устойчивый;

меланхолик: интроверт, эмоционально неустойчивый.

Результаты теста Айзенка

тестируемый:

Пол: jen Возраст: 21

Шкала психотизма

Шкала интра/экстраверт

Шкала нейротизма

Шкала искренности

Психотизм - показатель склонности к асоциальному поведению, вычурности, неадекватности эмоциональных реакций, высокой конфликтности, эгоцентричности

Экстраверт - обращен ''во вне'', общителен, контактен, действует под влиянием момента и внешней ситуации, импульсивен, оптимистичен

Интраверт - обращен ''в себя'', спокойный, застенчивый, склонен к самоанализу, сдержан, планирует свои действия заранее, высоко ценит нравственные нормы

Амбиверт /среднее значение/ - в зависимости от ряда переменных человек может демонстрировать как экстра-, так и инроверсию

Нейротизм выражается в чрезвычайной нервозности, неустойчивости, плохой адаптации, склонности к быстрой смене настроений

Эмоциональная устойчивость, напротив, выражает сохранение организованного поведения и характеризуется зрелостью, отличной адаптацией, отсутствием беспокойства, а также склонности к лідерству

В результате тестирования я определила, что я сонгвеник (слабовіраженній) .

Сонгвеник:

И чем дальше от центра квадрата Ваша итоговая точка, тем более ярко у Вас проявляется данный тип темперамента.

Сангвиник очень быстро сходится с людьми, он жизнерадостен, легко переключается с одного вида деятельности на другой и не любит однообразной работы. Пожалуй, это наиболее адаптированный под нашу действительность тип темперамента. Он легко контролирует свои эмоции (разные!), быстро осваивается в новой обстановке (переезды и командировки воспринимаются ним очень положительно, без стрессов), любит общение и большое количество контактов.

У сангвиника быстро возникают чувства радости, горя, привязанности и враждебности, но, к счастью или к сожалению, эти чувства неглубоки и обуревают нашего сангвиника они не долго. Сангвиник не умеет долго обижаться или вынашивать коварный план мести годами. Настроение сангвиника быстро меняется, но, как правило, преобладает хорошее настроение.

Сангвинический темперамент не накладывает никаких ограничений на выбор профессии. Однако интереснее сангвинику заниматься разнообразной работой, где он постоянно получает новые задания, часто и интенсивно общается с другими людьми или же является организатором чьей-то деятельности. В группе сангвиники являются источником положительных эмоций и постоянно генерируют неожиданные идеи. Этот тип темперамента считается самым сильным типом.

Знаменитые САНГВИНИКИ: Наполеон, Бомарше, А.Дюма

Научным языком:

Сангвиник - человек с сильной, уравновешенной, подвижной нервной системой, обладает быстрой скоростью реакции, его поступки обдуманны, жизнерадостен, благодаря чему его характеризует высокая сопротивляемость трудностям жизни.

Подвижность его нервной системы обусловливает изменчивость чувств, привязанностей, интересов, взглядов, высокую приспособляемость к новым условиям. Это общительный человек. Легко сходится с новыми людьми и поэтому у него широкий круг знакомств, хотя он и не отличается постоянством в общении и привязанностях. Он продуктивный деятель, но лишь тогда, когда много интересных дел, т.е. при постоянном возбуждении, в противном случае он становится скучным, вялым, отвлекается. В стрессовой ситуации проявляет "реакцию льва", т.е. активно, обдуманно защищает себя, борется за нормализацию обстановки.

Шкала Ч.Д. Спилберга, Ю.Л. Ханина (Шкала самооценки уровня тревожности):

Предлагаемый тест является надежным и информативным способом самооценки уровня тревожности в данный момент (реактивной тревожности как состояния) и личностной тревожности (как устойчивой характеристики человека).

Личностная тревожность характеризует устойчивую склонность воспринимать большой круг ситуаций как угрожающие, реагируя состоянием тревоги. Реактивная тревожность характеризуется напряжением, беспокойством, нервозностью. Очень высокая реактивная тревожность вызывает нарушение внимания, иногда -- тонкой координации. Очень высокая личностная тревожность прямо коррелирует с наличием невротического конфликта, эмоциональными, невротическими срывами и психосоматическими заболеваниями.

Однако тревожность не является изначально негативным феноменом. Определенный уровень тревожности - естественная и обязательная особенность активной личности. При этом существует оптимальный индивидуальный уровень «полезной тревоги».

Шкала самооценки Ч.Д. Спилберга и Ю.Л. Ханина состоит из двух частей, раздельно оценивающих реактивную (РТ, высказывания № 1-20) и личностную (ЛТ, высказывания № 21-40) тревожность.

Личностная тревожность относительно стабильна и не связана с ситуацией, поскольку является свойством личности. Реактивная тревожность, наоборот, бывает вызвана какой-либо конкретной ситуацией.

Показатели РТ и ЛТ подсчитываются по формулам:

PT=?1 - ?2 + 50,

где ?1 - сумма зачеркнутых цифр на бланке по пунктам 3, 4, 6, 7 9, 13, 14, 17, 18; ?2 -- сумма остальных зачеркнутых цифр (пункты 1, 2, 5, 8, 10, И, 15, 19, 20);

ЛТ = ?1 - ?2 + 35,

где ?1 - сумма зачеркнутых цифр на бланке по пунктам 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40; ?2 - сумма остальных зачеркнутых цифр (пункты 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39).

При интерпретации результат можно оценивать следующим образом: до 30 - низкая тревожность; 31-45 - умеренная тревожность; 46 и более -- высокая тревожность.

Значительные отклонения от уровня умеренной тревожности требуют особого внимания; высокая тревожность предполагает склонность к появлению состояния тревоги у человека в ситуациях оценки его компетентности. В этом случае следует снизить субъективную значимость ситуации и задач и перенести акцент на осмысление деятельности и формирование чувства уверенности в успехе.

Низкая тревожность, наоборот, требует повышения внимания к мотивам деятельности и повышения чувства ответственности. Но иногда очень низкая тревожность в показателях теста является результатом активного вытеснения личностью высокой тревоги с целью показать себя в «лучшем свете».

Шкалу самооценки Ч.Д. Спилберга и Ю.Л. Ханина можно успешно использовать в целях саморегуляции, руководства и психокоррекционной работы.

Пройдя тест на уровень тревожности, я получила результат:

Показатели РТ: ?1 = 9; ?2 = 17;

РТ = -8+50=33;

Показатели ЛТ: ?1 = 19; ?2 = 14;

ЛТ = 5+35=40.

Размещено на Allbest.ru