Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Норми радіаційної безпеки. Визначення рівня надзвичайної ситуації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Луганський національний аграрний університет

Кафедра екологічної безпеки та життєдіяльності людини

Розрахунково-графічна робота

з дисципліни

«Безпека життєдіяльності»

Номер залікової книжки (варіанта) 11124

Номери завдань 24, 46, 65

Виконав:

П.І.Б. студента Колегаєва О.В.

Форма навчання заочна

Факультет ЦЗДО

Спеціальність облік і аудит

Група 1

Луганськ 2014

Вступ

1. Визначення безпеки життєдіяльності

Хоча поняття життєдіяльності існувало від початку існування людства, сам термін «життєдіяльність» порівняно новий. Цей термін з'явився з появою пілотованої космонавтики, але зараз він все ширше використовується в усіх сферах: ми говоримо про життєдіяльність села, міста, району, навіть про життєдіяльність мікроорганізмів, хоча це не зовсім правильно.

Термін «життєдіяльність» складається з двох слів «життя» і «діяльність».

Життя це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Людська активність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Безпека це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Безпека це стан діяльності, при якому з певною ймовірністю виключається прояв небезпек.

Абсолютна безпека це стан системи, коли відсутня будь-яка небезпека, тобто її рівень наближається до нуля.

Відносна безпека вказує на те, що у системі існує небезпека, проте рівень останньої знаходяться у допустимих (прийнятних для суспільства) межах.

Неприйнятна безпека це такий стан системи, за якого небезпека знаходиться в загрозливому становищі для населення, навколишнього природного середовища та економіки.

Безпека життєдіяльності це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

Необхідною умовою нормальної життєдіяльності будь-якого суспільства є суспільний порядок, від рівня якого залежить безпека людини. Недооцінка або ігнорування проблем безпеки на всіх рівнях соціальної організації призводять не тільки до певних негативних наслідків, а й до падіння життєздатності, навіть до втрати окремих її складових елементів.

2. Мета і завдання безпеки життєдіяльності

Метою дисципліни є теоретична і практична підготовка майбутніх фахівців з опанування знань, умінь і навичок створювати безпечні умови життя і діяльності у середовищі перебування, осягнення світоглядних принципів гармонійних стосунків людини з технікою, природою та суспільством.

Завдання полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають у навколишньому середовищі, їх ідентифікація, пошук і обґрунтування оптимальних безпечних умов життя людини.

Об'єктом вивчення є людина у всіх аспектах її діяльності (фізіологічному, духовному, суспільному).

Предметом вивчення є аналіз негативного впливу різного роду небезпек на життя та здоров'я людини, а також методів, засобів і заходів захисту від них.

Структура і зміст дисципліни охоплюють вивчення:

- теоретичних основ БЖД;

- взаємодії людини і навколишнього середовища;

- небезпек і їх впливу на життєдіяльність людини;

- забезпечення безпечної життєдіяльності людини.

3. Значення безпеки життєдіяльності для сучасного суспільства

Проблеми безпеки життєдіяльності людини - є одними з найактуальніших в сучасному суспільстві, що тісно пов'язані з бурхливим розвитком науково-технічного прогресу, погіршенням екологічного стану окремих регіонів та планети в цілому. Початок третього тисячоліття ставить перед суспільством нові вимоги щодо забезпечення безпеки людини. У теперішній час механізми взаємодії людини та природи, людини та техніки, індивіда та суспільства, все частіше порушуються, що призводить до появи багатьох нових небезпек для нормальної життєдіяльності.

Суспільство зазнає значних втрат у вигляді людських жертв, збитків від аварій, катастроф, стихійних лих.

Забезпечення екологічної, технічної і соціальної безпеки стає однією із головних проблем будь-якої держави. За таких умов все більш значним та необхідним стає потреба у формуванні знань з безпеки життєдіяльності, як умови забезпечення стійкого та безпечного життя. Одним із шляхів виконання цього завдання є організація системи загального комплексного та неперервного навчання з безпеки життєдіяльності. безпека людини - поняття, що торкається сутності людського життя та сфери її діяльності.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Нормування радіаційної безпеки

Метою нормування іонізуючих випромінювань є охорона здоров'я людей, забезпечення безпечної експлуатації джерел іонізуючого випромінювання, охорона навколишнього середовища.

В Україні нормування іонізуючих випромінювань здійснюється на основі Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 року за № 15/98-ВР. Цей Закон регулює правовідносини між державою в особі її відповідних органів виконавчої влади та юридичними і фізичними особами, що виникають у зв'язку з практичною діяльністю, пов'язаною з іонізуючими випромінюваннями.

Крім зазначеного закону, в нашій країні діють «Норми радіаційної безпеки України» (НРБУ-97). Головними принципами, що покладені в основу радіаційного нормування є:

- принцип виправданості - будь-яка діяльність, що супроводжується опроміненням людей, не повинна здійснюватися, якщо вона не дає більшої користі опроміненим особам або суспільству в цілому порівняно з шкодою, якої вона завдає;

- принцип неперевищення дози опромінення від усіх видів діяльності не повинні перевищувати встановлені норми;

- принцип оптимізації - індивідуальні дози опромінення та кількість опромінених осіб повинні бути настільки малими, наскільки це можливо з урахуванням економічних та соціальних чинників.

Нормами радіаційної безпеки визначені три категорії людей, що зазнають дії іонізуючого опромінення.

Категорія «А» особи, що постійно або тимчасово працюють з джерелами іонізуючих випромінювань.

Категорія «Б» особи, що безпосередньо не працюють з джерелами іонізуючих випромінювань, але можуть отримати додаткове опромінення.

Категорія «В» все населення, діяльність якого ніяк не пов'язана в використанням джерел іонізуючих випромінювань.

Основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мЗв (мілізіверта) ефективної дози опромінення за рік, що відповідає 0,1 БЕР у системі СГС.

Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність, пов'язана з іонізуючими випромінюваннями, не повинна перевищувати 20 мЗв ефективної дози опромінення на рік, при цьому допускається її збільшення до 50 мЗв за умови, що середньорічна доза опромінення протягом п'яти років підряд не перевищує 20 мЗв.

В умовах надзвичайних ситуацій, пов'язаних з радіоактивними речовинами та при ліквідації наслідків таких НС, перевищення доз опромінення людей, встановлених Законом України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», допускається лише за згодою людей, залучених до ліквідації наслідків у випадках, якщо не можна вжити заходів, які виключають їх перевищення і можуть бути виправдані лише порятунком людей та попередженням подальшого небезпечного розвитку аварії і запобіганням опромінення ще більшої кількості людей. При цьому необхідно враховувати, що дози опромінення не повинні викликати променевої хвороби.

Безпечна однократна доза опромінення в надзвичайних ситуаціях становить 50 Р (~ 0,5 Зв). Однократна доза опромінення це доза, отримана за будь-який час протягом чотирьох діб, при цьому відлік діб починається з отримання першої дози опромінення.

Безпечна доза систематичного опромінення становить 100 Р (~ 1 Зв) за тридцять діб 4.

Існують наступні основні способи захисту від іонізуючого випромінювання:

- захист часом;

- захист відстанню;

- захист кількістю;

- технічний захист;

- психологічний захист;

- хімічний захист.

Захист часом. Доза зовнішнього опромінення визначається рівнянням:

де tn - час початку опромінення; tk -- час закінчення опромінення; Рt - потужність дози іонізуючого випромінювання у момент t.

За відомими початковими даними визначається допустима тривалість чи час початку опромінення, розраховується режим роботи, що забезпечує безпечні дози.

Захист відстанню. Для точкового ізотропного джерела іонізуючого випромінювання густина потоку випромінювання і потужність дози зменшується пропорційно квадрату відстані, а також послаблюється за рахунок взаємодії з елементарними частками середовища.

Захист кількістю полягає в тому, щоб кількість джерел іонізуючого випромінювання та їх потужність забезпечували не перевищений вплив, ніж установлена лозова межа.

Технічний захист включає: герметизацію іонізуючого випромінювання; екранування іонізуючого випромінювання і робочих місць; застосування роботів, маніпуляторів; засобів колективного й індивідуального захисту; дезактивацію устаткування, приміщень, робочих місць, одягу, взуття, території; знищення і поховання радіоактивних відходів.

При проектуванні захисту від зовнішнього радіаційного випромінювання необхідно забезпечити такі значення потужності еквівалентної дози, при яких не будуть перевищені значення половини гранично допустимих доз і річних граничних доз для категорії А і Б відповідно. Оскільки енергія радіаційного випромінювання послаблюється в процесі взаємодії з речовиною, необхідний склад, кількість захисних шарів, їх товщина і форма захисту визначаються залежно від виду випромінювання, його енергетичного спектра і необхідного коефіцієнта послаблення.

Психологічний захист передбачає фарбування робочих приміщень у відповідний певний колір, встановлення попереджувальних знаків радіаційної небезпеки, влаштування високого порога перед кімнатою (приміщенням), у якій стоїть активний випромінювач.

Хімічний захист це введення в організм людини перед опроміненням деяких хімічних сполук (радіопротекторів), які послабляють біологічну дію радіаційного випромінювання і сприяють прискоренню виведення радіаційних речовин, що проникають усередину організму 2.

2. Визначення відповідності мікрокліматичних параметрів санітарним нормам виробничих приміщень

Дати визначення термінам «оптимальні» та «допустимі» мікрокліматичні умови виробничих приміщень

Оптимальні мікрокліматичні умови поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Згідно документу «Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99» встановлено:

а) категорія фізичної праці важкі фізичні роботи (категорія III) охоплюють види діяльності, при яких виграти енергії становлять 291-349 Вт (251-300 ккал/год.). До категорії III належать роботи, пов'язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.

б) параметри мікроклімату:

- температура повітря +10, що не відповідає допустимим нормам мікрокліматичних умов у теплий період;

- відносна вологість повітря 65 %, що відповідає допустимим нормам мікрокліматичних умов;

- додатковий виробничий чинник  вібрація, 190 Гц що перевищує допустимі норми вібрації у виробничих приміщеннях.

в) заходи для нормалізації мікроклімату та засоби індивідуального захисту при наявності несприятливого чинника середовища:

Заходи з профілактики несприятливого впливу холоду повинні передбачати попередження вихолоджування виробничих приміщень, використання засобів індивідуального захисту, підбір раціонального режиму праці та відпочинку. Спецодяг повинен бути повітро- і вологонепроникним (бавовняна, лляна, грубошерсте сукно), мати зручний покрій. При нефіксованих робочих місцях і роботі на відкритому повітрі в холодних кліматичних умовах організують спеціальні приміщення для обігріву.

Повітряна завіса являє собою повітряний струмінь, спрямований під кутом назустріч холодному потоку повітря. Вона зменшує прорив холодного повітря через прорізи.

Заходи та засоби віброзахисту:

- зменшення вібрації у джерелі її виникнення досягається шляхом застосування таких кінематичних та технологічних схем, які усувають чи мінімально знижують дію динамічних сил;

- контакту працівника з віброоб'єктом, а відтак і шкідливої дії вібрації можна уникнути шляхом використання дистанційного керування, автоматичного контролю та сигналізації, а також застосування захисного огородження. Якщо цього досягти неможливо, то необхідно при контакті працівника з віброоб'єктом домогтися зменшення параметрів вібрації на шляху її поширення від джерела змушувальної сили. Це можна здійснити за допомогою вібропоглинання, віброгасіння та віброізоляції;

- важлива роль відводиться лікувально-профілактичним заходам, які містять: професійні й профілактичні огляди, режим праці, вітамінізацію, організацію профілактичного відпочинку, лікувальну гімнастику та масаж рук, використання засобів індивідуального захисту.

г) розвиток можливих професійних захворювань у разі тривалої дії несприятливих мікрокліматичних виробничих умов:

До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслідок безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно. Значне відхилення метеорологічних умов робочої зони від оптимальних може бути причиною ряду фізіологічних порушень в організмі працівників, призвести до різкого зниження працездатності й навіть до професійних захворювань. Численними дослідженнями встановлено однозначно негативний вплив несприятливих метеорологічних умов (дискомфортний мікроклімат) на безпеку життєдіяльності людини в процесі праці.

Виробничі процеси при зниженій температурі, великій вологості повітря, можуть бути причиною охолодження і навіть переохолодження організму гіпотермії. У початковий період впливу помірного холоду спостерігається зменшення частоти дихання, збільшення обсягу вдиху. При тривалій дії холоду дихання робиться неритмічним, частота і обсяг вдиху збільшується, змінюється вуглеводний обмін. Тривалий і сильний вплив низьких температур може викликати різні несприятливі зміни в організмі людини. Місцеве і загальне охолодження організму є причиною багатьох захворювань: міозитів, невритів, радикулітів, а також застудних захворювань. Будь-який ступінь охолодження призводить до зниження частоти серцевих скорочень і розвитку процесів гальмування в корі головного мозку, що веде до зниження працездатності. При переохолодженні тіла до +24°С настає смерть.

За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та місцеву (локальну) вібрацію. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, переважно через опорні поверхні -- сидіння, підлогу. Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами та обладнанням, деталями, які обробляються тощо. Можлива також одночасна дія загальної та локальної вібрації. Наприклад, при роботі на дорожньо-будівельних машинах на руки передається локальна вібрація від органів керування, а на все тіло -- від машини через сидіння.

Залежно від джерела виникнення загальна вібрація поділяється на: транспортну, яка діє на операторів (водіїв) транспортних засобів (автомобілі, трактори); транспортно-технологічну, яка діє на операторів машини з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються тільки спеціально підготовленими поверхнями виробничих приміщень, промислових майданчиків та гірничих виробок (екскаватори, промислові та будівельні крани, автонавантажувачі, авто- та електрокари); технологічну, яка діє на операторів стаціонарних машин або передається на робочі місця, що не мають джерел вібрації (метало- і деревооброблювальні верстати, ковальсько-пресувальне устаткування, насосні станції, бурові вишки).

Під час дії вібрації на організм людини спостерігаються зміни в діяльності серцевої та нервової систем, спазм судин, зміни у суглобах, що призводить до обмеження їх рухомості. У разі нетривалої вібрації працівник передчасно втомлюється, при цьому знижується продуктивність його праці. Тривала дія вібрації може спричинити професійне захворювання -- вібраційну хворобу. Під час розвитку цієї хвороби з'являється оніміння, відчуття повзання мурашок, біль у суглобах тощо. Слід зазначити, що ефективне лікування вібраційної хвороби можливе лише на ранній стадії її розвитку. Особливо небезпечна вібрація робочих місць з частотою, яка є резонансною частоті коливання окремих органів чи частин тіла людини, що може призвести до їх механічного пошкодження. Для більшості внутрішніх органів людини частота власних коливань становить 6--12 Гц. Ступінь та характер впливу вібрації на організм людини залежить не лише від виду та параметрів, а також і від напрямку її дії. Тому вібрація поділяється залежно від осей ортогональної системи координат X, У, X, уздовж яких вона діє. Особливо чутливий організм людини до вертикальної загальної вібрації (уздовж осі коли коливання передаються від ніг до голови. 1

Хвороби, зумовлені тривалим, протягом багатьох років, впливом на організм вібрації, як правило, мають хронічний характер і виникають поступово - через 10-15 і більше років у разі нехтування гігієнічними рекомендаціями. Під впливом високих рівнів вібрації, виникає вібраційна хвороба. Умовно виділяють 3 ступені хвороби: початкові прояви (I ступінь), помірно виражені (II ступінь) і виражені (III ступінь) прояви. Характерні скарги: болі, парестезії, мерзлякуватість кінцівок, напади побіління або синюшності пальців рук при охолоджуванні, зниження сили в руках. При наростанні захворювання приєднуються головний біль, стомлюваність, порушення сну. При дії загальної вібрації переважають скарги на біль і парестезії в ногах, поясниці, головний біль, запаморочення. Об'єктивні ознаки захворювання: гіпотермія, гіпергідроз і набряклість кистей, ціаноз або блідість пальців, напади «білих» пальців, виникаючі при охолоджуванні, рідше під час роботи. Судинні порушення виявляються в гіпотермії кистей і стоп, спазмі або атонії капілярів нігтьового ложа, зниженні артеріального притоки крові до кисті. Можуть бути кардіалгії.

3. Визначення рівня надзвичайної ситуації

безпека життєдіяльність радіація

Визначити рівень надзвичайної ситуації, якщо в результаті вибуху на шахті у 2012 році у Луганській області загинули 3 людини. Розрахувати індивідуальний ризик загибелі людини внаслідок вибуху на шахті у 2012 році, за умови, що середня кількість працюючих 1500 чол., охарактеризувати результати з точки зору концепції прийнятного ризику. Відобразити графічно кількість надзвичайних подій на шахтах Луганської області, загиблих та постраждалих в них протягом 2011-2012 років.

1) рівень НС регіональний відповідає критерію кількості загиблих в результаті НС від 3 до 5 осіб;

2) код НС 10240 НС унаслідок пожежі, вибуху у шахті, підземних і гірничих виробках;

3) охарактеризувати НС:

За сферою виникнення надзвичайна ситуація техногенного характеру порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті унаслідок вибуху.

За швидкістю поширення небезпеки раптова НС.

За територією поширення НС регіонального рівня -- це надзвичайна ситуація, яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб.

За галузевою ознакою на матеріальних об'єктах вибухо- та пожежонебезпечних об'єктах.

4) Кількість надзвичайних подій на шахтах Луганської області, загиблих та постраждалих в них протягом 2011-2012 років (рис. 3.1).

Рисунок 3.1

5) розрахувати індивідуальний ризик загибелі людини:

Розрахунок проводитиметься згідно з формулою:

де n - кількість небажаних подій за певний період,

N - максимальна кількість небажаних подій за даний період.

У даному випадку ризик складає:

R = 3/1500 = 0,002 = 2*10-3

що відповідає високому рівню індивідуального ризику, отже дане виробництво належить до категорії особо небезпечних підприємств.

Список використаної літератури

1. Охорона праці: навч. посіб. / О.В. Третьяков, В.В. Зацарний, В.Л. Безсонний; за ред. К.Н. Ткачука. - К.: Знання, 2010. - 167 с.

2. Основи охорони праці: Навчальний посібник / За ред. проф. В.В. Березуцького. - Харків: Факт. - 2005. - 480 с.

3. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т. 1. Техногенна та природна небезпека. / За загальною редакцією В.В. Могильниченка. - К.:КІМ, 2007. - 636 с.

4. Безпека життєдіяльності: Підручник / Запорожець О.І. К.: «Центр учбової літератури», 2013. 448 с.

5. Безпека життєдіяльності: підручник / В.М. Ярошевська. - К.:ВД «Професіонал», 2004. - 560 с.

6. Безпека життєдіяльності: навч. посіб. / Я.І. Бедрій. - Київ: Кондор, 2009. - 286 с.

7. Безпека життєдіяльності: навч. посіб. / І.П. Пістун. - Суми: «Університетська книга», 2000. - 301 с.

8. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. В.Г. Цапка. - 2-ге вид., перероб. і доп. К., 2003. 397 с.

9. Безпека життєдіяльності: Методичні вказівки до практичних занять для студентів усіх спеціальностей, денної та заочної форм навчання / І.В. Кирпичова. - Луганськ: ЛНАУ, 2013. - 45 с.

10. Безопасность жизнедеятельности: Учебное пособие / Смирнов А.Т., Шахраманьян М.А., Дурнев Р.А., Крючек Н.А. Издательство: Дрофа; 2009 г., 375 стр.

11. Актуальні питання проблеми безпеки життєдіяльності в сучасний період, С.В. Рижов , Гуманітарний вісник ЗДІА. 2011. № 47.

Размещено на Allbest.ru